Реферат на тему:

досТуп до світових ринків для невеликих сільськогосподарських виробників
України

1. Конкурентноздатність української продукції, експорт
високоприбуткової сільськогосподарської продукції та цільові ринки

Конкурентні переваги

Україна має декілька основних конкурентних переваг щодо розвитку
експорту високоприбуткової продукції сільського господарства: сприятливі
кліматичні умови, багаті сільськогосподарські ресурси (у т.ч.
високопродуктивні ґрунти та придатні для зрошення землі), наявність у
великій кількості водних ресурсів, досягнутий останнім часом прогрес в
галузі сільськогосподарської торгівлі та розвитку підприємництва, а
також близькість до основних іноземних ринків із постійно зростаючим
попитом на сільгосппродукцію.

Проте водночас існують декілька значних негативних тенденцій та проблем,
які перешкоджають виходу України на зовнішні ринки сільгосппродукції:

Низька продуктивність та ефективність аграрного сектора (як землі, так і
робочої сили).

Скорочення площ під високодоходними культурами перешкоджатиме зростанню
рентабельності і продуктивності сільськогосподарських виробників та
призведе до зменшення обсягів виробництва валової продукції сільського
господарства.

Недостатні обсяги довгострокових українських та іноземних інвестицій у
сільському господарстві призводить до того, що основні проблеми галузі
залишаються невирішеними, у т.ч. розвиток ринкової інфраструктури
(сучасні складські приміщення, холодильне обладнання, упаковка,
технології гідроохолодження, зрошення тощо).

Відсутність оптової ринкової інфраструктури, яка сприяла б створенню та
розширенню експортних ринків а також поліпшенню якості продукції.

Неузгодженість стандартів якості продукції, які існують в Україні, з
міжнародними стандартами (ISO, HAССР); підтвердження цих стандартів
забезпечило б зростання експортного потенціалу ринку.

Нерозвинена інформаційна система та система збуту сільськогосподарської
продукції для потреб переробної галузі та експортерів.

Низькі темпи запровадження нових видів продукції та технологій
переробки, у т.ч. розробки нових продуктів, контролю якості, маркування
та дизайну упаковки. (Дослідження конкурентноздатності високодоходної
продукції Молдови не експортних ринках, 2004 р.).

Експорт високодоходної сільгосппродукції

Розміри агропродовольчого сектора, в якому, створюється додана вартість,
значною мірою визначаються попитом на міжнародних ринках. Основними
факторами, котрі впливають на зміну моделей харчування в світі, є:
збільшення доходів, більша увага до здоров’я та урбанізація. Внаслідок
цього в усьому світі можна спостерігати загальне збільшення споживання
високоцінних продуктів (HVP). До цієї групи HVP, як правило, включають
фрукти та овочі, вино, тютюн та всю тваринницьку продукцію, у т.ч.
м’ясо, птицю та молочні продукти. Упродовж останніх декількох десятиліть
найбільше зростання було зафіксоване в групі світових імпортерів свіжих
фруктів і овочів, заморожених овочів, сухофруктів та фруктових соків.

Від виробництва високодоходних продуктів зазвичай отримують більші
надходження з гектара, більший чистий дохід на одиницю продукції при
реалізації як у свіжому, так і переробленому вигляді, або більшу додану
вартість після переробки у порівнянні з іншими культурами чи продуктами
їх переробки (Молдавське дослідження конкурентноздатності високоцінної
продукції, 2004 рік).

Маркетинг зі створення доданої вартості також відіграє дуже велику роль
у розвитку експорту. Такий маркетинг передбачає переробку або зміну
продукту шляхом приготування, поєднання, збивання, перемелювання,
лущення, екстрагування, сушення, копчення, ремесел, прядіння, маркування
та пакування. Серед інших способів збільшення вартості сільгосппродукції
можна назвати: вирощування з використанням екологічно безпечних методів,
або додавання інформаційної чи освітньої складової. Масштаби виробництва
продукції з доданою вартістю відрізняються від масового виробництва,
успіх у цьому значною мірою залежить від використаної виробником
стратегії просування продукції та реклами (Проект аграрного маркетингу
АМР США).

В Україні відсутній або недостатньо розвинутий увесь спектр технологій,
завдяки яким створюється додана вартість, що перешкоджає створенню
значних ринків для фермерів або забезпеченню конкурентноздатності АПК
України на світових ринках, у т.ч. на внутрішньому ринку, який стає
дедалі вимогливішим, та на найбільшому експортному ринку для української
продукції – російському.

