Історіографія

Наукову літературу, яка стосується досліджуваної теми, умовно можна
розділити на дві групи. До першої відносяться праці, де подається
загальна характеристика розвитку освіти в Галичині та Буковині. Одне із
найбільш ранніх досліджень стану української освіти в Галичині було
зроблено у публістичниій праці І.Франка, опублікованій у часописі “Народ
у 1892р”. [1]. Автор зробив спробу вивчити якою є реальна кількість
українських початкових шкіл, зважаючи на те, що офіційна статистика не
завжди надавала правдиву інформацію. В статті звертається також увага на
безправне становище вчителя у тодішньому суспільстві та вкрай погане
матеріальне становище педагога, при цьому наводяться конкретні приклади
із життя.

В книзі “Каталог вистави шкіл народних і середніх галицьких” [2] коротко
подано офіційну інформацію Крайової шкільної ради про різні типи шкіл,
що діяли в той час у Галичині, їхню кількість, умови функціонування,
правові документи на основі яких вони діяли. Хоча ця праця і не навела
даних стосовно українського шкільництва, вона цікава в тому плані, що
розкриває основні принципи функціонування системи освіти в Галичині.

На початку ХХ ст. в роботах таких авторів як І.Копач, М.Грушевський,
F.Bujak, В.Бачинський, Ю.Ловицький [3] стисло описується розвиток освіти
вГаличині, і вказується на незначну кількість невирішених питань у цій
галузі загалом і на специфічні проблеми української освіти.

Із наукових праць цього часу заслуговує на увагу книжка М.Грушевського
“Про українську мову і українську школу” [4], де в невеличкому розділі
“Шкільна справа у Галичині” зроблено огляд умов розвитку і
функціонування українських навчальних закладів на початку ХХ ст.
Порівнювалося становище української освіти і розвиток шкільництва інших
національностей Галичини. Автор вказує також на шляхи розв’язання тих
проблем, що стояли перед українцями Галичини в цій галузі. Якщо
попередній дослідник зосередив головну увагу на початковому шкільництві,
то С.Баран в статті “З поля національної статистики галицьких середніх
шкіл” [5] характеризує з допомогою статистичних даних розвиток
української гімназійної освіти.

Одні з перших книг, що побачили світ у кінці ХІХ ст. і були присвячені
освітнім питанням Буковини, мали пропагандичний характер і закликали
українців приділяти належну увагу своєму освітньому рівню. Серед них
брошури О.Монастирського, Д.Пігуляка [6] та інші.

Першим серйозним дослідженням, де було детально розглянуто розвиток
української освіти на Буковині в контексті політичних подій була книжка
С.Смаль-Стоцького “Буковинська Русь. Культурно-історичний образок” [7].
Становище шкільництва в кінці ХІХ ст. висвітлюється в розділах: “Нова
школа народна”, “Перші вищі заклади наукові та Буковині” тощо.
Заслуговує на увагу й широка джерела база, на якій проводилося
дослідження: шематизми, навчальні плани, педагогічні видання.

В книзі “Положення русинів на Буковині” [8] стисло описано становище
освіти в краї в кінці ХІХ – початку ХХ ст., боротьбу за відкриття
українських гімназій у Кіцмані та Вижниці. Що стосується праці М.Кордуби
“Ілюстрована історія Буковини” [9], то тут теж стисло подавався матеріал
про функціонування українських початкових і середніх навчальних
закладів, про проблему ефективного вивчення української мови у школах.

Досить гостро освітні питання Буковини (управління шкільництвом,
політичне, правове та матеріальне становище педагогів та інші)
висвітлювалися в працях І.Герасимовича [10].

В Східній Україні теж робилися спроби познайомити читачів із розвитком
освіти в Буковині. У розвідці В.Доманицького “Про Буковину та життя
буковинських українців” [11] подавалася невелика за обсягом, але
змістовна та різнопланова інформація щодо кількості різних типів шкіл,
умов їх створення, функціонування, зосереджується увага на найважливіших
проблемах, що стояли перед буковинською освітою кінця ХІХ – початку ХХ
ст.

Під час Першої світової війни та у міжвоєнний період з’являється чимало
праць, де автори намагаються об’єктивно висвітлити стан української
освіти кінця ХІХ — початку ХХ ст. В.Гнатюк у книжці “Національне
відродження Австро-угорських українців (1772-1886)” [12] показує серед
іншого й умови становлення українського національного шкільництва в
Галичині та Буковині, акцентує увагу на позитивних тенденціях у розвитку
початкової, середньої та вищої освіти.

В брошурі присвяченій політичному та культурному життю в Австро-Угорщині
в статті “Народна освіта в Австрії” Р.Шармац [13] висвітлює становище
початкової освіти в державі, подає дані про кількість шкіл, які мали
різні національності. В згаданій праці автор показав і основні тенденції
розвитку української освіти, замовчуючи про найбільш важливі її
проблеми.

