Реферат на тему
Лікувально-оздоровчі фактори курорту
Видатному французькому письменнику Антуану де Сент-Екзюпері належать
слова про природну воду: “Не можна говорити, що ти необхідна для Життя,
ти саме Життя… Ти саме велике багатство на світі”. Життєву
необхідність води людина відчуває повсюдно, але предметом особливої
уваги є води мінеральних джерел. Це головний лікувальний фактор
бальнеотерапевтичних курортів, до яких належить Моршин.
Становленню та розвитку курорту Моршин сприяли його головні лікувальні
фактори – джерела мінеральних вод (розсоли). В геологічному відношенні
район формування лікувальних розсолів та розташування джерел мінеральних
вод знаходиться у зоні передгір’я Українських Східних Карпат.
Природні розсоли відносяться до соленосних шарів, які розташовані в
околицях оздоровниці на різних глибинах.
Формування лікувальних розсолів пояснюється розмиванням солей соленосної
товщі прісними водами, які інфільтруються з поверхні землі.
По своєму складу мінеральні води різноманітні. Для них характерні
хлоридно-натрієві, хлоридно-натрієво-магнієво-калієві типи.
Мінералізація їх коливається від слабких (16 г/л) до сильно
мінералізованих (400 г/л).
Перші відомості про мінеральні джерела моршинського курорту, як
говорилося вище, відносяться до XVI століття, але вивчення їх хімічного
складу почалося тільки у 80-ті роки XIX століття. Найбільш детальний
хімічний аналіз ропи був даний Українським НДІ курортології та
Інститутом геології АН УРСР у 1945-46 роках. У 1946 -1951 роках
Моршинська фізико-хімічна проводила глибокі систематичні дослідження
фізико-хімічних властивостей, гідрохімічного аналізу, умов формування та
експлуатації води всіх джерел курорту і перш за все, головного на той
час джерела № 1. Джерело № 1 знаходиться на правому, підвищеному і
залісненому березі річки Березниці та являє собою шахтний колодязь
глибиною біля 50 метрів. Вода його високомінералізована (ропа, розсіл),
що відрізняє її від багатьох лікувальних джерел нашої країни. Загальна
мінералізація ропи з глибиною колодязя збільшується з 16 г/л до 400 г/л.
Співвідношення між окремими хімічними елементами на різних рівнях
колодязя теж змінюється.
Ступінь мінералізації ропи змінюється в залежності від пори року,
метереологічних умов, інтенсивності експлуатації джерела. Тепер
застосовується науково обгрунтований режим експлуатації джерела №1,
введені в експлуатацію нові свердловини хлоридно-натрієвих розсолів, що
дозволило стабілізувати хімічний склад та концентрацію солей у
мінеральній воді. Цілющі властивості джерела не втрачаються, а дебіт не
зменшується.
В мінеральній воді цього джерела знаходяться, хоч і в малих дозах,
мікроелементи – марганець, залізо, бром, йод, які відіграють важливу
роль в бальнеотерапії. Мінеральна вода джерела №1 використовується з
лікувальною метою для внутрішнього та зовнішнього застосування. Для
пиття беруть ропу хлоридно-сульфатну натрієво-магнієву тільки придонного
шару, для ванн – хлоридно-натрієву – поверхневого шару.
Для видобування ропи колодязь обладнаний двома електронасосами. Один з
них знаходиться на глибині 37, другий – 45 метрів. Перший насос подає
ропу хлоридно-натрієвого складу для приготування ванн, другий – ропу з
придонного шару, яка пізніше потрапляє в бювет мінеральних вод, а також
для розливу в пляшки.
Для внутрішнього застосування використовують три розведення ропи
джерела: Б-М-3,5 г/л; Б-1-7,0 та Б-2-14,0 г/л.
Свердловина №6 знаходиться біля села Баня-Лисовицька, в експлуатації з
1968 р. З неї поступає сульфатно-хлоридна натрієво-магнієво-калієва вода
(розсіл, ропа) з загальною мінералізацією до 238 г/л.
Свердловина дуже багата та перспективна. Дебіт її – 123, 4 м3 на добу.
