Реферат

на тему:

“Бразилія”

Клімат і геологічна структура – 2 основні фактори, які визначають
особливості природи Бразилії. 1/3 території займають вологі вічнозелені
екваторіальні ліси, що дає змогу країні виступати одним з найбільших
постачальників деревини у світі. У місцевих лісах можна знайти 1/4 усіх
існуючих у світі порід дерев. Однак з іншого боку бразильцям сильно
дошкуляють лісові пожежі. Решта території – тропічні ландшафти з яскраво
вираженими вологим та сухим сезонами. Саме тут панують прекрасні умови
для вирощування кави, яка є візитною карткою Бразилії на світовій арені.
Через країну протікає безліч малих і великих річок, найбільша з них –
Амазонка. Це дає змогу розв’язати проблеми водо- та енергозабезпечення,
проте часто виходячи з берегів річки завдають значних збитків.

Бразилія займає 6 місце у світі за кількістю населення. В основному воно
сконцентроване вздовж атлантичного узбережжя і проживає у мегаполісах.
Рівень урбанізації досить високий 57 %. В утворенні бразильської нації
головну роль зіграли 3 раси. Відбувалось постійне змішування місцевих
аборигенів з португальцями та африканцями. У країні також проживає
найбільша у світі діаспора японців –274 тис. чол. Проте в цілому
демографічну ситуацію можна охарактеризувати як спокійну. частина
індійських племен зберегла свою культурну самобутність, а частина –
асимілювалась. З повним правом можна говорити про єдину бразильську
націю з єдиною державною мовою – португальською. Серед проблем варто
виділити демографічно – кількість населення країни стрімко зростає.

Динаміка економічного розвитку досить висока. За останні 50 років країні
вдалося збільшити свій ВВП в 11 разів. Середні темпи зростання 6 %. Нерв
економічного життя проходить по пд.-сх. штатам, причому 50% економічно
зайнятого населення проживає в Сан-Паулу. З одного боку така
концентрація ресурсів значно підвищує ефективність економічної системи,
з іншого – вона є небезпечною на випадок війни.

Бразилія володіє значним комплексом сучасних галузей промисловості.
Частка обробної промисловості досягає 30% ВВП. Такі галузі як чорна
металургія, автомобілебудування та нафтохімія відповідають світовим
стандартам і є найбільш конкурентноспроможними. Країна займає передові
позиції в авіа- та суднобудуванні.

Сільське господарство є джерелом промислового розвитку. Бразилія –
найбільший експортер кави на світовому ринку і знаходиться на другому
місці по виробництву цукрової тростини. Однак сама система ведення с/г
дуже недосконала. В Бразилії переважає плантаційний метод, в результаті
45% земель сконцентровано в руках 1% власників, що породжує соціальні
конфлікти і протести безземельних селян.

Матеріальні інфраструктура розвинута слабо. Однією з її рис є різкі
відмінності в регіональному розвитку. Так, на пд.-сх. зосереджено 70%
потужностей переробної промисловості, з яких 59% припадають на один
штат.

Внутрішній ринок вузький, що визначається фахівцями як основний недолік
бразильської моделі розвитку. В результаті 60% населення живе поза
сучасним господарством.

У сфері послуг зайняті 41% населення, сама вона є найбільшим сектором
економіки. Це є риса, характерна для високорозвинених країн.

На долю Бразилії припадає 0,8% світового експорту. В основному це
метали, автомобілі, кава, цукрова тростина та соя. Найбільші торгові
партнери – США, Мексика, Аргентина, Японія, а також країни, що
розвивають, в тому числі й Україна.

Характерною рисою бразильського ринку праці є те, що темпи зростання
економічно активного населення переважають темпи зростання населення в
цілому. Зараз ринок праці перенасичений, що породжує безробіття на
низькі зарплати в країні.

Країна має хорошу наукову базу. На високому технологічному рівні
здійснюється виробництво озброєння, в окрему галузь виділилось
виробництво мікро- та міні- ЕВМ. Значне місце посідає верстатобудування.
Однак сфера науки розвивається досить повільно, оскільки законодавство
недосконале і й інвестиції в науку дають віддачу через тривалий строк.
Крім того дорога дослідно-експериментальна база і є відчутна нестача у
висококваліфікованих кадрах.

Однією з головних соціальних проблем Бразилії є переселення людей з
сільських місцевостей у міста. В результаті в екстренному порядку
необхідно вирішувати проблеми шкільної освіти, охорони здоров’я,
житлобудування, енергозабезпечення, транспорту, зв’язку та безробіття.

Серед екологічних проблем на першому місці стоять вирубка лісів,
боротьба з паводками та лісовими пожежами.

Бразилия не смогла полностью преодолеть последствия военной диктатуры,
однако постепенно страна приобретала форму парламентской демократии.
Главой государства, правительства и верховным главнокомандующим является
президент. Он обладает полномочиями издавать чрезвычайные указы, которые
отменяются через 30 дней, если их не одобрит конгресс, но каждые 30 дней
могут издаваться повторно. Высший законодательный орган – Национальный
конгресс – состоит из двух палат: верхней – федерального сената (81
место) и нижней – палаты депутатов (503 места). Выборы проводятся прямым
и тайным голосованием. Сенаторы избираются по три человека от каждого
штата и федерального округа Бразилия сроком на восемь лет, а депутаты –
пропорционально численности населения сроком на четыре года.

