Реферат на тему:

Основні напрямки досліджень іонного стоку в басейні Дніпра

Фундаментальною роботою по вивченню стоку розчинених речовин з
території колишнього СРСР і, зокрема, України стала робота О.О.Алекіна і
Л.В.Бражникової [2]. Її треба розглянути детальніше. Авторами був
використаний матеріал по хімічному складу води річок і водному режиму,
зібраний мережею Гідрометслужби країни з 1936 по 1957 р. (в окремих
випадках до 1957 р.), а також відомості з деяких літературних джерел.
Відзначається, що повнота матеріалу по хімічному складу води річок була
далеко не однакова: краще охарактеризовані великі річки, гірше — середні
і зовсім слабко — малі. Відомості по річках європейської частини значно
повніші, ніж по річках азіатської території. Для більшості великих річок
розрахунок середньобагаторічного іонного стоку зроблений на основі
багаторічних спостережень за хімічним складом з використанням
результатів аналізів 100 і більше проб (зокрема для р.Дніпро). Для
більшої частини річок (понад 65% від загальної кількості) розрахунок
виконаний на основі результатів спостережень за хімічним складом води
протягом кількох років. Для інших річок розрахунок виконаний за даними
одного року. У роботі зроблена оцінка методів розрахунків іонного стоку:
прямих, кореляційних і опосередкованих. У більшості випадків авторами
застосовувався прямий метод, який грунтується на використанні розрахунку
іонного стоку за величиною водного стоку і концентрацією певного іона.

Іонний стік (стік головних іонів) окремих річкових басейнів відповідно
до фізико-географічних умов досить різноманітний. Величина показника
іонного стоку змінюється від кількох десятих часток тонни з 1 км2 на рік
(у напівпустелях Казахстану) до 200-500 т/(км2 (рік) у деяких річок
Кавказу. Для ілюстрації цієї картини Л.В.Бражниковою була створена карта
іонного стоку території колишнього СРСР [6].

В роботі [2] вказується, що р.Дніпро, маючи велику водність, має
порівняно невеликі величини іонного стоку. Показники іонного стоку для
всього басейну р.Дніпро досить близькі на різних ділянках, а зокрема:
м.Київ — 17,8; м.Кременчук — 19,1; с.Розумовка — 16,5 т/ (км2 ( рік).
Для р.Південний Буг показник іонного стоку досягає 20 т/(км2 ( рік).
Кримський півострів стосовно величин показника іонного стоку різко
поділяється на дві частини: південно-західну — гірську і північно-східну
— рівнинну. Друга в результаті посушливого клімату не має річкової
мережі, тому як водний, так й іонний стік її практично мізерний.
Навпаки, значна вологість, податливість порід вивітрюванню і хороший
дренаж створюють у гірській частині Криму сприятливі умови для хімічної
ерозії. Тому в південній частині Криму показники іонного стоку досягають
50 т/ км2 ( рік), а для деяких річок південного берегу Криму — до 90 т
(км2 ( рік).

Малі річки Приазов`я мають високі величини показника іонного стоку.
Більшість з них мають показники понад 50 т/ (км2 рік). Підвищенню
величин іонного стоку сприяють засолені породи третинних морських
відкладів і посушливий клімат.

В роботі досліджено сезонний розподіл іонного стоку річок і створена
відповідна карта за даними 314 пунктів спостережень. На території
України виділяються дві з трьох зон, виділених авторами по розподілу
іонного стоку протягом року: перша — зона з переважанням іонного стоку у
весняний період (найбільш поширена) і третя — зона з переважанням
іонного стоку у зимовий період (Карпати, південна частина Криму).

При розгляді іонного стоку великих річок країни, автори по р.Дніпро
наводять дані О.М.Алмазова [4]. Крім того, розрахований стік великих
річок світу і висвітлені питання зв`язку іонного стоку та ерозії.

