.

Взаємовідносини між бюджетами різних рівнів та їх удосконалення (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 5274
Скачать документ

Курсова робота

На тему:

Взаємовідносини між бюджетами різних рівнів та їх удосконалення.

Вступ

1. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин.

Бюджетне регулювання його необхідність, суть і значення у збалансування
бюджетів всіх рівнів.

Шляхи вдосконалення взаємних розрахунків між бюджетами.

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми даної роботи продиктована тим, що Україна, вибравши
демократичний шлях розвитку після розпаду СРСР, повинна чітко
визначитись із всіма сторонами функціонування місцевих бюджетів і
реалізації бюджетного процесу на відповідні території, адже це
об’єктивна необхідність формування нових для нас ринкових відносин.
Важливість теми підкреслюється ще й гостротою проблеми пошуку форм і
методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого
самоврядування, необхідністю вдосконалення організації бюджетного
процесу і зростання ефективності функціонування фінансів місцевих
органів влади, а також тим, що не дивлячись вже на досить тривале
обговорення даних питань як серед наукових кіл і вищих органів влади,
практичних їх вирішень не було досягнуто.

Мета дослідження. З’ясувати економічну суть бюджету, джерела
наповненості місцевих бюджетів регіону та його фактори впливу на
наповненість місцевих бюджетів, розглянути роль фінансових органів у
бюджетному процесі, проаналізувати стан виконання місцевих бюджетів, їх
структуру та динаміку на основі фактичних даних, взаємозв’язок бюджету
міста з обласним та Державним бюджетами, дослідити перспективні напрямки
у вдосконаленні взаємовідносин та особливості бюджетного регулювання
між місцевими та Державним бюджетом, та світовий досвід у формування
місцевих бюджетів і можливості його впровадження на Україні.

Методологічна основа дослідження. У процесі виконання курсової роботи
було вивчено відповідні нормативно-правові положення та законодавчі
акти, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких найвизначніші:
Юрій С., Кравченко В., Василик О., Федосов В., Андрущенко В., Бескид
Й., Сало І., Луніна І., Єпіфанов А., Павлов В., Кириленко О.П. чинну
практику організації бюджетного процесу, публікації в періодичних
виданнях з проблем, які торкаються теми дослідження..

1. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин.

У процесі виконання бюджету міжбюджетні відносини виникають у зв’язку
із: розщепленням доходів; застосуванням міжбюджетних трансфертів;
зміною законодавства, зміною адміністративно-територіального поділу в
Україні; передачею платників і податкових платежів та бюджетних установ
з одного підпорядкування в інше; одержанням і погашенням бюджетних
позичок. Кожна з цих причин по-своєму відображається на змісті і
характері міжбюджетних відносин.

Так, розщеплення доходів здійснюється органами Державного казначейства
України відповідно до планів відрахувань від державних податків та
обов’язкових платежів у бюджети нижчого рівня, що затверджуються
одночасно із затвердженням бюджетів. Планами відрахувань встановлені
проценти, за якими регулюючі доходи, розподіляються між окремими
бюджетами. Ці проценти діють на протязі бюджетного року і не можуть
бути змінені органом влади чи управління нижчого рівня. На практиці в
Україні такі спроби мали місце, особливо в Автономній Республіці Крим,
коли всупереч Закону “Про Державний бюджет України” Верховна Рада
Автономної Республіки Крим декілька раз змінювала механізм розподілу
регулюючих доходів рішення якої відміняв Конституційний суд України.
Процедура розщеплення доходів є дуже простою і не потребує особливих
зусиль та не породжує проблем зумовлених її використанням.

Наступний вид міжбюджетних відносин пов’язаний із застосуванням
міжбюджетних трансфертів. У 2002 використовуються такі види міжбюджетних
трансфертів:

дотації вирівнювання місцевим бюджетам;

додаткові дотації Автономної Республіки Крим та місцевим бюджетом
визначені статтею 45 Закону “Про Державний бюджет України на 2006рік”;

субвенції на здійснення містом Києвом функцій столиці України;

субвенції на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;

субвенції на фінансування пільг та субсидій населенню на оплату
електроенергії, природного і скропленого газу та житлово-комунальних
послуг;

субвенції на виконання спільних соціально-економічних програм;

інші субвенції;

кошти, що передбачаються до Державного бюджету України, бюджету
Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів з бюджетів
нижчого рівня.

Такий перелік міжбюджетних трансфертів щорічно міняється, що не може
вважатися нормальним явищем. У Бюджетному Кодексі зроблена спроба
стабілізувати види міжбюджетних трансфертів, відповідно до якого у
Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні
трансферти місцевим бюджетам:

дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним
бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам,
бюджетам міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та
обласного значення;

субвенція на здійснення програм соціального захисту;

субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування
на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених
державою;

субвенція на виконання інвестиційних проектів;

інші субвенції.

