Реферат на тему:

“Норвегія”

(економіко-географічна характеристика)

Норвегія — найпівнічніша країна Європи. Слово «Норвегія» в
перекладі означає «шлях на північ».

Офіційна назва — Королівство Норвегія (KONGERIGET NORGE).

Територія — 386,9 тис. кв. км (разом з архіпелагом Шпіцберген,
островами Ян-Майєн і Буве).

Населення — 4,416 млн. осіб (1998 р.).

Адміністративний поділ — 19 фюльке (fylke — область), у т.ч. місто
Осло, прирівняне до фюльке. Фюльке поділяються на сільські
(herreds-kommuner) і міські (by-kommuner) комуни.

Зовнішні території у Північному Льодовитому океані —
адміністративний округ Свальбард (Svalbard — група островів у Північному
Льодовитому океані). Територія — 62,4 тис. кв. км. Населення — 3,2 тис.
осіб (січень 1997 р.). Адміністративний центр — Лонгьїр. Основна частина
Свальбарду — архіпелаг Шпіцберген (Spetsbergen). Норвезький суверенітет
над Шпіцбергеном встановлено Паризьким договором 9 лютого 1920 р.
Офіційно Шпіцберген оголошено частиною норвезької території з 14 серпня
1925 р. Губернатор призначається Державною радою Норвегії терміном на 3
роки з можливим продовженням на два роки.

Зовнішні території в Атлантичному океані — острів Ян-Майєн, острів
Буве.

Столиця — Осло (Oslo) — 761, 2 тис. осіб (1999 р.).

Найбільші міста — Берген (228 тис. осіб), Тронхейм (148 тис.
осіб), Ставангер (109 тис. осіб), Берум (98 тис. осіб).

Офіційна мова — норвезька. Існує дві форми норвезької мови.
Старонорвезька мова «букмол», або книжкова мова, (друга назва —
«ріксмол» — державна мова), її використовують 80% населення. Близько 20%
користуються новонорвезькою мовою «нюношк» (друга назва — лансмол —
сільська мова), яка є сумішшю окремих діалектів норвезької мови. Всі
норвежці вивчають обидві форми мови. У Норвегії проживають також
представники національної меншини — саамі, які використовують свою рідну
мову. Також на півночі широко використовується фінська мова.

Державний прапор Норвегії — був розроблений 13 липня 1821 року і
досі не змінився. Тоді на датський прапор помістили синій скандинавський
хрест. Всі три кольори, використані у прапорі, символізують свободу (як
на прапорах Франції, США, Британії, Нідерландів). Автором дизайну
прапора Норвегії, затвердженого резолюцією норвезького парламенту в 1821
році, був парламентарій з Бергена Фредерік Мельцер.

В Акті про прапор (10.12.1898) зазначені пропорції сучасного
прапора: довжина — 22 одиниці; ширина — 16 одиниць; ширина синього
хреста — 2 одиниці; ширина білого обрамлення хреста — 1 одиниця;
відстань від древка до середини хреста — 8 одиниць.

Герб Норвегії. Як свідчать історики, близько 1200 року у
правителя Норвегії з’явився власний герб, на якому зображений золотий у
червленому полі коронований лев святого Олафа. У передніх лапах лев,
який повернутий на захід, затиснув бойову сокиру.

Національний гімн — «Ми любимо цей край» Б’єрнстерна Б’єрнсона
(1832 -1910 рр.).

Членство в міжнародних організаціях — СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО,
ОБСЄ, ООН, РЄ та інших.

У рейтингу Глобального звіту з людського розвитку за 2001 рік,
підготовленого Програмою розвитку ООН, серед 162-х країн світу Норвегія
посідає перше місце. Щорічні Глобальні звіти з людського розвитку
готуються з 1991 року. В них оприлюднюються списки країн за рівнем
людського розвитку, враховуючи такі показники, як рівень медичних
послуг, освіти, тривалість життя та інші. У 2001 році додався ще один —
індекс технологічного розвитку (доступ до новітніх інформаційних
технологій і комунікацій).

Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні
природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще
більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Щоб і далі йти в
ногу з часом, в країні проводять інтенсивні наукові дослідження
перспективного плану, як у промисловості, так і в державному секторі.

Виробництво енергії

Використання енергії води створило основу для розвитку сучасної
промисловості Норвегії. Нині, як і колись, електроенергія для
індустріального і побутового вжитку надходить саме з цього постійно
поновлюваного та екологічно чистого джерела.

