Реферат на тему:

Лондон

План

1 Загальна характеристика

2 Планування і визначні пам’ятки

3 Культура та ЗМІ

4 Міське управління

5 Економіка й транспорт.

Загальна характеристика

Лондон — столиця Сполученого Королівства Великобританії і Північної
Ірландії і найбільше місто на Британських островах. Розташований на р.
Темзі за 64 км від її гирла. Лондон — один із найбільших портів Британії
і головний промисловий центр країни. Площа міста складає 1560 кв. км.
Населення майже 7 млн чоловік. Лондон відіграє провідну роль у
політичному й культурному житті Великобританії. У ньому знаходяться
парламент, уряд і вищі органи правосуддя. Як культурний центр Лондон
набув популярності завдяки своїм музеям і художнім галереям, театрам і
музичному життю. Місто відоме також численними стародавніми церквами, у
яких зберігаються національні святині. Лондон завжди відрізнявся
активною участю у міжнародних справах. Будучи колись столицею
Британської імперії, він дотепер відіграє важливу роль як центр
Співдружності. Лондон — осередок міжнародного ділового життя й вузол
міжнародних авіаліній.

Місто засноване римлянами в 43 р. н. є. на місці кельтського поселення
на північному березі р. Темзи і протягом більше 400 років було головним
римським містом»— Лондініумом (Londinium) — на острові Британія. З
відходом римля,н у V ст. н. є. Лондон занепав. Після нормандського
завоювання в 1066 р. Лондон стає резиденцією королів і офіційною
столицею Англії і починає швидко багатіти й розвиватися Поштовхом до
прискореного будівництва міста була Велика пожежа 1666 p., коли повністю
згоріло 4/5 лондонських будинків. Після пожежі місто почало
забудовуватися три- і чотириповерховими кам’яними будинками. План
регулярної забудови розроблявся архітектором К. Реном, але в реальності
за планом були побудовані лише деякі будинки, у тому числі собор Святого
Павла. З 1707 р. Лондон — столиця Великобританії, а потім і Сполученого
Королівства Великобританії і Північної Ірландії.

Великий Лондон, що складається із Сіті й навколишніх 32 великих міських
адміністративних районів (боро), займає значну частину низовини між
грядами Чілтерн-Хілс і Норт-Даунс. Лондон забезпечується водою з Темзи,
із її північної притоки р. Лі, а також із крейдових водоносних
горизонтів, розташованих на південь від Темзи. В останні роки завдяки
удосконалюванню системи очищення каналізаційних стоків забруднення Темзи
зменшилося. Центральна частина Лондона, розташована на невеликій висоті,
затоплюється повенями під час дуже високих припливів. Для захисту від
них було побудоване загородження через Темзу нижче міста, біля Вуліджа,
і побудовані набережні в центральній частині Лондона. Лондонська
улоговина менш зволожена, ніж інші райони Великобританії. Середня річна
кількість опадів тут лише трохи вища 500 мм. Однак переважає хмарна
погода, а опади випадають половину днів у році. Середня температура
липня близько +17 °С. Літо в Лондоні тепліше, ніж в іншій Британії, але
спекотна погода буває нечасто й рідко тримається довго. У середньому
тільки 10 днів у році температура перевищує +26 °С. Зими відносно
холодні, заморозки на грунті бувають близько 100 днів у році. Однак
принаймні 50 днів у році температура буває нижчою за 0 °С, а середні
температури січня (у найхолодніший місяць) складають +4 °С. Темза в
Лондоні жодного разу не замерзала з 1814 р. Конфігурація Лондонської
улоговини сприяє частому утворенню туманів у зимовий сезон. У минулому
вони доповнювалися димом від пічних труб, викликаючи смог, але
традиційні для Лондона густі жовті тумани зникли завдяки різкому
скороченню використання вугілля для опалення будинків.

