.

Завдання, функції та роль бухгалтерських служб фінансових органів в організації обліку виконання бюджету (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
589 7988
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

Завдання, функції та роль бухгалтерських служб фінансових органів в
організації обліку виконання бюджету

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Облікова політика в сфері виконання бюджетів.

2. Прагматизм обліку в фінансових органів в організації виконанні
бюджетів.

3. Загальна організація та управління виконання відповідного бюджету.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Одним з головних завдань розбудови України є захист її державницьких
інтересів. Він проявляється у вмінні держави організувати дієвий
контроль за виконанням існуючих законів; досягнути, щоб дотримання
законів кожним громадянином стало нормою поведінки.

Сучасне економічне становище України можна назвати кризовим і це вимагає
негайного вирішення низки питань: реформування існуючого
фінансово-господарського механізму та вдосконалення фінансової і, в тому
числі бюджетної системи. Ці процеси вимагають цілеспрямованого
управління та контролю.

Зростання злочинності у сфері економіки зумовлено загальною кризою в
державі, економічною нестабільністю та неврегульованістю економічних
відносин. Економіка перетворилась на об’єкт пильної уваги злочинних кіл.
Вони проникли у такі життєво важливі для держави сфери як фінанси і
кредит, грошовий обіг, ринок цінних паперів, іноземних інвестицій,
приватизаційну та зовнішньоекономічну діяльність.

Недосконалість законодавчої та відомчої нормативної бази у сфері
фінансів та бюджетній сфері зокрема створила сприятливі умови для
здійснення незаконних операцій з грошовими коштами бюджетів усіх рівнів
та державних цільових фондів.

Виникає необхідність найшвидшого оновлення застарілих та освоєння нових
елементів системи управління фінансами та його функцій, у тому числі
контрольної.

Важливість обліку виконання бюджетів в економіці держави зумовлено його
місцем та роллю серед функцій управління фінансами: облік займає
центральне місце в системі фінансового адміністрування, будучи, з одного
боку засобом зв’язку між фінансовим плануванням та фінансовим обліком
(статистикою), а з іншого – передумовою здійснення функцій фінансового
аналізу та регулювання.

У час загального занепаду економіки, неефективного та безвідповідального
витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих
державних цільових фондів актуального значення набуває фінансовий
контроль з боку органів державної влади та управління.

Мета курсової роботи випливає з її актуальності і полягає в комплексному
узагальненні і практичному аналізі організації бухгалтерського обліку за
формуванням і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ і
організацій та розробці рекомендацій по вдосконаленню облікового процесу
у бюджетному процесі.

Предмет і об’єкт дослідження.

Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні аспекти
організації бухгалтерського обліку в сфері виконання бюджетів.

Об’єктом дослідження є фінансові ресурси бюджетних установ та їх облік.

Методологія та методика дослідження.

Методологічну основу роботи складають теоретичні дослідження вітчизняних
економістів – теоретиків і практиків у сфері бухгалтерського обліку,
законодавчі та відомчі нормативні акти, що регулюють порядок здійснення
фінансово-господарської діяльності бюджетних установ і організацій в
Україні та обліку за її здійсненням.

1. Облікова політика в сфері виконання бюджетів.

Становлення та розвиток в Україні ринкових відносин, структурна
перебудова економіки, поглиблення демократичних процесів у суспільстві
вимагають змін у бюджетній політиці держави, а відповідно у бюджетному
обліку як інформаційній базі виконання державного бюджету.

Відповідно до потреб інтеграції економіки України до світової спільноти
та досягнення співмірності основних параметрів її розвитку з показниками
розвитку інших країн світу було розроблено та затверджено нову структуру
бюджетної класифікації. Але для того, щоб ця класифікація стала дійовим
інструментом фінансового аналізу потрібно було суттєво переглянути та
уточнити існуючу методологію бухгалтерського обліку і звітності.

Облік і звітність є ключовими елементами управління бюджетним процесом.
Прийняття управлінських рішень базується на всебічному і глибокому
аналізі облікових даних. Обґрунтування цих рішень залежить, насамперед,
від повноти і достовірності вихідної інформації, яка формується на базі
обліку та звітності. Прийняті рішення будуть дійовими тільки у тому
разі, коли вони своєчасні. Це, у свою чергу, висуває вимоги
оперативності в отриманні інформації про виконання бюджету. Тому
нагальним питанням у діяльності органів Державного казначейства стала
розробка та проведення дієвої облікової політики.

Облікова політика фінансових органів – це сукупність визначених у межах
чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються
ними для складання та подання фінансової звітності про виконання
бюджетів.

Облікова політика системи органів фінансових органів базується на
основних принципах бухгалтерського обліку, яких вони повинні
дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої
звітності. Система бюджетного обліку має бути зорієнтована на модель
ринкової економіки і відповідати міжнародним принципам обліку і
звітності. Таким чином, облікова політика повинна забезпечити у
найкращий спосіб відображення результатів, фінансових операцій, які
обліковуються, виходячи із обачності її оцінки і впливу на прийняте
рішення.