Цільові ринки СНД

Реалізація продукції на експорт залишається важкодосяжною метою для
більшості виробників овочів та фруктів; продукцію, котра все ж таки йде
на експорт (зазвичай на вітчизняні міські ринки) здебільшого купують
прямо на місці випадкові перекупники (посередники), які з’являються в
сезон врожаю. Нині основними експортерами виробленої дрібними та
середніми виробниками України сільгосппродукції, в т.ч. овочів і
фруктів, є країни Балтії, Росія та Білорусь. Існують усі підстави
сподіватися, що країни СНД, передусім Росія, в найближчому майбутньому
залишатимуться основним пунктом призначення українських високодоходних
продуктів. Хоча Україна офіційно і заявила про стратегію євроінтеграції,
проте істотному доступу українських високоцінних продуктів на західні
ринки, принаймні в короткостроковій перспективі, і надалі
перешкоджатимуть вхідні бар’єри на сільськогосподарських ринках ЄС (у
т.ч. високі митні тарифи, політика протекціонізму в галузі сільського
господарства та субсидії, які ставлять у нерівне становище імпорт
сільськогосподарської та харчової продукції з інших країн) разом з
високими вимогами щодо якості продукції.

Поряд з цим, існує ще ціла низка факторів, які впливають на
довгострокову співпрацю експортерів продукції сільського господарства,
продуктів харчування з країнами СНД, зокрема:

Великий розмір ринків країн СНД та зростаючий попит на цих ринках на
високоцінні продукти, насамперед, на російському ринку.

Знайоме бізнес-середовище, що спрощує налагодження партнерських відносин
та торгових зв’язків (до початку 1990-х рр. переважна більшість
високоцінної продукції експортувалася на ринки колишнього Радянського
Союзу як у свіжому, так і в переробленому вигляді).

Наявність ринкової ніші для експорту української високодоходної
продукції завдяки якості цієї продукції та відповідності місцевим
стандартам на всій території СНД.

Цінова конкурентноздатність української високодохідної продукції завдяки
підписанню договорів про вільну торгівлю з країнами СНД.

Існування в минулому позитивного іміджу української плодоовочевої
продукції серед споживачів на цих ринках, причому цей імідж можна
відновити.

Однак, слід зазначити, що на ринку СНД також існують фактори ризику,
зокрема: нестабільність валюти, недостатня прозорість бізнесу, мінливе
законодавство та нормативні акти, все більша конкуренція на ринку та
зростаюча кількість конкурентів з країн Заходу та Сходу. (Молдавське
дослідження конкурентноздатності високодоходної продукції, 2004 рік).

Цільові ринки ЄС

У цілому ряді низці країн Європи нині існують багатообіцяючі можливості
для збільшення експорту таких овочів та фруктів: динь, яблук, солодкого
перцю, ранньої капусти, ранніх та пізніх помідорів, салату-латуку,
цукрової кукурудзи, гороху, слив, винограду, вишень і черешень, персиків
і спаржі.

На думку спеціалістів Проекту аграрного маркетингу АМР США/LOL, впродовж
наступних 3-5 років на світовому ринку домінувати в реалізації цієї
продукції буде Німеччина, скандинавські країни, Бельгія, Нідерланди,
Великобританія, Австрія, Чехія та Польща. Виробники із вищезазначених
країн вивчили та придбали обладнання для переробки, упаковки, маркування
та просування на ринок високоякісної харчової продукції; однак зараз
вони шукають менш дорогі джерела продуктів. Крім того, мережі
супермаркетів в Україні також роблять акцент на якості продукції, вони
навіть розпочали проводити навчання українських фермерів та робити
інвестиції в поліпшення технологій переробки, почавши з фруктів, овочів,
молочних продуктів та морепродуктів.

У 2004 році фермери Херсонської області, які входять до кооперативу
“Південний Союз”, почали експортувати кавуни до країн ЄС, Швеції та
Нідерландів без посередників. Кооператив запропонував доставляти кавуни
до Швеції за ціною в 0,25 доларів США за кг, у той час як кавуни з
Іспанії доставлялися за ціною 0,35 доларів США за кг. На думку покупців,
смак українських кавунів кращий, ніж смакові якості кавунів з інших
країн. Витрати на транспортування, упаковку та інші супутні витрати
склали ще 0,16 доларів США за кг. Однак херсонські фермери після цих
відрахувань все ще отримували 0,09 доларів США за кілограм, що було
значно більше, ніж 0,02 доларів США за кілограм, тобто ціни, яку вони
отримували на місцевих ринках.

