Реферат на тему:

Машинобудування і металообробка в Україні

Машинобудування — провідна галузь промисловості, яка забезпечує випуск
різноманітних машин і устаткування для багатьох галузей господарства і
населення. Машинобудування визначає науково-технічний прогрес у
національній економіці, забезпечує її технічне переозброєння,
інтенсифікацію і підвищення ефективності всього суспільного виробництва.

Машинобудування є надзвичайно складною галуззю, до якої входять декілька
десятків спеціалізованих галузей. Залежно від продукції, що
випускається, вони об’єднуються у групи: важке, транспортне,
сільськогосподарське, точне машинобудування, верстатобудування.

На початку 90-х років XX ст. машинобудування виробляло близько третини
загального обсягу промислової продукції в Україні. Тепер, внаслідок
зупинки багатьох потужних підприємств, обсяги продукції значно
зменшились, а окремі виробництва цілком зникли. Найбільший спад
виробництва відбувся в галузях важкого (передусім енергетичного,
гірничошахтного), сільськогосподарського машинобудування,
автомобілебудування, приладобудування та ін.

Продукція машинобудівної галузі складається з багатьох деталей і
агрегатів. Виготовити їх на одному заводі неможливо, простіше і дешевше
випускати окремі деталі на різних підприємствах, тому машинобудівні
заводи мають переважно вузьку спеціалізацію (подетальну і предметну).
Для випуску готової продукції підприємства встановлюють між собою
коопераційні зв’язки (поставки деталей, комплектуючих матеріалів,
сировини). Такими зв’язками може бути охоплено десятки, а іноді й сотні
підприємств.

Технологічні процеси на підприємствах машинобудування подібні,
незважаючи на різну продукцію, яку вони випускають. Кожен великий завод
має чотири основні цехи: ливарний, ковальсько-пресовий, механічний та
складальний. У першому з металу відливають різні деталі, у другому —
деталі штампують або кують із прокату чи злитків, у третьому — ‘їх
обробляють, а в четвертому — складають готові вироби.

Підприємства машинобудівної галузі мають відмінні від інших галузей
особливості розміщення. Вони майже не залежать від природних умов і
ресурсів, їх продукція має широке коло споживачів. Внаслідок цього
машинобудування розвинуте в усіх регіонах країни, відмінності полягають
у різному рівні розвитку та наборі галузей, їх значенні на різних
територіях. В одних регіонах вони є галузями спеціалізації, в інших —
задовольняють потреби тільки даного регіону.

Один із важливих принципів розміщення машинобудівних підприємств —
орієнтація на сировину. Основна сировина для підприємств галузі — метал,
а також конструкційні матеріали, які виробляють легка, хімічна,
деревообробна промисловість. Машинобудівні підприємства споживають 1/3
прокату, майже 2/3 стального литва, 40% чавуну, що виробляється в
країні. Підприємства, які потребують великої кількості металу, відносять
до металомістких. Металомісткі виробництва здебільшого розміщені в
районах металургійної промисловості.

Більшість галузей машинобудівного комплексу належить до трудомістких,
тобто таких, які потребують відносно небагато сировини, але значних
затрат праці на виготовлення продукції. Орієнтація на трудові ресурси —
другий принцип розміщення. Постійно зростають вимоги до кваліфікації
робочої сили.

В усіх галузях машинобудування зростає значення науково-дослідних та
дослідницько-конструкторських робіт. Наукомісткість — визначальна риса
багатьох сучасних машинобудівних виробництв. Такі виробництва тяжіють до
найбільших міст і агломерацій, де сконцентрована наукова база країни.

На розміщення підприємств, які випускають важкотранспортабельну
продукцію, також значно впливає споживач, а принципом розміщення
складальних підприємств, що мають розгалужені коопераційні зв’язки з
іншими центрами, є вигідність економіко-географічного (особливо
транспортного) положення.

.

Транспортне машинобудування охоплює виробництво різноманітних
транспортних засобів. Зокрема, автомобілебудування представлене випуском
легкових автомобілів (Запоріжжя), вантажних (Кременчук), автобусів
(Львів), вантажопасажирських машин (Луцьк), двигунів (Мелітополь). Воно
орієнтується у своєму розміщенні на висококваліфіковані кадри та
можливості кооперування виробництва (зручне транспортно-географічне
положення).

