.

Етапи формування сучасної політичної карти світу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
6 4779
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Етапи формування сучасної політичної карти світу

Політична карта світу відображає геопросторові властивості політичної
організації суспільства та його підсистем. Основними елементами
політичної карти світу є країни (держави) і міжнародні (міждержавні)
організації. З погляду географії термін “держава” найкраще визначається
через поняття “країна”. У загальногеографічному сенсі країна означає
певну (окрему) частину суходолу, обмежену природно- чи
суспільно-географічними границями. Держава – це країна, обмежена тільки
суспільно-географічними (політичними) кордонами, яка сама здійснює
суверенітет (верховну владу) на всій своїй території. У світі зараз
немає єдиної думки щодо кількості держав. Вона коливається у межах
190-195. Залежні країни світу – це ті, на території яких суверенітет
здійснює інша держава. У науці і політиці немає єдності щодо їх
кількості (сьогодні нараховують 33 залежні країни). Загальна кількість
країн світу буде дорівнювати 226. Розподіл країн за частинами світу
наведено у таблиці.

Розподіл країн за частинами світу та материками

Частини Країни

Незалежні Залежні

Усього країн 226

Європа 43 2

Азія 47 1

Африка 53 4

Північна Америка 15 8

Південна Америка 20 8

Австралія і Океанія 14 10

Усього 193 33

  Кожна держава має територію, обмежену сухопутними і морськими
кордонами, що відокремлюють одну державу від іншої. До складу державної
території входять суша з її надрами, води і простір над ними. Водну
територію складають внутрішні води, а також територіальні води
(акваторія Світового океану, що прилягає до суші країни в межах 12
морських миль). У міжнародному законодавстві існує також поняття про
200-мильну економічну зону, яка не знаходиться під суверенітетом
узбережної держави. Вона може здійснювати видобуток природних ресурсів.
Інші ж держави володіють у цій зоні лише правом судноплавства і
польотів, прокладення кабелів і трубопроводів.

   На політичній карті зараз є 37 держав, які не мають прямого виходу до
моря. Існують також держави, які з усіх боків оточені територією тільки
однієї держави, їх називають анклавами. Міжнародне право забороняє
порушення кордонів інших держав і, тим більше насильницьке захоплення
чужих територій. Усі територіальні суперечки між державами повинні
врегульовуватись винятково мирними засобами. Загальне визнання
непорушності кордонів, що склались після Другої світової війни між
європейськими країнами, схвалено на нараді безпеки і співробітництва в
Європі у Гельсінкі в 1975 р.

   Формування політичної карти світу розпочинається з часу появи перших
держав та міждержавних утворень (перша половина IV тис. до Хр.).

   Періодизація формування політичної карти світу тісно пов’язана з
загальноісторичною (цивілізаційною) періодизацією. Виділяються такі
періоди: Стародавній; Середньовічний; Новий; Новітній.

   Стародавній період. Він тривав з першої половини IV тис. до Хр. до V
ст. н.е. Близько 3100р. до Хр. на території Єгипту виникли два державні
утворення: Нижній Єгипет (дельта Нілу) та Верхній Єгипет (долина Нілу).
Приблизно у 3000 р. до Хр. вони об’єднались в одну державу. У другій
половині III тис. до Хр. в Месопотамії виникає. Шумеро-Аккадська
держава, яка проіснувала до 2150 р. до Хр. Пізніше на території
Месопотамії виникають Вавилонія (ІІ-І тис. до Хр.) та Ассірія (1 тис. до
Хр.).

   В Індії у ІV-ІІІ ст. до Хр. існувала імперія Маур’їв. Пізніше у ІV-V
ст. – імперія Уптів – золота доба індуської культури. Розрізнені
китайські царства вперше були об’єднані в ІІІ ст. до Хр. імператором
Шихуаном. Правління династії Хань у III ст. до Хр. – ІІІ ст. – період
класичної китайської культури.

   Найбільш відомими державами цього періоду були Давня Греція, Персія,
держава Александра Македонського та Римська імперія. Основна частина
Давньої Греції у її класичному періоді (V-ІV ст. до Хр.) займала
узбережжя Егейського моря. Перська держава Ахеменідів у VI-IV ст. до Хр.
займала весь Близький Схід. Персія дала світові приклад першої
сухопутної імперії. Держава Александра Македонського була
короткотривалою (336-323 рр. до Хр.) і охоплювала територію Греції,
Близького Сходу та Єгипту. Римська імперія існувала з І ст. до Хр. до V
ст. За територіальними масштабами це була Середземноморська держава.

   На території України у даному періоді виникло Боспорське царство –
V-ІІ ст. до Хр., відновлене у І-ІV ст. Воно охоплювало узбережжя
Азовського моря зі столицею на Керченському півострові. У Криму в II ст.
до Хр. – III ст. існувала також Кримсько-Скіфська держава.

