Реферат на тему:
Країни Закавказзя
Азербайджан, Вірменія, Грузія
Країнами Закавказзя є Азербайджан, Вірменія, Грузія. Регіон,
розташований між Чорним та Каспійським морями, має вигідне географічне
положення. Морські узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку
економічних зв’язків. Через порти Чорного моря здійснювались традиційно
зв’язки країн Закавказзя з Україною, а через порти Каспійського моря – з
країнами Центральної Азії та Російським Поволжям. Узбережжям морів
проходять основні сухопутні шляхи, що сполучають регіон з півднем Росії.
Приморське положення сприяло формуванню тут морського комплексу з
потужним портовим господарством.
Регіон займає порівняно невелику компактну територію, яка відрізняється
проте великою різноманітністю природних умов та ресурсів. Майже 2/3
території Закавказзя – гори, і це відповідним чином впливає на характер
і особливості використання території. Вертикальна поясність, притаманна
гірським країнам, впливає на спеціалізацію сільського господарства: на
порівняно незначних площах території можна помітити чергування різних
типів використання земель: від вирощування субтропічних культур до
відгонно-пасовищного тваринництва. До того ж гірський рельєф ускладнює
сільськогосподарське використання території, промислове та цивільне
будівництво, прокладання шляхів сполучення та інших комунікацій. В горах
трапляються обвали, зсуви, снігові лавини та інші небезпечні природні
явища, що загрожують господарській діяльності та життю людини. Водночас
гірський рельєф у поєднанні з морським узбережжям та субтропічним
кліматом робить цей регіон одним з найпривабливіших
курортно-рекреаційних та туристських центрів Євразії.
Закавказзя має значні поклади мінеральних корисних копалин, особливо
паливно-енергетичних та рудних. Нафту та газ добувають в Азербайджані на
півострові Апшерон, Куро-Араксинській низовині та на шельфі Каспійського
моря (Нафтові Камені). Незважаючи на значну експлуатацію цих родовищ,
вони й досі визначають місце Азербайджану та Закавказзя в цілому на
євразійському ринку. Марганцевими рудами багата Грузія, залізними –
Азербайджан та Вірменія, мідні та поліметалічні руди добувають у
Вірменії і Грузії.
Важливе значення для економіки країн регіону мають мінеральні та
термальні джерела (Цхалтубо, Боржомі – в Грузії; Джемрук, Арзні – у
Вірменії; Істісу, Бадамли – в Азербайджані та ін.). На їх базі
розвивається лікувально-курортний комплекс.
Складні гірсько-геологічні умови зумовили концентрацію населення та
господарської діяльності на рівнинах та долинах. Тут найбільша густота
населення (150-200 чол. на 1 км2), розміщені всі міста. Всім країнам
регіону притаманні високі темпи урбанізації. Міське населення переважає.
Великими моноцентричними агломераціями є столичні міста, населення в
кожному з них перевищує 1 млн чоловік.
Тисячолітня історія заселення та освоєння цього краю, його складні
природні умови спричинили велику етнічну та релігійну різноманітність.
Так, більшість населення Грузії (грузини, абхази та інші народи)
належать до кавказької мовної сім’ї і сповідують переважно православ’я.
Вірмени належать до індоєвропейської мовної сім’ї і об’єднані
Вірменською церквою. Населення Азербайджану належить переважно до
тюркської групи алтайської мовної сім’ї і сповідує іслам.
Культурно-побутові, етнічні, релігійні відміни в умовах
соціально-економічної кризи доби перебудови та становлення державності
загострили політичну ситуацію в регіоні, яка подекуди переросла навіть у
збройні конфлікти (в Грузії, між Вірменією й Азербайджаном).
Господарство країн регіону має ряд спільних рис. Це стосується
агропромислового виробництва, розвитку трудомістких галузей
промисловості. Промисловість регіону відзначається розвинутим
паливно-енергетичним комплексом, що базується на власних нафті та газі;
комплексом видобутку сировини і виробництва конструкційних матеріалів,
особливо виплавкою кольорових металів; текстильною та шкіряною
промисловістю, галузями середнього і точного машинобудування. Набуло
розвитку виробництво автомобілів, літаків, електровозів, верстатів та
приладів, налагоджено суднобудування і судноремонт (мал. 78),
Сільське господарство має своєрідну й багатогалузеву структуру.
Рослинництво спеціалізується на вирощуванні винограду, баштанних
культур-фруктів та овочів на низовинах та в передгір’ях. На основі їх
переробки розвивається виноробна та коньячна промисловість, виробництво
плодоовочевих кон-
сервів. Вирощування тютюну на схилах Кавказьких гір лежить в основі
тютюново-ферментаційної промисловості. Важливою галуззю спеціалізації е
субтропічне господарство, на базі якого розвиваються чайна та
ефіроолійна промисловість, вирощування та переробка цитрусових та інших
субтропічних культур. На низовинних ділянках Азербайджану поширене
бавовництво та відповідний агропромисловий цикл з переробки бавовни.
Гірські території всіх республік спеціалізуються на відгонно-пасовищному
тваринництві, переважно вівчарстві.