Лондонський регіон має найвищу на Британських островах густоту
населення. У самому Сіті проживає не більше 10 тис. жителів (їхня
чисельність щодня значно зростає за рахунок тих, хто приїжджає на роботу
з передмістя), а у Великому Лондоні — близько 7 млн жителів, у
Лондонській міській агломерації — близько 11 млн, а в Півдснно-Східному
регіоні, де домінує Лондон, — близько 17 млн. Населення Великого Лондона
постійно скорочується, особливо в центральних міських районах,
побудованих до 1914 р. Триває приплив молоді*з інших районів країни,
яких приваблює можливість зробити кар’єру, а також іммігрантів. Молоді
лондонські родини, навпаки, прагнуть виїхати в нові міста й пригороди,
розташовані за межами «зеленого поясу». Там само осідають ті, хто
переїжджає з інших районів Сполученого Королівства. Протягом останнього
сторіччя в Лондоні знайшли притулок представники найрізноманітніших
національностей. Найбільшою й найдавнішою групою іммігрантів є ірландці.
Євреї, в основному зі Східної Європи, почали селитися в місті наприкінці
XIX ст. Пізніше з’явилися інші європейці, зокрема, із країн
середземноморського басейну, а також китайці й австралійці. З початку
1950-х років найбільші за чисельністю контингенти іммігрантів почали
прибувати з Вест-Індії й Індії. Спочатку деякі етнічні групи компактно
заселяли певні квартали, однак згодом починали розселятися по всьому
місту. Євреї, наприклад, воліли селитися в Іст-Енді, але їхні нащадки
поступово переселялися до передмістя. Ірландці сьогодні розсіяні по
всьому місту. Вест-індійці проживали в основному у внутрішній частині
Лондона, особливо в Брикстоні, громади азіатів тяжіють до району
Іст-Енда і західним передмістям, особливо в районі аеропорту Хітроу.

Планування і визначні пам’ятки

Сіті. Район, відомий за назвою Сіті, — жива історія Лондона. У ньому
розташовані знамениті визначні пам’ятки, як, наприклад, собор Сент-Пол
(св. Павла), побудований сером Крістофером Реном у стилі епохи
Відродження, Маншен-Хаус (резиденція лорда-мера), відновлений Гілдхол
(ратуша), Лондонський Тауер і Монумент заввишки в 61 м, встановлений у
пам’ять про Велику пожежу 1666 p., що спустошила Сіті. У цьому районі
знаходиться багато відомих церков Сіті, побудованих у XVII і XVIII ст.
замість згорілих під час Великої пожежі. Більшість із них були також
побудовані Реном. Сіті — насамперед серце британської фінансової
могутності: тут розташований Банк Англії, Фондова біржа, банк «Ллойдс»
та інші банки, офіси страхових компаній і ділових будинків. Дотепер у
Сіті, як і в інших частинах центру Лондона, розташовані тихі вулички з
маленькими пивними — пабами. Кожен паб має постійних клієнтів, що живуть
або працюють поблизу. У північній частині Сіті розташований
реконструйований житловий квартал Барбікан, побудований навколо руїн
древнього міського валу Лондона. У Барбікані знаходяться Музей Лондона,
театр, концертний зал і кілька шкіл. На захід, уздовж Фліт-стріт,
розташовані редакції багатьох британських газет, далі — Центральний
карний суд і будинки двох «Судових Іннів»: Середнього й Внутрішнього
Темпла (Мідл-Інн та Іннер-Інн). Два інші інни — Лінкольнс-Інн і
Грейс-Інн знаходяться трохи північніше. Кожен Інн має свою власну
їдальню, каплицю й бібліотеку, а офіси адвокатів звернені Усередину
тінистих чотирикутних дворів. Біля Темпл-Бара, старих західних воріт
Сіті, Фліт-стріт перетікає у вулицю Стренд, що йде на захід до
Вестмінстера.

Вестмінстер. Королівський суд і більшість урядових будинків знаходяться
у Вестмінстері — адміністративному районі, розташованому на захід від
Трафаль-гарської площі. На цій величезній площі, у центрі якої стоїть
пам’ятник Нельсо-НУ, розташовані: на північному боці — Національна
галерея, на східному — Церква Сент-Мартін-ін-те-Філдс, а на південному—
будинки Адміралтейства.

