.

Загальнотеоретичні принципи прогнозування фіскальних і монетарних показників (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
221 1846
Скачать документ

Реферат на тему:

Загальнотеоретичні принципи прогнозування фіскальних і монетарних
показників

Основою успішного розвитку ринкових відносин для країн із перехідною
економікою є прогнозування оптимальних співвідношень податкового та
грошово-кредитного секторів економіки. Разом з тим серед відомих
модельних розробок відсутні підходи, які розглядали б проблеми
грошово-кредитної та податкової політики у контексті пропорційного
розвитку реального та фінансового секторів економіки з досягненням
найкращих економічних результатів відповідно до певного критерію. Саме
таким вимогам відповідає модель прогнозування фіскальних і монетарних
показників економіки в умовах ринкового механізму взаємодії суб’єктів
господарської діяльності, розроблена працівниками Інституту кібернетики
НАН України. Критерієм оптимізації прогнозованих показників є
максимізація грошових доходів населення [1, 2].

Здійснюваний на основі міжгалузевого балансу аналіз характеру
макроекономічних пропорцій свідчить про явну невпорядкованість і
розбалансованість грошово-фінансової сфери, що обумовлює надзвичайну
важливість та актуальність розробки цілісної концепції державної
фіскальної і монетарної політики, спрямованої не тільки на забезпечення
зростання реального виробництва та життєвого рівня населення, але й на
боротьбу з тінізацією економіки. Розробку такої концепції та
математичних моделей її реалізації необхідно починати з упорядкування
понятійного апарату дослідження, суворого і однозначного впровадження та
застосування уживаних дефініцій.

Поняття „фіскальна, фінансова політика” (від лат. fisc – казна; fiscal
policy) вживається в ринкових економіках для позначення всього комплексу
проблем і механізмів управління державним бюджетом – системою
оподаткування в частині формування доходів бюджету (його прибуткової
частини) та структурою державних витрат (його видаткової частини).
Інакше кажучи, якщо в початковому стані існує збалансований бюджет,
фіскальна політика в період спаду чи депресії має здійснювати заходи в
напрямі бюджетного дефіциту. Навпаки, якщо в економіці спостерігається
інфляція, обумовлена надмірним попитом, даній ситуації повинна
відповідати стримуюча фіскальна політика. Вона, як правило, включає
зменшення державних витрат, або збільшення податків, або сполучення цих
заходів. Фіскальна політика має орієнтуватися на позитивне сальдо
урядового бюджету, якщо перед економікою існує проблема контролю
інфляції.

Охарактеризоване коло питань у більш звичній термінології є об’єктом
бюджетно-податкової політики, яка за своїм змістом абсолютно ідентична
фіскальній політиці. Обидва терміни взаємозамінні і можуть бути вживані
з однаковою обґрунтованістю. У даному розумінні сукупність кількісних
параметрів, що характеризують будь-яку застосовану систему оподаткування
і відповідну структуру витрат бюджетів усіх рівнів, тлумачиться саме як
сукупність фіскальних показників (або показників фіскальної політики).

Другий блок проблем розвитку грошово-фінансового сектору економіки
пов’язаний із проведенням монетарної політики і, зокрема, з визначенням
змісту останньої. У країнах з ринковою економікою під монетарною
політикою розуміється зміна грошової пропозиції з метою стабілізації
сукупного обсягу виробництва, зайнятості і рівня цін. Більш конкретно:
монетарна політика повинна сприяти збільшенню грошової пропозиції під
час спаду для заохочення витрат, а під час інфляції, навпаки, – обмежує
пропозицію грошей для обмеження витрат. При цьому Центральний банк
змінює обсяг грошової пропозиції в країні шляхом регулювання розмірів
надлишкових резервів комерційних банків. Важливим у даному випадку є
також аналіз того, як зміна в обсязі грошей впливає на процентні ставки
і сукупні витрати. У традиційній термінології всі перераховані функції
складають предмет грошово-кредитної політики, що у цьому сенсі ідентична
поняттю „монетарна політика”.

Взаємозалежний розгляд і балансування фіскальних і монетарних показників
потрібно здійснювати на рівні всіх суб’єктів господарської діяльності. У
зв’язку з цим виникає питання про їхню класифікацію відповідно до діючої
системи національних рахунків. З урахуванням методології системи
національних рахунків поділ економіки на головні сектори буде мати такий
вигляд:

1) підприємства (державні і приватні, поза залежністю від орієнтації на
здобування прибутку);

2) держава і державні органи;

3) домашні господарства;

4) інший світ.

Саме така класифікація секторів економіки використовується далі при
відповідних модельних побудовах.

