РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ

«Автономна Республіка Крим»

Автономна республіка Крим утворена як Кримська область 30 червня 1945
року, статус республіки одержала в 1991 році. Її площа становить 26,1
тис. кв. км (4,3% від території України). Чисельність населення — 2134,7
тис. чоловік (4,3% населення України), у тому числі міське населення —
1338,3 тис. чоловік (62,7%), сільське — 796,4 тис. осіб (37,3%).
Щільність населення — 81,8 чол. на кв. км.

Розташована на Кримському півострові і є самим південним регіоном
України. На заході і півдні омивається Чорним, на сході — Азовським
морями. Керченською протокою відділяється від Росії. Протяжність
автономної республіки з півночі на південь становить 210 км, із заходу
на схід — близько 325 км. По суші межує з Херсонською областю. З
материком Крим з’єднаний вузьким (8 км) Перекопським перешийком, по
якому проходять залізниця і автомобільна дороги. Другий транспортний
вихід з території Криму — за штучної насипу через Сиваш. Діє також
поромна переправа «Кавказ» між Керчю і Таманським півостровом Росії.

В адміністративному відношенні республіка включає в себе 14
адміністративних районів, 16 міст, в тому числі 11 міст обласного
підпорядкування, 56 селищ міського типу, 957 сільських населених
пунктів.

Адміністративний центр — місто Сімферополь, перша згадка датована XVI
століттям, містом є з 1784 року. Населення міста налічує 338,9 тис.
осіб.

Територія Криму відрізняється значним природним різноманітністю.
Кримські гори, розташовані в південній частині півострова, визначають
поділ території на північну — рівнинну (т.зв. Степовий Крим) і південну
гірську (Гірський Крим). Вздовж південного підніжжя Кримських гір
простягається вузька смуга галечникові Південного берега Криму. Корисні
копалини представлені залізними рудами, родовищами природного газу на
шельфі Азова, а також родовищами будівельних матеріалів. У районі
Карадага родовища напівдорогоцінного каміння. Південний берег Криму —
одна з найважливіших курортних зон СНД (кліматотерапія, морські купання
з червня по жовтень, бруду).

Клімат північної частини помірно континентальний, сухий; південній —
субтропічний середземноморського типу.

Річки Криму невеликі і маловодні (р. Салгир, Бельбек, Чорна, Кача, та
ін), на найбільших з них створені водосховища, службовці джерелами
водопостачання міст. Найбільшою водною артерією є Північно-Кримський
канал, водами якого зрошуються поля. У Криму велике кількість лиманних
солоних озер (оз. Сасик, Червоне, Сакське та ін.)

Кримський півострів є спрадавна слов’янської землею (слов’яни проникають
і селяться тут вже у VIII столітті). Найдавнішими мешканцями півострова
вважаються кіммерійці, які в основному жили в Північному Причорномор’ї і
селилися в Криму. У роки середньовіччя частина Кримського XII ст.). С
?півострова входила до давньоруське Тмутараканське князівство (X 1475 по
1774 рр.. Воно було васалом Османської імперії.

У 1783 р. Крим увійшов до складу Росії. У 1784 р. була утворена
Таврійська область, до складу якої увійшли Кримський півострів, Тамань і
землі на північ від Перекопу до Дніпропетровського намісництва. Через 12
років її територія увійшла до складу Новоросійської губернії. Наприкінці
XVIII століття Крим став інтенсивно заселятися вихідцями з центральних
районів Росії. 18 жовтня 1921 утворена Кримська АРСР. У 1944 р. з Криму
були виселені кримські татари і представники інших неслов’янських
народів. Після закінчення війни сюди почалося переселення населення з
територій СРСР, які особливо сильно постраждали. У червні 1945
р.Кримська АРСР була перетворена в Кримську область.У 1954 р. Кримська
область зі складу РСФСР була передана до складу Української РСР. У 1991
р. Кримська область була перетворена в Республіку Крим, яка входить до
складу України.