У 1970-х роках біля підніжжя норвезької частини материка було
відкрито родовище нафти й газу. На сьогоднішній день Норвегія —
найбільший у Європі постачальник нафти і газу до країн континенту.
Відкриття вуглецево-водневих покладів надало значного імпульсу
подальшому розвитку промисловості країни. Розробка нафтових і газових
родовищ, крім усього іншого, солідно поповнила державну казну — у формі
податкових надходжень і орендної плати за землю.

Традиційні галузі промисловості

Рибальство. Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїм
рибним промислом. Експортується як виловлена в морі, так і вирощена в
численних штучних загородах риба. Норвезький лосось з таких штучно
перекритих водойм зараз дуже відомий на світовому ринку.

Близько 90% рибопродукції Норвегії експортується. Вилов риби
перевищує 500 кг на кожного норвежця.

Сільське господарство. Лише 3,5 відсотка земельних площ Норвегії
придатні для обробітку. І, незважаючи на це, сільське господарство
країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах. Норвезькі
сільськогосподарські продукти експортуються мало.

Основою норвезького сільського господарства є тваринництво, яке
повністю покриває потреби населення країни у м’ясі, молоці і молочних
продуктах. Внаслідок кліматичних особливостей виробництво зернових лише
на 40% забезпечує потреби внутрішнього ринку. У той же час, значна
частина овочів і фруктів, незважаючи на складні умови північної країни,
вирощується норвезькими селянами.

Лісова і целюлозно-паперова промисловість. Ліс дає важливу
експортну сировину у вигляді деревини, паперу, картону, целюлози,
будівельного матеріалу і меблів.

Основу целюлозно-паперової промисловості становлять дешева
енергія, яку отримують за рахунок використання гідроресурсів, і значні
запаси сировини. Норвезькі компанії, найбільшими з яких є «Ношке Скут»,
«Боррегорд», «Петерсон», виробляють різноманітні сорти целюлози,
газетний, журнальний і пакувальний папір, картон, облицювальні панелі,
паркет і багато іншого.

Традиційні галузі промисловості мають дуже важливе значення для
трудової зайнятості людей і заселення нових районів.

Промислоовість і суднобудування

Норвегія виробляє багато алюмінію, залізного кремнію і магнезію.
Нафтопереробна промисловість працює на сировині, що видобувається в
Північному морі. Норвегія є також одним з найбільших у світі виробників
штучних добрив. Проте переважна більшість промислових підприємств — малі
та середні. До важливих галузей промисловості належать: фармацевтична,
електронна, обслуговуюча, рибно-меліоративна, а також суднобудування,
яке існує в Норвегії споконвіку.

Суднобудування, торговельний флот і судноплавство. Норвезькі
верфі спеціалізуються на будуванні високосучасних суден спеціального
призначення. Крім цього, Норвегія є великим постачальником устаткування
і послуг для морського флоту в усьому світі. Норвезькі судна борознили
світовий океан ще з доби вікінгів. Нині Норвегія — четверта за величиною
морська держава світу і має серед традиційних судноплавних держав
найбільшу частку флоту під власним прапором. Частка судноплавства в
експортних доходах країни традиційно становить близько 20%.

Чорна і кольорова металургія. В галузі чорної металургії Норвегія
спеціалізується, в основному, на виробництві феросплавів, а в галузі
кольорової металургії — на виробництві алюмінію, нікелю, міді і цинку. В
число основних металургійних компаній входять «Ношк Гідро», «Елкем»,
«Фесіль».

Хімічна промисловість. Ця галузь має значні за масштабами країни
потужності з виробництва широкої гами хімічних і нафтохімічних
продуктів. Це дозволяє їй експортувати азотні добрива, вибухові речовини
промислового призначення, альгінати, фарби, лаки, у виробництві яких
країна займає провідні позиції не тільки в Європі, але й у світі.
Найбільші компанії цієї галузі промисловості — «Ношк Гідро», «Діно
Індустрієр», «Ютун». Концерн «Нікомед» спеціалізується на розробці і
випуску контрастних речовин для рентгенодіагностики.

Гірничовидобувна промисловість. Її основною продукцією є руди
чорних і кольорових металів, а також нерудні копалини — вапняк, кварц,
нефелін, олівін.

Машинобудування. До найважливіших галузей норвезького
машинобудування належать: виробництво обладнання для освоєння шельфу,
суднобудування, насамперед будування риболовних траулерів, виробництво
різноманітного обладнання для суден, зокрема, морської електроніки,
рибопромислового обладнання.

