.

Взаємовідносини між бюджетами різних рівнів та їх удосконалення (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 5244
Скачать документ

Курсова робота

На тему:

Взаємовідносини між бюджетами різних рівнів та їх удосконалення.

Вступ

1. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин.

Бюджетне регулювання його необхідність, суть і значення у збалансування
бюджетів всіх рівнів.

Шляхи вдосконалення взаємних розрахунків між бюджетами.

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми даної роботи продиктована тим, що Україна, вибравши
демократичний шлях розвитку після розпаду СРСР, повинна чітко
визначитись із всіма сторонами функціонування місцевих бюджетів і
реалізації бюджетного процесу на відповідні території, адже це
об’єктивна необхідність формування нових для нас ринкових відносин.
Важливість теми підкреслюється ще й гостротою проблеми пошуку форм і
методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого
самоврядування, необхідністю вдосконалення організації бюджетного
процесу і зростання ефективності функціонування фінансів місцевих
органів влади, а також тим, що не дивлячись вже на досить тривале
обговорення даних питань як серед наукових кіл і вищих органів влади,
практичних їх вирішень не було досягнуто.

Мета дослідження. З’ясувати економічну суть бюджету, джерела
наповненості місцевих бюджетів регіону та його фактори впливу на
наповненість місцевих бюджетів, розглянути роль фінансових органів у
бюджетному процесі, проаналізувати стан виконання місцевих бюджетів, їх
структуру та динаміку на основі фактичних даних, взаємозв’язок бюджету
міста з обласним та Державним бюджетами, дослідити перспективні напрямки
у вдосконаленні взаємовідносин та особливості бюджетного регулювання
між місцевими та Державним бюджетом, та світовий досвід у формування
місцевих бюджетів і можливості його впровадження на Україні.

Методологічна основа дослідження. У процесі виконання курсової роботи
було вивчено відповідні нормативно-правові положення та законодавчі
акти, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких найвизначніші:
Юрій С., Кравченко В., Василик О., Федосов В., Андрущенко В., Бескид
Й., Сало І., Луніна І., Єпіфанов А., Павлов В., Кириленко О.П. чинну
практику організації бюджетного процесу, публікації в періодичних
виданнях з проблем, які торкаються теми дослідження..

1. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин.

У процесі виконання бюджету міжбюджетні відносини виникають у зв’язку
із: розщепленням доходів; застосуванням міжбюджетних трансфертів;
зміною законодавства, зміною адміністративно-територіального поділу в
Україні; передачею платників і податкових платежів та бюджетних установ
з одного підпорядкування в інше; одержанням і погашенням бюджетних
позичок. Кожна з цих причин по-своєму відображається на змісті і
характері міжбюджетних відносин.

Так, розщеплення доходів здійснюється органами Державного казначейства
України відповідно до планів відрахувань від державних податків та
обов’язкових платежів у бюджети нижчого рівня, що затверджуються
одночасно із затвердженням бюджетів. Планами відрахувань встановлені
проценти, за якими регулюючі доходи, розподіляються між окремими
бюджетами. Ці проценти діють на протязі бюджетного року і не можуть
бути змінені органом влади чи управління нижчого рівня. На практиці в
Україні такі спроби мали місце, особливо в Автономній Республіці Крим,
коли всупереч Закону “Про Державний бюджет України” Верховна Рада
Автономної Республіки Крим декілька раз змінювала механізм розподілу
регулюючих доходів рішення якої відміняв Конституційний суд України.
Процедура розщеплення доходів є дуже простою і не потребує особливих
зусиль та не породжує проблем зумовлених її використанням.