Крим являє собою яскравий приклад складної мультинаціональної і
мультикультурному соціальної системи. Протягом 1990-х років у цілому по
Криму фіксується стабільна тенденція зниження чисельності населення.
Спад чисельності регіону визначається як природним спадом, так і
міграційним відпливом, причому їх співвідношення в Криму практично
рівне.

Віковий склад населення республіки характеризується більш високою
часткою осіб працездатного віку в порівнянні з середньоукраїнські
показники і кілька підвищеним питомою вагою молодших вікових груп.

Історично в Криму склалася складна етнічна структура населення.
Українська регіональна громада Криму — сама нечисленна в Україні.
Найбільша частка населення Криму представлена російськими (на їх частку
в загальній складності припадало понад 2 / 3 всього населення), в той
час як українці складали трохи більше чверті його жителів. Протягом
1990-х років в етнічній структурі населення Криму намітилися деякі
зміни. Вони пов’язані, по-перше, з міграційним припливом кримських татар
і відтоком представників інших етносів (перш за все росіян) за межі
республіки. Найбільша кількість кримських татар зафіксована в
центральних і західних районах республіки, в деяких з них частка
кримських татар складає більше 25%.

Серед релігійних організацій переважають громади Української
православної церкви Московського Патріархату, також досить помітний
вплив мають мусульманські організації.

Територія заселена украй нерівномірно. При середній щільності населення
81,8 чол. на кв. км на території курортних південнобережних міськрад він
піднімається до 100 чол. на кв. км. Для Кримського півострова характерна
специфічна структура розселення. Її основу складають кілька базових
елементів. По-перше, це два великих центри Сімферополь і Севастополь і,
по-друге, дві «курортні» групові форми розселення — південнобережна і
Саксько-Євпаторійська. Порівняно рівномірна і досить протяжна однорідна
мережа розселення спостерігається в степовій частині півострова. У двох
центрах розселення Криму і тяжіють до них населених пунктах в цілому
проживає близько третини всього населення Криму. У межах Південнобережне
лентообразной групи міськрад концентрується в цілому майже понад 17%
усього населення республіки, або майже 15% усього населення півострова,
включаючи Севастополь. У західній курортній зоні, до складу якої входять
міста Саки і Євпаторія, а також близькі населені пункти, сумарна
кількість наявного населення складає приблизно 9% населення республіки.

Природно-кліматичні умови півострова визначили провідне розвиток
санаторно-курортного господарства, яке має міжнародне значення. Значною
мірою з цією сферою діяльності пов’язана спеціалізація та інших галузей
сфери послуг. У галузевій структурі промислового комплексу провідне
місце займає харчова промисловість, орієнтована на переробку місцевої
сировини. Серед її галузей загальноукраїнського значення відіграють
виноробна (Массандра), рибообробне (Керч, Ялта), консервна
(Сімферополь), ефіромасленічная (Сімферополь, Бахчисарай, Алушта, Судак)
і тютюново-ферментаційний (Ялта, Сімферополь, Феодосія). У Криму
функціонує хімічний комплекс, який представлений Сімферопольським
заводом пластмас, Сакським хімічним заводом і іншими.

Сільське господарство багатогалузеве. Однак провідна роль належить
зерновим господарству. На поливних землях вирощують рис і технічні
культури. Розвинене садівництво і виноградарство, вирощування
ефірно-олійних культур.

Основні визначні пам’ятки: державний архітектурно-історичний заповідник
«Судацька фортеця» у м. Судак, державний історико-архітектурний
заповідник у м. Бахчисарай, Алупкінський державний палацово-парковий
музей-заповідник.

Вигідне економіко-географічне положення Автономної Республіки Крим
обумовлено тим, що автономія займає територію Кримського півострова,
розташованого на півдні Східної Європи між 46 ° 15′-44 ° 23 ‘північної
широти і 32 ° 29′-36 ° 39’ східної довготи. Площа Автономної Республіки
Крим займає 26,1 тис. км2, що складає 4,3% території України.