У 2005 році кооператив постачав перші пробні партії перцю, цибулі,
помідорів та динь на ринки Швеції. Крім того, планується збільшити
принаймні втричі поставки кавунів – до 300 тон. У цьому році кооператив
також планує поставити 100 тон кавунів до Нідерландів. На цей момент
проводиться активне вивчення російського ринку на предмет виходу на
нього зі своєю продукцією (Проект аграрного маркетингу АМР США/LOL).

Поінформованість фермерів щодо експортних вимог

(Дослідження IFC 2004 року “Фермерство та агробізнес в Україні”,
здійснене в межах проекту розвитку агробізнесу в Україні)

1) Чи вирощені в Україні овочі достатньо якісні для того, щоб
їх експортувати?

Згідно з думкою респондентів, огірки, як правило, мають найпридатнішу
якість для експорту: 71 % виробників вважає, що огірки цілком можна
експортувати. Стосовно інших типів продукції (помідори, капуста та
цибуля) приблизно половина респондентів вважає, що якість їхньої
продукції відповідає встановленим стандартам якості. Виробники не
вважають, що українська картопля відповідає експортним стандартам. Сорок
дев’ять відсотків респондентів дотримуються думки, що якість цієї
культури уможливлює її експорт. Водночас майже третина виробників (29
%) скоріше поділяють протилежну думку.

2) Наскільки добре фермери поінформовані про вимоги до
експортної продукції?

Для визначення ступеню поінформованості в дослідженні використовувалися
такі характеристики: „повністю поінформований”, “частково
поінформований” та “непоінформований”. Результати цього дослідження
продемонстрували, що виробники найменше поінформовані про „правила гри”,
тобто перелік основних вимог до експортної продукції. Майже дві третини
сімейних ферм (62 %) незнайомі з цими правилами, 29 % – частково
проінформовані, та лише 8 % – повністю проінформовані про вимоги щодо
угод з продажу сільгосппродукції.

3) Як фермери ставляться до необхідності дотримуватися
строків постачання та вимог щодо сортування та якості?

Згідно з результатами дослідження опитані порівну розподілилися між
„неготовими”, „готовими” та „повністю готовими”.

4) Наскільки добре приватні фермери підготовлені до
задоволення потреб покупців щодо упаковки продукції?

Як показують результати, переважна більшість фермерів (73 %) не були
готовими до задоволення таких потреб (особливо це стосується овочів).
Основними причинами цього є: (1) відсутність вітчизняних виробників
високоякісних пакувальних матеріалів за прийнятною ціною; (2) виробники
не можуть дозволити собі інвестувати значні кошти в пакувальне
обладнання; (3) належним чином упакована сільгосппродукція не
користується настільки великим попитом у покупців, щоб це могло
забезпечити високу віддачу від капітальних інвестицій, які фермери
можуть зробити в пакувальне обладнання.

2. Експортно-імпортні операції з сільгосппродукцією

Впродовж останніх шести років Україна була експортером
сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Протягом цього
періоду експорт становив приблизно 10,1 мільярдів доларів США, а імпорт
– 6,5 мільярдів доларів США (HTRS 1-24 групи). У 2003 році було
експортовано сільгосппродукції з України на 2,7 мільярдів доларів США
(це більше на 17 % за цей показник у 2002 році та більше, ніж обсяг
сільськогосподарського імпорту (2,2 мільярди доларів США).

Таблиця 14. Зовнішня торгівля у галузі сільгосппродукції (групи 1-24
Української класифікації товарів у зовнішньоекономічній діяльності),
тис. доларів США

Рис. 13. Динаміка імпорту сільгосппродукції в Україні, мільйонів
доларів США

Джерело: Державний комітет статистики України (2004 рік – попередні
дані)

Імпорт

У період з 2000 по 2003 роки зростав імпорт таких товарів як харчові
добавки; птиця та риба; овочеві та фруктові пюре, сухі концентрати;
сухофрукти, спеції; інгредієнти какао та горіхи. Деякі з імпортованих
соєвих продуктів використовувалися як складники у харчовій промисловості
та виробництві комбікормів.

