Реферат

на тему:

Латинська Америка

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Лати?нська Аме?рика — регіон Америки, де романські мови — тобто мови що
походять від латинської мови — офіційні або найважливіші мови
спілкування. Інші лінгвістичні області Америки за своїми державними
мовами європейського походження – Англо-Америка, де переважає англійська
мова, і голландськомовні Суринам, Нідерландські Антильські острови і
Аруба. Гренландія, яка з політичної точки зору пов’язана з Данією і де
поширена данська мова, часто розглядається як частина Європи, незважаючи
на те що географічно це частина Північної Америки.

Визначення поняття «Латинська Америка» дещо змінюється. З
соціо-політичної перспективи, Латинська Америка загалом включає
території Америки, де переважають іспанська або португальська мови:
Мексика і більшість Центральної Америки, Південна Америка і Вест-Індія
(або Карибський регіон). У такому розумінні це синонім поняття
Іберо-Америка. Території, де поширені інші романські мови, наприклад
французька (канадська провінція Квебек) або креольські (похідні) мови,
часто не розглядаються як частини Латинської Америки, незважаючи на
французьке походження поняття. Іноді, особливо в Сполучених Штатах,
термін «Латинська Америка» використовується для посилання на всю частину
Америки на південь від США, зокрема такі країни як Беліз, Гайана,
Ямайка, Барбадос і Суринам, де переважають не романські мови. З другого
боку, особливо в Бразилії, цей термін посилається винятково на
іспанськомовні країни цієї області.

Геополітично, Латинська Америка поділяється на 20 незалежних держав і
декілька залежних територій. Бразилія — безумовно найбільша країна
Латинської Америки, як за площею, так і за населенням. Її державна мова,
португальська, відокремлює її від інших латиноамериканських країн, у
переважній більшості з яких державна мова — іспанська.

Латинською Америкою називають регіон Західної півкулі, розташований між
США і Антарктидою. У складі Латинської Америки виділяють кілька
субрегіонів. Це Середня Америка (Мексика, країни Центральної Америки і
Вест-Індії), Андські країни (Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу,
Болівія, Чилі), країни басейну Ла-Плати (Парагвай, Уругвай, Аргентина),
Бразилія. Назва «Латинська Америка» поясняється істотним впливом на цей
регіон мови, культури і звичаїв романських (латинських) народів

Піренейського півострова. Країни Латинської Америки об’єднує спільність
історичної долі і схожість сучасної соціально-економічного розвитку.
Територія Латинської Америки простягається з півночі на південь на 13
тис. км, зі сходу її омиває Атлантичний океан, із заходу — Тихий. Велике
значення моря в заселенні і економічному розвитку регіону. З 33 держав
регіону тільки Парагвай і Болівія не мають безпосереднього виходу до
моря. Економіко-географічне положення Латинської Америки визначається
також тим, що вона знаходиться порівняно близько від США, але на значній
відстані від інших великих регіонів.

Регіон розташований в межах великої кількості кліматичних поясів і зон:
від тропічних пустель і напівпустель на півночі до мішаних субтропічних
вічнозелених лісів на півдні. У зарубіжному світі Латинська Америка
виділяється по запасах ніобію, літію, берилію, молібдену, сірки, мідних,
залізних і олов’яних руд, бокситів, нафти. Найбільші родовища залізняку
знаходяться в Бразилії, Венесуелі і Болівії. Марганцевими рудами багаті
Бразилія і Венесуела. Найбільша бокситоносна провінція простягається по
території Венесуели, Гайани, Сурінама, Гвіани, Бразилії. Латинська
Америка володіє значними родовищами міді і олова. Мідний пояс
простягається суцільною смугою від Колумбії до південних районів Чилі. У
межах Анд мідні запаси знаходяться в Колумбії, Еквадорі, Перу, Чилі,
причому 2/3 всіх запасів припадає на долю Чилі. Мідні руди звичайно
комплексні і містять молібден. По запасах олова особливо виділяється
Болівія. Андський пояс також багатий деякими нерудними корисними
копалинами — наприклад, селітрою, коштовними каменями. 1/2 запасів нафти
припадає на Венесуелу. У Колумбії розташований найбільший у всьому
регіоні басейн кам’яного вугілля. Регіон Центральної Америки відомий
передусім своїми запасами бокситів (Ямайка, Домініканська Республіка),
нікелю (Куба), залізних, поліметалічних, мідних руд і сірки (Мексика), а
також великими родовищами нафти вздовж Мексиканського узбережжя. З
окремих країн Латинської Америки перше місце по багатству і
різноманітності корисних копалин належить Бразилії, потім йдуть Мексика,
Чилі, Перу, Колумбія.

м року переважає висока температура. У таких умовах дозрівають
теплолюбні багаторічні і однолітні культури. Активне використання
природних багатств Латинської Америки призвело до сильних екологічних
змін (вирубка лісів, скорочення і вимирання багатьох видів диких
тварин). Один із шляхів поліпшення ситуації полягає в розширенні
територій, що охороняються; поки що площа усіх національних парків
дорівнює 0,3 % території Латинської Америки.

