Реферат на тему:
Машини і обладнання для кормовиробництва та кормоприготування
Повноцінна годівля і раціональне використання кормових ресурсів —
головні шляхи підвищення ефективності тваринництва, збільшення
виробництва і зниження собівартості продукції. Згодовування більшості
кормів у натуральному вигляді неефективне, оскільки кормові раціони
повинні бути збалансованими за вмістом білків, вуглеводів, вітамінів,
мікроелементів та інших речовин, що стимулюють розвиток і забезпечують
збереження поголів’я та високу продуктивність тварин.
Матеріали наукових досліджень та практичного досвіду показують, що для
забезпечення повноцінної на високому рівні годівлі тварин та досягнення
високої їх продуктивності кормові раціони необхідно контролювати і
нормувати не менше як за 20 показниками (наприклад, молочно-товарні
ферми), а в окремих випадках (свинарство, птахівництво) кількість таких
показників сягає 50-80. Причому вимоги щодо контролю і нормування
годівлі зростають у міру підвищення продуктивності тварин та збільшення
типорозміру підприємства (концентрації поголів’я). Тому виникає
необхідність багатокомпонентного типу годівлі. Розширення компонентного
складу та збалансованість годівлі сприяють підвищенню продуктивності
тварин і, що найважливіше, поліпшують якість (наприклад, підвищується
вміст білка, жиру та інших біологічно цінних речовин у молоці)
вироблюваної тваринницької продукції.
Проте можливості забезпечення такого оптимального типу годівлі різко
скорочуються в міру зменшення типорозміру підприємства як у
рослинництві, так і у тваринництві. Тому в світовій практиці
відмічається така тенденція: на великих тваринницьких підприємствах
перевагу надають оптимальному типу годівлі багатокомпонентними кормовими
сумішками, на малих же фермах (наприклад, на молочно-товарних з
кількістю корів менше 80) число компонентів у раціонах скорочується до
2-3.
Проблема створення міцної кормової бази і забезпечення повноцінної
годівлі тварин практично зводиться до виробництва і переробки рослинної
сировини. Для дотримання встановленого типу годівлі розробляють
відповідну структуру кормової сівозміни, вирішують питання
кормовиробництва.
Кормо виробництво — це відокремлена галузь рослинництва, яка
спеціалізується на виробництві різних видів кормів і кооперується з
тваринництвом на внутрішньогосподарській чи міжгосподарській основі.
Кінцевою продукцією цієї галузі є необхідний набір і достатній обсяг
кормів для повноцінної годівлі тварин.
Високоефективна організація кормової бази характеризується такими
основними принципами: пропорційність розвитку кормовиробництва і
тваринництва. Загальний обсяг кормових ресурсів повинен випереджати
зростання поголів’я та продуктивності худоби з тим щоб гарантувати
забезпеченість кормами навіть у роки з несприятливими погодними умовами;
рівномірність і безперебійність забезпечення тварин протягом усього року
достатньою кількістю біологічно повноцінних кормів. Неповноцінна годівля
супроводжується зниженням технологічної та економічної оплати кормів.
Наприклад, недостача 20-25 % перетравного протеїну в раціонах жуйних
тварин в 1,3-1,4 раза збільшує питомі витрати кормів, на 30-35 % знижує
вихід продукції і в 1,5 рази підвищує її собівартість; ефективність
використання земельних ресурсів. Виробництво кормів повинне
збільшуватися, перш за все, в результаті підвищення урожайності,
удосконалення структури посівів, повноціннішого використання і
підвищення продуктивності природних кормових угідь. При цьому вибір того
чи іншого виду, наприклад зернофуражу, повинен визначатися не стільки
його поживністю, скільки урожайністю й економічністю виробництва даної
культури у відповідній природнокліматичній зоні; прогресивність
організації та технологій виробництва і зберігання кормів, можливість
підвищення їх якості та скорочення втрат.
Отже набір кормових культур у структурі сівозміни повинен забезпечувати
максимальний вихід поживних речовин з одиниці площі посіву і давати
достатню кількість кормів для досягнення запланованого обсягу
виробництва тваринницької продукції. Далі, по кожній кормовій культурі й
для кожного виду корму необхідно обґрунтувати ефективні технології їх
заготівлі, зберігання та приготування. Ці технології повинні при
допустимому мінімуму виконання операцій сприяти максимальному виходу і
збереженню поживних речовин, вітамінів та інших корисних елементів і
відповідати зоотехнічним вимогам підготовки кормів до згодовування.
Важливо підкреслити, що з найбільшою ефективністю кормові ресурси можна
використовувати лише у переробленому вигляді в складі збалансованих
сумішок. При цьому переробка кормів коштує в 2-4 рази дешевше за
вартість додатково одержаної при цьому тваринницької продукції.
