Реферат на тему:

Ліхтенштейн

ЛІХТЕНШТЕЙН, Князівство Ліхтенштейн, держава в Центральній Європі площею
160 кв. км., розташоване між Австрією і Швейцарією.

Природа. Ліхтенштейн — гірська країна.

Гори, займають три чверті території країни, представлені відрогами
хребта Ретікон (Ретійські Альпи), які складені доломітом, вапняками,
мергелями і флішем (багатошаровими пластами мергелів і глинистих
сланців) і сильно розчленовані. На межі з Швейцарією знаходяться найвища
точка країни Граушпіц (2599 м) і гора Фалькніс (2560 м). Гірський район
складається з декількох хребтів і міжгірських долин (Мальбун, Валорш,
Заміна, Лавена, Валона). По найвищому хребту проходить межа з Австрією,
уздовж якої підносяться списи Нафкопф (2570 м), Аугштенберг (2365 м),
Оксенкопф (2286 м), Галліна (2199 м), Гарзеллі (2124 м), Три Сестри
(2052 м). Східні хребти, що мають менші висоти, на півночі змінюються
горбистими передгір’ями.

Приблизно чверть території країни доводиться на долину утворюючи західну
межу з Швейцарією Верхнього Рейну. Ширина його русла в межах
Ліхтенштейну 50 м. Рейн має льодовикове живлення (паводок доводиться на
червень-липень) і швидка течія. Місцями русло захищене греблями для
захисту долини від затоплення під час повеней. Уздовж значної частини
русла Рейну прокладений канал водовідведення, що виконує меліоративну і
каналізаційну функції. Долина Рейну складена алювіальними відкладеннями,
на яких сформувалися родючі ґрунти. Гори прорізають численними струмками
і декількома швидкими річками, що мають значний гідроенергетичний
потенціал. На деяких з них побудовані ГЕС. Країна бідна корисними
копалини. Здобуваються тільки вапняк для будівельних цілей і білі глини
і алебастр для виготовлення гончарних виробів і кераміки.

Клімат в долині Рейну м’який, оскільки вона з усіх боків захищена горами
від холодних вітрів. Середньорічна температура 9,5° З, середня
температура січня 0°С, липня 18° З. У екстремальних випадках температура
взимку знижується до -20° З, а влітку підвищується до +30° С. Клімат гір
суворіший. Середня температура січня там -6-10° З, липня — +12-14° С.
Зимою в горах довго лежить сніг. Середня річна кількість опадів в долині
Рейну 700-800 мм, в горах — до 1200 мм. Для Ліхтенштейну характерний
той, що дме з півдня протягом 1-5 днів, зазвичай восени і зимою, теплий
сухий вітер фен. Як правило, він робить утеплюючий вплив і сприяє
подовженню вегетаційного сезону, що робить можливим вирощування таких
теплолюбивих культур, як виноград і кукурудза. Іноді пориви фену бувають
настільки сильними, що руйнують удома і ламають і викорчовують дерева.

В межах Ліхтенштейну простежується вертикальна поясна природного
рослинного покриву. Колись заболочена долина Рейну в даний час майже
цілком осушена і використовується під сільськогосподарські угіддя, які
тягнуться приблизно до 800 м над р. м. Горби і нижні схили гір зайняті
родючими карбонатними буроземними ґрунтами. Місцями, в основному на
півночі країни, збереглися заповідні заболочені ландшафти з характерною
флорою і рослинністю, а суходоли зайняті верещатниками і луговою
рослинністю. У міру просування в гори на висотах від 800 до 1800 м над
р.м. поширені ліси. Нижній пояс представлений широколистяними лісами з
дуба, буку, клена, липи, ясена, в’яза, а верхній — хвойними, в основному
ялиновими, лісами. Збереглося не більше 60% природних лісових угідь.
Лісовий пояс змінюють барвисті різнотравні субальпійські і альпійські
луги.

