Реферат на тему:

“Об’єднані Арабські Емірати”

(ОАЕ)

Офіційна назва — Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) — Al-Imarat
al-Arabiyah al-Muttahidah (Імарат аль-Арабія аль-Муттахіда).

Державний устрій — найвищий орган влади — Вища рада емірів, яка
обирає президента ОАЕ з числа монархів еміратів, що утворюють федерацію,
терміном на 5 років.

Географічне розташування — країна розташована у східній частині
Аравійського півострова, біля узбережжя Перської та Оманської заток.
Межує з Султанатом Оман (спільний кордон — 410 км), Саудівською Аравією
(457 км).

Площа території — 82,9 тис. кв. км (114 місце у світі).

Адміністративний поділ. ОАЕ — федерація у складі 7 еміратів:
Абу-Дабі, Дубай, Шарджа, Аджман, Рас-ель-Хайма, Умм-ель-Кайвайн та
Ель-Фуджайра.

Кількість населення — 2,4 млн. осіб (на липень 2001 р.).

Столиця — Абу-Дабі (Abu Dhabi) — близько 520 тис. мешканців.

Інші великі міста: Дубай — 872,7 тис. мешканців.

Державна мова — арабська.

Релігія — іслам сунітського напряму.

Державне свято — 2 грудня — День утворення держави (1971 р.).

Державний прапор ОАЕ — складається з чотирьох кольорів. Червоний
колір символізує мужність арабського народу, чорний — головне багатство
країни — нафту, білий — безкраї піски пустелі, а зелений — іслам —
державну релігію країни.

Грошова одиниця — дирхам = 100 філсам.

Членство у міжнародних організаціях — ООН, СОТ, Ліга арабських
держав (ЛАД), МБРР, МВФ, ОПЕК, МФЧХіЧП.

Економіка країни

Важливими галузями економіки ОАЕ, крім видобутку нафти й газу, є обробна
промисловість, нафтопереробка, суднобудування і ремонт суден,
рибальство, землеробство і кочове скотарство. У структурі ВВП зростає
питома вага промисловості. Крім нафтопродуктів, країна виробляє сталь,
алюміній, добрива, цемент, пластмаси, верстати й одяг.

Приблизно третина ВВП припадає на частку нафтової промисловості.
Нафта складає 66% експорту країни, а платежі місцевих і міжнародних
компаній за нафтові концесії — на сьогодні головне джерело державних
доходів. Запасів нафти і газу за умови розумного використання цих
запасів вистачить приблизно до ХХІІ століття. Основним нафтовидобувним
районом ОАЕ є Абу-Дабі, а найважливішим торговельним і промисловим
центром — Дубай.

Нафта і газ

Видобуток нафти на шельфі узбережжя Абу-Дабі ведеться з 1962 року,
на материковій частині Абу-Дабі — з 1963. У 1995 в ОАЕ в середньому
видобувалося 290 тис. т нафти за добу, при цьому на частку Абу-Дабі
припадало 83%, Дубаю — 15%, Шарджі — 2%. Абу-Дабі посідає третє місце за
обсягом видобутку нафти на Близькому Сході (після Саудівської Аравії та
Ірану). ОАЕ в цілому стоїть на одному з перших місць у світі за рівнем
доходів на душу населення. Невелика кількість нафти добувається також у
Шарджі й Рас-ель-Хаймі. Квоти на видобуток нафти в ОАЕ встановлюються
Організацією країн-експортерів нафти (ОПЕК), але ОАЕ не завжди
дотримувалися цих обмежень. Так, наприклад, у 1990, під час вторгнення
Іраку в Кувейт, видобуток нафти в країні вдвічі перевищив квоту.

ОАЕ мають також багаті родовища природного газу, запаси якого
становлять приблизно 5,3 млрд. куб. м (3,8% світових запасів). За цим
показником ОАЕ посідають третє місце на Близькому Сході.

До відкриття нафти традиційним заняттям не дуже численного
населення ОАЕ було скотарство, вирощування пальм, лов риби і перлів.
Експортуючи перли, емірат Дубай перетворився у великий торговий центр
регіону. Але з появою штучних перлів місцевим торговцям довелося
переорієнтуватися на золото і коштовності. У 1958 р. в еміраті Абу-Дабі
була відкрита нафта, з видобутком якої і почалося сучасне процвітання
країни.

У 1975 р. була здійснена націоналізація нафтовидобувної галузі, а
до цього видобуток нафти вели англійські компанії, що відраховували
визначений відсоток місцевим правителям., оскільки країна знаходилася
під британським протекторатом.

У 1971 р. британські війська були виведені з країни і утворена
єдина держава — Об’єднані Арабські Емірати. Найбільш відомими є емірати
Абу-Дабі, Дубай і Шарджа, що домінують у національному господарстві
країни. Економічний розвиток інших еміратів не настільки успішний, перед
ними як і раніше стоять численні невирішені проблеми. Такий
нерівномірний розвиток регіонів країни не міг не призвести до
напруженості у відносинах всередині країни. Справа в тому, що
виробництво еміратів Абу-Дабі і Дубаю у 1991 р. складало 99% усього
національного продукту. Доходи, отримані цими двома областями, йшли на
розвиток власної транспортної і телекомунікаційної інфраструктури. До
1993 р. проблема перерозподілу доходів між усіма членами союзу так і не
була вирішена. На сьогодні ОАЕ — одна з найбагатших країн світу, рівень
життя в ОАЕ можна порівняти з рівнем життя в країнах Великої сімки.

