Реферат на тему

Фінансово-кредитні ресурси сучасного світу

Посилення інтернаціоналізації господарського життя, зростання
міжнародної торгівлі породили потребу у постійно зростаючій масі
фінансово-кредитних ресурсів. У широкому розумінні слова вони є
специфічною формою виробничих відносин, підсистемою економічного базису
з певною регулюючою основою, видом економічних відносин. У більш
вузькому значенні термін «фінанси» (лат. finantia — платіж) спочатку
означав завершення розрахунків (платежів) у грошових відносинах між
населенням і державою, а потім розповсюдився як на всі платежі на
користь держави й різноманітних державних інститутів, так і на грошові
операції по відкупах та чеканці монет. Із встановленням контролю й
регламентації з боку держави термін «фінанси» використовується для
характеристики сукупності грошових відносин, пов’язаних із системою
державних доходів і витрат. З цієї точки зору фінансові ресурси
поділяються на фінансові ресурси держави та фінансові ресурси
підприємств, фірм, організацій.

Фінансові ресурси держави — це грошові засоби, які утворюються в процесі
розподілу й перерозподілу частини вартості валового національного
продукту та національного доходу в грошовій формі й призначені для
задоволення суспільних потреб. Склад і структура фінансових ресурсів,
напрямки їх використання визначаються фінансовою політикою держави,
зміна якої призводить до змін у формуванні й використанні фінансових
ресурсів. Фінансові ресурси бувають як централізованими, так і
децентралізованими. Централізовані фінансові ресурси сконцентровані
головним чином у державних бюджетах країн, різноманітних фондах
(пенсійних, соціального страхування і т. п.), а децентралізовані
перебувають у розпорядженні підприємств, фірм, компаній, об’єднань та
організацій.

Використання як централізованих, так і децентралізованих фінансових
ресурсів держави визначається сукупністю економічних, соціальних,
політичних та інших факторів і реалізується шляхом певної фінансової
політики.

Особливостями фінансових ресурсів за сучасних умов є те, що вони активно
використовуються для нагромадження капіталу, який багато в чому задає
темпи економічного зростання в світовому господарстві, впливають на
реалізацію суспільного продукту та відтворення робочої сили. У країнах з
розвинутою ринковою економікою у 80-ті роки спостерігались зростання й
інтенсифікація частки інвестицій у ВНП, що зумовило темпи їхнього
економічного зростання. Так, у Японії в 1989 р. частка інвестицій у ВВП
становила 23,5%, а на початку 90-х років — уже 25, у ФРН — 24,5, США —
15%. Крім цього, фінансові ресурси світове співтовариство через бюджети
держав використовує для розвитку економічної і соціальної
інфраструктури, охорони навколишнього середовища як на національному,
так і глобальному рівнях. Особливу роль фінансові ресурси відіграють у
розвитку НДДКР. На початку 90-х років частка держави у фінансуванні
фундаментальних досліджень, які визначають стратегічні напрями
науково-технічного прогресу країни, становила від 15 до 65% витрат.

У цілому в країнах із розвинутою ринковою економікою фінансові ресурси,
що акумулюються й перерозподіляються державою і які пов’язані з її
економічними функціями, складають 10- 15%. Частка державних видатків у
ВВП в усіх країнах світу за останні три десятиріччя мала тенденцію до
збільшення, про що свідчить таблиця 2.

Отже, однією з характерних особливостей фінансових ресурсів сучасного
світового господарства є те, що в їх формуванні та розподілі дедалі
помітнішу роль відіграє держава. Вона активніше й активніше втручається
у сферу міжнародних валютних, фінансових, кредитних відносин та
товарного обміну. Завдяки їй фінансові ресурси втягуються у процес
розширеного відтворення, сприяють розвиткові внутрішнього й розширенню
зовнішнього ринку, впливають на розвиток світової економіки в цілому.

З поняттям «фінансові ресурси» тісно пов’язані поняття «кредит» та
«кредитні ресурси». В економічній літературі вони дуже часто
використовуються як єдине ціле, хоча й мають кожне власний зміст. Кредит
визначається як рух позичкового капіталу, як економічна категорія, що
віддзер-

калює певну систему економічних відносин між суб’єктами господарської
діяльності на локальному, регіональному та глобальному рівнях, тобто
охоплює всю світову економіку. Кредитні ресурси — це сукупність
позичкових капіталів у грошовій чи товарній формі. При допомозі
кредитних ресурсів відбувається перерозподіл капіталів у світовому
господарстві. Функція перерозподілу здійснюється через світову
банківську систему, яка акумулює грошові засоби держав, приватних осіб
та різноманітних фірм. Тому кредитну систему в літературі визначають ще
й як сукупність фінансово-кредитних установ та органів контролю і
нагляду за їхньою діяльністю.

