.

Суть та структура світового ринку праці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3338
Скачать документ

Суть та структура світового ринку праці.

Різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні
кордони, утворюють міжнародний ринок праці, котрий функціонує у
взаємозв’язку з ринками капіталу, товарів та послуг. Інакше кажучи,
міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції.

Світовий (міжнародний) ринок праці – це система відносин, що виникають
між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових
трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та
соціального захисту.

Ці відносини склалися у зв’язку з нерівномірністю розміщення робочої
сили по країнах світу.

Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами:

через міграцію трудових ресурсів і капіталу;

шляхом поступового змиття національних ринків праці, внаслідок чого
усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші перегородки
між ними. Це приводить до утворення так званого “спільного ринку праці”.

Створення ринку праці є свідченням того, що процеси світової інтеграції
відбуваються не тільки в економічній та технологічній галузях, а й
дедалі ширше охоплюють сфери соціальних та трудових відносин, які стають
нині глобальними. Це дістає відображення в координації, погодженні й
зближенні соціальної політики різних країн, які мають неоднаковий досвід
та законодавство в соціальній сфері. Таке регулювання різнонаціональних
соціальних структур відбувається у багатьох напрямах. Головні серед них:

умови праці, способи найму і звільнення працівників;

оплата праці, зокрема системи додаткових виплат;

надання відпусток, вільних від роботи днів, тривалість робочого дня;

соціальне страхування;

надання різних пільг, у т.ч. матеріального постачання, відпочинку і т.д.

Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом
зростання міжнародної мобільності 2-х головних факторів виробництва –
капіталу і праці.

Підвищення міжнародної мобільності капіталу в соціальному плані означає,
що він пред’являє попит не тільки на робочу силу країни базування, а й
на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з
національною (більш дисциплінована, менш вибаглива щодо оплати праці і
т.д.).

Капітал, як правило, рушав у ті місця концентрації робочої сили, де вона
значно дешевша від робочої сили в країні – експортері.

За всіма ознаками міжнародний ринок робочої сили, що формується, має
явно сегментований характер. У межах цього ринку створюється кілька
окремих, відносно автономних ринків робочої сили зі специфічними
закономірностями її руху.

Така сегментація міжнародного ринку робочої сили віддзеркалює як
міжнародний поділ праці, що склався, так і особливості у кваліфікації
робочої сили й попиті на неї.

У структурі міжнародного ринку праці відрізняються 2 найзначніші
сегменти.

Перший сегмент охоплює роботу силу, яка характеризується відносно
постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем
кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації.

Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також із
середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг).

Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці – робоча сила,
яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного
розвитку. Серед цих працівників треба вирізнити специфічний загін так
званої нелегальної робочої сили, чималі потоки якої спрямовуються в
індустріальні країни, зокрема США.

До цієї категорії працівників можна приєднати також “екологічних
біженців”, котрі через катастрофічні природні умови (н-д, посуха)
змушені покидати свої насиджені місця, шукати роботу в інших країнах та
регінах.

Україна у світових міграційних процесах.

Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до
дедалі більшого притягнення України в міжнародний обмін робочою силою.
Перехід до ринкової економіки створює реальні умови для формування ринку
праці. Однією з важливих рис його становлення є різке зростання
міграційних процесів як у середині країни, так і за її межами.

Посилення територіальної міграції населення зумовлюється такими
причинами:

структурною перебудовою економіки і пов’язаними з нею зростанням
безробіття, процесами роздержавлення власності й приватизації, які
супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним
міжгалузевим і географічним переливанням;

нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в
соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах
країни;

інтенсифікацією міграційних процесів на фаціальному гнунті;

різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;

розширенням зовнішньоекономічних зв’язків України, а також
лібералізацією режиму виїзду громадян за кордон.

Почуття постійного занепокоєння в населення країни викликають 2 чинники,
що загрожують його фізичній та економічній безпеці: безпрецедентне
зростання бандитизму насування масового безробіття.

На 1 січня 1999 р. кількість офіційно зареєстрованих безробітних
становила в Україні 1003,2 тис., або 3,69% загальні чисельності
працездатного населення. За розрахунками Міжнародної організації праці,
цей показник набагато вищий становить майже 15% працездатного населення.
А з урахуванням так званого прихованого безробіття цей показник сягає
від 30 до 45% загальної чисельності зайнятих.

Об’єктивних передумов для швидкого подолання катастрофічної ситуації, що
склалася в суспільстві, в даний момент немає. Можливості держави
полегшити людям фінансові й матеріальні негаразди вкрай обмежені,
насамперед через величезний дефіцит державного бюджету. Оцінюючи зовсім
нову для України проблему безробіття, слід зважити, що довготривале
безробіття приховує надзвичайно високу соціальну небезпеку.

Досягнення нездійсненним завданням, і передусім зайнятості є для наявної
робочої сили не відповідає суспільним потребам.

Проблема масового безробіття і зубожіння широких мас населення може бути
частково вирішена за рахунок міграції, виїзду частини громадян України
за її межі в пошуках роботи.

Головні чинники масової еміграції:

велика різниця в умовах життя і рівня з/пл. в Україні й країнах Заходу;

відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних
людей;

економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї;

відсутність безпеки громадян.

Що стосується України, то її в найближчий період чекає, найімовірніше,
доля країни – постачальника робочих рук на європейський і світовий ринок
праці. Але в цій якості вона може отримати низку економічних вигод:

знизити рівень безробіття і пом’якшити таким чином соціальну
напруженість у суспільстві;

25-30 млрд. дол.. США;

розроблені МОП рішення дають Україні право ставити питання про отримання
компенсації за підготовку роб. сили від країн – можливих користувачів їх
трудових ресурсів.

У 1995 р. чисельність емігрантів з України становила 420 тис. чол.. (у
1994 р. – 550 тис. чол.). Упродовж 1994-1998 рр. Найбільша кількість
вихідців з України, за даними Держкомстату, вирушила в Росію (798,0
тис.), Ізраїль (101,6 тис.), США (69,0 тис.), Німеччину (49, 7 тис.
чол.). За матеріалами преси за кордоном сьогодні працює від 1903 млн.
українських громадян, переважна частина, яких нелегально.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019