Новгород-Сіверський – місто десяти віків

Чернігівська область України володіє унікальними рекреаційними
ресурсами, які мають виключно важливе значення при вивченні окремих
періодів розвитку українського етносу. Наявність великої кількості
історичних, культурних, археологічних, природних пам’яток вказує на
широкі можливості використання рекреаційно-ресурсного потенціалу в
системі організованого відпочинку населення. У цьому плані значну роль
відіграє туристсько-екскурсійне обслуговування, яке є основою формування
пізнавального територіально-рекреаційного комплексу (ТРК). Широкому
використанню рекреаційних ресурсів області сприяє значна кількість
маршрутів, що проходять через її територію.

В рамках виконання програми розвитку туризму, яка передбачає
відновлення забутих та створення нових туристичних маршрутів,
перспективи розвитку туризму та формування нового турпродукту вбачаються
у розробці маршруту «Золоте кільце України» (Чернігів – Ніжин – Батурин
– Тростянець – Качанівка – Сокиринці – Новгород-Сіверський – Глухів),
ідея створення якого була подана ще в 1990 році, але так і залишилась
невтіленою у життя. Продовжуючи цикл публікацій стосовно цієї проблеми,
ставимо на меті обґрунтування неповторної цінності населених пунктів та
об’єктів, які пропонується включити до маршруту, розробку напрямків їх
використання у рекреаційному процесі.

Небагато є міст, які уособлюють сутність народу, що живе на цій землі.
Одне з них – Новгород-Сіверський. Чудовими краєвидами, подихом сивої
давнини зустрічає туристів 1000-літнє місто, яке пам’ятає нещадні набіги
половецьких ханів, заграви ординських багать, розмірений крок народного
ополчення 1812 року, партизанський рух Другої світової війни.

Сіверщина – північна частина Лівобережної України, де з прадавніх часів
жили слов’янські племена сіверян, культура та здобутки яких значною
мірою вплинули на формування свідомості нашого народу. Багато віків тому
на крутому березі Десни піднялося місто-фортеця. Князь Володимир
Святославович, якого в народі називали Красним Сонечком, одразу, як
зайняв Київський трон, зазначив : “Погано, що мало міст довкола …” і
віддав наказ будувати міста вздовж Десни, Остра, Трубежа, Сули, Стугни.
Розселити у нових містах повелів “кращих мужів” із північних частин
Русі: “від словен, від кривичів, від чуді, від вятичів” [1]. Грандіозний
задум Володимира був здійснений — і державні кордони виявились надійно
захищеними від набігів кочівників-печенігів. Є підстави вважати, що
серед перших міст був і Новгород-Сіверський. Через сторіччя, згідно з
рішенням з’їзду князів у Любечі (1097 р.), було створене
Новгород-Сіверське князівство, до якого увійшли Курськ, Стародуб,
Путивль, Сновськ, Рильськ та інші славетні міста. Нове князівство
займало територію, рівнозначну п’яти сучасним Чернігівським областям.
Місто Новгород-Сіверський вперше згадується у “Поучении чадам”
Володимира Мономаха при описі сутички русичів з половецькими загонами
поблизу цього міста. З Новгородом-Сіверським пов’язана і перша згадка
про Москву. В 1147 році сіверського князя Святослава Олеговича
запрошував зустрітися князь Юрій Долгорукий: “Приди ко мне, брате, в
Москов…”[5]

Великокнязівські часи були для сіверських міст періодом надзвичайного
розквіту і піднесення. Тоді було збудовано велику кількість храмів. Але
потім – монголо-татарська навала, литовське, польське панування, період
руїни. І лише на другу половину 18 століття припадає новий розквіт, який
пояснюється перенесенням сюди центру політичного та економічного життя.

На початку 20-х років XX століття під час розкопок на території міста
та навколишніх сіл знайдені матеріальні свідоцтва багатьох археологічних
культур різних епох, які дають можливість стверджувати, що за
насиченістю, концентрацією унікальних пам’яток минулих цивілізацій ці
місця не мають собі подібних.