Наявна нині система бухгалтерського обліку виконання державного та
місцевих бюджетів побудована з урахуванням усіх необхідних змін з
дотриманням міжнародних принципів і вимог щодо здійснення
бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Найголовнішими серед них
є такі принципи:

• законність – відповідність правилам та процедурам, що передбачені
законодавчими та нормативними актами;

• правильність – сумлінне застосування прийнятих правил та процедур;

• достовірність – правдиве відображення у бухгалтерській звітності
фінансових операцій, проведених учасниками бюджетного процесу, з
дотриманням вимог відповідних нормативних актів;

*суттєвість – у фінансових звітах має відображатися уся істотна
інформація, корисна для прийняття рішень керівником. Інформація є
суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на
економічні рішення користувачів звітності;

*безперервність – оцінка активів здійснюється, виходячи з того, що
процес виконання бюджетів є постійним;

*повнота бухгалтерського обліку – всі операції по виконанню бюджетів в
фінансових органів підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського
обліку без будь-яких винятків;

*дата операції – операції по виконанню бюджетів реєструються в
бухгалтерському обліку в момент проведення відповідних платежів, що
відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

*прийнятність вхідного балансу – залишки за рахунками на початок
поточного звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на
кінець попереднього звітного періоду;

* обережність – обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

• незалежність – відокремленість фінансових бюджетних років (звітних
періодів;

• сталість – незмінність методів бухгалтерського обліку, крім випадків
істотних змін у діяльності або в правовій базі. У такому разі має бути
забезпечена порівнюваність зі звітами за минулі періоди;

• відкритість – інформація, що включається до бухгалтерського обліку та
звітності, має бути достатньо зрозумілою і детальною, щоб уникнути
двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в
записках. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для
користувачів;

• доречність – корисність інформації для підготовки та прийняття
економічних рішень; інформація є суттєвою, якщо її відсутність або
викривлення може вплинути на рішення користувачів інформації;

• співставність – можливість визначення тенденцій виконання бюджету
через порівняння інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і
звітності, за певний період часу;

• превалювання сутності над формою – відображення операцій відповідно до
їх економічної суті, а не за юридичною формою; узагальнення інформації
має здійснюватися не тільки за юридичними нормами, але й відповідно до
її економічної ефективності;

• своєчасність – забезпечення своєчасною інформацією органів
законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішення, здійснюють
оцінку виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету тощо
та інших користувачів;

*консолідація – складання зведеної фінансової звітності про виконання
бюджетів в цілому по системі Державного казначейства України з
урахуванням підвідомчих управлінь та відділень в розрізі бюджетів, за
винятком залишків за внутрішньо системними розрахунками.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контролю активних
операцій, мобілізованих Державним казначейством ресурсів та інших
пасивних операцій ґрунтується на відповідних нормативних документах.

В Україні застосовується касовий метод виконання Державного бюджету за
доходами та видатками і метод нарахування по боргах і зобов’язаннях. Це
означає, що доходи реєструються в бухгалтерському обліку при зарахуванні
коштів на рахунки, відкриті в установах банків на ім’я органів
Державного казначейства, видатки вважаються здійсненими при проведенні
перерахувань та/або виплат з рахунків, а борги та зобов’язання – на
момент їх виникнення.

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів,
якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості. Активи і
зобов’язання мають бути оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб
не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують
фінансовому стану бюджету, на наступні звітні періоди.

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення
взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів
та зобов’язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так
і у фінансовій звітності, а саме:

позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості
юридичних та фізичних осіб;

позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської заборгованості
одних і тих же юридичних та фізичних осіб;

депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене
відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці , що мають суттєвий вплив на
показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані із
зазначенням їх причин і змін.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку
виконання бюджетів та фінансової звітності в органах Державного
казначейства здійснюється на основі Положення ,,Про організацію
бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих
бюджетів в органах Державного казначейства України”, затвердженого
наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року № 119
(надалі – Положення), а також змін і доповнень, внесених до нього.
Положення розроблено на основі Закону України “Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність”, Указу Президента України “Про Державне
казначейство України” від 27 квітня 1995 року № 335/95, Положення про
Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України, основних принципів міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку.

Положення визначає і регулює в межах повноважень, наданих Державному
казначейству відповідною нормативно-правовою базою, єдиний
методологічний та організаційний порядок ведення бухгалтерського обліку
і звітності в органах Державного казначейства з виконання державного та
місцевих бюджетів.

Як зазначається у Положенні система обліку включає: бухгалтерський,
бюджетний, управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній теоретичній та
інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку
даних. Система бухгалтерського обліку повинна надавати можливість
прогнозування і визначення стратегії виконання бюджету та аналізу їх
динаміки.

Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх
операцій органів Державного казначейства та надання користувачам
інформації про стан активів та зобов’язань, результати виконання
бюджетів та їх змін. На основі даних бухгалтерського обліку складається
фінансова звітність.

Успішне виконання державного та місцевих бюджетів може бути забезпечене
лише за чіткої організації бухгалтерського обліку, який в контексті
сказаного (тобто виконання бюджету) прийнято називати бюджетним обліком.

Бюджетний облік як складова єдиного економічного обліку є науково
обґрунтованою системою спостереження, відображення, узагальнення та
контролю за кількісними та якісними показниками виконання бюджету.
Більшість важливих рішень, незалежно від їх суті, базуються на
фінансових розрахунках. Облік забезпечує ці розрахунки потрібною
інформацією та дає аналітичну орієнтацію щодо можливих чинників та
наслідків розглядуваних альтернатив.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва органів
Державного казначейства оперативною фінансовою і не фінансовою
інформацією у визначеній ними формі для планування, управління
бюджетними коштами, оцінки і контролю використання бюджетних коштів.
Управлінський облік ведеться органами Державного казначейства для
забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки
виконання бюджетів та особливостей діяльності.

Слід мати на увазі, що система бухгалтерського обліку у бюджетній сфері
має ряд особливостей. Якщо фінансові операції суб’єктів господарювання
спрямовані на отримання прибутку, то у фінансових операціях,
здійснюваних державою, домінує ідея надання державних послуг. З цих
позицій:

• сума доходів важлива лише тією мірою, якою вона є джерелом покриття
видатків;

• видатки здійснюються в загальнодержавних інтересах і, в основному, не
оцінюються з точки зору фінансової рентабельності.

