Реферат на тему:
Лікувальна фізкультура (ЛФК) для осіб із захворюваннями органів
травлення, масаж у лікуванні розтягнення зв’язок суглобів
ЛФК є важливим чинником у системі лікування та реабілітації осіб із
захворюваннями органів травлення. Застосування її дозволяє не тільки
підвищити ефективність лікування на усіх етапах реабілітації, а й
раціонально обмежити медикаментозну терапію.
Більшість гастроентерологічних хвороб супроводжується порушенням різних
відділів ЦНС. Розлади центральної регуляції вегетативних функцій
призводять до розвитку патологічного процесу в органах травлення, що, в
свою чергу, негативно впливає на стан ЦНС, посилюючи наявні зміни й
утворюючи зачароване коло.
Особливості методики ЛФК у лікуванні хронічного гастриту
Мета ЛФК: усунення запального процесу; нормалізація нейрогуморальної
регуляції травлення; поліпшення моторної та секреторної функцій травного
каналу; стимулювання крово- та лімфотоку в органах черевної порожнини,
профілактика застійних явищ у них; зміцнення м’язів живота і промежини,
регуляція внутрішньочеревного тиску; розвиток повного дихання;
поліпшення психоемоційного стану; загальнозміцнювальна дія.
Протипоказання: значний больовий синдром, багаторазове блювання.
Спеціальні вправи у хворих на хронічний гастрит спрямовані на тренування
м’язів живота, діафрагми і промежини, а також на розслаблення.
Заняття ЛФК проводять у 3 періоди. 1-й період відповідає гострій та
підгострій формам захворювання. Протягом нього в основному
використовують вихідне положення лежачи на спині та сидячи; у разі
поліпшення стану можливе положення стоячи та лежачи на животі (для
підвищення внутрішньочеревного тиску). Виконують полегшені гімнастичні
вправи в поєднанні зі статичними та динамічними дихальними вправами, у
спокійному темпі, ритмічно. Якщо ослаблена моторно-евакуаторна функція
шлунка, рекомендують після їди лягати на правий бік. У цьому положенні
можна виконувати елементарні вправи руками в поєднанні з глибоким
диханням. Тривалість процедури від 8—10 до 15 хв залежно від рухового
режиму.
У 2-й період до занять, крім загальнозміцнювальних, включають спеціальні
вправи з акцентом на діафрагмальне дихання та розслаблення.
Навантаження на м’язи живота мінімальне, але наприкінці періоду воно
зростає. Поступово вводять вправи та ігри з різними предметами.
Тривалість процедури ЛГ — 20—25 хв.
У 3-й період навантаження збільшують та ускладнюють, використовуючи
вправи на координацію, різні види циклічних навантажень. Для поліпшення
рухової функції шлунка призначають ходьбу в середньому темпі (до ЗО хв).
Включають спортивні та рухливі ігри, плавання, катання на ковзанах,
прогулянки на лижах. Тривалість індивідуальних процедур ЛГ — 25 хв,
групових — 35 хв.
Для хворих на хронічний гастрит з підвищеною секрецією шлунка заняття ЛГ
проводять перед їдою і з наростаючим навантаженням.
Рекомендують вправи для середніх та великих м’язових груп з
багаторазовими повтореннями, махові рухи, вправи з гімнастичними
предметами, їх поєднують із вживанням мінеральної води, яка гальмує
шлункову секрецію (лужанська, поляна квасова, боржомі та ін.). Воду
п’ють за 1—1,5 год до їди, перед заняттям ЛФК.
|
~
i
?
h
h
h
h
h
h
h
h
h
~
?
h
h
h
h
h
h
h
h
h
ванням, рухливі ігри, естафети, музичний супровід. Мінеральну воду
(миргородська, нарзан кримський, єсентуки № 4 та ін.) приймають через
20—40 хв після занять ЛГ, за 15—20 хв до їди. Бальнеотерапію доповнює
застосування ванн, лікувальної грязі, загальних обливань та обтирань.