В Україні дослідженнями іонного стоку великих річок першим почав
займатися О.М.Алмазов. Одна з перших публікацій з цього питання
присвячена гідрохімічному стоку (термін автора) р.Дунай і р.Дніпро в
Чорне море [3]. Матеріали подальших досліджень [5] були фундаментально
узагальнені в монографії, присвяченій гідрохімії гирлових областей річок
і лиманів північної та північно-західної частини Чорного моря [4]. В
основу роботи покладені дані експедиційних досліджень Інституту
гідробіології НАН України з 1948 по 1959 р. Згідно результатів
розрахунків за п`ять років (1948-1950 рр. і 1958-1959 рр.), іонний стік
р.Дунай у Чорне море за рік коливався в межах від 40,9-42,9 млн. т до
59,2-63,5 млн. т. В середній за водністю рік (об`єм стоку 203 км3) ця
величина становить 59,4 млн. т на рік, тобто не набагато менша, ніж
іонний стік р.Волга (60-68 млн. т/рік). Основна маса солей стікає по
Кілійському рукаву р.Дунай — 64-66% всього стоку.

Для р.Дніпро розрахунки іонного стоку виконувалися за періоди 1951-1954
рр., тобто до спорудження Каховського водосховища, і за 1956-1959 рр. —
після спорудження цього водосховища. Співставлення даних для названих
періодів показало, що іонний стік річки після зарегулювання водного
стоку не змінився: в середньому за 1951-1954 рр. при водному стоку в
41,87 км3 іонний стік становив 10,8 млн. т на рік, в другий період, при
водному стоку 42,07 км3, він становив 10,7 млн. т на рік. Середній
водний стік протягом року за вказані 8 років становив 51,64 км3, а
середній іонний стік — 13,4 млн. т. Ця величина є близькою до
результатів, отриманих О.О.Алекіним в 1948 р. — 13,4 млн. т [1]. Крім
іонного стоку, О.М.Алмазовим у роботі висвітлено питання стоку біогенних
речовин: сполук азоту, фосфору, кремнію і заліза.

У зв`язку з будівництвом Київського водосховища на р.Дніпро Інститутом
гідробіології НАН України виконувалися дослідження в басейні Верхнього
Дніпра (р.Дніпро до м.Києва). Результати вивчення іонного стоку річок
цієї території були опубліковані в роботі О.П.Нахшиної [32]. Вона
виконала розрахунки за фондовими даними Гідрометслужби України за
1952-1960 рр. та власними експедиційними даними за 1963 р. по пунктах:
р.Прип`ять-м.Мозир, р.Десна — м.Чернігів, р.Дніпро — вище гирла
р.Прип`ять і р.Дніпро — м.Київ. Автором установлено, що іонний стік
р.Дніпро до його зарегулювання греблею Київської ГЕС становив 9,1 ( 106
т, з них 23% солей вносить р.Прип`ять, 29% — р.Десна (відповідно 2,1 (
106 т і 2,6 ( 106 т). Між величинами водного й іонного стоку р.Дніпро і
його найбільших приток — р.Прип`ять і р.Десна існує пряма залежність.
Всі річки басейну Верхнього Дніпра знаходяться в зоні, в якій переважає
винос солей у весняний період (41-50% стоку за рік), влітку виноситься
23-33%, взимку — 27-33%. В роботі також досліджувався стік біогенних
речовин.

Питаннями іонного стоку, стоку біогенних і органічних речовин у зв`язку
з формуванням гідрохімічного режиму водосховищ дніпровського каскаду і
методами його прогнозування займалась О.І.Денисова [12-15].

