РЕФЕРАТ

на тему:

“І р а к”

Географічне положення та природні умови Іраку

Держава в Південно-Західній Азії. На півночі граничить з Туреччиною, на
сході — з Іраном, на півдні — із Саудівською Аравією і Кувейтом, на
заході — з Йорданією і Сирією. На півдні країна омивається Перською
затокою. Площа Іраку 434924 км2. Північний регіон Іраку- Аль-Джазра —
займає Вірменське нагір’я, висота якого досягає 2135 м у районі
турецької границі. На північному сході в Іранському нагір’ї розташована
найвища крапка Ірану, гора Хад-жі-Ібрахім (3600 м). Далі на південь
лежить велика рівнина долини рік Тигр і Євфрат. На крайньому півдні
Іраку знаходиться заболочена рівнина, а на захід від Євфрату долина
переходить у Сірійську пустелю. Крім двох головних рік країни — Тигр і
Євфрат, досить великі припливи Тигру: Великий Заб, Малий Заб і Діяла.

Населення країни (по оцінці на 1998 рік) складає близько 21722300
чоловік, середня щільність населення близько 50 чоловік на км2. Етнічні
групи, турки, євреї. Мова: арабський (державний), курдський.
Віросповідання: мусульмани — 95% (шиїти- 60%, суннити- 35%), християни-
3%, іудеї. Столиця — Багдад. Найбільші міста: Багдад (4478000 чоловік),
Мосул (748000 чоловік). Державний устрій — республіка. Колишній глава
держави — президент Саддам Хусейн Ат-Такрити (у влади з 16 липня 1979
року, знову був обраний у 1995 році, після війни – заарештований у
звинуваченні тиранства та сприяння розвитку тероризму в світі). Грошова
одиниця — іракський динар. Середня тривалість життя (на 1998 рік): 65
років — чоловіка, 68 років — жінки. Рівень народжуваності (на 1000
чоловік) — 38,6. Рівень смертності (на 1000 чоловік) — 6,6.

Ірак має дуже багату історію. На території сучасного Іраку процвітали
найвідоміші держави стародавності: Шумерське царство, що виникло біля IV
тисячоріччя до н.е.; із Ш тисячоріччя до середини I тисячоріччя до н.е.
територія знаходилася під владою Вавілонського й Ассірійського царств. З
539 по 331 рік до н.е. Ірак входив до складу Перського царства, а після
протягом 200 років був частиною імперії Олександра Великого. Протягом
довгого часу на території країни правили перські династії, і в VII
столітті н.е. у країну прийшли араби. З 750 по 1258 рік Багдад був
столицею каліфів Абассі-дов. У 1258 році країна була розорена
монгольськими загарбниками, і протягом довгого часу за володіння нею
сперечалися турецькі й іранські правителі. Тільки в XVII столітті Ірак
остаточно ввійшло до складу Оттоманської імперії. Наприкінці XIX —
початку XX століття в Іракові намітився рух за звільнення від турецького
панування. Великобританія, що мала в цьому регіоні свої інтереси,
активно допомагала Іракові. У серпні 1921 року Ірак здобув незалежність,
тоді ж був обраний король Фезаль I. До 1932 року Великобританія мала
мандат на керування Іраком через свого комісара. У лютому 1958 року був
утворений Арабський Союз Іраку і Йорданії, однак 14 липня 1958 року в
результаті кривавого військового перевороту монархія була скинута,
король убитий, а Арабський Союз розпався. 15 липня в Іракові була
проголошена республіка. Відтоді країна пережила ще кілька військових
переворотів.

Одним з останніх міжнародних криз, викликаних політикою Іраку в регіоні,
була окупація Кувейту: 28 серпня 1990 року Ірак оголосив Кувейт своєї
19-й провінцією і ввів туди свої війська; війна в Іраці, яку розпочали
США та Великобританія під видом боротьби з міжнародним тероризмом.
ОПЕК.