Біля сіл Араповичі, Пушкарі, Чугуєво знайдена кремнієва зброя у вигляді
скребачок, відщепів, що характерно для часів раннього палеоліту. Багатий
матеріал дають дослідження пізньопалеолітичних пам’яток. Знахідки
археологів тут справді унікальні, вони дозволяють зримо уявити спосіб
життя наших далеких пращурів. Заняття їх були традиційними: мисливство,
рибальство, збирання. На околицях Новгород-Сіверського на стоянці,
розкопаній у 1932 році, знайдені залишки великого поселення з трьома
домівками; тут також виявили бивні та кістки мамонта і шерстистого
носорога, північного оленя. Через рік вже на території самого міста були
знайдені унікальні, вагою до 8 кг, вироби з кременю – гігантоліти,
знаряддя праці стародавньої людини. Виялений цікавий виріб – чаша з
черепа людини. Дорогоцінні археологічні знахідки перебувають зараз у
музеях Києва та Чернігова, вони мають світову славу і є чудовим
матеріалом для дослідження далекого минулого Сіверського краю.

v

x

v

????ул до сьогоднішнього дня, привертає увагу всіх, кому небайдужа
вітчизняна історія. З Новгород-Сіверським пов’язана доля й інших героїв
книги. Тут народився Буй-Тур Всеволод, брат Ігоря. В місті проживала
дружина Ігоря – Ярославна, дочка галицького князя Осьмомисла; дружина
Володимира -–красуня Ольга Глібівна.

На центральній площі міста стоїть пам’ятник князю Ігорю. Під сонячним
затемненням, яке віщує злу поразку, здіймає він свій меч і звертається
до дружини зі словами: “Луще жъ бы потяту быти, Неже полоненому быти…”
На місці Ігоревого дитинця височить пам’ятник Бояну-співаку. А на
крутому березі зачарованої Десни на невеликому постаменті стала юна
жінка з прекрасним обличчям – дружина Новгород-Сіверського князя –
Ярославна і здіймає руки в бік, куди рушили полки.

У XII столітті у Новгород-Сіверському було не менше п’яти мурованих
храмів, але всі вони зруйновані під час монголо-татарської навали і лише
в середині XVIII століття вперше після більш, ніж чотирьохсотлітнього
занепаду з’явилась можливість вести муроване будівництво. У цей період
було закладено Успенський собор, в основі якого – структура
дев’ятидільного п’ятиверхого зрубного храму, яка так подобалась
українському народу і в якій досягались неперевершені мистецькі
результати. Успенський собор, збудований на відкритому просторі завершує
найвищу придеснянську гору, завдяки чому сприймається як монумент. У
1764 році на місці церкви XI століття на горі, що височить поряд із
горою, на якій споруджено Успенський собор, була побудована Миколаївська
церква – дерев’яна, хрещата в плані, одноверха. Цю споруду можна вважати
однією з кращих дерев’яних барокових храмових споруд. Вона збереглась у
лихоліттях XX століття і дійшла до нас у первісному вигляді. Наприкінці
XI століття за три кілометри від давньоруського міста
Новгород-Сіверського засновано монастир, що став одним з найбільших на
Сіверщині і тепер належить до найдавніших. Спочатку монастирські будівлі
були дерев’яними, а в кінці XII століття споруджено мурований
Спасо-Преображенський собор, який став одним з кращих в Україні зразків
архітектури доби класицизму. У першій половині XIX століття у храмі
зробили оглядовий міст-перехід для відвідувачів собору як музею. У
північній частині монастиря зберігся склеп із похованням Олексія
Розумовського – сина Кирила Розумовського. Живопис іконостасу церкви має
особливу витонченість композиції рішень і мальовничих поєднань. Вона
відрізняється гармонією ніжних сріблястих, бузкових, блідо-зелених,
сіро-синіх і сіро-фіолетових відтінків.