Результати досліджень показали, зокрема, що середній іонний стік
р.Дніпро нижче Каховського водосховища становив за період 1956-1968 рр.
11,5 млн. т, тобто на 5% перевищував іонний стік річки до її
зарегулювання (1951-1954 рр.). У цих роботах відзначається, що частково
збільшення іонного стоку могло відбутися за рахунок надходження хімічних
речовин з площі водозбору з господарсько-побутовими і промисловими
стічними водами. Збільшився стік SO42-, Cl-, Na+, K+, а Са2+ і Mg2+ —
дещо зменшився. В результаті акумуляції у водосховищах весняного стоку
відбувся різкий перерозподіл водного стоку протягом сезонів року. В
роботі [13] наводяться також дані про стік органічного і мінерального
азоту і фосфору, органічного вуглецю. Винос азоту, фосфору і калію
р.Горинь досліджували Г.Д.Коненко, І.Г.Гарасевич та І.Г.Єнакі [27],
органічних речовин р.Дніпро і р.Дунаю — Ю.Г.Майстренко [29, 30].

В роботах В.І. Пелешенка [35, 36], виконаних у проблемній
науково-дослідній гідрохімічній лабораторії Київського національного
університету імена Тараса Шевченка, на прикладі великих (в тому числі
р.Дніпро) і середніх річок України розроблена методика оцінки
антропогенної складової іонного стоку, її динаміка та прогноз.
Порівнюючи величини іонного стоку, розрахованого за даними відносного
гідрохімічного фону, з величинами сучасного іонного стоку (при цьому,
вносячи поправку на зміну водного стоку), автор оцінює антропогенну
складову за рахунок Cl-, SO42-, Na+, K+, Mg2+. Розрахунки показали, що
внесок антропогенної складової в сумарний іонний стік річок в цілому
становить 30%, в тому числі для річок зони мішаних лісів — 2%,
лісостепової зони — 12% і степової — 49%. За рахунок антропогенної
складової формується 60% стоку хлоридів, 50% — сульфатів, 49% — натрію і
калію, 34% — магнію.

Згодом, методика розрахунків антропогенної складової іонного стоку при
розрахунках гідрохімічного балансу була вдосконалена Л.М.Горєвим і
В.І.Пелешенком [8, 9].

Іонний стік басейну Верхнього Дніпра досліджував В.К.Хільчевський [41].
Його робота відрізнялася від повередніх тим, що, крім створів на річках
басейну Верхнього Дніпра на території України, були включені
репрезентативні створи на притоках, які знаходяться в Білорусі (на
р.Дніпро, р.Березина, р.Сож, р.Прип`ять, р.Піна, р.Ясельда) і Росії (на
р.Десна, р.Судость, р.Свапа). Автором узагальнені дані Гідрометслужби з
1947 по 1982 рр., виділені періоди з різним антропогенним навантаженням
на іонний стік Верхнього Дніпра (1947-1962 рр. — період відносного
гідрохімічного фону; 1961-1975 рр. — період початкового антропогенного
навантаження; 1976-1982 рр. — період сучасного антропогенного
навантаження. Розрахунок антропогенної складової іонного стоку показав,
що найбільш піддається антропогенному впливу стік іонів Cl- (63%) і
SO42- (48%), Mg2+, Na++K+ — менше, ніж на 30%. Отримані значущі
коефіцієнти кореляції між стоком SO42- і модулями випадання SO42- з
атмосферними опадами. Виконано прогноз зміни іонного стоку до 1990 р. за
набором згладжувальних функцій.

