Реферат на тему:
Гідро морфоструктурний аналіз центральноїчастини
українського щита
Формування та будова річкових долин, зміни їх в просторі та часі,
складність планового зображення визначається специфікою тектонічної
будови території. Аналіз просторового розміщення та поєднання, щільності
та орієнтування річкових долин, особливостей в їх будові є одним з
прийомів дослідження гідроморфоструктури, яка розглядається в якості
складової морфологічної структури земної поверхні. Гідроморфоструктура –
це ділянка земної поверхні з певним типом організації гідрографічної
мережі [І]. Мета гідроморфоструктурних досліджень полягає у виявленні
зв’язку гідрологічних об’єктів з глибинною будовою території.
Аналізу будови ерозійної мережі присвячені численні роботи [2,3,6]. За
класифікацією гідрографічних ознак [3] виділено три основних типи планів
річкових систем та їх підтипи. Перший тип – гіллястий включає декілька
підтипів, що різняться щільністю, однорідністю, кутами причленувания
притоків. Другий тип -паралельний – характеризується прямолінійними
формами основних долин і бокових субпаралельних притоків. Його підтип
-паралельно-ортогональний або прямокутний [2], характерний для річкових
систем, розташованих в межах Українського щита (УЩ), в його
придніпровській частиш. Витриманість північно-аахідного,
північно-східного напрямків відрізків річкових долин характерна для
Південного Бугу, Синюхи, Росі, Случі. Третій – радіальний тип, включає
доцентровий та відцентровий плани річкових систем. Доцентровий
характеризується сходженням річок в один просторово обмежений вузол –
такий план часто фіксує тектонічні зниження. Відцентровий тип
характеризується розходженням ерозійної сітки з одного центру в
радіальних напрямах, відображений віялоподібним розташуванням річок,
балок, ярів, і відповідає тектонічним підвищенням. Окремо виділено
пір’ястий тип, який характеризує малюнок долин невеликих річок, басейни
яких розташовані в однорідних тектонічних і топографічних умовах [З].
У плановій будові гідромережі можна виділити також тип дугоподібного
малюнку. Такий варіант розташування річкової долини, як правило
оконтурює певну тектонічну структуру. Звичайно, наведені варіанти не
описують всього різноманіття малюнків річкових систем, існують більш
складні комбінації малюнків, які включають одночасно елементи декількох
типів чи підтипів, а також враховують симетрію чи асиметрію річкової
долини.
У даній статті розглядаються особливості гідромережі та її структурна
природа на прикладі центральної частини Придніпровської височини.
Геологічними, геофізичними, палеогеоморфологічними дослідженнями
доведено, що особливості її будови визначаються рельєфом поверхні
кристалічних порід Українського щита (УЩ).
Основні тектонічні елементи УЩ – крупні мегаблоки, розділені глибинними
розломами. Блоки різняться між собою віком порід, ступенем метаморфізму,
характером складчастості. Різновисотне їх положення визначене
диференційованими тектонічними рухами. Блокова будова обумовлюється
характером сполучення глибинних структур -лінійних та центрального типу.
Територія досліджень розташована в межах південної частини Волинського,
Подільського, Кіровоградського протоплатформених, масивів та
Білоцерківсько-одеської, Голованевської протогеосинклінальиих зон [4].
Розглянемо прояв та відображення в гідромережі лінійних структур. Аналіз
планової структури гідромережі на аерокосмічних знімках, топографічних
та геоморфологічних картах масштабу 1 : 500 000 показує, що лінійні
структури проявляються в паралельному чи прямокутному типах малюнків.
Дані структури контролюють елементи дрібної гідромережі, прямолінійні
ділянки крупних річкових долин, які в своєму поєднанні утворюють
прямолінійні зони. Лінійні тектонічні зони об’єднують одиничні структури
одного напрямку, які сконцентровані на локальній території. Річкові
долини фіксують окремі тектонічні порушення, а системи річкових долин
одного напрямку відповідають зонам. Як приклад можна навести регіональні
тектонічні зони, що контролюють відповідні річкові долини:
Андрушівська зона – широтні ділянки долин річок Хомора, Случ, Рось,
Роставиця та їх притоків цього напрямку; Вінницька зона – долини річок
Ров, Ровець, широтні ділянки річок Гірський Тікнч, Гнилий Тікич;
Звіздаль-Залесська зона – меридіонального напрямку притоки Тетерева,
Південного Бугу; Первомайська зона -меридіонального напрямку притоки
Росі, Гнилого Тікичата цього ж напрямку ділянку долини Синюхи.
