Реферат на тему:

“Мексика”

(економіко-географічна характеристика країни)

Офіційна назва — Мексиканські Сполучені Штати.

Державний устрій — федеративна республіка.

Географічне розташування — країна розміщується у південно-західній
частині Північної Америки. Межує зі США — на півночі (кордон — 3326 км),
з Гватемалою (962 км) і Белізом (250 км) — на південному сході.
Омивається водами Тихого океану на заході і Мексиканської затоки
Карибського моря на сході.

Площа території — 1972,5 тис. кв.км (13 місце в світі).

Адміністративний поділ — 31 штат і федеральний столичний округ.

Чисельність населення (оцінка на липень 2001 р.) — 101,879 млн.
осіб.

Столиця — м. Мехіко (понад 20 млн. осіб.).

Інші великі міста: Екатепек (1,695 млн. осіб), Гвадалахара (1,659
млн.), Пуебла (1,321 млн.), Хуарез (1,257 млн.), Незауалькойотл (1,242
млн.), Тіхуана (1,228 млн.), Монтеррей (1,127 млн.), Леон (1,052 млн.).

Державна мова — іспанська.

Релігія — католицизм (94,7% населення).

Державне свято — 16 вересня — День проголошення Незалежності (1810
р.).

Державний прапор — прямокутне полотнище (2:3), що складається з
трьох рівновеликих вертикальни смуг зеленого, білого і червого кольору.
Посередині білої смуги розміщується державний герб країни.

Зелений колір на прапорі означає надію, а також багатство хороших
грунтів Мексики. Білий символізує чистоту, мир і релігію, а червоний —
кров, що була пролита за незалежність країни, а також єдність.

Державний герб. На ньому зображений орел, який, сидячи на кактусі,
шматує змію. Герб обрамлений двома зеленими гілками — дубовою — символ
республіки, і лавровою — символ безсмерття героїв.

Грошова одиниця — мексиканський песо.

Членство у міжнародних організаціях — ООН, МВФ, Організація
Американських Держав (ОАД, 1948 р.), СОТ, МБРР, ЄБРР (єдина країна
Латинської Америки — засновник), РЄ (спостерігач), ЮНЕСКО, ЮНІДО, ІКАО,
ЕКОСОР, МФЧХ, ОЕСР, АТЕС, Всесвітня туристична організація, PARLATINO
(організація Латиноамериканський парламент, 1964 р.), OPANAL
(Організація із заборони ядерної зброї у Латинській Америці, Договір
Тлателолко, 1967 р.), SELA (Латиноамериканська економічна система, 1975
р.), ALADI (Латиноамериканська асоціація інтеграції, 1981 р.),
Американське інтербачення (1992 р.).

В економічному плані Мексика — одна з найбільш розвинених країн
Латинської Америки. Має великі запаси нафти, природного газу, срібла,
цинку, міді та інших цінних металів. Провідні галузі економіки:
нафтовидобувна, газова, нафтохімічна, гірничодобувна, текстильна,
металургійна, будівельна, харчова, автомобільна.

Урядом здійснюється концепція модернізації — комплекс політичних і
соціально-економічних реформ, спрямованих на структурні зміни в житті
країни. Це, перш за все, децентралізація господарського управління,
скорочення державного сектору, посилення «відкритої економіки» і
приватної підприємницької діяльності. Державне регулювання залишається
лише на стратегічних напрямках (нафто- і газовидобувна, гірничодобувна
галузі, енергетика).

В останні роки темпи економічного розвитку країни перевищували
природний приріст населення. Нинішня мексиканська влада проводить досить
активну соціальну політику, розробила і впроваджує в життя програму
створення тимчасових робочих місць (програма передбачає фінансування у
обсязі 2 млрд. песо), державних дотацій на основні продукти харчування,
збереження системи страхової медицини, безкоштовної шкільної освіти.

Економічна географія

Промисловість зосереджена, головним чином, у зоні з
80-кілометровим радіусом від міста Мехіко, а також у в містах Монтеррей
і Гвадалахара. Промисловий коридор тягнеться вздовж більшої частини
північного кордону Мексики. Видобуток нафти зосереджений на східному
узбережжі від Тампіко до Вілья-Ермосу, на морських бурових установках у
затоці Кампече. Більшість ферм з розведення великої рогатої худоби
знаходиться у північних і центральних штатах, там же зосереджена велика
частина інших корисних копалин.

Малорентабельне виробництво кукурудзи, бобових, гарбузів,
баклажанів і чилійських червоних перців розміщено по всій країні, за
винятком тих районів, де цьому перешкоджають клімат і природна
рослинність (північні райони пустель і ліси в Табасько, Юкатані й
Чьяпасі), або територія (скелясті гірські долини Західної Сьєри-Мадре).
Мотиги і плуги, запряжені буйволами, все ще широко використовуються
малорентабельними селянськими господарствами, які рідко можуть дозволити
собі використати більш передову сільськогосподарську техніку, що
застосовується великими землевласниками.