У свою чергу міські, міст Києва і Севастополя, міст республіканського (в
Автономній Республіці Крим) та обласного значення, районні ради можуть
передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів
у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їхніх
об’єднань, а також кошти, що передбачаються з цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть
передбачати у відповідних бюджетах наступні види міжбюджетних
трансфертів:

субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації
наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад міст,
селищ, сіл та їхніх об’єднань;

субвенції на виконання інвестиційних проектів.

У порядку надання міжбюджетних трансфертів дотація вирівнювання та
субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам
перераховуватимуться з рахунків Державного бюджету України органами
Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим,
обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст
республіканського підпорядкування (в Автономній Республіці Крим) та
обласного значення і районним бюджетам. Порядок перерахування дотації
вирівнюванню та субвенцій з Державного бюджету України місцевим
бюджетам, коштів, що передбачаються до Державного бюджету України з
місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних
трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів
України з урахуванням забезпечення своєчасності, рівномірності,
гарантованої та повноти перерахування трансфертів.

Управління та відділення Державного казначейства надають відповідним
фінансовим органам виписки з рахунків за результатами попереднього
операційного дня за записом клієнта.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні фінансові
управління або міські фінансові управління міст Києва та Севастополя
надають платіжні доручення для перерахування коштів на рахунки
фінансових управлінь, що обслуговують бюджети нижчого рівня, відкриті
їм у відповідних відділеннях Державного казначейства платіжні доручення
для перерахування коштів на поточні рахунки, відкриті в установа банків
на ім’я установ, підприємств, організацій, які отримують кошти з
місцевого бюджету. Підтверджувальні документи Міністерством фінансів
Автономної Республіки Крим, обласними фінансовими управліннями або
міськими фінансовими управліннями міста Києва та Севастополя для
перерахування коштів не надаються.

Поряд з цим Державне казначейство здійснює безспірне стягнення коштів,
рішення про яке було прийняти державним органом, що відповідно до закону
має право на його застосування, з рахунків, на яких обліковуються кошти
Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Наступним фактором, який впливає на характер міжбюджетних відносин, є
зміна законодавства, що впливає на зміну обсягів доходів або видатків.
якщо в насідок прийняття Законів або постанов Уряду збільшуються доходи
або скорочуються видатки, то одержана різниця вилучається до Державного
бюджету України. Якщо з прийняттям Законів або інших нормативних
документів скоротився обсяг доходів або зріс обсяг видатків, то така
різниця мала б покриватися за рахунок коштів резервного фонду Кабінету
Міністрів України.

У разі, якщо в ході виконання бюджету ради вищого рівня або відповідний
орган виконавчої влади в межах своєї компетенції ухвалює рішення, яке
призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого
рівня, тоді кошти, яких не вистачає для збалансування мали б бути
компенсовані органом, який ухвалив таке рішення, за рахунок коштів його
бюджету, або коштів, передбачених для цього законом. У такому разі при
визначенні нестачі коштів не враховується вільний залишок коштів бюджету
нижчого територіального рівня, який утворився на початку поточного
бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття
зазначеного рішення. Якщо рішення вищих органів влади не забезпечені
бюджетними ресурсами, то ради нижчого рівня мають право не приймати до
виконання ці рішення.

Своєрідний вплив на характер міжбюджетних відносин здійснює зміна
адміністративно-територіального поділу в Україні, передача платників
податків і обов’язкових платежів та бюджетних установ з одного
підпорядкування в інше. В цих випадках на відповідні бюджети
передаються окремо заплановані доходи і видатки, окремо суми доходів,
які заплановано одержати і суми видатків, які слід профінансувати до
кінця року, а також узгоджені випадаючі доходи і непокриті суми
видатків. Тому міжбюджетні відносини характеризуються двохстороннім
рухом доходів та видатків, специфічними прийомами їхнього відображення
на рахунках бюджетного обсягу.

Міжбюджетні відносини пов’язані з одержанням і погашенням бюджетних
позичок організовуються на умовах повернення. У випадку касового
розвитку, органи управління нижчого рівня звертаються до відповідних
органів вищого рівня з обгрунтованим проханням про надання бюджетної
позички. Така позичка надається на невеликий період, не довше як до
кінця бюджетного року. Після закінчення терміну позичка повертається
бюджету вищого рівня.

З огляду на Бюджетний Кодекс, покриття тимчасових касових розривів, що
виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету Рада
Міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві державні адміністрації,
виконавчі органи місцевих за рішенням відповідної ради зможуть
отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на
термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду.
Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів
України. Одночасно Кодекс передбачає заборону надання позичок з одного
бюджету іншому, що на нашу думку є спірним на що ми звертали увагу
раніше.

В цілому організація міжбюджетних відносин у процесі виконання бюджетів
здійснюється відповідно до затверджених бюджетів. Проблеми виникають, як
правило у зв’язку з несвоєчасним і неповним перерахуванням відповідних
сум, що негативно відбивається на якості виконання бюджетів. Тому
актуальним при цьому є питання посилення виконавської дисципліни та
запровадження механізму санкціонування і відповідальності посадових
осіб, винних у порушенні встановленого порядку.

Бюджетне регулювання його необхідність, суть і значення у збалансування
бюджетів всіх рівнів.

