РЕФЕРАТ
З фізкультури
на тему:
“Теорія та методики навчання гімнастики”
План
Теоретичні відомості.
Методики викладання загальнорозвиткових вправ.
Методика навчання стройових вправ.
Методики навчання вправ з малим м’ячем.
Методика навчання стрибків зі с.
Методики навчання лазання по каналу і вправ у рівновазі на гімнастичній
лаві та колоді.
Методики навчання акробатичних вправ.
Методики навчання вправ на гімнастичних приладах.
Методика навчання опорних стрибків.
Гімнастика є одним із головних засобів фізичного виховання учнів. За
допомогою гімнастичних вправ забезпечується різнобічний вплив на
здоров’я, вдосконалення фізичної підготовленості та загальної рухової
координації. Гімнастичні вправи формують правильну поставу та будову
тіла, розвивають вміння володіти своїм тілом, удосконалюють рухові
якості, психічні властивості людини.
До найтиповіших вправ, які становлять основу засобів гімнастика,
належить стройові, загальрозвиткові, вільні, на гімнастичних приладах,
прикладні, стрибкові, акробатичні.
Стройові вправи – це способи сумісних дій у строю. Стройові вправи
сприяють формуванню правильної постави, стройової виправки, виховного
почуття ритму та темпу.
Загально розвиткові – це вправи, що застосовуються для загального
розвитку тіла. Виконують їх без предметів, з предметами, а також на
гімнастичних приладах. За допомогою цих вправ можна вибірково впливати
на окремі м’язові групи та весь руховий апарат, розвивати потрібні
якості, формувати правильну поставу або виправлять певні її недоліки. Ці
вправи, як правило, складаються у відповідні комплекси.
Вільні вправи – це вправи, що виконуються по черзі, не перериваючись у
вигляді комбінацій. За допомогою вільних вправи успішно розвивається
координація рухів, виховується почуття ритму, пластичність і виразність
рухів. Вільні вправи найчастіше застосовують у спортивних видах
гімнастики.
Вправи на гімнастичних приладах становлять основний зміст гімнастики. До
гімнастичних приладів належать перекладина, бруси, гімнастичний кінь для
стрибків, різновисокі бруси, колода.
Прикладі вправи – це вправи, що застосуються у повсякденному житті, на
виробництві. Основу цих вправ становлять рухи: ходьба, біг, стрибки,
метання. Долання перешкод, лазіння і перелізання, перенесення вантажу.
Стрибки на заняттях з гімнастики застосовують для розвитку стрибучості,
спритності, виховання сміливості та рішучості. Залежно від віку учнів і
завдань, що стоять перед ними, використовуються звичайні стрибки і
опорні. Сама назва “опорні стрибки” свідчить про те, що в цих стрибках
передбачений обов’язковий опір руками після відштовхування ногами від
містка.
Акробатичні вправи використовують як у спортивних видах гімнастики, так
і на заняттях з будь-яким контингентом. Акробатичні вправи сприяють
розвитку орієнтування у просторі, вдосконалюють вестибулярний апарат,
виховують сміливість.
2.На уроках гімнастики загально розвиткові вправи виконуються у вигляді
комплексів, які складаються з урахуванням різних завдань з фізичного
виховання, При складанні комплексів слід брати до уваги:
1) Місце на час їх проведення.
2) Стать, вік і підготовленість учнів.
3) По черговість вправ у комплексі: рекомендується починати з вправ на
формування правильної постави; далі йдуть вправи загально типу, які
активізують діяльність усіх органів і систем організму; вправи для
різних м’язових груп; вправи у тій самій послідовності, але з підвищеною
послідовністю, вправи загального впливу на організм і відновленим
навантаженням; вправи помірної інтенсивності з акцентом на навчання
дихання; комплексне слід завершувати вправами на відчуття правильної
постави.
4) Вправи силового характеру мають передувати вправам на розтягування.
5) Кількість повторень має становити 4-8 разів.
6) Вправи для розвитку сили слід виконувати на відчуття легкої м’язової
стомленості.
7) Вправи для розвитку гнучкості виконують для появи легких больових
відчуттів.
Навчають загальнорозвиткових вправ різними способами, а саме:
за показом вправ.
За розповіддю.
За розповіддю та показом.
За поділом вправа на частини.
Навчаючи стройових вправ, вчитель має застосовувати методи пояснювання.
Показу та метод практичних вправ. Через відносну нескладність стройових
вправ методи показу чи пояснення, як правило, застосовуються одночасно,
після чого вправи виконує група учнів.
Вивчаючи стройові вправи з дітьми різного віку, застосовують різні
прийоми. У початкових класах застосовуються орієнтири, оплески, групові
підрахунки, неабияку роль відіграє сам вчитель в ролі ведучого. Вправи
роз’яснюються образно і проводяться в ігровій і змагальні формах.
У середній класах ряд вправ доцільно розучувати за розділами. При
перешикуванні з колони по одному в колону по два для інших дається
команда: “Крок правою вправо, роби – раз!”, “Крок лівою вперед, роби –
два!”, “Приставити припау, роби – три!”. Застосовуючи цей прийом,
учитель має змогу виправити помилку у ході виконання вправи.
