.

Атмосфера, склад і будова. Тиск повітря. Вітри. Вода в атмосфері. (урок)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1005 9710
Скачать документ

Атмосфера, склад і будова. Тиск повітря. Вітри. Вода в атмосфері. (урок)

Мета: Ознайомити учнів з будовою атмосфери та її складом, поглибити
знання та її складом, поглибити знання учнів про розподіл тепла на
земній кулі; про утворення вітру та його види.

Навчити визначати в окремі дії силу вітру, виховувати спостережливість
переконань.

Обладнання: Термометр, барометр, таблиці, класний календар погоди,
фізична карта півкуль.

І.Організаційна частина

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Будова річкової системи, живлення річок.

Розповісти про роботу річок у природі.

Розповісти про похил, падіння, режим річки.

Походження озер і боліт; їх живлення і розвиток.

Розповісти як відбувається круговорот у природі. Накреслити схему.

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

ІV. Сприймання і усвідомлення матеріалу.

План

Склад і будова атмосфери. Наявність води в атмосфері.

Тиск повітря і вітри.

1 Склад атмосфери. Наша Земля обкутана повітряною оболонкою, яку
називають атмосферою. Складається вона Із суміші газів: азоту – 781 (за
об’ємом), кисню – 211, аргону, гелію, криптону, неону І вуглекислого
газу – 1%, Процентне співвідношення газів у нижніх шарах атмосфери
постійне. Деякі зміни спостерігаються у вмісті вуглекислого газу. Над
Арктикою і Антарктидою, а також над водами океанів його менше, ніж над
густонаселеними областями материків.

Винятково велике значення кисню в життєвих процесах на Землі. За
допомогою його здійснюється дихання. Дихають усі організми. Дихає й
людина, використовуючи не менше 13 мЗ повітря на добу. Кисень входить до
складу білків, жирів і вуглеводів. За рахунок окислення організми
одержують енергію, необхідну для життєвих процесів. Основним
постачальником кисню є рослини.

Азот в атмосфері відіграє роль розріджувача кисню. Він регулює темп
окислення, хід біологічних процесів.

Потрібен рослинам і вуглекислий газ, який вони поглинають. Вуглекислий
газ легко розчиняється у воді. Крім того, він один з регуляторів тепла в
атмосфері.

В атмосфері в тій чи іншій кількості завжди є домішки:

вода в трьох станах і пил. Зміст води в атмосфері залежить від
температури: чим вища температура повітря, тим більше в ньому може
вміщуватися водяної пари.

Наявність води в атмосфері визначає багато які явища, які в ній
відбуваються: серпанок, туман, хмари, опади, грози тощо.

Багато пилу надходить в атмосферу від вулканічних вивержень, з поверхні
суші, в результаті діяльності людини.

Будова атмосфери. З фізики відомо, щo гази стискуються, тому атмосфера
щільніша коло поверхні Землі. З підняттям угору щільність її
зменшується. На висоті 5,5 км вона становить половину, на висоті 10-11
км – четверту частину порівняно з тією, що коло поверхні Землі. Людина
може жити до висоти 4-5 км.

Вивчення атмосфери показало, що її будова шарувата. Нижній шар атмосфери
називають тропосферою. Він поширюється до висоти 17 км над екватором І 8
км над полюсами. Й у цьому шарі зосереджено майже 3/4 усієї маси
атмосфери» в ньому безперервно рухається повітря як у вертикальному, так
І в горизонтальному напрямах. У тропосфері міститься майже вся вода, в
ній відбуваються погодні процеси: утворюються хмари, тумани, випадають
опади, бувають грози. Температура повітря в цьому шарі знижується з
висотою в середньому на 0,6е на кожні ЮС м і на верхній межі досягає –
70° С

Вище тропосфера розміщений шар стратосфери, верхня межа якого
знаходиться на висоті 50-60 км. Щільність і тиск у ньому незначні.
Розріджене повітря складається з тих самих газів, що і в тропосфері, але
а ньому значно більше озону. Найбільша концентрація озону
спостерігається на висоті 15-30 км. Температура в стратосфері
підвищується І на II верхній межі досягає плюс 10-30°С Це пояснюється
тим, що озон поглинає частину сонячної енергії. Вище від стратосфера
розміщені дуже розріджені шари повітря.

