.

Валютні курси. Котирування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4266
Скачать документ

Реферат

На тему:

Валютні курси. Котирування.

Оскільки валютний курс – це відносна вартість (національна вартість
іноземної валюти), то економісти, передбачаючи і пояснюючи його зміни,
повинні брати до уваги як національну економіку, так і економіку інших
країн. Ієна, наприклад, може зростати щодо долара США, оскільки в США
були знижені процентні ставки, хоча в самій Японії нічого не змінилося.
Поведінка валютних курсів більше схожа на поведінку цін на ринках
фінансових коштів, а не на поведінку цін на ринках товарів і послуг.
Ціна валюти, характеризується нестабільністю, як і курси акцій та інших
цінних паперів. Це означає, що сьогоднішній валютний курс розрахований
на можливі завтрашні зміни. Ось чому так важко передбачити валютний
курс. Валютний курс однаковою мірою змінюється залежно від того, що люди
думають про поточну та можливу ситуацію і що вони роблять у конкретній
ситуації.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в
грошових одиницях іншої країни, при угоді купівлі-продажу. Така ціна
може встановлюватися виходячи із співвідношення попиту і пропозиції на
певну валюту в умовах вільного ринку або ж бути суворо регламентованою
рішенням уряду чи його головним фінансово-кредитним органом, як правило,
центральним (національним) банком. Вартість валют визначається в
основному через взаємодію сил вільного ринку при певному впливі керівних
фінансово-кредитних органів, з метою уникнення надмірного завищення або
заниження валютного курсу. Таку форму формування курсів іноді називають
“брудним плаванням”.

Встановлення курсу іноземних валют у національній називається
котируванням валют. У практиці банків різних країн застосовуються два
види котирування: пряме і зворотне. При прямому котируванні певна
фіксована кількість іноземної валюти виражається у національних грошових
одиницях.

Рідше застосовується зворотне котирування. Його основою є тверда сума
національної валюти. Зворотне котирування – це величина, зворотна
прямому котируванню. Вона поширена в основному в Англії. Це пояснюється
тим, що до 1971 р. в грошово-кредитній сфері Англії була відсутня
десятинна система, тому зворотне котирування було легше використати на
практиці, її зберегли і після введення десятинної системи. Котирування
виглядає таким чином: 1 ф.с. дорівнює 1,8260 дол. США. У внутрішньому
обороті США зворотне котирування використовується частково. Банки, що
здійснюють валютні операції, продають і купують валюту за різними
курсами. Курс, за яким банки продають іноземну валюту (платіжні
документи в іноземній валюті), називається курсом продавця, а за яким
купують – курсом покупця. Різниця між ними становить прибуток
банківської установи з валютних операцій.

За видами платіжних документів розрізняють валютний курс телеграфного
переказу, поштового переказу, валютний курс векселів, чеків, банкнот.
Раніше, коли основним платіжним документом у міжнародних розрахунках
виступав переказний вексель (тратта), валютний курс називався вексельним
і являв собою ціну переказного векселя в іноземній валюті, що виражена у
національній валюті будь-якої країни. Нині практично всі валютні
розрахунки проводяться через банки, шляхом телеграфного переказу.

Валютні курси розрізнюються і залежно від того, здійснюється купівля чи
продаж валюти.

1. Банк купує валюту за курсом покупця. Наприклад, курс 72,5305
швейцарського франка за 100 голландських гульденів означає, що банк
бажає купити 100 гульденів, запропонувавши 72,5305 швейцарських франків.
Таким чином, за одиницю іноземної валюти пропонується певна кількість
національної валюти, величина якої постійно змінюється.

2. Банк продає валюту за курсом продавця. Наприклад, курс продавця
72,5505 швейцарського франка за 100 гульденів означає, що банк бажає
продати 100 голландських гульденів за 72,5505 швейцарських франків.

Точно встановленої величини цієї різниці, що іменується маржею, немає.
Для кожної конкретної валютної операції вона залежить від часу і місця
її здійснення. В останні роки різниця між курсами покупця і продавця з
основних валют скоротилася. Витрати, пов’язані із здійсненням валютних
операцій, знизилися за рахунок впровадження комп’ютерної техніки і
значного зростання оборотів цієї торгівлі.