Наступний вид міжбюджетних відносин пов’язаний із застосуванням
міжбюджетних трансфертів. У 2002 використовуються такі види міжбюджетних
трансфертів:

дотації вирівнювання місцевим бюджетам;

додаткові дотації Автономної Республіки Крим та місцевим бюджетом
визначені статтею 45 Закону “Про Державний бюджет України на 2006рік”;

субвенції на здійснення містом Києвом функцій столиці України;

субвенції на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;

субвенції на фінансування пільг та субсидій населенню на оплату
електроенергії, природного і скропленого газу та житлово-комунальних
послуг;

субвенції на виконання спільних соціально-економічних програм;

інші субвенції;

кошти, що передбачаються до Державного бюджету України, бюджету
Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів з бюджетів
нижчого рівня.

Такий перелік міжбюджетних трансфертів щорічно міняється, що не може
вважатися нормальним явищем. У Бюджетному Кодексі зроблена спроба
стабілізувати види міжбюджетних трансфертів, відповідно до якого у
Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні
трансферти місцевим бюджетам:

дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним
бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам,
бюджетам міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та
обласного значення;

субвенція на здійснення програм соціального захисту;

субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування
на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених
державою;

субвенція на виконання інвестиційних проектів;

інші субвенції.

У свою чергу міські, міст Києва і Севастополя, міст республіканського (в
Автономній Республіці Крим) та обласного значення, районні ради можуть
передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів
у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їхніх
об’єднань, а також кошти, що передбачаються з цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть
передбачати у відповідних бюджетах наступні види міжбюджетних
трансфертів:

субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації
наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад міст,
селищ, сіл та їхніх об’єднань;

субвенції на виконання інвестиційних проектів.

У порядку надання міжбюджетних трансфертів дотація вирівнювання та
субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам
перераховуватимуться з рахунків Державного бюджету України органами
Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим,
обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст
республіканського підпорядкування (в Автономній Республіці Крим) та
обласного значення і районним бюджетам. Порядок перерахування дотації
вирівнюванню та субвенцій з Державного бюджету України місцевим
бюджетам, коштів, що передбачаються до Державного бюджету України з
місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних
трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів
України з урахуванням забезпечення своєчасності, рівномірності,
гарантованої та повноти перерахування трансфертів.

Управління та відділення Державного казначейства надають відповідним
фінансовим органам виписки з рахунків за результатами попереднього
операційного дня за записом клієнта.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні фінансові
управління або міські фінансові управління міст Києва та Севастополя
надають платіжні доручення для перерахування коштів на рахунки
фінансових управлінь, що обслуговують бюджети нижчого рівня, відкриті
їм у відповідних відділеннях Державного казначейства платіжні доручення
для перерахування коштів на поточні рахунки, відкриті в установа банків
на ім’я установ, підприємств, організацій, які отримують кошти з
місцевого бюджету. Підтверджувальні документи Міністерством фінансів
Автономної Республіки Крим, обласними фінансовими управліннями або
міськими фінансовими управліннями міста Києва та Севастополя для
перерахування коштів не надаються.

Поряд з цим Державне казначейство здійснює безспірне стягнення коштів,
рішення про яке було прийняти державним органом, що відповідно до закону
має право на його застосування, з рахунків, на яких обліковуються кошти
Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Наступним фактором, який впливає на характер міжбюджетних відносин, є
зміна законодавства, що впливає на зміну обсягів доходів або видатків.
якщо в насідок прийняття Законів або постанов Уряду збільшуються доходи
або скорочуються видатки, то одержана різниця вилучається до Державного
бюджету України. Якщо з прийняттям Законів або інших нормативних
документів скоротився обсяг доходів або зріс обсяг видатків, то така
різниця мала б покриватися за рахунок коштів резервного фонду Кабінету
Міністрів України.

У разі, якщо в ході виконання бюджету ради вищого рівня або відповідний
орган виконавчої влади в межах своєї компетенції ухвалює рішення, яке
призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого
рівня, тоді кошти, яких не вистачає для збалансування мали б бути
компенсовані органом, який ухвалив таке рішення, за рахунок коштів його
бюджету, або коштів, передбачених для цього законом. У такому разі при
визначенні нестачі коштів не враховується вільний залишок коштів бюджету
нижчого територіального рівня, який утворився на початку поточного
бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття
зазначеного рішення. Якщо рішення вищих органів влади не забезпечені
бюджетними ресурсами, то ради нижчого рівня мають право не приймати до
виконання ці рішення.

