Реферат з дисципліни «Туризм»

на тему:

Стан, проблеми та перспективи розвитку туристичного бізнесу в Україні

Київ 2011

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………2

Розділ І

1.1 Огляд літературних джерел щодо проблем та перспектив розвитку
туризму в Україні …………………………………..3

Розділ ІІ

2.1. Ресторан «Курені» ……………………………………….16

2.2. Готельний комплекс «Турист» ………………………….19

2.3. Туристична агенція «Галопом по Європах»…………….22

Висновок…………………………………………………….24

Список використаної літератури ………………………….25

Вступ

З розвитком техніки, а особливо транспорту, людство отримало можливість
подорожувати. В даний час туризм — одна з наймогутніших галузей що,
динамічно розвивається, високоприбуткова галузь світової економіки,
виступає в числі найважливіших факторів соціально-культурного розвитку
територій. Це сприяє підвищенню рівня і якості життя населення. Розвиток
туризму, що виявляється в його багатогалузевому характері і тісній
факторній взаємозалежності практично з усіма сферами життєдіяльності,
дозволяє використовувати туризм як діючий інструмент стимулювання
соціально-економічного росту на національному і місцевому рівнях.

Мета дослідження – ознайомлення з особливостями практичної діяльності
готельних та туристських підприємств, підприємств громадського
харчування та розваг, що обслуговують туристів; роллю керівників різних
рівнів в управлінні підприємствами туристичної індустрії. Відповідно до
поставленої мети визначаються такі завдання:

Ознайомлення зі змістом майбутньої професії, характером та сферою
професійної діяльності;

Ознайомлення із професійними вимогами до фахівця, необхідними
практичними вміннями та навичками;

Об’єкти дослідження – ресторан «Курені», готельний комплекс «Турист» та
туристична фірма «Гамалія».

Розділ І

Огляд літературних джерел щодо проблем та перспектив розвитку туризму в
Україні

Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки, як
транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство,
виробництво товарів широкого вжитку, і є одним з найбільш перспективних
напрямів структурної перебудови економіки. У свою чергу важливими
факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та
історико-культурний потенціал країни.

Нині в Україні налічується понад 4,8 тис. закладів для розміщення
туристів і відпочиваючих на 710 тис. місць. У модернізацію старих і
будівництво нових закладів вітчизняними та іноземними інвесторами у 2004
році вкладено більш як 875 млн. гривень.

Останнім часом щороку збільшується консолідований обсяг туристичних
послуг. В 2004 році цей показник перевищив 4,1 млрд. гривень.

Водночас подальший розвиток туризму гальмується: відсутністю цілісної
системи державного управління туризмом у регіонах; підпорядкованістю
закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та
рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним
міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади; нечітким
визначенням у законодавстві належності підприємств готельного
господарства до підприємств, які надають туристичні послуги;
недосконалістю нормативно-правової бази; недостатністю методичної,
організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб’єктів
підприємництва туристичної галузі з боку держави; повільними темпами
зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;
відсутністю відповідних об’єктів для розвитку туристичної діяльності в
сільській місцевості; невідповідністю переважної більшості туристичних
закладів міжнародним стандартам; тенденцією скорочення кількості
підприємств готельного господарства; незадовільним стан туристичної,
сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг та
міжнародних транспортних коридорів; незбалансованістю соціальної та
економічної ефективності використання рекреаційних ресурсів та
необхідністю їх збереження тощо.

У зв’язку з цим в Україні розроблена і впроваджується національна
туристична політика. Фундаментом даної національної політики виступає
Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 рр. В Україні, Закон
України “Про туризм”. Дана політика та нормативні акти покликані
стимулювати ефективне використання наявних рекреаційних ресурсів,
підвищити рівень міжгалузевого співробітництва, стимулювати розвиток
ринкових відносин у туристичній сфері, визначити перспективи подальшого
розвитку туризму на основі аналізу його сучасного стану.

