Реферат на тему:
Взаємовідносини між ланками бюджетної системи
Кожна ланка бюджетної системи є відносно відокремленим фондом грошових
коштів, який формується і використовується на підставі окремо
затвердженого плану. Водночас між ланками бюджетної системи відбувається
рух грошових потоків, який характеризує взаємовідносини між бюджетами.
За формами руху коштів можливі такі взаємовідносини між бюджетами:
бюджетне субсидіювання;
вилучення коштів;
взаємні розрахунки бюджетів;
бюджетні позички.
Бюджетне субсидіювання — це виділення коштів із бюджету вищого рівня
бюджетам нижчого рівня. Воно може здійснюватися з різних причин.
По-перше, для надання фінансової допомоги тим бюджетам, в яких відносно
слабка дохідна база порівняно з їхніми видатками. Така ситуація
характерна практично для всіх країн світу, оскільки в кожній із них є
економічно розвинуті і відносно відсталі регіони. Поки що нікому не
вдалось досягти абсолютно збалансованого розвитку регіонів, тим більше,
що в історичному плані характерною є нерівномірність і нерівноцінність
розміщення продуктивних сил. По-друге, необхідність бюджетного
субсидіювання обумовлена пропорціями розподілу доходів між центральним і
місцевими бюджетами. Нині переважає централізація бюджетних коштів.
Спочатку вони концентруються у центральному бюджеті, а потім
розподіляються між регіонами. Тому, відзначаючи недостатню дохідну базу
місцевих бюджетів, слід пам’ятати, що це дуже відносно. Змінивши
розподіл доходів між бюджетами різних рівнів, можна змінити і рівень
забезпеченості кожного бюджету доходами. По-третє, необхідність
субсидіювання може визначатись тимчасовими факторами, наприклад
реалізацією окремих державних програм, на які виділяються кошти із
центрального бюджету, а фінансування здійснюється з місцевих бюджетів.
Видами бюджетного субсидіювання є: бюджетні субсидії, бюджетні
субвенції, бюджетні дотації. Бюджетні субсидії як загальна форма
бюджетного субсидіювання означають перерахування коштів з одного бюджету
іншому для надання йому фінансової допомоги. Вони можуть мати як
цільовий, так і знеособлений характер. Цільові бюджетні субсидії
виділяються під певні видатки чи програми і не можуть використовуватись
не за призначенням.
Знеособлені субсидії для бюджетів, що їх отримують, являють собою
звичайні доходи і тому можуть використовуватись на будь-які цілі. Для
органів влади, які виділяють бюджетні субсидії, більш характерним є
прагнення до надання цільових субсидій. Навпаки, ті, хто отримує
бюджетні субсидії, заінтересовані в їх знеособленому характері. Але так
чи інакше будь-які бюджетні субсидії посилюють фінансову базу
відповідних бюджетів. Адже, отримавши цільову бюджетну субсидію, можна
кошти, що звільнилися на цих видатках, спрямувати на фінансування інших
видатків.
Бюджетні субвенції — це такий вид бюджетного субсидіювання, який
передбачає пайову участь кількох бюджетів у фінансуванні певних видатків
чи проектів. Як правило, вони виділяються за умови, коли бюджет, який
отримує бюджетну субвенцію, забезпечує покриття встановленої для нього
частки видатків. Такий вид бюджетного субсидіювання має активніший
вплив, оскільки передбачає пошук місцевих ресурсів. Бюджетні субвенції
мають цільовий характер, що зумовлено безпосередньо їхньою суттю. Як
правило, вони виділяються з бюджету розвитку, а не на фінансування
поточних витрат.
Бюджетні дотації — це виділення коштів з бюджету вищого рівня для
збалансування бюджетів нижчого рівня. Якщо розміри бюджетних субсидій і
субвенцій не пов’язуються безпосередньо зі станом того чи іншого
бюджету, то бюджетна дотація видається саме для покриття тих видатків,
на які не вистачає доходів і, як правило, в розмірі, який визначається
як різниця між видатками і доходами. Як інструмент впливу бюджетні
дотації значно слабкіші, ніж бюджетні субсидії, й особливо бюджетні
субвенції.
