Реферат
на тему:
Сільський туризм – що це таке?
Українське село має багатющу історико-архітектурну спадщину, культуру,
самобутній побут, самою природою даровані мальовничі ландшафти; наділене
багатими лікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села з
індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Разом з
тим гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць, зростаючий
надлишок робочої сили, вивільнюваної з сільськогосподарського
виробництва. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на
створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які
не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей
відноситься і сільський зелений туризм, який давно практикується в
Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди
було багато відпочиваючого міського населення. Найпопулярнішими для
відпочинку є села біля морів, річок та гірські.
Існує три різновидності нинішнього сільського зеленого туризму в Україні
По-перше, агротуризм – вид сільського зеленого туризму, як
пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов’язаний з
використанням підсобних господарств населення, або земель
сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в
аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень в навантаженості на
територію і регламентуванні видів розважального відпочинку.
По-друге, відпочинковий (відпочинок на селі). Базою його розвитку є
капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні,
рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові і інші надбання
тієї чи іншої місцевості.
По-третє, це екотуризм – науково-пізнавальний вид сільського зеленого
туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у
межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків
тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію
та регламентовано види розважального відпочинку.
Головною фігурою в забезпеченні функціонування відзначених видів
туризму, в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, яка
надає житло, забезпечує харчування і знайомить з особливостями сільської
місцевості. Для того, щоб здійснювати це на відповідному рівні,
необхідно вчитись.
Сьогодні в області формується розуміння сільського зеленого туризму як
специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання
природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Сільський
зелений туризм у більшості країн розглядається як невід’ємна складова
частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із
засобів вирішення багатьох сільських проблем.
Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і
соціальні проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдження
і розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаними.
Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення
соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він
розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає
селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського
господаря не тільки у виробничій сфері але й в сфері обслуговування. При
певному нагромадженні числа відпочиваючих з’являється потреба в
задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює
розвиток сфери послуг: транспортних, зв’язку, торгівлі, служби побуту,
відпочинково-розважальних та інших.
Особливо сприятливі умови для розвитку сільського зеленого туризму
створюються на територіях національних і ландшафтних парків, зокрема
Вижницького Національного парку, де існує можливість поєднати
повноцінний відпочинок з пізнаванням природничого та
історико-культурного потенціалу регіону.
Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення
можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства,
причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини,
а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і
приготування. Досвід показує, що ті сім’ї, які приймають відпочиваючих,
вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням
потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев,
ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво,
заводять тепличне господарство.
Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою
сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної
інфраструктури. Звичайно, на перших порах приймання і обслуговування
відпочиваючих відбувається на базі існуючого житлового фонду з
використанням місцевих рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з
певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається,
починають робити вкладення у поліпшення комунального облаштування житла,
вулиць; об’єднаними зусиллями добиваються зміни на краще сфери
обслуговування. А це одночасно й вагомий внесок у розвиток села.
Прикладом може бути створення місцевих осередків Спілки розвитку
сільського зеленого туризму в Чернівецькій області або районних
об’єднань громадян, зацікавлених в розвитку інфраструктури для
сільського зеленого туризму тощо.
Суттєву роль відіграє розвиток сільського зеленого туризму у підвищенні
культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись приймати і
обслуговувати відпочиваючих, члени селянських родин мимоволі змушені
поповнювати свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і
санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширює їх
кругозір, дає змогу зав’язати нові знайомства, завести друзів в інших
населених пунктах.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
