Реферат на тему:

“Франція”

(економіко-географічна характеристика країни)

Франція сприймається у світі як своєрідний еталон європейської
культури, демократії і поваги до людини-творця. Такий імідж країни
обумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу
утвердити в собі та у світі ідеали свободи і рівності.

Франція межує з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією,
Італією та Іспанією. Це найбільша країна зарубіжної Європи. Її площа
вдвічі більша від території Великобританії, але становить 1/4 території
США (без Аляски). Франція займає крайню західну частину Європейського
материка. За формою її територія вписується в шестигранник (французи так
і називають свою країну — l’Hexagone — шестикутник). Морські кордони
країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На сході країна омивається
Атлантичним океаном, на півдні — Середземним морем, на півночі —
протокою Ла-Манш.

Офіційна назва — Французька Республіка — Republique Francaise.

Територія — 551,6 тис. кв. км.

Адміністративний поділ: 95 департаментів (departement), включаючи
особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику , 22 області
(region), комуни (commune). Існує також поділ на З7 історичних
провінцій.

Володіння: 6 заморських департаментів: в Америці — Гваделупа,
Гвіана Французька, Мартініка (Центральна Америка), Сен-П’єр і Мікелон
(поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду); в Африці — Реюньйон
(біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій: в Океанії —
Нова Каледонія, Полінезія Французька, до складу якої входять острови
Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південні
та антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на
екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа;
острів Майотта ; Французькі південно-антарктичні території. Завдяки
цьому Франція є третьою державою світу (після США і Великобританії) за
розмірами заморських володінь.

Населення — 61,1 млн. осіб (2002 р.). Близько 4,5 мільйона з них —
іноземці: алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо. Щороку
приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.

Релігія. Майже все населення країни — католики. Але з огляду на
історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На
другому місці — іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки,
колишніх французьких колоній. Є також прибічники іудаїзму, православ’я,
протестантизму та англіканства.

Столиця — Париж (Paris) — 2,116 млн. жителів (1999 р.). З
передмістям — близько 10 млн. жителів.

Інші великі міста — Марсель (801 тис.), Ліон (415 тис.), Тулуза
(359 тис.), Ніцца (342 тис.), Страсбург (252 тис.), Нант (245 тис.),
Бордо (210 тис.).

Офіційна мова — французька, належить до романської групи мов.

Грошова одиниця — EURO. 1 EUR = 0.9923 USD курс на 03.07.2002

Національне свято — 14 липня — День взяття Бастилії (1789 р.).

Ландшафт — 2/3 території Франції — рівнини і пагорби.

Найбільші гірські масиви — Альпи, Піренеї і Центральний
Французький масив. Найвища точка — гора Монблан в Альпах (4807 м.).

Найбільші річки — Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Луара,
Гаронна, Рона.

Гімн Франції — «Марсельєза», яка була написана в Страсбурзі у 1792
році, а 14 липня проголошена національним гімном.

Девізом країни є три всім відомих слова: «Свобода, Рівність,
Братерство».

Прапор Франції — синьо-біло-червоний. Білий колір символізує
королівську владу, а синій і червоний — кольори кокарди національної
гвардії Парижа.

Герб. Єдиного і визнаного всіма герба зараз у Франції немає. З
римських часів існує обов’язкова частина офіційного герба — лікторський
пучок, який після паризької комуни був оточений лавровим вінком, орденом
почесного легіону, гілками оливи і дуба. У двадцяті роки XX ст. герб був
дещо змінений, і є одним із символів Франції. Французи ж вважають
національним символом Маріану — символічний жіночий образ, який уособлює
Францію. Крім того, існує Великий герб Франції, в якому об’єднані
успадковані з далекого середньовіччя герби 56 французьких історичних
провінцій і територій.

Членство в міжнародних організаціях: Франція є членом ООН і
більшості спеціалізованих агентств цієї організації, ОБСЄ, ЄС, НАТО,
Організації економічного співробітництва і розвитку.

Економіка Франції

  Франція — високорозвинута індустріально-аграрна країна, яка посідає
одне з провідних місць у світі за обсягами промислового виробництва.
Валовий національний продукт на душу населення — 22320 доларів на рік.

      Частка у ВВП (1991, %): промисловість — 18,4, сільське
господарство — 5,7. Видобуток (1993, млн. т) кам’яного вугілля — 10,1,
нафти — 2,7, залізняку — 7, природного газу — 4,85 млрд. куб. м.
Виробництво електроенергії — 454,7 млрд. кВт.ч (193), у тому числі понад
2/3 на АЕС. Чорна (виплавка, млн. т. у 1985: чавуну — 15,5, сталі —
19,4) і кольорова (алюміній, цинк, свинець, мідь та інші) металургія.