К.Федорович у своїй праці “Українські школи в Галичині в світлі законів
і практики” [14] показує становище української освіти в Галичині на
початку ХХ ст. у контексті того, як виконувалися положення шкільного
законодавства державною владою. В іншій праці “Українська школа під
польським ярмом у Сх. Галичині” [15] автор описує стан освіти українців
Австро-Угорщини порівнюючи її з розвитком шкільництва у Польській
державі.

Найбільш змістовно у міжвоєнний період українська освіта Буковини
досліджуваного періоду висвітлена у статті В.Сімовича “Українське
шкільництво на Буковині” [16]. Вищезгаданий автор показує деякі аспекти
освітнього життя Буковини кінця ХІХ – початку ХХ ст. в іншій своїй праці
“Степан Смаль-Стоцький як шкільний діяч і педагог” [17].

В радянській Україні такі дослідники як М.Лозинський та Ю.Тютюнник [18]
також спробували висвітлити події, що відбувалися на західноукраїнських
землях в Австрійській державі. Певне місце в їхніх працях було відведено
для того аби показати становище українського шкільництва Галичини,
негативне відношення польської влади у краї до зростання освітнього
рівня українського населення. В своїх дослідженнях автори намагалися
об’єктивно висвітлити події.

Українська освіта Буковини з усіма її позитивними і негативними
тенденціями була показана в праці іншого радянського історика
Г.Піддубного під назвою “Буковина. ЇЇ минуле й сучасне” [19]. Незважаючи
на те, що цьому питанню присвячено лише один розділ книги –
“Шкільництво” автор використовуючи праці С.Смаль-Стоцького, спогади
сучасників тих подій, статистичниі матеріали, не лише показує освітній
стан Буковини досліджуваного періоду, але й порівнює його із
шкільництвом Галичини та Наддніпрянської України.

Після 1939 р. продовжується дослідження українського шкільництва кінця
ХІХ – початку ХХ ст. в працях Л.Баїка, О.Дзеверіна, Б.Мітюрова,
Ю.Сливки, В.Смаля [20] дослідники показали політику австро-угорської
влади у галузі освіти, розвиток різних типів шкіл у Галичині, боротьбу
народних мас за демократизацію освіти в краї. Незначне місце було
відведено розвитку освіти в узагальнюючих працях з історії Галичини
[21].

У колективній праці із історії Буковини “Північна Буковина, її минуле і
сучасне” [22], що вийшла у світ у 1969 р. розділ ІV мав назву “Боротьба
буковинців проти денаціоналізації, за збереження української культури” і
дещо тенденційно показав розвиток освіти в краї. Окремих праць, які б
досліджували українську освіту Буковини в Австро-Угорській державі
написано не було.

Освітнє життя українців Галичини та Буковини у 50-80-х р.р. було
показано в працях зарубіжних дослідників. В англомовній праці Дж. Химки
“Галицькі селяни і український національний рух в дев’ятнадцятому
столітті” [23] в другому розділі книги було висвітлено найважливіші
аспекти організації української освіти в краї. Найбільш гострі питання
шкільництва Галичини висвітлено у контексті політичних у праці
А.Марковича “Національне будівництво і політика націоналізму. Розповіді
про австрійську Галичину” [24].

Вагомим явищем в українській історіографії Буковини стала колективна
праця “Буковина. Її минуле й сучасне”, що вийшла за редакцією
Д.Квітковського, Т.Бриндзана, А.Жуковського [25]. В розділі третьому
книги “Перемога національного табору і широкий культурний розвиток на
Буковині” аналізується стан української освіти на Буковині та діяльність
вчительського руху, в результаті якого автори роблять такий висновок:
“українське шкільництво на Буковині стояло найкраще зі всіх українських
земель”. У німецькомовній історіографії освітні питання українців
Буковини знайшли своє місце у праці Р.Вагнера “Багатонаціональне
австрійське шкільництво на Буковині” [26].

У 90-х роках ХХ ст. розпочинається новий стан у вивченні освітніх
процесів на західноукраїнських землях, яких проходить на нових
методологічних засадах. Висвітлили розвиток української освіти в кінці
ХІХ – початку ХХ ст. в Галичині та Буковині М.Семчишин, Б.Ступарик,
В.Моцюк [27]. Використовуючи широку джерельну базу показали стан
української початкової, гімназійної та педагогічної освіти у Галичині у
своїх наукових працях І.Курляк, Б.Ступарик, О.Луків, М.Барна [28] та
інші.

Буковинська освіта та умови праці педагогів були показані в роботах
таких лослідників як О.Добрянський, В.Холевчук, Л.Кобилянська,
Д.Пенішкевич, І.Петрюк, Н.Побірченко [29].