У недалекому минулому гірські ліси Ліхтенштейну рясніли цінними
промисловими видами тварин, які в значній мірі в довоєнний період були
винищені мисливцями. В даний час в горах зустрічаються сарни, косулі,
благородні олені, гірські козли, єноти, ласки, кам’яні куниці, на
рівнинах — зайці, лисиці, у водоймищ — видри. Орнітофауна включає
рябчиків, куріпок, перепелів, журавлів, вальдшнепів, бекасів, чапель,
диких гусаків, тетеруків, крохалів, сойок, дроздів, орлів і інші. У
водоймищах розводять форель, харіусів, сазанів. Велика увага
приділяється охороні природи відповідно до закону, прийнятого ще в 1933.
На території країни є шість резерватів, в яких охороняються ділянки
природної рослинності і місця гніздування птахів.

Населення. У країні проживають 33,4 тис. чоловік (2004). У структурі
населення вікова група до 15 років складає 17,8%, від 15 до 64 років —
70,5%, старше 65 років — 11,6%. Народжуваність оцінюється в 10,65 на
1000 населення, смертність — 6,94 на 1000, притока мігрантів — 4,89 на
1000, а приріст населення — 0,9% в 2004. Переважають ліхтенштейнці
(64%), серед іноземців виділяються швейцарці, австрійці, італійці,
турки. Офіційна мова — німецький, більшість населення говорять на
алеманськом діалекті німецької мови. Серед віруючих переважають католики
(80%) і протестанти (7,4%).

Декілька десятків населених пунктів Ліхтенштейну приурочено в основному
до долини Рейну і нижніх частин гірських схилів. Деякі з них можна
вважати містами. Це — столиця Вадуц (5 тис. жителів), Шан (5,1 тис.),
Бальцерс (3,3 тис.), Маурен (2,5 тис.), Трізенберг (2,1 тис.). Високо в
горах є села і курорти з постійним населенням не більше 10-20 чоловік.

У Ліхтенштейні введена обов’язкова освіта для дітей у віці від 6 до 15
років. Є початкові і середні школи, гімназія, а також технічна і музична
школи. Для здобування вищої освіти молодь виїжджає за межу.

У Ліхтенштейні видається декілька газет. Найбільші з них —
«Ліхтенштайнер фатерланд» (тираж 9,5 тис., орган партії Вітчизняний
союз) і «Ліхтенштайнер фольксблат» (тираж 8,2 тис., орган Прогресивної
бюргерської партії). З 1962 діє урядове Агентство друку і інформації, з
1995 — Радіо Ліхтенштейну.

Державний пристрій. Князівство Ліхтенштейн — конституційна монархія.
Розділ держави — князь. Законодавча влада належить князеві і ландтагу
(парламенту), який складається з 25 депутатів, що обираються на чотири
роки шляхом прямих виборів за системою пропорційного представництва.
Виборче право надане всім громадянам, що досягли 20-річного віку (жінки
його отримали тільки в 1984). Головою стає лідер партії, що отримала
більшість голосів в ландтазі, а його заступником — лідер партії, що
отримала менше число голосів. Виконавчою владою наділений уряд, який
обирається ландтагом на термін його повноважень і затверджується князем.
Воно складається з розділу уряду (члена партії, що перемогла на виборах
в ландтаг), його заступника і трьох урядових радників. Всі вони
виконують функції міністрів.

Князь Франц Йосип II, що правив з 1938, передав управління державою
своєму спадкоємцеві принцові Хансу Адаму II в 1984, хоча офіційно
останній вступив на престол після смерті отця в листопаді 1989. В
середині 1990-х років виникли значні розбіжності юридичного і
адміністративного характеру між князем і ландтагом. Проте, коли князь
виразив готовність відректися від престолу, ландтаг одностайно
проголосував за збереження монархії (1996). Інтереси Ліхтенштейну за
кордоном представляє Швейцарія. Обидві країни полягають в митному союзі.
У Ліхтенштейні немає власної армії після її розпуску в 1868 і оголошення
постійного нейтралітету країни. В даний час питання оборони Ліхтенштейну
знаходяться в компетенції Швейцарії.

Найвищі органи судової влади — Верховний суд і Вищий суд.

