Курсова робота
Форми екстремального туризму та країни світу як регіони з екстремальним
потенціалом.
З М І С Т
Вступ………………………………………………………….
……………………………………………..3
1. Екстремальний
туризм…………………………………………………………
……………….5
2. Види екстремального
туризму………………………………………………………..
…….8
2.1. Водні види екстремального
туризму…………………………………………………..8
2.2. Наземні види екстремального
туризму……………………………………………..15
2.3. Гірські види екстремального
туризму……………………………………………….19
2.4 Повітряні види екстремального
туризму……………………………………………21
2.5 Екзотичні види екстремального
туризму……………………………………………24
3. Популярні місця екстремального
відпочинку…………………………………….26
4. Розробка туру.
Етапи………………………………………………………….
……………….31
4.1.
Рафтинг-тур…………………………………………………….
……………………………….32
4.2.
Дигер-тур………………………………………………………
…………………………………33
4.3.
Вело-тур……………………………………………………….
………………………………….34
Висновок……………………………………………………….
…………………………………………36
Список використаної
літератури……………………………………………………..
…….37
Додатки………………………………………………………..
………………………………………….38
В С Т У П
Усі ми любимо відпочивати, одна з поширених форм відпочинку – туризм.
Туризм прекрасний тим, що кожен знаходить у ньому те, що хоче. Комусь
подобаються гори, комусь ріки, хтось любить відпочивати на пляжі, а інші
– випробувати себе на міцність. Натягнуті нерви теж, як не дивно,
можуть допомогти людині зняти втому. Тому в усьому світі останнього часу
набирає силу екстремальний туризм. Усе більше людей прагнуть побачити
краси підводного світу, спуститися по гірському схилу, на лижах і навіть
стрибнути з парашутом. У Європі, наприклад, цей вид туризму почав
розвиватися швидкими темпами і ставати більш масовим туризмом наприкінці
80-х на початку 90-х років. А в нас, в Україні, із середини 90-х. Але,
незважаючи на те, що цей вид туризму щорічно стає усе більш популярним
, туристи в основному надають перевагу таким, як і раніше, популярні
видам туризму, як екскурсійний, пізнавальний, пляжний і ін. Не знаючи
про нові види відпочинку. Організація екстремального відпочинку в дечому
відрізняється від організації звичайного туру. Тут вже йдеться про
реальну небезпеку для життя, тому працівники туристичних фірм повинні
враховувати вік, фізичну підготовку, стан здоров’я кожного учасника
поїздки.
Актуальність теми. На міжнародному ринку туризму цей вид починає
розвиватися з кожним роком все швидше. Але про деякі його форми багато
хто просто щось чув, а деякі і не знають. В Україні останніми роками
з’являються туристичні організації, які займаються саме екстремальним
туризмом, організовуючи тури. Кожна країна має що представити
туристу-екстремалу, це і гори, річки, моря, океан, або ж просто
повітряний простір.
Огляд літератури. Питанню розвитку екстремального туризму присвятили
свої роботи Романов А.А., Дмитрієвський Ю.Д., Арін Я., Гуляєв В.Г., В їх
роботах проаналізовано розвиток певних видів екстремального туризму в
різних країнах, та у всьому світі в цілому. Результати цих досліджень
використано в даній курсовій роботі. Чимало спеціальних електронів
сайтів, присвячених безпосередньо екстриму. Слід сказати, що на
сьогоднішній день дана тема є малодослідженою і потребує подальшого
наукового опрацювання.
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі вивчення та аналізу
екстремально-курортного потенціалу країн, окреслити шляхи організації
екстремальних турів.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
– ознайомлення с найпоширенішими видами екстремального туризму по видах
: пішохідний, водяний, гірський, повітряний.
– розвиток цього виду туризму в різних країнах.
– розробка екстремальних турів.
Об’єктом дослідження є форми екстремального туризму та країни світу як
регіони з екстремальним потенціалом.
Предметом дослідження є екстремальний туризм як форма
природокористування, проблеми та перешкоди, що стоять на шляху розвитку
екстремальних курортів, проблеми і перспективи організації екстремальних
турів.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, 3 розділів,
висновків, списку використаної літератури та додатків.
1. Екстремальний туризм
Формування маршрутів, турів, екскурсійних програм, надання основних,
додаткових і додаткових послуг складають технологію туристичного
обслуговування, тобто це формування конкретного туристичного продукту
для задоволення потреби в туристичній послузі. Для складання
туристичного маршруту або ж просто туру потрібно рахуватися з їхніми
класифікаціями по типу, сезонності, тривалості, віковій ознаці тощо.
Як правило, екстремальний туризм характеризується активними способами
пересування. Активні види туризму передбачають види відпочинку і
подорожей, розваг, спорту (лазіння по скелях, спортивні ігри, плавання
на плотах по бурхливих ріках, підводний туризм, сафарі ті інші), що
вимагають значної фізичної напруги і доступні далеко не всім категоріям
туристів. Ще більш виділяється в цьому змісті екстремальний туризм.
До екстремального туризму відносять різні пригодницькі тури,
– пригодницькі подорожі, відвідування екзотичних місць, вулканів,
островів, водоспадів і ін. Звичайно це нестандартний тур в екзотичні й
екологічно чисті природні резервації, пов’язаний з незвичайними
подорожами, нетрадиційними транспортними засобами. В окремих випадках
такий тур зв’язаний з ризиком і серйозними фізичними навантаженнями
extreme tour, вимагаютьсміливості й умінь, наприклад, сплав по бурхливій
ріці Колорадо на надувних човнах, подорож на Кольський півострів узимку
на собачих запряжках. Популярний відпочинок на гірськолижних курортах,
участь в яких передбачає фізичну підготовку і майстерність учасників.
Такий туризм близький до спортивного туризму, однак маршрути більш добре
підготовлені й умови істотно комфортніше, ризик зводиться до мінімуму за
рахунок забезпечення провідниками, проміжними таборами, туристським
спорядженням.
– Тур на місця катастроф (ГУЛАГ).
– Полювання, риболовля, фотополювання, поїздки на мотосанях узимку чи
джипах по важкодоступних місцевостях.
У залежності від головної цілі подорожі можна виділити наступні тури:
– тур з метою полювання, рибного лову, поїздки на природу в заповідники
для спостереження за тваринами, фотополювання. У програму туру входить:
відвідування визначних пам’яток місцевої природи, навчання подоланню
перешкод, пристроєві табірного життя, вивчення техніки виживання в
екстремальних умовах. Організується колона машин, у якій, крім джипів з
туристами і провідниками, іде транспортний супровід з наметами,
продовольством, паливом, харчуванням і іншим;
– тур – відвідування військових об’єктів і полігонів, таборів для
ув’язнених, концтаборів і в’язниць;
– тури на місця людських трагедій;
– тури з метою пошуку скарбу. Професійного й аматорські – пригодницького
розважального характеру.
Особливістю екстремального туризму є його спортивний характер і
участь у ньому молодіжної вікової категорії.
Класифікація екстремальних туристських турів різноманітна (див. Додаток
№1)
Активні види відпочинку завойовують усе більшу популярність серед
простих туристів. Особливо популярним став дайвінг, один із
найзахоплюючих і екстремальних видів. Парашутистам і гірськолижникам
доводиться потіснитися – число дайверів в усім світі, стрімко зростає.
Звертаючи увагу на цифри стає ясно: поширення дайвінга порівнянне
тільки із епідемією. На сьогодня у світі майже 20 мільйонів
сертифікованих дайверів-любителей, а 40 років тому їх було кілька
сотень. В Україні останніми роками захоплення дайвінгом стало масовим.
Також, зараз в усім світі дуже популярні стрибки із парашутом. Із
парашутом почали стрибати більше напівстоліття назад, але в масового
характеру він перетворився тільки років 15 назад. Зараз існує багато
варіантів стрибків з парашутом. Це і скайсерфинг і групова акробатика,
але все більшу популярність набирає B.A.S.E. jumpіng. Це не тільки
гострі відчуття, але і чудове видовище. Багато людей спеціально
приїжджають на різні змагання, щоб подивитися, як люди стрибають із
хмарочосів, телевізійних веж, мостів, скель.
Якщо комусь не подобається пірнати під воду або стрибати із величезних
висот – тоді можна спробувати, теж популярний вид вигляд відпочинку,
віндсерфінг. Але отут варто врахувати, що це задоволення пов’язане із
постійними падіннями у воду, і реальною можливістю захлинутися в
морських хвилях, а також неминучими мозолями на руках. Але
випробовування себе в сплаві по бурхливих гірських ріках, точно
запам’ятається надовго.
Тим, хто боїться води, підійдуть пішохідні тури. Це теж екстремальний
туризм, що сполучений з чималими труднощями і небезпеками. Такі маршрути
звичайно прокладаються по незайманих територіях планети, так що в людини
з’являється можливість буквально вписатися в природу, але при цьому
виявитися відрізаною від цивілізованого світу . І навіть якщо така
тургруппа має сучасні засоби супутникового зв’язку, для приходу
допомоги може знадобитися кілька годин або днів. Тому будь-яка
надзвичайна подія може призвести до серйозних наслідків. Тому кожна
туристична фірма до якої звертається громадянин запропонує страхування
життя від нещасного випадку, яким є обов’язковим згідно законодавства
України
Але, не дивлячись на всю свою привабливість, слід зазначити, що
екстремальний туризм це дорогий вид відпочинку. А такий вид туризму як
космічний існує взагалі для одиниць, тому що платити за нього мільйони
доларів здатні тільки дуже забезпечені туристи. Але тільки цей вид
екстремального туризму дорогий по економічних факторах
Взагалі ж екстремальний туризм один із самих перспективних видів
туризму, що залучає до себе усе більше людей. З’являються нові місця
для активного відпочинку, як штучні, наприклад гірськолижні курорти, так
місця створені природою про які люди раніш і не знали, наприклад,
печери. А те, що цей вид туризму активно розвивається видно хоча б з
того, що з’являються всі нові його види.