Впродовж 90-х років проведено декілька міжнародних науково-практичних
конференцій, які засвідчили інтерес науковців до освітніх питань. Серед
них: “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми.- Чернівці,
1996”, “Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української
етичності в діаспорі: сутність, реалії, конфліктності, проблеми на
порозі ХХІ століття. – Київ-Чернівці, 1997”, “Гуманітарна освіта –
фактор світової інтеграції. – Чернівці, 1998”.

Отже, про освіту Галичини та Буковини досліджуваного періоду написано
чимало в узагальнюючих працях з історії Галичини та Буковини, а також в
наукових роботах, де розглядаються освітні питання. Проте у вищезгаданих
дослідженнях автори показують розвиток шкільництва, не розкриваючи
грунтовно ролі педагогічних громадських об’єднань (учительських
товариств) на розвиток політичних та освітніх процесів на
західноукраїнських землях кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Друга група праць – дослідження, які стосуються безпосередньо діяльності
українських вчительських товариств, а також їхнього впливу на
суспільно-політичні та освітні події Галичини та Буковини.

Однією із найбільш ранніх праць, де відображається діяльність
українських педагогічних об’єднань стала книжка М.Лозинського
“Українство і москвофільство серед українсько-руського народу в
Галичині” [30], де автор коротко характеризує вплив “Українського
Педагогічного товариства” (УПТ) на розвиток шкільництва, зокрема
створення навчальних закладів та інтернатів товариством, видавничу
діяльність. Подаються дані щодо філій та кількості членів товариства
станом на 1909 р.

Видавнича діяльність УПТ і товариства “Українська школа” в Чернівцях
висвітлюється у публіцистичній статті К.Малицької під назвою
“Видавництва для дітей і молоді” [31]. Календар товариства “Просвіта” на
1911 р. публікує статті А.Жука “Українські бурси в Галичині” та
“Українські гімназії” [32], де серед іншого подається інформація і про
інтернати та гімназії УПТ.

Книжка “Народне учительство і суспільство”, де автор підписався
псевдонімом О.Г. [33] висвітлює діяльність товариства “Взаємна поміч
українського вчительства” від 1905р. до 1912р. Автор показує передумови
заснування товариства, фінансову та просвітню діяльність вчительської
організації, боротьбу педагогів за покращення свого матеріального та
політичного становища у суспільстві, співпрацю “Взаємної помочі” із
іншими вчительськими організаціями держави та політичними партіями.

І.Карбулицький у своїй праці “Розвій народного шкільництва на Буковині”
[34] всебічно висвітлив буковинську початкову освіту починаючи від її
зародження завершуючи початком ХХ ст. Належне місце в книжці відведене і
українській початковій освіті, підготовці педагогів, видавництву
підручників. Автор не обминув своєю увагою і діяльність вчительських
товариств, тому подав у своїй праці і коротку інформацію про діяльність
товариства “Українська школа”.

Політична діяльність українських вчителів висвітлена у праці І.
Герасимовича “Хто причинився до компромітації українського учительства
при перших загальних виборах до буковинського Сейму краєвого?” [35].

Дослідження діяльності українських педагогічних організацій на початку
ХХ ст. проводилося, як правило, на вузькій джерельній базі і мало
переважно інформативній характер. Оскільки їх автори були сучасниками
тих подій, то вони надали своїм роботам ще й публіцистичний відтінок.

У 20-30 роки ХХ ст. розпочинається новий етап у розвитку досліджень
діяльності вчительських організацій в Галичині та Буковині. В цей час
робляться спроби узагальнити їхню діяльність в кінці ХІХ – на початку ХХ
ст., оцінити роль педагогічних товариств в процесі
національно-культурного відродження українців. У 1932 р. побачила світ
книжка І.Ющишина “Товариство Взаїмна поміч українського вчительства
1905-1930” [36], де автор детально висвітлює діяльність товариства
“Взаємна поміч” у зазначений період, а також подає коротку інформацію
про вчительські організації на Буковині. Зокрема, про передумови
заснування та найважливіші напрямки діяльності товариства “Українська
школа”, про особливості роботи “Взаємної помочі” на Буковині, “Вільну
організацію” буковинського вчительства, а також педагогічні часописи
Буковини. Проте найбільше місця в праці І.Ющишина відведено діяльності
“Взаємної помочі” у Галичині. Що стосується досліджуваного періоду, то
він висвітлений у таких розділах книги: “Початки учительського
професійного руху до часу заснування В.П.У.В.” та “Взаємна Поміч
Галицьких і Буковинських Учителів і Учительок (1905-1914)”. Тут всебічно
показана робота товариства у Галичині у довоєнний період, а також
участь його представників у роботі багатонаціональних вчительських
об’єднань держави. Книжка була видана з приводу 25-ліття заснування
товариства “Взаємна поміч”. При її написанні автор використав звіти з
діяльності товариства, а також публікації в періодичних виданнях.

