Реферат на тему:

Грузія. Загальна характеристика

ЗМІСТ

Ст.

Вступ
………………………………………………………………
……………………………………………..

Розділ
1……………………………………………………………..
……………………………………………

Розділ
2……………………………………………………………..
……………………………………………

Розділ
3……………………………………………………………..
……………………………………………

Висновок
………………………………………………………………
……………………………………….

ВСТУП

Розташування. Грузія розташована в центральній і західній частині
Південного Кавказу, її сусідами з півночі є Російська Федерація, зі
сходу Республіка Азербайджан, з півдня Республіка Вірменія, на
південному заході Туреччина. На заході територія Грузії омивається
водами Чорного моря. Рельєф: в основному гористий, з великою природною
розмаїтістю — від субтропіків на узбережжі Чорного моря до льодовиків в
горах Кавказу; ріки Кура і Ріоні;

Мал. 1 Місцерозташування Грузії на карті світу та євразії.

Мал.2 Карта Грузії.

Президент Михаїл Саакашвілі

Прем’єр-міністр Зураб Ногаіделі

Незалежність (Від СРСР)

— Дата 9 квітня 1991

Валюта Ларі (GEL)

ВВП (2004 приблизно)

Всього $14.45 млрд

На одиницю $3,100

Офіційна мова грузинська

Часовий пояс +4

Інтернет-домен GE

Тел. код 995

Територія (118 у світі)

— Всього 69 700 км?

— % води незнач.кільк.

Населення(2003) 4 934 413 [5,4 млн.ос.(1995р.);5,5млн.ос.(1990р.)]

Густота 71/км?

Столиця м.Тбілісі (близько 1,25 млн. жителів).

Інші великі міста Кутаїсі (241 тис. жителів), найстарше місто країни і
регіональний центр Західної Грузії; Руставі (158 тис.), Батумі (137
тис.), головний порт і нафтовий термінал Грузії; Зугдіді (105 тис.),
Чіатура (70 тис.), Горі (70 тис.), Поті (50,9 тис.).

Грузія як суверенна незалежна держава утворилась 9 квітня 1991р.(після
розпаду СРСР). Грузія президентська республіка.

У зв’язку з прийняттям у 1995р. Нової конституції, в Грузії була
здійснена реформа адміністративно-територіального поділу. Згідно з нею ,
у Грузії виділяється 9 країв: 1. Самегрело-Верхня Сванетія; 2.
Рача-Лечхумі і Нижня Сванетія; 3. Гурія; 4. Імеретія; 5.
Масхет-Джавакетія; 6. Шіда Картлі; 7. Квемо Картлі; 8. Мухета-Мтіанеті;
9. Кахетія. Крім цього особливий статус отримали республіки Аджарія і
Абхазія та міста республіканського підпорядкування Тбілісі та Поті. До
її складу входять Аджарія, Абхазія і Північна Осетія. Країна поділяється
на 65 адміністративних районів, 5 міст республіканського підпорядкування
(без Абхазії і Цхінвалі), має 51 місто та 62 селища міського типу.

Eтнічні групи.Грузинів 83.8%,Aзербайджанців 6.5%,Вірмен 5.7%,Росіян
1.5%, Іншіх 2.5% (2002 перелік)

Мови Грузії.Грузінська 71% (oфіційна), Російська 9%, Вірменська 7%,
Aзербайджанська 6%, Інші 7% помітка: Aбхазія має офіційну
мову-абхазську.

Державна мова — грузинська. Вона належить до картвельської групи
іберійсько-кавказьких мов, в яку входять також мегрельська і сванська
мови, має власний алфавіт, що використовується з найдавніших часів,
налічує 33 літери (5 голосних і 28 приголосних). Написання літер
унікальне: його неможливо порівняти з жодним іншим алфавітом світу.
Понад 98% етнічних грузинів вважають грузинську мову рідною. Вона широко
використовується в економічному, політичному і культурному житті країни.
Абхазька мова є офіційною на території Абхазії. Грузинська мова, єдина
серед іберо-кавказьких мов, яка має древнє алфавітне письмо. Воно
передає звуковий склад грузинської мови і утворює писемні та друковані
символи цієї мови. Грузинський алфавіт

Релігія. Більшість етнічних грузинів належить до грузинської
православної церкви, гілки православного християнства. Східну Грузію у
330 р. н.е. навернув до християнства святий Ніно з Каппадокії, після
чого вона стала другою (після Вірменії) державою, яка прийняла
християнство як офіційну релігію. Грузинська православна церква тривалий
час залишалася незалежною, але в 1811 р. її було включено до складу
російської православної церкви. Статус автокефалії повернула в 1917 р.