Важливою з точки зору обсягу опрацьованих даних і задач, які при цьому
вирішувалися, стала робота Д.В.Закревського, В.І.Пелешенка і
В.К.Хільчевського [25]. В ній за період 1971-1980 рр. по трьох сезонах
(весняна повінь, літньо-осіння і зимова межень) розрахований стік
хімічних компонентів з річковими водами України. Розрахунки виконані за
трьома групами хімічних компонентів (головні іони, біогенні елементи —
NH4+, NO2-, NO3-, Nьін i Pмін та органічні речовини) по 59 створах.
Найбільше створів представлено в басейні Дніпра. Були зроблені
карти-схеми показників іонного стоку та стоку біогенних елементів з
території країни. При розрахунках стоку хімічних компонентів з водами
Дніпра в Чорне море стік розглядався як сумарний по створах Каховської
ГЕС і по р.Інгулець (с.Могилівка), а концентрація хімічних компонентів
бралася по створу м.Херсон. Крім того, стік хімічних компонентів
вивчався по басейнах річок на території України, тому для Дніпра дані по
водному стоку взяті з відніманням стоку, що надходить з території Росії
і Білорусі. Встановлено, що за досліджуваний період іонний стік Дніпра
під час весняної повені становить 215,9 ( 104 т, в період
літньо-осінньої межені через зарегульованість річки — зростає (311,6 (
104 т), хоча річка знаходиться в зоні з переважанням іонного стоку під
час весняної повені. Авторами виконано порівняння отриманих результатів
з даними О.М.Алмазова [7]. Під час виконання цих досліджень
В.І.Пелешенком, Д.В.Закревським, В.К.Хільчевським та ін. [38], на основі
даних експедиційних робіт у гирлі р.Прип`ять (м.Прип`ять), була виконана
оцінка точності розрахунків іонного стоку за різною частотою відбору
проб.

Значні дослідження гідрохімічного режиму, а також складових солеобміну
Дніпровсько-Бузького лиману і Чорного моря були виконані Л.О.Журавльовою
[16]. Пізніше, в роботах [17, 18] був проаналізований стік завислих
речовин і фосфору з річковими водами Дніпра і Південного Бугу в Чорне
море. Результати цих досліджень були узагальнені в роботі А.О.Морозової
[31].

Узагальненою щодо вивчення стоку біогенних елементів з річковими водами
у басейні Дніпра стала робота С.І.Сніжка [39]. В ній, з виділенням двох
періодів (1961-1970 рр. — період відносного гідрохімічного фону і
1971-1985 рр. — період активної господарської діяльності), встановлено
збільшення стоку сполук мінерального азоту (в 1,7 рази) і фосфору (в 1,5
рази) за рахунок антропогенного впливу і зменшення стоку кремнію (в 0,8
рази). Виявлено зменшення показників стоку біогенних елементів з
верхів`я річок до гирла під впливом зарегульованості їх стоку ставками і
водосховищами, які сприяють створенню умов для акумуляції біогенних
елементів [37, 40].

Дослідженням впливу зрошувальних меліорацій на іонний стік річок
басейну Дніпра займався Л.М.Горєв [7]. Детальне вивчення впливу
осушувальних меліорацій на іонний стік річок Правобережного Полісся
провів Д.В.Закревський [19-21]. Ним встановлено, що переважна частина
антропогенних складових у концентраціях та іонному стоку хлоридів,
магнію і сульфатів (відповідно 74, 58 і 50%) у водах приток Прип`яті
формується під впливом осушувальних меліорацій. Збільшення у воді річок
— водоприймачів вмісту хлоридів, сульфатів і магнію при стабільному
зменшенні концентрацій гідрокарбонатів і кальцію викликало певні зміни у
хімічному типі вод, які нехарактерні для природного стану [22-24,26].

Дослідженням впливу агрохімічних засобів на формування стоку хімічних
речовин з річковими водами в басейні Дніпра присвячені роботи
В.К.Хільчевського, опубліковані одноосібно [41-43] та у співавторстві
[44-46]. В цих роботах показано, що в басейні Дніпра за рахунок виносу
поживних речовин добрив з сільгоспугідь формується 7% річного стоку
нітратів, 11% — нітритів, 8% — фосфатів. За рахунок виносу баластних
речовин добрив у басейні Дніпра формується 11% річного стоку хлоридів,
3-сульфатів, 8-натрію і калію, 3% — суми іонів.

Вивченню стоку важких металів з поверхневими водами на окремих
водозборах у басейні Дніпра із застосуванням експедиційних досліджень,
зокрема в басейні р.Рось, присвячені роботи В.І.Осадчого [34] і
В.В.Гребеня [11]. В цих роботах отримані поглиблені дані щодо виносу
важких металів з різних типів водозборів у порівнянні з отриманими
раніше даними Г.С.Коноваловим та А.О.Івановою [28] для басейну Дніпра в
роботі, яка стосувалася басейнів великих річок колишнього СРСР.