Вулиця Мелл, що йде від цієї площі на південний захід через Арку
Адміралтейства, є дорогою для королівських процесій і тягнеться алеєю
через парк Сент-Джеймс, повз палац Сент-Джеймс до меморіалу королеви
Вікторії і Букінгемсь-кого палацу — офіційної резиденції британського
монарха. Щоранку загони гвардійців проводять яскраву церемонію зміни
варти у внутрішньому дворі палацу. Подібна ж церемонія з гвардійською
кавалерією відбувається щодня на парадному плацу кінногвардійського
полку на Уайтхоллі — вулиці, що йде від Трафальгаре ької площі до площі
Парламенту й уздовж якої зосереджено багато урядових будинків. На
Даунінг-стріт № 10, трохи осторонь від Уайтхолла, знаходиться офіційна
резиденція прем’єр-міністра. Площа Парламенту — місце, де знаходяться
палати парламенту й башта Біг-Бен заввишки 96 м. Поруч —
Вест-мінстерське абатство— місце поховання великих державних діячів
Британії, письменників і вчених. З часів Едуарда Сповідника майже всі
англійські монархи (за винятком двох) коронувалися в абатстві. Поруч з
абатством знаходиться невелика парафіяльна церква Се нт-Маргарет, що є
офіційною церквою парламенту. Поруч розташовані католицький
Вестмінстерський собор і церква методистів Сентрал-Холл. Через центр
Лондона протікає ріка, заповнена прогулянковими кораблями, на яких
запрошують з’їздити до чудових визначних пам’яток Гринвіча вниз за
течією або до лісистих ділянок закрутів навколо К’ю й Річмонда уверх за
течією. Тут розташовані також королівські парки Сент-Джеймс, Грін-парк,
Гайд-парк і Кенсінгтон-Гарденс. Ріджентс-парк, де розміщається
лондонський зоопарк, знаходиться північніше.

Мейфер. Між Сіті й Гайд-парком колись розташовувався район фешенебельних
будинків, що належали британській аристократії. Багато красивих будинків
XVIII і початку-XIX ст. дотепер збереглися в Мейфері й Белгрейвії, однак
лише деякі є заселеними. У більшості знаходяться офіси, як, наприклад,
на вулиці Харлі-стріт, спеціалізовані медичні клініки. Поблизу
Гайд-парка і Кенсингтон-Гарденс багато будинків були знесені й замінені
новими готелями й висотними будинками під офіси.

Вест-Енд. На схід від Мейфера і на північ від Трафальгарської площі
знаходиться район Вест-Енд — головний центр торгівлі й розваг. На
Оксфорд-стріт розташована безліч великих магазинів. Дорожчі знаходяться
на Бонд-стріт і Ріджентс-стріт. Найвишуканіший класичний чоловічий одяг
можна знайти в магазинах на Савіл-Роу (Джермін-стріт) і в пасажі
Берлінгтон-Аркейд поруч із Пікаділлі. Ріджентс-стріт і Пікаділлі
сходяться на Пікаділлі-Серкус (площі Пікаділлі), у центрі якої стоїть
пам’ятник Шефтсбері. Розташований поруч оперний театр Ковент-Гарден дає
спектаклі опери й балету. Фруктовий і овочевий ринок, що знаходився в
Ковент-Гарден протягом сторіч, у середині 1970-х років був перенесений у
Найн-Елмс, південну частину Лондона. Старі житлові будинки перероблені
на невеликі магазини, що продають предмети мистецтва й інші товари. На
північ від Пікаділлі-Серкус розташований Сохо — космополітичний квартал,
відомий своїми ресторанами і нічними клубами. Вулиця Чарінг-Кросс-Роуд
знаменита своїми книгарнями.

