.

Збори на формування цільових державних фондів, збори і відрахування на фінансування автомобільних доріг (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2435
Скачать документ

Збори на формування цільових державних фондів

Закон України «Про систему оподаткування» встановлює участь суб’єктів
господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів.
Ця участь здійснюється у вигляді обов’язкових зборів, внесків, порядок
обчислення яких визначений окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди сьогодні становлять значні за
обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську
діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такому.

• По-перше, через формування валових витрат, які виключаються із суми
скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в цільові державні
фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

• По-друге, через формування собівартості (витрат). Указані відрахування
збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від
реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а
отже, створити проблеми зі збутом продукції.

• По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли
відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність
підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на
формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди обмежена. Це
пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначені законодавче і є
однаковими для всіх суб’єктів господарювання. Кількість суб’єктів
господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, обмежена.
Можливість впливати на розмір зборів з боку суб’єктів господарювання
зв’язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи
відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість
товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).

Рис. 1 Структурно-логічна схема участі підприємств у формуванні цільових
державних фондів

Схему участі підприємств у формуванні цільових державних фондів показано
на рис. 1

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення
відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року.

Платниками такого збору є:

• суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх
об’єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи —
суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих
працівників;

• філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору,
зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на
іншій території;

• фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не
використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

•фізичні особи, що працюють за трудовим договором (коні-рактом),
виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Є певні особливості визначення об’єкта оподаткування для обчислення суми
збору щодо окремих суб’єктів підприємницької діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), які
використовують працю найманих працівників для визначення суми збору,
беруть фактичні витрати на оплату їхньої праці, що підлягають
оподаткуванню прибутковим податком: витрати на виплату основної і
додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з
тарифних ставок; премії, заохочення, у тім числі в натуральній формі.

Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати на виплату доходів у
вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються за
обчислення середньомісячної зарплати з метою призначення пенсій.

Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що не
використовують найманої праці, для обчислення збору беруть суму свого
оподаткованого доходу (прибутку).

Суб’єкти підприємницької діяльності — платники збору зобов’язані
зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу,
що інформації про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі
відкриття банківських рахунків.

Ставки збору встановлено і диференційовано за категоріями платників. Для
суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб, що
використовують працю найманих працівників, затверджено ставку 32% від
згадуваного вище об’єкта оподаткування.

На підприємствах, де працюють інваліди, ставку збору диференційовано. На
заробітну плату й інші виплати інвалідам, що є об’єктом оподаткування,
збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників використовується
ставка 32%.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, що не користуються
найманою працею, зобов’язані нараховувати 32% збору від суми
оподаткованого доходу (прибутку).

Слід звернути увагу на особливість визначення джерела сплати збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, оплата праці
найманих працівників суб’єктами підприємницької діяльності здійснюється
за рахунок двох джерел:

— собівартість (основна й додаткова заробітна плата, інші види
заохочень, виходячи з тарифних ставок);

— прибуток (премії, заохочення).

Тому сума збору на ту частину витрат на оплату праці, що віднесена на
собівартість, також відноситься на собівартість. Сума збору на другу
частину витрат на оплату праці, що здійснюється за рахунок прибутку,
перераховується за рахунок прибутку.

Отже, обсяг витрат на оплату праці і структура джерел вказаних витрат
впливатимуть на формування собівартості, а значить, і на прибуток
суб’єктів господарювання.

Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за
трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з
цивільно-правовими договорами, збір на обов’язкове державне пенсійне
страхування нараховується у розмірі 2%. Цей збір здійснюється за рахунок
нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальними за утримання
цього збору (податку) є суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні і
фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.

Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно
з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

Пенсійний фонд не включається до державного бюджету. Забороняється
використання коштів фонду не за цільовим призначенням, у тім числі на
кредитні, депозитні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти
фонду, за відсутності заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути
використані Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.

Збір на обов’язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору
встановлений Законом України «Про збір на обов’язкове соціальне
страхування» від 26 липня 1997 p.

Особливість збору полягає в тім, що він включає і збір на обов’язкове
соціальне страхування на випадок безробіття. У зв’язку з цим скасовано
відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що
здійснювались згідно із Законом України «Про систему оподаткування» від
2 лютого 1994 p.

Склад платників збору на обов’язкове соціальне страхування і об’єкт
оподаткування такі самі, як і щодо обов’язкового державного пенсійного
страхування.

Для суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб, що
використовують працю найманих працівників, ставку збору передбачено в
розмірі 5,5% від об’єкта оподаткування, визначеного Законом. У складі
загального нормативу 1.5% становить збір на обов’язкове соціальне
страхування на випадок безробіття.

Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди. збір на
обов’язкове соціальне страхування встановлений окремо: 1% від об’єкта
оподаткування для інвалідів, які працюють; 5,5% від об’єкта
оподаткування для інших працівників підприємства. При цьому збір у
розмірі 1% в повному обсязі зараховується у Фонд соціального захисту
інвалідів.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих
працівників, збір на обов’язкове соціальне страхування включають до
складу валових витрат під час обчислення оподаткованого прибутку, а
також відносять на собівартість.

Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за
трудовим договором (контрактом) чи виконують роботи (послуги), згідно з
цивільно-трудовими договорами, збір нараховується у розмірі 0,5% тільки
на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У цьому разі
утримання збору здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної
плати). Відповідальність за утримання цього збору покладено на суб’єктів
підприємницької діяльності, що використовують працю найманих
працівників.

Збір на обов’язкове соціальне страхування (у тім числі на обов’язкове
соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в державний
бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей у
банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки
державного бюджету:

обов’язкового соціального страхування, обов’язкового соціального
страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів
не за цільовим призначенням.

Для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які не
використовують працю найманих працівників, збір визначено у розмірі 0,5%
від об’єкта оподаткування тільки на обов’язкове соціальне страхування на
випадок безробіття.

Збір на формування Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення. Порядок
відрахувань у цей Фонд було визначено Законом України «Про формування
Фонду для заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і
соціального захисту населення» від 20 липня 1997 p.

Платниками збору (податку) були визначені:

• резиденти — суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм
власності, спільні підприємства, інші установи й організації, що
здійснювали діяльність, спрямовану на отримання прибутку. і виплачували
заробітну плату;

• нерезиденти — юридичні і фізичні особи будь-якої
організаційно-правової форми власності, що отримували прибутки, джерело
яких знаходилося в Україні, і здійснювали оплату праці;

• філії, відділення, інші відособлені підрозділи платників збору, що не
мали статусу юридичної особи, але здійснювали оплату праці.

З 1 січня 1999 p. вказаний збір було відмінено. В бюджеті на 1999 p.
передбачено надходження вказаного збору як погашення відповідної
заборгованості суб’єктами господарювання за 1998 p.

Для фінансування заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи і соціального захисту населення в 1999 році передбачено
виділення коштів з державного бюджету.

Внески в державний інноваційний фонд. Державний інноваційний фонд почав
створюватися згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992
р. № 77 «Про утворення державного інноваційного фонду».

Для формування вказаного фонду підприємства, об’єднання, організації
здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації
продукції (робіт, послуг). Посередницькі, оптові,
постачальницько-збутові організації, банки ці відрахування здійснюють
від обсягу валового доходу. Указані відрахування включаються в
собівартість продукції (робіт, послуг).

Згідно з указаною постановою із загальної суми відрахувань 30% в
обов’язковому порядку треба було перераховувати в Державний інноваційний
фонд. Інші 70% перераховувалися підприємствами, об’єднаннями,
організаціями в галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, якщо
такий фонд утворювався міністерством або відомством. Кошти відрахувань,
віднесені на собівартість продукції (робіт, послуг), але не перераховані
міністерствам, відомствам, мали вилучатися податковими органами в
державний бюджет.

В окремих випадках за письмової згоди керівного органу, який утворював
галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, державні підприємства,
об’єднання, організації могли залишати у своєму розпорядженні частину
коштів з відрахувань, що належали галузевому позабюджетному фонду.

Підприємства, об’єднання, організації, котрі не мали галузевого
спеціального фонду позабюджетних коштів для фінансування інноваційної
діяльності, могли залишати у своєму розпорядженні 70% відрахувань. Це
було можливо за умови, що вони вели науково-дослідні роботи і
здійснювали заходи щодо освоєння нових технологій і виробництва нових
видів продукції. У такому разі залишені в підприємств кошти не можна
було спрямовувати на фінансування капітальних вкладень (будівництво,
придбання основних фондів, обладнання, приладів), не зв’язаних зі
здійсненням науково-дослідних робіт, заходів щодо освоєння нових
технологій і виробництва нових видів продукції.

Кошти цих відрахувань залишались у розпорядженні підприємств. Якщо вони
не були використані протягом року, то й далі залишались у розпорядженні
підприємства і використовувались за цільовим призначенням у наступному
році.

Якщо підприємство не проводило науково-дослідних робіт, не вживало
заходів для освоєння нових технологій і виробництва нових видів
продукції, відрахування здійснювались тільки в Державний інноваційний
фонд у розмірі 0,3%. Решта 0,7% не нараховувалась.

Згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 1998 рік» у бюджеті
було сконцентровано всі відрахування підприємств на інноваційну
діяльність. Таке саме рішення прийнято на 1999 рік.

Збори і відрахування на фінансування автомобільних доріг

Чинний порядок визначення відрахувань і зборів на фінансування
автомобільних доріг регулюється такими основними нормативними
документами: Закон України «Про джерела фінансування народного
господарства України» 1991 p.. Постанови Кабінету Міністрів України від
1.07.93 p. № 390 і від 4.04.94 p. № 367, Закон України «Про внесення
змін в Закон України “Про систему оподаткування”» від 19.04.97 p.

Чинний порядок відрахувань і зборів коштів підприємств на фінансування
автомобільних доріг передбачає використання трьох їх різновидів. Схему
відрахувань і зборів, які здійснюють суб’єкти господарювання, показано
на рис. 1

Відрахування коштів підприємств і організацій. Здійснюють промислові,
транспортні, будівельні та інші підприємства, кооперативи й господарські
організації. Для них розмір цих відрахувань встановлено від 0,4 до 1,2%
обсягу виробництва продукції, виконаних робіт (послуг).