Бюджетні операції здійснюються у межах бюджетних призначень,
встановлених законодавством України, тому їх виконання віддзеркалюється
у бухгалтерському обліку відповідно до щорічного Закону про Державний
бюджет України.

Бухгалтерський облік з виконання бюджетів відзначається також певною
складністю, що пояснюється великою кількістю учасників бюджетного
процесу, різноманітністю операцій, великою кількістю зв’язків. Він
обробляє масові результати (отримання податків та здійснення платежів),
одночасно забезпечуючи принцип касової єдності та консолідації бюджетних
рахунків.

Бухгалтерський облік операцій з виконання бюджету передбачає їх зв’язок
через єдину бюджетну класифікацію з аналогічними операціями, які
реєструються розпорядниками бюджетних коштів шляхом застосування єдиних
аналітичних бухгалтерських регістрів.

Система бухгалтерського обліку організована таким чином, щоб описувати
бюджетні операції в узагальненому вигляді – у синтетичному обліку і
деталізовано в розвиток синтетичного – в аналітичному. При цьому
бухгалтерський облік повинен відповідати загальним вимогам, що
ставляться до його організації:

• облік повинен бути чітко документований;

• облік здійснених операцій здійснюється у певній послідовності на
підставі документів;

• записи здійснених операцій відображаються по облікових рахунках
бухгалтерського обліку;

• облік повинен бути суцільним за охопленням операцій і безперервним у
часі.

У повністю автоматизованій системі бухгалтерського обліку основні
процеси обліку автоматизовані, і дані, згруповані відповідно до
Структури кодів плану рахунків бухгалтерського обліку виконання
державного та місцевих бюджетів, вносяться до системи лише один раз, під
час здійснення операції.

Основними завданнями системи бухгалтерського обліку фінансових органів
по виконанню бюджетів є:

– додержання принципів обліку і звітності;

– своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку за відповідними
рахунками і параметрами операцій по виконанню бюджетів, які здійснюються
на підставі первинних документів клієнтів, органів, які мають право
безспірного списання коштів тощо;

– щоденне завершення та звірку всіх облікових процесів, регістрів та
документів; складання щоденного балансу та автоматизовану перевірку
відповідності даних аналітичного обліку даним балансу;

– достовірне відображення в обліку і звітності руху використання
фінансових та інших ресурсів бюджетів, надання об’єктивної і
порівняльної інформації про стан зобов’язань, активів, результатів
виконання бюджетів з метою аналізу та управління бюджетними коштами.

Успішне виконання державного та місцевих бюджетів може бути забезпечене
лише за чіткої організації бухгалтерського обліку, який в контексті
сказаного (тобто виконання бюджету) прийнято називати бюджетним обліком.

Бюджетний облік як складова єдиного економічного обліку є науково
обґрунтованою системою спостереження, відображення, узагальнення та
контролю за кількісними та якісними показниками виконання бюджету.
Більшість важливих рішень, незалежно від їх суті, базуються на
фінансових розрахунках. Облік забезпечує ці розрахунки потрібною
інформацією та дає аналітичну орієнтацію щодо можливих чинників та
наслідків розглядуваних альтернатив.

Метою бухгалтерського обліку виконання бюджетів є надання користувачам
для прийняття рішень повної, правдивої інформації про доходи, видатки,
кредитування за вирахуванням погашення і фінансування бюджетів, а також
підвищення результатів виконання бюджетів. Основним завданням бюджетного
обліку і звітності є повне, своєчасне і достовірне відображення процесу
виконання державного бюджету. Бюджетний облік необхідний для
забезпечення зберігання бюджетних коштів через відображення всіх
операцій щодо виконання бюджетів усіх рівнів у бухгалтерських
документах, складання бухгалтерського балансу та звітності.

Сутність бюджетного обліку найбільш повно виявляється в його функціях.
Це: спостереження, відображення, узагальнення, контроль виконання
бюджетів усіх рівнів та забезпечення збереження коштів бюджету. Всі вони
тісно пов’язані між собою і доповнюють одна одну.

Функція спостереження виконується в процесі створення й використання
фінансових ресурсів держави – бюджету як за доходами, так і за
видатками.

Функція відображення базується на тому, що всі операції, які
здійснюються за рахунок бюджетних коштів, згідно з кошторисами доходів
та видатків, віддзеркалюються у відповідних бухгалтерських документах.

Функція узагальнення здійснюється при проведенні всіх операцій по
розрахунках, результатом яких є баланс доходів і видатків як
бухгалтерський звіт.

Усі наведені функції забезпечують кількісний і якісний облік виконання
бюджетів усіх рівнів, змін, внесених до них в процесі виконання, що дає
змогу виявити відхилення від затверджених у бюджеті асигнувань і внести
відповідні зміни до бюджету чи кошторису видатків. Таким чином через
виконання зазначених функцій органи влади забезпечують управління
бюджетами всіх рівнів відповідно до своїх повноважень.

Функція контролю полягає у здійсненні бюджетного обліку надходжень
доходів за їх видами та обліку виконання видаткової частини бюджету по
відповідних відомствах, установах і організаціях, які фінансуються з
бюджету, тобто використання бюджету за призначанням, за цільовим
використанням коштів згідно з розписом та бюджетною класифікацією.