    Велика частина території Іраку знаходиться в зоні континентального
клімату. На півночі, у гірському районі, узимку часто випадає сніг. У
центральному Іракові літо довге і печеня, зима коротка і прохолодна.
Середня температура січня в Багдаді близько 9,5 гр. З, середня
температура липня — близько 33 гр. С. У самому південному районі країни
клімат дуже вологий і температура часто перевищує 50 гр. С. Найбільшу
кількість опадів приходиться на північні райони Іраку, у центральній
долині середньорічна норма опадів не перевищує 152 мм. Рослинність
країни небагата: на півдні і захід^-заходові-заходу-південно-заході
розташовані пустелі, серед рідких дерев центральної частини виділяються
фінікова пальма і тополя. Фауна досить багата: гепард, газель, антилопа,
лев, гієна, вовк, шакал, заєць, кажан, тушканчик. Серед численних хижих
птахів необхідно відзначити стерв’ятника, ворона, сову, кілька видів
яструба, мишоїда. Велика кількість ящірок.

    Серед основних музеїв країни виділяються Музеї Іраку з багатою
колекцією експонатів періоду древньої Месопотамії, Іракський музей
природної історії, іракський військовий усіх-усе-музе-усі в Багдаді. У
Музеї Вавилона виставлені експонати періоду Вавілонського царства. Музей
міста Мосул має велику колекцію експонатів періоду Ассірійського
царства. Серед інших визначних пам’яток- руїни останніх у рот Багдада;
палац Аббасидов (1179), що був унивверситет аль-мустансирия (1232),
мечеть Мирдйжа (1358) — усі в Багдаді. Недалеко від Багдаді розташоване
місто Кедимейн знаменитий мечеттю з золотим куполом. У місті Неджеф —
гробниць» Алі, двоюрідного брата пророка Мухаммеда, одна з головних
святинь шиїтів. У місті Кербела, одному зі священних міст
мусульман-шиїтів, — гробниця Хуссейна ибн-Али, мусульманського мученика.
У Мосуле — церква Чандани і Велика мечеть; на іншому березі Тигру руїни
Ниневии — столиці древнього Ассірійського царства.

Культура і побут народу Іраку

Освіта. До революції 1958 року близько 80 % чоловіків і 95 % жінок були
неписьменні. У 1970 році прийнятий закон про обов’язкова освіта дітей до
14 років. Система народної освіти складається з наступних ланок: дитячі
сади, початкова школа (6-літня) неповна середня школа (3 роки навчання),
повна середня школа (2 роки навчання) з гуманітарним, природним і
комерційним напрямками.

У початкову школу приймаються діти у віці 6 років. Переважає роздільне
навчання. На всіх ступінях освіти обов’язкове вивчення релігії.

Література. Багата середньовічна арабська література найбільший розвиток
одержала в Багдаді. Розвиток літератури 19 — почала 20 століть йшло
головним чином у руслі поезії. Найпоширенішим прозаїчним жанром
залишався епістолярний. Найбільші представники іракської поезії –
архаїст Абд аль-мухсін аль-казими (1865 — 1935), новатор Джемаль Сідоки
аз-захаві (1863 — 1936), традиціоналіст Мааруф ар-русафи (1875 — 1945)
-і з’єднали у своїй творчості ідеї просвітительства і
національно-визвольної боротьби. Характерними рисами поезії періоду
національно-визвольного повстання 1920 року були революційний пафос і
простота віршів, що легко доходили до свідомості народних мас.

Жанри розповіді і повісті вперше розробив Махмуд Ахмед асів-сайд (1901 —
1937). До середини 50-х років у літературі Іраку формується жанр роману.
Теми антифеодальної боротьби, заклики до соціальних перетворень
переважали в неокласичній поезії Мухаммеда Махди аль-джавахири (р. 1905)
і в доступних широким масам віршах Бахра аль-улюма (р. 1911). Глибоко
лирично творчість ас-Сайяба, поетеси Назик аль-Маляика й інших поетів,
що реформували віршування. В Іракові розвивається також література
курдською мовою.

Архітектура й образотворче мистецтво. На території Іраку пам’ятники
мистецтва походять з 4-го тисячоріччя до нашої ери. Виявлено численні
пам’ятники однієї з найдавніших цивілізацій світу –
вавілоно-ассірійської культури., Парфянського царства, сасанідського
мистецтва. Важливе місце зайняв Ірак у формуванні арабської культури.
Архітектуру періоду розквіту халіфату Абассидов характеризують будівлі
Самарри: грандіозні палацеві ансамблі з численними дворами, садами,
житловими і господарськими приміщеннями, укріплені стінами з вежами;
мечеті з великим двором, оточені стіною з вежами, з монументальним
мінаретом, купольні мавзолеї.

