Реферат на тему:

Географічне положення,

природно-ресурсний потенціал, населення Латинської Америки

Латинська Америка — регіон, що розташований на території двох
континентів — Південної Америки та Північної Америки. Завдяки багатству
різноманітних ресурсів його називають «коморою світу». Корінні жителі
створили тут самобутні держави, які в XVI ст. були знищені європейськими
завойовниками. Нова і новітня історія творилися з участю переселенців з
Іспанії, Португалії та інших європейських країн.

Протягом історії регіон називався по-різному — Лібероамерика,
Індоамерика, Іспанська Америка, Сучасна назва — Латинська Америка —
закріпилася у 30-х роках XX ст. Це пояснюється тим, що населення
континенту розмовляє переважно іспанською або португальською мовами, що
належать до групи латинських мов.

Нині країни регіону інтегровані у світове господарство: мають тісні
економічні зв’язки із США та країнами Західної Європи — колишніми
метрополіями. За характером економічного розвитку вони належать до
країн, що розвиваються, які за рівнем економічного розвитку випереджають
країни Африки, Південної та Південно-Східної Азії.

Найрозвинутіші з них утворюють групу країн нової індустріалізації, до
якої входять Мексика, Бразилія, Аргентина, Чилі, Венесуела, Уругвай.

За політичним устроєм латиноамериканські країни здебільшого є
республіками. З 47 країн 14 — колонії. СТА належать Віргінські острови,
Пуерто-Ріко; Франції — Гваделупа, Мартініка, Гвіана; Великобританії —
Бермудські, Віргінські, Кайманові острови, острів Монтсеррат та ін. У
регіоні розташована одна соціалістична країна — Куба.

Регіон поділяється на Середню Америку, що складається з Мексики,
Центральної Америки та Вест-Індії, і Південну Америку, яка займає
територію од поіменного материка (мал. 120).

Природні ресурси регіону — багаті й різноманітні. У його надрах
трапляються практично всі види корисних копалин. Найкраще освоєні
ресурси кольорових те благородних металів. Тут розміщені найбільші в
світі запаси селітри (Чилі), світового значення родовища руд міді,
срібла, сурми, берилію, олова, свинцю, цинку залізної руди, бокситів
тощо. Помітне місце посідає регіон за запасами нафти, природного газу.
Більшість продукції гірничодобувної промисловості експортується.

Кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства. Особливо
виділяються райони тропічного та субтропічного сільського господарства.
Рослинницька та тваринницька продукція значною мірою експортується.
Склалося кілька напрями спеціалізації, наприклад, регіони виробництва
кави, бананів, м’яса, зерна тощо.

Багатством регіону є ліси, площа яких і якісний склад дають підставу
називати Латинську Америку «легенями світу». Тут є величезні запаси
гідроресурсів

Кількість населення регіону постійно зростає, хоч і не так швидко, як у
країнах Азії. За характеристиками вікової структури регіон належить до
«молодих» — діти до 15 років становлять 44 % населення. Для порівняння в
Європі цей показник — 25 %, у США -29 %. У найменш розвинутих країнах
Латинської Америки смертність і досі дуже висока.

Вважається, що корінні жителі Латинської Америки — індіанці — є нащадка
ми азіатських народів, що в давні часи через Берингову протоку потрапили
в Америку. Європейська колонізація призвела до часткового знищення та
асиміляці корінних жителів. Вона супроводжувалася завезенням негрів з
Африки для роботі на плантаціях. Корінні жителі або змішувалися з
прибулими, або переселялись у важкодоступні місцевості, де і нині живуть
їх нащадки. Сучасні латиноамериканські нації — дуже неоднорідні. Вони
складаються з білого, негритянського населення, а також груп зі
змішаними расовими ознаками — мулатів (нащадки європейців та
африканців), метисів (нащадки європейців та індіанців) та самбо (нащадки
індіанців та африканців).

