.

Валютна інтервенція як інструмент державного регулювання обмінного курсу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
301 3810
Скачать документ

Реферат на тему:

Валютна інтервенція як інструмент державного регулювання обмінного курсу

Соціально-економічний розвиток країни багато в чому визначається
ефективністю використання ринкових і державних важелів управління.
Співвідношення між ними визначається рівнем зрілості економічних і
політичних відносин. У країнах з незрілою ринковою економікою, до яких
належить і Україна, перевага надається державним важелям, які дозволяють
більш жорстко регулювати економічні процеси і запобігають появі кризових
явищ. При цьому в різних сферах економіки держава використовує тільки ті
інструменти, які мають адекватний вплив та найвищу ефективність від
їхнього застосування.

У системі державного регулювання валютного курсу найбільш ефективним
інструментом виступає інтервенція, тобто втручання центрального банку в
операції на валютному ринку з метою впливу на процес курсоутворення
національної валюти. При цьому, якщо в країні відбувається економічне
зростання, валютна інтервенція виконує головну роль у забезпеченні
стабільності та керованості валютного курсу. Оскільки Україна перебуває
на стадії швидкого економічного розвитку, роль валютних інтервенцій у
реалізації курсової та грошово-кредитної політики суттєво посилюється.
Таким чином, аналіз інтервенційної політики центрального банку набуває
особливої актуальності.

Мета даної статті полягає в дослідженні впливу валютних інтервенцій
Національного банку України на стабільність обмінного курсу гривні та на
темпи інфляції в державі.

Узагальнення досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців показує, що у
визначенні сутності поняття „валютна інтервенція” практично не існує
розбіжностей. Валютна інтервенція розглядається як операція органів
монетарної влади по впливу на обмінний курс валюти [1, c. 486].
Зазвичай, інтервенції здійснюються у формі купівлі або продажу іноземної
валюти центральним банком або фондом стабілізації валюти у внутрішніх
угодах з комерційними банками.

Валютну інтервенцію як інструмент державної валютної політики почали
використовувати ще в ХІХ ст.: наприклад, Держбанк Росії,
Австро-Угорський банк, застосовували її для підтримки курсу національних
валют. Широкого застосування валютна інтервенція набула після відміни
золотого монометалізму. В умовах світової економічної кризи у 1929–1933
рр. центральні банки використовували валютну інтервенцію з метою
зниження курсу своєї валюти для сприяння валютному демпінгу.

Матеріальною базою для валютної інтервенції слугували спеціально
створені у 30-х роках минулого століття у США, Великобританії, Франції,
Італії, Канаді та інших країнах державні валютні стабілізаційні фонди –
у золоті, іноземній та національній валютах, що використовувалися з
метою регулювання валютного курсу [2, с. 183]. Оскільки валютні
інтервенції проводив центральний банк, такі фонди створювалися при ньому
і з часом отримали назву валютних резервів.

При функціонуванні Бреттонвудської валютної системи інтервенції
систематично здійснювалися з метою підтримки фіксованих валютних курсів.
Оскільки основною валютою інтервенцій був американський долар, тим самим
США покладали на інші країни турботу з підтримки його курсу. З переходом
до плаваючих курсів в Ямайській валютній системі, у межах якої дотепер
здійснюється світова торгівля та міжнародні розрахунки, рух капіталів,
збережено три принципи, якими повинні керуватися країни:

– заборона на маніпулювання валютним курсом з метою вирівнювання
платіжних балансів країн;

– зобов’язання зі здійснення у випадку необхідності валютних інтервенцій
для припинення безпорядку на фінансових ринках, які можуть викликатися
короткотерміновими коливаннями курсу однієї з валют;

– кожна країна повинна враховувати при здійсненні інтервенцій інтереси
своїх партнерів, і особливо тих, в чиїй валюті проводиться інтервенція.

Зазначимо, що валютна інтервенція не завжди відіграє вирішальну роль у
забезпеченні керованості валютного курсу. Це відбувається тільки при
макроекономічній стабілізації та економічному розвитку, коли в країні
економічна криза, фінансова розбалансованість тощо цього інструменту
виявляється недостатньою для забезпечення стабільності обмінного курсу
національної валюти. Широке його застосування в таких умовах може
призвести до повної втрати валютних резервів держави і не дати бажаних
наслідків. Тому за умови кризового стану економіки політика валютної
інтервенції повинна застосовуватися надто виважено і в комплексі з
іншими заходами регулювання попиту і пропозиції на валютному ринку,
такими як: фінансово-бюджетна політика, квотування та ліцензування,
кредитно-емісійна політика, нормування використання валютної виручки,
регулювання цін тощо.