Україна не є членом СОТ та утримує на відносно високому рівні імпортні
мита на імпортовані продукти харчування, особливо на продукти, що
виробляються в межах країни. Крім того, зберігається власна система
ветеринарного та санітарного контролю, державних стандартів та
сертифікації імпортних товарів. Всі ці нетарифні бар’єри на шляху
торгівлі поглиблюються через існування високих витрат на розповсюдження
та перевезення. Після підписання Україною торговельних угод з
Македонією, Росією та іншими країнами СНД харчові продукти та
сільгосппродукція з цих країн користується ціновими перевагами порівняно
з продукцією, імпортованою зі США. Станом на 2003 рік частка США в
загальному імпорті продуктів харчування (HS 1-24 групи) становила 2,3 %
(29,6 мільйонів доларів США).

Експортна торгівля

Найбільшу частку експорту в 2003 році становили товари, які входять до
групи класифікації 1-24: соняшникова олія – 20 %; зернові – 15 %;
насіння соняшника – 8 %; молочні та м’ясні продукти – по 9 %; цукор та
кондитерські вироби на основі цукру – 7 %.

У 2003 році напрями експорту змінилися: частка сільгосппродукції,
відправленої до країн ЄС, зменшилася з 24 до 14 %, у той час як частка
країн СНД у валовому сільськогосподарському експорті зростала з 38 % до
48 %.

Експортні мита. На цей момент в Україні існує ціла низка експортних
обмежень у вигляді мит. Експортним митам підлягають жива велика рогата
худоба, шкіра та хутро. Крім того, зараз стягується 17 % мито при
експорті насіння соняшника, насіння льону та насіння червоного льону.

Індикативні ціни. Міністерство економіки та євроінтеграції України
затвердило список мінімальних розмірів індикативних цін на
сільгосппродукцію, по відношенню до яких застосовуються експортні мита.
До цієї продукції належать: жива велика рогата худоба, живі вівці та
барани, шкіра великої рогатої худоби, овочі, насіння соняшника, льону та
червоного льону. Ці ціни підлягають щомісячному перегляду. Станом на
січень 2003 року мінімальні ціни на живу велику рогату худобу вагою
понад 350 кг за голову були встановлені на рівні 1 200-1 300 доларів США
за тону (FOB українські порти), на насіння соняшника – на рівні 275
доларів США за тону (FOB українські порти). Згідно з цим нормативним
положенням, під час експорту не дозволяється встановлювати ціни на
рівні, нижчому від мінімального розміру, а також забезпечується
ефективність чинного експортного мита.

Джерело: Державний комітет статистики України

Рис. 14. Динаміка експорту сільгосппродукції в Україні, мільйонів
доларів США

інтернет-магазинів, товарних бірж, можна знайти за адресою: HYPERLINK
«http://www.passage.com.ua/» http://www.passage.com.ua .

3. Прямі іноземні інвестиції

Обсяг надходження прямих іноземних інвестицій в Україну є незначним
порівняно з інвестиціями, які надходять до Східної Європи та Росії.
Протягом останніх трьох років надходження прямих іноземних інвестицій в
Україну стабілізувалося на середньорічному рівні в 700 мільйонів доларів
США. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій до України станом на 1
січня 2004 року склав 6 568 мільярдів доларів США. Чистий приріст
іноземного капіталу в 2003 році становив 1 319 мільярди доларів США, що
майже вдвічі перевищує зафіксований в 2002 році показник.

Прямі іноземні інвестиції в українську економіку в 2004 році збільшилися
на 1,56 мільярдів доларів США, річне зростання становить 31,5 %, що є
свідченням того, що більше іноземних бізнесменів розпочинають свою
діяльність у країні. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій за
даними Держкомстату ( HYPERLINK «http://www.ukrstat.gov.ua/»
http://www.ukrstat.gov.ua ), станом на 1 січня 2005 року перевищив 8,35
мільярдів доларів США, що становить 177 доларів США на душу населення.
Традиційно харчова промисловість та галузь переробки продукції
сільського господарства є одними з найпривабливіших сфер для інвестицій:
17 % від загальної суми прямих іноземних інвестицій, або 852,3 мільйонів
доларів США спрямовано у цю сферу. Прямі іноземні інвестиції надійшли до
таких галузей економіки України: тютюнова промисловість, виробництво
пива, напоїв, кондитерська промисловість, виробництво харчових
концентратів (сухі товари та приправи) та виробництво соняшникової олії.
Крім того, значно зріс обсяг інвестицій у виробництво та переробку
цукру, морозива, м’яса, риби, молочних продуктів, овочів та фруктів.
Основними інвесторами були компанії з Нідерландів, США, Великобританії,
Кіпру, та Німеччини. У сферу сільського та мисливського господарства
надійшло прямих іноземних інвестицій на загальну суму 100 млн. доларів
США, що становить 2,5 % від загального обсягу інвестицій в країну.
(Комерційний гід по країні, підготовлений Комерційним Відділом
посольства США та звіт Комерційного сільськогосподарського Відділу США).