Вилучення коштів є формою взаємовідносин, протилежною за змістом і за
напрямом руху коштів бюджетному субсидіюванню, а саме такому його виду,
як дотації. На відміну від бюджетного субсидіювання, яке поширене в
усьому світі, вилучення коштів є характерною ознакою бюджетних систем,
побудованих за принципом єдності. Кошти вилучаються на суму перевищення
доходів над видатками з тих бюджетів, де воно виникає. Звісно, це досить
відносне перевищення, адже завжди можна знайти напрями використання
коштів. Таке перевищення може встановити тільки орган влади чи
управління вищого рівня на основі нормування видатків. Про відносність
такого перевищення свідчить той факт, що в Україні вилучення коштів
відбувається в умовах нестачі коштів у бюджетах усіх рівнів. В умовах
автономності бюджетів про вилучення коштів не може бути й мови. Більше
того, і політика бюджетного субсидіювання організується у такий спосіб,
щоб не підривати заінтересованості в зростанні доходів і в економному та
раціональному фінансуванні видатків.
Взаємні розрахунки між бюджетами виникають під час перерозподілу доходів
і видатків між бюджетами після їх затвердження. Перерозподіл доходів
може відбуватись унаслідок змін податкового законодавства або зміни
нормативів розподілу доходів. При цьому один бюджет втрачає доходи, хоча
вони були для нього заплановані, другий — отримує додаткові,
непередбачені планом надходження. Оскільки така зміна дохідної бази не
відображає ні прорахунків однієї сторони, ні зусиль другої (а бюджети
обох мають профінансувати заплановані видатки), то здійснюються взаємні
розрахунки, за якими передаються додаткові, непередбачені планом доходи
від одного бюджету до іншого. Перерозподіл видатків відбувається у разі
зміни відомчого підпорядкування суб’єктів фінансування (за відомчого
принципу розподілу видатків), або коли передається фінансування певних
заходів з одного бюджету до іншого. При цьому в одному бюджеті
відбувається вивільнення доходів, утворюється їх відносний (до плану)
надлишок, а в другому — навпаки, нестача доходів для фінансування
непередбачених видатків. Для усунення дисбалансу необхідно передати на
суму перерозподілених видатків доходи з одного бюджету до іншого.
Бюджетні позички — це взаємовідносини між бюджетами з приводу
тимчасового передання коштів з одного бюджету до іншого. Потреба в цьому
виникає у разі тимчасових касових розривів у виконанні бюджету. Касовий
розрив характеризується незбігом у часі фінансування видатків і
отримання доходів: видатки випереджають надходження доходів. Він може
виникати з кількох причин. По-перше, від неузгодженості термінів
фінансування видатків і сплати податків та інших платежів до бюджету.
Такі прорахунки загалом неприпустимі, однак в умовах, наприклад,
постійної зміни податкового законодавства можуть мати місце. По-друге,
касовий розрив може виникнути через затримку в надходженні доходів, що є
цілком імовірним і в звичайних умовах, і, особливо, під час економічної
та фінансової кризи, зокрема кризи неплатежів. По-третє, касовий розрив
може бути пов’язаний з необхідністю фінансування непередбачених видатків
або перенесення їх фінансування на більш ранні терміни.
Слід наголосити, що бюджетні позички пов’язані саме з касовим розривом у
виконанні бюджету як тимчасовим явищем. Тобто доходів бракує саме на
певну дату, потім вони надійдуть.
Стосовно дефіцитного бюджету бюджетні позички не можуть
використовуватись. Адже для їх погашення не буде відповідних надходжень.
Тому в такому разі використовується бюджетне дотування, а не бюджетні
позички.
За стадією бюджетного процесу, на якій виявляється потреба у
взаємовідносинах між бюджетами, вони поділяються на дві групи. До першої
належать ті, необхідність в яких визначається в процесі бюджетного
планування. Це бюджетне субсидіювання та вилучення коштів. Складаючи й
розглядаючи проект бюджету, одні органи влади й управління повинні
визначати потребу в отриманні бюджетних субсидій, субвенцій чи дотацій,
інші — в можливості їх надання. Аналогічно визначаються й обсяги
вилучення коштів. На підставі цих розрахунків під час затвердження
бюджету приймається рішення про субсидіювання окремих бюджетів чи
вилучення коштів у тих бюджетів, де є їх надлишок. Обсяги бюджетних
субсидій, субвенцій і дотацій та вилучення коштів установлюються окремою
статтею в Законі про Державний бюджет чи в рішенні про затвердження
відповідного місцевого бюджету. Саме ж бюджетне субсидіювання чи
вилучення коштів відбувається в процесі виконання бюджету. До другої
групи належать ті взаємовідносини між бюджетами, потреба в яких
визначається вже під час виконання бюджету. Це взаємні розрахунки
бюджетів та бюджетні позички, які не плануються і не входять до
затвердженого бюджету. Навпаки, вони виникають якраз унаслідок відхилень
виконання бюджету від його затверджених показників. Тобто
взаємовідносини другої групи і визначаються, і здійснюються під час
виконання бюджету.