За своїм змістом та формою вияву бюджетне регулювання є складовим
елементом бюджетного планування і найбільш повно проявляється при
збалансуванні бюджетів різного рівня у процесі їхнього складання.
Звичайно, було б неправомірним твердження, що механізм бюджетного
регулювання використовується виключно у процесі складання і затвердження
бюджетів. Такий механізм використовується досить успішно і на інших
етапах бюджетного процесу, особливо при виконанні бюджетів. Однак форми
і методи бюджетного регулювання на інших етапах бюджетного процесу в
значній мірі залежить від тих сфер і методів, які були закладені при
бюджетному плануванні. Тому роль і значення бюджетного регулювання у
процесі складання та затвердження бюджетів дуже великі.

Не зважаючи на тісний взаємозв’язок бюджетного планування з бюджетним
регулюванням, останнє займає важливе місце серед вхідних підсистем
бюджетного механізму і виступає відносно самостійним елементом системи.

Визначним елементом та причиною існування бюджетного регулювання є
розподіл доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи.

В теоретичному плані розподіл доходів між окремими бюджетами може
здійснюватися за одним із трьох напрямів: перший, коли всі доходи
поступають у державний бюджет, після чого розподіляються між бюджетами
нижчого рівня; другий, коли всі доходи поступають у місцеві бюджети,
після чого розподіляються між бюджетами вищого рівня; третій, коли
частина доходів поступає у державний, а частина – у місцеві бюджети. Без
особливих доказів можна стверджувати, що останній напрям є найбільш
прийнятним. Однак, ні один з цих напрямів, включаючи останній, не дають
можливість ідеально збалансувати всі бюджети, поскільки обсяги бюджетів
визначаються функціями держави та місцевого самоврядування.

Під бюджетним регулюванням ми розуміємо систему передачі частини коштів
бюджетів вищого рівня для збалансування бюджетів нижчого рівня, або
передачі запланованого перевищення доходів над видатками з бюджетів
нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. По своїй суті бюджетне
регулювання відображає економічні стосунки, пов’язані з територіальним
розподілом і перерозподілом національного доходу для забезпечення
необхідними коштами потреб соціально-економічного розвитку та
соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних
одиниць.

Діюча система регулювання бюджетів повинна відігравати важливу роль у
забезпеченні належного економічного і соціального рівня територіальних
утворень, які мають недостатню власну економічну базу для свого
розвитку. Регулювання кожного виду бюджету має свої особливості,
обумовлені різницею у структурі доходів, які використовуються для
регулювання.

У процесі бюджетного регулювання важливо правильно і оптимально обрати
форми, визначити джерела та обсяги коштів, які будуть спрямовуватися для
збалансування кожного бюджету зокрема. Від цього залежать фінансові
можливості відповідних органів місцевого самоврядування та органів
виконавчої влади, зосередження, їхньої уваги на збільшенні доходів
бюджету, економному, раціональному, цільовому і ефективному використанні
бюджетних коштів, якісному виконанню бюджетів.

В даний час у практиці бюджетного планування використовуються три
основні форми регулювання:

дотації;

субвенції.

Дотація виступає в якості надання прямої грошової допомоги нижчим
бюджетам за рахунок коштів вищих бюджетів. Дотація видається, як
правило, у випадку, коли виділених відрахувань недостатньо для повного
збалансування нижчих бюджетів. Негативна сторона дотації проявляється у
тому, що знижується зацікавленість органів, які отримують дотацію, у
мобілізації доходів, формуючи в них споживацькі настрої.

По своїй суті дотації – це трансферти, що передаються з одного бюджету
до іншого на безповоротній і безоплатній основі для використання на
загальне вирівнювання фінансових можливостей бюджету, що їх отримує.

Використання механізму дотування пов’язане з розподілом повноважень між
органами державної влади та управління і органами місцевого
самоврядування. Критеріями збалансування місцевих бюджетів можуть бути:

за нормативами соціальної забезпеченості – однакове забезпечення
гарантованими державою соціальними послугами по делегованих
повноваженнях для мешканців однакових категорій територіальних громад;

за власними повноваженнями – забезпечення мешканців однакових
територіальних громад послугами, що гарантуються державою та
самоврядуванням на рівні, що відрізняється від середнього не більше як
10-20%.

В економічній літературі та проектах окремих законодавчих документів
пропонується, наступні види дотацій:

Місцевим бюджетам:

а) дотації загального вирівнювання по делегованих повноваженнях;

б) дотації солідарності по власних повноваженнях.

обласним бюджетам: дотації з державного бюджету на виконання спільних
повноважень територіальних громад.

Дотації загального вирівнювання пропонуються використовувати для
вирівнювання можливостей територіальних громад забезпечувати соціальну
політику держави на рівні, що гарантується державою. Розмір такої
дотації пропонується визначатися як різниця між мінімальним бюджетом
делегованих державою повноважень та сумою закріплених за місцевим
бюджетом державних податків і зборів. При цьому такий мінімальний бюджет
пропонується визначати за формою, яка затверджується Верховною Радою
України і може містити такі компоненти, як нормативи соціальної
забезпеченості по делегованих повноваженнях, вагові коефіцієнти по
нормативах соціальної забезпеченості для різних категорій територіальних
громадян, кількість населення територіальної громади.