Великого значення в Новгород-Сіверському в кінці XVII – початку XIX
століть набули ремесла і торгівля, для потреб яких на головній площі
міста були споруджені торгові ряди, які відігравали велику роль у
містобудівельному відношенні, оскільки створювали яскравий
архітектурно-художній акцент і чітко відмежовували торгівельну площу.
Від них збереглись північний і частина південного корпусу. В стилі,
близькому до торгівельних рядів, в місті було побудовано чимало
будинків. До нашого часу збереглися повністю або частково кілька таких
будинків на Базарній вулиці. Заслуговує на увагу і будівля колишнього
земства, яка створює помітну архітектурну домінанту. В 1786-1787 рр.
було побудовано Тріумфальну арку на честь проїзду через місто
імператриці Катерини II. Арковий проїзд з двох боків флангують
пропорційні пілони з двоколонними портіками іонічного ордену. На пілонах
між колонами розміщені щити з гербами губерній. Є в Новгород-Сіверському
і будівлі, подібні до колишнього будинку купця Медвєдєва – своєрідного
пам’ятника українського бароко початку XX століття, які підкреслюють
неповторну красу міста.

З Новгород-Сіверським пов’язане життя багатьох видатних людей, без чиїх
славних імен неможливо уявити науку і культуру сучасної України.
Новгород-Сіверську гімназію закінчив один з провідних
вчених-енциклопедистів свого часу, ботанік, історик, філолог,
фольклорист, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Понад сорок років свого життя він присвятив вивченню “Слова о полку
Ігоревім”, першим переклав його українською та російською мовами. Ці
переклади до цього часу є одними з кращих. В невеличкій садибі на
околиці міста жила сім’я відомого педагога К. Ушинського. Тут він
народився, навчався в гімназії, сюди любив приїздити на канікули, коли
навчався на юридичному факультеті Московського університету. Історія
рідного краю тісно пов’язана з іменем відомого вченого-археолога Дмитра
Самоквасова. Предметом підвищеного інтересу і копіткого вивчення були
для нього стародавні кургани Чернігівської землі. Він зумів розкопати
понад п’ятсот курганів і зібрав багату колекцію археологічних знахідок –
стародавньої зброї, посуду, ювелірних прикрас. Новгород-Сіверську
гімназію закінчив основоположник теорії ракетобудування Микола
Кибальчич, ім’я якого стоїть в одному ряду з іменами Костянтина
Ціолковського та Сергія Корольова. Помітний слід в історії міста
залишили великі просвітники Дмитро Ростовський та Леонтій Боболинський,
дослідник української старовини Тимофій Каменський, бібліограф Великого
Кобзаря – Михайло Чалий та багато інших. У цьому невеликому місті з
вікових пагорбів, оточених первісною природою, добре видно історичну
далечінь славного минулого України. За розумної і продуманої політики
Новгород-Сіверський повинен стати значним центром туризму. На жаль, за
часів радянської влади Новгород-Сіверський втратив чимало унікальних
архітектурних споруд і пам’яток, але навіть те, що збереглося, вражає
уяву гостей міста. Щорічно Новгород-Сіверський відвідують понад 50 тисяч
туристів. Майбутнє міста вбачається, насамперед, у його включенні до
туристичного маршруту “Золоте кільце України”, що стане можливим за
умови відбудови Спасо-Преображенського монастиря, заснованого в XI
столітті.

Постановою уряду на відродження монастиря вже виділено 400 тис.
гривень. Першочергові роботи проводитимуться з укріплення грунтів під
Спасо-Преображенським собором, створення умов для роботи реставраторів і
будівельників взимку на соборній церкві, а також на відновленні огорожі
з баштами. Рука майстрів торкнеться бурсацьких келій і приміщення
трапезної. За планом тут розмістяться готельні кімнати для туристів та
кафе. Приваблює місто і своїми чистими, охайними, зеленими вулицями, не
спотвореною цивілізацією давньою забудовою його центральної частини,
унікальними архітектурними пам’ятками. Саме в цьому основне багатство
міста, передумова для перетворення його в потужний центр туризму.

Література:

Баландін Р.К. Сіверщина в минулому і сучасному. – К.: Наукова думка,
1986 . – 59 с.

Завальський С., Єськов Б. : Янтар // Наука і суспільство, 1975.- № 9. –
С. 49–50.

Лісовенко М.: Заговорені скарби // Урядовий кур’єр, 1993.– №179.– С. 18.

Кузнецов Ю., Микитенко Ю. Чи бути українському золотому кільцю? //
Літературна Україна. –1990.– С. 4.

Кучинська Л.А. Міста землі руської. – К.: Мистецтво, 2000. – С. 10–19.

Похожие записи