2. Види екстремального туризму
Різномаїття видів екстремального туризму в наш час просто захоплює.
Кожний вигадує щось особливо новеньке, аби лиш привабити туристів та
просто любителів гострого відчуття. Здається, що людина просто
змагається з природою: переборює гірські річки, гостює в небезпечних
печерах, покорила води океанів та морів, дізнається про небо за
допомогою різноманітних приборів, і може злітати на декілька днів в
космос. А головне, все це поєднується тільки в одне бажання: неймовірне
задоволення.Здавна всіх вабило щось нове, неопізнане, і деякі готові
викласти чималі кошти тільки б відчути це славнозвісне гостре відчуття.
Екстремальний туризм кожного року все більше набирає обертів у своєму
розвитку. Тому зараз можна виділити основні види екстремального туризму,
про які говориться нижче.
2.1 Водні види екстремального туризму
Дайвинг – дуже популярний в світі. Заняття підводним плаванням у
більшості людей асоціюється насамперед з іменем Жак-Верба Кусто. І мало
хто знає, що ще Леонардо Да Вінчі шукав можливість проникнення людини в
морські глибини, а в якості резервуара для повітря він пропонував
використовувати ніщо інше як хутро з-під вина. Згодом багато вчених і
інженери працювали над ідеєю створення умов пристосування, за допомогою
яких людина могла б тривалий час перебувати під водою.
У 1825 р. Вільям Джеймс сконструював апарат, що являв собою залізний
резервуар, наповнений стисненим повітрям. Ємність охоплювала тулуб на
зразок поясу. Використане повітря виходило із шолома через випускний
клапан. Для додання водолазові негативної плавучості до його поясу
прикріплювали баласт. На той час це був найбільш прийнятний тип
спорядження, однак, через окремі недоліки він так і не був жодного разу
використаний. Після цього було безліч спроб створення подібного апарату,
але жодна з них не увінчалася успіхом. Нарешті, у 1865 р. два французів
– гірський інженер Рукеройль і лейтенант ВМФ Денейруз – винайшли апарат,
що став попередником акваланга Кусто. Він являв собою металевий
резервуар, що вдягався на спину і закривав очі, ніс і рот маскою, схожою
на металеву коробку із ілюмінатором. Регулятор автоматично зрівнює тиск
води зовні і тиск повітря усередині легенях людини.
Значення цього винаходу велике. Воно дозволяло водолазові на будь-якій
глибині підтримувати майже нульову плавучість, як це може робити
підводний човен. Допомагаючи собі руками і ногами, він міг легко
підніматися й опускатися.
11 червня 1910 р. у Сен-андре-ді Кюбзак у французькому регіоні Бордо
народилася людина, якому було призначено стать символом підводного
плавання і всього, що з ним пов’язане. Це був Жак Верб Кусто, який був
першим і наймасштабнішим дослідником підводного світу, і довів до
досконалості технічне устаткування, що відповідало би специфічним
вимогам у сьогоденні й у майбутньому. Автор фільму „Світу тиші”, стає
культовим фільмом для всіх закоханих у підводний світ . Червоне море,
потім Індійський океан, Сейшельські острови й інші численні зйомки по
всьому світу, в невідомих у той час місцях. Вибух інтересу до
підводного плавання відбувся в 70-х роках, коли люди зрозуміли, що
дайвинг – справа зовсім не складна, а задоволення обіцяє неземне. Раніш
плавання із аквалангом було в основному прерогативою військових, котрі
чуйно охороняли всі секрети водолазної майстерності. Тому
аматори-одинаки, що не знали елементарних правил декомпресії, піддавали
своє життя серйозній небезпеці. Удосконалювалися конструкції аквалангів,
і в 60-х роках у широкому продажі з’явилися цілком безпечні системи для
дихання під водою. Але головним залишалося питання безпеки дайвинга.
Одна з перших міжнародних організацій, що регламентувала порядок
навчання, умови занурення, максимальні глибини, – це CMAS. Вона
об’єднала в собі безліч незалежних національних федерацій, що намагалися
навчати підвідному плаванню бажаючих, і запровадила загальні для всіх
стандарти. Але процес контролю за цими стандартами не був
відпрацьований. У результаті якість навчання жорстоко постраждало. А
також не був відпрацьований єдиний контроль за видачею міжнародних
сертифікатів. У результаті картку CMAS України можуть запросто не
прийняти в Єгипті або засумніватися, чи правильно пройшло навчання.
На сьогоднішній момент безумовним лідером аматорського дайвинга є PADІ
(Професійна асоціація інструкторів дайвинга). Жорсткий контроль за
якістю навчання, однакові вимоги до студентів, комп’ютерний облік усіх
міжнародних сертифікатів, використовування останніх досягнень науки і
техніки у вивченні фізіології дайвинга дозволили цієї федерації
практично повністю виключити можливість нещасного випадку. На
сьогоднішній день сертифікати цієї федерації приймаються в усім світі, і
кожен дайвер намагається одержати сертифікат саме цієї федерації. У
PADІ існує кілька рівнів навчання, послідовно виконуючи які, практично
будь-хто бажаючий може стати професіоналом і одержати звання
інструктора.
Серед різноманітті видів дайвингу можна виділити найцікавіші:
Drіft dіvіng (дайвинг у течіях). Цей вид дайвинга найбільше повно
відображає відчуття плавання під водою. Завдяки течії, яка підхоплює
дайвера , можна спостерігати всю красу, практично не рухаючи, а відчуття
польоту просто захоплюють. Можна плавати сидячи, стоячи, нагору ногами.
Кожний може повністю контролювати своє тіло, але рекомендується
поглядати вперед за курсом, щоб не влетіти в корал. Єдиною проблемою для
цього виду дайвинга є його початок і фініш. Корабель, з якого стрибають,
не стоїть на місці, тому що його звичайно несе за течією. І винирнути
досить складно: уся група повинна спливати одночасно і за дуже короткий
час вибратися на судно, інакше може віднести. Тому цей вид дайвинга
рекомендується тільки для досвідчених дайверів
Drop off (вертикальний обрив). Коли дайвер пливе уздовж стрімкої
коралової стіни і не видно дна, при цьому є присутнім відчуття польоту
над безоднею. Правда, є одне “але”: блакитна безодня немов заманює у
свої обійми, і дайвер може не помітити, як занурюється на недозволену
глибину. Головна рекомендація: частіше поглядати на глибиномір. У таких
місцях найбільш частіше зустрічаються великі представники підводної
фауни. Це також приваблює аматорів підводного плавання.
Wreck dіvіng (відвідування затонулих кораблів). Рекомендується
відвідувати тільки добре відомі і досліджені об’єкти. У складі групи
обов’язково повинен бути гід, що прекрасно знає це місце. Цей вид
дайвинга цікавий усім, у кого виникає почуття дослідника, тому що
кожний дайвер мріє знайти щось виняткове на затонулому кораблі.
Рекомендується відвідувати досить старовинні затонулі об’єкти, тому що
час і вода практично повністю виключають негативний вплив на психіку
людини відчуття присутності на місці трагедії. Категорично забороняється
запливати в трюми і вузькі проходи, тому що є можливість лишитися там
назавжди. Обов’язково із собою мати не менше двох незалежних джерел
світла, бажано мати резервне джерело повітря. А також дайвер повинен
володіти в досконалості своєю плавучістю, тому що будь-який необережний
рух або змах ластами можуть призвести до змутнення води, що вкрай
небажано для наступних дайверів. Даний вид занурення можуть здійснювати
тільки досвідчені дайвери.
Nіght dіvіng (нічний дайвинг). Напевно, самий захоплюючий із усіх видів
занурень. У нічний час активізуються усі форми підводної флори і фауни.
Промінь світла вихоплює з темряви несподівані і дуже цікаві форми життя,
яких вдень можна просто не помітити. Всі кольори підводної флори і фауни
під променем ліхтаря здобувають незвичайні відтінки. Безліч риб
перебувають в сонному стані і до них можна дуже близько підплисти. Умови
занурення: повинні бути чітко визначені точки входу і виходу, необхідно
мати два джерела світла, місце занурення повинне бути знайомо,
необхідно виключити нічні занурення в тих місцях, де є течії. Бажано
мати із собою компас, попередньо обмовити із своїми партнерами маршрут
руху. У випадку, коли хтось заблукає і довелося спливти, повинні бути
прилади для світлової і звукової сигналізації для полегшення пошуку.
Українські дайвери здебільшого молоді – їхній середній вік 30 років (у
США – 36). Це інтелігентна міська молодь: В Україні переважну більшість
(77%) дайверів мають вищу освіту (у США – 50%).
Серфінг – один із самих давніх видів спорту на нашій планеті. Мистецтво
їзди по хвилях, саме по собі, неймовірний взаємозв’язок із природою і у
той же самий час і атлетизм. Крім того серфінг один з не багатьох видів
спорту або видів мистецтва, що створив свою власну культуру. Кататися на
дошці, використовуючи енергію океану почали в Західній Полінезії близько
3 – 4 тис. років тому. Першими серферами були Полінезійці, що почали
об’їжджати хвилі Тихого океану на дерев’яних дошках десь між 1500 до
н.е. і 400 н.е. Під час першого контакту європейської культури з
полінезійською на острові Таїті в 1777 – відомий капітан Джеймс Кук
описав у своїх замітках як місцевий житель, розважаючись, ловив хвилі на
своєму каноє. Як і більшість інших речей, серфінг спочатку був по собі
простим і потім поступово розвиваючись став більш складним. Приблизна
послідовність початку Гавайського серфінгу буде виглядає так:
1. Серфінг на каноє дав основу простому бодісерфингу, названому he’e
umauma на Гавайському .