Національна туристична політика нашої держави передбачає здійснення
комплексу заходів щодо удосконалення системи управління туристичною
галуззю, розроблення відповідних нормативно-правових актів,
нагромадження на підприємствах туристичної галузі необхідних для
здійснення структурних перетворень матеріальних і фінансових ресурсів,
зміцнення існуючої матеріальної бази, удосконалення системи статистики у
цій галузі, створення умов для реалізації інвестиційних проектів. Крім
того, під час виконання Державної Програми з розвитку туризму
проводитиметься робота із залучення коштів іноземних і вітчизняних
інвесторів для розвитку туристичної інфраструктури, задоволення потреб
галузі у висококваліфікованих кадрах, нарощування обсягів надання
туристичних послуг за рахунок розширення в’їзного та внутрішнього
туризму, здійснення заходів державної підтримки рекламно-інформаційної
діяльності, розроблення інноваційних проектів і проведення наукових
досліджень з питань туризму.

Основною метою розвитку туризму в Україні є створення
конкурентоспроможного на міжнародному ринку національного туристичного
продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення
країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за
умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини.

Основними завданнями Державної програми розвитку туризму є:

· забезпечення сталого розвитку туристичної галузі та підвищення її
частки в макроекономічних показниках;

· підвищення рівня життя громадян і створення додаткових робочих місць;

· збільшення частки очікуваних доходів від туристичної галузі у
державному бюджеті;

· підвищення іміджу держави на міжнародному рівні.

Національною туристичною політикою визначаються такі напрями розвитку
туризму:

· удосконалення системи управління галуззю;

· удосконалення нормативно-правової бази туристичної діяльності;

· зміцнення матеріальної бази туризму;

· розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі;

· підвищення якості та розширення асортименту туристичних послуг;

· поліпшення транспортного обслуговування;

· підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів
культурної спадщини;

· поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення;

· провадження ефективної інноваційної діяльності та створення наукової
бази туризму;

· поліпшення кадрового забезпечення.

На сучасному етапі розвиток системи управління туристичною галуззю
повинен охоплювати такі питання, як удосконалення структури управління,
реалізація державної політики у цій галузі шляхом координації діяльності
центральних і місцевих органів виконавчої влади та суб’єктів
підприємництва. Важливе значення має вдосконалення державної статистики
з питань туризму з урахуванням міжнародних стандартів та досвіду інших
країн.

Транспортна інфраструктура є однією з основних складових частин
функціонування туристичної сфери. Взаємодія транспортної та туристичної
галузей допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість
питань, пов’язаних з розбудовою туристичної інфраструктури за напрямками
національної мережі транспортних коридорів із залученням вітчизняних та
іноземних інвестицій.

Подальший розвиток конкурентоспроможного транспортного обслуговування
туристичної галузі є надзвичайно важливим для досягнення наміченого,
збільшення обсягів надання туристичних послуг.

Туризм, як вид економічної діяльності та важливий соціальний інститут,
має чітку орієнтацію на використання природних ресурсів та культурної
спадщини. Тому важливим його напрямом є ефективне і раціональне
використання природних ресурсів та об’єктів культурної спадщини з
одночасним їх збереженням і відновленням, профілактика та мінімізація
негативного впливу туристичної діяльності на навколишнє природне
середовище. Крім того, необхідно здійснити заходи щодо визначення
рекреаційного потенціалу всіх регіонів країни та визначення особливостей
рекреаційних регіонів з метою створення колоритного національного
туристичного продукту.

Одним з найважливіших напрямів державної політики у туристичній галузі є
підвищення ефективності інформаційно-комунікаційної інфраструктури,
створення позитивного образу України, як туристичної держави, та
активізація просування національного туристичного продукту як на
внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг завдяки
організаційній та фінансовій підтримці підприємств та організацій
туристичної галузі з боку центральних і місцевих органів виконавчої
влади.

Становлення і розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення
туризму сприятиме створенню нових оригінальних туристичних продуктів,
комплексному використанню та збереженню навколишнього природного
середовища та культурної спадщини, патріотичному вихованню, пропаганді
здорового способу життя, зміцненню міжнародного авторитету України як
туристичної держави.

Розвиток туристичної сфери, що забезпечує створення нових робочих місць,
особливо у регіонах з низькою зайнятістю населення, зумовлює
необхідність удосконалення системи підготовки кадрів для туризму,
щорічного збільшення обсягу підготовки висококваліфікованих спеціалістів
відповідно до реальних потреб, розроблення та впровадження сучасних
освітніх технологій.

Також як складовою сучасного стану національної туристичної політики
України став Указ Президента України «Про деякі заходи щодо розвитку
туристичної та курортно-рекреаційної сфер України».