У Грузії є невелика кількість католиків, відносно багато
грузинів-мусульман в Аджарії та уздовж південного кордону країни. Абхази
— переважно мусульмани-суніти, але є і православні. Азербайджанці,
ассірійці і курди — мусульмани. Більшість осетинів — православні.
Вірмени, греки і росіяни мають власні православні церкви. Для Грузії
характерна релігійна терпимість. У Тбілісі є багато храмів, включаючи
синагоги і мечеть.

Національна символіка Грузії. 14 листопада 1990 року Верховна Рада
Республіки Грузія ухвалила окремі закони про державний герб, прапор,
гімн, а також про оголошення перехідного періоду в республіці, у зв’язку
з чим було внесено поправки в кілька статей конституції.

Державний герб Республіки Грузія являє собою орнаментовану семипроменеву
зірку, золотавий орнамент зірки оточений чорною облямівкою. Простір
поміж краями — кизилового кольору. У центрі зірки розташований круглий
грузинський щит із полем кизилового кольору, на якому зображений Тетрі
Ґіорґі на білому коні із золотими копитами. У правій руці він тримає
наготований до бою золотий спис із срібним наконечником, а в лівій — щит
із золотою смужкою. На Тетрі Ґіорґі — багряні шаровари і взуття
золотавого кольору. На ньому лати блакитної барви в сріблясту карту й
біла накидка. З-під лат видно сорочку брунатного кольору. Під сідлом
коня Тетрі Ґіорґі — тигрова шкура, сідло — золоте, вуздечка — срібна.
Над головою Тетрі Ґіорґі сяє восьмипроменева срібляста зірка; праворуч
від неї — сріблястий місяць, а ліворуч — золотаве сонце. Уздовж місяця і
сонця розміщено по дві восьмипроменеві зірки. Під конем — зображення
гірської вершини.

Державний і національний прапор Грузії являє собою тканину кизилового
кольору прямокутної форми, на якій збоку від древка, у верхньому куті, —
чорна (вгорі) і біла (внизу) смужки. Співвідношення ширини прапора до
його довжини — 3:5, ширина кожної смужки (чорної і білої) дорівнює 1/5
прапора, а довжина — 2/5 довжини прапора.

28 грудня 1990 року окремими законами затверджено положення про державні
символи. Кизиловий колір інтерпретується як символ славного минулого,
чорний — трагічних сторінок в історії народу, білий — надії на світле
щасливе майбутнє.

Мал.3 Прапор Грузії. Мал. 4 Герб Грузії.

Pозділ 1

Історія. Грузія незалежна республіка 1919-1921, приєднана до СРСР у
1921р. Входила разом з Вірменією й Азербайджаном у Закавказьку
республіку в 1922-36; починаючи з 1980-х почався підйом національного
руху за незалежність; абхази вимагали відділення від Грузії, почалися
безладдя на етнічному ґрунті в 1989р. У 1989 р. Грузія оголосила про
політичний і економічний суверенітет. У 1990р. Осетія оголосила себе
незалежною, що не було прийнято. Правляча Комуністична партія Грузії
заявила про вихід із КПРС і про свою автономію. У 1991 Грузія оголосила
себе незалежною. У 1992р. увійшла до складу ООН, була прийнята в члени
Конференції по безпеці і співробітництву в Європі. Колишній міністр
закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе став тимчасовим президентом. В
Абхазії продовжуються воєнні дії між грузинськими й абхазькими
військами. Продовжуються безладдя в південній Осетії.

Економіка.Майже все промислове виробництво Грузії сконцентроване у
рівнинних районах країни. Більше ніж половина підприємств розташовані в
містах Тбілісі, Руставі (на південний схід від Тбілісі) і Кутаїсі (у
Західній Грузії). Найвищий рівень економічного розвитку в
східно-центральному регіоні (Тбілісі-Руставі), за ним ідуть
західно-центральний регіон (Кутаїсі — Зестафоні), Абхазія, Південна
Осетія і південні райони.

Незважаючи на тенденції до рівномірнішого розташування господарських
об’єктів шляхом розширення видобутку вугілля і тальку, виробництва
електроенергії в Абхазії, заготівлі лісу в Південній Осетії та розвитку
агропромислових комплексів по всій республіці, територіальні відмінності
зберігаються і відповідно загострюються етно-регіональні протиріччя.
Темпи росту промисловості в Абхазії і Південній Осетії набагато нижчі,
ніж у Грузії в цілому. Найбільше зайняті у сільському господарстві
абхази, їх частка найвища порівняно з будь-якою іншою етнічною групою
колишнього СРСР. Понад 70% всіх зайнятих у промисловості сконцентровані
в Центральній Грузії.

