Реферат на тему:

Ландшафтознавче картографування озерно-річкової басейнової геосистеми

Одним із найважливіших завдань озерознавства є узагальнення
нагромадженої інформації і створення відповідної теорії функціонування
озерної геосистеми. Сучасний підхід до дослідження озер передбачає
вивчення динамічних процесів їх існування не лише взаємно, в тісному
зв’язку одні з одними, але й з процесами, що відбуваються на
водозбірному басейні. В основу такого підходу покладено уявлення про
водойму та її басейн як окрему геосистему (або екосистему), що дає змогу
по-новому пояснити природу водойм, відкрити найбільш оптимальні варіанти
використання, збереження і охорони їх ресурсів.

Це свідчить про те, що водойму неможливо розглядати як щось однорідне та
ізольоване. Її геосистему пронизує ціла низка зв’язків, причому потоки
речовин і енергії змінюють свої ознаки та інтенсивність. Це дає підставу
розглядати озеро і його периферію як напівзамкнену систему. Тому озеро є
дієвим чинником ландшафтоутворюючих процесів. Саме така концепція
повинна бути покладена в основу розробки теорії природних озерних
геосистем, тієї теорії, яка має стати фундаментом прикладного
спрямування в лімнології.

Басейнові геосистеми (озерні, річкові, водосховищні), як особливий вид
територіальних утворень, що виділяються за “… ознаками динамічної
поєднаності і функціональної цілісності та об’єднані потоками речовини
та енергії” [3, С.51], привертають увагу спеціалістів різних галузей.
Актуальність дослідження таких геосистем пов’язана з посиленою
антропогенною та природною трансформацією геокомплексів (територіальних
та аквальних) локального та регіонального рівня, потребами науки та
практики тощо.

На жаль, проблема ландшафтознавчого картографування озерних
(озерно-річкових) басейнових геосистем не отримала належного висвітлення
у літературі, що створює певні труднощі під час проведення польових
робіт. Досвід ландшафтознавчих (ландшафтознавчо-лімнологічних)
досліджень озерних геосистем [5,6], дозволяє сформулювати ряд висновків
щодо картографування цих складних природних утворень.

Розглянемо основні етапи ландшафтознавчого картографування
антропогенно-модифікованої озерно-річкової басейнової геосистеми оз.
Верхнє і Нижнє (понад 20 років тому, у результаті спрямлення русла р.
Льва, був створений обвідний канал, що проліг вздовж східного берега
озер і відокремив їх від головного водотоку) Льва-Горинського природного
району, Волинське Полісся (рис. 1-3). Перший етап —
теоретико-методичний. Методологічною основою дослідження є басейнова
концепція у фізичній географії [4], згідно положень якої озеро та його
водозбір розглядається як єдина природна система. Така система має свій
вхід (надходження води у басейн), трансформацію (притік води з басейну в
озеро і прямий прихід води на дзеркало) і вихід (стік води з озера,
випаровування з басейну, дзеркала, а також інфільтрація). Це основні
параметри, співвідношення яких визначає формування, існування і розвиток
озерного басейну.

Рис. 1. Ландшафтно-морфологічна структура водозбору оз.Верхнє та Нижнє
(Волинське Полісся).

1 .-9. – урочища, 10. – складні аквальні урочища; межі: а- водозбору, б-
урочищ.

Піщані дюни із крутими (10-20о) схилами, вкриті дубово-сосновими та
сосновими сухими борами на слабо- та середньопідзолистих піщаних
грунтах, частково розорані та забудовані.

Продовгуваті піщані гряди міжрічкових рівнин із сильно спадистими
(5-10о) схилами, вкриті чорничниковими сосновими та дубово-сосновими
свіжими борами на слабопідзолистих та дерново-підзолистих піщаних та
супіщаних грунтах, в більшості розорані та забудовані.

Слабохвилясті ділянки водозбору, вкриті сосновими свіжими борами та
ялиновими свіжими суборами на дернових опідзолених супіщаних і піщаних
грунтах.

Вирівняні понижені ділянки межиріч з вільхово-сосновими та
березово-сосновими лісами і суходільними злаково-різнотравними луками на
лучно-дернових глеюватих та болотно-лучних глейових супіщаних грунтах,
частково розорані.