Блумсбері. На північний схід від Сохо знаходяться тераси Георга й плоші
Блумсбері — території Британського музею і Лондонського університету.
Перед Другою світовою війною в цьому кварталі жили Вірджинія Вульф й
інші члени «групи Блумсбері». Після війни багато будинків у цьому районі
були придбані університетом для влаштування в них студентських
гуртожитків або готелів Особливий інтерес представляють магазинчики, що
торгують антикваріатом і старими книгами, що знаходяться на вулицях
поруч із головним входом до музею.

Кенсингтон і Чєлсі. Кенсингтон, розташований прямо на південь від парку
Кенсингтон-Гарденс, являє собою район посольств і дипломатичних місій, а
також магазинів, що конкурують із магазинами Вест-Енду. Тут знаходиться
другий за значенням у Лондоні художній і культурний комплекс, що
складається з Королівського Альберт-Холу, музею Вікторії й Альберта,
Музею науки, Музею історії природи, Королівського географічного
товариства й Імперського коледжу науки. У західній частині Кенсингтона
розташований великий виставковий зал «Олімпія», відкритий у 1886 р. і
відомий своїми щорічними автомобільними виставками, конкурсами
військових, цирком тощо. Кенсингтон, крім того, є фешенебельним житловим
районом. Челсі, спочатку робітничий район, пережив процес
«джентрифікації» — у нього переселилися представники середнього класу

Південний Лондон. Південний берег Темзи протягом багатьох років був
зоною, де розташовувалися склади і промислові підприємства. Його
визначні пам’ятки — палац архієпископа Кентерберійського в Ламбеті,
собор у Саутуарку біля Лондонського моста і Каунті-Хола, ратуші Міської
ради, Великого Лондона навпроти Вестмінстера. Після Другої світової
війни на схід від Каунті-Хола було побудовано кілька комплексів, серед
них — Ройал-Фестивал-Хол, Національний театр і художня галерея Хейвард.
Якщо вирушити на прогулянковому судні вниз за течією ріки, можна
побачити архітектурну перлину Південного Лондо-• на — Палац Гринвіч.
Побудований Ініго Джонсом, Крістофером Реном й іншими архітекторами, цей
палац є тепер частиною Королівського військово-морського коледжу і
Національного морського музею. На пагорбі знаходиться Гринвіцька
обсерваторія, тепер це теж музей. В палаці Кристал-Палас, поруч з
будинком із скла, побудованому для Міжнародної виставки 1851 p.,
знаходиться Національний центр атлетичної підготовки. До інших
спортивних майданчиків належать Уїмблдон — місце проведення чемпіонатів
з тенісу: Рогемптон — центр крокету і поло; Овал — один із найбільш
знаменитих у Британії спортивних майданчиків для крикету, й іподром
Епсом, де проводяться перегони.

Іст-Енд. Квартали, згруповані в адміністративному районі Тауер-Хамлетс
на схід від Сіті, відомі за назвою Іст-Енд. Колись найбільш
пролетарський район Лондона, Іст-Енд був знаменитий своїми нетрями.
Однак після руйнувань, викликаних бомбардуваннями під час Другої
світової війни, цей район був цілком реконструйований і забудований
новими багатоповерховими житловими будинками. Атмосферу старих
кварталів, заселених етнічними меншинами, можна ще відчути на жвавих
вуличних ринках, особливо на недільному ранковому ринку на
Мідлсекс-стріт, що більше відомий за назвою Петтікот-Лейн-Маркет.

Північний Лондон. Ця територія з дорогими житловими будинками зв’язує
Вест-Енд із двома районами, що зрослися один з одним і розташовані на
вершині пагорба, — Хампстедом і Хайгейтом; перший з них відомий своїм
вересовим лугом (Хіт), а другий — цвинтарем, де похований Карл Маркс. На
пагорбі на захід знаходиться школа Харроу. До спортивних арен Північного
Лондона належать футбольний стадіон Уемблі і комплекс для гри в крикет
«Лорде».