Енергетика. Гідроенергетичний потенціал Грузії оцінюється у 88,5 млрд.
КВт/год за рік і перевищує сумарний гідроенергетичний потенціал
Великобританії, Швейцарії і Германії. Навіть використовуючи менше 10%
потенціалу, гідроенергетика виробляє майже половину всієї електроенергії
в країні. В Грузії діють 72 електростанції, 64 з яких — ГЕС. Але
задовольняється лише 3/4 попиту на електроенергію.

Запаси інших енергоносіїв — вугілля, нафти і природного газу — незначні.
Видобуток вугілля скорочується. Вугільні шахти, розташовані поблизу міст
Ткварчелі і Ткібулі на заході Грузії, забезпечують лише половину коксу,
необхідного для Руставського металургійного заводу, їх вклад у
виробництво електроенергії незначний. Нафтовидобувна промисловість
/родовища в Кахетії/ розвинута слабко: у 1997 р. видобуто лише 120 тис.
тонн нафти. Місцева нафта забезпечує всього 4% потреб країни; інша
частина імпортується з Росії та Азербайджану. Проте нафтопереробний
завод і нафтосховища в Батумі, що забезпечуються по трубопроводах з
бакинських нафтових промислів, є перспективними об’єктами нафтового
господарства кавказького регіону. Природний газ, що забезпечує 44%
потреб країни з пального, надходить з інших країн, в першу чергу з
Туркменістану.

Видобувна промисловість. Хоча надри країни багаті на різноманітні
корисні копалини, гірничовидобувна промисловість у Грузії розвинута
слабко. Виняток становить лише видобуток марганцю, рудники якого в
Чіатурі у 1970-х роках давали чверть всього видобутку марганцю в СРСР. В
середині 1990-х років запаси марганцю в Грузії становили 200 млн. тонн.
Родовища вугілля в Абхазії і нафти у Східній Грузії не здатні
забезпечити потреби енергетики і металургійної промисловості.

В Грузії є невеликі родовища міді, свинцю, вапняку і бариту, що
підтримують розвиток кольорової металургії і хімічної промисловості,
зокрема виробництво азотних добрив і медикаментів. В числі інших
важливих видів мінеральної сировини — тальк, діатоміт, мергелі,
доломіти, вапняки, мармур, вогнетривка глина та інше. Грузія багата на
мінеральні джерела.

Мінеральна вода «Боржомі» і марганець були візитними картками обробної
промисловості Грузії. Гірничовидобувна промисловість Грузії має
перспективи подальшого розвитку, однак масштаби виробництва залежатимуть
від внутрішнього і зовнішнього ринків збуту.

Обробна промисловість. До кінця ХІХ ст. Грузія залишалася
слабкорозвинутою аграрною околицею Російської імперії. За радянських
часів активно здійснювалася індустріалізація. За період з 1913 р. по
1975 р. обсяги валової продукції промисловості в Грузії зросли в 154
рази. У 1990 р. республіка виробила 0,2% всієї світової промислової
продукції, приблизно стільки ж, скільки Норвегія. Промисловість давала
понад 40% національного доходу країни. Однак централізована організація
промислового виробництва за п’ятирічними планами і контрольними цифрами
обсягу випуску продукції призвели до серйозного економічного дисбалансу
з надзвичайно високою концентрацією інвестицій у важку промисловість і
виробництво низькоякісних товарів.

Домінуючою галуззю обробної промисловості є харчова. Використовуючи
власну аграрну базу, ця галузь випускає 3/5 всієї промислової продукції,
у ній працює майже 2/5 зайнятих у промисловості. Провідні галузі
харчової промисловості — консервування фруктів, виробництво чаю і
тютюну, вони дають 3/5 всієї кількості продукції харчової промисловості.
Менш розвинуті такі галузі, як виробництво макаронів, пива, цукру,
м’ясних і молочних продуктів. Розвинуте виробництво тканин (шовкових,
вовняних і бавовняних), одягу і взуття.

Важка промисловість включає виробництво сталі, залізничних локомотивів,
вантажних автомобілів, суден і сільськогосподарських машин. Металургія,
яка представлена Руставським металургійним заводом, виробляє труби і
прокат для нафтової та автомобільної промисловості, а також для заводів,
що виробляють залізничні локомотиви, судна і сільськогосподарські
машини. Металургійне виробництво значною мірою залежить від поставок
коксу і залізної руди з Росії.