З нагоди 40-ліття з дня заснування УПТ К.Малицька зробила дослідження,
котре мало назву “В сорокові роковини У.П.Т.” [37], де було показано
організаційну діяльність УПТ, видавничу, а також роботу, спрямовану на
організацію навчального процесу.

Я.Біленький у своїй брошурі “Українські приватні школи в Галичині” [38]
висвітлює зусилля УПТ спрямовані на організацію приватних навчальних
закладів.

Найбільш повно процес становлення та діяльності УПТ відображено у
ювілейному виданні під назвою “50 літ Рідної школи. 1881-1931” [39],
котре було написане Л.Ясінчуком. Автор показав діяльність товариства
протягом 50-ти років. Робота УПТ в кінці ХІХ – початку ХХ ст. посіла
вагоме місце у праці Л.Ясінчука і відображена в перших трьох розділах
книги під назвами: “Умовини народження “Рідної школи”, “Шукання шляху
1881-1906”, “Засоби діяльності 1881-1906”. Особливу увагу автор приділив
діяльності навчальних закладів та інтернатів товариства у Львові,
видавництву періодичних видань УПТ, а також підприємницькій діяльності
цієї вчительської організації. У своїй праці Л.Ясінчук посилався на
узагальнюючі праці із історії Галичини, публікації в періодичних
виданнях, протоколи засідань керівних органів УПТ.

У статті “Українське шкільництво у Галичині” С.Сірополка [40] показано
позитивний вплив УПТ на розвиток української освіти в Галичині кінця ХІХ
— початку ХХ ст.

З нагоди 25-ліття гімназії УПТ в Рогатині М.Угрин-Безгрішний [41]
написав змістовну працю з історії цього навчального закладу, де показав
необхідність його створення, щорічну кількість учнів, викладацький склад
гімназії, організацію навчання та позакласних заходів та багато іншого.

Інша ювілейна праця “Двадцятьпятьліття товариства “Учительска громада”
складалася із декількох статей, присвяченим діяльності українських
вчительських товариств та іншим освітнім питанням. Робота “Учительскої
громади” була показана в статті О.Терлецького “Історія Учительської
Громади” (1908-1933) [42], де автор зробив спробу не тільки всебічно
висвітлити діяльність товариства, а й зробити глибокий аналіз його
праці.

В статті вміщені систематизовані дані про динаміку зростання чисельності
товариства, про створення і характер діяльності філій, роботу керівних
органів, співпрацю із іншими товариствами. Досить часто автор у своїй
роботі посилається на протоколи офіційних засідань товариства.

30-літню діяльність гімназій УПТ в Яворі було висвітлено у книжці
“30-ліття гімназії Рідної школи в Яворі” [43], що була видана зусиллями
ювілейного комітету. У цій праці детально висвітлюється серед іншого як
організація навчального процесу у Яворівській гімназії так і робота над
створенням належної матеріальної основи для роботи навчального закладу.
Не обминули своєю увагою автори і організацію національного виховання у
гімназії.

П.Рогатинський у своїй праці “Під прапором “Рідної школи” [44] приділяє
чимало уваги діяльності УПТ у довоєнний період, зокрема, детально
показує процес відкриття інтернатів та навчальних закладів, звертає
увагу на численні проблеми пов’язані із такою працею.

Подає коротку інформацію енциклопедичного характеру про українські
вчительські товариства, що діяли на Буковині (дати їхнього створення,
кількість їхніх філій та членів, навчальних закладів, видані книги)
М.Гарас в Українські Загальній Екнциклопедії [45].

Всебічно висвітлено діяльність одного із вчительських товариств Буковини
в книзі “Ілюстрована історія товариства “Українська школа” в Чернівцях”
М.Гараса [46], що була видана з приводу 50-ліття діяльності цієї
вчительської організації. Роботі товариства “Українська школа” в
передвоєнний період в цій праці автор приділив чималу увагу, детально
інформуючи своїх читачів про керівників та керівні органи товариства,
письмові звернення, які воно надсилало в різні установи, масові заходи,
що проводили товариства, різні його інституції, про успіхи та проблеми у
вирішенні тих чи інших справ. При написанні своєї праці автор використав
деякі узагальнюючі праці із історії Буковини та її освіти, зокрема,
С.Смаль-Стоцького, І.Карбулицького, а також використав інформацію, що
була надрукована у газеті “Буковина”.

За межами Західної України грунтовних досліджень діяльності українських
вчительських товариств у 20-30 рр. не проводилося.

Таким чином, у міжвоєнний період були зроблені в Галичині та Буковині
перші спроби узагальнити діяльність деяких українських педагогічних
організацій, створених ними навчальних закладів, проаналізувати
найважливіші сторони діяльності вчительських товариств кінця ХІХ –
початку ХХ ст. Проте узагальнюючі праці цього часу мали, як правило,
інформативний характер, були написані на вузькій джерельній базі,
обмеженими методологічними засобами.