3. Для визначення середнього арифметичного між курсами покупця і
продавця використовують середній курс, призначений для економічних
співставлень за тривалі проміжки часу. Такого курсу насправді не існує,
однак його величина щодня повідомляється у засобах масової інформації.

4. Значного поширення при поведінці валютних операцій отримали
крос-курси, що являють собою котирування двох іноземних валют, при цьому
жодна з них не є національною валютою учасника операції, що встановлює
курс. Крос-курси – це співвідношення між двома валютами, яке витікає з
їх курсу щодо курсу третьої валюти. Так, якщо Лондонський банк здійснює
купівлю або продаж марок ФРН за долари США, то очевидно, що він
використовує крос-курси.

У будь-який момент крос-курс можна легко отримати шляхом розрахунку
курсів іноземних валют до національної.

При операціях на світовому ринку часто використовуються крос-курси з
доларом США, оскільки долар є не тільки основною резервною валютою, але
й валютою угод в більшості валютних операцій. Наприклад, для покупця
французьких франків за марки ФРН легше спочатку придбати французькі
франки за долари, а потім купити долари за марки ФРН, ніж намагатися
знайти відповідну котировку франка і марки. Цілком зрозуміло, що існують
банки, які встановлюють курси французького франка до німецької марки
(або навпаки) у Парижі або Франкфурті. Але в умовах обмеженого ринку за
такі спеціальні послуги банки включають у свою котировку велику маржу.

Звичайно, якщо покупець французьких франків може здійснити за німецькі
марки купівлю без посередництва долара США і ця операція не спричинить
додаткових витрат, було б недоцільно відмовлятися від неї. Йому не
тільки вдасться зекономити завдяки тому, що він здійснить одну операцію
замість двох, але й уникнути можливого ризику, оскільки практично
неможливо синхронізувати дві конверсійні операції з різними партнерами.
Крім того, існує небезпека, що курси зміняться до моменту укладання
угоди, і для одного з партнерів вартість угоди може виявитися досить
високою, а для продавця виникає необхідність проведення трьох, чотирьох
операцій.

Валютний арбітраж

Курси однієї і тієї ж валюти на ринках різних країн розрізнюються, але
не дуже, оскільки відбувається їх постійне вирівнювання на основі
валютного арбітражу.

Валютний арбітраж- це операція з метою вилучення прибутку за рахунок
різниці, що існує в даний момент у курсах однієї і тієї ж валюти на
різних валютних ринках. Розрізняють простий і складний валютний
арбітраж. При простому валютному арбітражі арбітражер використовує
різницю, що зафіксована на валютних ринках двох країн. Наприклад, якщо
курс долара США в Нью-Йорку складає 140,5 японської ієни, а в Парижі –
140,75 ієни, то японському арбітражеру вигідно купити 1 млн. дол. в
Нью-Йорку за 140,5 млн. ієн і одночасно продати його в Парижі за 140,75
млн. ієн. Отриманий прибуток становитиме 25 тис. ієн. При складному
валютному арбітражі операції проводяться одночасно з декількома валютами
на різних її ринках.

Здійснення валютного арбітражу передбачає наявність у арбітражера
розвиненої системи комунікацій з усіма міжнародними фінансовими
центрами, складної обчислювальної техніки, що дає можливість оперативно
розраховувати очікувані результати найбільш складних операцій, а також
великих валютних фондів.

Валютний арбітраж сприяє вирівнюванню курсів валют на окремих
національних ринках. При сучасному рівні розвитку фінансових
комунікаційних систем відмінності між курсами валют не перевищують сотих
процента.

Невеликий процент прибутку з окремої арбітражної операції компенсується
великими розмірами таких операцій і високою швидкістю обороту капіталу.

Залежно від валютних операцій розрізняють такі види курсів:

* при готівкових (касових) операціях – курс “спот”;

* при строкових операціях – курс “форвард”.

Курс, що використовується в касових угодах, називається касовим курсом.
Курс “спот” – це поточний валютний курс для врегулювання угоди в два
бізнес-дні (на противагу форвардному курсу). Інформація про його
котирування з’являється на банківських екранах і в пресі.

Курс “форвард” – це курс, за яким контракт на іноземну валюту
здійснюється сьогодні для остаточного врегулювання в певний день у
майбутньому. Форвардний курс відрізняється від курсу “спот” на величину
премії або знижки (дисконту) залежно від того, як оцінюються перспективи
динаміки валютних курсів.