Транспорт. Завдяки своєму географічному положенню між європейською
Росією та Азією територія Грузії має важливе транзитне значення.
Зокрема, вона забезпечує сусіднім країнам — Азербайджану і Вірменії —
найкоротший вихід до Чорного моря. У радянський період м.Тбілісі стало
великим вузлом залізничних і автомобільних доріг Кавказького регіону.
Залізниці є головним засобом внутрішніх вантажних перевезень. Кістяк
залізничної мережі утворює субширотна Закавказька магістраль, яка
збудована ще в 1883 р. і з’єднує Баку з Поті і Батумі. Від неї
прокладені основні гілки на Ткібулі, Боржомі, Чіатуру, Кахетинська
дорога і лінія на Єреван.

Зв’язок з Росією підтримується на сході — через Баку і на заході —
уздовж узбережжя Чорного моря. Є залізничний зв’язок із Турцією через
територію Вірменії. Для розвитку периферійних районів республіки були
збудовані лінії залізничних доріг Натанебі — Махарадзе, Очамчире —
Ткварчелі, Броцеула — Цхалтубо, Горі — Цхінвалі, Боржомі — Ахалціхе —
Вале, Гракалі — Тедзамі, Качреті — Цителі-Цкаро та інші.

Завдяки положенню Грузії на південному кордоні колишньої Російської
імперії і СРСР важливими стратегічними об’єктами вважалися шосейні
дороги. До числа найбільш живописних належить знаменита
Воєнно-Грузинська дорога через Хрестовий перевал (одна з чотирьох
магістралей, що перетинають високогірну зону Великого Кавказу).

Грузія має порти на Чорному морі. Серед них виділяються Батумі, головний
нафтовий термінал і контейнерний порт, і Поті, важлива військово-морська
база. До грузино-абхазького конфлікту роль головного туристичного і
курортного порту виконувало Сухумі.

Більшу частину вантажів, що перевозяться через грузинські порти,
становить сира нафта. Незважаючи на міжнародний статус порту Батумі,
значна частина торгівлі обмежується чорноморським регіоном. У Грузії
добре розвинуте повітряне сполучення між районними центрами, а Тбілісі
пов’язаний міжнародними авіалініями з більшістю столиць СНД і Європи.

Зовнішня торгівля. У січні-вересні 2005 року зовнішньоторговельний
оборот Грузії (крім неорганізованої торгівлі) становив 771,6 млн.
доларів США, що становить 130,4 відсотка показника відповідного періоду
минулого року. Експорт становить 234,6 млн. доларів США (відповідно
147,5%), а імпорт — 537,0 млн. доларів США (124,1 % ). У січні-вересні
2005 року від’ємний торговельний баланс Грузії становив 302,3 млн.
доларів США.

У січні-вересні 2005 року в Грузії був від’ємний торговельний баланс з
78 країнами-партнерами (серед них — з 39 країнами понад 1 млн. дол.
США), з якими торговельний дефіцит становив 311,1 млн. дол. США, замість
86 країн і 279,2 млн. дол. США порівняно з аналогічним періодом минулого
року.

У січні-вересні 2005 року позитивний торговельний баланс (8,7 млн. дол.
США ) в країні був з 25 країнами, а в січні-вересні 2004 року — з 15
країнами (5,7 млн. дол. США). У січні-вересні 2005 року позитивний
торговельний баланс у розмірі понад 1 млн. дол. США встановлено з
Литвою, Вірменією і Конго.

30,4% торговельного дефіциту припадає на країни СНД. З цими країнами
зовнішній торговельний оборот у січні-вересні 2000 року становив 288,0
млн. дол. США (на 18,7 % більше порівняно з відповідним періодом
минулого року), а з рештою країн — 483,6 млн. дол. США (відповідно на
38,5 % більше). На частку країн СНД припадає 37,3 % зовнішнього
торговельного обороту Грузії, серед них 41,8 % експорту і 35,4 %
імпорту.

З Росією торговельний оборот становив 134,8 млн. дол. США, а частка
торговельного обороту з цією країною зменшилась на 2,5 процентних
пунктів — з 19,8 % до 17,5 %.

У січні-вересні 2000 року до першої десятки провідних торговельних
партнерів Грузії, за торговельним оборотом, увійшли: Туреччина, Росія,
Німеччина, Азербайджан, США, Україна, Туркменістан, Швейцарія,
Великобританія та Італія.

Таб.1

Індекси основних соціально-економічних показників країн СНД у 2005 році
(2005р. у відсотках до 2004р.)