Заготівельні, торгові (в тому числі оптові), постачальницько-збутові
організації відрахування здійснюють в розмірі від 0,03 до 0,06 % річного
обороту (без обороту громадського харчування).

Фондові й товарні біржі, страхові компанії, інвестиційні фонди та
компанії, комерційні банки та інші кредитні установи, підприємства, що
займаються посередницькою діяльністю, відрахування здійснюють у розмірі
0,4 — 1,2 % від суми валового доходу, отриманого від наданих послуг.

Підприємства з іноземними інвестиціями ці відрахування здійснюють на
загальних підставах.

Уточнений розмір відрахувань, але в межах встановлених нормативів,
визначають обласні Ради народних депутатів, Верховна Рада Автономної
Республіки Крим.

Фактичний обсяг виробництва продукції визначається з урахуванням всіх
видів діяльності за даними статистичних бухгалтерських звітів.

Підприємства й господарські організації відрахування (збір) на
фінансування автомобільних доріг включають до складу валових витрат,
обчислюючи оподаткований прибуток, а також у собівартість продукції
(робіт, послуг).

Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів. Цей збір встановлений
для підприємств, об’єднань, організацій, а також підприємців незалежно
від форми власності, що реалізують споживачам і населенню бензин,
дизельне пальне, автомобільне дизельне масло, зріджений і стиснений газ
для заправки транспортних засобів.

Збір становить 7 відсотків вартості реалізованих матеріалів без податку
на додану вартість. Отже, реалізація названих матеріалів здійснюється за
цінами, збільшеними на суму збору.

Слід звернути увагу на те, що до споживачів паливно-мастильних
матеріалів належать підприємства, організації, підприємці, які
використовують їх для власних потреб.

Рис. 1 Схема участі суб’єктів господарювання у фінансуванні
автомобільних доріг.

Продаж дизельного пального і мастил сільськогосподарським підприємствам
(для яких виробництво сільськогосподарської продукції є основною
діяльністю), а також сільським (фермерським) господарствам не
обкладається збором. Тому відпускні ціни для них на суму збору не
збільшуються. Джерелом сплати збору для підприємств є виручка, отримана
від реалізації паливно-мастильних матеріалів.

Відрахування доходів від експлуатації автомобільного транспорту. Ці
відрахування здійснюють: автотранспортні підприємства та організації
незалежно від форми власності, які перебувають на самостійному балансі і
здійснюють перевезення за вільними, державними регульованими і
фіксованими цінами. Такі самі відрахування встановлено для підприємств,
організацій (крім колективних сільськогосподарських підприємств), що
мають автомобільні господарства, які хоч і не перебувають на
самостійному балансі, але здійснюють перевезення за тарифними цінами.

Указані відрахування проводяться на спеціально відкриті субрахунки
дорожніх організацій до 15 числа кожного місяця.

Норматив відрахувань — 2% від суми доходів від експлуатації
автомобільного транспорту за попередній місяць.

Підприємства та організації, що мають автомобільні господарства, які не
перебувають на самостійному балансі і не ведуть окремого обліку
прибутків від експлуатації автомобільного транспорту, відраховують 2%
від собівартості автомобільних перевезень.

ДЖЕРЕЛО ВІДРАХУВАНЬ

Прибуток

Собівартість

Збір на обовзкове пенсійне страхування

Збір на обов’язкове соціальне страхування

Внески в Державний інноваційний фонд

Фактичні витрати на оплату праці працівників, які оподатковуються
прибутковим податком

Обсяг реалізації продукції (робіт, послуг)

Нормативи відрахування

Об’єкт оподаткуання

5,5%; в т.ч. 1,5%; 1%; 0,5%.

32%; 4%; 2%.

1%

Відрахування і збори на фінансування автомобільних доріг

Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів за рахунок виручки

Відрахування коштів підприємств за рахунок собівартості

Відрахування з доходів від експлуатації автомобільного транспорту

Промислові, транспортні, будівельні підприємства – від 0,4 до 1,2%
обсягу виробництва продукції (робіт, послуг)

Заготівельні, торгові, постачально-збутові від 0,03 до0,06% обороту

Біржі, страхові компанії, комерційні банки, інвестиційні фонди і
компанії – від 0,4 до 1,2% суми валового доходу

Підприємства, підприємці, які реалізують споживачам і населенню бензин,
дизельне пальне, автомобільні і дизельні мастила, зріджений газ для
заправки транспортних засобів, – 7% вартості реалізованих
паливно-мастильних матеріалів (без ПДВ)

Автотранспортні підприємства, підприємства, що мають автогосподарства,
які перебувають на самостійному балансі, – 2% суми доходу від
експлуатації автомобільного транспорту

Підприємства, шо не ведуть окремого обліку доходів від експлуатації
автомобільного транспорту, – 2% від собівартості автомобільних
перевезень

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019