Сплановані вирівняні ділянки річкових долин і низьких межиріч з
осоково-злаково-різнотравними угрупованнями та частково чорновільховими
лісами на лучно-болотних та лучних глеюватих супіщаних грунтах, осушені
та частково розорані.

Вирівняні понижені ділянки межиріч, вкриті
різнотравно-осоково-зеленомоховими та зеленомохово-осоково-ситниковими
угрупованнями на середніх і потужних торфяниках.

Верхові болота з березово-чорновільховим сфагново-зеленомоховим
дрібноліссям та осоково-ситниково-зеленомоховими угрупованнями на
потужних торфяниках.

Колишнє русло р.Льва, фрагментарно вкрите осоками та очеретом.

3ашлюзований з’єднувальний канал між озерами з кавальєрами, що вкриті
різнотравно-злаковими угрупованнями на примітивних супіщаних грунтах.

Озерні улоговини, на відмілинах порослі осоково-очеретяними та
розрідженими елодеєвими угрупованнями, на дні вкриті потужними
водоростево-залізистими та лімонітовими сапропелями.

Рис. 2. Ландшафтно-морфологічна структура природно-аквального комплексу
оз.Верхнє.

1.1. –2.3. – фації; межі: а- складного аквального урочища, б–аквальних
підурочищ, в-аквальних фацій.

І. Літоральне підурочище на алювіальних пісках та малопотужних
сапропелях, що підстеляються алювіальними пісками з видовим
різноманіттям надводних і підводних макрофітів.

1.1.Мілководні акумулятивно-абразійні піщані фації розріджених
осоково-очеретяних асоціацій з однорідним температурним режимом,
антропогенно модифіковані.

1.2.Мілководні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві
малопотужні (0–2,5м) фації розріджених осоково-очеретяних та
елодеєво-рдестових асоціацій з однорідним температурним режимом,
радіоактивно забруднені.

1.3.Мілководні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві на
лімонітових малопотужних (0–2,5м) сапропелях фації розріджених
рдестово-харових асоціацій з однорідним температурним режимом,
радіоактивно забруднені.

ІІ. Субліторальне підурочище на сапропелях, що сформувалися на
алювіальних пісках.

2.1.Субліторальні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві
малопотужні (0–2,5м) фації розріджених харово-елодеєвих асоціацій з
однорідним температурним режимом, радіоактивно забруднені.

2.2.Субліторальні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві потужні
(2,5–15,0м) фації розріджених елодеєво-харових асоціацій з незначною
амплітудою температур у літній період, радіоактивно забруднені.

2.3.Субліторальні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві, що
підстеляються водоростево-лімонітовими сапропелями потужні (2,5–18,5м)
фації з поодинокими плаваючими водоростями та неоднорідним температурним
режимом, радіоактивно забруднені.

Рис. 3. Ландшафтно-морфологічна структура природно-аквального комплексу
оз. Нижнє.

1.–3. – фації; межі: а- простого аквального урочища, б–аквальних фацій.

Мілководна акумулятивна піщана фація рогозово-очеретяно-осокових
асоціацій з однорідним температурним режимом.

Мілководні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві малопотужні
(0–2,5м) фації рогозово-очеретяних та елодеєво-рдестових асоціацій з
однорідним температурним режимом, радіоактивно забруднені.

Мілководна акумулятивна водоростево-залізисто-сапропелева
середньопотужна (2,5–5,0м) фація осоково-очеретяних та
харово-рдестово-елодеєвих асоціацій з однорідним температурним режимом,
радіоактивно забруднена.

Тут важливо поглибити знання про морфологічну структуру ландшафту –
елементарні природно-територіальні комплекси (ПТК) – фації, урочища,
місцевості. Дещо відмінну морфологічну будову мають природно-аквальні
комплекси (ПАК) озер. Як зазначалось нами в роботі [7], аквальний
комплекс розглядається у ранзі складного урочища (за винятком
мілководних озер з однотипними відкладами), яке включає ряд підурочищ:
літоральні, субліторальні, профундальні, пелагіальні (або перехідні їх
види). Важливо з’ясувати ландшафтно-геохімічну залежність між ПТК
водозбору та аквальним комплексом озера на зразок “елементарних
ландшафтів” (фацій): елювіальні, супераквальні (надводні) і субаквальні
(підводні), що була запропонована Б. Полиновим [8].