Разом з тим, між країнами є істотні відмінності, що визначають
спеціалізацію кожної з них на регіональному та світовому ринках.
Азербайджан спеціалізується на нафтогазодобувній та нафтопереробній
промисловості, Вірменія – на точному машинобудуванні та харчовій
промисловості, Грузія – на транспортному машинобудуванні та продукції
АПК.
Республіка Азербайджан
Площа – 86,6 тис. км2. Населення ~ 7,5 млн чоловік. Столиця – Баку.
Азербайджан, розташований у східній частині регіону, має широкий вихід
до Каспійського моря, що забезпечує країні можливості міжнародних
зв’язків з Росією, Іраном, країнами Центральної Азії. Працює паромна
переправа з Туркменістаном. З країнами регіону зв’язки здійснюються
сухопутним транспортом.
До складу Азербайджану входять на правах автономних утворень
Нахічеванська республіка та Нагорний Карабах, питання про статус якого
призвело до конфлікту з Вірменією.
За кількістю населення це найбільша країна регіону, але населення
розміщено нерівномірно. Основна його частина проживає на півострові
Апшерон та в долин: р. Кури. Найбільші міста: столиця Баку, промислові
центри Сумгаїт, Гянджа.
Провідними галузями господарства країни є паливно-енергетична, хімічна
та нафтохімічна промисловість, кольорова металургія та багатогалузеве
машинобудування (транспортне, побутових приладів, електротехнічне).
В агропромисловому виробництві провідна роль належить зрошувальному
землеробству. Вирощують бавовник, овочі, фрукти, ягоди, виноград,
розводять тутового шовкопряда. Провідна галузь тваринництва –
вівчарство.
Продукція зазначених галузей завжди постачалась на регіональний ринок, а
з інших країн завозились верстати, устаткування, продукти харчування.
Республіка Вірменія
Площа – 29,8 тис. кмг. Населення -3,7 млн чоловік. Столиця – Єреван.
Вірменія – гірська країна. Майже 40 % її території лежить на висоті
понад 1 500 метрів. Вся господарська діяльність сконцентрована в теплих,
але недостатньо зволожених рівнинах, де вирощування
сільськогосподарських культур потребує штучного зрошення. Гірські
території використовуються під пасовища
Вірменія – найгустіше заселена країна Закавказзя з середньою густотою
понад 120 чол. на 1 км2. Це моноетнічна країна, де понад 90 % становлять
вірме-ни. Переважає міське населення. Найбільші міста – Єреван, Гюмрі.
Запаси руд кольорових металів є базою для розвитку мідної, алюмінієвої,
свинцево-цинкової промисловості. Набула розвитку хімічна промисловість,
особливо виробництво синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив.
Провідними галузями машинобудування є електротехнічне, електронне,
приладе-, верстато-, автомові лебудування.
Агропромислове виробництво розвивається на базі переробки рослинницької
(вино-коньячна, виноградарська, плодоконсервна галузі) та тваринницької
продукції. Провідну роль у сільському господарстві відіграє
тваринництво.
В територіальному поділі праці Вірменія завжди спеціалізувалась на
продукції машинобудування та харчової промисловості. Між Вірменією й
Україною завжди існували досить розвинуті економічні зв’язки з обміну
продукцією металургії, машинобудування, сільського господарства.
Республіка Грузія
Територія – 69,7 тис. км2. Населення – 5,4 млн чоловік. Столиця –
Тбілісі.
Територія Грузії простяглася від субтропіків Чорноморського узбережжя до
хребтів Великого Кавказу. Порти Батумі, Поті, Сухумі сприяють
міжнародним зв’язкам.
Населення концентрується переважно на узбережжі, рівнинах і передгір’ях.
Найбільші міста – Тбілісі, Батумі, Сухумі, Руставі. Грузія –
багатонаціональна країна, до складу якої на правах автономії входять
Абхазія, Аджарія, Південна Осетія. Етнічні, культурно-мовні відмінності,
помножені на складності соціально-економічного та політичного життя,
призвели до напруженої ситуації, до збройних конфліктів, що значно
підірвали економіку країни.
Природні умови вологих субтропіків сприяли розвитку в країні унікального
для всього регіону субтропічного типу АПК, який спеціалізується на
вирощуванні чаю, Цитрусових, ефіроолійних. На їх переробці розвивається
чайна, консервна, виноградарсько-виноробна галузі. Машинобудування
забезпечує потреби комплексу в машинах та устаткуванні. Гірські
території спеціалізуються на тваринництві.
Мінеральні джерела (Цхалтубо, Мацеста, Боржомі тощо) та природні
особливості сприяли створенню рекреаційного комплексу, в межах якого
поєднується Курортне господарство, відпочинок і туризм.
Провідними галузями промисловості є машинобудування, що виробляє
електровози, літаки, автомобілі, судна, верстати, прилади. Хімічна
індустрія випускає мінеральні добрива, пластмаси, штучні волокна. Добре
розвинута гірничодобувна Промисловість, яка спеціалізується на видобутку
кам’яного вугілля, марганцю,
поліметалічних руд.
Завдяки унікальній спеціалізації Грузія має широкі потенційні можливості
як на регіональному, так і на світовому ринках.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