За належністю до тієї чи іншої країни кредити поділяються на
національні та іноземні, або ж міжнародні. Останнім часом кількість
іноземних банків у західних країнах зростала високими темпами. Лише у
Великобританії наприкінці 80-х років нараховувалось 450 іноземних банків
— рекордна кількість. Характерною особливістю розвитку
фінансово-кредитної системи сучасної цивілізації є продовження процесу
концентрації і транснаціоналізації банківського капіталу, поява й
розвиток транснаціональних банків. Наприкінці 80-х років ресурси
провідних банків Західної Європи та США перевищили рівень у 150 млрд
дол., а японських банків — у 200 млрд дол. Швидке зростання ресурсів дає
змогу банківським установам збільшувати обсяги активних операцій.
Особливо це помітно на прикладі великих комерційних банків Західної
Європи, США та Японії. Активи ста наймогутніших банків наприкінці 80-х
років досягли майже 11 трлн дол., з яких 92% припадали саме на
західноєвропейські, американські і японські банки.

Від середини 80-х років відбувається процес перетворення Японії на
фінансову наддержаву. Японські банки надали 25% кредитів всього
західного світу. Згідно з деякими оцінками, невдовзі чисті зарубіжні
активи Японії зможуть досягти 558 млрд дол. Нині ця країна перетворилася
на найбільшого кредитора сучасного світу. Перетворення Японії у важливий
міжнародний фінансовий центр віддзеркалюється у значенні Токійської
фондової біржі. Наприкінці 80-х років по обороту та вартості цінних
паперів, які котирувалися тут, ця біржа поступалася лише Нью-Иоркській
(80% її обороту), а загальна вартість акцій досягла 300 трлн єн.
Продовжують посилюватись і позиції японських банків у світовій
фінансово-кредитній системі, які посідають перші шість місць серед
найбільш відомих банків світу. Із 25 найбільших банків світу 16 —
японські.

Значну роль у концентрації фінансово-кредитних ресурсів сучасного
світового господарства відіграють міжнародні фінансові організації,
зокрема, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк (МБРР).
Створений 1945 р. відповідно до Бреттон-Вудської угоди, МВФ перетворився
на провідну міжнародну фінансово-кредитну організацію, членами якої є
більш як 150 країн (1991 р. — 156. членів), а загальна сума фінансових
ресурсів складала наприкінці 1991 р. 91,2 млрд спеціальних позичкових
прав (SDR). Найбільшу частку в цьому фонді мають США (17,9 млрд SDR),
Великобританія (6,2 млрд), ФРН (5,4 млрд). Капітали Світового банку
наприкінці 80-х років складали майже 70 млрд SDR і використовувалися для
надання позик країнам Західної Європи, країнам, що розвиваються, а
останнім часом і країнам, що утворилися на терені колишнього СРСР.
Фінансові взаємовідносини України з близьким та далеким зарубіжжям
перебувають у гостро критичному стані. Всього Україна вже винна близько
9 млрд доларів США. За попередніми підрахунками нагальна потреба України
в кредитних ресурсах — близько 5 млрд доларів, їх могли б надати МВФ,
Світовий банк, Європейський банк реконструкцій та розвитку, інші
міжнародні організації. Але надання такої допомоги цими організаціями
вимагає рішучого проведення економічних реформ в Україні. Реалізація
реформ може досить швидко привести до отримання кредитів на пільгових
умовах і під низький відсоток на початку програми 350 млн дол. (МВФ),
потім щорічно (відповідно): 1 млрд дол., 1 млрд дол., понад 1 млрд дол.

Крім згаданих, до міжнародних фінансово-кредитних інститутів, що
акумулюють значні кредитні ресурси, належать Міжнародна фінансова
корпорація (МФК), Банк Міжнародних розрахунків (БМР), а також деякі
банки регіональної спеціалізації (Африканський банк розвитку, Азіатський
банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку та ін.).

Отже, ресурсний потенціал сучасного світу є певною сукупністю елементів,
співвідношення між якими і значення яких для розвитку світової економіки
непостійні. Під впливом об’єктивних факторів роль деяких видів ресурсів
зростає, інших, навпаки, знижується, з’являються і будуть з’являтися в
майбутньому нові, досі невідомі ресурси, які, можливо, відіграватимуть
вирішальну роль у подальшому прогресивному розвиткові нашої цивілізації.

Похожие записи