У процесі контролю виявляються всі порушення бюджетного законодавства,
невиконання вимог щодо використання бюджетних коштів. Таким чином,
бухгалтерський облік виконання бюджету дає змогу запобігати крадіжкам,
розтратам та іншим порушенням у виконанні бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, бюджетний облік віддзеркалює виконання бюджету через облік
доходів, видатків, ресурсів бюджету на рахунках, здійснення заходів,
передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів, створюваних у
процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і виконання
кошторисів видатків бюджетних установ, що дає повну картину виконання
бюджетів усіх рівнів. Виходячи з цього можна сказати, що предметом
бюджетного обліку є бюджетний процес, який забезпечує розширене
відтворення через розподіл і перерозподіл валового внутрішнього
продукту. Слід зазначити, що розподільчі відносини, що здійснюються
через бюджет є одним із найскладніших етапів суспільного відтворення.
Вони торкаються інтересів усіх членів суспільства. Тому всебічний,
повний і детальний облік даних відносин має надзвичайно велике значення
для суспільства загалом.

Процес виконання бюджету пов’язаний із мобілізацією доходів і
здійсненням видатків. Тому об’єктами бюджетного обліку є дохідна і
видаткова частини бюджету, а також ресурси бюджету та інші заходи, що
здійснюються з бюджету.

Ведення бюджетного обліку забезпечується системою методів. Методом
бюджетного обліку є сукупність прийомів, які використовуються для
одержання необхідних даних щодо виконання бюджету, використання коштів.
Основними серед них є..

– відображення усіх господарських операцій в первинних документах і
реєстрах обліку та їхня оцінка,,

– подвійний запис операцій і система рахунків,,

– проведення періодичної та річної інвентаризації коштів на рахунках і в
розрахунках, боргових, казначейських зобов’язань,,

– узагальнення інформації у балансі.

Значення бюджетного обліку полягає в тому, що він, по-перше, є
інструментом, який дає змогу здійснювати керівництво процесом виконання
бюджету, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і цільового
використання бюджетних коштів. Це в свою чергу, забезпечує виконання
бюджетом його основної функції – раціонального розподілу і перерозподілу
національного доходу та дотримання необхідних пропорцій у розвитку
суспільства.

По-друге, бюджетний облік відіграє важливу роль у бюджетному плануванні.
Дані про виконання бюджету за поточний рік і попередні періоди слугують
базою для складання проекту бюджету на плановий рік. Від їх
достовірності значною мірою залежить якість бюджету як основного
фінансового плану держави.

По-третє, бюджетний облік і звітність мають особливе значення в розвитку
фінансової науки. Результати будь-якого наукового дослідження мають
практичну цінність тоді, коли вони базуються на реальних фактах
економічної дійсності. Всебічна і вірна наукова оцінка того чи іншого
явища може бути дана тільки на підставі повної й достовірної інформації.
Узагальнення цієї інформації та її систематизація відбуваються власне
під час ведення обліку і складання звітності.

Значення бюджетного обліку особливо зростає в період, коли економіка і
держава уражені інфляційними процесами. Головним завданням бюджетного
обліку в цей період є забезпечення чіткої організації бухгалтерського
обліку щодо використання бюджетних коштів, державної дисципліни в усіх
органах управління, які виконують бюджет.

Слід зазначити, що бюджетний процес є доволі складним та різноманітним
середовищем, тому до обліку весь час висуваються нові вимоги. Бюджетний
облік як іінформаційна система виконання бюджету повинен постійно
пристосовуватися до зростаючих потреб бюджетного процесу. Система
бюджетного обліку має бути зорієнтована на модель ринкової економіки і
відповідати міжнародним принципам обліку і звітності.

2. Прагматизм обліку в фінансових органів в організації виконанні
бюджетів.

Згідно Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує
виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України
здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного
Бюджету Уктраїни, координує діяльність учасників бюджетного процесу з
питань виконання бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується
Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у
місячнеий термін після набрання чинності Закону про Державниий бюджет
України. До затвердження розпису Міністром фінансів затверджується
тимчасовий розпис на відповідний період.

Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету
Верховної Ради України з питань бюдженту з подальшим інформуванням про
подальші внесені до нього зміни.

Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує
відповідність розпису Державного Бюджету України вставленим бюджетним
призначенням.

Місцевий бюджет як об’єкт виконання розглядається, по-перше, як
самостійна категорія, що представляє собою централізований план доходів
і витрат адміністративно-територіальних одиниць, що відображає відносини
між державою в особі місцевих органів влади, та відносини між юридичними
і фізичними особами. Та, по-друге, місцевий бюджет розглядається як
структурний елемент, що входить до складу бюджетної системи держави, а
отже, має економічні відносини з бюджетами різних рівнів.

Виконання місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України
здійснюється в наступному порядку.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи
сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені)
забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові
органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням
відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників
бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється
територіальними органами Державного казначейства України за функціями,
визначеними статтею 48 Бюджетного кодексу України.

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником
місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником
місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на
відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом
бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету
встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за
доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету
зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в
територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть
акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов’язкові
платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого
бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий
в територіальному органі Державного казначейства України.

Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою,
визначеною статтею 51 Бюджетного кодексу України.

&

iiiaaiaaaaaaaaaaaaiiiiiaaa

dh]„^„`„A

th?

?го органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини
загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної
частини загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі
офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками трьох
кварталів при перевищенні доходів загального фонду місцевого бюджету,
врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж
на 15 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого
бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового
органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів
загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого
бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути
також ухвалені відповідною радою у разі настання інших випадків,
передбачених цим Кодексом.

Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок
закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду
здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 Бюджетного кодексу
України.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам
державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення,
що призводять до виникнення нових бюджетних зобов’язань місцевих
бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення
джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов’язань.

У разі несвоєчасного прийняття місцевих бюджетів виділяють ряд
особливостей їх затвердження та виконання.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення
про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право
здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у
рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому
щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків,
визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний
період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та
частиною четвертою статті 23 Бюджетного кодексу України. До прийняття
рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити
капітальні видатки забороняється.

Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання
місцевих бюджетів наступна.

Періодичність, структура та терміни Подання звітності про виконання
місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством України
відповідно до вимог, встановлених для подання звітності про виконання
Державного бюджету України в статтях 58 – 61 Бюджетного кодексу України.

Територіальні органи Державного казначейства України складають та
подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про
виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за правилами та
формами, встановленими Державним казначейством України за погодженням з
Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Зведені показники
звітів про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними
органами Державного казначейства України відповідно Міністерству
фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих
державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад на умовах,
передбачених частиною першою цієї статті.

Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам відповідні звіти,
передбачені частиною третьою статті 59 Бюджетного кодексу України.

Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією,
виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським
головою (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) у
двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду.
Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради
Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконавчої влади
коштів бюджету Автономної Республіки Крим) чи комісією з питань бюджету
відповідної ради, після чого відповідні ради затверджують звіт про
виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу [2: с.25].

Можна виділити три групи органів, котрі здійснюють виконання місцевих
бюджетів.

До першої групи належать органи законодавчої і виконавчої влади, що
затверджують і виконують бюджет. Другу групу складають органи
оперативного управління місцевими бюджетами: обласні, міські, районні
фінансові управління, державна податкова адміністрація, державне
казначейство. Органи системи Міністерства фінансів здійснюють роботу,
зв’язану зі складанням відповідного бюджету. Державна податкова
адміністрація контролює дотримання платниками податків законодавства,
повноту, правильність і своєчасність розрахунків із усіма ланками
бюджетної системи. Третю групу формують органи, що частково зв’язані з
формуванням місцевих бюджетів. Це органи, що мають право нараховувати і
стягувати визначені платежі (мито, держмито) і штрафні санкції (штрафи
за порушення екологічного законодавства, правил полювання і рибальства,
користування водяними, лісовими й іншими природними ресурсами,
законодавства в сфері ціноутворення). До таких органів належать: органи
Міністерства внутрішніх справ, органи юстиції і нотаріальні контори,
органи державної інспекції по контролю за цінами і т.д.

При організації виконання доходів місцевих бюджетів демократичних держав
перевагу може бути віддано або принципу бюджетної еквівалентності, або
принципу національної солідарності. В основі першого з них лежать ідеї
податкової справедливості, застосовувані в даному випадку по відношенню
не тільки до визначених громадян або підприємствам, але і до жителів
регіону в цілому. Відповідно до цього принципу доходи місцевих бюджетів
повинні відповідати тій податковому навантаженню, що несуть жителі
регіону, а, отже, можливості одержання ними суспільних благ і послуг,
наданих за рахунок місцевих бюджетів, повинні зростати в міру збільшення
обсягу податків, що збираються в даному регіоні.

В основі другого принципу лежать не тільки загальні розуміння цивільної
солідарності, але і ряд економічних аргументів, відповідно до яких,
держава повинна прагнути до вирівнювання, певною мірою, фінансових
можливостей регіонів. По-перше, держава гарантує надання громадянам ряду
соціальних послуг на визначеному рівні. По-друге, у ряді випадків
регіональна диференціація податкових надходжень обумовлена технікою
стягування податків і в силу цього теж може зажадати перерозподілу
доходів.

Використання в регіонах України індивідуальних нормативів відрахувань
від загальнодержавних податків і зборів приводить до того, що в кожнім з
них залишається різна частина зібраних податків, а динаміка доходів у
розрахунку на одиницю податкових надходжень як по місцевих бюджетах у
цілому, так і по окремих регіонах, досить суперечлива і важко
передбачувана. Збільшення (чи зменшення) питомої ваги регіонів у
загальній сумі державних доходів не спричиняє відповідного збільшення
(чи зменшення) доходів його місцевих бюджетів. Відсутність чіткого
взаємозв’язку між обсягом податків, що збираються, і доходами місцевих
бюджетів позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення державних
доходів, що, у свою чергу, збільшує проблему недостачі засобів не тільки
на місцевому, але і на загальнодержавному рівні.

Процеси міжрегіонального перерозподілу державних доходів не приводять до
достатнього вирівнювання як витрат місцевих бюджетів у розрахунку на
душу населення, так і рівня забезпечення жителів різних регіонів країни
суспільними благами і послугами.

Істотні міжрегіональні відмінності спостерігаються практично по кожному
з показників, що характеризують умови життя громадян, – дошкільне
виховання, охорона здоров’я, освіту або розвиток транспортної
інфраструктури.

Діючий механізм виконання місцевих бюджетів, у якому відсутній чіткий
розподіл відповідальності за видатками, чітке закріплення податків за
різними видами бюджетів на досить тривалий час, а також зрозумілі
правила і формули міжрегіонального перерозподілу доходів, не створює
твердих бюджетних обмежень для місцевих органів влади і не змушує їх
розраховувати тільки на власні засоби. Таким чином, міжбюджетні взаємини
в Україні будуються за принципом бюджетного унітаризму.

3. Загальна організація та управління виконання відповідного бюджету.

Основне завдання організації та управління виконанням відповідного
бюджету полягає в забезпеченні відповідності діяльності розпорядників
бюджетних коштів визначеній меті та завданням. Важливим чинником
організації виконання бюджету с система стимулювання кращих результатів.
Основою має стати правило, що кошти, зекономлені за рахунок підвищення
ефективності використання відповідною установою сум затверджених
асигнувань, залишаються у розпорядника коштів і спрямовуються на
поліпшення виконання завдань. Поширеною практикою щодо цього є система
контрактів, що передбачає низку стимулів за досягнення окреслених
результатів.

Фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління
виконанням відповідного бюджету, координують діяльність учасників
бюджетного процесу з питань виконання місцевих бюджетів.

Зазначені положення покладають на місцеві органи виконавчої влади
відповідальність за реалізацію прийнятих представницькими органами
відповідних адміністративно-територіальних одиниць рішень про бюджет на
планований період, а місцеві фінансові органи мають організувати проце
виконання місцевих бюджетів та управління коштами відповідного бюджету
згідно з вимогам Бюджетного кодексу, законів України «Про місцеве
самоврядування в Україні», «Про обласні, районні держав адміністрації»,
нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства
фінансів Україні міністерств та відомств у частині витрачання коштів
місцевих бюджетів, рішень та розпоряджен місцевих органів виконавчої
влади, а також принципами побудови бюджетної системи України.

Бюджетний кодекс передбачає, що асигнування надається тільки тим
об’єктам, щодо яких ці асигнування були передбачені. Розпорядники
бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними
коштами. Бюджетний кодекс забороняє брати зобов’язання та проводити
видатки, більші за бюджетні асигнування. Будь-яке розміщення замовлення,
придбання товару, послуг без передбачених на це асигнувань або з
перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та рішенням
відповідної ради про місцевий бюджет, не вважається бюджетним
зобов’язанням.

Розпорядник бюджетних коштів отримує товари, роботи та послуги
відповідно до умов взятого (зареєстрованого) бюджетного зобов’язання і
тільки після цього приймає рішення про їх оплату та подає платіжне
доручення на здійснення платежу.

Реєстрація (відображення) в бухгалтерському обліку виконання місцевих
бюджетів відповідного бюджетного зобов’язання стає надійною перепоною
виникненню заборгованості та нецільовому використанню бюджетних коштів.
Саме цей механізм значно посилює відповідальність головного розпорядника
бюджетних коштів на стадії розробки на основі плану діяльності проекту
кошторису та бюджетного запиту і – відповідно – визначення фінансового
органу в процесі прийняття рішення про включення бюджетних запитів до
проекту рішення про місцевий бюджет. При цьому простежується тісний
взаємозв’язок стадій бюджетного процесу, а саме, встановлення бюджетних
асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого
бюджетного розпису та затвердження кошторисів з формуванням відповідного
бюджету (встановлення бюджетних призначень).

Процес виконання місцевих бюджетів стає найважливішим етапом бюджетного
процесу, оскільки стан виконання бюджетів всіх рівнів має засвідчити:

досягнення конкретних результатів діяльності відповідно до визначених
завдань:

точність прогнозування показників бюджету щодо доходів та видатків:

ефективність здійснюваної відповідними органами роботи (адміністрування)
щодо наповнення дохідної бази місцевих бюджетів:

оптимальність прийнятих рішень щодо спрямування ресурсів місцевих
бюджетів за напрямами діяльності органів місцевої влади:

досягнення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування:

рівень забезпечення соціальних потреб населення
адміністративно-територіальної одиниці як за рахунок коштів місцевого
бюджету, так і отриманих з державного бюджету у вигляді субвенцій:

ефективність використання запозичених ресурсів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В умовах формування в Україні ринкової економіки податково-бюджетна
система є одним з найбільш діючих інструментів керування економікою,
оскільки організація виконання дохідної і видаткової частин бюджету
зв’язано з поступленням та фінансуванням і основними макропоказниками
економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік. Крім
того, бюджет представляє основу фінансового забезпечення діяльності
органів виконавчої влади.

У зв’язку з цим посилення ролі бюджетного механізму в керуванні
економікою держави є актуальним. Значення бюджетного механізму
підсилюється також тим, що в умовах економіки перехідного типу держава
змушена активніше використовувати перерозподільну функцію через
фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення,
фінансування соціально-культурної сфери, оборони, керування і
міжнародних економічних зв’язків. Мобілізація фінансових ресурсів у
бюджет стала однієї з проблем, що вимагають додаткових заходів щодо
акумулювання фінансових ресурсів для стабілізації і нарощування темпів
економічного росту.

Вивчаючи проблему організацію виконання бюджету в цілому, неможливо
обійти питання, що стосується складних умов формування місцевих
бюджетів.

При формуванні доходів місцевих бюджетів та організації їх виконання в
Україні існують серйозні недоліки, зв’язані з щорічною зміною видів
податків, зарахованих у місцеві бюджети, відсутністю стабільних
нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів,
відсутністю єдиних правил ув’язування доходів місцевих бюджетів і
регіональних податкових надходжень, а також зрозумілих формул
міжрегіонального перерозподілу доходів. Існуюча система розподілу
трансфертів не сприяє зміцненню фінансової дисципліни і не припускає
пошук додаткових джерел доходів місцевих бюджетів. Крім того, в основу
формування місцевих бюджетів в Україні покладений витратний метод, коли
планування доходів зазначених бюджетів на основі сформованих витрат
приводить до перекручування оцінок фінансових потреб регіонів.

Сьогодні місцеві бюджети формуються в дуже складних
фінансово-економічних умовах з надзвичайно динамічним
податково-бюджетним законодавством, що спричиняє ряд негативних
наслідків.

Враховуючи вищесказане пропонуємо наступну методику ефективної
організації виконання бюджетів:

1 етап. Обґрунтовано визначається без трансфертна дохідна база місцевого
бюджету, де враховуються власні, закріплені і регулюючі доходи. Причому,
відрахування від загальнодержавних податків і зборів, що формують
регулюючі доходи, повинні встановлюватися на тривалий термін на
стабільній основі, крім щорічних значних змін. На даному етапі необхідні
застосування і розрахунково-статистичні методи прогнозування й
економіко-математичних методів з використанням ЕОМ. Останні методи
реально застосовні в практиці податково-бюджетного прогнозування і дають
досить точний прогноз, якщо здійснювати розрахунок для невеликого
періоду попередження. Розрахунково-статистичні методи необхідні для
обліку можливих змін у податково-бюджетному законодавстві.