Значення атмосфери в житті нашої планети дуже велике. Без атмосфери
планета була б мертвою. Атмосфера уберігає поверхню Землі від сильного
нагрівання й охолодження. Завдяки атмосфері працюють засоби зв’язку. У
ній спостерігаються погодні явища, з якими пов’язана вся діяльність
людини.

Вивчають атмосферу на метеорологічних станціях. І вдень і вночі, в
будь-яку погоду метеорологи ведуть спостереження за станом нижнього шару
атмосфери. Чотири рази на добу, а на багатьох станціях щогодини
вимірюють температуру, тиск, вологість повітря, спостерігають за
хмарністю, напрямом і швидкістю вітру, кількістю опадів, електричними й
звуковими явищами в атмосфері. Метеорологічні станції збудовано всюди:
на безлюдному материку Антарктиди і у вологих тропічних лісах, на
високих горах і просторах тундри. Ведуть спостереження і на океанах, на
спеціально збудованих кораблях погоди.

З 30-х років нашого століття ведуть спостереження у більш високих шарах
атмосфери. Почали запускати радіозонди, які піднімаються на висоту 20-30
км і за допомогою радіопередатчиків посилають на Землю відомості про
температуру, тиск, вологість повітря І швидкість вітру.

Тепер широко використовують метеорологічні ракети І супутники, на яких є
установки для фотографування земної поверхні та хмар.

1961 р. ознаменувався новими успіхами у вивченні верхніх шарів
атмосфери. 12 квітня 1961 р. перший космонавт світу Юрій Олексійович
Гагарін здійснив політ навколо Землі. З цих пір космічні кораблі і
станції, які літають на великих висотах, дають нам уявлення про процеси,
що відбуваються далеко від Землі.

2 Тиск повітря. Довгий час вважали повітря невагомим тілом. Такий погляд
підтримувала релігія. I тільки на початку ХVІІ ст. Італійський учений
Галілей довів вагомість повітря. Він зробив простий дослід – зважив
порожню пляшку, а потім цю гаму пляшку зважив після нагрівання.
Виявилося, ще пляшка після нагрівання стала меншою. Галілей пояснив це
явище так: повітря, як усяке матеріальне тіло, при нагріванні
розширюється, отже, частина його вийшла з пляшки, тому вона стала
легшою.

Але якщо повітря має вагу, воно повинне тиснути на всі предмети, які
знаходяться на поверхні Землі. Цим питанням займався учень Галілея –
Торрічеллі. Взявши запаяну з одного кінця метрову трубку, він заповнив
її ртуттю. Потім перевернув її і відкритим кінцем опустив у чашку з
ртуттю. При цьому трохи ртуті вилилося з трубки, але більша частина її
залишилась приблизно на рівні 76 см. Що ж перешкодило всій ртуті
вилитися з трубки? Торрічеллі дав правильне пояснення: причиною є тиск
повітря на поверхню ртуті. Цей тиск урівноважується вагою ртуті, яка
залишилася в трубці.

Пізніше зважили повітря. Виявилося, що на рівні моря І м3 його важить
760 мл. рт.ст.

За тиском повітря та його зміною ведуть систематичні спостереження.
Основним приладом, за допомогою якого визначають тиск на метеорологічних
станціях, є ртутний барометр. У деяких випадках (особливо в подорожах)
користуються металевим барометром – анероїдом. Крім цих приладів є
барограф. Він записує зміну тиску.

Тиск вимірюють у міліметрах (мм) ртутного стовпа ї в мілібарах
(скорочено мб). Маса ртутного стовпа висотою 750 мм при поперечному
перерізі І см2 становить 1033 мб. В сбсолютній системі мір атмосферний:
тиск вимірюють у динах на І см2. Тиск, що дорівнює I000000 дин на 1 см2,
називається бер, а 1/1000 частка бера – мілібар. Його прийняте зараз за
одиниця тиск у. Нормальним тиском на рівні моря вважається 1013 мб, або
1760 мм ртутного стовпа (1 атмосфера).