Цим документом передбачається створення сприятливих умов для розвитку
туристичної та курортно-рекреаційної сфер, збільшення обсягів надання
туристичних послуг.

Заходи національної програми з розвитку туризму на основі державної
програми з розвитку туризму на 2010 р. реалізуються за рахунок коштів
державного та місцевих бюджетів, суб’єктів підприємництва усіх форм
власності, громадських організацій, цільових кредитів банків,
міжнародної технічної допомоги, інвестиційних коштів, інших джерел, не
заборонених законодавством.

Фінансове забезпечення заходів щодо державної підтримки виконання
Програми здійснюється в межах видатків Держтурадміністрації,
передбачених у державному бюджеті на відповідний рік.

Виконання Державної програми розвитку туризму дасть змогу відновити і
зміцнити існуючу матеріально-технічну базу туризму, створити якісний
національний туристичний продукт, здатний максимально задовольнити
потреби населення, забезпечити комплексний розвиток регіонів України,
створити передумови для залучення іноземних інвестицій, сприяти
ефективному туристичному обміну та зміцненню іміджу України на
міжнародній арені, підвищити якість науково-методичного та кадрового
забезпечення туристичної галузі, а також забезпечить створення
високоприбуткової галузі економіки, яка задовольнить потреби
внутрішнього та іноземного туризму, з урахуванням природнокліматичного,
рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу
України.

За період виконання Програми загальна сума надходжень до державного
бюджету за рахунок сплати податку на додану вартість, податку на
прибуток, інших податкових зобов’язань орієнтовно становитиме 22,8 млрд.
гривень.

Координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади,
пов’язаної з виконанням Програми, здійснює Держтурадміністрація, яка
щороку подає Кабінетові Міністрів України звіт про стан її виконання.

Державна Програма з розвитку туризму передбачає здійснення таких
заходів:

1. Забезпечення удосконалення структури управління у туристичній галузі
на державному та регіональному рівні, координації дій центральних і
місцевих органів виконавчої влади з цього питання.

2. Розроблення регіональних і галузевих планів заходів з приватизації
підприємств туристичної галузі із збереженням профілю діяльності.

3. Проведення аналізу діяльності суб’єктів туристичної діяльності та
розроблення за його результатами заходів щодо підвищення ефективності їх
роботи на ринку туристичних послуг. Удосконалення єдиної статистичної
звітності у туристичній галузі з урахуванням світового досвіду.

4. Створення умов для залучення іноземних і вітчизняних інвестиційних та
кредитних коштів у розвиток матеріально-технічної бази туристичної
галузі.

5. Розроблення заходів щодо державної підтримки організації
туристично-оздоровчої та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків і
молоді.

6. Розроблення і впровадження механізмів залучення та розподілу
позабюджетних коштів, призначених для виконання Програми.

7. Проведення інвентаризації об’єктів туристичної інфраструктури.

8. Створення і ведення Державного автоматизованого реєстру підприємств
туристично-рекреаційного комплексу.

9. Забезпечення розташування об’єктів туристичної інфраструктури
відповідно до схем планування території України.

10. Розроблення регіональних програм будівництва, реконструкції та
модернізації матеріальної бази туристично-рекреаційного комплексу з
урахуванням пріоритетного залучення до їх виконання суб’єктів
підприємництва.

11. Розроблення і виконання проекту інвестиційної програми розбудови
інфраструктури туризму в туристично-рекреаційних зонах за напрямками
національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

12. Розроблення і виконання комплексних програм розвитку туристичних
центрів України.

13. Створення матеріально-технічної бази державних аварійно-рятувальних
служб з метою забезпечення безпеки туристів у регіонах з найбільш
потужним туристично-рекреаційним потенціалом.

14. Створення та ведення Державного кадастру рекреаційних ресурсів
туризму.

Україна має вагомі об’єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших
у туристичному відношенні країн світу. Маючи вигідне геополітичне
розташування, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських
потоків з Півночі на Південь та із Заходу на Схід. Держава володіє
значним туристсько-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними
умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством флори і фауни,
розвиненою мережею транспортних сполучень, культурно-історичними
пам’ятками, широкою індустрією подорожей та туризму.

В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом
формування ринкового механізму господарювання, надходження значних
коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання
вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного
краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної
спадщини.

Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава проголошує
його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та
економіки.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні
продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально
задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій
основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних
інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної
спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих
туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська,
Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська,
Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька
області, м. Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.

В умовах занепаду промислових підприємств спостерігається інтенсивний
процес відтоку робочої сили з традиційно провідних галузей економіки
України (металургійної, машинобудівної, оборонної та ін.) у сферу
надання послуг. Це закономірний процес розвитку світової економіки. Слід
наголосити, що вартість створення одного робочого місця в сфері туризму
в 20 разів менша, ніж у промисловості.

Туризм не тільки прямо або побічно охоплює більшість галузей економіки,
в тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво,
транспорт, страхування, зв’язок, торгівлю, громадське харчування,
житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру,
мистецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від
функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40
галузей економіки і близько 10 — 15 % населення України.

Відсутність у 1989—1993 рр. структур і важелів державного регулювання
туризму в Україні призвела до руйнування важливих складових частин
інфраструктури галузі, розпаду соціальне орієнтованого внутрішнього
туризму, відпливу значних валютних коштів за кордон, а також до
погіршення матеріально-технічної бази. Було порушено систему
напрацьованих зв’язків і турів, підготовки й використання досвідчених
кадрів. Якщо в середині 80-х рр. Україну щороку відвідувало понад 500
тис. іноземних туристів, то в 1992 р. — лише близько 120 тис. Разом з
тим 10 млн українських громадян виїжджало за кордон переважно за так
званими «шоп-турами». Внаслідок цього в 1989—1992 рр. держава втратила
майже 80 % валютних прибутків від іноземного туризму.

f

f

¦

&unueeUeOuOuuUeUeEEeeuuUeOOO

&

M///////////iiiiiiiiii//////

&

ою реалізації державної політики в галузі туризму постановою Кабінету
Міністрів України від 10 листопада 1992 р. № 616 було створено Державний
комітет України по туризму (нині Державний комітет молодіжної політики,
спорту і туризму України). До сфери управління Держкомтуризму було
передано 52 підприємства загальнодержавної власності. Це дало реальні
можливості для виведення вітчизняного туризму з глибокої кризи.

Відродження туризму здійснювалось на чіткій, планомірній і системній
основі. Головною метою роботи Держкомтуризму стала необхідність
посилення державного регулювання туристичної діяльності. У стислий
термін було вжито заходів щодо впорядкування мережі підвідомчих
підприємств, розробки й рекламування на міжнародному ринку національного
туристського продукту, підготовки досвідчених кадрів, створення та
зміцнення нормативної бази туризму.

Згідно з Указом Президента України «Про Державний комітет молодіжної
політики, спорту і туризму» від 31 травня 2000 р. № 740/2000, Державний
комітет молодіжної політики, спорту і туризму України став
правонаступником трьох державних комітетів, у тому числі Державного
комітету України по туризму.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про туризм» Кабінет Міністрів
України прийняв постанову від 13 березня 1996 р. № 322 «Про Національну
раду по туризму» і затвердив положення про неї.

Основними завданнями Національної ради по туризму є:

— координація діяльності міністерств і відомств, Уряду Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій, пов’язаної з реалізацією державної політики в
галузі туризму як одного з пріоритетних напрямів розвитку національної
культури та економіки;

— розгляд пропозицій щодо перспектив і напрямів розвитку внутрішнього та
міжнародного туризму, розроблення і запровадження системи управління
галуззю туризму;

— розроблення заходів щодо захисту інтересів держави в галузі туризму.

Сприятимуть розвитку туризму в Україні й Укази Президента України: від
28 вересня 1996 р. № 880/96 «Про Фонд «Намисто Славутича»; від 21
вересня 1998 р. № 1047/98 «Про День туризму», який відзначається в
Україні на державному рівні щороку 27 вересня; від 10 серпня 1999 р. №
973/99 «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року»;
від 14.12.2001 р. № 1213/2001 «Про заходи щодо забезпечення реалізації
державної політики у галузі туризму», а також Послання Президента
України до Верховної Ради України від 23 лютого 2000 р. № 276а/2000
«Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціального
розвитку на 2000 — 2004 роки», постанова Кабінету Міністрів України від
29 квітня 1999 р. № 728 «Про заходи подальшого розвитку туризму»

