Реферат на тему:
Визначення потреби в оборотних коштах
План
1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах
2. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів
Література
1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах
Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів.
Ця потреба є одним з об’єктів фінансового планування і відображення в
обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну
складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям
підприємства зі створення й реалізації продукції.
Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових HYPERLINK
“http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyEwDxr3aMcBptIava8OarepXv7rz8
BdWhP-FknGHuSZGXHe9Ol6v25wjsddk08HwTIk6crVjXcKiuJNZ3m-xbhP052PqzT6qvAoCB
pqyygzp9Z4XiaPl4*6kd1YUhwX*I0kxlCg0oFURwSuImWJUpf63UUmmXcYj3QycPTJi9cmHl
8FxtPew4r4fQcEv*EViaigY0Sm3MXUIljxBcPjRolSnTvwmuBUNJiuiorvDuIHkRvx4lb1Zc
NDnUzLQ8x2DxhaU7inKjDcyYhoV2jME6gXeKGHWaloF0wcE0Qkwb37WaUkuPsx9PwkS8YO7B
U125UsO6XzN9BvGI4crI39xRRRZ*NBOoWe64zFS-RGn-Rt*PgqXmJVzHcd2-0R3ZWXcGwd6Y
eNHxKZ14ejMunhe1tBFZrZJG1MWGdjOX95S2LuGjiT-Ni5*sI0gBxdi8c*s689llr9MaO8dj
XiZUAwVhHND7sv1XNIs7yOvjyMFTvB41SCvZLE8koJCqxokwyc0xVvkb6U” \t “_blank”
ресурс ів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств,
соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.
У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних
коштах: прямий і економічний.
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і
нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які
пов’язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації
продукції.
Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат
на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й
пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для
успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.
Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які
впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах
виробничої сфери до них належать:
* умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями:
кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій,
кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за
матеріальні цінності;
* організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу,
характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура
випущеної продукції;
* умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх
віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми
розрахунків за відвантажену продукцію.
За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів
запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі
отримувати прибуток з мінімальними витратами.
У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й
виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку,
виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища
в господарській діяльності.
Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів
сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для
використання оборотних коштів не за призначенням.
Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.
По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує
безперервність і безперебійність процесу виробництва.
По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно
використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.
По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів
залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та
рівня рентабельності.
По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню
режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.
Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм
відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період – рік (як
правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:
1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.
Норма оборотних коштів – це відносний показник, який обчислюється в
днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів
розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої
номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить
(вартісне) не менше 70^-80% загальних витрат за статтею в цілому.
2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи
із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на
підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується
розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що,
як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях
промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з
найменшим обсягом виробництва.
Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми
витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової
продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість
товарної продукції.
3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому
вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні
на відповідну норму запасу в днях.
4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних
коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за
окремими статтями.
5. Заключний етап нормування – визначення норм та нормативів за окремими
статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де
використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.
Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в
днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються
умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.
Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи
оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і
Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 “Про нормативи
запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і
організацій та джерела їх покриття” Міністерством економіки разом з
Міністерством фінансів установлено Типовий порядок визначення норм
запасів товарно-матеріальних цінностей.
2. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів
Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення
безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі
виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й
покупні напівфабрикати.
Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули:
H = ON,
де Н – норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів (тис. грн.);
О – одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.);
N – норма оборотних коштів (днів).
Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів
визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового
року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за
номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних
напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі
планового року на 90.
Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; час для
прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів;
технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний
(страховий) запас.
Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу
в дорозі від постачальника До споживача та часом поштового пробігу
розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки
банками за місцем знаходження постачальника і споживача.
Приклад 1.
Час руху вантажу від постачальника до споживача становить 20 днів.
Поштовий пробіг документів – 12 днів. Обробка документів у постачальника
і в банківських установах – 4 дні. За цих умов транспортний запас
дорівнює чотирьом дням (20-12-4).
За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних
видів матеріальних цінностей розраховується як середньозважена величина.
Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття
розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі),
транспортний запас не встановлюється.
Підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, сортування,
складування матеріалів.
Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння
лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони
не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу
визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і
тривалістю підготовчих операцій.
Поточний запас – норма оборотних коштів у частині поточного запасу
залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності
їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу
споживача, то меншим буде поточний запас.
У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний
запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал
поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або
виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.
У разі, коли за розробки норм оборотних коштів у частині поточного
запасу щодо окремих видів матеріалів відсутні планово-календарні строки
поставок, середній інтервал між поставками визначається на підставі
даних про фактичне надходження матеріалів. Для цього кількість днів у
році (360) слід розділити на загальну кількість поставок даного виду
матеріалів за звітний рік. У розрахунках середнього інтервалу не
враховуються дрібні партії та надміру великі надходження.
Поставки від кількох постачальників можуть суттєво різнитися за обсягом
і за величиною інтервалів між окремими партіями, що залежить від різних
причин – особливостей транспортування, періодичності випуску тих чи тих
матеріальних цінностей постачальниками, умов конкретних договорів на
постачання тощо. У такому разі середній інтервал між поставками
розраховується як середньозважена величина. Для її визначення обсяг
кожної поставки сировини й матеріалів множать на інтервал у днях до
наступної поставки і суму одержаних добутків ділять на загальний обсяг
поставки, узятий для розрахунків середньозваженого інтервалу.
Приклад 2.
Розрахунок інтервалу між поставками методом середньозваженої величини
(табл. 6.2).
У розрахунок береться 4880(5840 – 960). Середньозважений інтервал 22 дні
(109320 : 4880).
Норма оборотних коштів на поточний запас визначається як 50 % від
середньозваженого інтервалу, або 11 днів.
