Реферат
на тему:
Пильчиков Микола Дмитрович
(1857-1908)
фізик
Народився в Полтаві. Закінчив Харківський університет (1880 р.).
Працював там же, з 1889 р. — професор. У 1894—1902 рр. — професор
Новоросійського університету. В 1902—1908 рр. — професор Харківського
технологічного інституту.
Наукові праці присвячені оптиці, земному магнетизму, електро- і
радіотехніці, радіоактивності, рентгенівським променям, електрохімії та
метеорології. 1883 р. здійснив геофізичні дослідження у районі Курської
магнітної аномалії і вперше подав думку про те, що подальші дослідження
зможуть привести до відкриття багатих родовищ залізних руд. Заснував у
Харківському університеті магнітно-метеорологічне відділення та
метеостанцію, в яких здійснював дослідження з поляризації світла та
метеорології. Сконструював сейсмограф, рефрактометр.
На базі оригінальних експериментів відкрив низку незнаних властивостей
рентгенівських променів. Відкрив і застосував на практиці явище
фотогальванографії. Винайшов спосіб керування різними механізмами й
пристроями по радіо, заклав початок радіотелемеханіки. Для захисту
радіопередач від перехоплення сконструював так званий радіопротектор.
Збудував у Харківському технологічному інституті першу в місті
радіостанцію. Заснував журнал «Известия Харьковского технологического
института».
Ще навчаючись у Полтавській гімназії, М.Д.Пильчиков захоплено займався
експериментами та винаходами у галузі техніки, фізики й хімії. 1878 р.
студент-другокурсник Харківського університету винайшов електричний
фонавтограф, на кілька десятиріч випередивши зарубіжних дослідників,
серед них і Т.Едісона, фонограф якого був механічним приладом.
Після завершення університетського курсу М.Д.Пильчикова було залишено на
кафедрі фізики для підготовки до професорського звання. Його талант
експериментатора й винахідника розкрилюється і міцніє. Тільки за
1881—1887 роки він створює 18 наукових праць, винаходить і будує дев’ять
власних фізичних та фізично-хімічних приладів, з-поміж яких рефрактометр
для рідин здобув визнання в Росії та за кордоном. У цi ж роки
М.Д.Пильчиков здійснив піонерську за своїм значенням роботу: спеціально
дослідив район магнітних аномалій у Курській губернії, відкрив нові
пункти та встановив територіальні межі поширення аномалій. Ці досягнення
молодого дослідника було відзначено срібною медаллю Російського
географічного товариства.
На зібраному матеріалі Пильчиков захистив навесні 1888 р. у
Петербурзькому університеті магістерську дисертацію, в якій заклав
основи теорії аномалій геомагнетизму та вперше обгрунтував наявність
«щонайбагатших покладів залізної руди» в межах Курської магнітної
аномалії. Це його передбачення, як відомо, цілком справдилося.
У 1888—1889 рр. М.Д.Пильчиков перебував у науковому відрядженні за
кордоном, де працював у лабораторіях видатних французьких фізиків
Г.Ліппмана (згодом Нобелівського лауреата), А.Корню, Н.Маскара. Тут він
здійснив немало важливих досліджень з електрохімії, зокрема розробив
ефективний оптично-гальванічний засіб вивчення процесу електролізу,
виступав з доповідями на II Міжнародному конгресі електриків та I
Міжнародному метеорологічному з’їзді. Його було обрано членом
Французького фізичного товариства та Міжнародного товариства електриків.
Після повернення на батьківщину М.Д.Пильчиков стає професором
Харківського університету, читає курси з фізики й метеорології та
провадить дослідження з поляризації світла й атмосферної оптики. 1891 р.
він заснував магнітно-метеорологічне відділення фізичного кабінету та
університетську метеорологічну станцію. Вчений обстоював потребу
вивчення високих шарів атмосфери за допомогою спеціальних стратостатів і
з цією метою запропонував конструкцію герметизованої кабіни — провісника
сучасних космічних скафандрів. Цей харківський період творчості
позначений також низкою блискучих експериментів, створенням нових
методів досліджень, конструюванням дотепних приладів — інклінатора,
однониткового сейсмографа та інших.
З 1894 р. М.Д.Пильчиков працює професором фізики Новоросійського
університету. Тут після появи звісток про досліди В.К.Рентгена він
першим в Україні й одним з перших у Росії здійснив вдалі експерименти з
Х-променями, відкривши низку ще незнаних їхніх властивостей.
На 1896 р. припадає публікація здійсненого вченим відкриття: на основі
застосування власного оптично-гальванічного засобу дослід-ження
електролізу М.Д.Пильчиков встановив можливість фіксувати зображення
предметів нарощуванням рельєфу на металевих пластинках. Так уперше у
світі було відкрито та застосовано на практиці явище
електрофотографування, назване вченим фотогальванографією.
В Одесі М.Д.Пильчиков провів немало віртуозних експериментів і з
радіозв’язку. Він прийшов ще до одного видатного досягнення — винайдення
способу керування різними механізмами й пристроями по радіо. 5 квітня
1898 р. уперше продемонстрував це своє досягнення, почавши відлік
подальшому розвитку радіотелемеханіки. У 1899 —1900 рр. М.Д.Пильчиков
здійснив експериментальні й теоретичні
дослідження з радіоактивності. В Одесі він заснував перший в Росії за
часом спорудження фізичний інститут при університеті, а також
вимірювальну лабораторію — одну з найбагатших у тогочасних
університетах.
1902 р. М.Д.Пильчиков повернувся до Харкова, де очолив кафедру фізики та
фізичну лабораторію у Технологічному інституті. Він збудував першу в
місті радіостанцію, де продовжив дослідження з радіозв’язку, зокрема
створив модель радіокерованого протимінного захисту для військових
кораблів, обладнав радіостанцію на автомобілі тощо. На цей час припадає
й завершення його роботи над проблемою захисту радіопередач від
перехоплення. Вчений сконструював для цього так званий радіопротектор,
випробуваний на бойових кораблях Чорноморського флоту в серпні 1903 р.
Унаслідок енергійних зусиль М.Д.Пильчикова фізична лабораторія інституту
за п’ять років перетворилася на найбагатшу і найкраще обладнану з-поміж
інших вищих технічних закладів тогочасної Росії. Він мріяв перетворити
її на фізичний інститут, сам навіть спланував триповерховий лабораторний
корпус для нього. Одначе тим планам не судилося здійснитися: виснажений
напруженою боротьбою за демократизацію інститутського життя у 1905—1907
рр. проти реакціонерів-чорносотенців, М.Д.Пильчиков 19 травня 1908 р.
пострілом у серце обірвав своє життя.
Творча спадщина вченого — це близько 100 праць, понад 25 оригінальних
приладів та установок, кілька нових експериментальних методів
досліджень.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