Численні народи і племена, що заселяли територію нинішньої Латинської
Америки до початку європейської колонізації, були названі Колумбом
індіанцями; вони дуже різнилися зовнішнім виглядом, мовами, релігією,
рівнем культури. Європейські переселенці (передусім з Іспанії і
Португалії), індіанці і африканці — головні расово-етнічні елементи, на
основі яких сформувалося сучасне населення Латинської Америки. У
сучасному етнічному складі регіону корінне індіанське населення
становить 15 % жителів, негри — 10 %, більше половини населення —
нащадки змішаних шлюбів. Історія колонізації Латинської Америки
вирішальним чином вплинула на мовний і релігійний склад населення
регіону. В основному сповідується католицизм. Для Латинської Америки
характерний другий тип відтворювання населення. Пік демографічного
вибуху тут був пройдений ще в 1950—60-ті роки, але і сьогодні приріст
населення перевищує в багатьох країнах 2—3 % на рік.

Для розміщення населення характерно, по-перше, те, що Латинська Америка
— один з найменш заселених регіонів світу (середня густота — 23
чол./км2). Нерівномірність розміщення населення виражена сильніше, ніж в
інших регіонах. Крім того, ні в одному іншому регіоні світу населення не
освоїло в такій мірі великі плоскогір’я і не підіймається так високо в
гори. По показнику урбанізації (72 %) Латинська Америка більше нагадує
розвинені країни, ніж ті, що розвиваються. Населення все більш
концентрується у великих містах і містах-«мільйонерах».

Незважаючи на те, що Латинська Америка поступається Азії і Африці за
розмірами території і населення, вона стоїть попереду за рівнем
індустріалізації, на неї припадає 1/2 продукції промислового
виробництва. Латинська Америка як і раніше відіграє значну роль у
світовій гірничій промисловості, але останнім часом помітне зрушення в
структурі господарства від гірничих галузей до обробної промисловості. У
регіоні діють 25 металургійних комбінатів повного циклу, нафтохімічні,
алюмінієві підприємства, великі машинобудівні заводи. У Бразилії
отримали розвиток мікроелсктроніка, аерокосмічна промисловість,
автомобілебудування, суднобудування; в Мексиці — електротехніка і
електроніка, приладобудування; в Аргентині — виробництво автомобілів.
Багато великих підприємств є філіалами західних фірм; їх приваблюють
сюди багата ресурсна база і знижені вимоги до охорони навколишнього
середовища.

Сільське господарство регіону мовби розділено на два сектори — сектор
високотоварного, переважно плантаційного господарства і сектор
споживчого малотоварного сільського господарства. Основними культурами
першого сектора є банани, цукрова тростина, кава, а селяни, зайняті у
другому секторі, вирощують кукурудзу, маніоку, квасолю, овочі, картоплю.
Тваринництво регіону в основному екстенсивне, за винятком Аргентини,
Бразилії і Мексики, де традиційне скотарство розвивається шляхом
інтенсифікації. Серед країн, що розвиваються, на частку Латинської
Америки припадає понад 1/3 поголів’я м’ясних і трохи менше — молочних
корів, половина вироблених м’яса і молока. Значна частина продукції
сільського господарства експортується, причому в деяких країнах саме
експорт певних культур визначає обличчя країни в МГРП. Наприклад,
Коста-Ріку, Гондурас або Панаму часто називають «банановими
республіками». У зв’язку з тим, що майже всі країни регіону — приморські
держави, велику роль в їхньому господарстві відіграє рибальство (як у
внутрішньому споживанні, так і в експорті). Внутрішні відмінності
структури господарства виражаються в основному в тому, що, як і в
більшості країн, що розвиваються, в регіоні зберігається колоніальний
тип територіальної структури господарства. Столиця або «економічна
столиця» утворює головний центр всієї території. Наприклад, у Мехіко,
Лімі, Сан-Паулу, Буенос-Айресі виробляється понад 1/2, а в Монтевідео
навіть 3/4 всієї промислової продукції відповідних країн. Для
згладжування територіальних диспропорцій в багатьох країнах проводиться
регіональна політика.

У зв’язку з інтенсивною розробкою природно-сировинної бази регіону стан
навколишнього середовища значно погіршився. Основними причинами даного
процесу в Латинській Америці стали: вирубка лісів для розширення
сільськогосподарських земель, розорювання великих лісових і степових
територій, розміщення в багатьох країнах підприємств «брудних» галузей —
металургійної, хімічної, гірничодобувної тощо. Усе це поряд зі слабим
рівнем розвитку охорони навколишнього середовища в регіоні призводить до
неконтрольованого знищення лісів, скорочення генофонду тварин,
прискорення ерозії ґрунтів, появи кислотних опадів. Незважаючи на ряд
природоохоронних заходів, екологічна ситуація в регіоні залишається
незадовільною.

Похожие записи