З метою підвищення ефективності туристської галузі України, поліпшення
просування національного туристського продукту на світовому ринку,
проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристського
потенціалу, залучення туристів до країни, підвищення іміджу й авторитету
нашої держави в туристському співтоваристві, інтеграції нашої країни в
європейську спільноту, розвитку національної економіки та культури,
ефективного використання туристських ресурсів, розбудови інфраструктури,
залучення до світового інформаційного простору, визначення передового
досвіду організації туристської діяльності розроблено заходи щодо
розширення міжнародного туристського співробітництва. Серед них:

— удосконалення договірно-правової бази зовнішніх відносин, укладання
угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі
туризму. Перевага віддається встановленню договірних відносин з
країнами, що є перспективними туристськими ринками для України, вивченню
та впровадженню практики створення нормативно-правової бази туризму,
організаційних засад функціонування високорентабельної туристської
індустрії країн розвиненого туризму, прогресивного досвіду державного
регулювання та стимулювання галузі;

— активізація співпраці в складі численних спільних міжурядових комісій
з питань економічного та науково-технічного співробітництва, особливо з
країнами, з якими створено правову базу співробітництва, формування в їх
складі робочих груп з туризму з метою аналізу та вирішення поточних
проблем двостороннього співробітництва, визначення шляхів збільшення
обсягів туристських обмінів;

— вироблення дійового механізму взаємодії з міністерствами, відомствами,
іншими органами виконавчої влади України, насамперед з Міністерством
закордонних справ і Департаментом зовнішніх економічних зв’язків і
торгівлі Мінекономіки, а також обласними та міськими державними
адміністраціями щодо оптимізації спільної діяльності з розвитку
міжнародного співробітництва України в галузі туризму;

— розвиток інституційного співробітництва, використання
організаційно-фінансових механізмів міжнародних і регіональних органів,
поглиблення безпосереднього партнерства між туристськими підприємствами
та організаціями, насамперед у межах членства України у ВТО та в складі
її керівного органу — Виконавчої ради ВТО, Ради по туризму держав СНД,
Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС),
Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), участь у діяльності світових і
міжнародних структур усіх рівнів: Організації Об’єднаних Націй (ООН),
Ради Європи, Європейського Союзу (ЄС) тощо;

— розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльності, організація
міжнародних і регіональних туристських салонів, ярмарків, бірж в Україні
тощо.

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом
формування ринкового механізму господарювання, надходження значних
коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання
вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного
краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної
спадщини.

Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава проголошує
його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та
економіки.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні
продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально
задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій
основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних
інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної
спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих
туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська,
Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська,
Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька
області, м. Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.

Туризм не тільки прямо або побічно охоплює більшість галузей економіки,
в тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво,
транспорт, страхування, зв’язок, торгівлю, громадське харчування,
житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру,
мистецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від
функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40
галузей економіки і близько 10 — 15 % населення України.

З метою реалізації державної політики в галузі туризму постановою
Кабінету Міністрів України було створено Державний комітет України по
туризму (нині Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму
України). До сфери управління Держкомтуризму було передано 52
підприємства загальнодержавної власності. Це дало реальні можливості для
виведення вітчизняного туризму з глибокої кризи.

Відродження туризму здійснювалось на чіткій, планомірній і системній
основі. Головною метою роботи Держкомтуризму стала необхідність
посилення державного регулювання туристичної діяльності. У стислий
термін було вжито заходів щодо впорядкування мережі підвідомчих
підприємств, розробки й рекламування на міжнародному ринку національного
туристського продукту, підготовки досвідчених кадрів, створення та
зміцнення нормативної бази туризму.

Важливим кроком у створенні правових засад туристської діяльності стало
прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України «Про
туризм» (першого на теренах колишнього СРСР), який накреслив стратегічну
лінію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери, став свідченням
посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до
туристичної галузі, її проблем і перспектив.

Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку
національної культури та економіки і створює сприятливі умови для
туристичної діяльності.

Розділ ІІ

2.1. Ресторан «Курені»

На практиці «Вступ до фаху» ми відвідали один з найпопулярніших елітних
ресторанів Києва ресторан «Курені».