Крим розташований у широтному поясі Земної кулі, і знаходиться на рівних
відстанях від екватора і Північного полюса.

На півночі півострів з’єднаний з материком вузьким (7-23 км)
Перекопським перешийком. Із заходу і півдня півострів омивають Чорне
море, зі сходу — Керченська протока, а з північного сходу — води
Азовського моря і його затоки Сиваша.

Чорне море — дуже глибока (до 2245 м), майже замкнута, овальної форми,
водойма. За площею своєї водяної поверхні (413488 км 2) ця плоскодонна
улоговина більш ніж у 15 разів перевершує площу Кримського півострова.

Азовське море, навпаки, дуже мілководне. Найбільша глибина не перевищує
13,5 м. Набагато уступає воно Чорному морю і по площі (37 600 км 2).

З півночі на південь півострів простягнувся на 180 км, а з заходу на
схід — на 360 км. Межує з Херсонською і Запорізькою областями України,
Краснодарським краєм Російської Федерації. У Криму переважають морські
кордони, довжина берегової лінії становить близько 1500 км.

Багатством Криму є його м’який, близький до середземноморського, клімат,
для якого характерно достаток сонця, тепла і світла.

Клімат Криму визначається його географічним положенням, рельєфом і
впливом омивають морів. Для нього характерна велика кількість годин
сонячного сяйва, але разом з тим для більшості районів — нестача вологи.
Велика кількість сонячних днів (2180-2470 годин на рік), тепле море,
помірно вологе повітря, насичене солями моря, прекрасні мінеральні
джерела, ефективні лікувальні грязі — все це робить незабутнім
перебування на півострові. Клімат північної рівнинної частини Криму
помірно-континентальний з короткою малосніжною зимою і помірно жарким
посушливим літом.

За кількістю тепла і вологи Крим відноситься до числа відносно
сприятливих районів для розвитку землеробства. Відбувається активна
вегетація пшениці, кукурудзи, більшості плодових культур і винограду.

Крим по праву називають природною перлиною Європи. Тут, на стику
помірних і субтропічних широт, найрізноманітніші природні ландшафти:
гори і рівнини, стародавні вулкани і сучасні грязьові сопки, моря й
озера, ліси і степи, природа Кримського субсередземномор’я і
напівпустелі Присивашшя…

Невипадково цей куточок унікальної землі здавна привертає увагу людей, а
в останні десятиліття став дійсною «меккою» для мільйонів курортників і
туристів.

З висоти пташиного польоту, чи при погляді на фізичну карту Криму, можна
добре уявити собі основні риси географії півострова. Немов стародавнє
ім’я кістяка Тавриди, височіє на півдні Гірський Крим. На північ від
нього простягаються рівнини, на сході розкинулася Керченська
пагорбкуватість. Кримські гори велетенським кам’яним рубцем відсікають
притиснувшийся до Чорного моря субсередземноморський Південний берег
Криму, а північніше їх, ребрами гряд, простирається лісостепове
передгір’я.

Кримські гори стрімкою стіною обриваються в бік морського узбережжя, а
протилежні їхні схили пологі. Найвищі вершини — Роман-Кош (1545 м),
Ай-Петрі (1232 м), Чатир-Даг (1527 м), Північна Демерджи (1356 м),
Стрімкі стіни, висотою від 200 до 400 метрів, простягаються уздовж
узбережжя від мису Айя до селища Гурзуф.

По території республіки протікає 257 річок довжиною більш 5 км. Найбільш
велика — Салгір, довжиною 220 км, а найбільш повноводна — Бельбек
(витрата води до 150 літрів в секунду).

На півострові, головним чином, уздовж узбережжя, нараховується більше 50
солоних озер, які використовуються для одержання солей і лікувальних
грязей: Сакське, Сасик, Донузлав, Бакал, Старе озеро, Червоне озеро,
Акташське, Чокракське, Узунларське та ін

У Криму з кожним роком усе більше відпочиваючих і туристів: за останні
70 років потік рекреантів зріс у 100 разів! У цих умовах особливу
цінність і науково-екологічний інтерес представляє природно-заповідний
фонд Криму.