Країна Валовий внутрішній продукт (у постійних цінах) Промислова
продукція (у постій-них цінах) Валова про-дукція сіль-ського
госпо-дарства (у по-стійних цінах; господарства усіх категорій)
Інвестиції в основний ка-пітал (у по-стійних цінах; усі джерела
фінансування) Індекси споживчих цін

Азербайджан 126,4 133,5 107,5 113 109,6

Білорусь 109,2 110,4 102,1 123 110,3

Вірменія 113,9 107,5 111,2 134 100,6

Грузія 107,71 116,4 111,9

108,2

Казахстан 104,6 106,7 122

107,6

Киргизстан 99,4 87,9 95,8 97 104,3

Молдова 108,41 106,3 101,0 101 111,9

Росія 106,4 104,0 102,0 110,5 112,7

Таджикистан 106,7 108,5 … 108 107,8

Туркменістан … 122 119,8 … …

Узбекистан 107,2 107,7 107,3 107 …

Україна 102,4 103,1 100,0 1031 113,5

У середньому по країнах СНД 107 105 103 111 112

Характерисика діяльності Грузії в рамках ГУАМ

1. Товарна торгівля між країнами має слабку динаміку розвитку, яка
характеризується різкими коливаннями. За останні п’ять років частка
експорту країн ГУАМ, який спрямовувався на ринки інших членів
об’єднання, зросла лише на 1,6 в.п. — з 2,5 % у 2000 р. до 4,1 % у 2005
р. (мал. 5).

Мал. 5 Питома вага товарного експорту на ринки країн ГУАМ, %

до загального обсягу експорту країн-учасниць.

Відносно стабільний рівень нарощування експорту в рамках об’єднання
забезпечували Україна та Азербайджан, в той час як для Молдови й Грузії
характерні більш різкі коливання географії зовнішньої товарної торгівлі.
У 2005 році взаємна торгівля помітно активізувалась, зокрема,
грузинський експорт в ГУАМ зріс майже утричі (з 41 до 121,4 млн. дол.),
молдовський – в 1,6 разу (з 68 до 109 млн. дол).

2. Зміна циклів активності та спаду співробітництва між країнами-членами
ГУАМ залежать від торговельної політики РФ. Зростання геополітичної та
економічної вагомості РФ, в першу чергу за рахунок посилення
торговельного та енергетичного тиску на країни СНД, “розмиває”
самостійну економічну основу інтеграційного потенціалу ГУАМ.

При цьому Російська Федерація залишається одним з найвагоміших
торговельних партнерів країн ГУАМ, тому різку втрату ними російських
товарних ринків за короткий період важко компенсувати переорієнтацією на
інші ринки. Зокрема, за підсумками 2005 р. понад 26,3 % товарообороту
країн ГУАМ формується через торгівлю з РФ. При цьому питома вага
експорту до РФ у 2005 р. зросла до 20,5 % (проти 17,3 % у 2004 р.), а
питома вага російського імпорту – дещо знизилась (до 31,5 % проти 33,2 %
у 2004 р.) (мал. 2).

Мал. 2 Частка зовнішньої товарної торгівлі країн ГУАМ з РФ у
2001-2005рр., %

За підсумками 2005 р. частка товарного експорту, спрямованого на ринки
ЄС, становить в Україні 26,8 %, Грузії 19,1 %, Азербайджані – понад 45
%, Молдові — 29,7 %. При цьому присутність країн ГУАМ на ринках ЄС
обмежується низькотехнологічною продукцією і є вузько концентрованою.
Зокрема майже 60 % грузинського експорту до ЄС спрямовується до Італії,
Великобританії, Німеччини та Іспанії. Найбільшими торговельними
партнерами Молдови та України є Італія, Німеччина та Польща. Український
товарний експорт до ЄС у 2005 р., як і в попередні роки, спеціалізований
на чорних металах та виробах з них (25,1 %), енергетичних матеріалах,
нафті та продуктах її перегонки (19,3 %), рудах, шлаках та золі (6,9 %),
текстилі (5,7 %), деревині та виробах з неї (4 %).

3. Між країнами ГУАМ зберігається низький рівень виробничої кооперації
та взаємного інвестування. Серед учасників ГУАМ відсутні навіть
потенційні інвестиційні донори, здатні взяти на себе консолідуючу роль у
фінансуванні спільних проектів у сферах транзиту, машинобудування,
енергетики. Україна, претендуючи на роль економічного лідера в альянсі,
демонструє найнижчу інвестиційну активність – станом на 1.04.2006 р.
обсяги інвестицій з України в ГУАМ складають лише 3,2 млн. дол., що
більш як у десять разів менше за обсяги інвестицій, вкладених
Азербайджаном, Грузією та Молдовою в Україну (мал. 7).

Мал. 7. Обсяги ПІІ у відносинах України з

країнами ГУАМ станом на 1.04.2006р., млн. дол.