У 40-80 рр. діяльність вчительських організацій не попала в поле зору
радянських дослідників, так як грунтовних досліджень, які б показували
роботу педагогічних товариств. Виходячи із ідеологічних штампів УПТ
розглядалося як “зрадницьке”, як таке, що “співпрацювало із Польщею” та
допомагало їй “асимілювати українське населення”. В Українські
Радянській Енциклопедії (1985 р.) УПТ визначалося як громадська
культурно-освітня установа “буржуазно-ліберального напрямку”. Про інші
українські вчительські товариства або не було написано нічого, або
розцінювали їхню діяльність та ідеологію негативної [47].

Щодо буковинських вчительських товариств, то про них в “Історії міст і
сіл Української РСР” [48] присвяченій Чернівецькій області було написано
так: “ в складних умовах іноземного поневолення були єдиними
організаціями, які незважаючи на їх ліберально-буржуазний напрям,
поширювали освіту серед населення, сприяли розвиткові української
культури”.

Натомність енциклопедія українознавства, де головним редактором був
В.Кубійович [52], що вийшла у світ за межами України показала в стислій
формі різнопланову діяльність УПТ та “Вільної організації українського
учительства на Буковині і високо оцінила діяльність провідних діячів
педагогічних організацій спрямовану на підвищення освітнього рівня
українського населення Галичини та Буковини в кінці ХІХ – початку ХХ ст.

У англомовних дослідженнях робляться спроби дати об’єктивну оцінку
діяльності педагогічних організацій в Галичині. Це було зроблено в
монографії А.Сірки “Національне питання в австрійській освіті” [49], де
один із розділів цієї книги мав назву “Українське педагогічне
товариство” і показав створення цього товариства, найважливіші проблеми,
які воно намагалося вирішити, подав коротку інформацію про приватні
гімназії УПТ. М.Яременко [50] висвітлюючи суспільно-політичне та
культурне життя Галичини початку ХХ ст. наголошує на позитивному впливі
УПТ на розвиток української освіти краю.

У вже згаданому науковому дослідженні “Буковина. Її минуле й сучасне”
під редакцією Д.Квітковського, Т.Бриндзана, А.Жуковського [51], що була
написана в середовищі української діаспори при висвітлені культурного
розвитку Буковини кінця ХІХ – початку ХХ ст. була показано важлива роль
педагогічних об’єднань у цьому процесі.

Незважаючи на те, що зарубіжні дослідники 40-80-х рр., виходячи із
об’єктивних позицій висвітлювали діяльність педагогічних товариств, вони
не приділили цьому питанню значної уваги, а також вивчаючи його не
використали архівних матеріалів, залучили дуже мало інформації, яка
знаходиться в періодичних виданнях.

У 90-х рр. ХХ ст. діяльність українських вчительських товариств
викликала широкий інтерес у дослідників, які розпочали розглядати як
історичні та і педагогічні аспекти діяльності педагогічних організацій.

Педагогічні аспекти діяльності українських вчительських товариств
Галичини та Буковини висвітлені у працях Г.Білавич, Д.Герцюка,
Т.Завгородньої, В.Ковальчук, Б.Ступарика, Д.Пенішкевич та інших
дослідників [53].

Що стосується праць історичного характеру, де висвітлена робота
вчительських організацій, то однією із перших у 90-х рр. з’явилася
стаття В.Чоповського присвячена 110-ій річниці УПТ під назвою “За
демократизацією освіти” [54], де автор на новій методологічній основі
характеризує діяльність УПТ. Згодом з’явилися і нові праці його автора
про УПТ. М Кугутяк у книжці “Галичина: сторінки історії” [55] показує
роботу УПТ в краї в контексті суспільно-політичних подій. Етапи
організаційного та ідеологічного становлення УПТ в досліджуваний період
висвітлю в першому розділі монографії “Товариство “Рідна школа”
(1881-1939 рр.) Б.Савчук [56]. Автор аналізує передумови заснування УПТ,
організацію його роботи, правові засоби діяльності, найважливіші аспекти
праці товариства, здобутки та проблеми. Г.Васильович досліджуючи
шкільництво в Україні у 1905-0920 рр. в одному із параграфів своєї праці
“Організація українського шкільництва під Австрією” особливо наголошує
на позитивному значенні діяльності вчительських товариств у розвитку
освіти у зазначений період [61].

Деякі аспекти діяльності українських вчительських організацій кінця ХІХ
– початку ХХ ст. (УПТ “Взаємна поміч українського вчительства”,
“Учительська громада”) висвітлені у статтях Н.Кошелєвої [57]. Зокрема,
організаційні засади діяльності педагогічних товариств Галичини,
навчальні заклади УПТ у Львові, українські та польські педагогічні
видання, де висвітлювалася робота товариств та інші.