Отже, суть першого етапу дослідницької діяльності полягає у пізнанні
ландшафтно-морфологічної структури ПТК і ПАК локального рівня,
функціонально-динамічних особливостей геосистем водозбору озера, що
відрізняються односпрямованим потоком речовини і енергії, розробці
концептуальної моделі системи “озеро-водозбір”.

Другий етап – камерально-польовий. Найвідповідальнішим періодом
ландшафтознавчого картографування басейнової озерної геосистеми є другий
етап. Умовно ми його поділяємо на три складові.

1. Підготовчий камеральний період. Розпочинається з вибору території
майбутніх польових робіт, підбору і аналізу картографічних,
аерофотознімальних, фондових, літературних матеріалів. Необхідно вибрати
ключові ділянки (озерні водозбори) на топографічній основі масштабу
1:100000–1:10000, зробити копії батиметричних схем відповідних озер із
фондових джерел (якщо ж такі відсутні, то в польових умовах провести
батиметричне знімання). На основі аналізу галузевих фізико-географічних
карт (геологічних, геоморфологічних, гідрокліматичних і ін.) складається
попередня ландшафтна карта (карта-гіпотеза).

2. Польовий період. Основним змістом цього періоду є польові ландшафтні
спостереження на ключових ділянках та репрезентативних водозборах.
Дослідження геокомплексів водозборів і ПАК озер здійснюється згідно із
загальноприйнятою методикою ландшафтознавчих польових знімань [1, 2] та
лімнологічних досліджень [9].

Щоб прослідкувати геохімічні особливості міграції речовин з водозбору в
аквальні комплекси слід відібрати проби грунтів елювіальних,
транселювіальних та приаквальних ПТК. За результатами їх аналізу можна
судити про виніс біогенних елементів у ПАК та розробляти заходи щодо
охорони водойм.

На відміну від ПТК водозборів виділення ПАК має певні труднощі у зв’язку
із динамічними особливостями водного середовища, специфікою відбору
зразків (донних відкладів, “похованих грунтів”, рослинних видів).

3. Завершальний камеральний період. Результати польових досліджень,
аналіз галузевих карт, профілів та польових записів, літератури дозволяє
завершити карту ландшафтно-морфологічної структури водозбору та ПАК
озера (рис. 1-3).

Таким чином, складання ландшафтної карти озерно-річкової басейнової
геосистеми можна розглядати як завершальний етап роботи. Однак, в
залежності від поставлених завдань, створена карта (або басейнова
модель) може стати основою для подальших досліджень.

Список літератури

Беручашвили Н.Л., Жучкова В.К. Методы комплексных физико-географических
исследований. Учебник. –М.: Изд-во МГУ, 1997. – 320с. 2. Геренчук К.І.,
Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. – К.: Вища
шк., 1975. – 248с. 3. Корытный Л.М. Бассейн как высокоинтегрированная
геосистема // Теоретические и прикладные проблемы ландшафтоведения: Тез.
докл. VІІІ Всесоюз. совещ. по ландшафтовед. – Л., 1988. – С.51-52.
4. Корытный Л.М. Бассейновый подход в географии // География и природные
ресурсы. – 1991. — №1.- С.161-166. 5. Мартинюк В.О.
Ландшафтно-лімнологічні дослідження східної частини Волинського Полісся
для кадастрових цілей // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра:
Збірник наукових праць. – Луцьк: Надстир’я, 1998. – С.70-72. 6.
Мартинюк В.О. Ландшафтно-лімнологічний аналіз басейнової (озерної)
геосистеми // Наукові записки Тернопіл. держ.пед.ун-ту. Сер. Географія.
– 1999. – №2. – С. 29-36. 7. Мартинюк В.О. До методики вивчення озерних
природно-аквальних комплексів // Проблеми безперервної географічної
освіти і картографії: Збірник наукових праць / Відп. за вип. О.О.
Жемеров. – К.: Антекс, 2000. – Вип. 1. – С. 144-146. 8. Полынов Б.Б.
Ландшафт и почва // Географические работы. – М.: Географгиз, 1952. –
С.357-365. 9. Эдельштэйн К.К. Лимнологическая практика / Под. ред.
В.Д.Быкова. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 158с.

Масштаб 1 : 10 000

оз. Нижнє

оз. Верхнє

Масштаб 1 : 2 000

Масштаб 1 : 2 000

Похожие записи