2. Потім з’явилися рудиментарні форми серфінгу, в основному дитячі
розваги із маленькими бодібордами поширеними в Тихому Океані. Цей тип
примітивного серфінгу названий “бодібординг” або ” бугібординг”, можливо
нараховує кілька тисяч років.
3. З бодібординга, у Східній Полінезії, з’явився дорослий спорт із
великими дошками (papa he’e nalu)
4. Після цього, на Гавайських островах, серфінг досяг піку свого
розвитку. У районі Сенегалу, Береги слонової кісти і Гани африканська
молодь і рибалки постійно займалися бодісерфингом, бодібордингом, а
також ловили хвилі стоячи на дошках близько 6 футів у довжину. Ці
навички народів Атлантичного узбережжя не мають ніякого історичного
зв’язку із Тихим океаном. Про серфінг племен східного узбережжя стало
відомо за довго до того, як серфінг почав розповсюджуватися по світі з
Гавайських островів. На березі Перу, серфери сконструювали подібні дошки
з папірусного очерету. Ці папірусні “дошки” за формою дуже сильно були
схожі на сучасні, хоча археологічні знахідки доводять, що з’явилися вони
в далекому минулому.
І все-таки серфінг у сучасному розумінні, має полінезійскі корні й у
першу чергу гавайські. Як частина адаптації в океані, papa he’e nalu
став розвагою отримавши найбільше поширення і розвиток на Гавайських
островах. Перші полінезійські поселенці на Гаваях уже мали зачатки умінь
бодібординга, так що після кількох сотень років катання по гавайських
хвилях з’явився унікальний різновид цього спорту.
Віндсерфінг – це овальна дошка з углепластика із шорсткуватою поверхнею
для стійкості із плавниками-стабілізаторами на нижній площині, і
невеликим вітрилом, що кріпиться до дошки. Серфінг цього того ж саме
тільки без вітрила. Власне віндсерфінг і з’явився від серфінгу. При
гарному потужному вітрі можна розвивати швидкість більш 10-12 м/с. Ну а
рекорд на сьогоднішній день – більше 70 км/год.
Каякінг – дуже популярний за межами України, але починає набирати все
більшу популярність і в нашій країні. Цей спорт одинаків, хоча і
позбавлений командного духу, зате дає можливість кинути виклик стихії і
залишитися з нею один на один. У сучасному каякінгу розвиваються три
основних напрямки – гребний слалом, родео і сплав.Слаломний каякінг –
це вміння маневрувати на каяку, відчуваючи човен і воду. Родео, на
відміну від слалому – це не тільки віртуозна техніка, але ще й елемент
гри . Фрістайл на каяку – це виконання різних трюків на човні за рахунок
особливостей рельєфу ріки. І, нарешті, сплав. На каяку можна
відправитися у водний похід по річці будь-якої складності, чи
здійснювати ігрові сплави на невеликому відрізку гірської ріки,
вибираючи окремі перешкоди у вигляді бочок, валів і водоспадів. Щоб
почувати себе впевнено під час сплавів, необхідно володіти базовою
технікою слалому і родео. До складу екіпірування каякера входять: човен,
шолом, рятувальний жилет, своєрідна спідниця (перешкоджає улученню води
в човен), прогумовані тапочки і весло.
Вейкбординг – являє собою комбінацію водяних лиж, сноуборда, скейта і
серфінгу. Катер буксирує рейдера, який знаходиться на на короткій та
широкій дошці. Рухаючи на швидкості 30-40 км/год з додатковим баластом
на борті, катер залишає за собою хвилю, що рейдер використовує як
трамплін. У стрибку можна виконати безліч різноманітних трюків. Особливо
динамічно вейкбординг став розвиватися на початку 90-х років. Він зробив
революцію у водному спорті так само, як у свій час сноуборд у гірських
лижах. Із захоплення невеликої групи ентузіастів він перетворився в
популярний спорт зі своєю філософією і культурою. Безліч трюків
прийшлася у вейкбординг із родинних “досочних” видів спорту –
сноубординга, скейтбординга. І це дає вейкбордисту можливість
прогресувати цілий рік. Все що потрібно – просто поміняти дошку. Та
через свою ціну, цей вид розвинений дуже слабко.
Водні лижі – один з найвідоміших видів активного відпочинку. Це гідна
заміна гірськім і біговим зимовим лижам. Водні лижі вперше з’явилися в
1922 році, коли американець, житель штату Мінесота, Ральф Самуельсон,
експериментуючи зі звичайними зимовими лижами, вирішив спробувати їх на
воді. Дві широкі соснові дошки він оснастив застіжками для ніг. Після
чого, винахідник успішно випробував лижі на водах озера в Лейк Сіті.
Потім цей вид спорту постійно прогресував. Сьогодні він настільки став
видовищним і популярним, що в 1998 році Олімпійський комітет Греції
рекомендував запровадити водні лижі в програму Олімпіади 2004 в Афінах.
Правда, остаточного рішення МОК по цьому питанню ще не прийняв. В
кожній країні пропонують цей вид туризму. Який дійсно захоплює. Адже
для занять водними лижами потрібні чотири речі: водні лижі, рятувальний
жилет, рукавички і гідрокостюм. І все, можна бігти по воді на зустріч
вітрові і хвилям. Водні лижі в даний час активно практикуються на
Чорноморському узбережжі, нажаль там катають досить таки короткий
проміжок часу, за який доведеться заплатити не малі гроші. Тому в
Україні дійсно насолодитися катанням на водних лижах звичайному
туристові важко, оскільки цей вид тільки но почав розвиватися.
Рафтинг – це захоплюючий спуск по гірській річці на каноє або
спеціальних плотах. В останні роки він викликає такий величезний інтерес
з боку аматорів екстремального відпочинку, що більшість придатних для
цього туризму гірських рік були освоєні професіоналами, і тепер
пропонуються різноманітні рафтинг-тури практично в будь-яку точку світу.
Це знахідка для людей, бажаючих перевірити себе в екстремальних умовах,
дізнатися про швидкість своєї реакції, здатність швидко прийняти єдине
вірне рішення, ризикувати. Це означає всі види екстриму на річках,
водоспадах і порогах. По іншому вода в них називається „білою”, від
утворення піни. В силу певного ризику, водний туризм вважався придатним
тільки для професіоналів, але після появи рафтингу таке уявлення швидко
змінилося. Справа в тім, що в цьому виді зявився рафт- тип судна, яке
використовується для спускання та плавання по річкам різного типу. Рафт
з англійської мови перекладається, як плот. Це – велика надувна лодка,
класичного виду вона помістить в собі від 4 до 20 чоловік, із сучасних
синтетичних матеріалів. Конструктивно рафти поділяють на однослойні та
двухслойні. Перевагоюднослойних є простота підготовки до спуску, а
двухслойних – повищена стійкість до ушкоджень. Найкращий рельєв для
рафтингу – це гори, особливо в період танення снігів. Рафт-тури в
основному бувають такими: поїздки на день чи полудня, і багатоденні
подорожі. Під час останніх туристи потрапляють віддалені куточки гір, з
недоторканою природою, розбивають табір у міру проходження ріки і
досліджують дикі околиці навколо стоянок. В Україні популярний цей вид,
оскільки місць для рафтингу вистачає. Вже три роки діє рафтклуб, де
кожний може навчитися техніки сплавів, а згодом випробувати її на
практиці, одержати спеціальну літературу, вказівки і взагалі просто
познайомитися з новими друзями, які поділяють твоє захоплення.
Отже, водний вид екстремального туризму розвивається дуже швидко.
Різноманітні види може запропонувати туристові кожна країна, яка має
свою акваторію. Все більше людині хочеться випробувати себе на воді,
оскільки просто лежання на пляжі вже перестало бути актуальним.
2.2 Наземні види екстремального туризму
На поверхні землі людина відчуває себе більш впевненіше ніж в повітрі чи
воді, тому найбільше всіляких екстремальних видів саме наземні. Вони
можуть біти різними: від Американських гірок в „ДіснейЛенді” чи
звичайного туристичного походу в ліс до дослідження підземелля. А
останнім часом популярності набувають поїздки на місця катастроф. Про
деякі, націкавіші види йдеться нижче.
Спелеологія. Цей вид можна віднести як до туризму так і до розділів
науки геологій: картознавство і гідрогеологія. Та головне печери – це
останні білі плями на карті світу, остання можливість пройти там, де не
тільки не ступала нога людини, але і куди не падав погляд її очей і
фотокамер. На поверхні землі таких місць зовсім не залишилось.
Дослідження печер займалися Ерик Рижий, Колумб, Магеллан, Кук, Беринг,
Лазарев, Скотт та інші. Звичайно, серйозною науковою спелеологією
займаються не всі . Новачки беруть участь в навчально-тренувальних
експедиціях. Є команди, що їздять тільки в розважальні чи “спортивні”
поїздки. Щоб займатися спелеологією, треба мати серйозну підготовку,
причому не тільки фізичну, технічну, а також і психологічну. Адже печера
– зовсім інший світ, де людина позбавлена звичних орієнтирів: неба над
головою, лінії горизонту… Його можна порівняти хіба що із підводним
або космічним простором. Отже… Печери бувають різні: маленький і
сухі, куди може добратися і новачок; важкі, де до дна треба пробиватися
неодну добу через глибокі колодязі, холодну воду, вузькі шкурники. У
будь-якому випадку, надзвичайна краса печер заворожує. Озера, вигадливі
вигини, незвичайне світло. Якщо пощастить, можна знайти і печерні перли
(вони утвориться у ванночках із проточною водою, але дуже рідкі).