На протязі 90-х рр. проведено ряд наукових конференцій, де науковці
проявили неабиякий інтерес до роботи педагогічних організацій. Серед
них: Всеукраїнська конференція “Діяльність товариства “Взаємна поміч
українського вчительства. – Івано-Франківськ, 1996” наукова конференція
“Михайло Галущинський – лицар обов’язку і чину. – Львів – Рогатин, 1998”
присвячена 120-річниці від дня народження і 90-річниці відкриття
Рогатинської гімназії ім.Володимира Великого тощо.

Видання українськими вчительськими товариствами Буковини періодичних
видань в досліджуваний період відображено серед іншої видавничої
діяльності у монографії М.Романюка. Преса північної Буковини (1870-1918
рр.) [58]

У колективній праці “Буковина: історичний нарис”[59] подається коротко
інформація про педагогічні товариства краю у контексті
суспільно-політичного та культурного життя Буковини кінця ХІХ – початку
ХХ ст. Формування та діяльність вчительських організацій, їхню боротьбу
за економічні та політичні права педагогів показано у монографії
О.Добржанського “Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ
– початку ХХ ст. [60]

Характерною рисою історичних досліджень 90-х рр стало те, що окремі
аспекти роботи вчительських товариств та узагальнення їхньої діяльності
почало проводитися на нових методологічних засадах із використанням
широкої джерельної бази. Це дозволило дати об’єктивну оцінку діяльності
українських професійних об’єднань вчителів, простежити основні віхи їх
зародження та становлення, роль у суспільно-політичному та культурному
житті західноукраїнських земель кінця ХІХ – початку ХХ ст., отримати
правдиву інформацію про діяльність провідних діячів вчительського руху.
Огляд історіографії з досліджуваної теми дозволяє зробити висновок, що
більш ніж за сторічний період у вивченні українських вчительських
товариств Галичини та Буковини нагромаджено значну кількість літератури,
яка стосується різних аспектів цієї теми. Однак, ця література не
систематизована і не охоплює проблеми в цілому, дуже багато праць мають
обмежену джерельну базу. В більшості узагальнюючих праць з історії
України, Галичини та Буковини ХІХ –ХХ ст. українським вчительським
товариством відводиться непропорційно мало місця.

В історіографії цієї теми склалася традиція висвітлювати діяльність
кожного із товариств окремо. Ряд українських педагогічних організацій
взагалі не стали предметом серйозних досліджень. Зроблені тільки перші
спроби узагальнити діяльність вчительських товариств Галичини. Оскільки
українські педагогічні організації Галичини та Буковини діяли в один
історичний період, в майже однакових політичних умовах, ставили перед
собою одинакові завдання, то є цілком доцільним комплексно висвітлити
їхню діяльність, звернути особливу увагу на недостатньо дослідженні
сторони діяльності товариств, проаналізувати найважливіші етапи та
аспекти роботи педагогічних організацій.

Франко І.Я. Наші народні школи і їх потреби // Народ. – 1892.-№7-8.

Каталог вистави шкіл народних і середніх галицьких.- Львів, 1894.

Копач І. Будучність гімназій. – Львів, 1901-50 с; Грушевський М. Про
українську мову й українську справу.-Київ, 1907.-58с.; Bujak
F/Galicya.-Lwow-Warzawa, 1908.-562 s.; Бачинський В.Наша школа в
ярмі.-Львів, 1908.-53 с.; Ловицький Ю. Найважливіші шкільні
постанови.-Львів, 1910.-80 с.

Грушевський М. Про українську мову і українську школу.-Київ, 1912.-63 с.

Баран С. З поля національної статистики галицьких середніх шкіл //
Студії з поля суспільних наук і статистики.-Львів,
1910.-Т.ІІ.-С.107-118.

Голосъ до народа. Книжичка для поученія посвященная рускому народу на
Буковинъ.-Львів, 1875.-64 с.;Монастирський А. Моїм селянським братам на
Буковині.-Чернівці, 1890-20 с.; Пігуляк Д. Сила книжки або просвіті
народній.-Чернівці, 1893.-48 с.

Смаль-Стоцький С. Буковинська Русь. Культурно-історичний
образок.-Чернівці, 1897.-259 с.

Положенє русинів на Буковині.-Львів, 1903.-60 с.

Кордуба М. Ілюсторована історія Буковини.-Чернівці, 1906.-89 с.

Герасимович І. Кілька слів про “Вільну школу”.-Чернівці, 1912.-23 с.;
Герасимович І. Боронім народну школу!-Заставна, 1913-19 с.

Доманицький В. Про Буковину та життя буковинських
українців.-Київ,1910.-53 с.

Гнатюк В. Національне відродження Австро-Угорських українців (1772-1880
рр.)-Відень, 1916.-65 с.