Товарне сільське господарство є найбільш розвиненим і
механізованим у районах на півночі від долини Мехіко і на
північно-західних схилах та в долинах Західної Сьєри-Мадре, особливо в
штатах Сіналоа і Сонора, де вирощуються, в основному на експорт, фрукти
й овочі, що ростуть в умовах помірного кліматичного поясу, зокрема
помідори й дині. Товарні тропічні культури вирощуються на центральному
узбережжі і на півдні: цукрова тростина — на рівнинах, кава — у гірських
районах, банани, манго, гуайява, папайя й ананаси у ряді інших районів.

Нафтодобувна і газова промисловість

Мексика має високо розвинуті нафтодобувну і газову промисловість.
Коли на початку ХХ століття почався комерційний видобуток нафти, вона
почала відігравати важливу роль в економіці Мексики та
зовнішньоекономічних зв’язках країни. Перші нафтові родовища
розташовувалися, в основному, між Веракрусом і Тампіко, але у 1970-х і
1980-х роках були відкриті нові нафтові родовища в Табасько, у морі
поблизу узбережжя Кампечі і в Чьяпасі.

Гірничодобувна промисловість

Мексика є одним з основних світових виробників срібла і
плавикового шпату, постачальником сурми, кадмію, марганцю, ртуті й
цинку. Тут добуваються свинець, мідь, сірка, золото, молібден, вольфрам,
олово, вісмут, уран, барит і високоякісне коксоване вугілля.

Є три головних гірничодобувних райони. На півночі Нижня Каліфорнія
і штати Сонора, Сіналоа, Чіуауа, Коауїла, Нуєво-Леонові, Дуранго й
Сакатекас багаті сріблом, міддю, вугіллям, золотом, залізняком, цинком,
свинцем, молібденом, баритом, плавиковим шпатом, ураном і вольфрамом. На
узбережжі Мексиканської затоки, штати Веракрус, Табасько й Кампече
виробляють сірку, алюміній і марганець. Значна кількість золота,
марганцю, плавикового шпату, свинцю й цинку добувається у
західно-центральних штатах Халісько, Герреро, Агуаськальєнтес,
Гуанахуато, Ідальго і Сан-Луїс-Потосі.

Електроенергетика

Однією з найрозвинутіших галузей мексиканської промисловості є
електроенергетика. Виробництво, передача та розподіл електроенергії
знаходиться в руках держави. Виробнича потужність оцінюється в 40 тис.
МВт. Більшість електростанцій Мексики — теплові, загальною потужністю
20468 МВт. На них виробляється основна частина електроенергії — 65%, на
ГЕС — 15%, атомних електростанціях — 6,2%, на геотермальних — 3,3%.
Довжина ліній електропередач — 588 тис. км.

Обробна промисловість

Значна частина мексиканської промисловості базується на переробці
природних ресурсів, особливо нафти, і на первинній обробці
сільськогосподарської продукції. Мексика виробляє також широкий
асортимент товарів легкої промисловості і тривалого користування, таких
як автомобілі, має добре розвинену скляну промисловість.

Підприємства обробної промисловості зосереджені у Мехіко та його
промисловій зоні, а основні підприємства чорної металургії знаходяться у
північних містах Монтеррей і Монклова, а також на західному узбережжі.
Металургійні заводи Мексики задовольняють попит на сталь всередині
країни.

У містах уздовж північного кордону Мексики існує чимало
підприємств, що працюють лише на експорт і належать іноземним, в
основному, американським промисловим компаніям, яким дозволено безмитно
ввозити сировину або деталі подальшого реекспорту. Ці підприємства
отримали назву «макиладорас». Основними видами продукції є текстиль,
іграшки, електротовари й електроніка. Промисловці США використовують
Мексику як «інвестиційну експортну платформу», в основному, через
дешеву, відносно кваліфіковану й велику за чисельністю робочу силу.
Мексиканський уряд заохочує їх, оскільки вони створюють велику кількість
робочих місць. На макиладорас майже не вплинула економічна криза
1995-1996 років, і темпи зростання їх виробництва значно перевищували
темпи зростання економіки країни загалом. Можливість отримання робочих
місць у макиладорас викликала великий приплив робочої сили, в основному,
молодих жінок, у північні прикордонні міста.

Сільське господарство

До найважливіших сільськогосподарських культур відносяться
кукурудза, пшениця, рис, ячмінь, маїс і сорго. До інших важливих
експортних культур — фрукти і овочі, особливо помідори, апельсини, манго
й банани, кава.