Основним принципом побудови комплексу економетричних моделей
прогнозування фіскальних і монетарних показників є вимоги забезпечення
раціональних пропорцій між натуральними (фізичними) і
грошово-фінансовими макропоказниками в окремих сферах економіки. Звідси
безпосередньо випливає, що розробка коректних моделей прогнозування
фіскальних і монетарних показників не може бути здійснена у відриві від
відповідних моделей розвитку матеріального виробництва.

Становлення ринкових відносин обумовлює утворення взаємозалежних, але
різних ринків – товарів і послуг, інвестицій, робочої сили і фінансового
ринку. Загальними закономірностями функціонування цих ринків є:
принципово нова система формування цін, тарифів і процентних ставок, яка
враховує не тільки витрати, але і співвідношення попиту і пропозиції;
залежність обсягів виробництва і споживання від наявності платіжних
засобів; вільний перелив капіталу й інших чинників виробництва
відповідно до зміни попиту населення, підприємств, держави і
рентабельності виробництва. Введення ринкових відносин означає відмову
від адміністративного управління матеріально-речовинними пропорціями
народного господарства і перехід до економічних, в основному фінансових,
важелів регулювання відтворювальних процесів. Цим створюються необхідні
передумови для переходу до економіки з високорентабельним виробництвом,
розвиненими товарно-грошовими відносинами, матеріальними пропорціями, що
відповідають кінцевим потребам суспільства. Такий перехід не може бути
безболісним. Проблема полягає в тому, щоб раціонально розподілити між
державою і населенням витрати на його здійснення.

На початковому етапі переходу до ринкових відносин можливості
визначаються передусім сформованими відтворювальними і міжгалузевими
пропорціями, а також грошовими накопиченнями підприємств і населення.
Надалі динаміка і структурні зрушення в економіці країни будуть
формуватися під впливом ринкової кон’юнктури і державної політики
фінансово-економічного регулювання.

З урахуванням викладених загальних положень побудову системи моделей
прогнозування фіскальних і монетарних показників можна здійснювати
виходячи з двох підходів, що принципово відрізняються: 1) розробляти
дану систему моделей у розрахунку на відображення вже сформованих
способів і механізмів ринкової трансформації економіки для того, щоб у
міру їхньої зміни й удосконалення відповідним чином уточнювати і
„нарощувати” окремі блоки системи з одночасним вилученням з її структури
співвідношень, що втратили свою актуальність; зрозуміло, що такий підхід
буде пов’язаний з необхідністю постійної доробки системи моделей у
зв’язку з тими або іншими змінами в економічному законодавстві й
економічній політиці в цілому; 2) спробувати відразу побудувати досить
повну систему моделей ринкової економіки з охопленням найбільш істотних
для її функціонування показників з розрахунком на те, що адаптація такої
системи до щоразу змінюваної конкретної ситуації може бути досягнута
простим „викиданням” з її структури тих формальних умов, що описують дію
ще не реалізованих ринкових механізмів; у міру формування і практичного
впровадження останніх відповідні умови можуть бути автоматично
відновлені в складі співвідношень системи моделей; така система
уявляється як „ідеальна”, в деякому значенні модель економіки, на шляху
побудови якої (моделі) виникає, однак, ряд труднощів методологічного
характеру, пов’язаних, насамперед, із забезпеченням її максимальної
адекватності реальному об’єкту моделювання.

З позицій викладеного, найбільш раціональний шлях розробки системи
полягає в тому, щоб, виходячи з попередньої постановки „ідеальної”
моделі, здійснити чисельну реалізацію одного з „усічених” її варіантів,
що являють собою практичний інтерес і, базуючись на отриманих
результатах реалізації, уточнити відповідні обмеження „ідеальної” моделі
тощо. Інакше кажучи, необхідно сумістити реальні розрахунки по окремих
блоках системи моделей із послідовним підвищенням рівня адекватності цих
блоків і системи в цілому господарським об’єктам, що моделюються. Саме
такий підхід лежить в основі запропонованих модельних побудов,
конкретним практичним завданням яких є прогнозування показників грошової
маси.

Як інструментальну базу розробки початкового варіанта „ідеальної”
моделі, пропонується використати комплекс моделей і алгоритмів, що
об’єднує: міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції в
розрізі 28 галузей матеріального виробництва; систему фінансових
балансів – доходів і витрат державного бюджету, підприємств зазначених
28 галузей, а також 5 галузей невиробничої сфери, доходів і витрат
населення; функції попиту і споживання від доходів і цін; алгоритми
розрахунків макроекономічних показників і параметрів ефективності
суспільного виробництва.