Люди цікавляться новими печерами, які бережуть в собі таємниці.
Спелестологія – це захоплююча суміш туризму і науки, що вивчає порожнини
штучного походження. У самому широкому значенні слова спелестологія –
це наука про штучні підземні спорудження. Спелестологія тісно зв’язана
із спелеологією, тільки спелестологів не цікавлять печери, а
проникнення в які-небудь підземні міські структури, недоступні або
нецікаві для інших.
Головна особливість для того, щоб підземелля зацікавило спелестологів:
щоб його не використовували ні в яких цілях в даний час і представляло
певний історичний інтерес. До таких відносяться занедбані каменоломні
шахти, водоводи, колодязі, підземні ходи, підземні храми і монастирі і
так далі.
Кінний туризм –вид який підходить для кожного. Свист вітра, краса
первозданної природи, єдинство з вірною і сильною твариною, гармонія в
душі, все це може подарувати кінний туризм. Це один із найдавніши видів,
оскільки багато років назад користувалися саме кіньми, але в більшості,
як засіб пересування. В наш час це вже майже як „екзотика”. Кінний
туризм підійте кожному незалежно від статі, віку, навиків. При першому
поході кожний має пройти спеціальні курси верхової їзди та догляду за
тваринами. Кінний туризм поширений в кожній країні. Оскільки спокійно
можна подоружувати по різним цікавим містам, насолоджуватися природою та
розмовами з друзями. Для „перчинки” туристичні фірми пропонують кінні
тури по горам, які тяжко подолати, через бурхливі ріки та інші не
тронуті рукою людини, міста землі.
Сафарі-тур. Це одна з не багатьох можливостей подивитися країну
зсередини, відвідати самі важкодоступні і незаселені місця. Можна
перетинати живописні каньйони, що уражають уяву пустелі і савани,
спостерігати за екзотичними тваринними і надзвичайними птахами, і
водночас відчувати швидкість і міць джипу.
Сафарі поділяють на такі:
1. Короткострокове сафарі за кермом – розповсюджений вид екскурсії,
тривалістю від 1 до 2 днів. На піщаних сафарі використовують тільки
джипи, але і квадроцикли, і верблюди. Такі екскурсії можуть проводитися
практично в будь-якій країні світу, починаючи від Туреччини і закінчуючи
Аляскою, і дозволяє подивитися природу і ландшафти.
2. Короткострокове пасажирським – подорож у відкритих джипах з водієм.
У джипі може бути від 1 до 6 чоловік. Такі сафарі поширені в Африці і
Непалі у національних парках, коли гід, він же водій, показує екзотичних
тварин і птахів. У національних парках тварин безліч, в одному тільки
Крюгер Паренню в ПАР, популяція слонів – від 8500 до 10500 осіб, а вже
про левів і леопардів, пташок яскравих заморських, і говорити не
потрібно. Звичайно, такі сафари проводяться 2 рази в день, з ранку, і
ввечері, причому кілька днів підряд, оскільки все в один день побачити
неможливо.
3. Довгострокове – найбільш екстремальний вид сафарі. Це досить рідкісні
програми, тому як їх не легко організувати, але по задоволенню і
враженням, вони набагато перевищують звичайні програми. За кермом
закритого або відкритого джипу можна подолати до 3000 км у тиждень.
Звичайно це кілька джипів, оснащених радіозв’язком, у яких їдуть по дві
людині, іноді три, що б мінятися місцями за кермом. Траси можуть бути
різної складності, включаючи пустелі і савани, для бажаючих може бути
організована робота з лебідкою. Маршрут прокладається заздалегідь, але
за бажанням може бути змінений. Групи формуються за місяць до початку
сафарі, і повинні бути не менше 6 чоловік, а відповідно від 3 машин.
Обов’язково машина в супроводі з гідом і кухарем, що, якщо туритси не
зупиняєтеся в готелі чи лоджії. Цей вид сафарі пропонується в основному
в Африканських країнах. Найбільш якісні програми, організовуються
компаніями, уповноваженими якими-небудь брендами машин, наприклад, Ленд
Ровер, або Тойота.
4. Мисливське сафарі – це справжнє полювання на антилоп, слона, лева,
леопарда, крокодилів і т.д.і здійснюється тільки за спеціальною
ліцензією і тільки там, де це дозволено. Для деяких країн, наприклад ,
для Танзанії – полювання – є величезною частиною бюджету країни, і це
задоволення, вважається звичайним. Та в багатьох випадків, полування на
звірів забороняється законами певних країн.
Окремі види сафарі – це мото-сафарі (на спеціальних мотоциклах) і дайв –
сафарі (спеціальні автомобілі), які нічим не відрізняються від інших
крім засобу пересування.
Для перших двох видів сафарі обмежень не існує. А от на довгострокове
сафарі бажано мати гарне здоров’я, і, при бажанні керувати джипом,
звичайно же, права водія.
Із мисливськими сафарі все трохи складніше. При вивозі особистої рушниці
за кордон, необхідно буде отримати на це дозвіл і надати мисливську
ліцензію, якщо ж рушниці немає, то можна взяти в оренду разом с
патронами
Короткострокові сафарі, можливі, практично, у будь-яких країнах. Дуже
поширені в курортних країнах, таких як Греція, Туреччина, Острови (
Мальдивы, Сейшелы). Дуже гарні короткострокові сафарі в Мексиці, в
Еквадорі й Алясці. Піщані сафарі в Алжирі, Тунісі і Марокко цікаві і
незвичайні. Такі сафарі бувають і довгостроковими, на 5 і більше днів.
Безперечними лідерами в сегменті довгострокових сафарі виступають
африканські країни – ПАР, Ботсвана, Зімбабве, Танзанія, Кенія.
Отже, найпоширеніші види саме в наземному екстремальному туризму.
Найважливіший фактор- це дешевизна, порівняно з іншими. Тому більша
половина туристів обирають саме наземний екстремальний туризм.
2.3 Гірські види екстремального туризму
Гори завжди манили і цікавили людей, які в свою чергу покоряють найвижчі
точки планети.В наш час популярні різноманітні види екстремального
туризму, найпоширеніші можна виділить итакі: сноуборд, альпінізм,
скелолазення, льодалазення, гірські лижі. Детальніше про деякі написано
нижче.
Альпінізм – вважається найекстремальнішим і мабуть одним із
найпоширеніших відпочинком. Сьогодні альпінізм являє собою цілу
індустрію, що рівномірно розвивається і популяризується. Альпінізм –
сходження на вершини гір. Слово „альпінізм” походить від назви Альп –
найвищої гірської системи Західної Європи. Але це не єдина назва цього
виду, наприклад в Гімалаях альпіністів іноді називають „гімалістами”, а
Високих Татрах – „татарниками”, в Югославії – „горелазцями” тощо. Це
поняття включає в себе як різновидність спорту, так і туризму. Спортивна
сутність альпінізму – подолання за допомогою спеціальних технічних
прийомів різноманітних перешкод, які створюються умовами рельєфу і
клімату гірських районів на шляху до піку гори; вони можуть бути
скеляними, льодовими і сніжними різної ступені важкості. Традиційно
склалося, що гірськими сходженнями займалися тільки туристичні клуби и
спортсмени-професіонали. Альпінізм-непрофесійний, поки що вважається
єлітним видом гірського туризму. Як правило, для сходжень прийнято
вибирати літо, коли погода дозволяє з мінімальними втратами добратися
до наміченої вершини. Однак аматори самих гострих відчуттів не
зупиняються й узимку. А складні погодні умови і сходи лавин тільки
додають гостроти подорожі. У гори йдуть, щоб випробувати себе,
ризикнути, перебороти все і добратися до вершини. Смак перемоги
солодкий, навіть якщо альпініст скорив не Ельбрус, а всього лише стінку
на місцевому скалодромі. Для цього потрібно бути добре фізично
підготовленим, бажано мати сильні передпліччя, гарну “розтяжку” і
невелику вагу, яку доведеться утримувати на одних лише пальцях. При
підйомі доведеться працювати не тільки м’язами, але і головою, щоб
правильно вибрати, за які зачепи схопитися. В Україні цей вид тільки
почав розвиватися, але головною проблемою залишається недолік
професійних інструкторів.
Гірські лижі. Гірські лижі один із найстаріших видів активного
відпочинку. З роками кількість бажаючих покататися на гірських лижах не
зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісніше і
різноманітніше гірськолижний сервіс, ніж років 10 назад, не говорячи вже
про 80-х, 70-х роки. Майже в будь-якому гірськолижному курорті є спуски,
як для професіоналів, так і для новачків, яким завжди можуть навчити
правильно кататися місцеві інструктори. Рух на лижах, ймовірно з’явалася
після винаходу снігоступів, що поступово модернізувалися до сучасного
стану гірських лиж. “Батьком сучасного лижного спорту” часто називають
норвезького випробувача Сандре Норгейма. У середині 19-го сторіччя,
Сандре Норгейм винайшов спеціальні кріплення, що дозволяли лижникові
здійснювати повороти і керувати лижами при спуску із пагорбів. Сандре
Норгейм і його сучасники цей вид лижного спорту назвали “слалом”. Зараз
слалом часто згадується як “Телемарко”. Спочатку, лижний спорт був лише
декількох стилів, що нагадували сучасні “скандинавську” ходьбу на лижах
по пересіченій місцевості.
