РЕФЕРАТ
на тему:
“Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності та якості життя людини”
«Ми – народ…» – з цих слів розпочинаються тексти конституцій багатьох
демократичних держав. Тим самим підкреслюється, що основною цінністю
тієї чи іншої держави є людина. При цьому, чимало проблем, які постають
перед державою, долаються заради людини – збереження її свобод,
добробуту та якості її життя.
Щодня населення Землі збільшується на чверть мільйона чоловік. З 50-х до
початку 90-х років XX ст. кількість населення світу подвоїлася, а його
частка, яка
проживає у найбідніших регіонах світу – країнах, що розвиваються, та
аграрних
постсоціалістичних країнах – вже досягла 3/4 світового показника. І хоча
помітна тенденція до зниження темпів природного приросту населення на
Землі, кількість його у країнах, що розвиваються, продовжує зростати
вищими темпами, ніж в економічно розвинутих країнах. За цим криється
низка глобальних проблем, яка має бути розв’язана, аби забезпечити умови
життєдіяльності людини і гідну якість ї життя. І якими б вражаючими не
були успіхи економічно розвинутих країн – добробут людства і безпека
світу в цілому залежать від успіхів економічного по ступу всіх держав
світу, в тому числі країн, що розвиваються.
Ще наприкінці XVIII ст. священик Мальтус виклав теорію, згідно з якою
населення Землі зростає швидше, ніж виробництво продовольства з усіма
зловісними наслідками, що з цього випливають. На щастя, життя останніх
двох століть не підтвердило цієї теорії: виробництво продовольства, не
кажучи вже про виробництво взагалі, зростало швидше, ніж збільшувалося
населення. Протягом XX ст. в економічно розвинутих країнах природний
приріст був досить низький, а «демо графічний вибух» першої половини XX
ст. у більшості регіонів вже пішов на спад (мал. 41). Основними
чинниками, що стримали темпи зростання населення світу, стали процеси
індустріалізації та урбанізації, які поступово охопили всі регіони
планети. В цілому, оцінюючи ситуацію, необхідно зважити на такі
особливості.
По-перше, демографічні проблеми в різних країнах мають свої особливості.
Головні з них, наприклад, в Україні не збігаються, з одного боку, з
проблемами Франції, з другого — з проблемами Єгипту, Ефіопії або
Таїланду, хоча всі ці країни мають майже однакову кількість населення.
Для країн, що розвиваються, попри всі відмінності між ними, спільними є
необхідність зменшення приросту населення, поліпшення здоров’я та
харчування людей, ліквідація бідності та технологічної відсталості. В
економічно розвинутих країнах цих складностей немає, але натомість
гостро стоять проблеми відвернення екологічної кризи та збалансованості
використання робочої сили. А в деяких постсоціалістичних країнах (і в
Україні зокрема) до цього додались проблеми необхідності духовного та
фізичного відродження нації.
По-друге, закономірності процесу сучасного світового демографічного
переходу дають змогу прогнозувати певну стабілізацію у відтворенні
населення в XXI ст., а технічні і технологічні можливості сучасного
господарства уможливлять досягнення достатніх середніх світових
показників забезпечення землян продовольством та іншими засобами для
життя. Для цього є всі підстави. Можливості збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції далеко не вичерпані. Шляхи до цього
відомі і цілком досяжні. Це:
підвищення родючості грунтів, що пов’язано з успіхами агромеліорації та
аігрохімії;
підвищення біологічної продуктивності сільськогосподарських культур
шляхом упровадження досягнень сільськогосподарської генетики і селекції;
виведення продуктивніших порід свійської худоби;
ефективніше використання сонячної енергії для фотосинтезу органічної
маси па впровадження генної інженерії;
підвищення біологічної продуктивності Світового океану та широке
впровадження аквакультури.
Людство має величезні ще не використані можливості в галузі енергетики.
Вже тепер багато країн світу стали на шлях переходу від енергетики, що
базується на застосуванні обмежених паливних ресурсів (нафта, газ,
вугілля) до енергетики, що орієнтована на використання практично
невичерпних енергоносіїв – ядерної енергії, енергії Сонця, вітру, води,
тепла Землі. З огляду на це, вже в першій половині XXI ст. стримуючим
чинником розвитку енергетики стане не нестача енергоносіїв, а загроза ще
більшого теплового забруднення атмосфери надпотужними електростанціями.
То ж проблема впровадження енергозберігаючих технологій нині й надалі
залишається актуальною.
Економічне зростання супроводжуватиметься спорудженням нового житла та
нарощуванням технічних потужностей виробництва. І тут наука і техніка
готові забезпечити людство сучасними індустріальними технологіями, які
застосовуються у містобудівництві; сучасними транспортними засобами, які
у всіх сферах природного середовища – на суходолі, на воді, в повітрі, а
з часом і в космосі «звужують» світ і роблять ближчими і доступнішими
всі куточки планети; комп’ютерами та новими інформаційними та
комунікаційними системами, які активно впроваджуються в усі сфери
виробництва і побуту, фактично вже ліквідували бар’єр просторового
розриву в комунікаціях і передачі інформації.
І Реалізувати перелічені можливості на благо людства можна за умови, що
робота здійснюватиметься освіченими, фізично здоровими і вільними
людьми, які будуть забезпечені сучасними умовами життєдіяльності
(харчування, одяг, житло, доступ до інформації тощо). Отже, постає
проблема якості життя людини.
Добробут і розвиток суспільства взаємопов’язані. Вже давно помічено, що
здоров’я, фізична та розумова сила народу є запорукою його економічного
багатства. Водночас, коли людина розпоряджатиметься матеріальним
багатством розумно, то це сприятиме поліпшенню здоров’я, фізичної,
розумової та моральної сили людської
спільноти. Ця взаємопов’язаність визначається взаємодією багатьох
компонентів: багатствами природи і багатствами, створеними людськими
руками, станом здоров’я населення, рівнем його освіти та культури, який
у країнах з різним рівнем розвитку економіки неоднаковий.
Під час розрахунків показників якості життя країн і територій беруть до
уваги такі показники: розміри ВВП на душу населення (як уособлення
багатства та добробуту), середньостатистичну тривалість життя населення
(віддзеркалення стану здоров’я і фізичної сили) та рівень освіти
населення (стан культури і науки).
Як видно із таблиці та блок-діаграми, між країнами і регіонами світу є
значні відмінності в якості життя. Це змушує замислитися над тим, яке
непросте коло проблем має розв’язати людство на шляху до спільного
процвітання і злагоди.
Таблиця 1
Співвідношення найважливіших показників
якості життя в країнах різного типу, 2004 р.
Країни
ВВП на душу населення,
дол.
Тривалість життя, роки
Частка людей, які мають освіту, %
Весь світ
4000
65
немає даних
Економічно розвинуті країни,
19000
76
99
в тому числі США
22000
76
> 99
Японія
24000
79
=100
ФРН
20 500
75
> 99
Країни з середнім рівнем доходів,
2 000
66
75
в тому числі Південно-Західна Азія та Північна Африка
2200
65
60
Латинська Америка
2 000
67
83
Країни з низьким рівнем доходів,
330
62
55
в тому числі тропічна Африка,
300
51
48
Південна та Південне- Східна Азія,
300
58
40
Китай
350
70
75
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