      Провідна галузь промисловості — машинобудування. Розвинуті
автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування,
електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна
(виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і
нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво
текстилю, одягу, галантереї. Розвинуті харчова промисловість і
виноробство. Головна галузь сільського господарства — тваринництво.
Поголів’я (1992, млн.) великої рогатої худоби — 20,9, овець — 11,5,
свиней — 12,3; птахівництво. Посіви зернових (урожай пшениці — 32,6 млн.
т у 1992; ячмінь, кукурудза), цукрового буряка. Виноградарство,
овочівництво, плодівництво і квітництво. Морське рибальство і розведення
устриць.

      Франція — один з найбільших у світі виробників хімічної і
нафтохімічної продукції (у тому числі каустичної соди, синтетичного
каучуку, пластмас, мінеральних добрив, фармацевтичних товарів та
іншого), чорних і кольорових (алюміній, свинець і цинк) металів. Великою
популярністю на світовому ринку користуються французький одяг, взуття,
ювелірні вироби, парфуми і косметика, коньяки, сири (виробляється
близько 400 сортів).

      Експорт: машинобудівна продукція, у тому числі транспортне
обладнання (близько 14% вартості), автомобілі (7%), сільськогосподарські
і продовольчі товари (17%; один з провідних європейських експортерів),
хімічні товари і напівфабрикати тощо. Іноземний туризм.

Сільське господарство

      Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції
(35,5 млн. га); все більше зменшується частка ріллі і збільшується
площа, вкрита травами, що пов’язано з посиленням тваринницької
спеціалізації сільського господарства. Рілля займає 16,8 млн. га,
багаторічні насадження — 2,2 млн. га (виноградники і сади), пасовища і
сінокоси — 13,9 млн. га, під лісом — 14,5 млн. га. Структура сільського
господарства за вартістю продукції у %: рослинництво — 43,3, у тому
числі зернові — 16,0, овочі і фрукти — 9,0, виноград (на вино) — 8,5;
тваринництво — 56,7, в тому числі виробництво м’яса — 26,1, молока —
18,6, птиці та яєць — 7,7. Рослинництво середньоєвропейского і
середземноморсько-субтропічного типів. За збиранням зернових Франція
поступається тільки США, Росії, Індії та Канаді. Основна зернова
культура — пшениця (близько 1/2 всього врожаю зерна), основний район її
виробництва — низовина на Заході країни.

      Посіви цукрового буряка, як і цукрові заводи, зосереджені на
Півночі. Через зменшення продовольчого використання втрачає свою
цінність картопля. Важливе значення має виноградарство (1-е місце у
світі за збиранням винограду).

      Основна частина врожаю використовується для виробництва вина,
через перевиробництво вина проводиться політика обмеження
виноградарства. Виноградники поширені майже скрізь. Головні райони
виробництва винограду і виноробства: провінції Лангедок, Шампань,
Бургундія, Турень, район м. Бордо, Гасконь.

      У південних районах поширена культура оливи. Виробництво овочів і
фруктів розвинуте скрізь.

      Тваринництво має м’ясомолочний напрямок, посилилося значення
свиноводства і птахівництва. За виробництвом м’яса Франція поступається
у Західній Європі тільки ФРН, а за виробництвом молока посідає 1-е
місце.

Рибальство

      Головний район лову — Атлантичний океан. Улов риби — 806 тис. т
(1974). Головні риболовецькі порти — Булонь і Лор’ян, Ла-Рошель.
Устричний промисел (близько 70% світового збору устриць).

Транспорт

      Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром —
Парижем. Приблизна частка окремих видів транспорту у внутрішньому
вантажообороті (т/км, в %): залізничного — 34,9, автомобільного — 36,7,
внутрішнього водного — 6,9, морського каботажу — 3,9, трубопровідного —
17,6 (1972).

      Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів
і величиною автопарку. Найважливіша автострада —
Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Довжина внутрішніх водних шляхів — 7,2 тис. км
(у т. ч. 4,7 тис. км каналів).

      Головні водні магістралі — Сена (яка через Уазу і Північний канал
пов’язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн — з
Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту
лотарингзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці
шляхи припадає понад 4/5 перевезень.

Зовнішні економічні зв’язки

      Обсяги зовнішньоторговельного обороту Франції за роки після 2-ї
світової війни істотно збільшилися; за розмірами експорту й імпорту
Франція поступається лише США, ФРН і Японії. В експорті частка Франції
становить понад 6,9%, імпорті — понад 6,7%.

      Основні статті імпорту: машини та обладнання, нафта, кам’яне
вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина хвойних і
тропічних порід.

      Близько 1/2 зовнішньоторговельного обороту Франції припадає на
країни ЄС; головний торговий партнер — ФРН, торгівля з якою, як і з США,
здійснюється з великим пасивом.