Економіка. Ліхтенштейн — процвітаюча індустріальна країна з розвиненим
сектором фінансових послуг і високим рівнем життя.

ВВП в Ліхтенштейні (вартість всіх ринкових товарів послуг) в 1999 склав
825 млн. дол. США або на душу населення — 25 000 дол. США.

Головна галузь економіки — оброблювальна промисловість: металообробка,
точне приладобудування, оптика, виробництво вакуумної техніки,
електронних систем, мікропроцесорів. Значне місце займають
харчопереробна (зокрема, виробництво консервів і вин), текстильна,
керамічна і фармацевтична промисловість. З розвитком оброблювальної
промисловості і зростанням підприємницької діяльності трудові ресурси
самого Ліхтенштейну перестали задовольняти попит на робочу силу. У
різних сферах економіки зайнято приблизно 22,9 тис. чоловік, причому
приблизно третина з них (8,2 тис. чоловік) щодня приїжджає на роботу з
Швейцарії і Австрії. У промисловому секторі і сфері послуг беруть участь
приблизно по 40% працездатного населення, в сільському господарстві —
всього 2%.

Сільське господарство спеціалізується в основному на пасовищному
тваринництві м’ясомолочного профілю (75% сільськогосподарській
продукції). Вирощують зернові культури, картоплю і овочі. Передгір’я і
нижні схили гір зайняті садами і виноградниками. З місцевих сортів
винограду проводять високоякісні вина.

У структурі експорту переважають точні прилади, електроніка, поштові
марки, кераміка. Експорт прямує в основному в країни ЄС і Швейцарію. У
структурі імпорту фігурують машинне устаткування, металеві вироби,
текстиль, продовольство, автомобілі. Основні партнери по імпорту —
країни ЄС і Швейцарія. За вартістю експорт більш ніж в 2,5 разу
перевищує імпорті дохід від нього в 1996 склав 2,47 млрд. дол. США.

Більше 73,7 тис. міжнародних концернів і іноземних компаній
зареєстровано на території Ліхтенштейну із-за низького рівня
оподаткування, нескладних правил реєстрації і в цілях збереження
фінансової таємниці. Бюджет держави складається головним чином з
податків, зокрема від цих компаній (30%), доходів від випуску поштових
марок (10%) і іноземного туризму.

Телефонне, телеграфне і поштове обслуговування здійснює Швейцарія. Через
територію країни проходить залізниця протяжністю 18,5 км., що зв’язує
міста Фельдкирх в Австрії і Букс в Швейцарії і що належить Австрії.
Довжина автомобільних доріг досягає 250 км. Всі вони відмінної якості з
твердим покриттям. Своїх аеропортів Ліхтенштейн не має і користується
послугами портів сусідніх країн.

Історія. За переказами, в 300 св. Лука обернув в християнство жителів
цього району, що знаходився під владою римлян. Франки вторглися в країну
в 536. Пізніше, при Карлі Великому, з поста губернатора був зміщений
єпископ, і на цю посаду стали призначати світських правителів. Район
знаходився під владою Каролінгов до 911, коли Німецька імперія розпалася
на великі і малі герцогства. В межах герцогства Швабія на території
нинішнього Ліхтенштейну знаходилися феодальні володіння Шелленберг і
Вадуц, що увійшли потім до складу Священної Римської імперії. У 1507
імператор Максиміліан надав Вадуцу особливі права і привілеї, включаючи
суверенітет і збір податків. Ці права були передані австрійському
сімейству Ліхтенштейнів. У 1699 Шелленберг, а в 1712 Вадуц були продані
князеві Ліхтенштейну. У 1719 обидві території було об’єднано в одне
князівство. З цією датою зв’язують утворення держави Ліхтенштейн. З 1815
по 1866 Ліхтенштейн входив до складу Німецького союзу, причому в 1860
Ліхтенштейни стали спадковими членами верхньої палати австрійського
парламенту, а в 1866, при Іоганне II Ліхтенштейні (1840-1929),
князівство знайшло незалежність. У австро-прусській війні 1866
Ліхтенштейн виступав як союзник Австрії, з 1876 по 1918 мав тісні
зв’язки з Австро-Угорщиною.