2 етап. Визначається видаткова частина бюджету з чітким закріпленням
джерел фінансування, а саме, яка частина витрат буде фінансуватися
безпосередньо з даного місцевого бюджету, а яка – з бюджетів інших
рівнів. На даному етапі важливо дотримувати правила, відповідно до якого
на початку бюджетного планування розраховується дохідна частина, після
чи одночасно з нею розраховується видаткова частина, але ніяк не
навпаки, як це відбувається зараз в Україні. Якщо випливати цьому
правилу, то бюджетне планування буде здійснюватися виходячи з реальних
можливостей платників податків відповідно до чинного законодавства, що
дозволить прискорити подолання проблеми схованого бюджетного дефіциту.

3 етап. Бюджетне планування продовжується на перспективу в 3 – 5 років,
тобто складається план бюджетного розвитку, верхній рівень якого був би
рухливим. Це значить, що після коректування поточного плану бюджету, а
також з урахуванням його особливостей складається план бюджету ще на
один рік, що випливає за останнім роком верхнього рівня. Таким чином, у
бюджетному плануванні виключаються стрибки і налагоджується безупинний
прогнозно-плановий механізм. Складання подібних планів забезпечить
виявлення і максимальне вивчення тенденції бюджетної забезпеченості. А
знання тенденції дозволить уникнути несподіваних зривів і дисбалансів у
сфері податково-бюджетних відносин.

4 етап. Бюджетні плани на найближчий рік уточнюються відповідно до
загальних закономірностей бюджетного розвитку й умовами конкретного
бюджетного року. Тобто річні бюджети будуть формуватися з урахуванням
виявленої тенденції бюджетної забезпеченості. А це свідчить про
наявність наукового підходу до бюджетного процесу, що при оптимальному
сполученні соціально-економічних і фінансових інтересів повинна
сприяти стабілізації фінансової системи держави.

Список використаних джерел і літератури.

Конституція України. – К.: Преса України, 1997 р.

Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від
26.01.1993р. – № 2939- ХІІ // Голос України від 2 березня 1993 року №39

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 24.12.1993р.,
із змінами станом на 21.09.2000р. – № 3813- ХІІ.

Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України // Відомості
ВРУ. -1996. – № 43

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України
від 16.07.1999. – № 436/95.

Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних
службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів:
Указ Президента України // Праця і зарплата. – 2000. – № 8

Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи:
Указ Президента України від 27.08.2000. – № 1031/2000 //Фінансовий
контроль. – 2001. – № 1. – С. 6-7

Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні: Постанова
Кабінету Міністрів України від 5.07.1993. – № 515

Положення “Про Головне контрольно-ревізійне управління України” від
28.11.2000р. – № 1265/2000.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до
виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою КМУ
28.02.2002 № 228.

Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.:
Экономика, 1987. — 334с.

Базась М.Ф. Кому потрібен такий фінансовий контроль? // Закон і бізнес.
– 2000. – 20-26 травня.

Базась М.Ф. Методологічні засади побудови системи державного контролю
// Світ бухгалтерського обліку. – 1998. – № 10. – С.70-74

Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм. –
М.: Финансы и статистика. – 1989.

Белобжецкий И.А. Финансово-хозяйственный контроль в управлении
экономикой. — М.: Финансы. 1979. — 160с.

Белов Н.Г. Контроль и ревизия в сельскохозяйственных предприятиях. —
М.: Статистика, 1980. — 183с.

Белуха Н.Т. Ревизия и контроль в торговле. — М.: Экономика, 1988. —
255с.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю та аудиту:
підручник. К.: Вища школа. – 1994.

Білуха М.Т. Форми фінансово-господарського контролю // Бухгалтерський
облік і аудит. – 1995. – №7. – С.12-14

Бобир С.И. Контроль и ревизия хозяйственной деятельности промышленных
предприятий. — М.: Высшая школа, 1975. — 392с.

Бурлаков Р. Про систему державного фінансового контролю // Право
України. – 1998. – №3. – С. 69-71

Бурцев В. Координация деятельности и взаимодействие органов
государственого финансового контроля: Контролинг // Аудитор. – 2000. –
№ 6. – С.45- 49

Бурцев В. О проблемах реформирования государственого финансового
контроля.// Аудитор. – 2000. – № 3. – С.26-32

Бутинець Ф.Ф. Фінансовий контроль і ревізія. – Житомир: ЖІТІ. – 2000.

Бутинець Ф.Ф., Бардаш С. В., Малюга Н.В., Петренко Н.І. Контроль і
ревізія. Вид. 2-е, доп. і перероб. Підручник для студентів вузів
спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. — Житомир: ЖГП, 2000. — 512 с.

Бутынец Ф.Ф. Контроль и ревизия в сельскохозяйственных предприятиях. —
Киев: “Вища школа”., 1979. — 272с.

Бутынец Ф.Ф. Предмет и обьекты контроля в сельскохозяйственных
предприятиях. — К.: УСХА, 1976. — 108с.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України.: Підручник. – К.:
Центр навчальної літератури, 2003. – 608 с.

Вознесенский Е.А. Внутрихозяйственный контроль на предприятиях. — Л.:
Знание, 1967. — 33с.

Вознесенский Е.А. Финансовый контроль в СССР. — М.: Юрид. лит., 1973. —
134с.

Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи
вдосконалення // Фінанси України. – 1998. – №1. – С.49

Економічна енциклопедія у 3-х томах під ред. Мочерного С.В. Т.1. – К.:
Видавничий центр “Академія”. – 2000.