На частку заповідного фонду припадає більш 135 тисяч гектарів території
півострова, що складає 5,2% його площі. Заповідний фонд відіграє істотну
роль у збереженні створінь неживої і живої природи, стабілізує
екологічну ситуацію на півострові.

Крим є унікальним регіоном України, де на порівняно невеликій території
розташовано 152 об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі: 6
природних заповідників, 30 заказників, 69 пам’ятників природи, 2
ботанічних сади, 1 дендрологічний парк, 31 парк-пам’ятник
садово-паркового мистецтва, 8 заповідних урочищ, 1 зоопарк.

У Криму відомо більш 200 родовищ корисних копалин. Загальнодержавне
значення мають залізні руди (Керченський залізорудний басейн), солі
Сиваша і приморських озер (Старе, Червоне та ін), природний газ
(Чорноморські родовища), флюсові вапняки (Балаклавське, Керченське
родовища та ін), цементні мергелі (Бахчисарай), гончарні й відбілюючі
глини (передгір’я). Для лікувальних і рекреаційних цілей
використовуються лікувальні грязі і мінеральні джерела (Саки, Євпаторія,
Феодосія та ін), піщані і галькові пляжі (західне і південне узбережжя,
Приазов’я).

Кліматичні умови Криму дуже різноманітні. Крим оточений водним басейном,
перетнутий гірським плато, з пологими схилами на північ і крутішим — на
південь (до Чорного моря), який захищений від впливу північних вітрів.
Гори прорізають долинами. На різних висотах над рівнем моря
зустрічаються свої умови, що впливають на характер клімату.

Кожен схил кримських гір має свої кліматичні умови, бо піддається в
більшій чи меншій мірі впливу тих чи інших панівних вітрів. Найтеплішою
частиною Південного берега є простір від мису Айя до мису Ай-Тодор, так
як ця частина узбережжя знаходиться як би в вітрової тіні від холодних
північних і північно-східних вітрів. Від Ай-Тодора вже стає помітним
вплив східних вітрів і, таким чином, друге місце за теплоті займає
частину Південного берега від Ай-Тодора до Алушти, а третє місце за
теплоті — від Алушти до Коктебеля, причому ступінь поступового переходу
від теплого клімату до більш холодного як би варто паралельно з
поступовим зниженням висот гір від Алушти до Феодосії. Феодосія вже
відкрита північним і північно-східним вітрам, і її клімат, що має свої
місцеві особливості, ближче підходить до клімату Керченського
півострова.

Тепле повітря, що приходить в Крим з півдня, відносно вільно проникає
через невисокі Кримські гори в степові райони півострова. При вторгненні
ж холодного щільного арктичного повітря гори перешкоджають його
проникненню на ПБК. У цьому плані дуже показово порівняння середньої
січневої температури повітря в центральній частині рівнинного Криму
(смт. Красногвардійське) і в Ялті — відповідно -2 ° С і +4 ° С. Якби в
Криму не було гір, то Південний берег мало чим відрізнявся б від
степового узбережжя Чорного та Азовського морів. При цьому велика роль
не стільки висоти Кримських гір, скільки їх загального напрямку — із
заходу на схід, паралельно узбережжю.

Крим відноситься до числа найбільш сонячних районів європейської частини
СНД. Річна тривалість сонячного сяйва тут змінюється в межах 2180 — 2470
годин. Особливо вона велика на морському узбережжі, де бриз перешкоджає
утворенню хмар. З річної суми радіації Крим отримує взимку приблизно
10%, навесні — 30%, влітку — 40% і восени — 20%. Найбільша кількість
сонячного тепла півострів одержує теж влітку. Мінімальна кількість
припадає на гірські райони, а максимальне — на західне узбережжя. Але як
би там не було, у грудні та січні на одиницю земної поверхні за добу
надходить тепла в 8 -10 разів більше, ніж, наприклад, в
Санкт-Петербурзі.