Своєрідний вплив на характер міжбюджетних відносин здійснює зміна
адміністративно-територіального поділу в Україні, передача платників
податків і обов’язкових платежів та бюджетних установ з одного
підпорядкування в інше. В цих випадках на відповідні бюджети
передаються окремо заплановані доходи і видатки, окремо суми доходів,
які заплановано одержати і суми видатків, які слід профінансувати до
кінця року, а також узгоджені випадаючі доходи і непокриті суми
видатків. Тому міжбюджетні відносини характеризуються двохстороннім
рухом доходів та видатків, специфічними прийомами їхнього відображення
на рахунках бюджетного обсягу.

Міжбюджетні відносини пов’язані з одержанням і погашенням бюджетних
позичок організовуються на умовах повернення. У випадку касового
розвитку, органи управління нижчого рівня звертаються до відповідних
органів вищого рівня з обгрунтованим проханням про надання бюджетної
позички. Така позичка надається на невеликий період, не довше як до
кінця бюджетного року. Після закінчення терміну позичка повертається
бюджету вищого рівня.

З огляду на Бюджетний Кодекс, покриття тимчасових касових розривів, що
виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету Рада
Міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві державні адміністрації,
виконавчі органи місцевих за рішенням відповідної ради зможуть
отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на
термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду.
Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів
України. Одночасно Кодекс передбачає заборону надання позичок з одного
бюджету іншому, що на нашу думку є спірним на що ми звертали увагу
раніше.

В цілому організація міжбюджетних відносин у процесі виконання бюджетів
здійснюється відповідно до затверджених бюджетів. Проблеми виникають, як
правило у зв’язку з несвоєчасним і неповним перерахуванням відповідних
сум, що негативно відбивається на якості виконання бюджетів. Тому
актуальним при цьому є питання посилення виконавської дисципліни та
запровадження механізму санкціонування і відповідальності посадових
осіб, винних у порушенні встановленого порядку.

Бюджетне регулювання його необхідність, суть і значення у збалансування
бюджетів всіх рівнів.

За своїм змістом та формою вияву бюджетне регулювання є складовим
елементом бюджетного планування і найбільш повно проявляється при
збалансуванні бюджетів різного рівня у процесі їхнього складання.
Звичайно, було б неправомірним твердження, що механізм бюджетного
регулювання використовується виключно у процесі складання і затвердження
бюджетів. Такий механізм використовується досить успішно і на інших
етапах бюджетного процесу, особливо при виконанні бюджетів. Однак форми
і методи бюджетного регулювання на інших етапах бюджетного процесу в
значній мірі залежить від тих сфер і методів, які були закладені при
бюджетному плануванні. Тому роль і значення бюджетного регулювання у
процесі складання та затвердження бюджетів дуже великі.

Не зважаючи на тісний взаємозв’язок бюджетного планування з бюджетним
регулюванням, останнє займає важливе місце серед вхідних підсистем
бюджетного механізму і виступає відносно самостійним елементом системи.

Визначним елементом та причиною існування бюджетного регулювання є
розподіл доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи.

В теоретичному плані розподіл доходів між окремими бюджетами може
здійснюватися за одним із трьох напрямів: перший, коли всі доходи
поступають у державний бюджет, після чого розподіляються між бюджетами
нижчого рівня; другий, коли всі доходи поступають у місцеві бюджети,
після чого розподіляються між бюджетами вищого рівня; третій, коли
частина доходів поступає у державний, а частина – у місцеві бюджети. Без
особливих доказів можна стверджувати, що останній напрям є найбільш
прийнятним. Однак, ні один з цих напрямів, включаючи останній, не дають
можливість ідеально збалансувати всі бюджети, поскільки обсяги бюджетів
визначаються функціями держави та місцевого самоврядування.