Хімічний склад води стабільний, змінюється незначно. В ній знаходиться
велика кількість сульфатів і калію, що збільшує її лікувальну
властивість. Вона використовується для внутрішнього застосування
безпосередньо на курорті і розливається в пляшки для лікування в
домашніх умовах.
Якщо мінеральна вода джерела №1 призначається, як правило, при
захворюваннях, які супроводжуються зниженим вмістом та повною
відсутністю вільної соленої кислоти в шлунковому соці, то мінеральна
вода свердловини №6 застосовується при захворюваннях органів травлення з
нормальною та підвищеною кислотністю шлункового вмісту.
Джерело №4 розташовано в лісопарковій зоні на захід від
загальнокурортної бальнеозокеритолікарні. Самовиливна вода цього джерела
малої мінералізації (0,17 г/л). по хімічному складу – гідрокарбонатна
кальцієва. Крім того, вміщує калій, натрій, магній, залізо, сульфати,
але в малій кількості. Реакція води слабокисла. Дебіт та температура –
постійні. В ній близько 38 одиниць Махе радона, також підвищений вміст
розчинного кисню. Враховуючи фізико-хімічні властивості при лікуванні
сечокислих діатезів, сечокам’яної хвороби.
Для забезпечення ефективного використання джерела №4, запобігання його
забрудненню, у 1984 р. прокладений спеціальний водогін до
загальнокурортного бювету, по якому мінеральна вода надходить
цілодобово. Грот прикрашений барельєфом із зображенням русалки (автори –
скульптор Б.С.Романець, архітектор І.П. Тимчишин), яка дарує людям
цілющу воду.
В кінці 60-х та на початку 70-х років в районі джерела №1 та в південних
околицях курорту проводились активні пошуки нових родовищ мінеральних
вод. З багатьох свердловин отримані розсоли різної мінералізації,
відносно стійких по хімічному складу. Серед них вирізняється два типи
розсолів: хлоридно-сульфатний натрієво-магнієвий, тобто аналог ропи
джерела №1 та хлоридний натрієво-кальцієвий. Другий тип розсолів
найбільш поширений. Дебіт мінеральних вод цілком задовільнить потреби
курорту, враховуючи перспективи його розвитку.
Моршинські мінеральні води використовують як для зовнішнього, так і
внутрішнього застосування, а також для різних промивань та зрошень.
Ефективним методом бальнеотерапії є зовнішнє застосування мінеральних
вод у вигляді ванн. Для них використовується високомінералізована ропа
поверхневого шару джерела № 1 та свердловини № 20. Вода свердловини № 20
– хлоридно-натрієвий розсіл (ропа) з мінералізацією 250-300 г\л. Дебіт
свердловини – 36 м3 на добу.
Як показали дослідження останніх років, під впливом хлоридно-натрієвих
ванн настають явні зміни в різних функціональних системах,
нейрогуморальній регуляції та тканинному метаболізмі. Регуляція та
відновлення порушених функцій здійснюється за допомогою соляного плаща
на шкірі, який виникає в результаті перебування хворого в ванні. Для
забезпечення більш тривалого його терапевтичного впливу, не
рекомендується після ванни приймати які-небудь інші водні процедури
(душі).
Мінеральні (ропні) ванни з загальною мінералізацією 10-20 г/л
призначаються через день, тривалістю 10-15 хвилин, температура 36-37°,
курс лікування – 8-10 ванн.
При наявності відповідних показань замість ванн хворим призначають
дощовий або циркулярний душ, душ Шарко, підводний душ-масаж та інші по
загальноприйнятим методикам.
Внутрішнє застосування мінеральної води, зокрема у виді промивань та
зрошень особливо ефективне при лікуванні захворювань кишечника. Оскільки
такі процедури можуть деколи викликати небажані та несприятливі
ускладнення, застосовувати їх необхідно вкрай обережно. Лікар повинен
правильно визначити не тільки показання до застосування курсу лікування,
але й протипоказання. Призначення та проведення курсу кишечних процедур
можливо тільки після попереднього ректороманоскопічного дослідження, а
промивання та зрошення шлунку мінеральною водою – після детального
дослідження стану серцево-судинної системи.