Західний Лондон. В архітектурі Західного Лондона домінує аеропорт
Хітроу. Уверх за течією Темзи знаходяться ботанічний сад К’ю-Гарденс,
Річмонд, палац правосуддя Хамптон-Корт та Ітон із його відомим коледжем,
а потім Віндзор і королівська резиденція у Віндзорському замку. Поруч, у
королівському Аскоті, Розташований іподром. Щовесни, починаючи з 1829
р., на Темзі на ділянці від

Патні до Мортлейка влаштовувалися човнові перегони студентських команд
Оксфордського й Кембриджського університетів. Іншою щорічною подією на
ріці є королівська регата Хенлі, що уперше відбулася в 1839 р.

Культура та ЗМІ

Лондон — головний центр культурного життя Великобританії. Безліч
закладів культури зосереджені у Вест-Енді. Найбільші театри й кінотеатри
знаходяться в районі площі Лестер-Сквер між проспектом Шефтсбері-авеню і
Трафальгарсь-кою площею. На північ від вулиці Стренд розташований ще
один театральний центр: до нього входять Королівський оперний театр
(Ковент-Гарден), відомий своїми балетом і оперою, і знаменитий
Королівський театр на Друрі-Лейн. Ряд експериментальних театрів,
наприклад театр Мермейд у Сіті, були відкриті після Другої світової
війни. На південному березі Темзи біля вокзалу Ватерлоо, уверх за течією
ріки, недалеко від театрів Єлизаветинської епохи знаходиться знаменитий
своїми постановками шекспірівських та інших класичних п’єс театр «Олд
Вік», що став компанією-засновником Національного театру. Королівське
Шекспірівське товариство придбало в 1982 р. два нові театри, відкривши
Центр мистецтв і конференцій Барбікан, побудований поруч із Лондонським
валом у Сіті. Лондон підтримує п’ять головних симфонічних оркестрів, і
їхні концерти відбуваються по всьому місту. Поруч із «Олд Вік»
розташований концертний зал «Ройал-Фести-вал-Хол». Багато музичних
концертів, у тому числі знамениті літні симфонічні концерти, даються в
Ройал-Альберт-Холі — одному з найбільших концертних залів Лондона.
Сольні й камерні концерти проводяться в Уїгмор-Холі. У 1963 р. в
Крой-доні, південному передмісті Лондона, був відкритий Ферфілдс-Холс —
ансамбль нових залів для концертів і театральних спектаклів.

У Національній картинній галереї, розташованій на північному боці
Тра-фальгарської площі, зберігається основна національна колекція
картин, а в галереї Тейт на набережній Темзи в Челсі — чудова колекція
картин сучасних шкіл живопису. У найбільшому у світі Британському музеї
(заснований у 1753 р.) зберігаються численні археологічні експонати
давньої Британії й античного світу. Фонди всесвітньо відомої бібліотеки
Британського музею, що має в розпорядженні величезні куполоподібні
читальні зали, нараховують більше 10 млн томів; тут також знаходиться
сховище найбільшої колекції історичних документів. Музей природної
історії, Музей науки (із великою колекцією діючих моделей машин), музей
Вікторії й Альберта та Інститут Співдружності знаходяться в Південному
Кенсингтоні (загалом у столиці нараховується більше 250 музеїв). Поруч
розташовані великі будівлі Імперського коледжу науки і техніки, що є
частиною Лондонського університету (усього в місті 12 університетів).
Університетська адміністрація знаходиться в Блумсбері, поруч із
Британським музеєм і Університетським коледжем — найстарішим серед
численних інститутів і коледжів, що утворюють цей величезний комплекс.
Інші його відділення розкидані по усьому Великому Лондону і навіть за
його межами. На Пікаділлі, у Берлінгтон-Хаусі розташоване Королівське
товариство — головне наукове товариство Англії, засноване Карлом II у
1660 p., а також Королівська академія мистецтв, що проводить тут свою
щорічну літню виставку.

