.

Валюта і валютні курси (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
937 7740
Скачать документ

Валюта і валютні курси

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості про валюту і валютні курси.

2. Міжнародна валютно-фінансова система.

3. Проблеми валютних відносин і шляхи їх розв’язання.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Після виборення Україною незалежності надзвичайно зросла актуальність
вивчення проблем, пов’язаних з валютою і валютно-фінансовою системою.
Адже міцність фінансово-валютної системи країни визначає її економічну
незалежність. Крім того, рівень інтеграції валютно-фінансової системи
країни з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність
існування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, без сумніву
впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни. Україна має
платіжний засіб (грошову одиницю) – українську гривню, яка є валютою. В
Україні є грошові знаки чужоземних держав, найпоширенішими з яких є
американський долар. Ці знаки – теж валюта. Існують і інші види валюти.
Режим функціонування всіх видів валюти в країні є також потужним
фактором її подальшого соціально-економічного розвитку. Ось чому
питання валюти є завжди в полі зору провідних економістів-фінансистів
держави. Саме тому це питання і вибране мною для поглибленого вивчення з
курсу «Вступ до економічної теорії».

1. Загальні відомості про валюту і валютні курси.

Валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні і платіжні документи в
вигляді векселів, чеків, банкнот, що використовуються в міжнародних
розрахунках. У широкому розумінні, валюта – це кошти що належать
центральному банку, казні та комерційним банкам. До епохи капіталізму і
на початку його розвитку в обігу перебували срібна і золота, а в деяких
країнах лише срібна валюта. З розвитком капіталізму все більшого
значення набувають банкноти – кредитні знаки грошей, що їх випускають
емісійні банки для заміни металевих грошей, як засіб обігу і платежів. З
кінця 18 ст. у Великобританії, а з останньої третини 19 ст. і в ін.
каїнах в обігу в основному залишається золото, а також розміняні на
золото банкноти. Для загальної кризи капіталізму, яка охопила і валютну
систему, характерним є паперова валюта – нерозмінні на золото банкноти,
які постійно знецінюються.

Валютний курс, інтервалютний курс, вексельний курс – ціна грошової
одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Основою валютного курсу є співвідношення грошових одиниць щодо їхнього
золотого вмісту в різних країнах. Розрізняють офіційний і вільний курс
іноземної валюти. В умовах загострення запальної кризи економіки держав,
яка характеризується в сфері грошового обміну валютними кризами
(характеризуються крахом золотого стандарту, нестійкістю курсів
національних валют, дефіцитністю балансів, девальвацією і ревальвацією
валют ), курси деяких держав (як і розвинутих так і новостворених) валют
остаточно втратили свою відносну стійкість, є формальними і не завжди
відображають дійсну вартість відповідних валют щодо золота й товарів.
Більшість країн капіталістичного світу вибрала на сучасну етапі курс
“плаваючих валют, який дає їм можливість якоюсь мірою пристосувати до
економічної кон’юктури, що швидко змінюється.

Валютні зони – валютні угрупування держав, створенні під час та після
другої світової війни на базі довоєнних валютних блоків для проведення
узгодженої політики в галузі міжнародних валютних відносин. Як правило
валютні зони охоплюють країни, які перебувають у фінансово – економічній
і політичній залежності від більш могутньої держави, що очолює зону. Ці
країни підтримують курс своїх валют щодо валюти країни гегемона і можуть
змінювати їхні паритети лише за допомогою цієї країни; повинні тримати
свої основні золото та валютні резерви в банках країни, що очолює зону;
купувати її державі цінні папери, які є забезпеченням валюті країн
учасниць зони; здійснювати міжнародні розрахунки і платежі через банки
країни гегемона. Для країн учасниць валютних зон створюються більш
пільгові умови обміну (оборотності валют ) валют порівняно з валютами,
що належать країнам, які не входять до валютної зони, запроваджується
єдина система валютного контролю, який насамперед поширюється на
валютний обіг країн учасниць з іншими країнами світу. Для учасників
валютних зон встановлено єдиний митний і зовнішньоторговельний режим, що
забезпечує провідній державі сприятливим умовам для боротьби за ринки,
сировини та сфери застосування капіталу як у межах зони так і поза нею.
Найбільшими валютними зонами є стерлінгова, доларова, зона франка.
Стерлінгова зона, яку очолює Великобританія, налічує понад 40 країн
різних континентів, головним чином країн співдружності. Основна валютна
зона – англійський фунт стерлінгів. Доларову зону очолює США, вона
охоплює переважно країни Північної, Центральної, та Південної Америки.
Основна валюта – долар. Зона франка охоплює понад 30 країн ( створена на
базі колишніх колоніальних володінь та історичних усталених торгівельно
– валютних зв’язків); очолює зону Франція. Основна валюта французький
франк.