Австрія ІІ. Австрійський парламент. Національності Австро-Угорщини.
Культурне життя Австрії. Народна освіта в Австрії.-Відень, 1918.-11 с.

Федорович К.Українські школи в Галичині в світлі законів і
практики.-Львів, 1924.-94 с.

Українська школа під польським ярмом у Сх.Галичині.-Відень, 1921.-21 с.

Сімович В. Українське шкільництво на Буковині //Українське шкільництво
на Буковині, в Галчині, на Закарпатті та Канаді. –Прага, 1932,-с.5-33.

Сімович В. Стефан Смаль-Стоцький як шкільний діяч та педагог.-Львів,
1939.-20 с.

Тютюнник Ю. Нариси Західної України. З додатком статті
М.Лучкевича.-Катеринослав, 1926-166 с.; Лозинський М. Поневолені
західно-українські землі.-Харків, 1930.-127 с.

Піддубний Г. Буковина. Її минуле й сучасне.-Харків, 1928.-256 с.

Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. Львівська область.-Київ,
1968.- ; Історія міст і сіл Української РСР в 26
томах.-Івано-Франківська область.-Київ, 1971,-639 с.

Курило В., Ліщенко М., Романець О., Сирота Н., Тимощук Б. Північна
Буковина, її минуле і сучасне. –Ужгород, 1969.-247 с.

Himka J-P. Jalician Villagers and the Ukrainian National Movement in the
Nineteenth Century.-Edmonton, 1988.-343 p.

Markovith A.S., Sysan F.E. Nationbuilding and the Politics of
Nationalism/ Essays on Austrian Yalicia.-Harvard Ukranian Research
Institute, 1982.-325 p.

Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А. Буковина. Її минуле і
сучасне.-Париж-Філадельфія-Детройд, 1956.-956 с.

Wagner R. Das multinationale osterreichische Schulwesenin der
Bukowina.-Munchen, 1986.-Bd.1.-200S.: Bd.2.-232 S.

Семчишин М.Тисяча років української культури. –Київ, 1993.-550 с.;
Ступарик Б.М., Моцюк В.Д. Ідея національної школи та національного
виховання в педагогічній думці Галичини (1772-1939).-Коломия, 1995.-176
с.

Курляк І. Народне шкільництво у Галичині (Друга половина ХІХ – початок
ХХ ст.)// Педагогіка і психологія.-1995.-№1.-с.144-151; Курляк І.
Українська гімназійна освіта у Галичині (1886-1918).-Львів, 1997.-222
с.; Ступарик Б. З історії розвитку гімназійної освіти // Український
освітній журнал.-1994.-№1.-с.56-67; Ткачик О. Підготовка інтелектуальної
еліти в гімназіях Галичини // Рідна школа. –1995.-№6.-с.75-77; Луків.О.
Розвиток стурктури польських і українських освітніх закладів у Східній
Галичині (1900-1933 рр.) // Slaliva Tarnopolensis. –Тернопіль,
1996-с.168-178; Барна М. Розвиток педагогічної освіти в Галичині
(1772-1939 рр.) // Рідна школа.-№7-8.-с.33-48; Ступарик. Б. Підготовка
учителів в Галичині у ХІХ ст. // Вісник Тернопільського
експерементального інституту педагогічної освіти.-№1.-Тернопіль.-
1995.-с.45-55.

Добрянський О., Холевчук В. Українські народні школи на Буковині (друга
половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького
університету. Історія.-Чернівці, 1996.- Вип. 6-7.-с.66-72; Добрянський
О. Українське вчительство Буковини в останній третині ХІХ – на початку
ХХ ст. // Питання історії, історіографії, джерелознавства та
архівознавства Центральної та Східної Європи.-Київ-Чернівці,
1997.-Вип.1-с.50-56; Кобилянська Л. Концепція та організаційні засади
народного шкільництва на Буковині в світлі загальноавстрійського та
крайового законодавства (кінець ХVІІІ – початко ХХ ст.) // Питання
історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної та
Східної Європи.-Київ-Чернівці, 1997.- Вип.1.-с.16-22; Л.Кобилянська
Становлення української початкової освіти на Буковині (кінець ХVІІІ –
поч.ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецього університету.-Чернівці,
1998.-Вип.37. Педагогіка та психологія.-с.43-52; Пенішкевич Д., Петрюк
І. Становлення та розвиток професійної освіти на Буковині.-Чернівці,
1998.-48 с.; Пенішкевич Д.Управління окремими ланками освіти на Буковині
(кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) // Вісник Української Академії
державного управління при Президентові України.-2001.-№1.-с.203-208;
Побірченко Н. Педагогічна діяльність Олена Маковея // Шлях
освіти.-1997.-№2.-с.44-47.

Лозинський М.Українство і москвофільство серед українсько-руського
народу в Галичині.-Львів, 1909.-96 с.

Малицька К.Видавництва для дітей і молодіжи // Перший український
просвітньо-економічний конгрес.- с.125-152.