Австрійський винахідник Маттіас Цдарский вигадав більш стійкі кріплення
до гірських лиж, за допомогою яких нога лижника щільніше прилягала до
лижі, що дозволяло ефективніше керувати лижами. Фактично, цей винахід
послужив поштовхом для розвитку альпійського стилю лижного спорту.Після
цього, на початку 20-ого сторіччя, австрійський випробувач Ханс Шнейдер
вигадав особливу техніку рухів тіла людини, що ще більше спростило
процес регулювання напрямку руху лижника. Ця техніка стала називатися
Arlberg, на честь найменування регіону, де проживав її автор. Саме ця
техніка рухів зробила гірські лижі популярним і доступним для кожного
видом спорту і розваги. На сьогодні майже кожний намагається щорічно
поїхати в гори, щоб спуститися з вершини гори. Тому кожна країна, яка
має змогу, надає свої пропозиції по гірськолижним курортам.
Сноубординг – спуск по снігу із гірських схилів на спеціально
обладнаній дошці. Це більше активний і екстремальний вид вигляд, ніж
гірські лижі. Сноубординг як окремий вид спорту з’явився в Америці в
60-х роках XX століття. Лютими шанувальниками новомодного захоплення
стали по більшій частині серфери, що не бажали сидіти без справи в
чеканні літніх днів. У нашій країні сноуборд масове визнання одержав
тільки в середині 90-х років. Однак зараз в Україні можна придбати
різноманітне екіпірування від ведучих світових виробників і одержати
уроки катання в досвідчених інструкторів.
На сьогодня зроблено багато спеціальних трас із трамплінами й іншими
всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть витворяти різні
акробатичні трюки. Але в останнім часом особливо популярним серед
сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pіpe “пів-труби”) – споруда
зі снігу, схоже на рампу для роллерів. Взагалі екстремальні захоплення,
пов’язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на кілька
груп: freeskііng або freerіde – це спуск по крутих непідготовлених
схилах зі складним рельєфом; helіskііng – тим же саме, але з
використанням вертольота як засіб доставки на гору; skі-tourіng
(randonee skі) – скі-тур, гірський туризм із використанням лиж і
спеціальних кріплень для підйому в гору; skі-mountaіneerіng (лижний
альпінізм) – сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах чи
сноуборді (використання страховки чи якого-небудь додаткового
спорядження, крім лиж, на спуску порушує “чистоту” такого сходження); в
останні роки з’явилася new school – щось начебто сноубордичного
фрістайлу. Гірськолижний туризм, мабуть, найбільш розвинений із усіх
видів екстремального туризму в Україні. У нас є досить високого рівня
гірськолижні курорти. І хоча вони значно поступаються своїм аналогам,
наприклад, у Європейських країнах, наші туристи із середнім прибутком із
задоволенням відвідують українські, а саме карпатські курорти, які
стають популярними серед іноземців.
2.4 Повітряні види екстремального туризму
Відчути вільність польоту, побачити замлю з висоти прагнуть, мабуть,
кожниа друга людина на землі. Ось і з’являються різновиди екстремального
туризму, які пропонують кожному бажаючому „відірватися від землі.”
Парашутний спорт . Останнім часом один із найпоширеніших видів туризму.
Багато хто прагне побачити те або інше місто з висоти „пташиного
польоту”. Та багато хто помиляється. Що можна просто одягув на себе
парашют вискочити з літака і насолоджуватися польотом. Але для початку
варто розібратися, що собою являє парашутний спорт в цілому.
Класичний парашутизм – містить у собі дві вправи: перша – стрибки на
точність приземлення. Завдання полягає в поразці мішені розміром у 3 см.
Друга вправа – комплекс фігур у вільному падінні. Змагання ведеться на
час. Досить консервативний вид спорту: сам комплекс фігур не змінюється
уже багато років і вимагає відточеної майстерності і сталості в
результатах.
Групова акробатика. Дана дисципліна має на меті побудови максимальної
кількості різних фігур командою з декількох парашутистів. Класична
кількість парашутистів у команді – 4 і 8. Бувають також команди з 16-ти
спортсменів. А рекордний стрибок, занесений у книгу Гіннеса, був
зроблений командою з 296-ти парашутистів. Основні фігури для побудови
звичайно оголошуються заздалегідь, назви ж цих фігур дають деяке
уявлення про те, як вони будуть виглядати: “квітка”, “зірка” і т.д.
Команда з чотирьох чоловік може побудувати близько 30 фігур за час
вільного падіння.
Купольна акробатика – полягає в побудові формацій з куполів розкритих
парашутів. Цим вона кардинально відрізняється від інших видів
парашутного спорту, де робота над результатом йде до розкриття парашута
(крім стрибків на точність приземлення). При виконанні фігур купольної
акробатики парашутисти входять у безпосередній контакт із парашутами
інших спортсменів, при цьому часто відбуваються завали куполів. Тому
парашутистам, що займаються купольною акробатикою, потрібно особливе
устаткування. Куполи повинні бути стійкими, добре навантаженими і мати
можливість точного регулювання швидкості. Після того, як всі фігури
побудовані, настає етап, коли парашутисти повинні відокремлюватися один
від одного і робити посадку. Це найбільш складна і небезпечна частина
вправи. Якщо куполи зачепилися один за одного, то навіть приведення в
дію замків відчіплення купола може не допомогти, а купол не відійде.
Розкриття ж запасного парашута в такій ситуації досить небезпечно. Це
робить купольну акробатику одним із самих ризикованих видів парашутизму.
Фрістайл – порівняно молодий вид парашутизму, виник приблизно 10 років
тому. Полягає в показі спортсменом різних фігур у вільному падінні. Тут
оцінюються краса, складність елементів, виконаних парашутистом, а також
майстерність повітряного оператора, що робить зйомку спортсмена в
повітрі. Відпрацьовування фігур на землі вимагають спеціального
устаткування, що є не на кожній дроп-зоні, і це, так само, як і
відсутність достатньої інформації про фрістайл, гальмує розвиток даної
дисципліни в Україні.
Скайсерфінг – це стрибки із лижею на виконання різних фігур у вільному
падінні. З’явившись в Україні нещодавно, скайсерфінг відразу ж став
користуватися величезною популярністю.Аеродинаміка лижника сильно
відрізняється від простого вільного падіння, тому стрибки із лижею
вважаються практично іншим видом спорту. Тому що всі елементи
виконуються в стані вільного падіння, то для оцінки стрибка необхідний
повітряний оператор, щоб на основі відеозапису, зробленого цим
оператором, члени журі змогли виставити свої оцінки. Таким чином,
команда складається з двох членів – спортсмена-лижника і спортивного
оператора. У залік йде тільки перші 50 секунд відеозапису стрибка.
Оцінюється майстерність і артистизм виконання фігур, а також якість
роботи оператора.
B.A.S.E. jumpіng. Бэйс-джамперу для заняття улюбленою справою –
стрибками із парашутом – не потрібен літак чи інша літаюча техніка. Він
обходиться звичайним ліфтом, а найчастіше і власними руками і ногами
плюс альпіністське спорядження. Спортсмен-бэйсер забирається на дах
якої-небудь будівлі, бажано хмарочоса, телевежу, гору або скелю, і
стрибає вниз. Навіть ентузіасти цього виду спорту говорять, що це один
із самих небезпечних видів, навіть на фоні екстремальних.В Україні
стрибки з висотних будинків і споруд вважаються порушенням закону і
караються у повній відповідності до Адмінистративного кодексу України.
Повітряні кулі. Подорожі на повітряних кулях звичайній людині, доступні
на різних фестивалях, що проходять і в нашій країні. Дальність польоту
на повітряній кулі залежить від сили вітру, а при середній силі вітру
це 20-30 км. На фестивалях повітряні кулі піднімаються на висоту до 1000
м. Місце приземлення цілком залежить від метеоумов.
Дельтапланеризм входить у число швидко розвиваються всесвітньо відомих
видів спорту. Сьогодні нараховується близько 90000 дельтапланеристів по
усім світі, плюс щороку в небо піднімається близько тисячі новачків
пілотів- дельта. Апарати сьогоднішніх днів неймовірно стійкі, міцні, і
польоти на них можуть бути обмежені лише погодними умовами і
досвідченістю самого пілота.
2.5 Екзотичні види екстремального туризму
Космічний туризм – найдорожчий і, мабуть, найекзотичний вид
екстремального туризму – подорож на орбіту Землі. Поки космічних
туристів можна перерахувати по пальцях – це американський мільйонер
Денис Тіто і громадянин ПАР Марко Шаттлворд. Першому тижневе перебування
на Міжнародній космічній станції обійшлося в $12 млн., другому у $14млн.
Пізніше до старту на МКС готувався соліст групи N’Sync Лэнс Басс, але
через не статок у фінансуванні його старт не відбувся. Але після відомої
катастрофи “Шатла”, відправлення туристів у космос припинилися на
невизначений термін.
Кайтсерфінг. Суть його полягає в тому, що людина, яка стоїть на певній
дошці, розганяється за допомогою повітряного змія, мотузка від якого
знаходиться в нього руках. Займатися кайтсерфінгом можна як у горах,
так і на рівнинній місцевості, єдиною обов’язковою умовою є вітер.