Дослідження прояву структур центрального типу (СЦТ) в плановому
розподілі гідромережі дали можливість виділити варіанти контролю однією
(елементарною) структурою або типовими комбінаціями структур. Так,
одиничні структури можуть контролювати доцентровий, відцентровий,
радіально-концентричиний та дугоподібний плани річкової мережі. Як
приклад доцентрового плану на досліджуваній території можна навести
розміщення долин річок Тетерів, Гуйва, Гнилоп’ять в районі Житомира; р.
Красної в районі Ржищева; верхів’я Гірського Тікича; середньої течії
річки Чорний Ташлик. Даний варіант плану в цих випадках контролюється
відповідного рангу СЦТ. Відцентрове розташування річкових долин
характерне для ізометричних вододілів таких як: вододіл між басейнами
Тетерева та Прип’яті; басейнами Случі, Тетерева, Сниводи; басейнами
Гуйви, Гннлопя’гі, Десни( притока Південного Бугу), Росі, Роставиці, та
деяких інших. Ці особливості також пояснюються впливом СЦТ. Разом з тим
вододіл Південного Бугу та Дніпра, розподіл гідромережі даної території
контролюється ланцюгом однорангових СЦГ.
Радіально-концентричний тип представлений закономірним поєднанням в
плані дугоподібних та прямолінійних долин. Прямолінійні долини утворюють
радіальну складову в даному малюнку. В якості приклада можна навести
структуру, фіксовану долинами річок Рось, Гнилий таГірський Тікичі;
Рось, Роставиця таБерезанка.
Дугові в плані річкові долини також традиційно пов’язують з впливом
геологічної структури. Вважається, що така форма долини відповідає
контурам певного геологічного тіла-В літературі річкові системи, які
містять дані елементи, описані як гіллясті чи паралельно-діагональні
[2,3]. Дуговий малюнок утворюють впорядковані сукупності
різнопорядковнх, часто перших порядків, річкові долини. В плані такі
дуги складені фрагментами ерозійної мережі, які доповнюють один одного
по простяганню, іноді підсилюючи дугоподібну форму більш крупних
річкових долин. Так, на нашу думку, дугоподібні ділянки долин. Тетерева,
Здвнжа, Собу, Гірського та Гнилого Тікичів та багатьох інших, зумовлені
впливом певного рангу СЦТ.
Субпаралельні дугові ділянки річкових долин та вододілів (паралельний
тип плану річкових долин) як-то: а) Хомори, Деревіки, Случі; б)
Тетерева, Здвнжа, Ірпеня; в) Ірпеня, Унави, які, на наш погляд, можна
розглядати як прояв зовнішньої активної зони СЦТ. Так, смуга
субпаралельних відрізків долин Тетерева, Здвижа, Ірпеня відповідає
зовнішній зоні Житомирської СЦТ [5], а смуги відрізків долин Хомори,
Деревіки, Случі та Ірпеня, Унавн -СЦТ більш низького рангу.
Дугоподібну форму має долина Дніпра в межах району дослідження.
Паралельні їй відрізки долин Інгульця, Тясмину та інших малих річок,
Тясмину, Ірднні, Росави утворюють ще дві дуги. Можна говорити в даному
випадку про наявність надрегіональної СЦТ, яка і контролює такий
розподіл річкової мережі.
Існують певні типові комбінації СЦТ, які відповідно мали б контролювати
більш-менш стандартні малюнки гідромережі, але величезна кількість
комбінацій структур, геологічні умови не дозволяють однозначно
трактувати той чи інший малюнок.
Радіальний тип малюнку не завжди може бути утворений та відображати одну
структуру. Протилежні долини в цьому типі плану можуть мати дугоподібну
форму і доповнювати одна одну за простяганням. Таким чином, радіальний
малюнок може бути утворений складним перетином декількох однопорядковнх
структур.
