Реферат НА ТЕМУ:
Забезпечення диференційного підходу до учнів при формування рухових
умінь і навичок у дітей різного шкільного віку
Єдність фізичного і психічного розвитку людини зумовлена цілісністю
людського організму, спільністю впливів природних особливостей і
об’єктивних умов, розумової і фізичної діяльності за провідної ролі
соціальних факторів.
Головною умовою впливу фізичних вправ на зміцнення здоров’я підлітка і
розвиток його психічної сфери є позитивне ставлення до них самого
підлітка. Воно формується насамперед під впливом способу життя сім’ї,
організації побуту, праці і відпочинку, відношенням дорослих до фізичної
культури і спорту. Погляди батьків на значення фізичних вправ, які
виявляються в їхніх розмовах і конкретних діях щодо включення в свій
розпорядок дня занять фізичними вправами, сприймається як частина життя
дорослих, якою належить підліткам оволодівати. Якою мірою цей аспект
життя підлітки будуть використовувати як приклад для себе, залежить від
загальної від загальної духовної культури сім’ї, яка виявляється у
взаємній повазі, чуйності, зацікавленості справами один одного. Від
змісту порад, зауважень, бесід батьків з дітьми залежить їхнє ставлення
до фізичної культури і вміння включити її в свій режим дня.
Стійка звичка до занять фізичною культурою з’явиться лише в тому
випадку, якщо підліток бачить зразок подібних дій в сім’ї.
Внаслідок недостатнього життєвого досвіду діти схильні до наслідування.
Засвоюючи досвід старших, дитина копіює спосіб дій і поведінки людини,
яку вона поважає. Якщо молодші школярі схильні до наслідування в усьому,
то підлітки наслідують вибірково. Так, захопившись спортом, підліток
бере за зразок улюбленого спортсмена, а батьків наслідує в організації
занять фізичною культурою, ставленні до фізичної праці.
У своїй роботі з дітьми я допомагаю їм знайти зразок для наслідування в
здоровому способі життя, застерігаю їх від сліпого копіювання, привертаю
увагу до мотивів занять фізичною культурою і спортом, форм самостійної
роботи, які потребують виявлення індивідуальних особливостей психічного
і фізичного розвитку, здобувати знання про вплив рухів на функції
організму і розумно використовувати їх.
Гідним зразком для наслідування може бути людина, яка займається
фізкультурою свідомо, ставить перед собою певні завдання (зміцнити
здоров’я підвищити працездатність шляхом самостійного підбору вправ, які
відповідали б індивідуальним особливостям фізичного розвитку). Я
постійно поповнюю знання про анатомічну будову і фізіологічні функції
організму, їх індивідуальні виявлення на певному віковому етапі,
розвиваю вміння керуватися цими знаннями, організовуючи свої заняття
фізкультурою з дітьми не тільки заради особистої, а й соціальне значущої
мети.
Одночасно вказую на зміст і значення рухів. Форма такого пояснення
залежить від віку. Так, підлітку можна сказати: „Для зміцнення м’язів
ніг і спини роби присідання, на одній нозі або на двох ногах,
намагаючись не нахилятися уперед, держи спину в напруженні, плечі
опусти, розведи, дивись уперед, спробуй присідати в повільному,
середньому, швидкому темпі”. Треба вказати підлітку на його помилки у
вправах.
Набуття навіть мінімального рухового досвіду є базою для виконання
простих, а потім і складніших рухів за описом. Керівництво виконанням
рухів за допомогою слова активізує всі психічні процеси, орієнтує на
осмислення рухів. З віком подібний досвід слід розширювати і
поглиблювати.
Розвитку уваги сприяє збільшення кількості вимог до виконання вправ. Не
слід щоденно нагадувати про деталі техніки рухів. Знаючи їх, підліток
повинен відновити їх в пам’яті і відтворити. В цьому йому слід
допомогти, нагадавши про особливості техніки руху, запропонувати
самостійно виразити свої поняття про інші деталі техніки в словах і
рухах.