Обсяги виробництва на цих підприємствах останнім часом різко
скоротилися. Одночасно в інших регіонах (Крим, Донбас, Чернігівська,
Одеська області) з’являються автоскладальні підприємства на базі
колишніх авторемонтних, які випускають готову продукцію з деталей,
отриманих із-за кордону.

У Дніпропетровську, Львові, Києві налагоджується виробництво
тролейбусів, у Києві існує мотоциклетний завод, а в Харкові —
велосипедний.

Локомотивобудування зосереджене в Луганську (тепловози і трамваї) і
Харкові (електровози), а вагонобудування у Кременчуці, Стаханов!,
Маріуполі. Ці галузі є металомісткими, тому у своєму розміщенні
орієнтуються на сировину.

Суднобудування розвинуте у портових містах: річкове — у Києві,
Запоріжжі, Херсоні, Ізмаїлі, морське — у Миколаєві (три заводи), Києві,
Керчі, Херсоні, Феодосії.

Літакобудування і виробництво космічної техніки — це наукомісткі галузі,
які орієнтуються на потужні конструкторські бюро. Основні центри
літакобудування — Київ і Харків, виробництва космічної техніки —
Дніпропетровськ і Харків.

Верстатобудування продукує устаткування для машинобудівних та інших
заводів. Воно розміщується поблизу споживача (у машинобудівних центрах)
та кваліфікованих кадрів. Найбільші центри — Київ, Харків,
Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Житомир, , Стрий, Мукачеве. Устаткування
для легкої промисловості випускають у Харкові, Донецьку, Василькові,
Чернівцях, для харчової — в Одесі, Смілі, Києві, Калинівці (Вінницька
обл.), Карлівці (Полтавська обл.). Підприємства точного машинобудування
розміщуються у великих містах, де є кваліфіковані кадри. Так, телевізори
виробляють у Львові, Києві, Сімферополі, електронні мікроскопи — в
Сумах, електротехнічну продукцію — в Києві, Тернополі, Харкові,
Дніпропетровську, холодильники—у Донецьку тощо.

Підприємства сільськогосподарського машинобудування у своєму розміщенні
орієнтуються на споживача (спеціалізацію сільського господарства). В
Україні випускають гусеничні (Харків) і колісні (Дніпропетровськ,
Харків) трактори, кукурудзозбиральні (Херсон), бурякозбиральні
(Тернопіль, Дніпропетровськ) і кормозбиральні (Хмельницький) комбайни,
сівалки (Кіровоград), плуги (Одеса), жниварки (Бердянськ) та ін.
Налагоджується випуск зернозбиральних комбайнів у Харкові та
Олександрії.

Машинобудівний комплекс розвивається значною мірою за рахунок конверсії,
тобто переведення підприємств, які раніше обслуговували
військово-промисловий комплекс, на створення нових виробництв, високих
технологій (розробка сучасної промислової і електронної техніки,
комп’ютерів). Важливе значення має також створення невеликих,
технологічно гнучких підприємств для випуску різноманітних товарів
народного споживання.

Література:

Аксіоми для нащадків. Українські імена в світовій науці.-Л.-1991.

Гійом Лаеассер Боплан. Опис України, або областей Королівства
Польського, розташованих між кордоном Московії і
Трансильванії…-К.-1990.

Географічна Енциклопедія України.-К.:УРЕ, 1991.-Т.1-3.

Жупанський Я. І. Історія географії в Україні.-ЛьвівгСвіт.-1997.

Кубійович В. Географія України і сумежних земель.-Л.-1926.

Развитие географической науки в Украинской ССР.-К.:Наукова думка.-1990.

Руденко В.П. Професор Антін Синявський -географії.-К.-1996.

Сучасні географічні проблеми Української РСР.-К.-1990.

Український історико-географічний збірник.-1971, вип.1 .-1972, вип.2.

Шаблійо.І. Володимир Кубійович.-Париж-Львів-т. 1-2.-1996.

Шаблій О.І. Степан Рудницький.- Львів.-Мюнхен.-1993.

Шаблій О.І. Професор Опанас Ващенко. – Львів. – 2002.

Шаблій О.І. Доктор географії Олена Степанів. – Львів. – 2003.

Шаблій О.І. Основи суспільної географії. – Львів. – 2003.

Похожие записи