Кожна з країн Латинської Америки має свої особливості національного
складу. Населення регіону розмовляє різними мовами: майже 2/3 іспанською
(Мекси

Man. Латинська Америка. Кордони держав, населення

ка, Аргентина, Венесуела, Колумбія, Чилі тощо), близько 1/3
португальською (Бразилія), в окремих країнах вживається французька
(Гаїті, Французька Гвіана та ін.), англійська (Ямайка, Беліз, Гайана),
голландська (Сурикам, о. Кюрасао) мови,

На більшій частиш території Латинської Америки густота населення
становить близько 3 чол. на 1 кмг і проживає близько 5 % населення
регіону. На решті території густота населення висока, високий також
рівень урбанізації. Особливо багато міських жителів у Аргентині — 84 %,
Чилі — 73 %, Венесуелі — 72 %. Урбанізацією охоплені всі країни регіону.
Традиційно велика міграція населення з сільських місцевостей до міст у
пошуках роботи.

За прогнозами, на межі XXI ст. у містах проживатиме 80 % населення
регіону. Нині на континенті формується значна кількість міських
агломерацій, яких у кожній країні налічується 2-3. Найбільші з них:
мегалополіс, який утворюють агломерації Ріо-де-Жанейро — Сан-Паулу,
агломерації Буенос-Айреса, Мехіко, Сантьяго, Гавани та ін. Разом з тим,
Амазонія та гірські масиви — мало освоєні.

Працездатне населення Латинської Америки становить близько 50 %, але в
господарстві зайнято близько 35 % загальної кількості населення регіону.
Найбільша безробітних серед молодих жінок, крім того приховане
безробіття становить 15-16 %. Зайнято в сільському господарстві 40 %
економічно активного населення. Є регіону постійно нелегально мігрує до
США багато людей.

Основні країни-представники Латинської Америки

Республіка Аргентина. Одна із найрозвинутіших держав Латинської Америки.
S=2800000 км2. Населення — 30000000 чоловік. Столиця— Буенос Айрес.
Складається із 22 провінцій, що розбиті на департаменти (їх всього є
близько 500). Є федеративною республікою. Голова держави — президент, що
обирається що 6 років. Законодавча влада належить Національному
Конгресові, що складається із палати депутатів та палати сенату.

Займає сх. Частину пд.Америки і пд.-сх. Частину острова Вогняна Земля.
3/4 кордонів — сухопутні. На зх. — Анди, на сх. — рівнини пампи. Її
територія витягнута із пн. на пд.: 3700 км.(із сх. на зх. — 1400 км.),
що породжує проблему відсталості окремих регіонів. Довжина берегової
лінії — 2500 км; має вихід до Атлантичного океану.

Природа — різноманітна; на пн. і сх. рельєф рівнинний, а на зх. і пд. —
підвищений. 1/3 площі — безстічна або має внутрішній стік. Більша
частина рік впадає у Атлантичний океан. Є багато підземних вод. Клімати
— помірний, тропічний та субтропічний (його формують повітряні маси із
Атлантичного океану). Бувають часті неочікувані зміни погоди. Грунти —
різноманітні: у тропіках — коричнево-червоні, на сх. — болотні та
степові лукові, а на зх. — червоно-бурі. Країна не дуже багата фауною,
але є багато лісів. Країна має достатньо різноманітну
мінерально-сировинну базу для розвитку промисловості: руди урану,
берилію, вольфраму, заліза(м.Сьєрра Гранде), магнію, алюмінєво-цинкові;
із паливних к/к — нафту і газ; сірку (пн.-зх. Анди); будівельні
матеріали (мармур, граніт, скло).

Аргентина має великі запаси енергетичних джерел: 80% енергії
виробляється на ТЕС; також широко використовуються ГЕС (в основному на
ріках Патагонії; гідроелектропотенціал країни оцінюють у 30000000
кВт·год.) та електростанції, що використовують енергію припливів та
відпливів.