Економічні райони

У Норвегії виділяють п’ять економічних районів: Східний (історична
провінція Естланн), Південний (Серланн), Південно-Західний (Вестланн),
Центральний (Треннелаг) і Північний (Нур-Норге).

Східний район (Естланн) — це найбільш розвинута в економічному
відношенні частина Норвегії. У місті Осло представлений широкий спектр
промислових галузей, у тому числі металургія, машинобудування,
борошномельна, поліграфічна, а також майже вся текстильна промисловість.
Осло — центр суднобудування. На долю району Осло припадає близько 1/5
всіх зайнятих у промисловості країни.

На північний схід від Осло знаходиться місто Сарпсборг, другий за
величиною промисловий центр країни. У Скагерраку розташовані
підприємства лісопильної і целюлозно-паперової промисловості, які
працюють на основі місцевої сировини. З цією метою використовуються
лісові ресурси басейну р.Гломма. На західному березі Осло-фіорду, на
південний захід від Осло, розташовані міста, промисловість яких
пов’язана з морем і переробкою морепродуктів. Це центр суднобудування
Тенсберг і колишня база норвезького китобійного флоту Саннефіорд.

Південний район (Серланн) в економічному відношенні найменш
розвинутий. Третина району вкрита лісами, колись тут був важливий центр
торгівлі лісом. Наприкінці ХІХ ст. цю територію залишило багато
населення. У наш час населення в основному зосереджене в ряді невеликих
прибережних міст, які є популярними літніми курортами. Головні
промислові підприємства — металургійні заводи в Крістіансунні, що
випускають мідь і нікель.

У Південно-Західному районі (Вестланні) сконцентрована приблизно
чверть населення країни. Між Ставангером і Крістіансунном знаходяться 12
великих фіордів. Розвиток сільського господарства обмежений через
гірський рельєф фіордів і скелястих островів. Хліборобство поширене в
долинах річок і ділянках терас уздовж фіордів. У цих місцях в умовах
морського клімату розташовані широкі пасовища, а в деяких приморських
районах — плодові сади. Порти південно-західної Норвегії, зокрема
Олесунн, є базами зимового промислу оселедця. По всій території району
розташовані металургійні і хімічні заводи, які використовують багаті
ресурси гідроенергії. Берген є головним центром обробної промисловості
району. В цьому місті і сусідніх селищах знаходяться машинобудівні,
борошномельні і текстильні підприємства. З 1970-х років Ставангер,
Саннес і Сула є основними центрами, в яких підтримується інфраструктура
видобутку нафти і газу на шельфі Північного моря, тут знаходяться
нафтопереробні підприємства.

Четвертий за значенням з числа великих економічних районів
Норвегії — Західно-Центральний (Треннелаг), який прилягає до
Троннхеймс-фіорду, з центром у Тронхеймі. Відносно плоска поверхня і
родючі ґрунти на морських глинах сприяли розвитку хліборобства, яке
виявилося конкурентоспроможним з хліборобством району Осло-фіорду.
Чверть території вкрита лісами. В цьому районі розробляються родовища
корисних копалин, особливо мідних руд і піритів.

Північний район (Нур-Норге) розташований більшою частиною на
північ від Північного полярного кола. У ньому немає великих запасів
деревини і гідроенергії, як на півночі Швеції і Фінляндії, на шельфовій
зоні знаходяться найбагатші у Північній півкулі рибні ресурси. Берегова
лінія має велику довжину. Рибальство, найдавніше заняття населення на
півночі, і досі дуже поширене, однак все більшого значення набуває
гірничовидобувна промисловість. За розвитком цієї галузі Північна
Норвегія посідає провідне місце в країні. Розробляються залізорудні
родовища. Видобуток залізних руд і робота на металургійному комбінаті в
Му-і-Рані приваблюють у цей район переселенців з інших частин країни,
однак кількість населення всього Північного району не перевищує
кількості населення Осло.

Експорт: енергоносії, нафта, газ, нафтопродукти, машини й
устаткування, кольорові і чорні метали, хімічні товари, судна, добрива,
риба і морепродукти, целюлозно-паперові товари.

Основні експорт-партнери Норвегії: ЄС — 77% (Великобританія — 17%,
Німеччина — 12%, Нідерланди — 10%, Швеція — 10%, Франція — 8%), США — 7%
(1998 р.).

Імпорт: машини й устаткування, готові вироби, хімічні продукти,
продовольчі товари, паливо та електроенергія.

Основні імпорт-партнери: ЄС — 69% (Швеція -15%, Німеччина — 14%,
Великобританія — 10%, Данія — 7%), США — 7%, Японія — 4% (1998 р.).

Похожие записи