За напрямом руху коштів розрізняють вертикальні і горизонтальні
взаємовідносини бюджетів. Вертикальні характеризують рух коштів між
бюджетами різних рівнів, а горизонтальні — між бюджетами, що належать до
одного рівня. Більш поширеними і розвиненими є вертикальні
взаємовідносини, оскільки вони контролюються органами влади й управління
вищого рівня.
За правовим регламентуванням взаємовідносини між бюджетами поділяються
на дві групи: регламентовані законодавчими актами та інструктивними
документами й договірні. Це дещо умовна класифікація, оскільки в деяких
формах взаємовідносин наявні елементи і правового регламентування, і
договірні стосунки. Наявність навіть окремих елементів правового
регулювання дає підставу зараховувати такі відносини до регламентованих.
Основна форма взаємовідносин між бюджетами — бюджетне субсидіювання —
має в цілому регламентований характер. Угоди на виділення бюджетних
субсидій можуть не складатися, хоча певні домовленості між органами
влади та управління, безперечно, існують: одні звертаються з проханням
про одержання субсидій, інші розглядають ці звернення. Однак виділення
бюджетних субсидій може відбуватись і без звернення відповідних органів
влади чи управління.
Регламентований характер мають також вилучення коштів і взаємні
розрахунки бюджетів. Вони виникають за певних обставин і здійснюються за
чітко встановленим порядком. Бюджетні позички регулюються на підставі
рішень відповідних органів місцевої влади та управління. Вони мають
договірні елементи, хоча теж досить жорстко регламентуються.
В Україні згідно з Бюджетним кодексом установлені взаємовідносини між
бюджетами у формі міжбюджетних трансфертів, до яких віднесено:
дотацію вирівнювання;
субвенцію;
кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів
з інших місцевих бюджетів (вилучення коштів);
інші дотації.
Взаємні розрахунки в кодексі не виділяються, що пов’язано з досить
чітким розподілом доходів і видатків між бюджетами. Однак у розробленій
згідно з його змістом бюджетній класифікації взаємні розрахунки
зафіксовані. Бюджетні позички зі складу міжбюджетних відносин фактично
виключені, оскільки визначено, що для покриття тимчасових касових
розривів, які виникають під час виконання бюджетів, відповідні органи
управління можуть отримувати кредити у фінансово-кредитних установах (на
термін до трьох місяців) у межах поточного бюджетного періоду. Надання ж
позичок з одного бюджету іншому забороняється.
Основною формою міжбюджетних трансфертів є дотація вирівнювання та
зворотне їй вилучення коштів. Дотація вирівнювання надається бюджетам
нижчого рівня і визначається як перевищення обсягу видатків, обчислених
із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та
коригуючих коефіцієнтів, над відповідними (визначеними кодексом)
доходами бюджетів. Вилучення коштів визначається у протилежному порядку.
Отже, дотація вирівнювання і вилучення коштів є формою бюджетного
регулювання — забезпечення збалансованості бюджетів усіх рівнів.
До складу субвенцій віднесено такі їх види:
а) з Державного бюджету України:
на здійснення програм соціального захисту;
на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на
виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених
державою;
на виконання інвестиційних проектів;
інші субвенції;
б) з місцевих бюджетів:
на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних
наслідків діяльності об’єктів спільного користування;
субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл,
селищ, міст та їх об’єднань;
на виконання інвестиційних проектів;
інші субвенції.
Література:
Мачуський В. В. Правове забезпечення підприємницької діяльності. Курс
лекцій. 348 с.
Мец В. О. Економічний аналіз. Збірник завдань і тестів. 236 с.
Міжнародні розрахунки та валютні операції. За заг. ред. М. І. Савлука.
392 с.
Молодцова О. П. Управління якістю програмної продукції. 248 с.
Моторин Р. М., Моторина Т. М. Система національних рахунків. 336 с.
Мумінова-Савіна Г. Г. Судово-бухгалтерська експертиза. 202 с.
Наконечний С.І., Савіна С.С. Математичне програмування. 362 с.
Нікітін А.В. Ситуаційне моделювання банківської діяльності. 153 с.
Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України. 948 с.
Оболенський О.Ю. Державна служба. 344 с.
Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія). 240 с.
Опришко В. Ф., Омельченко А. В., Фастовець А. С. Право Європейського
Союзу. 472 с.
Опришко В.Ф., Шульженко Ф.П. Правознавство. 767 с.
Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. 312с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
