Реферат на тему:
Управління фінансами
Залежно від характеру взаємовідносин і суб’єкта контролю фінансовий
контроль можна розподілити на внутрішній і зовнішній. Внутрішнім
називається такий контроль, за якого суб’єкт і об’єкт належать до однієї
системи, а зовнішнім – такий, за якого контроль здійснюється суб’єктом,
що належить до тієї ж системи, що й об’єкт.
Внутрішній фінансовий контроль – це самоконтроль, який здійснюють
організації, підприємства, установи за власною фінансовою діяльністю та
фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їхнього складу. Він є
складовою управління організацією і тому провадиться на її розсуд на
основі рішень даної організації.
Заходи фінансового контролю, що здійснюються зовнішніми органами,
зазвичай охоплюють всю систему державних органів і тому можуть
сприйматися як макрозаходи. При цьому їх треба доповнювати мікро- або
оперативними заходами, що проводяться самою організацією. Обидва види
контролю доповнюють один одного, між ними встановлюється тісний
симбіотичний зв’язок.
Ідеально внутрішній контроль використовується як оперативний, що
доповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами.
Від організацій, звісно, потребується проведення самостійного аналізу
напрямків власної фінансової діяльності та підготовки відповідних
фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів
доходів і витрат основну увагу організації приділяють проблемам
управління й оперативного фінансового контролю.
Залежно від ступеня охоплення підконтрольного об’єкта можна відокремити
такі види фінансового контролю, як:
– комплексний, тобто такий, якому підлягають усі аспекти діяльності
підконтрольного об’єкта;
– тематичний, тобто такий, що зосереджується лише на окремих аспектах
діяльності.
Залежно від ступеня охоплення об’єктів фінансовим контролем можна також
вирізнити такі його види, як повний і частковий; суцільний і вибірковий.
Повний фінансовий контроль характеризується загальним глибоким вивченням
фінансового боку діяльності організації, максимально можливим
застосуванням різних методів контролю. Частковий контроль проводиться з
певного переліку питань за допомогою ознайомлення на місці з окремими
напрямками фінансової діяльності.
Суцільний фінансовий контроль передбачає вивчення всіх первинних
документів і записів у формах аналітичного та синтетичного обліку. Цьому
контролю підлягають найвідповідальніші операції установи. При
вибірковому контролі перевіряються або всі документи певних періодів
протягом року, або частина документів, але за весь звітний період.
Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій
фінансовий контроль можна розподілити на документальний і фактичний.
Слід зазначити, що такий поділ є деякою мірою умовним, тому що в основі
його розмежування покладено лише різні джерела даних, що
використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами
інформації для документального контролю є первинні документи,
бухгалтерська, статистична звітність, нормативна та інша документація.
Фактичний контроль ґрунтується на вивченні фактичного плану об’єктів, що
перевіряються, за даними їх перевірки в натуральному вираженні, а тому
він не може бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер
фінансово-господарських операцій.
Залежно від цільової спрямованості контрольних дій можна вирізнити такі
види фінансового контролю, як стратегічним і тактичний.
Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на вирішення питання
стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі
господарства у майбутньому, а тактичний — вирішує поточні питання їхньої
фінансової діяльності.
Залежності від місця здійснення фінансового контролю його можна
розподілити на такі види, як контроль на місцях, коли суб’єкт виконує
контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об’єкті; дистанційний
контроль, коли суб’єкт контролює віддалений від нього об’єкт за
допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв’язку.
Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його
здійснення. При трактуванні форм фінансового контролю слід ґрунтуватися
на співвідношенні змісту й форми як загальних категорій, то відображають
взаємозв’язок двох сторін будь-якого предмета чи явища. Зміст є
визначальною стороною предмета, а форма — засобом його вираження і
внутрішньою організацією, яка модифікується зі зміною змісту.
Формами фінансового контролю є певні сторони виявлення змісту
фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. На наш
погляд, формами фінансового контролю є попередній (превентивний),
поточний і наступний (ретроспективний). Критерій розмежування цих форм
полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами
формування й використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони
тісно взаємопов’язані, відображаючи тим самим безперервний характер
контролю.
В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє
попередній (превентивний) контроль. Перехід до ринку не сумісний зі
збитками і втратами, які є наслідком економічних і фінансових
прорахунків, безгосподарності, порушення законності. Для їхньої
мінімізації необхідна чітка й відлагоджена система превентивного
фінансового контролю, який є найефективнішою формою, оскільки дає змогу
запобігти виникненню вад, перевитрат і втрат фінансових ресурсів,
порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування і
планування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття
оптимальних управлінських рішень.