Ядром нації є іспанські колоністи. Дуже багато іммігрантів
в’їхалипротягом 1857-1940 р.р. Переважає перший тип відтворення.
Природний приріст — 12-13%O. Переважає жіноче населення.
Економічноактивне населення — 10000000 чоловік. Найбільша урбанізація
(більше 80%) і концентрація населення (густота — 25 чоловік на км2) — у
прибережному районі Пампи. Середня густота населення — 10 чол./км2.

Аргентина – одна з найбільш розвинутих в економічному вiдношеннi країн
Латинської Америки. Володіє різними природними ресурсами: великими
масивами родючих земель, енергоресурсами (нафта, природний газ,
гідроенергія, найбільші в регіонi запаси уранових руд), рiзноманітними,
хоч і невеликими, покладами інших корисних копалин (цинк, мідь, берил,
залізна руда та ін.). В структурi обробної промисловості половина
вартостi сукупного виробництва припадає на металургійну, машинобудівну,
нафтопереробну та хімічну галузі, тоді як питома вага традицiйних
галузей – харчової і текстильної – зменшилась на третину. Аргентина має
розвинуті галузі, пов’язанi з найсучаснішими технологіями (електронна,
енергетичне машинобудування).

Головні галузі АПК – м’ясопереробна, борошномельна, консервна, шкi-
ряно-взуттева.

С/г забезпечує внутрішнi потреби. Аргентина є значним постачальником на
світовий ринок багатьох видів продовольчих товарів і с/г сировини.

Довжина залізниць – 34,1 тис.км, автошляхiв – 854,6 тис.км. Мор- ський
порт – Буенос-Айрес, 10 аеропортів. Головні статтi експорту – зерно,
м’ясо, вино,фрукти. Імпорт – машини, устаткування, хімiчні товари.
Головнi торговi партнери – США, Японія, Бразилія, країни Західної
Європи.

Федеративна Республіка Бразилія. Найбiльша держава Пiвденної Америки,
розташована в її східній і центральній частинах. Територія 8,5
млн.кв.км. Столиця – Бразиліа ( 1,8 млн. жит.).
Адміністративно-територіальний поділ – 26 штатiв та 1 федеральний округ,
де розташована столиця. Населення 156,3 млн. чол. (1992 р.). Офійна мова
– португальська. Осн. релiгія – католицизм. Грошова одиниця – крузейру.
Бразилія – президентська республіка. Глава держави – президент. Вищий
законодавчий орган – Національний конгрес. Основні політичнi партії:
Партія Бразильської соціал-демократії, Партія Бразильського
демократичного руху, Партія ліберального фронту, Соціл-демократична
партія, Партія нацюнальної реконструкції.

ПУ і ПР. На території країни є дві природні області: екваторіальні
рівнини Амазонії(пн.) та тропіки Бразильського плоскогір’я. У східній
частині є сухі ліси, велику територію займають болота. На заході країни
є поклади нафти і бурого вугілля, на сході – руди чорних та кольорових
металів, боксити, п’єзокварц, агати. “Залізним серцем” називають східний
район у центральній частині штату Мінас-Жерайс.

На території Бразилії проживають три найчисельніші народи: індійці,
негри, білі. Середня тривалість життя – 56 років. Економічно активне
населення– 45,4 млн. чоловік. 45% зайнятого населення працює у сфері
послуг. Середня густота населення – 14 чол/км2. Урбанізація становить
70%.

Основні промислові центри: Сан Пауло, Ріо-де-Жанейро, Белу Орізонті.

За даними ООН, Бразилія вiдноситься до групи нових індустріальних країн.
За обсягом ВВП (375 млрд. дол.) Бразилія посiдає 10 місце в свiтi.
Частка промисловостi в ВВП досягає 43%, с/г – 10%. В 1992 р.
кам’яновугільні запаси становили приблизно 20,5 млрд.т. Бразилії
належить одне з провідних мiсць у свгп за запасами залiзної руди,
марганцю, бокситів, цинку, берилу, нікелю, урану, золота. Добувають
нафту на шельфi. Найбiльш розвинутою галуззю економiки є
машинобудування, на яке припадає 70% всього промислового виробництва
країни. Розвинуте с/г, в якому зайнято 30% населення. Вирощують рис,
каву, цукрову тростину, кукурудзу, сою, бавовник, какао та ін. культури.