Наступний етап полягає в тому, щоб згідно з вибраними технологіями
визначити раціональні комплекти машин та обладнання, спроектувати
виробничі приміщення, складські об’єкти. При цьому слід дотримуватися
сучасних методичних підходів і перспективних рішень. Наприклад,
модульно-блочні принципи компоновки (виробничих приміщень, сховищ,
технічного оснащення тощо) зводять до мінімуму допоміжні операції,
потреби в транспортно-перевалочних засобах, проміжних місткостях:
скорочуються втрати кормів та їх поживної цінності; знижують метало- і
енергоємність процесів.
Повнораціонні розсипні багатокомпонентні вологі кормові сумішки готують
безпосередньо на фермах і комплексах з силосу, сінажу, сіна або соломи,
коренебульбоплодів, концентрованих кормів, розчину меляси з карбамідом,
сіллю і мікроелементами тощо. Комбіновані корми з використанням
концентрованих (перш за все зернових) компонентів і цінних незернових
добавок (трав’яне борошно, сухий жом, гідрол, сухі коренебульбоплоди,
кормові дріжджі, мінеральні і синтетичні речовини, м’ясо-кісткове чи
рибне борошно) виробляють на спеціалізованих заводах, а також у
міжгосподарських чи господарських цехах. Розроблено ряд типових проектів
цехів для виробництва комбінованих та штучно висушених кормів (табл.
15.3), а також кормоцехів для приготування вологих кормових сумішок
(табл. 15.4); комплекти машин і обладнання для їх технічного оснащення.
15.3. Номенклатура об’єктів для приготування кормів комбінованих та
штучного сушіння
Кормоцех є складовою тваринницької ферми або комплексу. Він призначений
для приймання, нагромадження, обробки кормової сировини, приготування і
видачі кормових сумішок у потрібній кількості (відповідно до разової
норми) та в чітко визначений час (безпосередньо перед годівлею тварин
згідно розробленого графіка). Вибір типу кормоцеху, склад його
технологічних ліній визначаються виробничим напрямом і розмірами
тваринницької ферми (необхідною продуктивністю), структурою кормових
раціонів, способами підготовки їх окремих компонентів і зоотехнічними
вимогами щодо якості їх обробки, номенклатурою машин і обладнання, що
випускаються промисловістю.
15.4. Номенклатура кормоцехів для тваринницьких ферм та комплексів
При обґрунтуванні технологій і виборі технічного обладнання слід також
виходити із типорозміру тваринницького підприємства. Так, в умовах
широкомасштабного виробництва ефективнішими будуть складні технологічні
схеми і комплекти обладнання для кормовиробництва та кормоприготування,
які сприятимуть максимальній реалізації потенційних енергетичних запасів
кормових ресурсів та фізіологічних властивостей тварин. Зменшення
типорозміру тваринницького підприємства викликає необхідність спрощення
як технологічних рішень, так і технічного оснащення. На фермах
середнього типорозміру замість складних і дорогих комплектів обладнання
кормоприготувальних цехів вигіднішими будуть кормоприготувальні
установки, а на малих — пересувні комбіновані агрегати, які суміщають
процеси приготування і роздавання кормів.
З позиції ресурсозбереження відмітимо основні критерії порівняльної
оцінки при виборі або розробці технологічних рішень, а також їх
технічного забезпечення. В першу чергу слід оцінювати якість виконання
відповідного процесу, оскільки саме цим показником обумовлюються
технологічна ефективність використання кормових ресурсів та обсяг
виробництва кінцевої продукції тваринництва. Після цього з урахуванням
якості роботи порівнюють експлуатаційні витрати на виконання оцінюваного
процесу, а також простоту, надійність і довговічність обладнання.
Робота кормоцеху може ґрунтуватись на потоково-безперервному або
періодично-порційному принципі приготування кормових сумішок. Перший
варіант забезпечує вищу продуктивність і відзачається меншими
експлуатаційними затратами, металомісткістю та енергоємністю, проте дещо
поступається перед другим щодо якості обробки і рівномірності змішування
компонентів.
Для визначених технологічних і технічних рішень розробляють раціональні
технологічні карти і графіки узгодження операцій, роботи машин та
обладнання. При цьому виконання всіх технологічних дій слід планувати в
оптимальні строки. Заготівлю кормів узгоджують із фазами вегетації
кормових культур (здійснюють в період максимального вмісту в них і
виходу з одиниці площі поживних речовин), а процеси підготовки до
згодовування — з графіком роздавання кормів (тривалість обробки не
повинна допускати погіршення їх якості та втрат поживності).
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