Художні музеї й галереї: Національна галерея (1824), Галерея Тейт
(Тейт-Брита-нія, 1897 p., Тейт Модерн, 2000 p.), Національна портретна
галерея, Галерея Хей-уорд, найстаріша в країні публічна художня галерея
Далідж-коледжу (1814 p., бере початок з 1626 p.), збори Уоллес, Інститут
Куртолд, Музей воскових фігур мадам Тюссо. Близько 80 театрів:
«Друрі-Лейн» (1663 p.), Ковент-Гарден (1732), кон- • цертний зал
Альберт-Хол (1867—1871). Королівський національний (1962 р.),
Королівський шекспірівський (1961 p.), відтворений шекспірівський театр
«Глобус», у якому раз на два роки проводиться Лондонський міжнародний
театральний фестиваль, Королівська опера на Боу-стріт. Англійська
національна оиера у театрі «Колізей», Лондонський симфонічний оркестр,
симфонічні оркестри Бі-бі-сі, філармонії, Королівської філармонії і
Лондонської філармонії.

Редакції найбільших газет і журналів зосереджені на Фліт-стріт і
безпосередньо поруч із цією вулицею. Найкращими лондонськими газетами є
«Тайме», «Гардіан» (виходить одночасно в Лондоні й своєму рідному
Манчестері) і «Дейлі телеграф» Існує також ряд масових щоденних газет з
великим колом читачів і величезними тиражами, наприклад «Дейлі експрес»,
«Дейлі міррор» і «Сан» Кілька ранкових щоденних газет публікуються за
межами Лондона, у місті друкуються також численні журнали. Як Британська
радіомовна корпорація (Бі-бі-сі) із власними радіо і телебаченням, так і
редакції незалежних (комерційних) компаній телебачення мають свої
штаб-квартири і головні студії в Лондоні

Міське управління

З кінця XIX ст. вживалися зусилля щодо централізації міського управління
Певне об’єднання адміністративних функцій було досягнуте завдяки
Законові про управління метрополісом 1855 р. У 1888 р. була сформована
Рада Лондонського графства, але територія в 303 кв. км, що знаходилася
під її юрисдикцією, не містила в собі всю забудовану площу. Після того
як у 1899 р. до складу Ради Лондонського графства були включені 28
метрополітенівських міст (муніципальних районів), впливовий Сіті
все-таки залишався самостійним містом. До середини 1960-х років
територія Лондона знаходилася в юрисдикції майже 90 місцевих органів
влади. Прагнучи знайти більш ефективну систему управління, Рада
Лондонського графства була у 1965 р. замінена Радою Великого Лондона, до
юрисдикції якої увійшли території площею в 1595 кв. км. Ця Рада передала
адміністративні функції 32 новим муніципальним районним радам.
Реорганізація призвела до ліквідації стародавнього графства Мідлсекс і
перекроювання кордонів сусідніх графств. Однак Лондонський Сіті зберіг
за собою багато прав і привілеїв. Сіті, що одержало статус міста в XII
сторіччі, управляється корпорацією, очолюваною виборним лордом-мером. До
функцій Ради Великого Лондона були віднесені такі муніципальні види
діяльності, як стратегічне планування, пожежна охорона й боротьба з
повенями Інші райони метрополітенівського ареалу залишилися під
юрисдикцією графств, що межують із ним. Територія, що знаходиться під
контролем столичної поліції, приблизно збігається з територією Великого
Лондона, за винятком Сіті, у якого є своя власна поліція. Столична
поліція, підлегла міністрові внутрішніх справ, а не начальникові
поліції, як це прийнято в інших районах країни, також відповідає за
розкриття особливо тяжких злочинів (місцева поліція повинна звертатися
по допомогу в Скотленд-Ярд).