Дотація солідарності по власних повноваженнях може використовуватися з
метою забезпечення гармонійного розвитку територіальних громад для
надання громадянам України суспільних послуг по власних повноваженнях.
Такі види дотації можуть надаватися тим територіальним громадам, які при
встановленні максимальних рівнів ставок по власних податках і зборах не
можуть забезпечити надходження по доходах на душу населення на рівні 80%
від середнього по відповідній категорії територіальних громад. Джерелом
цієї дотації може бути фонд солідарності, створений у Державному бюджеті
України за рахунок вилучення з бюджетів територіальних громад надлишків
бюджетних коштів для виконання власних повноважень. Суму дотації
пропонується розраховувати за формулою, затвердженою постановою Кабінету
Міністрів із погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань
бюджету, яка включала б такі параметри, як кількість населення
територіальної громади, нормативи бюджетної забезпеченості по власних
повноваженнях, вагові коефіцієнти по нормативах бюджетної забезпеченості
для різних категорій територіальних громад, податкоспроможність
територіальної громади, кліматичні та екологічні умови,
історико-культурні особливості, інші параметри, які істотно впливають на
потреби певної категорії територіальних громад та можливості отримувати
доходи до бюджету для виконання власних повноважень.

Дотації обласним бюджетам на виконання спільних повноважень
територіальних громад пропонується призначити для фінансування бюджетних
установ та об’єктів, що використовуються для виконання спільних
повноважень на обласному рівні в межах, передбачених соціальною
політикою держави та гарантованих нею. Розмір такої дотації міг би
розраховуватися за формулою як прямий трансферт з державного бюджету на
виконання обласним бюджетом делегованих державних повноважень. Дана
формула могла б затверджуватися Верховною Радою України і містити такі
компоненти, як нормативи соціальної забезпеченості по державних
повноваженнях для обласних бюджетів, кількість населення області, а
також врахувати специфічні елементи, які характерні для кожного з
нормативів соціальної забезпеченості (наприклад, кількість учнів,
пенсіонерів, малозабезпечених сімей тощо), а також інші необхідні
параметри.

В якості другої форми бюджетного регулювання держава використовуває
субвенції які виступають у вигляді допомоги бюджетам нижнього рівня на
заздалегідь передбачені цілі. За своїм змістом субвенція – це
трансферти, що передаються з одного бюджету до іншого за умови їхнього
спрямування на цілі і в порядку, визначеному тим органом, що прийняв
рішення про надання субвенцій.

В процесі бюджетного регулювання можна використовувати різні види
субвенцій, зокрема:

Субвенції місцевим бюджетам:

а) субвенція на компенсацію втрат по встановлених державою пільгах та
субсидіях по доходах бюджету для виконання делегованих повноважень;

б) субвенція на компенсацію втрат по встановлених державою пільгах та
субсидіях по доходах бюджету для виконання власних повноважень;

в) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних
диспропорцій між різними територіальними громадами, які виникли через
нерівномірну мережу бюджетних установ;

г) субвенція з обласного (для міст обласного підпорядкування) чи
районного бюджетів (для міст, селищ і сіл) на утримання об’єктів
спільного користування, що знаходиться на території даної громади;

д) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів.

Субвенції обласним бюджетам:

а) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних
диспропорцій між різними областями, які виникли через нерівномірну
мережу бюджетних установ;

б) субвенції з бюджетів територіальних громад та районних бюджетів на
виконання спільних проектів соціально-культурного значення.

Субвенції районними бюджетам:

а) субвенції з бюджетів міст, селищ, сіл на виконання спільних
повноважень;

б) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних
диспропорцій між різними районами, які виникли через нерівномірну мережу
бюджетних установ;

Субвенції з бюджетів міст, сіл, селищ на виконання спільних
інвестиційних проектів.

Деталізація видів дотацій та субвенцій, механізм їхнього визначення та
надання повинні визначатися Бюджетним Кодексом України, а також іншими
нормативними документами, що будуть розроблятися і прийматися на основі
Бюджетного Кодексу.