До початку 70-х років офіційною основою для визначення валютних курсів
був фіксований золотий вміст валют. Нині валютний (золотий) паритет – це
співвідношення грошових одиниць за їх металевим вмістом – втратив
реальне економічне значення. На зміну фіксованим валютним курсам у
міжнародній валютно-фінансовій системі прийшли “плаваючі” валютні курси,
які можуть здійснювати значні коливання під впливом зміни попиту і
пропозиції на валютних ринках.

Котирування.

Різні контракти мають різні угоди про ціни. Розглянемо декілька
прикладів.

* Облігаційні контракти

До них належать американські казначейські папери і надійні цінні папери,
гарантія яких надається за допомогою купона і які оцінюються так само,
як і на ринку торгових угод із сплатою готівкою, -у вигляді процентів
від номінальної ціни. Кожний процентний пункт поділяється на 32 частини,
або очка. 1/32 частина – це мінімальний рух ціни, або відмітка. Ціна
95,25 означає не 95 1/4%, а 95 25/32%. Якщо ж ціна падає з 95,05 до
94,30 (візьмемо для прикладу “довгий” надійний цінний папір), це
означає, що втрата готівки на контракт складає: 95 5/32-94 30/32 = 7/32.

Вартість відмітки = 50 000 ф. ст./ 3200 = 15,625 ф. ст.; 7 відміток *
15,625 ф. ст. = 109,38 ф. ст. Однак японські або німецькі урядові
облігаційні контракти оцінюються в 1/100 частинах;

* Короткострокові контракти за нормами процента

Ці контракти оцінюються по-різному, залежно від ринку торгових операцій
зі сплатою готівкою. Внаслідок того, що задіяні (короткострокові) цінні
папери ринку торгових операцій зі сплатою у готівці випускаються в обіг
нижче номінальної ціни, що відображає норму процента, яку необхідно
досягти, ціни приводяться за умовами відповідної норми, наприклад 7,50.
Це означає, що ціна цінного паперу встановлюється нижче номінальної
ціни, яка буде забезпечувати щорічний процентний прибуток 7,5%. Якщо ж
ціни на цінні папери з фіксованим прибутком змінюються в протилежному
напрямі щодо процентних прибутків, а квота змінюється з 7,50 до 7,52, то
ціна фактично знижується. Однак котирування на облігаційних ринках
встановлюється за умовами ціни облігації так, що коли квота змінюється з
95,30 до 96,02, то ціна підвищується. З метою підтримки стабільності
Міжнародний валютний ринок, на якому здійснюється торгівля контрактами
основного грошового ринку, ухвалив рішення визначати “короткі” контракти
за нормами процента у вигляді процентів від номінальної ціни. Така ціна
завжди рівна 100 мінус щорічний процентний прибуток.

На відміну від “довгих” контрактів з норм процента знак після
десятичного знака є десятичним з розміром відмітки 1/100. Таким чином,
на ринку строкових угод з тримісячними казначейськими векселями ціна
91,25 дійсно означає 91 1/4%, а зміна ціни з 91,25 до 91,30 буде
означати зміну суми готівки:

1 000 000 дол. х 91,30 – 91,25% + 4 = 125 дол. США.

Цим пояснюється той факт, що на ринках строкових угод знижується
номінальна ціна короткострокових норм процента нижче за 9%, в той час як
ціни на строкові угоди з короткострокових норм процента становлять,
скажімо, 91,05.

* Фондові арбітражні операції (спред)

Хоча торговцям на ринках строкових операцій не доводиться оголошувати
двосторонні ціни, завжди є краща пропозиція і краща ціна, які
знаходяться, як правило, набагато ближче одна до одної, ніж на інших
ринках (виключення складає ринок валютних строкових операцій). Фактично,
за винятком випадків, коли на ринках спокійні обставини, фондова
арбітражна операція, як правило, складає одну відмітку, іншими словами,
мінімально можливу фондову арбітражну операцію. Це призводить до
значного здешевлення входження в ринок і виходу з нього, купівлі і
продажу в швидкій послідовності, що стимулює надзвичайно високий оборот
і ліквідність ринків строкових операцій загалом.