Широко використовують сегментарно-рефлекторний масаж. З інших фізичних
методів лікування у фазі загострення захворювання призначають грілку,
солюкс, інфрачервоні промені, діатермію, поле УВЧ; у фазі неповної
ремісії — парафінові аплікації; повної ремісії — озокерит, лікувальну
грязь. В осіб із підвищеною секрецією перевагу надають анодній
гальванізації шлунка, полям УВЧ та НВЧ, електрофорезу новокаїну,
електросну. В осіб зі зниженою секрецією використовують катодну
гальванізацію шлунка, індуктотермію, електрофорез кальцію,
ультрафіолетове опромінення. Добрі результати дають оксигенотерапія та
кліматотерапія.
Масаж у лікуванні розтягнення зв’язок суглобів
Розтягнення зв’язок — пошкодження, що супроводжуються зміщенням і
порушенням цілості суглобів. Травмованими можуть виявитися місця
прикріплення зв’язок, клітковина, що оточує суглоб, синовіальна оболонка
суглобів, сухожилки, хрящ, м’язи, судини, нерви. Можуть бути й інші
пошкодження. Розтягнення зв’язок супроводжується гострим болем під час
руху, пухлиною на місці травми, запаленням суглобів.
Масаж сприяє зменшенню болю, поліпшенню крово- і лімфотоку в пошкодженій
ділянці, відновленню нормальної діяльності суглоба.
У разі розтягнення зв’язок рекомендують виконувати масажні прийоми лише
через 24 год після травми. Перед масажем слід проводити прогрівання.
Масаж має бути щадним, не спричиняти болю, оскільки це може призвести до
погіршення стану пацієнта.
Перед масажем пошкодженої ділянки слід провести масаж розміщених вище
ділянок. Так, у разі травми сумково-зв’язкового апарату
надп’ятково-гомілкового суглоба необхідно масажувати гомілку, при
розтягненні колінного суглоба — стегно, при пошкодженні
променево-зап’ясткового суглоба — передпліччя і т. ін.
Як і в разі ударів, при розтягненні зв’язок суглобів треба спочатку
провести підготовчий масаж (1—2 рази на день по 5—10 хв), а потім
основний (масаж травмованої ділянки). Тривалість сеансу необхідно
поступово збільшувати до 15 хв.
Надп’ятково-гомілковий суглоб. Спочатку слід провести підготовчий сеанс
масажу розслабленого передньогомілкового м’яза. Потрібно виконати такі
прийоми:
Прямолінійне погладжування.
Дзьобоподібне вижимання ліктьовою частиною.
Колове розминання подушечками чотирьох пальців. Усі прийоми необхідно
повторити 4—5 разів.
Якщо пацієнт відчуває біль у ділянці надп’ятково-гомілкового суглоба, то
прийоми потрібно виконувати в щадному режимі. Після підготовчого масажу
слід провести основний масаж:
Концентричне погладжування.
Розтирання:
а) щипцеподібне прямолінійне;
б) щипцеподібне спіралеподібне (спрямовані донизу, уздовж
надп’ятково-гомілкової щілини).
Погладжування.
Дзьобоподібне розтирання спочатку однією, а потім іншою рукою.
Погладжування гомілки.
Вижимання на гомілці.
Концентричне погладжування надп’ятково-гомілкового суглоба.
Розтирання надп’ятково-гомілкового суглоба:
а) щипцеподібне прямолінійне;
б) щипцеподібне спіралеподібне.
9. Концентричне погладжування надп’ятково-гомілкового суглоба.
Усі прийоми необхідно виконати 3—4 рази, при цьому не спричиняти
пацієнту болю.
Використана література
Основи здоров’я і фізична культура.- К.: , 2006.- 98с.
Основи здоров’я і фізична культура.- К.: , 2002.- 111с.
Мухін Володимир Миколайович Фізична реабілітація.- К.: Олімп. літ-ра,
2005.-
Мухін Володимир Миколайович Фізична реабілітація.- К.: Олімпійська
література, 2005.-
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