Можна навіть кататися по будь-яких полях, рівниннх чи горбистим. Але
особливим шиком вважається прокотитися на дошці по водоймах, покритих
крижаною кіркою, і запорошених снігом. До того ж русла річок або озер,
як правило, є самими вітряними місцями. Надзвичайна всесезонна
універсальність дозволяє використовувати повітряних зміїв узимку і
влітку. А деякі професіонали здійснюють стрибки до 100 метрів у довжину
і 30 у висоту. Кайт дозволяє розвивати швидкість, що перевершує
швидкість вітру більш ніж у два рази. Реально досяжна швидкість
пересування – 60-70 км/год, а найвища швидкість був зафіксований 22
вересня 1990 р. у м. Оушен-Сіті, США – Піт Джаконно, керуючи
фігурно-пілотажним кайтом, розвивав швидкість понад 193 км/год. Кайтинг
популярний в Європі, а саме у Франції.
Джайлоо-туризм – це один з видів екзотичного екстремального відпочинку –
життя в первісному племені з усіма принадностями кочового побуту. Цей
захоплюючий вид туризму успішно розвивається на високогірних пасовищах
Киргизстану. Пропонується ночівля підлозі юрти чабана, поруч з димним
вогнищем, свіжа баранина і кумис, а також прогулянки верхи в горах і на
пасовищах. Прекрасна можливість відпочити від великого міста.
Поїздки на Північний і Південні полюси. Відносно недавно почали
здійснюватися круїзи в Арктику й Антарктику. І усе більше бажаючих
хочуть побувати в екстремальних кліматичних умовах і подивитися на
екзотичних тваринах, таких як пінгвіни. До того ж Північний і Південний
полюси найбільш екологічно чисті місця на Землі.
Зустрічаються і такі екзотичні тури, як поїздка в Чорнобиль або подорож
по джунглям.
Бажаючих поїхати в Чорнобиль, по зрозумілих причинах не багато. Адже і
після 16 років екологічна обстановка в цьому районі далека від
оптимальної. Звичайно, відправляють туди аматорів гострих відчуттів у
спеціальних костюмах у супроводі фахівців з дозиметрами. Однак доступ у
заборонну 30-кілометрову зону закритий для вагітних і неповнолітніх,
тому що безпосередньо в електростанції випромінювання багаторазове
перевищує припустимі межі.
За $80-100 можна побачити незвичну захоплюючу в дечому картину: вимерле
місто, скрізь висока трава і дика природа. Без втручання людини зона
перетворилася в неповторний природний парк. Тут з’явилися нові види
рослин, відродилися популяції тварин, що вимирали. Орлани-білохвості,
рисі, сірі вовки, дикі коні захопили місцевість.
При походах у джунглі, у туриста з’являється можливість буквально
вписатися в природу, але при цьому бути відокремленим від цивілізованого
світу. І навіть якщо така тургрупа має сучасні засоби супутникового
зв’язку, для приходу допомоги може знадобитися кілька годин або днів.
Тому будь-яка надзвичайна подія може призвести до серйозних
наслідків.
3. Популярні місця екстремального відпочинку
На сьогодні чимало туристичних фірм ставлять наголос саме на
екстремальний туризм. Більшість звичайних видів туризму просто набридли
людям і кожний прагне отримати якісь нові незрівнянні відчуття. Звідси і
з’являються нові ідеї, пропозиції. Один із самий популярних видів
екстремального туризму – дайвинг, найбільш поширений у Південно- Східній
Азії. У таких країнах як Малайзія, Філіппіни, Індонезія майже на
будь-якому курорті пропонується висококласний дайвинг. Також чудовий
дайвинг на Кубі, Гаваях і в Єгипті. Такий курорт як Шарм-ель-Шейх дуже
популярний в аматорів цього виду активного відпочинку, що не можуть
собі дозволити поїздки на більш фешенебельні курорти. Підводна флора і
фауна Червоного моря настільки багата, що під водою можна перебувати
годинами, і увесь час знаходити щось нове і цікаве. У країні непогано
розвинена інфраструктура шкіл дайвинга, у яких можна за тиждень освоїти
цю премудрість, а також занурюватися під чуйним керівництвом
досвідченого інструктора скільки душі завгодно. За бажанням туристів,
на пам’ять можуть бути зроблені підводні фотографії. В Україні дайвинг
починає розвиватися. Велику надію покладають на Чорноморське узбережжя.
Берега цікаві для занурення новачків і професіоналів. Багатопланові
рельєфи і ландшафти морського дна, наслідки тектонічних розломів і
виверження вулканів, велика кількість яшми, онікса, агата, предметів
побуту, які відносяться до різних істричних епох, ефектні розломи
затонулих літаків, суден, вік яких налічує від декілька десятків до
декілька тисяч років – все це знаходиться на глубинах і порівняно
доступних місцях морського дна. Цікавий і різноманітний підводними
об’єктами район Південно-Східного Криму – від мису Лукулл до мису Сарич.
Вся ця акваторія представляє собою зовнішній рейд Севастополя і
Балаклави. На історію цих країв вплинули події, які відбувалися навколо
античного міста Херсонеса і ближніх колоній, століття противостояння
генуезців, середньовічного княжества Феодоро, хазар, готів, татар. Далі
завойовування цих земель Російською імперією, заснування флоту, оборона
Севастополя… Дно Чорного моря надійно зберегло предмети і об’єкти які
можуть „розповісти” багато цікавого про всі основні етапи історичного
розвитку цієї місцевості.
Серфінг в цілому у різних властивих йому формах та видів поширений в
переважно країнах, які мають вихід на океанські води, оскільки саме в
океані найпотужніші хвилі. Та в цілому вважається, що найкращий серфінг
в Індонезії, оскільки саме тут ловляться одні з кращих хвиль у світі!
Перш ніж потрапити сюди, вони проходять досить довгий шлях. Океанська
хвиля зароджується між 40 і 50 градусами південної широти і 40 і 50
градусами північної широти, де дмуть сильні західні вітри. Вона починає
рух від Африки в напрямку до берегів Австралії і далі на північ до
Індонезії. Основна сила обрушується на австралійське західне узбережжя.
Потім хвиля потроху заспокоюється і приходить до архіпелагу грядами дуже
гарної “якості”. Пісчане чи рифове дно додає їм певну форму. І нарешті,
хвилю покоряють щасливі сервери. А оскільки Індонезія знаходиться
близько до екватора, земне і місячне притягання створюють тут істотні
приливні коливання. Саме у цьому секрет розмаїтості місцевих хвиль. Одна
точка під час припливу і відливу може помінятися до невпізнанності.
Найкращий рафтинг у Північній Америці – на ріках Канади, Аляски і
Колорадо. Але за такий рафт-тур доведеться викласти мінімум 2500-3500$.
В Україні також поширений цей вид спорту. Зокрема карпатські гори,
чудове місце не тільки для рафтинга але і для каякинга, де проводяться
змагання з цих видів спорту. А взагалі місць на Землі для рафтинга і
каякинга дуже багато. Майже будь-яка гірська ріка придатна для цього.
Гірськолижний туризм існує давно, і тому також давно з’явилися
гірськолижні курорти, яких зараз дуже багато і які як і раніше активно
розвиваються.
В україні зараз досить багато гірськолижних курортів, які кожного року
пропонують щось новеньке, удосконалюючи свої послуги. Більшість
іноземців, які приїзжають в Україну покататися на лижах надають перевагу
приватний туристичним базам. Це коштує дорожче, але й сервіс покраще.
Карпатські гірськолижні курорти пропонують все і на кожний смак.
Але найкращі гірськолижні курорти розташовані, звичайно, у Швейцарія.
Саме у Швейцарії знаходяться найвідоміші альпійські вершини і льодовики.
Тут є курорти на будь-який смак і гаманець. До найдорожчих і
престижніших відносяться Цермат, Сент-Моріц, Давос. Є курорти з більш
низькими цінами – Кран-Монтана, Гриндельвальд, Саас Фе, Гштаад/
Цвайзіммен, Шампери. Найбільш помірні ціни на гірськолижних курортах
Енгельберг, Флімс і Андермат.
До задоволення гірськолижників у Швейцарії є величезна кількість схилів
і крутих, майже вертикальних спусків, і все це на фоні дивних, що
захоплюють дух, пейзажів. На будь-якому зимовому курорті можна
покататися і на бігових лижах, і на ковзанах, і на санках.
Курорт Цермат один з найбільш престижних цілорічних курортів світу. Його
символ – пік Маттерхорн (Кляйн Маттерхорн – найвища в Європі станція
подйомника – 3883 м), відомий багатьом покоління альпіністів та
гірськолижникам. Цермат – чудове місце відпочинку, там заборонений рух
автотранспорта, з ціллю збереження чистоти, і єдин транспортом лище
електромобілі та запряжені в сані коні. Курорт захищений від вітру, тому
сніг тут лежить досить дового. Всього на курорті 256 км. Трас, та
предмет гордості – 14-тикілометрова траса із перепадом висот в 1800
метрів, а також сноуборд-парки и 2 траси для санчат. Цермат – курорт, де
практично ніколи не буває черги на підйомники, оскіль загальна їх
кількість близько 74, з них 2 фунікулера, 15 кабінних, 7 гондольних, 17
бугельних. Особлива гордість Цермата – гарно розвинена інфраструктура и
порівняно недорогий сервіс.
Інший відомий швейцарський курорт – це Сент-Моріц. Саме тут проводяться
щорічні міжнародні змагання. Він знаходиться в Альпах на висоті 1850 м.
В центрі швейцарського кантона Граубюнден.
