Реферат на тему:
Дослідження характеристик стійкості в системі популяційної динаміки із
запізненням
1. Вступ
У багатьох застосуваннях припускається, що на поведінку піддослідної
системи не впливає жодна затримка в часі, тобто майбутній стан системи
не залежить від попередніх станів і визначається лише теперішнім. У
таких випадках динамічна система переважно моделюється звичайними
диференціальними рівняннями. Однак при глибшому вивченні виявляється, що
такий погляд – це лише перше наближення до дійсного стану і реальніша
модель повинна включати минулі стани системи.
Крім того, деякі задачі повністю втрачають свій зміст без розгляду
“попередньої історії”. Ці положення були відомі й раніше, але теорія
систем з післядією інтенсивно розвивається лише протягом останніх 50
років. Досягнення в галузі обчислювальної техніки є дуже важливими,
оскільки теорія інтегрування, тобто аналітичного розв’язування, для
систем з післядією не настільки успішна.
Перші системи, з якими зіткнулися дослідники, були біологічними. При
дослідженні динаміки популяцій двох антагоністичних видів [7]
використовувалися системи із запізненням. Р.Беллман [3] вивчав наслідки
введення у кров хімічного розчину. Зауважимо, що рівняння, які описують
цей процес, не є звичайними диференціальними рівняннями, оскільки повна
циркуляція крові триває близько двох хвилин.
Мета цієї праці – проаналізувати систему імунного захисту організму,
враховуючи запізнення в часі. Вперше модель імунного захисту людського
організму була розроблена групою математиків і лікарів на чолі з
Г.І.Марчуком. Як зазначає Г.І.Марчук [1], модель дала непогані
результати при використанні її для лікування пневмонії та вірусного
гепатиту.
2. Асимптотична стійкість
2.1. Головні результати теорії стійкості
Широке коло задач пов’язано з дослідженнями динаміки об’єктів, що
описуються диференціальними рівняннями із запізненням:
(2.1)
на множині кусково-неперервних функцій:
Одним із найзагальніших методів дослідження стійкості таких задач є
прямий метод Ляпунова. Використання такої методики для систем із
післядією пов’язано з двома напрямками. Перший ґрунтується на
скінченно-вимірних функціях Ляпунова і використовує теореми
Б.С.Разуміхіна. Однак цей підхід має недолік: не доведено необхідності
цих умов стійкості. Сенс диференціально-різницевих рівнянь полягає в
нескінченно-вимірних просторах. Використання скінченно-вимірних функцій
Ляпунова призводить до зайвих достатніх умов.
. Використання функціоналів – це природнє узагальнення прямого методу
Ляпунова для звичайних диференціальних рівнянь на рівняння із
запізненням. Головний результат для автономних систем твердить [2].
,
.
2.2. Один загальний випадок нелінійної системи третього порядку із
запізненням
Розглянемо систему диференціальних рівнянь із запізненням:
(2.2)
задовольняють наступні умови:
(2.3)
– додатні константи.
Теорема 2.2. Нехай умови (2.3) виконані.
-стійким.
– функція Ляпунова для скалярного рівняння:
(2.4)
Тоді:
вигляду:
Повна похідна функціоналу вздовж першого рівняння з (2.2) має вигляд:
таке, що:
(2.5)
у сфері:
. (2.6)
задовольняє умови:
(2.7)
при досить великому N.
зі сфери:
, на якому піддослідний розв’язок зодовольняє умови:
Оскільки мають місце (2.5), (2.6), (2.7), то, як випливає з теореми 2
(див. [10], стор.145), розв’язок першого рівняння з (2.2) –
експоненціально x-стійкий, тобто:
(2.8)
, яка задовольняє друге рівняння з (2.2) у наступному вигляді:
(2.9)
то маємо:
Застосовуючи до останньої нерівності лему Гронуола-Беллмана, отримуємо:
такі, що мають місце нерівності:
має місце:
-стійкість (2.2). Теорему доведено.
3. Система імунного захисту
Наша подальша мета – отримати достатні умови стійкості в явному вигляді
для наступної нелінійної системи:
(3.1)
– довільні додатні константи.
Нехай:
, що задовольняють нерівності:
Тоді тривіальний розв’язок (22 ) є асимптотично стійким.
Доведення. Використаємо квадратичний функціонал вигляду:
, використовуючи систему (22). Маємо:
Зробимо перетворення в усіх складових порядку, відмінного від двох. Тут
береться до уваги додатність траєкторії системи. Маємо:
Ми отримали нерівність, де в правій частині є квадратична форма, що
відповідає вектору:
Маємо:
.
Тут:
.
є еквівалентною виконанню нерівностей, згаданих у формулюванні
теореми.
Література
Нисевич Н.И., Марчук Г.И. Математическое моделирование вирусного
гепатита. – М.: Наука, 1981.
Hale J. Theory of Functional-Differential Equations. Springer. – Berlin,
1977.
Bellman R., Jacques J., Kalaba R. Some mathematical aspects of
chemoterapy. I: one-organ models // Bull. Math. Biophys. – 1960. – Р.
181-198.
Marzeniuk V.P. On Construction of Exponential Estimates for Linear
Systems with Delay. – Advances in Difference Equations. – Gordon and
Breach Science Publishers. – 1997. – Р.439-445.
Хусаинов Д.Я., Марценюк В.П. Оптимизационный метод исследования
устойчивости линейных систем с запаздыванием // Кибернетика и системный
аналіз. – 1996. – №4. – С. 88-93.
Хусаинов Д.Я., Марценюк В.П. Двусторонние оценки решений линейных систем
с запаздыванием // Доклады НАН Украины.– 1996. – №8. – С. 8-13.
Volterra V. Sur la theorie mathmatique des phenomenes hereditaires. J.
Math. Pures Appl. – 7 (1928). – Р. 249-298.
Красовский Н.Н. Некоторые задачи теории устойчивости движения. – М.:
Физматгиз, 1959.
Малкин И.Г. Теория устойчивости движения. – М.: Наука, 1951.
Эльсгольц Л.Э., Норкин С.Б. Введение в теорию дифференциальных уравнений
с отклоняющимся аргументом. – М.: Наука, 1971.
Колмановский В.Б., Носов В.Р. Устойчивость и периодические режимы
регулируемых систем с постедействием. – М.: Наука, 1981. – 448 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