Розрахунки здійснюються ланцюговим способом по роках, де за відправну
точку приймаються баланси, пропорції і показники за 1998 р. Повний цикл
ітераційних розрахунків для кожного року, схематично поданий на малюнку,
включає таку послідовність:

– екзогенно визначаються умови функціонування ринкової економіки, що
включають у себе ставки оподатковування підприємств і населення, норми
амортизаційних відрахувань, умови соціального страхування і деякі
параметри та заходи державного регулювання (обмеження на емісію, норми
бюджетного фінансування соціальної підтримки населення й ін.);

– формується система фінансових балансів, з якої визначаються основні
ендогенні (обумовлені в результаті розрахунків) змінні – показники
фінансового обігу країни: доходи і витрати держави, підприємств,
установ, кредитної системи і населення; врівноважувальні ціни і
процентні ставки; рівень рентабельності й інші показники господарської
діяльності товаровиробників. Зазначена система охоплює як поточні
доходи, так і всі кошти населення і підприємств, накопичені до початку
кожного року. Сюди ж входять суми, пов’язані з виплатою компенсацій
населенню й індексацією його доходів відповідно до росту цін. І якщо на
початку здійснення ринкових реформ (1991 р.) головну роль у формуванні
платоспроможного попиту грали накопичені під впливом низьких цін і
дефіциту кошти, в основному, за рахунок заробітної плати, то з
просуванням економіки до збалансованого стану центр ваги формування
попиту усе більше зміщується у бік доходів, що утворюються в ході
становлення ринку (поточний прибуток, дивіденди, заробітна плата в
комерційних структурах, виплати населенню компенсацій, індексація
доходів та ін.);

– ендогенно визначаються масштаби соціальної підтримки населення, у тому
числі матеріальна допомога малозабезпеченим, розміри компенсації росту
цін працівникам бюджетних і госпрозрахункових організацій, допомога
тимчасово непрацюючим, витрати на перепідготовку кадрів та ін.;

– з урахуванням отриманих значень доходів підприємств і населення,
оптових і роздрібних цін, рентабельності галузей і інших фінансових
показників оцінюється кінцевий попит на товари, послуги й інвестиції.
Кінцевий попит містить у собі потребу населення в товарах і послугах, що
можуть бути фактично реалізовані в даному році при сформованих цінах і
тарифах, а також потребу підприємств в інвестиційних ресурсах,
нарощуванні запасів і експорті продукції при сформованих цінах і ставках
відсотка (за рахунок власних або позикових засобів) для досягнення
максимальної рентабельності виробництва. Найважливіша роль показника
кінцевого попиту в методології варіантних розрахунків полягає в тому,
що, виходячи з нього, формуються масштаби і структура проміжного
обороту, що охоплює потреби підприємств у паливі, сировині, матеріалах і
комплектуючих виробах, необхідних для економічно ефективного
використання потужностей. Структура цін на елементи кінцевого попиту і
проміжного обороту, її динаміка справляють вирішальний вплив на
інтенсивність і спрямованість технологічних зрушень у виробництві. У
методиці розрахунків це відображається в зміні питомих показників
використання ресурсів (енерго-, металоємкості, у цілому матеріалоємності
продукції, а також її фондо- і трудомісткості);

– з урахуванням отриманих даних стосовно попиту і параметрів
ефективності розв’язується система рівнянь міжгалузевого балансу,
розраховуються показники виробництва і розподілу продукції по галузях
народного господарства і промисловості, що узагальнюють макроекономічні
показники.

У контексті охарактеризованої послідовності розрахунків і поданої (рис.
1) блок-схеми системи моделей слід зазначити, що вони відображають лише
один аспект побудови економічної системи – функціональний. У межах
даного аспекту враховуються особливості господарської діяльності і
предмета роботи кожного спеціалізованого функціонального блоку
економічної системи, характер взаємозв’язків між окремими блоками й
одержувані при реалізації цих взаємозв’язків кінцеві результати
функціонування економіки в цілому. Розроблена системи моделей
взаємозалежного прогнозування фізичних і грошово-фінансових показників
розвитку економіки може бути запропонована до реалізації у центральних
фінансових установах країни.

Література:

1. Лавров Л.Г., Карпец Э.П. Оптимизационная модель прогнозирования
фискальных и монетарных показателей // Теорія оптимальних рішень. –
Київ: Ін-т кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, 2004. – С. 81–88.

2. Прогнозування оптимальних співвідношень податкового та
грошово-кредитного секторів економіки // Проблеми впровадження
інформаційних технологій в економіці. – Тези доповідей V міжнародної
наук.-практ. конференції – Ірпінь: Національна академія ДПС України,
2004. – С. 62–63.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020