Народне житло Іраку аж до 20 століття зберігало традиційне планування з
внутрішнім двором, лоджіями і терасою на колонах; вікна і балкони
верхніх поверхів часто мали візерункові дерев’яні ґрати.

Образотворче мистецтво Іраку періоду Абассидів представлено фрагментами
стінного розпису і розписів по дереву з зображеннями живих істот, а
також орнаментальними стуковими рельєфами і різьбленими дерев’яними
панелями. У Багдаді в цей період початку розвиватися книжкова мініатюра,
розквіт якого наступив у 12 — 13 століттях.

У прикладний^-прикладнім-прикладному-декоративно-прикладному мистецтві
середньовічного Іраку важливе місце займали: кераміка – з рельєфним
декором, що включає зображення людей і тварин, глазурована з розписом
люстром чи з поліхромним розписом; художні вироби з металу – судини у
формі чи птахів звірів, або прикрашені карбуванням, гравіруванням,
срібним інкрустацією -і і зі скла; ткацтво – золототкані, шовкові,
вовняні і лляні тканини. Середньовічні художні традиції зберігаються аж
до 20 століття.

Національно-визвольний рух 20 століття і революція 1958 року сприяли
розвитку нової архітектури. Для сучасної архітектури Іраку характерне
прагнення підкорити міжнародні стандарти місцевим кліматичним і
побутовим умовам: сонцезахисні і вентиляційні пристрої, а також
використовувати елементи традиційного планування і декору (внутрішні
двори, візерункові ґрати та інше). Продовжується будівництво
двоповерхових житлових будинків місцевого типу.

Музика, театр, кіно. В основі музичної культури Іраку (як і інших країн
арабського Сходу) лежить древньоарабська цивілізація. Звідси побутування
таких інструментів, як лютня – уд, рабаб (проста віола, свого роду
скрипка), гіджак (струнний смичковий), переддень, чи псалтерион
(струнний щипковий), най (перська флейта), дуфф (маленький плоский
квадратний бубон) і ін.

Серед різноманітних народних пісень популярний жанр атаба (скарга) –
своєрідна діалог^-пісня-діалог, що складається з емоційних сольних
речитативів і коротких відповідей. Істотне місце в побуті іракців займає
духовна музика.

У сучасному Іракові освоюються досягнення європейської музичної
культури. Центр музичного життя – Багдад. Музичні кадри виховуються
головним чином в Академії образотворчих мистецтв (заснована в 1940
році).

Перші спроби створення професійного театру в Іракові відносяться до
кінця 20-х років 20 століття. Незважаючи на те, що Академія
образотворчих мистецтв (Багдад) готує професійних акторів, в Іракові
немає професійного театру, немає також постійної драматичної чи балетної
трупи. Актори виступають по радіо, телебаченню, у кабаре, у концертах,
що влаштовуються Академією. Найбільш популярні виступи макамів – читців,
що під голосний акомпанемент народних інструментів декламують співучо
епічну чи поему вірші.

Розвиток кінематографії почалося в середині 40-х років; поставлені
фільми «Діти Сходу», «Лейла в Іракові», «Алиа і Иссам» і ін. У 1959 році
заснована Загальна організація кіно і театру. Щорічно виробляється
небагато повнометражні і короткометражні кінокартини. Міністерство
освіти випускає навчальні фільми. Увозиться багато іноземних фільмів. У
країні більш двох сотень кінотеатрів.

Список використаної літератури

Данциг Б.М. Ірак у минулому і сьогоденні. – М., 1960.

Федченко А.Ф. Ірак у боротьбі за незалежність. – М., 1970.

Герасимов О. Іракська нафта. – М., 1969.

Gaury G. de, Three kings in Baghdad. 1921 — 1958, L., 1961.

Новітня історія арабських країн Азії. 1917-1985. – М., 1988.

Ніязматов Ш. А. Іракський^-ірано-іракський конфлікт. Історичний нарис. –
М.: Наука. Головна редакція східної літератури, 1989. – 176 с.

Дмитрієв Е. Д. Палестинська трагедія. – М., 1986.

Похожие записи