Економічні райони

      Міжрайонні диспропорції в економічному розвитку породжують
державну проблему більш рівномірного розміщення виробництва, зокрема
питання децентралізації (наприклад, обмеження зростання Парижа) і
підвищення господарства в «критичних зонах», які різко відстають за
рівнем і темпами розвитку, з хронічним безробіттям і притоком населення.
Для вирішення загальнодержавних територіально-господарських проблем
країна була розділена в 1956р. Генеральним комісаріатом з планування при
Раді Міністрів на 22 планових райони (від 2 до 8 департаментів у
кожному), а пізніше (в 1971-75 рр.) на базі цих районів були виділені
генеральні зони економічних досліджень і планування територій або великі
економічні райони.

      Паризький район — провідний район Франції. Він виділяється
обробною промисловістю та інтенсивним сільським господарством, густою
мережею шляхів сполучення; його життя тісно пов’язане з Парижем.
Промисловість Великого Парижа дає понад 1/4 промислової продукції
Франції. Велике економічне значення мають долина нижньої Сени з рр. Руан
і Гавр — головний вихід до моря для Паризького району і найбільший у
районі після Парижа осередок промисловості.

Північний район — старий індустріальний район з різноманітною
структурою, 1-й район з текстильної промисловості і текстильного
машинобудування, виробництва обладнання для гірської промисловості, 2-й
район з виплавки чавуну, сталі і видобутку вугілля (після Східного
району); національне значення має виробництво локомотивів і вагонів,
сіркової кислоти та ряду інших хімікатів, будматеріалів, паперу, взуття,
цукру, пива. Розвинуте трикотажне і мереживне виробництво.

Основна частина шахт, електростанцій, металургійних, хімічних і
машинобудівних заводів розміщена на території вугільних басейнів (центри
— Валансьєнн, Дуе, Денен). Зросло значення Дюнкерка — порту і
промислового центру (нові великі металургійні, суднобудівні і
нафтопереробні заводи).

      Східний район — головна металургійна база Франції (Лотарингія).
Важка промисловість сформувалася на основі використання місцевого
залізняку, вугілля, калійної і кам’яної солі. Металургійні заводи
розміщені в основному по берегах рр. Мозель, Орн, Фенч, Шьєр (рр.
Тіонвіль, Лонгві, Айанж та інші).

      Вогези та Ельзас — головні райони бавовняної промисловості
(близько 1/2 виробництва). Вогези — великий постачальник деревини і
паперу. Найбільше місто району — Страсбург — столиця Ельзасу, порт і
промисловий центр на Рейні. У промисловості Франш-Конте —
автомобілебудування (заводи «Пежо» в Сошо — Монбельяр), виробництво
годинників, виробів точної механіки (Безансон).

      Ліонський район — промисловий район, 3-й у Франції за кількістю
жителів і 2-й (після Паризького) за обсягами промислового виробництва.
Основні галузі промисловості: гідроенергетика, металургія (якісні і
спеціальні сталі, алюміній — 1-е місце у Франції.), машинобудування,
хімія (особливо промисловість органічного синтезу в околицях Ліона,
гумові заводи Клермон-Феррана), текстильна (1/2 національного
виробництва тканин з хімічного волокна), харчова, шкіряно-взуттєва,
виробництво спортивного інвентаря. Курорти на базі мінеральних джерел
(Віши, Евіан та інші); в Альпах — альпінізм і туризм, бази зимового
спорту.

      Західний район — промислово-аграрний, з розвинутим тваринництвом.
У долинах рр. Луара і Шаранта багато садів і виноградників (виробництво
коньяків у районі м. Коньяк). Видобуток уранового залізняку. Рибальство
і переробка риби, устричний промисел. Промисловий потенціал району з
кінця 50-х рр. помітно збільшився в результаті державно-монополістичної
політики децентралізації і підйому аграрних районів.

Південно-Західний район — промислово-аграрний район, займає переважно
Аквітанську низовину з прилеглими до неї схилами Піренеїв і
південно-західною частиною Центрального масиву. Район має значні
сировинні ресурси; 1-е у Франції місце за видобутком газу (Лак) і нафти
(Парантіс), по лісозаготівлях (у Ландах). Розвинута авіаракетна
промисловість (Тулуза, Бордо), окремі підприємства алюмінієвої, хімічної
і харчової промисловості. У Піренеях, поблизу ГЕС, розміщені енергоємні
галузі металургійної і хімічної промисловості. У ряді департаментів
основна частина жителів зайнята в сільському господарстві.

Середземноморський район — промислово-аграрний і курортний район. З
початку 60-х рр. кількість населення швидко збільшується. Інтенсивне
високотоварне сільське господарство, що спеціалізується на виробництві
винограду, овочів і фруктів, у горах — на вівчарстві. Розвинута харчова
промисловість. Велике значення в економіці району мають курорти
(Французька Рів»єра з центрами в Ніцці і Каннах, нові курорти на берегах
Лангедока) і портово-промисловий комплекс Марселя (міста-супутники,
порти — Бер, Лавера, Фоссюр-Западов тощо) з нафтопереробною,
нафтохімічною, металургійною (Фос), судноремонтною, авіаційною, харчовою
промисловістю.

Похожие записи