Взимку над південною частиною європейської території СНД у широтному
напрямку часто встановлюється вісь підвищеного атмосферного тиску, а над
Чорним морем — зона зниженого тиску. Внаслідок цього в Крим часто
вторгаються холодний і сухий континентальний повітря помірних широт або
арктичне повітря. З цим пов’язані різкі зниження температури та сильні
північно-східні вітри. У той же сезон відносно часто сюди приходять
циклони з Середземного моря, які приносять тепле повітря тропіків.
Середземноморські циклони, як правило, затримуються в північно-західній
частині Чорного моря. Внаслідок цього тепле повітря впливає, перш за
все, на південно-західну частину гірського Криму. Саме тому зима в Криму
волога із частим випаданням опадів і малим випаровуванням. Тим не менш,
взимку опадів випадає майже в три рази менше, ніж влітку.

Часті відлиги взимку приводять до великих коливань температури і
нестійкості і малопотужність сніжного покриву.

Весна в Криму протікає швидко завдяки збільшенню висоти сонця і
тривалості дня, зменшенню хмарності та припливу південного теплого
повітря. У внутрішніх районах Криму спостерігається значне збільшення
температури вже від лютого до березня. Весна — найбільш сухий і вітряний
сезон року з частими «поверненнями холодів», з нічними морозами,
ранковими заморозками, особливо в улоговинах і річкових долинах
передгір’я, що негативно позначається на ранньоквітучих кісточкових
плодових деревах і теплолюбна винограді.

Влітку в Криму переважає ясна, жарка погода з проявом місцевих бризів,
гірничо-долинних і схильних вітрів. Внаслідок того що континентальне
повітря помірних широт перетвориться тут у місцевий тропічний, на
півострові переважає посушлива погода.

Морські повітряні маси і атлантичні циклони приносять у цю пору року
опади. Випадають рясні, інтенсивні, але найчастіше короткочасні дощі.
Літо в Криму триває 4 — 5 місяців.

Осінь тут — кращий сезон року. Погода тиха, сонячна і помірно тепла.
Осінь тепліше весни на 2 — 3 ° С у центральних і на 4 — 5 ° С у
приморських районах. Різка зміна погоди відбувається, як правило, у
другій половині листопада.

У Криму річне зміна температури майже збігається зі зміною припливу
сонячної радіації. Середньомісячні температури повітря в основному
змінюються з півночі на південь, за винятком Південного узбережжя, де
зміни відбуваються на схід та на захід. Найчастіше найбільш холодним
місяцем є січень або лютий. Найнижча середня температура (-4 ° С) в
січні спостерігається в горах, а найбільш висока (близько 5 ° С) — на
ПБК. Найвища середньомісячна температура найчастіше в липні, коли вона
досягає +23 +24 ° С, у горах — 16 ° С.

Протягом доби найбільш низькі температури спостерігаються перед сходом
сонця, а найбільш високі — в 12 — 14 годин. Бризової вітри знижують
денну температуру та підвищують нічну, у результаті чого добова
амплітуда на морському узбережжі менше, ніж удалині від нього.
Абсолютний мінімум температури повітря буває переважно в січні — лютому
і становить у передгір’ї, і до -37 ° С.

У Криму 80-85% річної суми опадів випадає у вигляді дощу. Число днів з
дощами коливається від 80-130 у степових районах до 150-170 у горах.
Влітку в Криму спостерігається не більше 5-10 днів з дощами за місяць.

Найбільша температура повітря, що спостерігалася в Криму, 38.1 ° у тіні
була відзначена в Севастополі. Найменша температура -30 ° спостерігалася
в Криму в районі Сімферополя і Красноперекопська. Таким чином
температура в Криму змінюється в межах 68.1 °, маючи річні середні
значення від 10 ° до 13 °.