Певні узагальнюючі дані стосовно іонного стоку річок басейну Дніпра
наводяться в роботах Л.М.Горєва, В.І.Пелешенка і В.К.Хільчевського [10]
та В.К.Хільчевського і К.О.Чеботька [47], які стосуються всієї території
України.

Серед досліджень останнього періоду треба відзначити роботу М.В.Яцюка
[48], в якій на прикладі р.Самара моделюються процеси формування іонного
стоку річки, що знаходиться під значним антропогеним впливом.

Слід зазначити, що в цілому проблемі охорони вод від забруднення в
басейні Дніпра приділяється значна увага з боку держави. Зокрема,
Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р. була затверджена
“Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та
поліпшення якості питної води” [33]. В констатуючій частині Національної
програми наводяться дані по скидах із стічними водами в річки басейну
сульфатів, хлоридів, нітратів, міді, цинку, нікелю, хрому,
нафтопродуктів, фенолів. Національна програма по Дніпру передбачає
пріоритетні завдання і комплекс заходів (які вже реалізуються) за
основними напрямами дій: охорона поверхневих і підземних вод від
забруднення; екологічно безпечне використання водних ресурсів;
відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок;
впровадження басейнового принципу управління водокористуванням та
охороною водних ресурсів; поліпшення якості питної води; зменшення
впливу радіоактивного забруднення. Для дієвості програми заплановане
розширення науково-технічного забезпечення її реалізації, виконані
орієнтовні розрахунки вартості заходів та джерела її фінансування.