¨-
розі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що
допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних
коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50 %
поточного запасу.
Для матеріалів, що надходять зі складів постачальницьких і збутових
організацій з доставкою автотранспортом, страхового запасу здебільшого
не передбачається.
В окремих випадках, пов’язаних із підвищеним ризиком несвоєчасного
надходження матеріалів, норму оборотних коштів у частині страхового
запасу щодо окремих видів матеріалів можна збільшити понад 50 % норми
оборотних коштів на поточний запас.
На підставі норм оборотних коштів, обчислених за складовими елементами,
визначається норматив для окремих видів, груп і в цілому щодо сировини,
основних матеріалів і покупних напівфабрикатів. На підприємствах
загальна потреба в оборотних коштах визначається з допомогою такого
розрахунку (табл. 6.3).
Приклад 3.
Сума оборотних коштів щодо сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів дорівнює 944,5 тис. грн., а середня норма оборотних
коштів становить 22,3 дні (944,5 : 42,4).
До виробничих запасів входять також допоміжні матеріали, паливо, тара,
запасні частини й малоцінні швидкозношувані предмети, які беруть участь
у створенні нової вартості і теж потребують визначення оптимальної
потреби в них.
Норматив оборотних коштів щодо допоміжних матеріалів розраховується
множенням норми на величину одноденного їх витрачання за кошторисом
витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів
розраховуються в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.
Норматив оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива
(крім газу), що використовується як для технологічних цілей, так і для
господарських потреб виробництва. Величина нормативу оборотних коштів на
цю статтю визначається за методом, аналогічним методу розрахунку
нормативу оборотних коштів на основні матеріали.
Розраховуючи одноденне витрачання за статтею “Паливо”, із кошторису
витрат на виробництво необхідно виключити вартість газового палива і
додати витрати палива у непромислових господарствах, якщо ці витрати не
були враховані в кошторисі витрат на основне виробництво.
Норматив оборотних коштів щодо тари визначається множенням норми,
вираженої в гривнях, на обсяг товарної продукції в оптових цінах
підприємства в плановому році.
Норматив розраховується для різних видів тари: покупна, власного
виробництва і разова тара, яка надходить з матеріалами і не підлягає
поверненню постачальникам; яка підлягає поверненню; тарні матеріали, які
враховуються за статтею “Тара”.
Норма оборотних коштів на тару визначається в гривнях на 1000 грн.
товарної продукції (діленням потреби в оборотних коштах на тару в
плановому році на товарну продукцію в цінах реалізації).
Приклад 4.
Потребу в оборотних коштах на тару розраховано в сумі 50 тис. грн., а
товарна продукція в цінах підприємства за планом IV кварталу, що для
нього обчислювалась потреба в оборотних коштах, становила 14000 тис.
грн. Відтак норма оборотних коштів на тару дорівнюватиме 2 грн. 80 коп.
на 1000 грн. товарної продукції (50 тис. грн.: 14000 тис. грн.).
Норматив на запасні частини для ремонтів машин, устаткування і
транспортних засобів визначається з урахуванням їхньої вартості за
початковою оцінкою і норми оборотних коштів.
На тих підприємствах, де вкладення оборотних коштів у запасні частини
незначні, а прямий підрахунок перехідних залишків їх утруднений,
норматив оборотних коштів на запасні частини може бути розрахований
укрупненим методом (виходячи із даних про залишки запасних частин для
ремонтів і вартості діючого виробничого, силового обладнання і
транспортних засобів). Для цього необхідно визначити середньорічні
залишки запасних частин за виключенням зайвих, непотрібних, віднесених
до недіючого обладнання за звітний рік. Далі розраховують середню
вартість діючого виробничого, силового обладнання і транспортних
засобів, виходячи із даних про їхню вартість на початок і кінець
звітного року. Потім визначають вартість запасних частин на 1000 гривень
діючого обладнання діленням вартості середньорічних фактичних залишків
запасних частин на середню вартість виробничого, силового обладнання і
транспортних засобів.
Розрахована норма оборотних коштів береться за основу розрахунку
нормативу оборотних коштів на запасні частини на плановий рік. Ця норма
може коригуватися з урахуванням продовження строків міжремонтних
періодів у запланованому році.
Норматив оборотних коштів на запасні частини в планованому році
визначається множенням середньорічної вартості виробничого, силового
обладнання і транспортних засобів, передбачених планом, на скориговану
норму оборотних коштів на запасні частини.
Норматив для малоцінних та швидкозношуваних предметів залежить від
складу цієї статті. Малоцінні та швидкозношувані предмети служать, як
правило, менше одного року і, беручи участь у процесі виробництва, не є
предметами праці. Свою вартість на вартість готової продукції вони
переносять не повністю, а частинами.
Норматив оборотних коштів для малоцінних і швидкозношуваних предметів
визначається окремо для кожної групи незалежно від характеру їх
використання у виробництві: малоцінний і швидкозношуваний господарський
інвентар; спеціальний одяг і спеціальне взуття; спеціальний інструмент і
спеціальні пристосування; змінне обладнання; виробнича тара.
Потреба в оборотних коштах для кожної групи розраховується для створення
запасів на складі та в експлуатації. У зв’язку з тим, що вартість
малоцінних і швидкозношуваних предметів, які знаходяться в експлуатації,
відображається в обліку за мінусом зносу, то, визначаючи норматив,
беруть у рахунок 50 % їхньої повної вартості. Решта вартості списується
на собівартість продукції під час передачі зі складу в експлуатацію. Для
визначення нормативу оборотних коштів на складі малоцінні та
швидкозношувані предмети враховуються за їхньою повною вартістю.
Література:
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.
Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.
Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.
Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.
Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.
Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.
Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.
Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.
Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.
Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.
Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.
Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.
Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.
Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.
Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.
Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.
Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.
Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.
Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