У ресторана «Курені» багаторічна історія. Більш ніж 40 років заклад
тішить своїх гостей українською гостинністю, чудовим природним
ландшафтом та чудовим видом на Дніпро. Він наповнений національним
колоритом і знаходиться у історичній зоні Києва — на схилах Дніпра.
«Курені» — справжній заміський ресторан, розташований у центрі міста.
Ресторан потопає в зелені і відгороджений від міського шуму. Зручне
місце розташування «Куренів» зробило його одним з популярних місць
відпочинку киян та гостей столиці.

Гості тут зможуть не лише відпочити на свіжому повітрі, а й долучитися
до історичного минулого України, яке тут незримо присутнє в усьому,
оскільки комплекс є історичним пам’ятником. Це ідеальне місце для:
банкетів, веселих вечірок, ділових зустрічей, друзів-іноземців,
корпоративних свят, приємного уік-енду, романтичних побачень, весіль,
сімейних виходів, світського життя, щасливого байдикування, вечері.

Ресторан складається з куренів та літніх площадок та зимової зали.
Курені, у кількості 5, являють собою будиночки, виконані в національному
стилі. 4 літні площадки ресторану з видом на Дніпро й історичну частину
міста. От уже 40 років Курені вірні національним традиціям і зберегли
атмосферу української садиби під відкритим небом. На території ресторану
є паркувальна зона на приблизно 20 машин. Для відвідувачів з дітьми
працює дитячий майданчик, де за дітьми доглядають няньки та розважають

клоуни.

Зали оформлені в українському стилі з європейським нахилом. А також
оздоблені новими та зручними меблями.

На мою думку, ресторан «Курені» є одним з найкращих ресторанів Києва.
Найбільшими перевагами цього ресторану є :

Розташування у парковій зоні, що дає змогу туристам відпочити від шуму
міста;

Наявність трьох залів дає змогу проводити кілька заходів одночасно;

Кухня поділена на окремі сектори-цехи, де їда готується і зберігається
окремо;

Наявність дитячої площадки;

Для постійних клієнтів надається знижка 10%;

В ресторані вжито новітні протипожежні заходи.

Але, мабуть, як і в кожному ресторані, є ряд недоліків:

На жаль, середньостатистичний українець не може дозволити собі обід в
ресторані;

Недостатньо реклами про ресторан, тобто досить важко знайти його;

Недосконалість спецодягу на кухні (чоловіки на кухні не носять
ковпаки);

Знаходження в приміщеннях ресторану кішок. Вони створюють домашній
затишок, проте, я вважаю, що не варто їх тримати, тому що в деяких людей
може бути алергія на них.

У ресторані є куточок споживача, де кожен відвідувач може залишити свої
враження, невдоволення та побажання.

2.2. Готельний комплекс «Турист»

Також ми відвідали один з найкращих тризіркових готельних комплексів
Києва – «Турист». У куточку Києва на лівому березі Дніпра, неподалік
від улюблених місць відпочинку киян та гостей столиці, впритул до
станції метро “ЛІВОБЕРЕЖНА” розмістилася сучасна елегантна 27-поверхова
споруда найбільшого в Києві тризіркового готельного комплексу “ТУРИСТ”,
з вікон якого відкривається чудовий краєвид схилів Дніпра та
Києво-Печерської лаври.

У розпорядженні гостей готельного комплексу «Турист» затишні одномісні
та двомісні стандартні номери, напівлюкси та люкси. У кожному номері є
всі зручності, включаючи ванну кімнату, телефон, супутникове телебачення
та холодильник. В «Туристі» ціни залежать від типу номерів, тому кожен
може дозволити собі номер. В ціну входить також вартість за сніданок.

До складу готелю також входять :

оренда автомобіля

ресторани

басейн

бізнес-центр

більярд

магазин

мед. обслуговування

обмін валют

казино

пральня

продаж авіа квитків

продаж залізничних квитків

сауна

При проведенні банкетів, фуршетів, весіль та інших урочистих подій
ресторані відвідувачі мають змогу скористатися також послугами
кондитерів-професіоналів, які готові задовольнити будь-які їхні
побажання й виготовити для них торти, тістечка та інші види
кондитерських виробів.