Pозділ 2

Політика. Події кінця листопада 2003 р. у Тбілісі можна назвати
«дореволюцією», тобто спробою завершити революцію 1991 р. і
переорієнтувати країну геополітично. Однак його характеристика
«трояндової революції» як виключно політичної, а не соціальної, не
зовсім вірна. Адже до початку 2005 р. зростання прибутків бюджету мало
місце, і суттєво — у 2,5 рази. Зросла мінімальна пенсія, хоча й не до 60
доларів, як обіцяв президент. До 1 липня 2005 р. були повністю погашені
борги по зарплатні й пенсіях у сумі 150 млн доларів. Весь бюджет Грузії
до 2004 р. не перевищував 400 млн доларів, нова ж влада поставила за
мету мати його у розмірі не менше ніж 2,5 млрд.

В кожній країні світу є присутнє явище хабарництва і Грузія не є
вийнятком . Щоб знищити епідемію хабарництва, з Міністерства внутрішніх
справ звільнили 15 тис. співробітників, було замінено увесь склад
автоінспекції, після чого працівникам різко підвищили платню.
Антикорупційна стратегія Грузії має загальний характер, та й розроблена
нещодавно. Але якщо за всі роки існування незалежної Грузії від
приватизації було отримано 25 млн доларів, то тільки за грудень 2003 —
грудень 2004 років державі дісталося понад 200 млн. Лише за три
підприємства, що продавалися «в пакеті», російський «Євразхолдинг»
заплатив 135 млн доларів. Звичайно, економічне становище поки що важке,
надто високий рівень безробіття, ледь не мільйон жителів Грузії працюють
за кордоном. Лише з Росії вони надсилають рідним більше 1 млрд. доларів
щорічно. Державний борг Грузії досяг на початку 2005 року 2 млрд.
доларів.

Грузія є однією з країн котрі потребують фінансової допомоги, тому
підтримка Грузії з боку США стала вкрай важливим чинником, уже в 2004 р.
за її рівнем на душу населення республіка поступалася лише Ізраїлю,
Єгипту та Чорногорії. До 2010 р. Грузія одержить від Вашингтона ще 300
млн доларів.

Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. У 1999 р.
стала повноправним членом Ради Європи і СОТ. Грузія була ініціатором
розширення ГУУАМ (за рахунок Узбекистану). Вона тісно співпрацює з ООН
та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО. Недавній висновок
представника Європейського Союзу був невтішний: Грузія вступить до ЄС не
раніше ніж через 20 років, і це мінімальний термін. Щодо членства в
НАТО, тут перспективи значно кращі. Згідно з планом індивідуального
співробітництва Грузії з альянсом, прийнятим у жовтні 2004 р. (терміни
його виконання і конкретну допомогу НАТО не розголошують), в кінці 2006
р. Тбілісі має надію одержати статус кандидата на вступ в цю
організацію.

За 16 місяців перебування при владі «Національного руху» М. Саакашвілі
з’явилося розчарування. Згідно з опитуванням, проведеним у квітні 2005
р., його політику назвали вірною 31% респондентів. Це значно менше, ніж
у кінці 2003 р., коли цей показник досягав 97%.

Опозиційними до влади є «нові праві», «консерватори», партія
«Справедливості», а в парламенті — Республіканська партія. Низький
рівень має сучасна Грузія за свободою економічного розвитку — 100 місце,
у той час як Вірменія — друге, а Естонія — четверте.Важка спадщина,
особливо через відчайдушну бідність (не менше 52% у 2004 р.), яка не
сприймає ринкових принципів і представників нової буржуазії, що
дивляться на Захід, посилює соціальну напругу.

Грузинська православна церква залишається державною з 14 жовтня 2002 р.,
втративши зв’язок з іншими православними церквами. Її стосунки з
державними структурами не відповідають вимогам сучасного європейського
права. Напруженими є стосунки з католицькою меншиною, недарма у вересні
2003 р. мала місце відмова грузинської православної церкви від
конкордату з Римом.

Цивільний кодекс Грузії — приклад для інших пострадянських держав. У
судовій системі, зміненій ще в лютому 2004 р. за американськими
зразками, посилилася роль присяжних повірених, існує система захисту
свідків.

Влітку 2005 р. за ініціативою М. Саакашвілі були створені табори для
грузинської молоді для виховання там національної самосвідомості.

Грузія не може розраховувати на швидкий прорив до сповідування
європейських цінностей як у духовній, так і матеріальній сфері.
Необхідно нормалізувати стосунки з сусідами, вирішити без кровопролиття
проблему Абхазії та Південної Осетії. Не менш важливим питанням є
стосунки з Росією, яка все ще побоюється, що після ліквідації нею баз
туди увійдуть війська НАТО.