(

-I.8/n0I0i0?3®4?5x6Oe6b=1/4>ZDpFvJcP UYooooooooeoooooeeoooeeeeeeee

&

Yi]?a?a aca¤a`bbb,h?iaj:p?tLwoez°{A{O{u~??oooooneYUOOOOOOC1/41/4°°

&

&

??h?Pcuec6FJ¤VY?¦°?oeeaeUIIAeaeoooo? & & & & II†I?I?I?N0OoeeYeeO?AeAeAe?AeAeAAAA?? & & & ня, необхідність реформування бюджетного регулювання очевидна, так як його механізм в даний час сформований на тих же принципах, що і в колишньому СРСР. Це негативно впливає на бюджетне регулювання як одну із підсистем бюджетного механізму демократичної держави. Позитивне вирішення проблем реформування бюджетного регулювання можливе за умов комплексного розв’язання цілого ряду взаємозв’язаних завдань. Одним із першочергових завдань вважаємо забезпечення чіткого розмежування функцій між центральними органами держаної влади та управління, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, розробку відповідних державних нормативів чи стандартів, які дали б можливість визначити обсяг фінансових ресурсів, необхідний і достатній для виконання таких функцій. Наступним завданням можна вважати чітке розмежування видатків між окремими ланками бюджетної системи відповідно до уточнених функцій органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. При делегуванні функцій органами влади та управління вищого рівня нижчому рівню доцільно передавати джерела фінансування таких видатків. Одним із важливих завдань реформування бюджетного регулювання є перегляд розподілу доходів між окремими ланками бюджетної системи з таким розрахунком, щоб кожен орган влади та управління відповідного рівня мав достатні кількість та обсяг власних доходів, необхідні для виконання власних повноважень. Для цього доцільно переглянути механізм закріплення доходів за окремими бюджетами і за Державним бюджетом України залишити закріпленими податки на споживання і на прибуток підприємств державної форми власності, а всі інші податки (за деякими виключеннями) передати до місцевих бюджетів, що дасть можливість радикально зміцнити фінансову базу органів місцевого самоврядування. 3. Шляхи вдосконалення взаємних розрахунків між бюджетами. Останніми роками Україна була свідком поступового переходу від старої системи фінансування місцевих бюджетів, що значною мірою спиралася на розщеплення податків, параметри якого змінювалися з року в рік, до прозорішої системи закріплення податків за певними рівнями бюджетів та застосування трансфертів вирівнювання, що направляються з Державного бюджету для фінансування видаткових потреб. З прийняттям Бюджетного кодексу знайшло своє відображення одне з концептуальних положень місцевого самоврядування ( закріплення джерел доходів за власними повноваженнями органів місцевого самоврядування. Саме цей крок направлений на посилення інституту місцевого самоврядування та місцевих фінансів, оскільки дозволить залучити активність територіальних громад до наповнення бюджетів, ефективного їх використання. Головним завданням міжбюджетного компонента головного законодавчого регулятора є встановлення справедливого та неупередженого розподілу фінансових ресурсів. Бюджетний кодекс прагне досягти наступних фіскальних цілей: запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів з метою підвищення ефективності видатків місцевих бюджетів; встановити суворе обмеження суми боргу і запозичень державного і місцевого бюджетів; чіткий розподіл видатків, що здійснюються між державою та місцевими бюджетами, а з іншого боку ( між трьома видами місцевих бюджетів (обласним?районим? (міським), сільським) з метою посилення їх відповідальності за ефективність видатків, що поліпшить стабільність видаткової політики; здійснити вирівнювальні заходи, що дозволять забезпечити справедливий розподіл суспільних послуг між усіма бюджетами країни в такий спосіб, щоб місцеві органи влади мали приблизно однакові загальні доходні можливості для надання суспільних послуг, за які вони відповідають. Стратегічним питанням для державної фінансової системи є пропорція між власними доходами місцевих бюджетів та офіційними трансфертами, які передаються з Державного бюджету. Чим більшою у загальних доходах місцевого бюджету є частка власних доходів, тим активнішою є їх діяльність по збиранню податків та зборів на рівні регіону. В результаті можна очікувати поліпшення податкової дисципліни та більш жосткого контролю за витрачанням державних фінансів. Також підтверджено, що за таких обставин спостерігається зростання ефективності державних видатків. Крім цього, важливою функцією вищеназваного механізму є зростання заінтересованості місцевих органів влади в розвитку підприємництва. Внаслідок такої заінтересованості органи місцевого самоврядування активніше приймають участь в процесах формування сприятливих умов для підприємств малого та середнього бізнесу. Таким чином, проявляється механізм зворотньої дії: чим більшу кількість фірм ви маєте, тим більшою є база надходження до бюджетів всіх рівнів. Принагідно слід зауважити, що Бюджетний кодекс України створює ще одну важливу інституційну передумову для розвитку територіальних громад ( він чи не вперше у вітчизняному законодавстві визначає критерії та умови місцевих запозичень, як правила здійснення запозичень, так і ( обслуговування державного боргу. Згідно з цими правилами, видатки на обслуговування боргу не мають перевищувати 10 відсотків видатків місцевого бюджету. Законодавчий регулятор міжбюджетних відносин не обминув увагою ще одну тенденцію, про яку