Розведення великої рогатої худоби у Мексиці зосереджене в
північно-центральному регіоні, який експортує велику кількість рогатої
худоби у США. Яловичина і молочні продукти для урбанізованих районів
здебільшого надходять з приморського району Мексиканської затоки, де
розводять велику зебу. Велике значення в тваринництві країни мають також
коні, мули, осли, вівці, кози й свині. Обсяги випуску продукції
тваринництва відповідають внутрішнім потребам країни в яловичині,
свинині, свіжому молоці, м`ясі птахів і яйцях, але сухе молоко
імпортується.

Рибальство

Ловіння риби добре розвинене вздовж берегів Каліфорнійської й
Мексиканської заток. У цій галузі господарства переважають кооперативи.
Велика частина улову споживається безпосередньо жителями Мексики; інша
частина переробляється чи експортується.

Лісове господарство

Ліси Мексики були вирубані на паливо або з метою розширення площ
для ведення землеробства. За обсягом виробництва і цінності сосна
перевершувала майже у 10 разів усі інші породи дерев, такі, як червоне
дерево, рожеве дерево, кампешеве дерево, світле червоне дерево, капок і
фустік, в основному, на перешийку Теуантепек і півострові Юкатан. До
інших видів продукції лісової промисловості відносяться чиклі з
саподілового дерева, бітум, каніфоль і деревне вугілля.

Транспорт

Відсутність зручного транспортного зв’язку, що обумовлювалося
особливостями рельєфу країни, тривалий час гальмувала її економічний
розвиток. Нові види транспортних систем і зв’язку зв’язали спочатку
Мехіко з кількома найважливішими економічними центрами, такими, як
кордон США і порт Веракрус. Мехіко й досі є вузлом усіх транспортних
мереж і систем зв’язку, які охоплюють найбільш віддалені райони країни.

Довжина залізниць Мексики за станом на 1996 рік становила 18 тис.
км, автошляхів — 324 тис. км, з яких 96 тис. км з твердим покриттям.
Шосе від міста Сьюдад-Хуарес (на кордоні зі США) до міста
Сьюдад-Куаутемок (на кордоні з Гватемалою) — є головною магістраллю
країни. Інші важливі автошляхи йдуть з Мехіко в Тіхуану, Акапулько,
Веракрус і Меріду.

У Мексиці існує дві головні авіакомпанії — «Аеромехіко» і
«Мехсикана», що мають розгалужену мережу авіаліній усередині країни.
Вони здійснюють польоти у США, інші країни Латинської Америки, а також в
аеропорти Європи. 32 міжнародних і 30 внутрішніх аеропортів також
обслуговують інші численні міжнародні й місцеві авіакомпанії.

Морські перевезення традиційно зосереджені у портах Веракрус і
Акапулько. Крім того, великі порти є в Тампіко, Коацакоалькос, Прогресо,
Саліна-Крус, Масатлан, Мансанільо, Гуаймас, Енсенада, Ла-Пас і
Санта-Росалія.

Зовнішня торгівля

До 1980-х років Мексика виступала як експортер дешевої сировини та
імпортер дорогих промислових товарів. Хоча Мексика все ще імпортує
багато товарів виробничого призначення, машинобудування й технології,
необхідні для розвитку вітчизняної промисловості, країна різко збільшила
експорт промислових товарів. Головним зовнішньоторговельним партнером
Мексики є США (на їхню частку припадає близько 80%
зовнішньоторговельного обігу країни).

Уряд Мексики, враховуючи велику залежність від ринку США,
спрямовує зусилля на диверсифікацію зовнішньоторговельних зв`язків.
Результатом цієї політики стало підписання 23 березня 2000 року Угоди
про вільну торгівлю між Мексикою і ЄС, а також укладення 29 червня 2000
року Договору про вільну торгівлю з так званим «північним трикутником» —
Гватемалою, Сальвадором, Гондурасом, який набув чинності 10 січня 2001
року.

Основні статті експорту: промислові товари, нафта і нафтопродукти,
газ, срібло, фрукти й овочі, кава.

Головні експорт-партнери: США, Канада, Іспанія, Німеччина, Японія,
Великобританія, Нідерланди.

Основні статті імпорту: машини для обробки металів, вироби зі
сталі, сільськогосподарська техніка, електричне обладнання, деталі для
збирання автомобілів, комплектуючі для транспортних засобів, літаки та
їхні комплектуючі.

Головні імпорт-партнери: США, Японія, Німеччина, Канада, Південна
Корея, Китай, Тайвань.

Торгівля з Україною

Основні статті українського експорту — металопрокат, феросплави.

Похожие записи