Широко використовуються мінеральні води також для інгаляцій, особливо
при хронічних інфекційно-алергічних захворюваннях верхніх дихальних
шляхів, а також для спеціальних зрошень при гінекологічних
захворюваннях.
На курорті використовуються і такі природні лікувальні чинники, як
торф’яна грязь та озокерит.
Торфяну грязь для лікування видобувають в околицях Моршина та сусіднього
села Оболоня (Долинський р-н, Івано-Франківської області). По фізичних
та хімічних властивостях грязі є високомінералізованою лікувальною
сировиною високої якості, які мають великий лікувальний ефект. Торфяна
грязь застосовується для електрогрязевих процедур, вагінальних та
ректальних тампонів.
Озокерит з травня 1973 р. став основним видом теплових процедур у
лікувальній практиці курорту. Використовується тільки медичний озокерит,
який отримується шляхом видобування з відходів нафтодобувної
промисловості, а також з жильного воску, який добувається в озокеритних
шахтах. Озокерит володіє максимальною теплоємкістю, мінімальною
теплопровідністю з найбільшою теплоутримуючою властивістю порівняно з
іншими теплоносіями. Він також здійснює хімічний (в ньому містяться
мінеральні масла та смоли) та сильний біологічний вплив, що викликає
помітні зміни в організмі, особливо в судинній та нервово-гуморальній
системах, підсилює крово- та лімфообіг, змінює водний та білковий обмін.
Дія озокериту відрізняється від дії інших теплоносіїв тим, що при
охолодженні об’єм озокеритних аплікацій зменшується (в середньому на
15%), створюючи компресійний вплив на судинну систему шкіри, що змінює
її трофіку та обмінні процеси. Для аплікації озокерит нагрівається до
45-60°. Процедури призначаються через день. Тривалість 30-60 хвилин.
Озокеритотерапія призначається при виразкових хворобах шлунку та
дванадцятипалої кишки (поза стадією загострення), хронічних гастритах,
захворюваннях печінки та жовчних шляхів, кишечника, деяких захворюваннях
нирок та сечовивідних шляхів, запальних, гінекологічних хворобах,
захворюваннях периферійної нервової системи та органів опори та руху.
Важливим природним фактором курорту є клімат з його особливостями, які
визначаються географічним розташуванням Моршина, характером навколишної
рослинності, ландшафту, іонізацією та вмістом кисню в повітрі та ін.
По багаторічних метереологічних даних, клімат Моршина помірно
континентальний, вологий. Середньорічна температура (+7, 6°), така ж, як
і на курортах Кавказьких мінеральних вод. Середньорічна сума опадів, які
випадають в Моршині та його околицях, складає 759-820 мм, незначно
перевищуючи суму опадів на цих же курортах. Найбільша кількість опадів
випадає в кінці весни та літом, особливо в червні і липні, найменше –
зимою.
Для Моршина характерна висока вологість повітря: зимою – 73-81%, літом –
83%. Самі вологі місяці – серпень-листопад, сухі – квітень-травень.
Помітно висока вологість відзначається зранку та увечері, вдень вона
наближається до оптимальної, тому нерідко, не дивлячись на високу
температуру повітря, зранку та ввечері він здається прохолодним.
Найбільш жаркі місяці – липень, серпень. Середньомісячна температура
липня +18,5°С, серпня +18°С. Самий холодний місяць – січень -4°С.
Весняні місяці порівняно теплі. Осінь – не холодна.
Атмосферний тиск в Моршині дещо знижений (731,3 мм рт.ст.) і на протязі
року коливається в межах 725 – 742 мм рт.ст. В році туманних днів – не
більше 20-25, стільки ж приблизно грозових, хмарних – в середньому 99,
ясних та сонячних – близько 98. Максимальна хмарність спостерігається в
листопаді, мінімальна – в липні-вересні.
Таким чином, кліматичні умови курорту дозволяють на протязі року добре
використовувати природні чинники, що доповнить загальний комплекс
лікувальних заходів.
;OOeB
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