На основі проведеного аналізу можна визначити, що гідрологічні ознаки, а
саме плановий розподіл гідромережі е явищем позамасштабним. Тобто
незалежно від рангу структури контроль за розподілом та будовою
гідромережі проявляється за типовою схемою. Локальні структури
контролюють будову дрібної гідромережі, структури вищого рангу
відповідно пов’язані з долинами великих річок та їх притоками.
При вивченні гідроморфоструктури звертається увага не лише на планове
розташування, щільність та напрямок річкових долин, а й на їх будову:
асиметричність, наявність терас, їх кількість, ширину, протяжність.
Особливості будови річкових долин дають додаткову інформацію про
глибинну будову , характер взаємодії тектонічних структур та їх
динаміку. Ділянки долин, відмінні за будовою, просторово відповідають
периферійним зонам тектонічних структур та вузлам перетину різнорангових
тектонічних зон.
Асиметричність долин, тобто відсутність терас в одному з бортів долини
або їх розширення в поєднанні з значною протяжністю, нами пов’язані з
контролем даної долини периферійною зоною СЦТ. Останні, як правило,
більш динамічні ніж їх центральні частини. Свідченням цього є паралельні
субширотні відрізки долин річок Хомори та Случі, де спостерігається
розширення І надзаплавної тераси в правих бортах обох долин. Розширення
І та П надзаплавних терас відмічається в правому борті
субмеридіонального відрізку долини Случі в районі м.
Новоград-Волинський. Субпаралельні ділянки долин середньої течії річок
Тетерів та Здвиж, що приурочені до периферійної зони Житомирської СЦТ,
також характеризуються розширенням заплави, І таП надзаплавної терас в
правих бортах.
Різке збільшення ширини терас, розвинутих локально, в обох бортах,
вказує на контроль даної ділянки вузлом перетину структур різного типу і
рангу. Так, розширені надзаплавні тераси долини річки Соб відповідають
перетину периферійної зони СЦТ та широтної зони. Поява розширеної П
надзаплавної тераси в обох бортах долини Случі, в місці Ті повороту на
північ, пояснюється впливом тектонічного вузла перетину широтної та
меридіональної зон, які, власне, контролюють і саму долину Случі.
Аналогічно можна пояснити і локально розвинуті І, П, Ш надзаплавні
тераси в лівому борті долини Південного Бугу (район м. Вінниця) та в
місці злиття долин Південного Бугу, Рова, Ровця.
Формування гідромережі обумовлено кліматичними, ландшафтними умовами,
рельєфом, геологічною будовою та, безумовно, тектонічними особливостями
території. Саме поєднання, взаємодія та динаміка глибинних структур
визначає планове розташування, конфігурацію, розподіл та певною мірою
будову річкових долин. Тому вивчення та аналіз гідрологічної
морфоструктури земної поверхні дозволяє отримати нову додаткову
інформацію про тектонічну будову території, встановити взаємозв’язок між
тектонічними структурами та рельєфоутворюючимн процесами.
Список літератури
1. Бортник С.Ю. Морфоструктурний аналіз території України: деякі
проблеми теоретико-методологічного підірунтя// Геоморфологія в Україні:
новітні напрямки і завдання. 36. мат., – К., 1999. С. 20-24. 2. Геренчук
К.И. Тектонические закономерности в орографии речной сети Русской
равнины. – М., 1960. 3. Гудилин И.С., Комаров И. С. Применение
аэрометодов при инженерио-геологических и гидрогеологических
исследованиях. – М., Недра, 1978. 4. Каляев В.Г. Тектоніка
Українського Щита. – К., Наукова думка, 1978. 5. Ковтонюк О.В.
Структурний контроль гідромережі центральної частини Придніпровської
височини// Україна та глобальні процеси: географічний вимір. 36. наук.
праць, Київ – Луцьк 2000, с. 141 -143. 6. Морфоструктурный анализ речной
сети СССР. Под ред. Герасимова И.П., Коржуева С.С. – М., Наука, 1979.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