Проте і в умовах економічної кризи, коли роль інтервенційної політики
перестає бути ключовою в комплексі регулятивних заходів держави,
значення її зовсім не втрачається. Жоден з інших регулятивних
інструментів не може забезпечити достатньої рівноваги на грошовому
ринку, якщо не буде доповнений і підтриманий дієвими інтервенційними
заходами. Тому навіть в умовах жорсткої фінансової кризи в країнах з
трансформаційною економікою (Болгарія, Польща, Угорщина, Чехія, країни
Балтії та СНД) в 1991–1998 рр. політика валютної інтервенції залишалася
одним із найбільш надійних і дієвих інструментів в арсеналі центральних
банків цих країн при проведенні стабілізаційної монетарної політики.

Ефективність політики валютної інтервенції залежить не тільки від
виваженості технології її проведення, а й від багатьох інших обставин, у
т. ч. від обсягу та структури золотовалютних резервів, наявних у
розпорядженні держави. Якщо держава має у своєму розпорядженні значні
обсяги міжнародних резервів, вона зможе інтервенційними заходами
локалізувати дію будь-яких чинників, що спричинюють порушення рівноваги
на валютному ринку, і втримати курс валюти на потрібному рівні. Тому всі
країни світу ведуть наполегливу боротьбу за накопичення золотовалютних
резервів – навіть в умовах, коли стан економіки не сприяє цьому. Аналіз
даних таблиці 1 засвідчує про загальносвітову тенденцію нарощування
обсягів міжнародних резервів, що говорить про виняткову важливість
валютних інтервенцій як інструмента регулювання обмінного курсу.

При чому зростання валютних резервів у країнах, що розвиваються,
відбувається переважно за рахунок Азії. У країнах – експортерах нафти,
темпи збільшення валютних резервів набагато нижчі, ніж у не експортерах
і це говорить про те, що в основі зростання валютних резервів лежать не
структурні фактори типу зростання світових цін на ринках первинних
ресурсів, а монетарні, що викликає небезпеку в провокуванні темпів
світової інфляції.

Таблиця 1

Абсолютний приріст міжнародних валютних резервів у регіонах за групами
країн (млрд дол США)

1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006
р.

Країни, що розвиваються – 4,4 44,4 84,2 99,6 151,1 279,9 434,4 525,4
533,3

Африка – 3,6 0,4 12,8 9,8 5,7 11,4 33,0 42,1 46,3

Трансформаційні економіки Європи 9,3 11,9 6,6 4,4 20,3 12,4 14,3 41,0
25,5

Азія 21,1 32,0 10,6 61,5 104,4 155,8 259,5 229,0 253,7

Близький Схід – 10,2 1,5 31,2 12,8 2,2 33,0 47,7 106,6 70,5

Латинська Америка – 8,4 – 7,9 2,8 – 1,9 2,2 35,5 24,3 31,6 49,2

Експортери нафти – 28,8 0,8 67,6 28,3 16,1 70,1 121,5 207,8 197,5

Не експортери нафти 24,4 43,6 16,7 71,4 135,0 209,7 313,0 317,6 336,3

Джерело: World Economic Outlook. – IMF: Washington D.C. – 2006. – P.
228–231.

Політика проведення валютних інтервенцій центральним банком, її цільова
спрямова-ність і взаємозв’язок із грошово-кредитною політикою є
предметом досліджень багатьох науковців. Зокрема, відомий економіст
Кенен П.Б. (Kenen Р.B.) на основі аналізу валютних режимів, динаміки
обмінного курсу, історії функціонування світових валютних ринків та
інтервенцій центральних банків запропонував ряд рекомендацій щодо
використання інтервенцій для проведення валютної політики та управління
обмінним курсом, визначивши три цілі, на які необхідно орієнтуватися при
здійсненні політики інтервенцій:

1) до інтервенцій можна вдаватися для утримання обмінного курсу на
заданій траєкторії або для зміни цієї траєкторії. У даному випадку
центральний банк повинен повністю задовольняти надлишковий попит або
купувати надлишкову пропозицію валюти, а траєкторія – відповідати
довгостроковій рівновазі;

2) інтервенції можуть використовуватися для зміни відносної пропозиції
внутрішньої та іноземної валюти з метою зміни рівноваги розподілу
внутрішніх і зовнішніх активів у портфелях економічних агентів
(портфельний канал впливу інтервенцій);

3) інтервенції використовуються як сигнал про майбутні зміни в політиці,
яку проводить центральний банк (інформаційний канал впливу інтервенцій)
[3, с. 198].

Україна, як і більшість країн світу, під час реалізації своєї курсової
політики також використовує валютні інтервенції як інструмент державного
регулювання обмінного курсу. Проте, аналізуючи цілі політики валютних
інтервенцій в Україні, зазначимо, що вони змінювалися на кожному
окремому історичному етапі разом зі змінами на грошовому ринку. Так, із
часу введення в дію цього ефективного інструменту його головною метою
було утримання курсу національної грошової одиниці у відповідних межах –
ідеться про 1997–1998 рр., коли встановлювався курсовий коридор гривні.
За браком необхідної статистики нині не можна визначити вплив валютних
інтервенцій на кількість грошей в обігу, але, на нашу думку, він був
незначним, оскільки у той період проводилася жорстка монетарна політика,
спрямована на обмеження зростання грошових показників. Крім того,
механізм роботи міжбанківського валютного ринку було побудовано так, що
Національний банк не користувався монопольним правом купівлі-продажу
валюти на ринку; це певною мірою не створювало передумов для
використання валютного ринку як основного джерела поповнення грошових
коштів у обігу. Збільшення грошових показників відбувалося тоді через
операції банку на відкритому ринку.

Джерело розрахунків: www.bank.gov.ua.

Графік 1. Динаміка грошових показників, сальдо валютних інтервенцій НБУ
та обсягів рефінансування банківської системи в Україні у 2000–2006 рр.

Фінансова криза 1998 року внесла певні корективи в механізм
функціонування валютного ринку – через втрату значного обсягу валютних
резервів його було суттєво перебудовано. Крім того, загроза дефолту і
реструктуризація внутрішнього державного боргу унеможли-вили
використання операцій на відкритому ринку як основного інструменту
грошово-кредитної політики НБУ.

Запровадження жорсткіших умов роботи міжбанківського валютного ринку і
визначення ролі НБУ як основного учасника торгів, а також реалізація
режиму керованого плаваючого курсу гривні підвищили значення валютних
інтервенцій у системі грошово-кредитної політики. На цьому етапі метою
проведення валютних інтервенцій стає не лише підтримка стабільної
курсової динаміки гривні, а й інформаційне забезпечення майбутньої
монетарної політики Національного банку (в Україні щороку розробляються
основні напрями грошово-кредитної політики, в яких декларуються
заплановані показники валютного курсу, грошової маси, грошової бази та
джерел їхнього зростання, рівня інфляції).

Із 2000 року роль валютних інтервенцій як основного інструменту
грошово-кредитної політики посилилася. Стерилізована інтервенція стала
основним джерелом поповнення грошей в обігу та інструментом підтримки
стабільності обмінного курсу гривні. За нашими підрахунками, у 2002–2004
рр. близько 94 % зростання грошей в обігу відбувалося за рахунок купівлі
валюти на внутрішньому ринку та випуску в обіг гривні і тільки близько
6 % припадало на операції з рефінансування комерційних банків. Аналіз
кривих на графіку 1 показує, що динаміка руху грошових показників
збігається з динамікою руху валютних інтервенцій Національного банку.
Більш плавні лінії грошових агрегатів свідчать, що під час проведення
інтервенцій Національний банк здійснює також стерилізацію надлишкової
маси грошей в обігу.

Починаючи з 2005 року, ситуація на грошовому ринку почала повільно
змінюватися в бік зменшення присутності Національного банку України на
валютному ринку, що викликано бажанням монетарних органів влади зменшити
роль монетарної складової в процесах інфляції, яка протягом 2005–2006
рр. мала тенденцію до прискорення.