Жук А. Українські бурси в Галичині // Календар товариства “Просвіта” на
19911 рік.-с.208-211; Українські приватні гімназії // Календар
товариства “Просвіта” на 1911 рік.-с.195-207.

О.Г. Народне учительство і суспільство.-Коломия, 1912.-58 с.

Карбулицький І. Розвій народного шкільництва на Буковині.-Вашківці,
1905.-148 с.

Герасимович І. Хто причинився до компромітації українського учительства
при перших загальних виборах до буковинського Сейму краєвого –Чернівці,
1911.-42 с.

Товариство Взаїмна поміч українського вчительства 1905-1930.-Львів,
1932.-339 с.

В сорокові роковини УПТ (К.Малицька). 1881-1921.-Львів, 1921.-16 с.

Біленький Я. Українські приватні школи в Галичині.-Львів, 1922.- 16 с.

Ясінчук Л. 50 літ “Рідної школи” 1881-1931.-Львів, 1931.-267 с.

Сірополко С. Українське шкільництво на Буковині, в Галичині, на
Закарпатті та в Канаді.-Прага, 1932.-с.34-48

Угрин-Безгрішний М.Українська гімназія рідної школи в Рогатині:
історичний нарис з приводу 25-ліття гімназії.-Рогатин, 1934.-48 с.

Терлецький О. Історія “Учительскої Громади” (1908-1933) //
Двадцятьпятьліття товариства “Учительська громада”.-Львів, 1935.-с.5-48

30-ліття Рідної школи в Яворові.-Яворів, 1938.-95 с.

Рогатинський П. Під прапором “Рідної школи”.-Станіслав, 1939.-51 с.

Гарас М. Освітній і культурний рух на Буковині //Українська загальна
енциклопедія.-Львів-Станіслав-Колоимя, 1934.-Т.3.-с.831-834

Гарас М. Ілюстрована історія товариства “Українська школа” в
Чернівцях.-Чернівці, 1937.-147 с.

Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. Чернівецька
область.-Київ, 1969-704 с.

Sirka A. The Nationality Qvestion in Austrian Education.-Frankfurt an
Main-Bern-Cirencester, 1980-230 p.

Yaremenko M. Galicia – Halychyna. From Separation to Unity. –
Toronto-New York-Paris, 1967.-292 p.

Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А., Буковина. Її минуле і
сучасне.-Париж-Філадельфія-Детройт, 1956.-956 с.

Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Головний редактор
проф. д-р В. Кубійович.-Т.1-10- Париж-Нью-Йорк, 1955-1984.- 4015 с.

Білавич Г. Передумови виникнення та процес становлення “Руського
педагогічного Товариства (1881-1920 рр.) // Гуцульська школа.-1993.-
4.1.-с.73-76; Ступарик Б.М. Шкільництво Галичини (1772-1939).
Івано-Франківськ, 1994.-144с.; Ступарик Б., Ковальчук В. Життя, віддане
національній ідеї. – Івано-Франківськ, 1998.-52 с.; Товариство
“Українська школа” і розвиток народної освіти на Буковині (друга
половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Рідна школа.-1996.-№9.-с.9-10.

Чоповський В. За демократизацією освіти // Радянська школа.-
1991.-№8.-с.86-88; Чоповський В. Будителі національного духу. Діяльність
культурно-освітніх товариств “Просвіта” та “Рідна школа” на
західноукраїнських землях (друга половина ХІХ ст. – 20-30-ті роки ХХ
ст.).-Львів, 1993-63 с.

Кугутяк М. Галичина: сторінки історії.-Івано-Франківськ, 1993- 195 с.

Білавич Г., Савчук Б. Товариство “Рідна школа” (1881-1939 рр.)-
Івано-Франківськ, 1999.-208 с.

Кошелєва Н. Організація українського вчительства у Східній Галичині в
1881-1914 роках // Вісник Львівського університету. Серія історична. –
Львів, 1998.- Вип.33.- с. 108-113; Кошелєва Н. Українські педагогічні
видання, як джерело вивчення історії шкільництва в Східній Галичині
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Наукові зошити історичного
факультету.-Львів, 1999.-Вип.2.-с.85-90; Н. Кошелєва. Польська
педагогічна періодика як джерело вивчення історії українського
шкільництва у Галичині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. // Наукові зошити
історичного факультету.-Львів, 2000.-Вип.3.-с.93-96.

Романюк М. Преса Північної Буковини (1870-1918 рр.) –Львів, 1998.-197 с.

Буковина: історичний нарис.-Чернівці, 1998.-416 с.

Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ
– початку ХХ ст.-Чернівці, 1999.-574 с.

Васильович Г. Шкільництво в Україні (1905-1920) //
Мандрівець.-1995.-№2.-с.7-40

PAGE

PAGE 1

Похожие записи