При проведені весілля в готельному комплексі для молодят пропонується
спеціальний Весільний пакет: 50% знижка на проживання, шампанське і
фрукти, сніданок в номер та пізній виїзд (після 12:00). А також, вони
надають можливість подружжю через рік зануритися у спогади про незабутні
моменти святкування весілля, вручивши в подарунок від готельного
комплексу «Турист» Сертифікат на 50% знижку на вечерю для двох в
їхньому ресторані.

залів (на 300,80 та 20 осіб).

Туристів обслуговує висококваліфікований штат працівників, який володіє
іноземною мовою.

В «Туристі» проводиться анкетування гостей, після якого всі зауваження
та недоліки стараються виправити.

На мою думку, найбільшими перевагами цього готельного комплексу є:

цінова доступність;

не моніторі при вході висвітлено кількість вільних місць в готелі;

приємний персонал;

чистота в номерах.

2.3. Туристична агенція «Галопом по Європах»

Для свого дослідження я обрала туристичну агенцію «Галопом по Європах».

Мережа туристичних агентств «Галопом по Европах» була створена з
врахуванням усіх тенденцій розвитку світової туристичної галузі. Вони
перша франчайзингова мережа в Україні, що взяла за основу бізнесу
виробництво і реалізацію брендованої продукції, запровадила чіткі
стандарти обслуговування та нові технології продажу і контролю якості.
Як вони працюють:

Туроператор «Вояж-Київ» робить весь асортимент продукції (турів) для
мережі «Галопом по Европах». Центральний офіс «Галопом по Европах»
виконує функції: маркетингу, реклами, контролю якості, кадрової
підготовки фахівців, розробки і впровадження стандартів корпоративної
культури, юридичного забезпечення, збір і аналіз статистичної
інформації. Офіси «Галопом по Европах» — це агентства, що працюють під
торговою маркою та продають продукцію, зроблену оператором «Вояж-Київ».

На мою думку, перевагами туристичної агенції «Галопом по Європах» є:

— Клієнти здобувають продукцію одного оператора, якість якої легко
контролювати;

— вони працюють тільки з перевіреними країнами, напрямками, курортами,
готелями;

— не провадять несумлінну рекламну кампанію, тобто рекламують тільки те,
що можна реально купити;

— їхня маркетингова служба щодня веде ціновий аналіз.

— У кожному з офісів мережі абсолютно однакові: ціни, асортимент, якість
обслуговування.

— використання технології он-лайн бронювання, як всередині мережі, так і
для клієнтів. Їхній сайт дозволяє в режимі реального часу побачити ціни
й інформацію з усіх турів, а також, не виходячи з будинку або офісу,
забронювати тур.

— туристична агенція завжди відповідає за якість турпродукта, а у
випадку виникнення проблем, робить максимум для їхнього усунення. У
випадку неможливості усунення проблеми, існує компенсація вартості
недоотриманої послуги.

— Мережа турагентств «Галопом по Европах» співпрацює з великою кількістю
організацій, що дозволяє клієнтам одержувати знижки, користуючись
послугами або купуючи товари в їх партнерів.

— агентство пропонує велику кількість спільних акцій, розіграшів.

На мою думку, що туристичну агенцію «Галопом по Європах» можна вважати
однією з найкращих в своїй галузі, адже вони пропонують широкий спектр
туристичних послуг за доступними цінами. Клієнтів обслуговують приємні
та висококваліфіковані спеціалісти.

Висновок

В ході досліджень було виявлено, що сфера моєї майбутньої діяльності
стає все більш значущою в економічному розвитку незалежної України та
поступово перетворюється на високорентабельну частину економіки. На мою
думку, ресторанно-готельний та туристичний бізнес в Україні в наш час
знаходиться на досить високому рівні, але, на жаль, ще не дотягується до
європейських стандартів. Я вважаю, що потрібно вдосконалювати
обслуговування, систему безпеки туристів, комфортабельність закладів та
підвищити якість фахівців, що обслуговують туристів.

Список використаної літератури

Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки / Затверджена
постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р.

Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія. – К., 2002.

Цибух В.І. Туризм – це добробут в нашому домі // Гостиничный бизнес. –
2000. — №1.

Рутинський М.Й. Географія туризму України.- К.,2004.

HYPERLINK «http://www.carteblanche.com.ua» www.carteblanche.com.ua

HYPERLINK «http://www.hotel-tourist.kiev.ua»
www.hotel-tourist.kiev.ua

PAGE

PAGE 2

Похожие записи