Зростання обсягів валютних інтервенцій у 2000–2004 рр. в Україні –
процес об’єктивний, який зумовлювався збільшенням темпів зростання
вітчизняного експорту. Сприятлива цінова кон’юнктура міжнародних ринків
чорних і кольорових металів, які є нашою основною експортною продукцією,
у 2002–2004 рр. спричинила посилення припливу валюти в країну, що з
урахуванням 50 % обов’язкового продажу валютної виручки збільшило
пропозицію іноземної валюти на міжбанківському ринку і стимулювало
зростання золотовалютних резервів НБУ. Як засвідчує динаміка показників
міжнародних валютних резервів НБУ (таблицю 2), тенденція приросту
резервів загалом збігається із тенденцією приросту українського
експорту.

Винятком є 2001 та 2005 роки, коли резерви накопичувалися швидшими
темпами, незважаючи на дуже помірне зростання експорту. Найвірогіднішим
поясненням цього є зниження відпливу капіталу з України, повернення
вивезених раніше коштів у зв’язку з покращенням макроекономічної
ситуації в країні і приток прямих і портфельних інвестицій.

Зазначимо, що збільшення валютних резервів супроводжується зростанням в
окремі роки грошової бази, що, на нашу думку, створювало монетарні
передумови для інфляції. Купівлю валюти на ринку можна розглядати як
інтервенцію з метою запобігти швидкому зміцненню номінального курсу
гривні, хоча це призводило до підвищення реального курсу, що стимулювало
зростання темпів імпорту (таблицю 3). Зауважимо, що до 2005 року таке
зростання суттєво не впливало на розмір сальдо торговельного балансу
України. Але швидка ревальвація гривні у квітні 2005 року та зниження
цін на український експорт на світових ринках призвели до того, що у
2006 році сальдо торговельного балансу з позитивного перетворилося на
негативне – 1,6 млрд дол. США (–1,5 % до ВВП) [5].

Таблиця 2

Динаміка експорту товарів і послуг України, міжнародних резервів
Національного банку і грошової бази в 1999–2006 рр.

Показники 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006
р.

Експорт товарів і послуг (млрд. доларів США) 16,3 19,3 21,1 23,4 28.9
39,7 35,0 38,8

Темп зростання, % до попереднього року 92,7 117,9 109,5 110,7 124,0
140,8 95,2 110,9

Міжнародні резерви НБУ (млн доларів США) 753,5* 1475,4 3089,5 4416.8
6937,3 9524,9 19394,8 22256,4

Темп зростання, % до попереднього року – – 209,4 143,0 157,1 137,3 203,6
114,6

Грошова база

(млн грн) 11 988 16 780 23 055 30 808 40 089 53 762 82760 97211

Темп зростання, % до попереднього року 138,9 139,9 137,4 133,6 130,1
134,1 153,9 111,4

* Дані за п’ять місяців 1999 року.

Таблицю складено за даними: Бюлетень НБУ. – 2004. – № 1. – С. 53, 54,
56); Платіжний баланс України. – 2004. – С. 4, 13.

Постійна присутність Національного банку на валютному ринку, як уже
зазначалося, стримує швидке зміцнення номінального курсу гривні й
водночас провокує інфляцію. Але дані таблиці 2 не засвідчують
пропорційного зростання міжнародних резервів Національ-ного банку та
грошової бази: темпи збільшення резервів дещо вищі від темпів зростання
грошової бази. Якщо проаналізувати щомісячну динаміку збільшення
валютних резервів і грошової бази, то виявимо, що в деякі періоди при
зростанні резервів показник грошової бази знижується. Цей феномен
пояснюється особливостями надходження коштів до державного бюджету.

Таблиця 3

Динаміка імпорту товарів і послуг, показника інфляції та змін офіційного
обмінного курсу гривні в Україні в 1999–2005 рр.

Показники 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006
р.

Індекс інфляції (%) 19,2 25,8 6,1 – 0,6 8,2 12,3 5,7 11,6

Девальвація, ревальвація (–)

номінального курсу гривні 52,0 4,18 – 2,5 0,75 – 0,02 – 0,48 – 4,1 0

Темп приросту імпорту товарів та послуг, % до

попереднього періоду 49,5 57,4 53,8 50,7 55,2 53,6 21,8 20,9

Джерело: Бюлетень НБУ. – 2005. – № 2; Платіжний баланс України за 2006.
– С. 4; www.bank.gov.ua.