роками ( і до сьогоднішнього часу безрезультатно наголошували урядовці та законодавці. Новий системний бюджетний закон ліквідує явище, що здобуло у світовій фінансовій практиці назву “ефекту витіснення”. Згаданий ефект виявляється в тому, що кожна нарощена гривня власних доходів місцевих бюджетів, “витісняє” відповідно трансфертну гривню з Державного бюджету. Тобто, якщо місцевий бюджет акумулює своїми зусиллями власні доходи, то він ( або втрачає таку саму суму дотації з “вищестоящого” бюджету, або ж отримує зменшення відрахувань від загальнодержавних податків та зборів, або мусить більше відрахувати до державного чи обласного бюджету. З ухваленням Бюджетного кодексу становище кардинально змінюється. Власні доходи місцевих бюджетів не беруться до розрахунку трансфертів. Визначальну роль в наповнення доходів “кошика” територіальної одиниці відіграє малий та середній бізнес, що розвивається на території місцевих громад, адже саме він є платником місцевих податків і зборів та інших власних для місцевого бюджету фіскальних платежів. “Кошик” доходів місцевого бюджету складається з системи окремих джерел, з поміж яких найважливішим є прибутковий податок з громадян. Для розрахунку трансфертів місцевому бюджету Міністерство фінансів робить оцінку сукупних доходів у згаданому “кошику” на основі прогнозування макроекономічних показників: рівня інфляції та рівня економічного зростання. Оскільки прибутковий податок з громадян підлягає “розщепленню” згідно із статею 65 Бюджетного кодексу, то розрахунок по ньому до того ж здійснюється окремо. Для ефективної роботи необхідно, щоб були чітко визначені усі ланки влади та щоб наявні інституції сприяли прозорому, передбачуваному та відповідальному прийняттю рішень на кожному рівні місцевого самоврядування. І, нарешті, основним кроком моніторинга міжбюджетних відносин є визначення способу розподілу фінансових ресурсів. Здебільшого у розподілі між органами влади різних рівнів використовуються такі підходи: застосування формули; спеціальні процедури; відшкодування коштів. Що ж стосується трансфертів, які передбачають заохочення певних видів видатків, то найбільш адекватним підходом є, очевидно, відшкодування коштів. Досвід інших країн показує, що для виправлення вертикальних і горизонтальних дисбалансів найефективнішим є розподіл на базі формули. Міжнародна практика пропонує чотири можливості: формули, що враховують потреби у видатках та фінансових можливостях; формули, що враховують лише вирівнювання фінансових можливостей; формули, що забезпечують розподіл та вирівнювання трансфертів у однакових частинах на душу населення. У період міжбюджетної реформи при формуванні бюджету Тернопільської області на 2002 рік були використані всі економічно-формульні розрахунки коефіцієнтів, які складають основу нового міжбюджетного законодавства, та необхідні показники. Хочемо зауважити, що бюджет на 2002 рік ( це перший бюджет, який сформований на основі вимог Бюджетного кодексу. При його розробці повністю ліквідована вертикаль, яка існувала до розподілу коштів через обласний бюджет. Уперше з обласної ради, Головного фінансового управління до районів не доводиться жодного показника. Доходи місцевих бюджетів розраховані Міністерством фінансів України формульним методом на основі звітних даних про надходження доходів за попередні три роки із застосуванням відповідних коректуючи індексів. Обсяг видатків передбачено на основі єдиних нормативів у розрахунку на душу населення (в освіті ( на одну дитину або учня; показники по розділу “соціальний захист та соціальне забезпечення” ( з врахуванням кількості отримувачів соціальних послуг тощо). Згідно Бюджетного кодексу 15 видів податків та обов’язкових платежів до місцевих бюджетів виведено поза межі бюджетного регулювання. Головні з них ( місцеві податки і збори, частина плати за землю, власні надходження бюджетних установ. Держава залишає на розсуд органів місцевого самоврядування видатки, які не враховані при розрахунках для визначення обсягів трансфертів і повинні спрямовуватись перш за все на місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів. Вперше 20 відсотків загального обсягу податку із власників транспортних засобів залишається у розпорядженні міських, селищних та сільських бюджетів для будівництва, ремонту та утримання доріг місцевого значення. А по місту Тернополю на вказані цілі спрямовується 50 відсотків. Новим є і те, що всі відшкодування виплат на здійснення програм соціального захисту населення, а це і допомога сім’ям з дітьми ( 25,4 млн. грн., надання пільг ветеранам війни і праці та компенсації за пільговий проїзд окремим категоріям громадян ( майже 6,5 млн. грн., надання пільг та субсидій населенню на оплату тепло- та водопостачання, природного газу, послуг на оплату енергоносіїв, послуг зв’язку ( 79,9 млн. грн. передбачаються за рахунок субвенцій із загального фонду Державного бюджету. Загальний обсяг як дохідної, так і видаткової частини обласного бюджету Тернопільської області в 2002 році розрахований в сумі 214,2 млн. грн., з яких 198,2 млн. грн. ( обсяг загального фонду. В минулому році за уточненим планом було 340,6 млн. грн. Зменшення цьогорічного обсягу пояснюється саме тим, що тут вже не враховані дотації районним бюджетам. Видатки обласного бюджету передбачені тільки для фінансування установ обласного підпорядкування та відшкодування пільг і субсидій окремим категоріям громадян. Якщо