Промисловість Дубаю

З відкриттям алюмінієвого заводу в Міна-Джабал-Алі у 1979 р.
почався промисловий розвиток емірату Дубай. Якщо в 1982 р. цей завод
виробляв 135 тис. тонн алюмінію щорічно, то після реконструкції заводу в
1991 — вже 290 тис. тонн. на рік. Але цей промисловий бум почався в
еміраті в 1985 р., з оголошенням міста Міна-Джабал-Алі вільною
економічною зоною. У перший рік створення вільної економічної зони було
зареєстровано близько 40 підприємств. А в 1992 р. тут вже діяло 382
фірми, включаючи таких велетів, як «Mitsubishi», «Minnesota Mining and
Manufacturing», «Union Carbide», «Xerox», а також безліч текстильних
заводів, що належать індійцям. Національні фірми представлені «National
Flour Mills» і «National Cement Company». В еміраті були ухвалені
закони, які дозволяють іноземним фірмам, що діють у вільній економічній
зоні, на 100% володіти всією власністю, вільно вивозити і ввозити
капітал, та скасовані всі види податків і мита на імпорт. Друге, не менш
важливе джерело доходів емірату — сухі доки в порту Дубай. Вони є одними
з найбільших і найкраще оснащених у світі. Три діючі доки здатні
приймати судна водотоннажністю до 1 млн. тонн. Вони обладнані цехами з
ремонту двигунів, обшивки, суднових електроустановок, найсучаснішими
лабораторіями.

Промисловість північних еміратів

Промисловість в еміраті Шарджа представлена підприємствами легкої
промисловості. Тут випускаються меблі, посуд, пластикові вироби, цемент.

У Рас-ель-Хаймі діють заводи з виробництва ліків, вибухових
речовин, але основний акцент тут зроблений на розвиток будівельної
індустрії (діють фабрики з виробництва цементу, будівельного каменю,
асфальту).

Фуджайра поставляє на внутрішній ринок мармур, вапняк, цемент,
азбест, будівельні блоки.

Умм-ель-Кайвайн постраждав значною мірою від кризи надвиробництва:
як і сусідні емірати, він зробив ставку на розвиток будівельної
промисловості, але ринок був уже насичений будматеріалами, і емірат
зазнав значних збитків.

Сільське господарство

Сільське господарство становить незначний відсоток ВВП країни. З
моменту виникнення єдиної держави уряд заохочує розвиток цієї галузі.
Головна культура — пальма, культивується в основному в оазисах і на
узбережжі. Вирощуються фініки й овочі. Докладаються зусилля для
самозабезпечення країни зерном, але цьому перешкоджає нестача прісної
води. Розводять домашню птицю і велику рогату худобу. Кочівники
розводять овець, кіз і верблюдів.

Основними перешкодами для розвитку сільського господарства є
жаркий і сухий клімат, нестача родючих земель, рої сарани, що наступають
періодично. Інтенсивний розвиток землеробства призвів до виснаження
підземних водних ресурсів і засолення ґрунтів — кілька ферм були змушені
припинити своє існування.

З 1979 р. по 1985 р. виробництво сільськогосподарської продукції
зросло в шість разів. Але і на початку 1990-х років ОАЕ змушені були
імпортувати близько 70% продовольства. Основним постачальником
сільськогосподарських культур є емірат Рас-ель-Хайма.

Велике значення надається озелененню країни. Національна компанія
з лісонасадження безкоштовно забезпечує всі школи, державні установи і
резиденції зеленими насадженнями. При будівництві будь-якого заводу або
фабрики обов’язкове створення невеликого парку розміром від 200 до 300
гектарів навколо будівлі.

Туризм

Однією з найголовніших галузей економіки стає туризм. Крім східної
екзотики, туристичні фірми практикують і шопінговий туризм, що допускає
відвідання торговельних фестивалів і магазинів Duty Free в аеропортах
Дубаю та Абу-Дабі. Місцеві магазини Duty Free є одними з найкращих у
світі, а інтерес до них, після ліквідації мереж подібних магазинів у
країнах ЄС, тільки зростає.

Експорт-імпорт

Склад експорту: нафта — 45%, газ, реекспорт, в’ялена риба, фініки.

Географія експорту: Японія — 36%, Республіка Корея — 9%, Сінгапур
— 5%, Індія — 5%, Оман — 3%.

Склад імпорту: промислові товари, транспорт і устаткування,
хімікати, продовольство.

Географія імпорту: США — 9%, Японія — 9%, Великобританія — 9%,
Німеччина — 6%, Індія — 6%.

Телефонний зв’язок

Місцеві лінії — системи радіорелейного і кабельного зв’язку.

Міжнародні лінії — 3 супутники системи Інтелсат (1 над Атлантичним
і 2 над Індійським океаном) і 1 супутник системи Арабсат, морські кабелі
у Катар, Бахрейн, Індію, Пакистан, тропосферний зонд над Бахрейном,
радіорелейний зв’язок із Саудівською Аравією.

Транспорт

За рахунок великих доходів від експорту нафти була значно
поліпшена транспортна мережа. В ОАЕ немає залізниць, але добре розвинута
мережа автомобільних доріг, які з’єднують основні міста країни. На
початку 1990-х років в ОАЕ було шість міжнародних аеропортів. У 1988 у
Дубаї був відкритий морський порт Джебель-Алі, що має найбільшу в світі
штучну гавань.

Похожие записи