Найпростіший спосіб запам’ятовування рухів – їх багаторазове повторення
з дотриманням вимог до їх техніки. Рух можна розчленувати і повторювати
за частинами. Раціональний спосіб запам’ятовування потребує виділення
основної деталі вправи і насамперед відтворення її, а потім – інших.
Потрібно відтворювати знайомі рухи в такій послідовності, яка має певний
зміст. Підлітки повинні знати, що вправи ранкової зарядки не можна
виконувати в будь-якій послідовності, тому що організм не зразу
пристосовується до навантаження. Тому спочатку треба виконувати вправи
для збільшення рухливості в суглобах і тільки потім – вправи, спрямовані
на розвиток швидкості, сили, спритності, координації рухів. Під час
виконання усіх вправ треба слідкувати за диханням, яке має бути
ритмічним і глибоким.
Кожна вправа виконується з урахуванням елементів техніки, їх позитивного
впливу на організм. Підлітки знають ряд вправ для розвитку витривалості,
швидкості, спритності, сили м’язів ніг, рук, спини, черевного преса.
Однак важливо не тільки знати, а й уміти ними оперувати. Тому за
наявності у дітей навіть мінімальних подібних знань я даю завдання
скласти комплекси з 2-3 вправ для розвитку тих чи інших фізичних
якостей, щоб навчити використовувати знання в діях. При цьому керуюсь
навчальною практикою і станом фізичного розвитку тієї чи іншої дитини.
Формою перевірки виконання домашніх завдань, які я призначаю, є
спостереження старших за тим, що роблять підлітки. Вдало підібравши
вправи, вони часто не вміють контролювати фізичні навантаження. Про
форми контролю за обсягом фізичного навантаження батькам потрібно
проконсультуватись у вчителя фізкультури. Консультація дає змогу виявити
особливості фізичного і психічного розвитку дитини, виявлення її
фізичних і психологічних якостей в різних умовах – на уроках фізкультури
в школі, під час використання засобів фізичної культури в сім’ї, в іграх
з однолітками. Перевірка подібних завдань допомагає закріпити вміння
самостійно підібрати вправи для виконання зарядки чи фізкультпауз.
Самостійний вибір і виконання фізичних вправ в підлітковому віці є
відображенням потреби в самостійності.
Враховуючи, що в кожному виді провідними є ті чи інші рухові якості,
слід допомагати підліткам вибирати вправи, які сприяють їхньому
розвитку. Це повинно позитивно позначитися і на розвитку психічних
процесів, які мають зв’язки з руховими якостями.
Наприклад вправи з гімнастичною палицею: перехвати палиці у
вертикальному положенні знизу вверх і зверху вниз; перехвати палиці у
горизонтальному положенні з руки в руку та ін. Можна використати
різноманітні стрибки з просування уперед, вправо, вліво, назад,
чергування стрибків ноги нарізно і схрестивши їх, через скакалку, яка
обертається в горизонтальній площині, та ін. Найбільш відповідною
віковим особливостям є рухова активність, яка прискорює психічні процеси
за умови їх багаторазового повторення і методично правильної
організації.
Розвиваючи спритність і швидкість, я виконую вправи в оптимальному для
розучування темпі. В цьому разі слідкую за точністю і злагодженістю
рухів, темп виконання вправ можу прискорити.
Я завжди пам’ятаю, що молодші школярі не можуть повною мірою самостійно
контролювати точність своїх рухів. Вони припускаються помилок, не маючи
досвіду регулювання сили, темпу, ритму, спрямування рухів.
Підлітки використовують набутий руховий досвід для диференціації рухів і
виділення цікавих і нецікавих, корисних і безглуздих, на їхню думку,
вправ, їхні судження часто бувають помилковими, тому допомога батьків в
організації підлітками свого дозвілля з включенням фізкультури і спорту
може бути направлена на вибір фізичних вправ і пошук засобів
найефективнішого їх використання.