В Україні податкові платежі надходять на рахунки Мінфіну не в комерційні
банки, а на рахунки Державного казначейства. Це означає, що в статистиці
грошової бази вони не враховуються. Якщо казначейство не утримує ці
кошти на своїх рахунках, а витрачає в міру їхнього надходження, це не
позначається на обсягах грошової бази. Коли ж надходжен-ня блокуються на
рахунках, грошова база має тенденцію до зменшення.

Можливість накопичення коштів на рахунках Мінфіну в казначействі, з
одного боку, може використовуватися для стерилізації операцій з валютою,
а з іншого – надмірна концентрація коштів, як свідчить практика, завжди
призводить до дефіциту ресурсів, що стимулює підвищення відсоткових
ставок на грошовому ринку. Традиційно таке явище спостерігається
наприкінці майже кожного року.

Додатковим стимулом для запобігання зростання грошової пропозиції є
боротьба уряду та НБУ за зниження темпів інфляції. За прогнозами уряду,
інфляція у 2007 році не повинна перевищити 7,5 %. На нашу думку,
зміщення акцентів у бік контролю за показником інфляції є найкращим
виходом для України.

На негативних наслідках постійної купівлі валюти на міжбанківському
ринку наголошують експерти МВФ. За їхніми рекомендаціями, Національному
банку необхідно проводити гнучкішу курсову політику, яка дозволить йому
ефективніше управляти монетарними агрегатами НБУ, не заперечує проти
скорочення своєї участі у валютних торгах. Статистика свідчить: з
відміною 50-відсоткового обов’язкового продажу валютної виручки
експортерів (2005 рік) центральний банк зменшив власну участь у торгах,
що спричинилося до зменшення сальдо валютних інтервенцій (графік 1).

На нашу думку, потрібно поступово змінювати проміжні цілі
грошово-кредитної політики та використовувати інші її інструменти.
Дослідження свідчать, що нині НБУ проводить доволі суперечливу
грошово-кредитну політику. З одного боку, він стимулює зростання грошей
в обігу для підвищення монетизації рівня економіки, а з іншого –
постійно вдається до стерилізації надлишкової ліквідності комерційних
банків.

Досвід європейських країн із перехідною економікою доводить, що політика
контролю за обмінним курсом дає позитивний результат у
середньостроковому періоді (3–5 років) [4, с. 588]. Крім того, попри
досягнення певної макроекономічної стабілізації, вона провокує інфляцію,
а отже, необхідно відмовитися від жорсткого контролю за обмінним курсом
і проводити гнучкішу курсову політику.

Це, в свою чергу, дозволяє відмовитися від валютних інструментів і
перейти до ефективного використання інших – рефінансування комерційних
банків та операцій на відкритому ринку. Національний банк і нині
використовує ці інструменти в регулюванні грошового обігу, але не як
основні. На це є певні причини. Передусім, в Україні до цього часу немає
повноцінного вторинного ринку цінних паперів, що не дозволяє НБУ
ефективно проводити політику операцій на відкритому ринку.

Центральний банк не може використати також політику рефінансування
комерційних банків як основну, оскільки банки не так часто звертаються
до НБУ за кредитами. Практика доводить, що вони беруть позички в НБУ під
заставу цінних паперів з метою їхнього розмі-щення на ресурсному ринку в
періоди дефіциту грошей за вищими ставками. Докорінно змінити ситуацію
можна лише тоді, коли у банків з’являться великі та надійні клієнти, які
постійно пред’являтимуть попит на кредити. За інших умов рефінансування
ніколи не стане одним із основних інструментів грошово-кредитної
політики – залишатиметься тільки валютний ринок і постійна боротьба з
надлишковою ліквідністю банків.

Література:

1. Моисеев С.Р. Денежно-кредитная политика: теория и практика: Учебн.
пособие. – М.: Экономист, 2005. – 652 с.

2. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник /
Под. ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 592 с.

3. Kenen P.B. Exchange rate management: what role for intervention? //
The American Economic Review. – 1987. – Vol. 77. – Issue 2. – P.
194–199.

4. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків: Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – С. 587–592.

5. Сторінка НБУ в Інтернеті / www.bank.gov.ua.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020