У зв’язку з тим, що стовп атмосфери з висотою зменшується, зменшується й
тиск. На кожні 10,5 м підняття тиск знижується на 1 мм (цю величину
називають барометричним ступенем). Людина у своїй практичній діяльності
широко використовує ці дані. Наприклад, треба визначити висоту гори. Для
цього беруть відліки показань тиску по барометру біля підошви і на
вершині. Вираховують різницю в показаннях барометра, множать її на 10,5
м і одержують приблизно висоту гори.

p

ae

E

p

 

ae

8†TH@

E

&

F

&

F

&

Спостереження на метеорологічних станціях показують, що тиск у
будь-якому місці постійно змінюється – то підвищується. то знижується.
Ці зміни показує барограф, на стрічці якого видно запис зміни тиску.

Неперіодичні зміни тиску зумовлюють повітряні маси, які приходять у дане
місце І мають різну щільність. Більш щільна повітряна маса зумовлює
підвищення тиску, менш щільна – зниження.

Відомо, що метеорологічні станції знаходяться на різній висоті, тому
показання, одержані на станціях, учені приводять до показань тиску на
рівні моря і ці дані наносять на карту, а потім місця з однаковим тиском
сполучають лініями, які називають ізобарами. В результаті утворюються
замкнуті криві, які зображають області підвищеного і зниженого тиску.

Для встановлення закономірностей у розподілі тиску складають карти
липневих І січневих Ізобар. З області екватора в січні й липні
спостерігається знижений тиск (менше 760 мм), а в тропічних областях,
особливо над океанами, тиск підвищений: в помірних широтах тиск
знижується, а в полярних підвищується. Над материками в січні (з
північній півкулі) спостерігається підвищений тиск. Наприклад, над
материком Евразії центр підвищеного тиску знаходиться над Монголією,
звідси тиск знижується де окраїн материка. А в липні (влітку) на
материку тиск знижується і центр низького тиску знаходиться в басейні
річки інд. Учені таку зміну тиску над материками пояснюють тим, що
взимку материк сильно охолоджується, охолоджується й повітря, яке при
цьому ущільнюється. Увільнення зумовлює приток повітря ззовні, зокрема
повітря надходить з океанів із верхніх шарів тропосфери; це приводить до
збільшення маси повітря над материком, тому тиск підвищується. У липні
(влітку) картина зворотна: материк сильно нагрівається, прогрівається й
повітря, яке піднімається вгору і розтікається в бік океанів. У цілому
повітря над материком стає менше, тиск знижується.

Вітер. Повітря має властивість переміщуватися з місць із високим
атмосферним тиском у місця, де тиск нижчий. Горизонтальний рух повітря
називають вітром. За вітром на метеорологічних станціях ведуть
систематичні спостереження. Найпростішим приладом, який показує напрям
вітру і його швидкість, ефлюгер.

Є прилади (анемометри), за допомогою яких вимірюють швидкість вітру.
Ними зручно користуватися в умовах походів та експедицій. Найбільша
швидкість вітру (понад 100 м/с) спостерігалася в Антарктиді. За
результатами спостережень за напрямом вітру можна побудувати розу
вітрів, іона являє собою рисунок, на якому нанесено повторюваність вітру
за напрямами. За розою вітрів можна легко визначити, які зітри
переважають у даному районі за той чи інший період. Силу вітру вимірюють
у балах (від С до 12 балів).

Знаючи загальні закономірності поширення тиску на поверхні Землі, можна
встановити основні потоки повітря в нижніх шарах атмосфери. Якщо в
тропічних широтах (у смузі від 20 до 40° пн. і пд.ш.) протягом цілого
року утримується область підвищеного атмосферного тиску, а в
екваторіальних (у смузі вздовж екватора між 10° пн.ш. І 10° пд.ш.) –
зниженого то, природно, основні потоки повітря будуть спрямовані від
тропіків до екватора. На їх напрям впливає відхиляюча сила обертання
Землі, тому вони набувають напрямку в північній півкулі з північного
сходу не південний захід, а в південнім – з південного сходу на
північний захід. Ці постійні вітри, які дмуть від поясів високого тиску
до екватора, називають пасатами. Отже, в тропічному поясі північної
півкулі переважають північно-східні палати, є південної
-південно-східні. Особливо добре виявлені пасати над океанами.