У період статевого дозрівання в підлітковому віці найінтенсивніше
розвиваються швидкісно-силові якості, в старшому шкільному віці
-витривалість, сила і швидкість. Розвиток цих якостей допомагає підлітку
відчути впевненість у собі, в спілкуванні з однолітками. Тому,
усвідомлюючи особисто для себе значення тієї чи іншої фізичної якості,
підліток виконує відповідні вправи свідомо і цілеспрямовано.
Підбір вправ повинен відповідати індивідуальним особливостям фізичного
розвитку підлітка. Я заохочую їх до самостійного виконання і вибору
вправ. Це важливо ще й тому, що одні і ті самі вправи можуть сприяти
розвитку переважно одних або інших фізичних якостей залежна від
характеру їх виконання: силової напруги, темпу, тривалості рухів.
Ось за допомогою яких вправ можна розвивати силу м’язів, плечового
пояса, спини, черевного преса:
1. В.п. — основна стійка. На рахунок 1 — нахил уперед прогнувшись, на
рахунок – 2-3 – руки в сторони, рівновага на лівій нозі
(„ластівка”), на рахунок 4 – В.п. Те саме з правої ноги.
2. В.п. — основна стійка. На рахунок 1 — упор присівши, на рахунок 2 –
упор лежачи, на рахунок 3 – упор присівши, на рахунок 4 – В.п.
3. В.п. – упор сидячи. На рахунок 1 – зігнути ноги, не торкаючись
стопами підлоги, на рахунок 2 – випрямити ноги, на рахунок 3 -розвести
в сторони, на рахунок 4 – В.п.
Тривалість виконання цих вправ буде сприяти розвитку витривалості.
Виконання 2-ї вправи з поступовим збільшенням темпу буде впливати на
розвиток швидкості.
Я завжди даю пораду, на розвиток якої фізичної якості учневі слід
звернути увагу.
Підібрати вправи для зарядки з урахуванням своїх можливостей і
поставленим завданням під час її виконання підліток повинен сам,
оперуючи здобутими раніше знаннями, що розвивають здібність логічно
мислити.
У підлітковому віці категоричні вимоги недоцільні. Ефективнішими є
непрямі вимоги у формі поради, рекомендацій, прохання тощо в поєднанні з
поясненням суспільної і особистої цінності виконання фізичних вправ.
Вимоги мають стосуватися не тільки необхідності включення в режим дня
засобів фізичної культури, а й характеру виконання фізичних вправ.
Похвала за старанність, ініціативу в роботі, позитивні зрушення в
розвитку фізичних якостей є мотивом до осмисленого і систематичного
використання фізичних вправ та інших засобів фізичної культури.
Пошук мотивації правильного сприйняття, уваги, запам’ятовування,
самостійності в роботі – це одночасно пошук заходів стимулювання
психічних процесів.
Для учнів бажано організувати самоконтроль за своїми рухами, куруючись
запропонованими батьками критеріями оцінок виконання вправи, відзначати
вміння його здійснювати.
Можна з’ясувати спосіб запам’ятовування вправ. Якщо запам’ятовування
спирається на логічне осмислення рухів, воно ефективніше. В подальшому
потрібно заохочувати спроби розмірковувати й шукати раціональний спосіб
рухів.
Найважливішим завданням у своїй роботі вважаю зміцнення здоров’я кожного
учня, формування в нього необхідних рухових якостей, уміння самостійно
займатися фізичними вправами. Провідну роль у вирішенні цих завдань я
відводжу методиці проведення уроку. Відмінними рисами сучасного уроку є
висока моторна щільність, інструктивна спрямованість, організаційна
чіткість, керівна роль педагога з суворим додержанням техніки безпеки.
Чітко реалізовую оздоровчі, навчальні та виховні завдання.
Я досяг головного – учні полюбили уроки фізичної культури, залюбки їх
відвідують, підготовлені до активних самостійних занять як у школі, так
і в домашніх умовах.
