РЕФЕРАТ
Зміст, предмет і метод фінансово-господарського контролю і ревізії,
ревізія фінансових результатів діяльності підприємства.
1.Зміст, предмет і метод фінансово-господарського контролю і ревізії.
Виходячи із змісту економічного контролю, періодичності,
інформаційного забезпечення і форм здійснення виділяють:
загальноекономічний і фінансово-господарський контроль.
Фінансово-господарський контроль досліджує фінансово-господарську
діяльність підприємств у сфері виробництва, обміну і споживання
суспільно-необхідного прдукту на мікроекономічному рівні. Господарська
діяльність підприємств на умовах ринкової економіки узагальнюється з
використанням грошових вимірників, тобто фінансового критерію. Тому в
системі економічного контролю сформувався фінансовий контроль. Змістом
цього контролю є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері макро- і
мікроекономіки господарської діяльності. У сфері макроекономіки
функціонує державний фінансовий контроль, який здійснює Рахункова палата
Верховної Ради України. На рівні мікроекономіки функціонує
фінансово-господарський контроль, який здійснюють Державна
контрольно-ревізійна служба і контрольно-ревізійні підрозділи власників
капіталу, а також на замовлення останніх — незалежні аудиторські
організації.
Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному
використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у
підприємницькій діяльності для одержання максимального прибутку.
Завдання фінансово-господарського контролю поділяються на окремі і
загальні.
Розв’язання окремих завдань передбачає перевірку однієї із сторін
господарської діяльності (наприклад, використання сировини у виробничих
цілях); загальних — всієї господарської діяльності підприємств з
визначенням рентабельності і конкурентоспроможності продукції.
Основним завданням фінансово-господарського контролю є виявлення
та профілактика порушень в технології виробництва, які мають причинні
зв’язки з випуском недоброякісної продукції, перевитратами сировини і
матеріалів, збитковості.
Предметом фінансово-господарського контролю та ревізії є процес
розширеного відтворення і дотримання його нормативно-правового
регулювання. Сам предмет фінансово-господарського контролю та ревізії
конкретизується об’єктами, які деталізують кожну стадію розширеного
відтворення. Так, на стадії виробництва суспільного продукту об’єктами
контролю і ревізії є:
? план випуску продукції в номенклатурі і асортименті та його
вико-
нання;
? якість випуску виробленої продукції;
? забезпечення підприємства ресурсами.
Об’єкти контролю вибирають відповідно до мети контролю. Визначивши
об’єкт контролю, встановлюють його параметри, які полягають у вивченні
даного об’єкта відповідно до мети контролю. Від правильності визначення
параметрів даного об’єкта значною мірою залежить сам результат.
Наприклад, контроль грошових коштів визначає такі об’єкти перевірок:
збереження грошових коштів у касі;
операції з готівкою;
операції з грошовими коштами на рахунках в банку;
цінні папери, їх збереження та облік.
стан бухгалтерського обліку грошових коштів і операцій з ними.
У процесі проведення фінансово-господарського контролю сформувався
і метод фінансового контролю, який базується на загальнонаукових і на
специфічних методах і прийомах дослідження об’єктів.
Загальнонаукові методи включають:
аналіз, синтез;
індукцію і дедукцію;
моделювання і аналогію;
системний аналіз;
функціонально-вартісний аналіз.
До специфічних прийомів належать:
інвентаризація – періодична перевірка наявності цінностей, що
перебувають на балансі підприємства, їх стану та умов зберігання;
контрольне замірювання – це прийом фактичного контролю, який
використовується при виконанні будівельно-монтажних робіт;
спостереження (вибіркове, суцільне);
технологічний контроль, при якому здійснюється контрольний пуск сировини
і матеріалів у виробництво з метою перевірки оптимальності технології
виробництва;
експертиза – використовується в судово-бухгалтерській практиці;
службове розслідування – перевірка діяльності керівництва під
приємства;
економічний аналіз;
експеримент;
статистичні розрахунки;
економіко-математичні методи;
дослідження документів;
камеральна перевірка.
2. Ревізія фінансових результатів діяльності підприємства.
Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства — це балансовий
прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації
продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від
позареалізаційних операцій тощо.
Фінансові результати діяльності підприємства характеризують також
показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, товарів,
надання послуг.
Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого
циклу на підприємстві, повернення авансованих у виробництво коштів
підприємства і початок нового етапу в обігу коштів. Шляхом вирахування з
виручки від реалізації продукції суми непрямих податків і витрат на
виробництво реалізованої продукції визначається чистий результат
(прибуток чи збиток) від реалізації.
Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність
господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують
також відносні показники ефективності господарювання – показники
рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості
основних засобів і оборотних коштів визначає загальну рентабельність
підприємства.
В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підприємства
становить прибуток. Прибуток є основним показником ефективності роботи
підприємства, джерелом його діяльності. Зростання прибутку створює
фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства,
здійснення розширеного відтворення і задоволення зростаючих соціальних і
матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються
також зобов’язання підприємства перед бюджетом банками та іншими
контрагентами. Тому при ревізії прибутку вивчають фактори як його
формування, так і розподілу.
Ревізія фінансових результатів складається з кількох етапів.
1) визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт,
послуг);
Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як
різниця між виручкою від реалізації без податку на додану вартість
витратами на виробництво, на управління підприємством та реалізацій
продукції. У собівартість продукції при визначенні прибутку включають:
матеріальні витрати; амортизацію основних засобів; витрати на оплату
праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати,
пов’язані з виробництвом продукції продукції.
2) визначення суми балансового прибутку;
Балансовий прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої
реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму
витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареа
лізаційних операцій включають:
доходи, отримані від участі у спільних підприємствах; від здаванії майна
в оренду; дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних папі рах, які
належать підприємству; суми, одержані у вигляді економічна санкцій і
відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій, її
безпосередньо не пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції.
При цьому суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно /
законодавства, відносяться за рахунок прибутку, що залишився у
розпорядженні підприємства. До зазначених санкцій належить перерахування
до бюджету прибутку, одержаного внаслідок порушення державної дисципліни
цін, недодержання стандартів і технічних умов, а також суми фінансових
санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату
платежів до бюджету та інші види санкцій.
3) визначення величини податку на прибуток, що належить сплаті до
бюджету;
При перевірці правильності розрахунку суми податку на прибуток ревізор
керується чинними нормативними документами з питань оподаткування, а
також переліком пільг, які надаються суб’єктам підприємницької
діяльності при обчисленні податків.
Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового
доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизації.
Валовий дохід — загальна сума доходів платника податку від всіх видів
діяльності.
Валові витрати виробництва і обігу платника податку — це компенсація
вартості товарів (робіт, послуг), які придбані або виготовлені для
подальшого використання їх у власній господарській діяльності.
Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — поступове
віднесення витрат на відновлення їх вартості, спрямоване на зменшення
прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених
податковим законодавством.
4) визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні
підприємства;
Чистий прибуток підприємства визначається ревізором як різниця між
балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з
урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються
підприємством самостійно.
Державний вплив на вибір напрямів використання чистого прибутку
здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні
санкції.
У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом підприємства,
частина чистого прибутку передається у власність членів трудового
колективу підприємства. Розмір цього прибутку і порядок його розподілу
визначаються радою (правлінням) підприємства. Сума прибутку, що належить
члену колективу, утворює його внесок до фондів підприємства.
3. Задача.
Необхідно:
Перевірити операції щодо оплати праці, пояснити їх законність або
допущені нарушення.
Вихідні дані
1. Працівникові виробництва, який відпрацював увесь лютий 2004 р. при
повній тривалості робочого дня нараховано зарплату згідно з трудовим
договором в сумі 190 грн.
2. Окремим працівникам підприємства нарахована зарплата за час простою в
зв’язку з проведенням страйку
3. Працівнику .якому за відпрацьований рік належить відпустка тривалістю
28 календарних лнів; 10 днів замінено виплатою компенсації
РОЗВ’ЯЗОК
Мінімальна зарплата встановлена в розмірі 237 грн Це означає, що за
відпрацьовану місячну норму праці зарплата з урахуванням доплат,
надбавок, премій та інших виплат крім тих, що не враховуються до
мінімальної зарплати не може бути нижчою за встановлений розмір і по
даній ситуації необхідно провести донарахування зарплати до 205 грн.
3аконність нарахування зарплати залежить від того чи дані працівники
брали участь у страйку чи ні. За період страйку працівникам
підприємства, які не брали участь у страйку, але у зв(язку з його
проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов’язки,
зберігається зарплата не нижче від встановленої згідно законодавства або
колективного договору
В даній ситуації при наданні компенсації за частину невикористаної
відпустки допущені порушення. За бажанням працівника лише 4 дні
відпустки (28-24) можна замінити виплатою компенсації. У випадку коли
працівнику за відпрацьований рік належить відпустка тривалістю 24
календарні дні, жоден день відпустки замінити виплатою компенсації не
дозволяється.
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