Автошляхи – 1,7 млн. км. залiзницi – 30 тис. км. Головні морські порти:
Сантус, Ріо-де-Жанейро. Щорiчно Бразилію вiдвідує 1 млн. туристів.

Експорт – залiзна руда, соя, продукти борошномельної промисловості,
кава, какао, цукор, банани, апельсиновий сік. Імпорт – нафта, машини i
устаткування, зерно, вугілля, кольоровi метали. Головні торговi партнери
– країни ЄС, США.

Мексиканські Сполучені Штати. Держава в півд. частині Півн. Америки.
Мексиці належить ряд о-вів у Тихому океані і в Каліфорнійській затоці.
Територія – 1955,2 тис. кв.км. Населення – 89,5 млн. чол. (1992 р.),
іспано-індіанські метиси – 55%, індіанці – 29%, нащадки європейців –
15%. Столиця – Мехіко (пон. 20 млн. жит., з передмістями). Державна мова
– іспанська. Більшість населення сповідує католицизм. Осн. партії:
Інституційно-революційна партія, Партія національної дії. Грошова
одиниця – песо.

ПУ і ПР різноманітні. Більшість території країни розташовано на
Мексиканському нагір’ї. Тут є такі корисні копалини як руди срібла і
золота, міді, ртуті, сурми, а також самородна сірка, нафта і газ,
кам’яне вугілля. Країна знаходиться у субтропічному(континентальному) та
тропічному кліматичних поясах. Найбільшою річкою є Ріо-Брао-дель-Норе.
На пн. І на пн.зх. є пустелі та напівпустелі, на пд. Рослинність взагалі
не збереглася.

Основною релігією є католицизм. Мексика – одна із наймолодших країн:
народжуваність дорівнює 42 ‰, кількість трудових ресурсів та дітей –
однакова.

Середня густота населення – 30 чол/км2. Урбанізація – 67%.

Найбільшими містами є: Мехіко(14 млн.), Гвадалахора(1,6 млн.),
Монтерей(1,1 млн.).

Мексика – індустріально-аграрна кранїа, ВНП в 1992 р. – 276,3 млрд. дол.
В структурі ВВП с/г – 7,5%, добувна пром. – 2,3%, обробна – 22,8%,
будівництво – 3,4%, торгівля, транспорт і сфери послуг – 47,8%.

Мексика – одна з гол. нафтодобувних країн світу, за запасами нафти
посідає 4-е місце в світі. Багата і іи. енергетичними ресурсами (газ) та
корисними копалинами срібло, мідні, марганцеві руди, сірка.

Провідні галузі – гірничодобувна, нафтова, нафтохімічна, металургійна,
будівельна, текстильна, харчова. В 1990 р. вироблено (тис.т): сталі –
8681,9, свинцю – 171,2, міді – 245,3, цементу – 24504, олова – 200.
Виробляють текстильні машини, нафтове устаткування, залiзничні вагони,
автомобілі, трансформатори та ін.

Під с/г культурами – 24,7 млн. га. земель, під пасовищами – 74,5. В
1990 р. зібрано (млн. т): кукурудзи – 14,76, ншениці – 3,9, сорго –
6,23, квасолі – 1,26, рису – 1,29, кави – 0,31, цукрової тростини –
34,89. Поголів’я (млн. гол., 1990 р.): ВРХ – 31,7, свиней – 16,5, овець
– 6. Тваринництво – екстенсивно-пасовищне, м’ясо-вовняного нанрямку.
Вироблено (тис. т., 1990 р.): яловичини – 1224, свинини – 853, молока –
7600. Вилов риби – 1,5 млн. т.

Залізниці – 26,5 тис. км, автошляхи – 237 тис. км.

Експорт: готові вироби і напівфабрикати, нафта і нафтопродукти, с/г
товари, ліс і пиломатеріали, морепродукти. Імнорт: машини і
устаткування, споживчі товари.

Похожие записи