Поточний фінансовий контроль є органічною часткою процесу оперативного
фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності
підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Поточний
фінансовий контроль проводиться в короткі проміжки часу — в процесі
здійснення фінансово-господарських операцій. Спираючись на дані
первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку та
інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові
ситуації, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати.
®
?
R
???????E???
EP
R
„
yyyy]„
??????????????^?
???????????!???
ності за попередній період, дає змогу виявити вади попереднього й
поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюється
після виконання фінансових операцій за певні минулі проміжки часу
завдяки вивченню даних обліку й звітності, планової нормативної
документації. Контролю підлягають і фактичні справи, дійсна наявність
грошових засобів і матеріальних цінностей.
Наступний фінансовий контроль допомагає масштабно оцінити позитивні та
негативні сторони фінансової діяльності підприємств, установ, певних
галузей та економіки в цілому. Він дає змогу всебічно аналізувати
накопичений досвід, об’єктивно відображати причини порушень і недоліків,
розробляти заходи щодо їх усунення.
Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний)
фінансовий контроль взаємно пов’язані й доповнюють один одного.
Попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових
планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити
вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та
своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були
виявлені попереднім і поточним контролем. Лише застосування усіх
зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв’язку
робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.
Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До
методів фінансового контролю належать конкретні способи (прийоми), що
застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Метод дослідження
об’єкта контролю залежить від характеру об’єкта і певних його елементів.
Стан і поведінка об’єкта контролю в цілому визначається за допомогою
загальних методів контролю, а окремих його частин або характеристик — за
допомогою часткових способів.
Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка,
обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності. Кожний з
цих методів поділяється на часткові способи й прийоми, які дають змогу
розв’язувати певні проміжні завдання.
Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської діяльності
підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою
встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності та
ефективності, правильності обліку й достовірності облікових і звітних
даних. В умовах адміністративно-командної економіки ревізія була
переважаючим методом фінансового контролю, тому що жорстка
адміністративна підпорядкованість нижчої ланки управління вищій
потребувала відповідної ревізійної діяльності для збору інформації про
якість виконання команд кожною нижчестоящою ланкою.
Ревізія сприймалася як універсальний засіб, здатний подолати всі вади
функціонування фінансового та господарського механізмів. Проводилася
ревізія, в основному, з метою встановлення вад і порушень. За такої
інтерпретації фінансовий контроль поставав у вигляді окремих ізольованих
частин, порушувалося цілісне уявлення про контроль як окрему функцію
управління. Насправді поняття контролю значно ширше, ніж поняття
ревізії. Наукову проблематику ревізії слід розглядати у складі
фінансового контролю, який включає питання теорії, організації контролю
на будь-якому рівні ієрархії з усією різноманітністю видів, форм і
методів контролю.
Об’єктивною тенденцією сучасного етапу реформування фінансової сфери є
скорочення частки фінансів державного сектора та збільшення питомої ваги
комунального і приватного секторів. Це означає поступове згортання
примусовості здійснення фінансового контролю і розвиток його
добровільності, тому надалі повинні частіше застосовуватися такі методи
здійснення фінансового контролю, як тематичні перевірки, обстеження,
безперервне відстежування фінансової діяльності господарюючих суб’єктів.
Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питань або з однієї
теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансової
діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом за
ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємного зв’язку між
різними суб’єктами контролю.
Обстеження є ознайомленням на місці з окремими ділянками фінансової
роботи, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони.
Характерним для обстеження є використання прийомів зіставлення
фактичного стану справ з нормативним.
Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю має
надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи
фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів фінансового
контролю є важливим з погляду запобігання втрати контролю за діяльністю
певних секторів економіки та утворення неконтрольованих сегментів у
фінансовій сфері, а також з погляду попередження паралелізму та
дублювання при здійсненні контролю.
Висновки
Управління фінансами охоплює багато елементів економічного та
соціального добробуту країни. Тому діяльність органів управління
фінансами є дуже важливою, від якої залежить економічна стабільність та
майбутнє країни в цілому. Правильна організація системи органів
управління та їх роботи є визначальною для фінансової системи держави.
Порівнюючи вітчизняну та іноземну систему управління фінансами можна
відчути різницю – різницю не тільки в організації але й в результатах.
Таким чином, важливо проаналізувати переваги та недоліки системи
управління та відповідно вдосконалити її.
Правильне, раціональне функціонування органів управління багато в чому
зумовлюють стан життєвого рівня населення та економічної сфери держави.
Література:
1. “Теорія Фінансів” О.Д. Василик, Київ, НІОС 2000.
2. “Фінанси” І.О. Петровська, Д.В. Клиновий, ЦУА 2002.
3. “Фінанси” В.П. Кудряшов, Херсон 2002.
4. “Фінанси підприємств” Р.А. Слав’юк, ЦУА 2002.
5. “Финансы” В.М Родионова ,Москва 1995.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