Для закріплення навичок стройових вправ їх слід застосовувати на всіх
уроках і у всіх його частинах. До того ж у старших класах для юнаків їх
слід включати в основну частину уроку як вид гімнастичного багатоборства
з метою освоєння справ і прищеплення навичок керування строєм.
Не слід зловживати командою “Струнко!”, враховуючи, що за кожною
попередньою командою учні повинні прийняти положення основної стійки.
Вправи з малим м’ячем, як правило, виконують індивідуально. Ці вправи
вперше розроблені П.Ф. Лесгафтом і названі “м’ячі”.
Кинути м’яч на підлогу та піймати його.
Кинути м’яч угору на піймати його.
Кинути м’яч угору, дати йому впасти на підлогу, після відскоку піймати
його.
Кинути м’яч у стіну, дати йому впасти на підлоги, піймати.
Кинути м’яч у стіну та піймати, не давши впасти йому на підлогу.
Кинути м’яч під кутом на підлогу, дати йому вдаритися об стіну, потім об
підлогу і після відскоку від підлоги піймати його.
Те саме, але піймати м’яч, не давши йому впасти на підлогу.
Стоячи спиною до стіни впритул, кинути м’яч на стіну над головою і після
відскоку піймати його.
Те саме, але піймати м’яч, не давши впасти йому на підлогу.
Те саме, але стоячи на невеликій відстані від стіни, піймати м’яч з
поворотом до стіни після відскоку його від підлоги.
Те саме, але піймати м’яч, не давши йому впасти на підлогу.
Кинути м’яч правою рукою під ліву і піймати правою.
Те саме, лівою рукою під праву.
Кинути м’яч з-під ноги, яка спирається об стіну, і піймати його однією
рукою.
Те саме, без опори ногою.
Метання м’яча у ціль застосується на заняттях з дітьми молодшого
шкільного віку. Для цього робляться різні за величиною мішені, які
розміщуються горизонтально і вертикально на різній відстані від учнів.
Вправи з метання виконують серіями. На одному занятті треба виконати 4-5
серій по 6-8 разів у кожній з невеликим відпочинком між серіями.
Закріплення навичок з метанні досягається при проведенні всіляких
рухливих ігор з метанням і естафет.
Освоєння вправи починається з вибору найзручнішої для стрибків скакалки.
Для визначення її довжини учень бере кінець скалки в руки і, розставивши
ноги на ширину плечей. Стає на її середину.
Лікті притискує до боків і згинає руки під прямим кутом. У цьому
положенні скакалка має бути натягнутою. Вправа розучується за також
схемою: 1) скласти вдвоє скакалку й крутити її правою, а потім лівою
рукою; 2) крутити скакалку назад кожною рукою; 3) одночасно з крутінням
виконати стрибки на двох ногах на місці; 4) розгорнути скакалку, взяти
її кінці в кожну руку. Змахнути нею через голову вперед і переступити
через неї; 5) зробити посередню вправу кілька разів підряд, поступово
прискорюючи темп; 6) перестрибувати через скакалку, що обертається. З
однієї ноги на ін. вперед; 7) перестрибувати через неї на 2-х ногах
вперед. Довести до 50-60 стрибків підряд.
Наступні вправи пов’язані із кріпленням техніки виконання стрибків. До
них належить: 8) Подвійний підскок: перший трохи вище через скакалку,
другий – трохи нижче, коли скакалка вгорі, 9) підскок схресно-вихідне
положення: ноги схресно, зберігаючи це положення у польоті, 10) підскок
петлею – скакалка обертається з поперечним зведенням рук в середині і
розведенням їх; 11) підскок з подвійним обертанням – підскок під час
якого скакалка здійснює два оберти; 12) підскок з однієї ноги на другу;
13) підскоки з поворотами під час підскоків виповнюється повороти на
лівий, правий бік на 90, 180 і 360о і т.д.; 14) підскоки у напівприсіді
та присіді; 15) присядка-підскоки через скорену скакалку з почерговим
виставлянням вперед на п’ятку.
6.Лазіння по канату в два прийми. 1) Імітація лазіння, стояти на
підлозі. Вихідне положення – права (ліва) рука вгору, ліва (права) – на
рівні підборіддя. На раз – присід, на два – випрямляючи ноги і згинаючи
праву (ліву) руку, перехопити ліву (праву) руку вгору. 2) Те саме на
гімнастичній стійці. 3) Імітація захвату канату ногами у положення
сидячи, використовуючи гімнастичну палицю. 4) Вис стоячи біля каната,
захопивши йог прямою правою (лівою) рукою. Вгорі, лівою (правою) на
рівні підборіддя – схрестний захват каната ногами (канат затискається
між підйомом однієї ступні та п’яткою ін.) 5) спробне лазіння.
При навчанні вправ у рівновазі необхідно додержувати такої послідовності
їх освоєння.
спочатку вправу слід розучити на підлозі без обмеження площі опори,
потім посту опов збільшувати висоту приладу і зменшувати прощу опори.
Поступово змінювати швидкість руху, амплітуди.
Удосконалювати вправи різноманітними рухами ніг, тулуба, голови.
У міру накопичення запасу вправ їх слід поєднувати в комбінації.
Перекид уперед.
1) Слід на п’ятках – нахил уперед. Намагаючись лобом торкнутися полін;
2) Групування в присіді;
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