Під бюджетним регулюванням ми розуміємо систему передачі частини коштів
бюджетів вищого рівня для збалансування бюджетів нижчого рівня, або
передачі запланованого перевищення доходів над видатками з бюджетів
нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. По своїй суті бюджетне
регулювання відображає економічні стосунки, пов’язані з територіальним
розподілом і перерозподілом національного доходу для забезпечення
необхідними коштами потреб соціально-економічного розвитку та
соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних
одиниць.

Діюча система регулювання бюджетів повинна відігравати важливу роль у
забезпеченні належного економічного і соціального рівня територіальних
утворень, які мають недостатню власну економічну базу для свого
розвитку. Регулювання кожного виду бюджету має свої особливості,
обумовлені різницею у структурі доходів, які використовуються для
регулювання.

У процесі бюджетного регулювання важливо правильно і оптимально обрати
форми, визначити джерела та обсяги коштів, які будуть спрямовуватися для
збалансування кожного бюджету зокрема. Від цього залежать фінансові
можливості відповідних органів місцевого самоврядування та органів
виконавчої влади, зосередження, їхньої уваги на збільшенні доходів
бюджету, економному, раціональному, цільовому і ефективному використанні
бюджетних коштів, якісному виконанню бюджетів.

В даний час у практиці бюджетного планування використовуються три
основні форми регулювання:

дотації;

субвенції.

Дотація виступає в якості надання прямої грошової допомоги нижчим
бюджетам за рахунок коштів вищих бюджетів. Дотація видається, як
правило, у випадку, коли виділених відрахувань недостатньо для повного
збалансування нижчих бюджетів. Негативна сторона дотації проявляється у
тому, що знижується зацікавленість органів, які отримують дотацію, у
мобілізації доходів, формуючи в них споживацькі настрої.

По своїй суті дотації – це трансферти, що передаються з одного бюджету
до іншого на безповоротній і безоплатній основі для використання на
загальне вирівнювання фінансових можливостей бюджету, що їх отримує.

Використання механізму дотування пов’язане з розподілом повноважень між
органами державної влади та управління і органами місцевого
самоврядування. Критеріями збалансування місцевих бюджетів можуть бути:

за нормативами соціальної забезпеченості – однакове забезпечення
гарантованими державою соціальними послугами по делегованих
повноваженнях для мешканців однакових категорій територіальних громад;

за власними повноваженнями – забезпечення мешканців однакових
територіальних громад послугами, що гарантуються державою та
самоврядуванням на рівні, що відрізняється від середнього не більше як
10-20%.

В економічній літературі та проектах окремих законодавчих документів
пропонується, наступні види дотацій:

Місцевим бюджетам:

а) дотації загального вирівнювання по делегованих повноваженнях;

б) дотації солідарності по власних повноваженнях.

обласним бюджетам: дотації з державного бюджету на виконання спільних
повноважень територіальних громад.

Дотації загального вирівнювання пропонуються використовувати для
вирівнювання можливостей територіальних громад забезпечувати соціальну
політику держави на рівні, що гарантується державою. Розмір такої
дотації пропонується визначатися як різниця між мінімальним бюджетом
делегованих державою повноважень та сумою закріплених за місцевим
бюджетом державних податків і зборів. При цьому такий мінімальний бюджет
пропонується визначати за формою, яка затверджується Верховною Радою
України і може містити такі компоненти, як нормативи соціальної
забезпеченості по делегованих повноваженнях, вагові коефіцієнти по
нормативах соціальної забезпеченості для різних категорій територіальних
громадян, кількість населення територіальної громади.