На президентских выборах в октябре 1994 кандидатом от ПТ был назначен
Лула. Его основным соперником стал Фернанду Энрикисщте Кардозу, министр
финансов в правительстве Франку, основатель центристско-левой СДП и
кандидат от трехпартийной центристской коалиции. Хотя нельзя
недооценивать способности Кардозу как политика, эффективность нового
плана стабилизации национальной валюты (plano real), предложенного им в
бытность министром финансов, оказалась решающим фактором, обеспечившим
его успех на выборах 1994.

Коалиция, поддерживавшая Кардозу (ПБСД, БПР и ПЛФ), набрала всего 210
мест из 514 в палате депутатов, но по соглашению, заключенному в декабре
с ПБДД, имевшей 107 мест, Кардозу заручился «поддержкой
неорганизованного большинства» и был избран президентом страны. Его
инаугурация состоялась 1 января 1995. Состав национального конгресса на
выборах 1994 был существенно обновлен: 70% депутатов были избраны
заново.

Система партий, преобладавшая в 1945–1965, была унаследована от эпохи
Варгаса. Социально-демократическая партия (СДП), поддерживаемая
преимущественно землевладельцами и промышленниками, и Бразильская
трабальистская партия (БТП), представляющая организованных рабочих и
другие группы лиц с низкими доходами, были сформированы сторонниками
Варгаса. В течение большей части этого периода правительство опиралось
на хрупкую коалицию этих двух партий. Самым влиятельным оппонентом этой
коалиции стал Национально-демократический союз (НДС), сходный по составу
с СДП, но объединявший противников Варгаса. Существовал также ряд
второстепенных партий.

В 1990-е годы Бразилия оставалась ведущей военной силой в Латинской
Америке. В 1997 в рядах ее вооруженных сил служило 314,7 тыс. человек
(включая 132 тыс. призывников), в т.ч. в армии 200 тыс. (125 тыс.
призывников), на флоте 64,7 тыс. и в авиации 50 тыс. В органах
государственной безопасности насчитывалось 385,6 тыс. человек. Расходы
на оборону в бюджете 1997 составляли 15,9 тыс. реалов.

Внешняя политика. Бразилия была одним из первых государств, которое
отказалось от покровительства Великобритании и установило отношения с
США. Позже, в 1960-е годы, она попыталась добиться экономической
независимости от США. В последующие годы конституционные правительства
соседних странах одно за другим становились жертвами военных путчей,
которые совершались зачастую с одобрения бразильского правительства.
Движение за создание открытого общества, начавшееся в конце 1970-х
годов, продемонстрировало ведущую роль Бразилии, которая стала проводить
независимую внешнюю политику.

В начале 1990-х годов экономика Бразилии была отягощена гиперинфляцией и
внешним долгом порядка 115 млрд. долл. (по этому показателю страна
занимала третье место в мире). Тем не менее сама Бразилия выполняла роль
кредитора по отношению к соседним странам, занимая девятое место в мире
по уровню развития экономики.

Между военными ведомствами США и Бразилии в 1960-е годы установились
тесные связи, но в 1970-е годы отношения испортились из-за расхождений
по ряду вопросов, в частности – из-за притязаний Бразилии на широкую
зону территориальных вод, подписания соглашения между Бразилией и ФРГ об
использовании атомной энергии, выступления президента США Джимми Картера
по поводу нарушений прав человека в Бразилии. Кроме того, в военных
кругах нарастало недовольство стремлением США упрочить свои позиции в
Бразилии.

С конца 1980-х годов отношения между США и Бразилией развивались
преимущественно по линии внешней торговли, но омрачались взаимными
обвинениями в протекционизме. США, протестуя против установленных
Бразилией таможенных пошлин и квот, экспортных субсидий и импортных
ограничений, отсутствия защиты патентных и авторских прав и ограничения
иностранных инвестиций в компьютерную промышленность, в 1988–1989
наложили эмбарго на торговлю с этой страной. В октябре 1991 Коллор
подписал указ об отмене таможенных пошлин на компьютерную продукцию.

Бразилия последовательно расширяла дипломатические и торговые отношения,
особенно со странами Африки и Ближнего Востока. Соглашения, заключенные
с Аргентиной и Уругваем в 1986, позволили значительно расширить торговлю
в этом регионе, а строительство совместно с Парагваем крупнейшего в мире
гидроэнергетического комплекса Итайпу способствовало укреплению связей
двух стран. Бразилия начала сотрудничать с Аргентиной (своим
традиционным соперником в Южной Америке) в области атомной энергетики. В
1991 Бразилия, Аргентина, Уругвай и Парагвай подписали меморандум об
организации Южноамериканского общего рынка, который вступил в силу в
1995. Впоследствии в эту организацию на правах ассоциированных членов
вошли Чили и Боливия. Бразилия также провозгласила полную приверженность
Тлателолькскому договору, провозглашавшему Латинскую Америку и Карибский
регион безъядерной зоной. В 1997 Бразилия подписала Договор о
нераспространении ядерного оружия.

PAGE

Похожие записи