Сільське господарство. Оброблювані землі займають менше ніж 20%
території Грузії. Раніше селяни не могли використовувати болотисті
ґрунти уздовж морського убережжя, але за роки радянської влади більшість
цих земель було осушено. Важко було обробляти і землі в посушливих
районах на сході, але вони ввикористовувалися в сільськогосподарській
діяльності завдяки широкому розвитку ірригації.

Незважаючи на згадані проблеми, сільське господарство Грузії досягло
великих успіхів і залишалося головним джерелом процвітання республіки. В
період з 1913р. по 1980 р. випуск сільськогосподарської продукції зріс
більше ніж у 10 разів. Грузинські селяни здавна використовували родючі
ґрунти і теплий клімат країни для вирощування таких культур, як
цитрусові, тютюн і чай, які є основою харчової промисловості. Коли
радянський ринок був закритий для конкуренції з боку іноземних товарів,
Грузія мала монополію на виробництво чаю і цитрусових. У зв’язку з
необхідністю більшої кількості робочих рук для вирощування і збирання
таких спеціалізованих культур, як чай, тютюн і виноград, постійно
утримувався високий рівень зайнятості.

До приватизації землі в 1992 р. грузинське сільське господарство було
організоване у формі колгоспів і радгоспів. Хоча не існувало приватної
власності на землю, селяни і деякі місцеві жителі отримували в оренду
земельні ділянки для вирощування продукції для особистого використання
чи на продаж. Незважаючи на невелику площу цих ділянок, врожаї там були
вдвічі вищими, ніж у колгоспах і радгоспах. Існували обмеження і на
кількість голів домашніх тварин у приватних господарствах. Приватники
поставляли майже половину сільськогосподарської продукції республіки, в
тому числі 64% м’яса, 54% молока і 43% яєць; їм належала понад половина
поголів’я домашньої худоби (в основному, великої рогатої, овець і
свиней).

До 1992 р. понад 80% посівних земель були зайняті зерновими і кормовими
культурами. Із загальної площі зернових 40% становила кукурудза і майже
40% — озима пшениця. Також вирощувалися бобові, тютюн, картопля та
овочі. Виноград, цитрусові та інші фрукти, а також чай займають 34%
родючих земель. Найважливішою сільськогосподарською продукцією після
зернових є виноград винних сортів. Грузинські виноградники становили 1/8
всіх виноградників СРСР, і понад 10% загального обсягу
сільськогосподарського виробництва належало продукції з винограду.
Грузія виробляє 500 різних сортів вина. Виноробство сконцентроване
переважно на сході країни, в Кахетії. Цитрусові давали близько 8%
вартості всієї сільськогосподарської продукції Грузії. Субтропічні
фрукти становили 8%, тоді як чай, плантації якого займали лише 2%
оброблюваної території давав майже 20% всієї продукції.

Тваринництво в Грузії спеціалізується на розведенні великої рогатої
худоби, свиней і овець. Розвинуте птахівництво. Розвиток тваринництва
ускладнюється такими чинниками як висока щільність тварин на землі,
низький рівень механізації і практики відгінного вівчарства. Вівці і
свині вирощуються в основному в горах і передгір’ях.

Pозділ 3

На основі даних наведених у таблицях нижче можна спостерігати ріст як
імпорту та і експорту.