ж говорити про власні доходи обласного бюджету, без дотацій та субвенцій з Державного бюджету, то вони складають 31,7 млн. грн., що в 2,5 рази більше, ніж у минулому році. Одержання цих надходжень планується за рахунок відрахувань 25 відсотків прибуткового податку з громадян та плати за землю. Сьогодні практично всі райони стурбовані високими прогнозними показниками обсягів майбутніх надходжень прибуткового податку з громадян, який є головним у структурі доходів першого кошика. Однак, враховуючи, що Урядом намічено цілий ряд заходів щодо підвищення добробуту людей, в тому числі і зростання мінімальної заробітної плати до 165 грн., вважаємо, що заплановані обсяги надходжень по вищезгаданому податку повинні бути забезпечені. Центральний уряд має у своєму розпорядженні два механізми фіскального вирівнювання в рамках системи розщеплення загальнодержавних податків. По-перше, в рамках системи розщеплення частина власних коштів місцевих бюджетів передається центральному урядові для подальшого перерозподілу між біднішими регіонами. Однак ніхто не може гарантувати, що місцеві органи влади регіонів-донорів будуть скрупульозно надавати такі трансферти. По-друге, можна встановити нормативи відрахувань, зворотньо-пропорційні відносній податкоспроможності того чи іншого регіону, з тим, щоб бідніші регіони мали право на більшу частку від загальнодержавних податків порівняно із заможними регіонами. Прибічники системи податкового розщеплення твердять, що нормативи відрахувань повинні бути стабільними протягом певного терміну, однак дуже малоймовірно, що вдасться підтримувати таку стабільність. Різні групи місцевих органів влади вважають будь-який існуючий варіант податкового розщеплення несправедливим, а тому намагаються добитися його перегляду, або зміни нормативів відрахувань чи сум трансфертів. Подібні заклики можуть призвести до якнайчастіших коригувань. А це, в свою чергу, ускладнить виконання місцевими органами влади завдання по складанню фіскальних планів, бо вони не знатимуть зазделегідь, яким буде обсяг ресурсів у їх розпорядженні наступного року. Більш того, вищеназване коригування перетворить центральний уряд на остаточного арбітра, котрий на свій розсуд визначатиме збільшити чи урізати суму видатків місцевих бюджетів шляхом маніпулювання величиною нормативів відрахувань або субвенцій. Враховуючи все вищесказане, Україна позбавилась старої системи “бюджетної матрьошки” (бюджети нижчого рівня “вкладаються” у бюджети вищого рівня ), яка залишала багато місця для політичних “торгів” з метою вибити якнайбільше фінансування для бюджетів нижчих рівнів. З іншого боку, така система заохочувала місцеві органи влади до занижування наявних доходних джерел і завищення видаткових потреб для одержання максимального обсягу дотацій та трансфертів. Таким чином, ефективне використання бюджетних коштів жодним чином не заохочувалося. Крім того, через стабільність доходних і видаткових повноважень місцеві органи влади не могли ефективно формувати і виконувати місцеві бюджети. Отже, міжбюджетна реформа має на меті виправити вище перелічені недоліки шляхом запровадження нової системи міжбюджетних відносин, в основі якої лежить чітка оцінка доходних і видаткових повноважень бюджетів різних рівнів, що поліпшить економічну стабільність фінансових ресурсів адміністративно-територіальної одиниці: села, селища, міста. При цьому треба усвідомити, що Бюджетний кодекс є важливим кроком на шляху до створення чітких правил бюджетної гри й закладення основ для стабільної, прозорої й виваженої системи міжбюджетних взаємин, для створення сильної фінансової бази регіону, який веде до такого ототожнення: фінансово сильні регіони ( сильна держава. В И С Н О В К И І П Р О П О З И Ц І Ї. Сучасному етапу економічного розвитку в Україні притаманні деякі позитивні зрушення у фінансовій сфері: певна стабілізація грошової системи завдяки монетарній політиці, зупинення темпів інфляції, поступове залучення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, розробка і затвердження ряду законопроектів, що розширюють фінансову базу місцевого самоврядування. Перші успіхи є лише початком і основою для вирішення найважливіших питань фінансової політики міжбюджетних відносин для їх продовження необхідно структурні зміни в економіці країни та в самій фінансовій сфері. Серед першочергових завдань бюджетної політики та міжбюджетних відносин провідне місце посідає розробка науково-обгрунтованих концепцій доходів держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства. В процесі міжбюджетних відносинах перелік міжбюджетних трансфертів щорічно міняється, що не може вважатися нормальним явищем. У Бюджетному Кодексі зроблена спроба стабілізувати види міжбюджетних трансфертів. Місцеві бюджети розробляються на базі наявної дохідної частини, тому важливим є її реальне визначення та повне виконання. В основу мають бути покладені обєктивні оцінки прогнозних макроекономічних показників. Тому при розробці місцевих бюджетів слід врахувати таке : Річні проекти мають складатися на основі існуючої податкової бази; Важлива умова стабільності податкових надходжень – мораторій на податкове законодавство впродовж 2-3 років; Поступове впровадження нових податкових змін, особливо тих, що стосуються значного скорочення надходжень до бюджету; Поступове скорочення податкових пільг з переходом до диференційованої сплати податків у відповідних галузях; Проста