Список літератури

1. Алекин О.А. Ионный сток и средний состав речной воды для территории
СССР. — Труды Гос. гидрол. ин-та, 1951, вып.33 (87). — С.43-63. 2.
Алекин О.А., Бражникова Л.В. Сток растворенных веществ с территоории
СССР. — М.: Наука, 1964. — 144 с. 3. Алмазов А.М. Гидрохимический сток
рек Дуная и Днепра в Черное море. — Гидрохим. мат-лы, 1955, т.23. —
С.39-47. 4. Алмазов О.М. Гидрохимия устьевых областей рек (Северное и
Северо-западное Причорноморье). -К.: Изд-во АН УССР, 1962. — 255 с. 5.
Алмазов О.М. Стік розчинених солей і біогенних речовин, які виносяться
річками УРСР в Чорне море // Наукові записки Одеської біологічної
станції, 1961, вип.3. — С.99-107. 6. Бражникова Л.В. Карта ионного стока
рек территории СССР // Гидрохим. мат-лы, 1960, т.30. — С.3-9. 7. Горев
Л.Н. Теоретические и методологические основы гидрохимии орошаемых
земель. — Автореф. дис. … доктора геогр. наук. — Ростов-на-Дону, 1986.
— 49 с. 8. Горев Л.Н., Пелешенко В.И. Методика гидрохимических
исследований. — К.: Вища школа, 1985. — 215 с. 9. Горев Л.Н., Пелешенко
В.И. Расчет гидрохимического баланса и прогнозирование солевого состава
рек. — К.: Изд-во Киев. ун-та, 1978. — 74 с. 10. Горєв Л.М., Пелешенко
В.І., Хільчевський В.К. Гідрохімія України. — К.: Вища школа, 1995. —
307 с. 11. Гребінь В.В. Формування стоку важких металів у лісостеповій
зоні України (на прикладі басейну р.Рось). — Автореф. дис. … канд.
геогр. наук, К.: 1998. — 17 с. 12. Денисова А.И. Сток и основные
элементы баланса биогенных веществ и главных ионов в Киевское
водохранилище. — Гидробиол. журнал, 1974, 10, №6. — С.5-13. 13. Денисова
А.И. Формирование гидрохимического режима водохранилищ Днепра и методы
его прогнозирования. — К.: Наукова думка, 1979. — 292 с. 14. Денисова
А.И., Паламарчук И.К. Сток биогенных и органических веществ с
водосборной площади Кременчугского водохранилища // Формирование и
контроль качества поверхностных вод. — К.: Наукова думка, 1976, вып.3. —
С.96-101. 15. Денисова А.И., Фельдман М.Б. К вопросу о стоке и балансе
биогенных веществ и микроэлементов в Киевском водохранилище //
Круговорот вещества и энергии в озерных водоемах. — Новосибирск: Наука,
1975. — С.157-161. 16. Журавлева Л.А. Гидрохимия устьевой области Днепра
и Южного Буга в условиях зарегулированного речного стока. — К.: Наукова
думка, 1989. — 175 с. 17. Журавлева Л.А., Морозова А.А. Сток общего
взвешенного вещества в Днепровско-Бугском лимане // Гидробиологический
журнал, 1998, т.34, №1. -С. 99-105. 18. Журавлева Л.А., Морозова А.А.
Сток общего взвешенного фосфора Днепра и Южного Буга в Черное море //
Гидробиологический журнал, 1999, т.35, №1. С. 96-101. 19. Закревський
Д.В. Антропогенна складова концентрацій хімічних компонентів у воді
річок Правобережного Полісся України // Українське Полісся: вчора,
сьогодні, завтра. — Луцьк: Надстир`я, 1998. — С.174-176. 20. Закревский
Д.В. Гидрохимия осушаемых земель (в условиях северо-запада Украины). —
Автореф. дис. … доктора геогр. наук. — Ростов-на-Дону, 1992. — 48 с.
21. Закревский Д.В. Об оценке влияния осушительных мелиораций на вынос
химических элементов речными водами // Мелиорация и водное хозяйство,
1988, вып.68. — С.10-14. 22. Закревський Д.В. Про від`ємну антропогенну
складову хімічних компонентів річкового стоку // Гідротехніка і
меліорація, 1995, вип.4. — С.85-90. 23. Закревський Д.В. Розвиток
гідрохімії осушуваних земель в Київському національному університеті
імені Тараса Шевченка // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2000,
т.1. — С. 44-49. 24. Закревський Д.В., Галенко Т.В., Макаренко В.Г.
Антропогенні складові концентрації головних іонів та їх роль у
трансформації хімічного складу води р.Случ // Вісн. Київ. ун-ту.
Географія, 1995, вип. 41. — С.136-141. 25. Закревский
Д.В., Пелешенко В.И., Хильчевский В.К. Сток химических компонентов рек
Украинской ССР // Водные ресурсы, 1988, т.15, №6. — С.63-73. 26.