Таб.2

Зовнішня торгівля України товарами за 2002 року

Експорт Імпорт Баланс

тис.дол. США у % до 2001 року тис.дол. США у % до 2001 року

Азербайджан 104731,91 у 2,3 р.б. 5341,79 65,50 99390,12

Білорусь 261185,74 106,93 262758,94 64,54 -1573,20

Вірменія 33434,39 у 1,5 р.б. 7357,20 69,00 26077,19

Грузія 57322,39 у 1,6 р.б. 15835,15 141,47 41487,24

Казахстан 199559,20 у 1,7 р.б. 382926,22 57,49 -183367,02

Киргизстан 6084,64 118,03 4313,07 у 1,7 р.б. 1771,57

Молдова, Республіка 302075,84 110,09 56178,90 87,33 245896,94

Російська Федерація 3189062,41 86,67 6317109,04 108,66 -3128046,63

Таджикистан 42957,92 123,79 2880,21 у 1,9 р.б. 40077,71

Туркменістан 112901,41 105,99 1885689,56 114,00 -1772788,15

Узбекистан 68125,79 62,34 27819,70 14,41 40306,09

Країни СНД 4377441,64 93,63 8968209,78 101,54 -4590768,14

Інші країни світу*) 13579653,21 117,17 8008624,73 115,35 5571028,48

Всього 17957094,85 110,41 16976834,51 107,62 980260,34

Таб.3

Зовнішня торгівля України товарами за 2005 року

Експорт Імпорт Баланс

тис.дол. США у % до 2004 року тис.дол. США у % до 2004 року

Азербайджан 290741,99 134,90 27789,30 у 3 р.б. 262952,69

Білорусь 891988,74 у 1,6 р.б. 939897,73 у 1,7 р.б. –47908,99

Вірменія 97500,16 137,72 13211,08 у 1,7 р.б. 84289,08

Грузія 199733,55 135,37 41000,09 у 2,2 р.б. 158733,46

Казахстан 667974,47 107,25 186432,46 47,20 481542,01

Киргизстан 31761,02 у 1,5 р.б. 5696,44 108,95 26064,58

Молдова, Республіка 679091,64 102,82 84159,39 125,10 594932,25

Російська Федерація 7495821,72 127,34 12843419,16 105,90 –5347597,44

Таджикистан 46871,31 у 1,6 р.б. 5316,27 62,60 41555,04

Туркменістан 187369,23 83,25 2678069,91 137,08 –2490700,68

Узбекистан 150864,93 117,37 205320,51 у 3 р.б. –54455,58

Країни СНД 10739718,76 125,51 17030312,34 111,98 –6290593,58

Інші країни світу*) 23547029,50 97,67 19110782,62 138,60 4436246,88

Всього 34286748,26 104,96 36141094,96 124,64 –1854346,70

*) з урахуванням нерозподілених обсягів товарів, що придбані в іноземних
портах для забезпечення життєдіяльності суден.

Ларі (GEL)-валюта Грузії

Ларі відноситься до групи валют курс яких НБУ визначає щомісячно.

Станом на 01.10.2006 НБУ встановив такий офіційний курс:

100 грузинських ларі 290.8986 грн

Грошова реформа країн СНД. Спираючись на досягнення макроекономічної
стабілізації керівництво Грузії напередодні президентських і
парламентських виборів вирішило провести грошову реформу. В ході цієї
реформи введено нову грошову одиницю — ларі. Реформа була цілком
еквівалентною — обмін здійснювався за курсом 1000000 купонів = 1 ларі.
Додатково уряд і національний банк організували обмін доларів США,
німецьких марок та російських рублів на нову валюту. Стимулом була та
обставина, що найближчими днями очікувалося дальше зміцнення нової
національної валюти, що й сталося. 3 1,30 ларі спочатку до 1,25 ларі, а
потім і до 1,20 ларі зменшився курс долара. Внаслідок цієї операції
населення продало нацбанку значні суми доларів, марок і рублів. Тим
самим зросли валютні резерви країни, підвищився попит на національну
валюту та зміцнився її курс.

Грошова реформа увінчалася повним економічним і політичним успіхом. До
того ж посилилась жорстка грошова та бюджетна політика. Грузія й далі
плідно співпрацювала з МВФ, одержала слідом за кредитом СТФ кредит
Standby. Велися переговори про надання МВФ трирічного кредиту ЕСАФ.
Скасовано практично всі дотації для народного господарства.
Лібералізовано як внутрішній ринок, так і зовнішню торгівлю. Прийнято
новий закон, який гарантує автономію національного банку. Швидкими
темпами триває ваучерна приватизація, дуже схожа на російський зразок.
Практично вся земля перебуває у приватному користуванні. Завершується
підготовка закону про приватну власність — одного з найрадикальніших у
країнах СНД. Ведеться активна законодавча робота щодо створення
регульованого ринку цінних паперів.

Унаслідок проведених грошових реформ у Молдові, Грузії, Казахстані та
Киргизькій республіці створено національні грошові системи, а
молдовський лей, грузинський ларі, казахстанський тенге і киргизький сом
відзначаються стабільністю

ВИСНОВОК

В цій індивідуальній роботі було дано характеристику Грузії, як суб’кта
міжнародної економіки, що включає в себе опис її географічного
розташування, історії виникнення держави, населенню, етнічних груп,
домінуючій релігії, адміністративно-територіальному поділу, аналізу
ресурсів, економіки та окремих галузей промисловості, політичного устрою
держави, та факторів, котрі визначають важливість країни на міжнародній
арені, проаналізовані також її макроекономічні показики, що дає нам
змогу робити висновок про темпи розвитку країни, а також її співпрацю з
Україною.

Література

“Географія міжнародної економіки”, Київ2002

http://www.ukrstat.gov.ua/

http://www.kipiani.org/

http://www.kavkaz.memo.ru/

http://www.svit.ukrinform.com/

http://www.5ballov.ru/

http://www.bank.gov.ua/

http://e-politics.com..ua/

PAGE

PAGE 18

Похожие записи