З тропічної і субтропічної смуг підвищеного тиску частика повітряних мас
йде до екватора, а частина – б помірні широти. В помірних широтах
північної півкулі утворюються південно-західні вітри, які переходять у
західні. У південній півкулі виникають північно-західні вітри, які також
переходять у західні. Ці вітри несуть з океанів багато опадів на
материки (Європу, Північну і Південну Америку).

У високих широтах через підвищений тиск у полярних областях дмуть вітри:
у північній півкулі – північно-східні, а в південній -південно-східні.

Зональним розподіл вітрів порушується на східних берегах материків
помірних широт. Над материками взимку встановлюється підвищений тиск, а
над океанами – знижений. Утворюються потоки повітря з материка на океан,
але через відхиляючу силу обертання Землі вон- набувають напряму
північно-західних. Влітку над материком виникає знижений тиск, а над
океаном у цих широтах – підвищений. Утворюються потоки повітря з океану
на материк; під впливом відхиляючої сили обертання Землі вони
відхиляються від початкового напряму і дмуть як південно-східні,
приносячи на материк велику кількість опадів.

Вітри, які змінюють свій напрям за сезонами, називають мусонами. Літній
мусон – це потік повітря з океану на материк, тому що над океаном
холодніше і тиск більший; зимовий – потік повітря з материка на океан,
тому що над материком холодніше і тиск вищий. Особливо добре виявлені
мусони на східному березі материка Євразія (Східний Китай, Далекий
Схід).

Через те, що поверхня Землі неоднорідна і неоднаково нагрівається,
утворюються місцеві вітри. Неоднакове нагрівання у двох близьке
розташованих районах зумовлює зміну тиску і переміщення повітря.

Бризи – берегові вітри, які змінюють напрям протягом доби двічі: вдень
вони дмуть з водної поверхні» вночі – з суші. Вдень поверхня суші
нагрівається сильніше, ніж море. Від нагрівання повітря – розширюється і
стає легшим. Частина нагрітого повітря піднімається вгору, і на висоті
500-1000 м воно накопичується. Це приводить до підвищення тиску на даній
висоті над поверхнею суші. Повітряні маси переміщуються з теплої області
з бік більш холодної (в бік моря). Над морем маси повітря збільшується,
тиск підвищується. Тепер уже в нижніх шарах атмосфери потоки повітря з
поверхні моря спрямовуються на сушу, утворюючи денний бриз. У тропічних
широтах денні бризи – досить сильні вітри, які приносять вологу і
прохолоджу з моря.

У нічний час поверхня моря нагріта сильніше, ніж суша. Повітря над морем
піднімається вгору. У цей час над сушею повітря холодніше й щільніше, і
потоки повітря спрямовані від суші до моря. Бризи спостерігаються б ясну
погоду на берегах водойм: океанів, морів, великих озер, водосховищ і
навіть річок.

Фен виникає у високих гірських районах. Це теплий, сухий вітер, який дме
по схилах з гір. Утворюється він в умовах значної різниці тиску на
протилежних схилах. Припустімо, що на лівому схилі гори тиск підвищений,
температура повітря + 10° С. Температура повітря при підніманні по схилу
знижується. З підняттям на 1 км вона знижується на 0,5°. 3 вершини гори
повітря стікає по протилежному схилу, температуре його підвищується на
кожні 100 м на 10. Ось цей потік теплого І сухого повітря Із схилів гір
І називають феном.

Бора – гірський вітер. Перехід повітря з одного схилу гір на Інший
відбувається в умовах низьких перевалів. Тому холодне повітря не встигає
нагрітися. І холодний потік повітря спрямовується по тісних гірських
долинах. Швидкість вітру досягає урагану. Відома Новоросійська бера. Над
просторами півдня Східноєвропейської рівнини формується область високого
тиску. В той же час над Чорним морем зберігається знижений тиск. Через
Мархотськкй невисокий

V. Узагальнення і систематизація.

Хто займався вивченням тиску повітря?

Якими приладами вимірюють тиск?

Що таке барометричний ступінь?

З чого складається атмосфера?

Що являє собою вітер?

Якими приладами вимірюють вітер?

Визначте силу вітру сьогодні. В окремі дні.

Що ви знаєте про місцеві вітри?

Якими ще бувають вітри?

VI. Підсумок уроку.

VIІ. Домашнє завдання.

1. Виконати задачі вчителем завдання.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020