%   Середньовічний період. Він тривав з V до XV ст. Основну роль у цьому
періоді відігравали Візантійська імперія, Арабський халіфат, Монгольська
та Германська імперії. Основною територією існування Візантійської
імперії у V-ХV ст. було Східне Середземномор’я. Арабський халіфат
існував як більш-менш єдина держава у VІІ-ХІІІ ст. Він охоплював
Близький Схід (без Малої Азії), Північну Африку та Піренейський
півострів. Гігантська Монгольська імперія існувала у ХІІІ-ХІV ст. Вона
займала майже всю Азію (крім Малої Азії, Аравії, Індії, Південно-Східної
Азії та Японії) і Східну Європу. Германська імперія (офіційна назва
“Священна римська імперія німецької нації”) сформувалась у Х ст. До
кінця XVIII ст. вона домінувала у Серединній Європі.

   В Індії у XIII ст. виникає перша мусульманська держава – Делійський
султанат. Китай був поділений на дві держави-династії Тан (ІІ-Х ст.) та
Сун (Х-ХІІІ ст.).

   У цьому періоді виникає перша етнічно українська держава – Київська
Русь (ІХ-ХІІ ст.) та її наступниця – Галицько-Волинська держава
(ХІІІ-ХІV ст.).

   Новий період. Тривав з XVI ст. до XIX ст. Відкриття Америки у 1492 р.
і розширення уявлень про світ дало поштовх до формування колоніальних
імперій. Виникають іспанська, португальська, голландська, французька та
російська монархії. Утверджується ще одна євразійська Османська
(турецька) імперія, що охоплює Південно-Східну Європу та Близький Схід.
У цьому періоді розпочинається епоха виникнення національних держав.
Першою національною державою стали Нідерланди у 1581р. Вестфальський мир
1648р. поховав ідею європейської універсальної імперії. У другій
половині XIX ст. постає нова Німецька імперія.

   В Індії у ХІІІ-ХVІІ ст. існує держава Великих Моголів. З XVIII ст.
Британія починає перетворювати Індію на свою колонію. У Китаї з XVI до
XVII ст. править остання національна династія Мін. А з XVII ст. і до
початку XX ст. Китай під пануванням маньчжурів перетворюється у
напівколонію.

   У другій половині XVII ст. невдалу спробу відновити свою незалежність
у формі козацької держави зробила Україна. До того вона перебувала, в
основному, у складі Польщі (до другої половини XVIII ст.) та Росії
(Лівобережна Україна з другої половини XVII ст.). У XIX ст. Україна була
поділена між Російською та Австро-У горською імперіями.

   Новітній період. Розпочався на початку XX ст. і триває досі. У цьому
періоді політична карта світу зазнала найбільших змін в 20-х, 40-х, 60
та 90-х роках. Перша світова війна (1914-1918 рр.) спричинила розпад
Австро-Угорської, Турецької та Російської імперій. Постали нові
незалежні країни – Польща, Чехо-Словаччина, Єгипет, Ірак та ін. Друга
світова війна (1939-1945 рр.) поклала початок розпаду британської та
французької імперій. У 1945 р. здобула незалежність Індонезія, 1947 р. –
Індія, 1948р. – виникла держава Ізраїль та ін. В 60-х рр. ХХ ст.
незалежними стали більшість країн Африки.

   У першій половині 1990-х років політична карта світу зазнала
серйозних змін. У 1990 р. Західна та Східна Німеччина, а також Північний
та Південний Ємен об’єднались у єдині держави, відповідно Німеччину та
Ємен. У 1991-1993 рр. розпались: СРСР (1991); Югославія (1991-1992);
Чехо-Словаччина (1993). На місці СРСР утворилось 15 держав, у тому числі
і Україна (24 серпня 1991 р.), Югославії – 5, Чехо-Словаччини – 2. У
1993 р. зі складу Ефіопії виділилась Еритрея. Здобули незалежність ряд
колишніх тихоокеанських володінь США: Маршали і Мікронезія – у 1991 р.,
Палау – у 1994 р. У 1997 р. Гонконг, колонія Великої Британії, перейшов
під суверенітет Китаю і став його спеціальним адміністративним районом.

   Зараз на політичній карті нараховується 193 незалежних держави та 33
колоніальні володіння, з них у Європі 43 держави і одна колонія
(Гібралтар і Фарери), в Азії – 47 незалежних держав і одна колонія
(Чагос), в Африці 53 держави та 4 колонії (Мелілья, Реюньйон, о. Св.
Олени, Сеута), в Америці 35 держав і 16 колоній (Ангілья, Антільські
острови, Бермудські острови, Віргінські острови (США), Гренландія,
Кайманові острови, Мартініка, Монтсеррат, Сен-П’єр і Мікелон,
Фолклендські (Мальвінські острови), Віргінські острови (Вел. Британія),
Пуерто-Ріко, Теркс і Кайкос, Аруба, Гваделупа, Гвіана). В Австралії та
Океанії нараховується 14 незалежних держав та 10 колоніальних володінь
(Східне Самоа, Гуам, Кокосові острови, острови Кука, Мікронезія, Нова
Каледонія, Полінезія, Різдва, Токелау, Північні Марсіанські, Уолліс і
Футуна, о. Піткерн).

   В окремих володіннях відбуваються національно-визвольні рухи, які
змушують метрополії надавати їм статус незалежності чи внутрішнього
самоврядування, як це відбувається на о. Нова Каледонія.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020