Реферат на тему
Економіки Молдови та країн Закавказзя
РЕСПУБЛІКА МОЛДОВА
За потенціалом і трудовими ресурсами Молдова є найменшою серед СНД. У
неї високий рівень розвитку сільського господарства (виноградарство,
овочівництво) та харчової індустрії (винарство, консервна
промисловість), які були розраховані на поставки продукції до інших
республік. Відсутність власної металургії і наявність значних ресурсів
робочої сили привели до спеціалізації на трудомістких галузях
електротехнічної (Бєльци, Кишинів), приладобудівної (Кишинів)
промисловості, виробництва садових тракторів (Бєльці). Порівняно з
іншими новими незалежними державами у народному господарстві Молдови
високу питому вагу мають підприємства легкої промисловості (швейні
фабрики у Кишиневі, Тирасполі, Бєльцях, килимовий комбінат в Унгенах,
шовкова фабрика в Бендерах), продукція яких також була розрахована на
вивіз до інших регіонів колишнього СРСР. Економіка республіки цілком
залежить від імпорту основних видів сировини й енергоносіїв (чорні та
кольорові метали, бавовна, бензин, вугілля), основної частини
комплектуючих для машинобудівної промисловості, хімічних продуктів.
Особливістю економічного потенціалу Молдови є нерівномірне територіальне
розміщення продуктивних сил – найбільш потужні індустріальні об’єкти
(передусім легкої та машинобудівної промисловості) зосереджені у
Придністров’ї. Вони були серйозно пошкоджені в ході конфлікту 1992 p., а
потім почали функціонувати відокремлено, у межах так званої
Придністровської республіки.
Розрив господарських зв’язків у межах СНД в умовах високого ступеня
залежності від них економіки Молдови разом із негативним впливом воєнних
конфліктів у Придністров’ї призвели до надто важких наслідків. За 1992-
1994 pp. ВВП зменшився на 52%, промислове та сільськогосподарське
виробництво – на 49 і 34%, роздрібний товарообіг впав уп’ятеро. Втричі
швидшими темпами, ніж по СНД в цілому, знизився життєвий рівень
населення. Фактично втрачено економічні зв’язки між східним і західним
регіонами республіки.
Реальний початок будівництва національної економіки Молдови залежить
насамперед від політичних факторів. Різні варіанти її розвитку можуть
бути кардинально протилежними – все залежить від орієнтації на
співробітництво у межах СНД чи на інтеграцію з Румунією, відновлення
територіальної цілісності чи повний вихід зі складу Молдови
Придністровської республіки.
РЕСПУБЛІКИ ЗАКАВКАЗЗЯ
Усі три держави цього регіону невеликі за економічним потенціалом,
трудовими ресурсами й територією. Сировинна база Грузії визначається
насамперед покладами марганцевої руди та поліметалів, Азербайджану –
нафти й газу, кобальту, хрому й молібдену, Вірменії – міді та
поліметалів, будівельних матеріалів. Ця база характеризується
некомплексністю, відсутністю переважної частини тих видів сировини, які
необхідні для нормального функціонування національної економіки.
Особливо потерпає через відсутність енергоносіїв Вірменія, Грузія ж
недостатньо забезпечена хімічною сировиною.
Машинобудівна промисловість Азербайджану спеціалізується на випуску
устаткування для нафтової та газової промисловості, -промислових
кондиціонерів, приладобудуванні й електротехніці. У Грузії створено
потужності для випуску електровозів (Тбілісі), автомобілів (Кутаїсі),
електротехнічної, легкої і харчової промисловості (Тбілісі, Батумі,
Зестафоні). У Вірменії високого розвитку набули мідна промисловість
(комбінат в Алеварди), виробництво синтетичного каучуку, шин,
синтетичних смол та інших хімічних продуктів (Єреван, Раздан). Сільське
господарство цих республік є монопольним виробником цитрусових, чайного
листя, постачає в інші регіони виноград, шовк-сирець, фруктові й овочеві
консерви тощо.
Серед інших членів СНД усі три держави були найбільш глибоко охоплені
кризою. Протиборство політичних сил і конфлікт з Абхазією призвели до
руйнування економічного потенціалу Грузії – падіння на 75% ВВП, на 76
промислового та на 54% сільськогосподарського виробництва є найнижчим в
СНД. Карабахська війна та блокада Азербайджаном є основними причинами
зменшення ВВП та промислового виробництва Вірменії на 60 та 50% за 1992-
1994 pp., що не компенсується невеликим (на 12%) збільшенням
сільськогосподарської продукції. Істотно постраждало й народне
господарство Азербайджану. ВНП за вказаний період упав на 54%,
промислове виробництво – 47, випуск сільськогосподарської продукції – на
44%. Для Азербайджану характерний стрімкий спад життєвого рівня, а
роздрібний товарообіг у республіці всього за два роки скоротивсь у 10
разів. Особливістю цієї країни є збільшення капіталовкладень (на 13% за
1992- 1994 pp.), що пов’язано з акумуляцією іноземних та національних
інвестицій для здійснення міжнародних проектів розвитку нафтовидобувної
та нафтопереробної промисловості.
Неврегульованість внутрішніх і взаємних політичних та воєнних
конфліктів, високий рівень зруйнування господарського потенціалу й
розрив економічних зв’язків між самими цими республіками та іншими
учасниками СНД не дають змоги в сучасних умовах хоч би в загальних рисах
визначити можливі шляхи побудови національної економіки Азербайджану,
Вірменії й Грузії. Як невеликі держави з некомплексним господарством,
відсутністю власного виробництва переважної частини споживчих товарів і
вузьким внутрішнім ринком для спеціалізованих галузей вони не зможуть
вижити без інтеграції своєї економіки у більші регіональні структури. Чи
буде це СНД, зона Чорноморського економічного співробітництва, чи інші
подібні об’єднання,- вирішуватимуть не стільки економічні, скільки
політичні міркування. Не можна також не враховувати можливості
використання Вірменією фінансової та іншої підтримки з боку її численної
діаспори як при відбудові економічного потенціалу, так і створенні
сприятливих умов Для вступу у світове співтовариство. Азербайджан також
як альтернативу має шляхи посилення взаємовідносин із сусідніми
мусульманськими країнами, зокрема Іраном і Туреччиною. Залежно від
політичного вибору можливі досить різні варіанти відбудови та
структурних змін у національній економіці кожної із закавказьких країн.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