На своїх уроках часто використовую лазіння. Лазіння — це природні рухи
для дітей. Вони дуже легко засвоюють різні види лазіння і щоб з віком
інтерес до цієї рухової навички не пропав, лазіння систематично
видозмінюю, ускладнюю. Проте лазіння в два і три прийоми по вертикальних
канатах перетворюю в захоплююче заняття, якщо його урізноманітнити,
наприклад, таким чином:
1. Лазіння в три прийоми (за допомогою рук і ніг) 2 рази підряд. Тобто
учень піднімається на 2-3 метри, спускається вниз і, не торкаючись
підлоги, виконує вправу ще двічі.
2. Лазіння в три прийоми з вантажем (за спиною учня рюкзак з набивними
м’ячами). Вагу рюкзака змінювати.
3. Лазіння по двох канатах одночасно в два прийоми 2-3 рази підряд.
4. Лазіння в два прийоми з вантажем 2-3 рази підряд.
5. Лазіння в два прийоми на час 3 рази підряд.
З великим задоволенням учні початкових класів виконують лазіння по
похилих дошках. Дошки завдовжки 2-2,5 м за допомогою спеціальних крючків
прикріплюються до гімнастичної стінки. Змінюючи кут нахилу дошки, можна
спрощувати або ускладнювати завдання.
1. Лазіння за допомогою рук і ніг.
2. Лазіння на одних грудях без допомоги рук.
3. Лазіння, спираючись на коліна.
Можна урізноманітнити лазіння по дошці, якщо поряд підвісити ще одну.
Наприклад, підняття виконується по одній, а спуск – по іншій, що стоїть
поряд.
1. Спуск обличчям до дошки.
2. Спуск на руках спиною до дошки ноги нарізно.
3. Спуск на руках спиною до дошки ноги разом.
Всі ці вправи, розвиваючи силу, координацію, прищеплюють дітям стійкий
інтерес до уроків фізичної культури.
Для того, щоб розвивати рухову активність школярів я використовую
проведення народних ігор, які у свої часи були одним із основних засобів
виховання молоді, насамперед фізичного. Проведення таких ігор у будь-яку
пору року не потребує ні спортивних залів, ні спеціально оброблених
майданчиків.
Брати участь в іграх можуть віл 2 до 40 осіб будь-якого віку. Скільки на
вулицю чи у двір не вийшло б дітей , всі можуть грати. Це значить, що
народні ігри, з якими учні знайомляться на уроках фізичної культури,
можна перенести у двір, де зараз діти різного віку часто нудьгують, не
знаючи, чим зайнятися.
Від покоління до покоління старші передавали народні обряди, традиції
молодшим. Дитинство й ігри – нероздільні.
Народні ігри прості й різноманітні. Багато з них мають окремі елементи
спортивних ігор і є доброю підготовкою до них.
У практиці проведення народних ігор буває так, що з окремих епізодів
однієї гри виникає можливість для створення кількох різних за характером
ігор, а буває й так, що вдало об’єднавши елементи кількох відомих ігор,
можна створити нову, самостійну і захоплюючу гру.
Такі можливості учитель повинен використовувати для збагачення
педагогічної практики добором корисних і цікавих народних ігор, а також
для розвитку творчої активності учнів.
Проводячи народні ігри я побачив, що по-перше, зросли рухова активність
дітей та показники їхньої рухової підготовленості, по-друге, посилився
інтерес до уроків фізичної культури, по-третє, виявився позитивний вплив
занять на стан здоров’я учнів.
Значне місце у своїй діяльності відводжу позакласній та позашкільній
роботі, проведенню спортивних змагань, свят, вечорів, матчевих
зустрічей, туристських походів, у процесі яких я з дітьми вивчаю
історичне минуле нашого краю.
Таким чином, питання психічного і фізичного розвитку школярів я
розв’язую у взаємодії школи і сім’ї та спільної роботи вчителя
фізкультури і батьків, формую рухові уміння і навички дітей шкільного
віку, використовуючи різноманітні методи і прийоми роботи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