Після Першої світової війни Ліхтенштейн розірвав договір з Австрією і
переорієнтовувався на Швейцарію: у 1921 було підписано угоду про
торгівлю і поштову службу, в 1924 поміщений митний союз. З тих пір в
Ліхтенштейні знаходяться в обігу швейцарські гроші (1 швейцарський франк
= 100 сантимам). Власних грошових знаків Ліхтенштейн не має. З 1919
Швейцарія представляє дипломатичні і консульські інтереси Ліхтенштейну
за кордоном.

Під час Другої світової війни князівство дотримувало нейтралітет. До
1990 Ліхтенштейну вступив в ООН, в 1991 — в Європейську асоціацію
вільної торгівлі.

Суспільне і політичне життя Ліхтенштейну регламентоване конституцією,
прийнятою 5 жовтня 1921 і доповненою поправками 1938, 1939, 1965 і 1990.
У країні діють три партії — Прогресивна бюргерська партія (ПБП),
Вітчизняний союз (ОС) і Вільний список (СС). На останніх виборах в
ландтаг 11 лютого 2001 отримала перемогу ПБП (13 місць), а ОС отримав 11
місць. Згідно конституції, уряд країни складається з членів партії, що
перемогла. На попередніх виборах 1997 воно було сформоване ОС.

Економічне процвітання країни забезпечується тим, що вона виступає в
ролі фінансового і ділового центру міжнародного значення. У зв’язку з
цим, за кордоном Ліхтенштейн нерідко звинувачують а «відмиванні грошей»
і незаконних фінансових операціях. Після того, як німецька розвідка
підготувала навесні 1999 відповідна таємна доповідь, власті країни
провели власне розслідування під керівництвом прокурора Інсбрука Курта
Шпітцнера. В результаті цього були арештовані ряд видних представників
політичної і ділової еліти Ліхтенштейну. Під прицілом критики опинився і
банк «Ліхтенштейн глобал траст», що належить княжій сім’ї. Після нових
звинувачень, що прозвучали з різних держав, уряд ввів в березні 2000
нових, строгіші заходи проти «відмивання» грошових коштів. 19 липня 2000
об’єднання банків Ліхтенштейну сповістило, що відкриття анонімних
рахунків надалі допускатися не буде.

З 1992 в Ліхтенштейні продовжується «конституційна суперечка» між князем
Хансом Адамом II і парламентський-урядовими кругами. Монарх заперечував
проти спроб обмежити його повноваження виконанням чисто символічних
функцій і загрожував в цьому випадку «перенести своє місце проживання до
Відня». У 1992 після розбіжностей з урядом з питання про угоду з
Європейським економічним простором князь спробував розпустити парламент
і управляти за допомогою княжих декретів. Це прагнення зустрів опір і
породило спори про реформу конституції. У 1995 голова Конституційного
суду Бернхард Віллі заявив, що саме цей орган повинен розбирати
конституційну суперечку при виникненні розбіжностей між князем, урядом і
парламентом. Після цього князь відмовився утвердити повторне обрання
Віллі членом суду. У жовтні 1999 Європейський суд задовольнив скаргу
Віллі і звинуватив князя в порушенні конвенції про права людини,
засудивши Ліхтенштейн до штрафу у розмірі 10 тисяч швейцарських франків
і сплати компенсації Віллі у розмірі 91 тисячі швейцарських франків.

У лютому 2000 князь оповістив нові пропозиції по реформі конституції,
погодившись в принципі на роль розділу держави без політичної влади, на
відмову від права призначати державних чиновників і не затверджувати
суддів. Князь виразив готовність визнати за населенням право на
винесення вотуму недовір’я князеві і навіть на ліквідацію монархії.

Після виборів в 2001, на яких перемогла Прогресивна бюргерська партія
(консервативна), уряд очолив в квітні лідер цієї партії Отмар Хаслер.
Ліберальна партія Вітчизняний союз пішла в опозицію.

Похожие записи