Валютна політика це сукупність заходів, які приводять держави та
центральні банки в сфері громового обігу і валютних відносин з метою
впливу на купівельну силу грошей, валютні курси і на економіку країни в
цілому. Валютна політика зумовлюється суспільним ладом і безпосередньо
пов’язана із зовнішньою торгівлею, зовнішньоторговельною політикою та
грошовим обігом у країні. В капіталістичних країнах внутрішня політика
спрямована на підтримання купівельної сили грошей і зміщення курсу
національної валюти кризами та інфляцією. Самостійність у проведенні
валютної політики в більшості держав обмежена участю їх в міжнародному
валютному фонді. Валютна політика здійснюється головним чином у формі
девізної політики купівлі та продажу валют інших країн або дисконтної
політики.

2. Міжнародна валютно-фінансова система.

Важливою функціональною складовою економічної структури світу є
міжнародна валютофінансова система. В умовах карколомного розширення
ринкових відносин за рахунок держав Центральної, Південно – Східної
Європи та колишнього СРСР роль цієї суто економічної сфери світового
господарства незмінно посилюється, збільшуються масштаби та обсяги
міжнародних фінансово – кредитних відносин, з’являються нові міжнародні
та регіональні валютно – кредитні організації. За існуючими оцінками,
річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10 – 20 разів перевищує
масштаби світової торгівлі, тобто сягає 150 трл американських доларів.

Найбільш характерними ознаками міжнародної фінансової системи є
наявність “плаваючих” валютних курсів, що функціонують на основі
Ямайських угод (1976), диверсифікація ліквідних засобів в наслідок
впровадження в обіг міжнародних (СПЗ – спеціальні права запозичені ) та
регіональних (ЕКЮ) валют , підвищення ролі й значення у міжнародних
розрахунках валют провідних індустріальних держав ( США, Японія,
Німеччини, Англії, Франції ); функціонування розгалужених системи
міжнародних фінансових центрів, що забезпечують переміщення фінансових
ресурсів у світовому масштабі; створення світової телекомунікаційної
мережі (СВІФТ) яка об’єднує міжнародну валютну фінансову систему в
органічну цілісність, надає їй відчутних рис глобального характеру.

Світові гроші – головна ланка міжнародної валютної системи. Вони є
логічним продовженням внутрішніх грошей, вищою формою їх функціонального
застосування. Оборотними (конвертованими ) називаються валюти тих країн,
де немає валютних обмежень. Такі валюти вільно обмінюються на валюти
інших країн. До них належать долар США, канадський долар, швейцарський
франк марка Німеччини та ін. Частково оборотні валюти ті, що вільно
обмінюються тільки по окремих валютних операціях (головним чином по
поточних розрахунках ) або дозволяється такий обмін тільки для
нерезидентів. Це валюти більшості європейських держав. Необоротними
(неконвертованими ) замкнутими називаються валюти, обмін яких на валюти
інших країн обмежений по всіх операціях як для резидентів (фізичних і
юридичних осіб даної країни ), так і для нерезидентів. Необоротними є
валюти майже всіх слаборозвинутих в економічному відношенні країн, яким
властива хронічна пасивність платіжних балансів.

Валютний ринок – особлива сфера економічних відносин за капіталізму,
пов’язаний з проведеннями операцій, з іноземною валютою і платіжними
документами в іноземних валютах (чеки, векселі, телеграфні та поштові
перекази, акредитиви). У країнах в яких немає валютних обмежень, існують
вільні валютні ринки, там, де такі обмеження є, невільні. В деяких
країнах поряд офіційними валютними ринками є неофіційні, на яких курси
валют дещо відрізняються від офіційних курсів. Існують також “чорні”
валютні ринки, де валютні операції проводять поза законом . Внаслідок
напливу в кінці 50 – х рр в Європу доларів США виник так званий ринок
євродоларів. На початку 70 – х рр внаслідок кризи енергетичної з’явився
ринок нафтодоларів, які сконцентрувалися в країнах експортерах нафти.

Поряд з валютними ринками є також ринки золота у Великобританії, США,
Німеччині. Міжнародні грошові розрахунки пов’язані з зовнішньою
торгівлею, інвестиціями, туризмом тощо, здійснюються на світовому
валютному ринку через кореспондентські зв’язки між банками різних країн.

Валютні резерви – запаси іноземної валюти і золота, що є в розпорядженні
урядових органів або центральних банків для проведення міжнародних
розрахунків та поточних платежів. З 1970 у валютні резерви включено СДР.
Офіційно міжнародній валютний фонд (МВФ) та інші валютні органи
відносяться до валютного резерву: золото, СДР, квоту в МВФ, іноземну
валюту. Внаслідок валютних криз, інфляції тощо часта золота, як основа
валютного резерву невпинно списується. Валютні резерви створюються в
кожній країні, від них залежить міжнародна ліквідність, тобто здатність
безпосередньо провадити платежі за зовнішніми розрахунками. Валютний
резерв використовують у зовнішньо торгівельних відносинах з іншими
країнами в реальному житі процеси у сфері МВКВ здійснюється
стрибкоподібно, суперечливо супроводжується глибокими кризовими явищами
національного, регіонального і світового масштабів, біфуркаційними
системами міжнародних валютно – кредитних відносин у процесі її
формування як цілісності.