Єпіфанов І.Б. КРС як складова системи фінансової безпеки держави //
Фінанси України. – 1998. – № 11. – С.42-47

Журко В.Ф., Ястребов В.Б. Внутриведомственный контроль и
социалистическая собственность, — М.: Финансы, 1980. – 192 с.

Інструкція про організацію проведення ревізій і перевірок органами
державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями
правоохоронних органів від 26.11.99 № 107.

Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами
державної контрольно-ревізійної служби в Україні від 3.11.1997 №121 зі
змінами та доповненнями від 4.10.99 № 88. – К. – 1999.

Каленський М.М. Більше порядку – менше контролерів // Урядовий кур’єр.
– 23 березня 2001. – № 52. – С.5

Каленський М.М. Реформування ДКРС: самоціль чи необхідність? //
Фінансовий контроль. – 1999. – №1. – С.4-7

Каленський М.М., Стефанюк І.Б. До питання розвитку державної
контрольно-ревізійної служби //Фінанси України. – 1999. – № 2. –
С.71-77

Калькутин В.А., Митрофанов В.М. Ревизия и контроль хозяйственной
деятельности промьішленньіх предприятий. — М.: Госфиниздат, 1952. — 255
с.

Кириленко О.П. Фінанси.: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб, і
доп. – Тернопіль: Економічна думка. – 1998. – 163 с.

Комаха А. Ревізія і контроль // Все про бухгалтерський облік. – 1996. –
3 квітня. – С.10

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. К.
2000

Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. — М: Финансы, 1976. — 208с.

Криницкий Р.Й. Контроль и ревизия в условиях автоматизации
бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 1990. – 120 с.

Крисюк В.І., Каленський М.М., Юрченко О.В. Ревізія і контроль в
установах і організаціях бюджетної сфери: навчальний посібник. К. –
1999.

Кужельний Н.В. Бухгалтерский учет и его контрольные функции:
Практическое руководство. — М.: Финансы и статистика, 1985. —143с.

Матеріали відділення Державного казначейства в Тисменицькому районі.

Матеріали контрольно-ревізійного відділу в Тисменицькому районі.

Методичні рекомендації з питань підготовки аналітичних довідок за
результатами ревізій та перевірок, проведених органами державної
контрольно-ревізійної служби від 28.04.1999 № 39 // Довідник працівника
ДКРС. – К.: Дія. – 2001.

Мех. Я.В. Шляхи вдосконалення методики фінансового контролю //
Фінансовий контроль. – 2001. – №1. – С. 32-35

Митрофанов В.М. Контроль и ревизия хозяйственной деятельности
промышленных предприятий. — М.: Финансы, 1965. – 259с.

Мурашко В.М. Хозяйственный контроль и комплексная ревизия в торговле. —
Вища школа, 1979. — 207 с.

Омелянович Л.О. Перспективи розвитку фінансів, обліку й контролю в
Україні // Фінанси України. – 1999. – №12. – С.126-127

Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): навч. посібник. – К.: КНЕУ. –
1999.

Основні завдання державної контрольно-ревізійної служби в Україні на
2000-2004 рр. (Стратегія діяльності ДКРС) від 31.05.2000.№ 118 //
Довідник працівника ДКРС. – К.: Дія. – 2001.

Панкевич Л.В. Державне казначейство: від контролю до оптимізації
розподілу фінансових ресурсів.// Регіональна економіка. – 1999. – №1. –
С.210-215

Полторадня В.А. Ревизия и контроль хозяйственной деятельности
сельскохозяйственных предприятий. — Киев: Изд-во ун-та, 1967. — 267 с.

Попруга М.П. Фінансовий контроль як складова бюджетного процесу //
Фінанси України. – 1998. – №9. – С.131-133

Приходько Н.Е. Контроль сохранности социалистической собственности на
предприятиях. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 97с.

Романів Є. Напрями підвищення ефективності роботи ДКРС в умовах
переходу до ринкової економіки // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – №
11. – С. 6-8

Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит: Навчально-
методичний посібник. – К.: НІОС. – 1998.

Романів М.В. Роль Міністерства фінансів у забезпеченні контролю за
рухом фінансових ресурсів держави // Фінанси України. – 1998. – №9. –
С.46-49

Романів М.В. Роль фінансового контролю за використанням бюджетних
коштів // Фінанси України. – 1999. – № 2. – С. 67-71

Стефанюк І.Б. Державне управління і фінансовий контроль // Фінанси
України. – 1999. – № 8. – С. 76-89

Стефанюк І.Б. Контрольно-ревізійна служба як складова фінансової безпеки
держави // Фінанси України. – 1998. – №11. – С.44

Стефанюк І.Б. Формування системи фінансового контролю // Економіка.
Фінанси. Право. – 1999. – № 12. – С.13-16

Сухарева А.О. Еволюція функції контролю // Фінанси України. – 2000. –
№8. – С.19-26

Черный М.П. Ревизия и контроль в бюджетных и научных учреждениях.:
Учебн. пособие / М.П.Черный, В.Г.Демьянишин, О.В.Дышкант и др.: Под ред.
М.П. Черного. – К.: УМК ВО. – 1989.

Шевчук В.О. Створення та розвиток системи державного фінансового
контролю в Україні // Фінанси України. – 1997. – №11. – С.19-30

Шевчук В.О. Розвиток системи суб’єктів фінансового контролю // Фінанси
України. – 1998. – №8. – С.30-34

Шевчук С. Становлення та розвиток системи державного фінансового
контролю // Фінанси України. – 1997. – № 11. – С. 45-48

Шпиг А.А. Ревизия и контроль в торговле. — М.: Экономика, 1982. — 232 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020