Прекрасна сітка підйомників и трас, чудова інфраструктура відпочинку і
розваг,велика кількість сонячних днів приваблюють туристів в Сент-Моріц
зі всього світу. Тут 322 сонячних днів в рік, тому сонце стало символом
Сет-Моріц.
Зона катання: від 1720 до 3303 метрів. Всього 350 кілометрів трас, 35
кілометрів – складні, 245 кілометрів – середньої категорій складності,
прості – 70 кілометрів. На курорті є 60 підйомників. Обличчям містечка є
найкращий і найвідоміший у всіх горних районах світу готель Badrutt`s
Palace, побудований у вигляді модернизованого замку
Гірськолижними курортами славиться і Австрія. На самому заході країни
розташовані провінції Арльберг і Форарльберг, що об’єднують кращі
гірськолижні курорти цієї країни, такі як Лех, Оберлех і Ст. Антон.
Історія Ст.Антона є частиною історії сучасного гірськолижного спорту. 3
січня 1901 року саме тут була організована перша альпійська гірськолижна
школа.
Зона катання Ст.Антона складає 122 км трас, з яких 36 км складних, 50
км середніх і 36 км легких. Вона об’єднана єдиним гірськолижним
пропуском і постійно функціонуючим автобусом із зоною катання Леха. На
весь регіон діє єдиний Арльбергский skі-pass. Лех і Оберлех.
Лех-Оберлех – самий престижний австрійський гірськолижний курорт завдяки
не тільки комфортабельним готелям і найвищому сервісові, але і
своєрідному мікрокліматові, що дозволяє зберегти прекрасний стан снігу
на схилах протягом усього сезону. Тут дуже піклуються про екологію і
загальний вигляд курорту. Тут немає супутникового телебачення, оскільки
що супутникові антени псують зовнішній вигляд будівель, а всі
електрокомунікації проведені також під землею. А Оберлех називає себе
єдиним у світі курортом, де дійсно немає ніякого транспорту. До кожного
готелю прориті тоннели, по яких у готелі доставляється багаж, вивозиться
сміття й ін.
Лех розташований на висоті 1450 м, а Оберлех знаходиться приблизно на
350 м вище Леха і зв’язаний з ним підйомником. А найвища станція
підйомника цього району знаходиться на висоті 2444 м. Таким чином,
перепад висот складає 994 м. Гірськолижний сезон починається на початку
грудня і закінчується тільки наприкінці квітня. Власне зона катання в
Леху складає 110 км трас, з яких 22 км складних, 44 км середніх і 44 км
легеньких. Тут також одне з кращих місць в Австрії для катання поза
трасами.
Зимовий відпочинок пропонує і Німеччина. Її територія ледь захоплює
північну частину Альп, тому курортів тут менше, ніж у сусідніх
альпійських країнах, але гірськолижний відпочинок у Німеччині – це не
тільки модно, але і доступно.
Насамперед, це південна Баварія. На південному сході лежить альпійський
курорт Берхтесгаден. У 150 км на захід – знаменитий Гармиш-Партенкирхен,
ще далі – біля озера Бодензеє – Оберстдорф. Тут не раз проводилися
міжнародні змагання. Тому ці центри вважаються “візитною карткою”
гірськолижної Німеччини. В українських туристів узимку найбільш
популярний Гармиш-Партенкирхен. Це самий популярний і фешенебельний
курорт Баварських Альп. Гірськолижні траси загальною довжиною близько
120 кілометрів прокладені на висотах від 720 до 2966 метрів. У найбільш
популярних зонах “Цугшпитце” і “Гармиш-Классик” лежать 38 трас: 7
середніх (10,5 км), 27 менше складних (51,1 км), 4 складних (9,5 км).
Сніг лежить з 10 грудня по 1 квітня. На льодовиках кататися можна з 10
листопаду до 15 травня.
Головний регіон катання, Йеннер (1874 м) – тут створені траси
міжнародного рівня. Тутешні спуски вважаються “трасами середніх
труднощів для фахівців”. Максимальна довжина трас – 2,5 км. Загальна
довжина – 8,5 км., з них {їх} 8 км. складних, інші
{інша,інше,іншу,інший} – легені. До послуг лижників 6 підйомників.
Якщо хочеться тиші і спокою, то потрібно відвідати Оберстдорф, де
найчистіше гірське повітря. Усе спрямовано на те, щоб гості забули про
стреси і міську суєту, навіть швидкість автомобілів обмежують до 30
км/год, а іноді і до швидкості пішохода.
Одним із самих престижних курортів Франції вважається Куршевель, що
щорічно збирає заможних туристів з усього світу. Як і швейцарський
Церматт, Куршевель оточений хвойними лісами, що створюють мікроклімат,
максимально корисний для здоров’я. Куршевель – це курорт для всіх
сніжних видів спорту. Для сноубордистов у Куршевеле був побудований
цілий стадіон з хаф-пайпом і трамплінами. Люди, що надають перевагу
лижам, знайдуть тут спеціально прокладені траси на пересіченій
місцевості, а для дітей передбачені школи, що навчають зимовим видам
спорту.
Італійський курорт Сестріер став відомий укрїнським аматорам
гірськолижного спорту відносно недавно, і в основному завдяки тому, що
в цьому мальовничому місці щорічно проходять змагання з гірськолижного
спорту.
Безумовно, для кожного альпініста найбільше бажання це скорення
легендарного Евереста. Також популярні моторошні піки Аляски. Ці й інші
гори служать еталоном альпіністської майстерності, своєю неприступністю
кидаючи виклик новим поколінням.
Серед парашутистів, популярні місця виділити складно. Та й які популярні
місця можуть бути в небі. А от у B.A.S.E. джамперів безумовно є
популярні місця. Наприклад, найбільше у світі легальне бейс-захід –
„Свято моста” на мосту Жорж-брідж у США. А також багато відомих
хмарочосів, телевізійні вежі і мости
4. Розробка туру. Етапи
Тур або туристична поїздка – туристична послуга (комплекс туристичних
послуг, продукт), що забезпечує задоволення оздоровчих і пізнавальних
потреб туристів.
Розробка турів – складна багатоступінчаста процедура, що вимагає досить
високої кваліфікації і є основним елементом технології туристичного
обслуговування. Дана процедура тривала в часі й іноді займає кілька
місяців. Якщо тур на замовлення, то процедура його створення
спрощується, за винятком заходів, що забезпечують безпеку.
При розробці представлених у роботі маршрутів звичайно дотримуються
наступних етапів:
1. Дослідження туристичних ресурсів по передбачуваній трасі маршруту.
2. Виявлення обмежень по споживанню туристичних ресурсів.
3. Маркетинг ринку на туристичні послуги по даному туру маршруту.
4. Визначення типу туру.
5. Побудова ескізної моделі туру.
6. Побудова траси туру.
7. Складання календарного плану подорожі, графіка руху групи.
8. Прив’язка маршруту до пунктів життєзабезпечення.
9. Розробка схеми безпеки на маршруті.
10. Розробка паспорта маршруту.
11. Узгодження паспорта з відповідними службами.
12. Спробний похід по турі.
13. Внесення змін у схему тура.
14. Розгляд і затвердження маршруту.
Крім того при розробці будь-якого маршруту необхідно визначитися з
наступними питаннями:
1. Вибір туру – один з найбільш важливих моментів підготовки. Залежить
він, як правило, від цілі, що ставить перед собою група, від кола
інтересів її учасників. Якою би різноманітною не була їхня мета, людей
можна згрупувати в такий спосіб: відвідування історичного або природного
пам’ятника; відпочинок на природі; фізичне тренування, зв’язане з
тривалими пішими переходами. На практиці вони, природно, можуть
сполучитися.
2. Визначення складності туру.
Тут вже береться до уваги вікова категорія учасників, а також їхня
фізична підготовка.
При розробці туру використовується найрізноманітніший матеріал:
довідники, путівники й інша краєзнавча література, картографічний
матеріал. Оглядові схеми путівників – використані для загального
пророблення. Тури погоджуються з розкладом руху транспорту, режимами
допуску в заповідники і так далі.
Розробка маршруту завершується узгодженням і затвердженням.
4.1. Рафтинг-тур
По Дністровському каньйоні» 6днів.
Екстремальний пригодницький тур рафтинг розрахований на 6 днів з червня
до початку вересня, подолання 120 км. Найбільш популярий серед молоді.
1 день Зустріч групи в Тернополі на залізничному вокзалі. Переїзд до
ріки, дорогою огляд Бучацкого замка. Прибуття в с. Нижнев, тут
починається Дністровський каньйон висота його стрімких стін з
фіолетового сланцю, досягає до 250 м. Після підготовки спеціальних
засобів і інструктажу з техніки безпеки, початок сплаву. Зупинка в с.
Коропец огляд палацово-паркового ансамблю 19 ст. графа Бадені. На
території парку збереглися столітні реліктові дерева – Гінго.
2 день Продовження сплаву. Відвідування печерної церкви 12 ст. Огляд
водоспаду “Дівочі сльози” який прорізає травертинові скелі, оперезані
колонами сталактитів і сталагмітів з таємничими гротами. Огляд
сторожової вежі Раковецького замку 17 ст. над рікою.
3 день Продовження сплаву. Зупинка біля устя р. Стрипа із підйомом на
Червону Гору.
4 день Продовження сплаву. Огляд двох памятків природи – Хмелева стіна і
Шутромське урочище – унікальні} по своїй красі ділянки каньйону на
лівому березі Дністра.
5 день. Пішохідна екскурсія на Джуринський водоспад – найбільший
рівнинний водоспад України 16 м. Огляд його околиць: Червоноградського
замку 17 ст і католицького костьолу 18 ст.