3. Проблеми валютних відносин і шляхи їх розв’язання.

Міжнародну валютну систему складають два основні валютні блоки: резервні
національні валюти та наднаціональні валюти. Питома вага національних
валют у загальному офіційних фінансових активах 1982-1991 рр.(%)
така:

Долар США 70,5 65,0 56,2

Фунт стерлінгів 2,3 3,0 3,8

Німецька марка 12,3 15,2 17,3

Французький франк 1,0 0,9 3,6

Швейцарський франк 2,7 2,3 1,4

Голландський гульден 1,1 16,6 1,2

Японська йєна 4,7 8,0 9,9

Невизначені 5,4 4,6 6,7

(решта) валюти

ЕКЮ … … 7,1

Міжнародні валютно – кредитні відносини складають сферу обміну в системі
світового господарства. Вони є завершальною стадією у процесі руху,
переміщення різноманітних ресурсів між суб’єктами світогосподарських
зв’язків, що виражається в такій інтегральній категорії, як платіжний
баланс держави. Водночас вони характеризуються відносною самостійністю і
розвиваються відповідно до власних законів та закономірностей справляючи
істотний зворотній вплив на виробничо – інвестиційну та науково –
технічну (технологічну) сферу світового господарства, на всю економіку й
систему міжнародних економічних і політичних відносин.

Наприклад, коливання валютних курсів впливає на умови конкуренції й
світові ціни товарів та послуг, рух капіталів та робочої сили між
країнами та регіонами.

Міжнародно валютно – кредитні відносини (МВКВ) виникають у процесі
функціонування грошей у міжнародному економічному обороті. Вони
обслуговують обмін товарами, товарами, послугами, капіталами робочою
силою, туристами тощо.

Таким чином, головна функція міжнародної валютної політики системи –
ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт між окремими
країнами і створення сприятливих умов для розвитку міжнародної системи
виробництва й поділу праці.

Характер функціонування міжнародної валютно – кредитної системи та
ступінь її усталеності залежать від відповідності цієї системи та
відносин, що в ній складаються, реальним потребам світового
господарства, розстановці сил і співвідношенню інтересів головних
економічних суб’єктів світу. У зв’язку з цим міжнародна валютна –
кредитна система повинна відповідати таким головним вимогам:

забезпечувати міжнародний обмін достатнім обсягом платіжно –
розрахунковим і кредитних засобів, що користуються довір’ям учасників
валютно – кредитних відносин;

мати певний запас міцності для стійкого функціонування в умовах
перманентних структурних перебудов у різних частинах світового
господарства, що відбувається хворобливо й часто дезорганізують
зовнішньо економічний товарооборот протягом певного періоду (СНД,
колишнє СФРЮ та ін.)

бути достатньо еластичною для того, щоб гнучко пристосуватися до
внутрішніх і зовнішніх факторів функціонування міжнародних економічних
відносин;

сприяти збалансованості, гармонізації економічних інтересів суб’єктів
світогосподарських зв’язків усіх структурних рівнів, починаючи від фірми
і закінчуючи великими інтеграційними об’єднаннями типу ЕС. Поглиблення
МПП, глобалізація світогосподарських зв’язків детермінують необхідність
лібералізації МВКВ та поступової уніфікації національних валютно –
кредитних систем.

Огляд теми валюти був би неповний без огляду валютного ринку і валютних
резервів.

Висновки

На основі всебічного розвитку валютно – кредитних відносин замкнуті
економічні системи ( як це було ще донедавна в колишньому СРСР)
трансформується у відкриті, що зумовлює їхнє взаємне зближення,
інтегрування. Таким чином, рівень розвитку МВКВ вирішально впливає на
структуру світогосподарських зв’язків.

Список використаної літератури :

1. Балов В.В Регулирование валютных отношений современного капитализма.
– М., 1977.

2. Валюты стран мира. Справочник. – М., 1976 . – 312с.

3. Економіка зарубіжних країн./ За ред. Філіпенка А.С – К:
Либідь, 1996. – 412с.

4. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смонженко Т.С. Фінансовий словник. –
Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”,
1996. – 384 с.

5. Райзберг Б.А., Лозовский Л.М. Стародубцева Е.Б. Современный
экономический словарь – М.: ІНФА.М, 1997. – 492с.

6. Українська Радянська Енциклопедія (видання друге). Т.2– К .: головне
видання УРЕ, 1978. – 541с.

PAGE 1

PAGE 8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020