і доступна система оподаткування, контроль за дотриманням сплати податку. Потребує об’єктивного визначення частка податкових надходжень від фізичних осіб, її базою повинні стати реальні доходи населення. До складу витрат, що враховуються при розрахунку прибуткового податку слід включати величину платних послуг на охорону здоров’я, освіту, сплату комунальних послуг. Альтернативним джерелом надходження доходів бюджету за рахунок надходжень від фізичних осіб може стати підвищення непрямих податків на споживання предметів розкоші. Однією із проблем міжбюджетних відносин є поєднання забезпечуваних урядом суспільних благ із політичними юрисдикціями. Якщо розмір політичних юрисдикцій збільшується, збільшується і кількість бажаючих отримати суспільні блага, а це, в свою чергу, призводить до зменшення на душу населення вартості на одиницю блага забезпечуваного урядом. Внутрішня міграція в державі дозволяє носіям подібних уподобань збиратися разом із метою одержання забезпечуваних урядом благ та поділом видатків на такі блага. Це дозволяє зменшити політичні зовнішні ефекти в межах таких територій. Виникнення між територіальних зовнішніх ефектів пов’язане із непідходящими розмірами політичних юрисдикцій. Для консолідації уряду або трансфертних платежів використовуються фінансові надлишки окремих політичних юрисдикцій, що послаблює між територіальні зовнішні ефекти. Також, можна відмітити, що місцеві податки і збори є більш еластичні ніж загальнодержавні податки і збори, тому що індивідууми можуть легко уникати місцевих податків і зборів, змінюючи місце проживання або сфери розташування їх економічної діяльності, таким чином впливаючи на виникнення зовнішніх ефектів. Список джерел та літератури. Конституція України.–К.: “Вікар”.–1996. Бюджетний кодекс // Відомості Верховної Ради -2001. - №37-38. Закон України "Про Державний бюджет на 1999 рік". // Фінанси України -1999. - №3-ст17 Закон України "Про Державний бюджет на 2000 рік". // Відомості Верховної Ради 2000 -1999. - №14-16 –ст.17 Закон України "Про Державний бюджет на 2001 рік". // Відомості Верховної Ради 2001 -2000. - №14-16 –ст.17 Закон України "Про Державний бюджет на 2002рік". // Відомості Верховної Ради 2002 -2001. - №14-16 –ст.17 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відомості Верховної Ради – 1997. - №24 - ст.170. Закон України " Про плату заземлю " Відомості Верховної Ради - 1996. -№1 -ст.210 Закон України " Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів " Відомості Верховної Ради - 1997. - №20 -ст.116. Закон України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" Відомості Верховної Ради - 1998. - №6- ст.97. Закон України " Про внесення змін та доповеннь до Закону України " Про систему оподаткування " Відомості Верховної Ради - 1997. - №3 - ст.83. Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення наповнення Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни" № 187 від 28.02.97. Указ Президента України "Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки" № 1166/97 від 18.10.97. Указ Президента України " Про фіксований сільськогосподарський податок " . Урядовий курєр - 1998. - №36 - ст.9 Указ Президента України " Про Державну програму приватизації на 1999 рік " Урядовий курєр - 1998. - №49 - ст.11. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" // Відомості Верховної Ради України - 1993. - № ЗО - с. 336. Постанова Кабінету Міністрів України " Про надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг " Збірник постанов Кабінету Міністрів України - 1995 . Наказ Міністерства фінансів У країн й, ФДМУ, ДПАУ "Про затвердження Порядку перерахування у 1997 році до місцевих бюджетів коштів, одержаних від приватизації об'єктів комунальної власності" № 54/1339/434 від 27.11.97. Постанова Верховної Ради України "Про основні напрямки бюджетної політики на 1998 рік (Бюджетна резолюція)" № 420/97-ВР від 03.07.97. Регламент Верховної Ради України від 27.07.94 //Відомості Верховної Ради , 1994, N 35 - с.338. (із змінами внесеними згідно із Наказами Міністерства фінанасів України N 11 від 15.01.98 ; N 51 від 09.03.98 ; N 80 від 02.04.98 ). Постанова Кабінету Міністрів України " Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин " . Збірник постанов Кабінету Міністрів України - 1997. Аптекарь В., Краснова Ю. Про формування місцевих бюджетів // Економіка України - 1994. - №4 - с.42-47. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1997. - 383с. Воронова Л.К. Фінансове право - Х.:Консум,1998. - 137 с. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. - К.: Основи, 1993. - 383 с. ЗІ.Пацурівський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави : проблеми методології - Ч. : ЧДУД997.-196. Фінанси / Під ред. Радіонової. - М.:Фінанси і статистика, 1993. - 400 с Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник. / Під ред. Суторміної В.М., ФедосоваВ.М. - К.:ЛибідьЛ993. - 247 с. Фінансове право: навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. - К.:Вентурі,1995. - 272 с. Германчук П.К. Бюджет і бюджетна політика у 1997 році. // Фінанси України. - 1997. - № 5 - с.5. 3аруба О.Д. Формування місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин. //Фінанси України. - 1996. - № 11 - с.16. Кириленко О.П. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів // Фінанси України. - 1996. - № 9 - с.35. PAGE PAGE 27

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020