Дотація солідарності по власних повноваженнях може використовуватися з
метою забезпечення гармонійного розвитку територіальних громад для
надання громадянам України суспільних послуг по власних повноваженнях.
Такі види дотації можуть надаватися тим територіальним громадам, які при
встановленні максимальних рівнів ставок по власних податках і зборах не
можуть забезпечити надходження по доходах на душу населення на рівні 80%
від середнього по відповідній категорії територіальних громад. Джерелом
цієї дотації може бути фонд солідарності, створений у Державному бюджеті
України за рахунок вилучення з бюджетів територіальних громад надлишків
бюджетних коштів для виконання власних повноважень. Суму дотації
пропонується розраховувати за формулою, затвердженою постановою Кабінету
Міністрів із погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань
бюджету, яка включала б такі параметри, як кількість населення
територіальної громади, нормативи бюджетної забезпеченості по власних
повноваженнях, вагові коефіцієнти по нормативах бюджетної забезпеченості
для різних категорій територіальних громад, податкоспроможність
територіальної громади, кліматичні та екологічні умови,
історико-культурні особливості, інші параметри, які істотно впливають на
потреби певної категорії територіальних громад та можливості отримувати
доходи до бюджету для виконання власних повноважень.

Дотації обласним бюджетам на виконання спільних повноважень
територіальних громад пропонується призначити для фінансування бюджетних
установ та об’єктів, що використовуються для виконання спільних
повноважень на обласному рівні в межах, передбачених соціальною
політикою держави та гарантованих нею. Розмір такої дотації міг би
розраховуватися за формулою як прямий трансферт з державного бюджету на
виконання обласним бюджетом делегованих державних повноважень. Дана
формула могла б затверджуватися Верховною Радою України і містити такі
компоненти, як нормативи соціальної забезпеченості по державних
повноваженнях для обласних бюджетів, кількість населення області, а
також врахувати специфічні елементи, які характерні для кожного з
нормативів соціальної забезпеченості (наприклад, кількість учнів,
пенсіонерів, малозабезпечених сімей тощо), а також інші необхідні
параметри.

В якості другої форми бюджетного регулювання держава використовуває
субвенції які виступають у вигляді допомоги бюджетам нижнього рівня на
заздалегідь передбачені цілі. За своїм змістом субвенція – це
трансферти, що передаються з одного бюджету до іншого за умови їхнього
спрямування на цілі і в порядку, визначеному тим органом, що прийняв
рішення про надання субвенцій.

В процесі бюджетного регулювання можна використовувати різні види
субвенцій, зокрема:

Субвенції місцевим бюджетам:

а) субвенція на компенсацію втрат по встановлених державою пільгах та
субсидіях по доходах бюджету для виконання делегованих повноважень;

б) субвенція на компенсацію втрат по встановлених державою пільгах та
субсидіях по доходах бюджету для виконання власних повноважень;

в) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних
диспропорцій між різними територіальними громадами, які виникли через
нерівномірну мережу бюджетних установ;

г) субвенція з обласного (для міст обласного підпорядкування) чи
районного бюджетів (для міст, селищ і сіл) на утримання об’єктів
спільного користування, що знаходиться на території даної громади;

д) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів.

Субвенції обласним бюджетам:

а) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних
диспропорцій між різними областями, які виникли через нерівномірну
мережу бюджетних установ;

б) субвенції з бюджетів територіальних громад та районних бюджетів на
виконання спільних проектів соціально-культурного значення.

Субвенції районними бюджетам:

а) субвенції з бюджетів міст, селищ, сіл на виконання спільних
повноважень;

б) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних
диспропорцій між різними районами, які виникли через нерівномірну мережу
бюджетних установ;

Субвенції з бюджетів міст, сіл, селищ на виконання спільних
інвестиційних проектів.

Деталізація видів дотацій та субвенцій, механізм їхнього визначення та
надання повинні визначатися Бюджетним Кодексом України, а також іншими
нормативними документами, що будуть розроблятися і прийматися на основі
Бюджетного Кодексу.

(

-I.8/n0I0i0?3®4?5x6Oe6b=1/4>ZDpFvJcP UYooooooooeoooooeeoooeeeeeeee

&

Yi]?a?a aca¤a`bbb,h?iaj:p?tLwoez°{A{O{u~??oooooneYUOOOOOOC1/41/4°°

&

&

??h?Pcuec6FJ¤VY?¦

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019