Економіка й транспорт

Фінанси й торгівля відіграють найважливішу роль в економіці Лондона У
Сіті розміщаються штаб-квартири багатьох британських банків, страхових
ком-

паній і торговельних концернів, а також таких національних установ як
Банк Англії, Фондова біржа й банк «Ллойдс оф Лондон» Лондон є також
провідним центром міжнародних банків і страхових компаній 3 1945 р ріст
цих сервісних галузей і розширення системи державного й місцевого
управління призвели до збільшення числа зайнятих в офісах і установах.
Навпаки, число зайнятих у промисловості з кінця 1940-х років зменшилося,
незважаючи на те, шо Лондонський регіон, як і раніше, був найбільшим
промисловим центром Британії. Найважливішими галузями промисловості тут
є електромашинобудування, пивоварство, виробництво хімікатів і паперу,
виробництво меблів, одягу і точних приладів. З 1945 р. спостерігався
швидкий розвиток промисловості побутових товарів у західних
муніципальних районах. З іншого боку, у Східному Лондоні були закриті
старі, невеликі підприємства. Заводи звідси переводилися на нові
майданчики за межі Зеленого поясу, а деякі традиційні галузі
промисловості, пов’язані з діяльністю порту, наприклад харчова
промисловість, занепали.

Лондонський порт, що займає ділянку Темзи завдовжки 80 км від її гирла
до границі припливу в греблі Теддінгтон, підкоряється адміністрації
Лондонського порту. Закриття всіх доків у центральному Лондоні означає,
шо кораблі вже не проходять крізь розведений Тауерський міст для того,
щоб розвантажитися в колись метушливому лондонському Пулі. Обсяг
вантажообігу, шо обробляється Лондонським портом, постійно скорочується.
Проте Лондон залишається головним портом Великобританії, а збережені в
ньому пристрої для розвантаження, навантаження й зберігання у віддалених
Королівських доках і Тілбери-доках є найважливішими в країні терміналами
контейнерних перевезень. Сьогодні вантажообіг порту складає близько 60
млн т на рік.

Лондон — головний вузол мережі «Британські залізниці» (у столиці 11
основних залізниць). Жодна з головних ліній пасажирського сполучення не
перетинає місто. Пасажири, що прибувають з півночі, повинні виходити з
потягів на залізничних вокзалах, розташованих на межі центральної
частини Лондона; пасажири з півдня прибувають на вокзали, розташовані
поруч із рікою. Приміські потяги перевозять 40 % усіх пасажирів, що
приїжджають щодня на роботу з передмістя у центр Лондона. Для
пересування в межах центральної частини Лондона існує система метро, яка
в народі називається «підземкою» Лондонський метрополітен (найстаріший у
Європі, функціонує і 1863 р.) має довжину 408 км і складається з 273
станцій. Тунелі «підземки» були прокладені через лондонську глину на
великій глибині порівняно легко, і спускання до станцій здійснюється на
довгих ескалаторах. На окраїнах лінії «підземки» виходять на поверхню,
обслуговуючи приміські райони. Ця система підкоряється державній
компанії «Лондонський Регіональний Транспорт», що експлуатує також і
автобусну мережу. Поштове відомство має свою власну підземну залізницю
для перевезення пошти між поштовими сортувальними вузлами і залізничними
вокзалами.

Головні дороги й шосе в усі райони країни розходяться з міста в
радіальних напрямках, деякі з них доходять до центральної частини
Лондона. Це призводить до сильних транспортних пробок у передмісті на
старих кільцевих дорогах, що зв’язують ці радіальні дороги між собою.
Далеко за межами забудованої території побудована ще одна кільцева
автодорога. Усього нараховується 15 радіальних і 3 кільцеві автостради.
Лондон — головний вузол міжнародних авіаліній Більшість пасажирів
користуються найбільшим у Європі міжнародним аеропортом Хітроу площею в
1197 га. розташованим на західній окраїні Лондона. Аеропорт Гатуїк. що
знаходиться за 42 км на південь від міста, постійно розширює мережу
своїх міжнародних пасажирських маршрутів. Аеропорт у Станстеді (Ессекс)
на північному сході від Лондона є третім міжнародним аеропортом Лондона.

Похожие записи