Закревський Д.В., Шевчук І.О. Материковий стік хімічних компонентів як
джерело забруднення морських вод // Україна та глобальні процеси:
географічний вимір. — Київ-Луцьк: Вежа, 2000. — С.248-250. 27. Коненко
А.Д., Гарасевич И.Г., Енаки И.Г. Азот, фосфор и калий в воде малых рек
правобережного Украинского Полесья // Гидробиол. журнал, 1974, т.10, №5.
— С.14-20. 28. Коновалов Г.С., Иванова А.А. Речной сток микроэлементов с
территории СССР в морские бассейны. — Океанология, 1970, вып.4. —
С.628-635. 29. Майстренко Ю.Г. Органическое вещество воды и донных
отложений рек и водоемов Украины (бассейн Днепра и Дуная). — К.: Наукова
думка, 1965. — 240 с. 30. Майстренко Ю.Г. Стік органічних речовин Дніпра
та Дунаю в Чорне море // Наукові записки Одеської біологічної станції,
1961, №3. — С.32-38. 31. Морозова А.О. Режим завислої речовини, фосфору
та заліза в водоймах гирлової області рр.Дніпра і Південного Бугу. —
Автореф.дис.канд.геогр.наук, К., 2000. — 18 с. 32. Нахшина Е.П. Ионный и
биогенный сток бассейна Верхнего Днепра // Гидрохим. материалы, 1968,
т.48. — С.14-22. 33.Національна програма екологічного оздоровлення
басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. К.; Вид-во
Мінекобезпеки України, 1997. -92 с. 34. Осадчий В.И.
Распределение, накопление и миграция тяжелых металлов в бассейне Днепра.
— Автореф. дис. …. канд.геогр.наук, Ростов-на-Дону, 1991. — 23 с. 35.
Пелешенко В.И. Исследование взаимосвязи химического состава различных
типов природных вод суши (оценка, баланс и прогноз на примере Украины).
— Автореф. дис. … доктора геогр. наук. — Ростов-на-Дону, 1980. — 58 с.
36. Пелешенко В.И., Оценка взаимосвязи химического состава различных
типов природных вод (на примере равнинной части УССР). — К.: Вища школа,
1975. — 168 с. 37. Пелешенко В.И., Закревский Д.В., Снежко С.И. и др.
Исследование условий формирования стока химических компонентов в
бассейне малой реки // Мелиорация и водное хозяйство, 1990, вып.73. —
С.37-42. 38. Пелешенко В.І., Закревський Д.В., Хільчевський В.К. та
ін. Про точність розрахунків хімічного стоку // Вісн. Київ. ун-ту.
Географія, 1983, вип.25. — С.29-34. 39. Снежко С.И. Особенности
формирования речного стока биогенных элементов бассейна Днепра (в
пределах УССР). — Автореф. дис. … канд. геогр. наук. — Ростов-на-Дону,
1989. — 23 с. 40. Сніжко С.І. Оцінка виносу азоту і фосфору
поверхнево-схиловим стоком // Гідротехніка і меліорація, 1995, вип.4. —
С.34-41. 41. Хильчевський В.К. Изменение химического состава речных вод
бассейна Верхнего Днепра под влиянием антропогенного фактора. — Автореф.
дис. .. канд. геогр. наук. — Ростов-на-Дону, 1985. — 17 с. 42.
Хільчевський В.К. Роль агрохімічних засобів у формуванні якості вод
басейну Дніпра. — К.: ВПЦ “Київ. ун-т”, 1996. — 222 с. 43. Хільчевський
В.К. Оцінка впливу агрохімічних засобів на стік хімічних речовин та
якість поверхневих вод (на прикладі басейну Дніпра). — Автореф. дис. …
доктора геогр. наук. — К., 1996. — 50 с. 44. Хільчевський В.К., Курило
С.М. Оцінка стоку хімічних речовин із застосуванням
геосистемно-гідрохімічного методу // Ландшафт як інтегруюча концепція
ХХІ сторіччя. — К.: ВЦ “Київ. ун-т”, 1999. — С.99-103. 45. Хільчевський
В.К., Пелешенко В.І. Зміна концентрацій та стоку іонів у річкових водах
Дніпра, Прип`яті, Десни під впливом антропогенних факторів // Вісн.
Київ. ун-ту. Географія, 1987, вип.29. — С.50-53. 46. Хильчевський В.К.,
Хильчевский Р.В., Гороховская М.С. Экологические аспекты выноса с речным
стоком химических веществ в водные объекты бассейна Днепра // Водные
ресурсы, 1999, т.26, №4. — С.506-511. 47. Хильчевский В.К., Чеботько
К.А. Оценка эколого-гидрохимического состояния природных вод Украины //
Водные ресурсы. — 1994, т.21, №2. — С.182-188. 48. Яцюк М.В. Оцінка,
прогнозування та оптимізація гідрохімічного режиму в умовах техногенезу
(на прикладі басейну р. Самара). — Автореф. дис…. канд. геогр. наук,
К., 2001. — 19 с.

Похожие записи