Джерело: Державний комітет статистики України

Рис. 15. Прямі іноземні інвестиції у сільське господарство України у
розрізі країн-інвесторів(на початок року), мільйонів доларів США

4. Зовнішньоекономічна діяльність

Процес вступу України до ФАО

У 2003 році Україна стала членом ФАО — Організації ООН з питань
продуктів харчування та сільського господарства. Країна отримала доступ
до системи інформації та статистики, яка стосується міжнародного ринку,
а також до автоматичних систем сучасної наукової та технічної інформації
в галузі продуктів харчування та сільського господарства. Зараз Україна
отримала змогу брати участь у:

розробці ефективних систем використання земельних, водних, лісових та
рибних ресурсів;

захисті довкілля;

створенні всесвітнього фонду рослинних і тваринних генетичних ресурсів;

встановленні міжнародних стандартів якості сільгосппродукції, які слід
розробляти з дотриманням вимог СОТ;

наданні допомоги у сфері захисту рослин;

розробці та запровадженні заходів, спрямованих на боротьбу з особливо
економічно небезпечними захворюваннями тварин;

встановленні всесвітньої системи спостереження та передачі інформації
про агро-кліматичні умови, поточний стан врожаю, біомасу та ерозію
ґрунтів (Проект аграрної політики АМР США/ПРООН).

Процес вступу України до Світової організації торгівлі

Нині Україною реалізуються заходи, спрямовані на виконання ряду важливих
завдань щодо завершення процесу вступу до СОТ. Уряд перебуває в стані
підписання протоколів про надання доступу до українських ринків товарів
і послуг. Перед цим відповідні департаменти повинні узгодити процес
поступового зниження тарифів до початку та протягом перехідного періоду
після вступу країни до СОТ.

Українську сільгосппродукцію включено до кількох категорій вразливих
товарів. СОТ та Україна повинні досягти домовленості щодо тарифних
ставок для таких товарів, навколо яких точиться суперечка: рибні
субпродукти, морепродукти, цукор, соняшникова олія, пиво та тютюнові
вироби. Крім того, Україна повинна внести зміни та модернізувати свої
санітарні та фіто-санітарні стандарти й пом’якшити або зняти технічні
бар’єри в торгівлі (TBT).

У межах програми безпеки продуктів харчування, здійснюваної Місією АМР
США в Україні, було створено Інститут безпеки та якості продуктів
харчування, який надає допомогу Україні, Молдові, Грузії та Азербайджану
в розвитку нормативної бази, законодавства з питань безпеки харчових
продуктів та їх узгодження з вимогами СОТ та ЄС. У рамках проекту
пройшли підготовку 1 000 осіб, які працюють в українській промисловості
та в державних регуляторних органах, 111 з них отримали сертифікати з
аналізу ризиків та критичних контрольних точок (HACCP) Управління з
контролю за продуктами та лікарськими препаратам США та Департаменту США
з сільського господарства. Українською та російською мовами було
перекладено п’ять посібників із тренінгів в галузі безпечності продуктів
харчування, плани HACCP було впроваджено та виконано на двох українських
переробних заводах. Крім того, було налагоджено співпрацю між
українськими та американськими регуляторними органами, зокрема з FDA
(Управління з контролю за продуктами та лікарськими препаратами), що має
на меті узгодження законодавства в галузі безпечності продуктів
харчування з міжнародними вимогами. HYPERLINK
«http://pfid.ubwlab.org/» http://pfid.ubwlab.org ; http:// HYPERLINK
«http://www.agro-iks.org/» www.agro-iks.org .

Україна повинна взяти на себе зобов’язання щодо скорочення державної
підтримки, яка надається сільському господарству країни. І нарешті, для
того, щоб Україна стала повноправним членом СОТ потрібно внести зміни до
відповідного законодавства.

Похожие записи