6 день Продовження сплаву. Зупинка для огляду “Трьохкаскадного
водоспаду”.
Закінчення сплаву в Залещиках. Огляд стародавнього парку і костьолу Св.
Станіслава 19 ст.
Трансфер у Тернопіль.
При наявності вільного часу, дорогою огляд Чертковського,
Теребовлянського і Микулинецького замків.
Вартість туру: 650 грн., в себе включає: 3-х разове харчування (перший і
останній день 2-х разове), екскурсійна програма відповідно до маршруту,
трансфер вокзал-ріка-вокзал, прокат катамарана, забезпечення туристичним
спорядженням (намету, спальники, коврики), послуги гід-супровідного,
страховка.
У вартість не входить: проїзд до Тернополя.
4.2. Дигер-тур
«Загадки подземелля Львова»
Екскурсійно-пригодницький тур розрахований на два повні дні в будь-який
період року. Не має вікового обмеження.
1 день. Зустріч групи у Львові, розміщення в 4 * готелі „Зірка Лева”.
Відвідування підземель костьолу єзуїтів Петра і Павла (17 ст.)
Залишки кам’яних стін князівських часів. Археологічна виставка 14-18
ст. (колекція кераміки, дверних замків). Кам’яний різьблений саркофаг 18
ст. архієпископа Вижни цього, барочні двері, ручного кування 18 ст.
Обід. Відвідування підземель церкви Переображення ( 19 ст.) – побудована
на фундаменті костьолу Св. Трійці ордена Тринітарієв (18 ст.). Вечеря.
2 день. Сніданок. Відвідування підземель музею-аптеки. Тут нині діюча
експозиція, що відтворює аптеку 17 ст. Відвідування підземель архіву –
раніше частини підземель собору Бернардинців. В минулому вони були
усипальницею для городян померлих від чуми і холери. У 1817 р. Підвали
були очищені від поховань. Вивезено 330 трун і 73 підведення із
костками. Нині тут діючий, державний архів. Обід в готелі. Вільний час.
Вартість туру складає: 900 гривень. У вартість входить: екскурсійне
обслуговування, вхідні квитки, проживання, харчування. У вартість не
входить: проїзд до Львова
4.3. Вело-тур
Печерні міста та південний берег Крима
Екскурсійно-пригодницький тур розрахований на 6 днів із подоланням 138
км, в період червень-кінець вересня. Вікове обмеження: від 19 до 45
років.
1 день. Сімферополь. Зустріч групи у внутрішньому дворику залізничного
вокзалу біля фонтану в 10.00. Переїзд в Кримську астрофізичну
обсерваторію. Обід. Вступний інструктаж, техніка безпеки. Передача
велосипедів. Відпрацьовування техніки підйому і спуска. Ознайомлювальна
поїздка по території обсерваторії і на гірське плато. Огляд панорами
кримських гір. Вечеря. Науково-популярна екскурсія по території
обсерваторії із відвідуванням телескопів. Наметовий табір. Вечеря.
Подолання 8 км.
2 день. Сніданок. Переїзд у Бахчисарай. Успенськ чоловічий монастир,
Чуфут-Кале, Бахчисарайський ханський палац, екскурсія. Переїзд до
Таш-Аіру (наскельний живопис охрой 3-4 тис. років до н.е.). Обід.
Качинска долина, “печерний монастир” у Качи-Кальоне. Переїзд до Алимової
балки. Огляд Алимового навісу, стоянки первісної людини. Наметовий
табір. Вечеря. Подолання 25 км
3 день Сніданок. Спуск на велосипедах через Зміїну балку в Мале Садове.
“печерний монастир” Чолтер-Коба, Сюйренська фортеця. Обід. Переїзд до
“печерного міста” Мангуп-Кале, екскурсія. Наметовий табір. Вечеря.
Подолання 35 км
4 день Сніданок. Переїзд у село Соколине до Великого кримського
каньйону. Обід. Підйом на плато Ай-Петрі. Наметовий табір. Вечеря.
Подолання 40 км
5 день Сніданок. Видова площадка. Спуск по гірському серпантині в Ялту,
через водоспад Учан-Су, відпочинок біля моря. Обід. Переїзд до Гурзуфа.
Наметовий табір. Вечеря. Подолання 30 км
6 день Сніданок. Подорож на велосипедах по південному березі до Алушти,
відпочинок біля моря. Обід. Завершення туру.
Вартість – 250-350 доларів США. У вартість входить:
ексурсійно-інструкторський супровід, прокат гірських велосипедів
(MERІDA, KELLY’, DEMA), шолом, багажник, велорюкзак (не входить, якщо
велосипед особистий), мед. страховка, трансфер (перший і останній день),
реєстрація в контрольно-рятувальній службі Криму, дозвіл на установку
наметів у передзаповідною зоною Бахчисарайського району, відвідування
платних екскурсійних об’єктів, 3-х-разове харчування, газовий пальник,
групова медична аптечка.
У вартість не входить: Прокат спальника, намету, туристичного коврика.
В И С Н О В О К
Отже, узагальнюючи вищесказане, помітно, що екстремальний туризм дуже
цікавий, захоплюючий вид відпочинку, який все більше подобається людям.
Екстремальний туризм постійно перебуває в розвитку, як в світі, так і в
Україні. Увесь час з’являються його нові різновиди. Так відносно недавно
з’явився космічний туризм, і цілком можливо, що через 10-15 років він
буде більш доступнішим, ніж зараз. А які види екстремального туризму
з’являться через 20-30 років навіть складно уявити.
У порівнянні з Україною екстремальний туризм в інших частинах світу – у
Східній Азії, у Європі, у Північній Америці розвинутий достатньо добре.
А безпосередньо серед жителів Європи й особливо Північної Америки
екстремальний туризм найбільш популярний вид відпочинку.
Аналіз роботи туристичних фірм, що діють на ринку екстремальних і
екзотичних туристичних турів показав, що діяльність фірм орієнтована на
молодіжний сектор туристів, а також на професіоналів
туристів-екстремалів. У діяльності туристичних фірм відсутня
спрямованість на міжнародний ринок, залучення в регіон іноземних
туристів, організацію їхнього дозвілля й обслуговування. Інші фірми, що
працюють на міжнародному ринку також не завжди враховують запити
іноземних туристів-екстремалів, а пропонують в основному культурні тури.
Цілком очевидно, що розробка і впровадження екстремальних туристичних
турів є вкрай необхідними. Вони, крім того, вимагають комплексного і
детального підходу. Але кошти і сили, витрачені на дані заходи, за умови
ретельної розробки і дотриманні всіх необхідних правил, сповна
окупаються і багато в чому визначають прибутковість галузі.
Отже, екстремальний туризм розвивається надзвичайними темпами,
створюються нові тури, щоб вразити туристів, адже екстрим це спорт, і
це чудово, що усе більше людей мають бажання займатися спортом.
С П И С О К В И К О Р И С Т АН О Ї Л І Т Е Р А Т У Р И:
1. Про туризм: Закон України // Голос України вiд 14.11.1995.
2. Александрова А. Ю., «Международный туризм», М., 2001.
3. Аркин Я. и др. Горный туризм. – Таллин: Ээсти раамат, 1981. – 182 с.
3. Биржаков М.Б. Введение в Туризм – СПб.: Издательский Торговый Дом
«Герда», 2000. – 192 с.
5. Вахлис К.И. Спутник туриста. – Москва, 2003. – 201 с.
6. Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности Учебное пособие – М.:
Нолидж – 1996. –312 стр.
7. Дмитриевский Ю. Д. «Туристские районы мира: учебное пособие. –
Смоленск: СГУ, 2000
8. Коробейников Н.К., Михив А.А., Николенко И.Г., Физическое воспитание.
Москва, 1984. – 316 с.
9. Пирожник И. И., «Международный туризм в мировом хозяйстве», Мн.,
1996г.
10. Ремизал М. П., «Отдых на горных лыжах» – М.: Профиздат, 1999
11. Репин Ю.В. и др. основы безопасности человека в экстремальных
ситуациях.
Екатеринбург, 1995 – 74 с
12. Родионов Д. А., «Энциклопедия спорта»: Эксмо-Пресс, 2002.
13. Романов А. А., «Зарубежное туристское страноведение: учебное
пособие» –
М.: Советский спорт, 2001
14. Туристский терминологический словарь / Авт.-сост. И. В. Зорин, – М.:
Советский спорт, 1999.
15. http: hobby.rin.ru
16. http:extremal.ru
17. http:sport-e.org
18. http:www.1crimeatour.com
Д О Д А Т К И
Додаток № 1
Додаток№ 2
Дайвинг
Рафтинг
Кінний тур INCLUDEPICTURE “http://www.horse.ukrbiz.net/photos/009.jpg”
\* MERGEFORMATINET
Спелеологія
Альпінізм
Гірські лижі
Сноуборд
Дельтапланеризм
HYPERLINK
“http://hobby.rin.ru/cgi-bin/gallery.pl?ac=show&id=385&kat=60”
INCLUDEPICTURE
“http:???????????????????????????????–??????????????????????????????????
???–??????????????????????????????????????????
Парашутний спорт
PAGE – 10 –
PAGE 42
Трасс маршрута
Приналежність
Сезонність
Засоби переміщення
Склад маршрута
Пішохідні походи
Міжнародні
Літній
Активний
Лінійна
Внутрішні
Зимній
За допомогою транспортних засобів
Гірські
Кільцева
Місцеві
Міжсезоння
За допомогою тварин
Водні
Радіальна
Півсезон
Полювання і риболовство
Комбінована
Комбіновані
Цілорічний
Тури на місця катастроф
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