На 01.11.2009 року в Автономній Республіці Крим проживало 1966,4 тис.
чол. Протягом 2009 року кількість населення зменшилася, на що, головним
чином, вплинуло природне скорочення. Унаслідок внутрірегіональної
міграції в 2009 році міське населення збільшилося за рахунок сільського.

Населення Автономної республіки Крим розміщено по території півострова
нерівномірно. При середній щільності населення 75,4 чол. / км 2,
щільність у рівнинній частині Криму перевищує 30 чол. / км 2, у горах —
близько 10 осіб / км 2, у передгір’ї — близько 150 осіб / км 2, а на
узбережжі — більше 300 осіб / км 2.На узбережжі Криму, що є найбільш
цінною в рекреаційному відношенні територією, мешкає 50% населення
республіки. А якщо до рекреаційно-цінних територій віднести також гори і
передгір’я, то показник зросте до 75%.

Для Криму характерні зростання числа міст, а також селищ міського типу і
відносна стабільність сільських поселень. З огляду на розширення мережі
рекреаційних підприємств (санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів і
т. д.), кількість поселень міського типу на узбережжі збільшилося за 50
років більш ніж у два рази.

Сільські населені пункти розташовані по Криму нерівномірно. При
загальній кількості 950 сільських поселень і середній густоті 4
поселення на 100 км 2, у Сімферопольському районі густота сільських
поселень складає 6, а в Чорноморському районі — 2,2 поселення на 100 км
2.

Територія і кількість наявного населення по регіонах Автономної
Республіки Крим на 01.11.2010 року

Автономна Республіка Крим26,0811966,4м. Алушта0,60052,5м.
Армянськ0,16225,1м. Джанкой0,02637,5м. Євпаторія0,065123,3м.
Керч0,108147,7м. Красноперекопськ0,02230,2м. Саки0,02924,7м.
Сімферополь0,107360,5м. Судак0,53929,9м. Феодосія0,350105,8м.
Ялта0,283141,2райони
Бахчисарайський1,58990,0Білогірський1,89464,0Джанкойський2,66775,2Кіровс
ький1,20854,0Красногвардійський1,76690,8Красноперекопський1,23129,8Ленін
ський2,91963,8Нижньогірський1,21251,4Первомайський1,47436,1Роздольненськ
ий1,23134,6Сакський2,25777,3Сімферопольський1,753154,9Радянський1,08034,
3Чорноморський1,50931,9

Склад населення Автономної Республіки Крим за підсумками Всеукраїнського
перепису населення 2001 року.

Особливістю національного складу населення Автономної Республіки Крим, є
його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення
на території Автономної Республіки Крим проживають представники понад
125 національностей і народностей.

Дані щодо найбільш численних національностей по Автономній Республіці
Крим приведені нижче:

НаціональністьКількість, тис.
чолУсього2024,0російські1180,4українці492,2кримські
татари243,4білоруси29,2татари11,0вірмени8,7євреї4,5поляки3,8молдавани3,7
азербайджанці3,7узбеки2,9корейці2,9греки2,8німці2,5мордва2,2чуваші2,1циг
ани1,9болгари1,9грузини1,8марійці1,1

У таблицю включені дані про національності, частка яких у загальній
кількості постійного населення АРК становить не менше 0,1%.

Література

1. Скуратович О.Я., Круглик Л.І., Коваленко Р. Р. Загальна географія:
Підруч. для 6 кл. – 2. К.: Зодіак -ЕКО, 2005. – 319 с.

3. Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія материків і
океанів: Підруч. для 7 кл. серед. шк. – К: Абрис. – 376 с.

4. Кобернік С.Г., Скуратович О.Я. Географія материків і океанів: Підруч.
для 7 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Навчальна книга, 2005. –
319 с.

5. Корнєєв В.П., Герасимчук В.М., Пічугін Б.В. Географія материків і
океанів: Підруч. для 7 кл. – К.: Освіта, Шкільна освіта, 2003. – 256 с.

6. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України: підруч. для 8 – 9 кл.
серед. шк. 7. К.: Зодіак- ЕКО, 2004 – 432 с.

Похожие записи