* Щоденні цінові обмеження

Певні контракти на деяких біржах підлягають обмеженню (що встановлюється
біржею) в обсязі, в якому ціна може змінитися навіть за один день.
Наприклад, казначейський облігаційний контракт у Чиказькій торговій
палаті не може змінитися більше, ніж на три повних процентних пункти
(втрата прибутку становить 3000 дол. США на контракт). Якщо ціна порушує
обмеження, то ринок за цим контрактом припиняє функціонування і не
відкривається до наступного дня. Це здійснюється з метою підтримки
цілісності угоди, що укладається, а також системи різниць. Обмеження, в
цілому, змінюються відповідно до правил, що визначаються біржею.

* Укладання угод і вимоги різниці (маржі)

Всі операції з строкових угод укладаються на щоденній основі за
допомогою механізму різниці (залишкового механізму). Кожний член біржі
строкових угод, що бере участь в операції з строкових угод, повинен
внести (депонувати) на біржу суму, відому як початкова різниця
(залишок). Вимоги щодо різниці відрізняються залежно від біржі.
Наприклад, на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф’ючерсів вимоги
щодо різниці змінюються від 500 дол. США (0,05%) для євродоларового
контракту на 1 млн. дол. США до 2000 дол. США (2%) для казначейського
облігаційного контракту на 100 000 дол. США, і 2500 ф. ст. (біля 5%) для
контракту ФТФБ – 100 (вартістю близько 50 000 ф. ст. на рівні 200 000
станом на квітень 1989 p.). Сума підраховується таким чином, що при
встановлених обмеженнях на зміну ціни у будь-якій з укладених угод дня
(або аналогічні максимальні зміни, де відсутні обмеження), торговець не
може втратити набагато більше депонованої суми (при наявності такої).

Після закінчення щоденної торгівлі кожна позиція відмічається біржею на
ринку, вона оцінюється за курсом на момент закриття біржі, а прибуток
або втрата на даний день заносяться на рахунок з різницею (маржею).
Особи, які заробили гроші, можуть зняти надлишок, але на початок
наступного дня торговці, що втратили гроші, повинні вкласти (депонувати)
свіжі фонди (відомі під назвою “змінна різниця”), щоб повернути свою
різницю на встановлений рівень. Якщо вони цього не зроблять, то біржа
закриє їх позицію з рівної і протилежної операцій і стягуватиме різницю.
Однак це відбувається рідко, а в Чиказькій торговій палаті з 1925 p.,
коли була введена система різниць, не було випадку, щоб торговці не
виконали своїх зобов’язань.

Список використаної літератури.

1. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа.- М.:
Финансы и статистика, 1981.- 210 с.

2. Баскакова М. А. Толковый юридический словарь бизнесмена
(русско-английский, английско-русский).-6-е изд., перераб. и доп.- М.:
Финансы и статистика, 1994.- 640 с.

3. Биржевая деятельность. Учебник/Под ред. проф. А. Г. Грязновой, проф.
Р. В. Корнеевой, проф. В. А. Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995.-
240 с.

4. Биржи в СССР: первый год работы.- М., 1991.- 240 с.

5. Бланк И. А. Торгово-посредническое предпринимательство. Экономические
основы биржевой торговли.- К., 1992.- 230 с.

6. Бородулин В. Рынки ценных бумаг США.- М.: Московская центральная
фондовая биржа, 1992.- 320 с.

7. Брокер и дилер – биржевые дельцы. Руководство по биржевой
деятельности.- Частное право, 1991.- 92 с.

8. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки.- М.: Тривола,
1995.- 240с.

9. Быков А.В. и др. Биржевая торговля. Что это такое? – Красноярск:
1991.- 463с.

10. Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Организация и техника биржевой
торговли / ВЗФЭИ. – М.: Экономическое образование, 1995.- 324 с.

11. Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Товарные биржи. – М.: Высшая школа,
1991.-112с.

12. Герчикова И. Н. Маркетинг и международное коммерческое дело.- М.:
Внешторгиздат, 1990.- 263 с.

13. ГолубовичА. Д., Миримская О. М. Биржевая торговля и инвестирование в
США.- М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 1991.-184 с.

14. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с
ценными бумагами. – К.: Текст, 1992.- 94 с.

15. Гудков Ф. В. Инвестиции и ценные бумаги. Руководство по работе с
долговыми обязательствами.- М.: ИНФРА-М, 1996.- 160 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020