Контрольна робота:
Сучасні технології програмування. Принципи побудови баз даних.
Глобальна комп’ютерна мережа INTERNET
План
Сучасні технології програмування
Принципи побудови баз даних
Глобальна комп’ютерна мережа INTERNET
Сучасні технології програмування
Розвиток мов програмування можна розглядати у вигляді етапів, кожний із
яких характеризується певними ознаками. Початковий етап (1950-1960 р.)
характеризується тим, що в основі засобів взаємодії людини й ЕОМ лежали
мови, у яких програмування велося в термінах машинних кодів. Взаємодія
програмістів з ЕОМ здійснювалося в діалоговому монопольному режимі. На
цьому і наступних етапах (до появи інтелектуальних мов високого рівня)
ЕОМ були доступні тільки професіоналам-програмістам. У ці роки почалося
створення мов алгоритмічного типу.
Другий етап розвитку середовища програмування (I960 – 1970 роки)
характеризувався створенням операційних систем, які дозволяли
опрацьовувати декілька завдань, сформованих різними користувачами.
Основна мета розробок на цьому етапі полягала в забезпеченні найбільшого
завантаження машинних ресурсів. Почали використовувалися алгоритмічні
мови, орієнтовані на ту або іншу предметну сферу.
Третій етап характерний якісною зміною критерію ефективності
автоматизованого опрацювання даних. Якщо на перших етапах у якості
такого критерію виступали (як видно,
у силу обмеженої сфери використання ЕОМ) машинні ресурси, то далі
основними стали людські ресурси, що здійснюють розробку і супровід
програмного забезпечення. Сфера використання обчислювальної техніки до
цього часу була вже достатньо велика і містила в собі ряд складних задач
і проблем. Крім того, стали розроблятися і впроваджуватися в практику не
тільки великі, але і дешевші міні ЕОМ, що дозволило в основному вирішити
проблему необхідних обчислювальних ресурсів. З метою швидшої розробки
програмного забезпечення на цьому етапі використовувався інтерактивний
режим взаємодії декількох користувачів з ЕОМ, підтримуваний діалоговими
операційними системами. Проте в цілому зростаючий рівень технології
розробок програмного забезпечення ще не дозволив вирішити проблему
людських ресурсів. Розрив між обсягами автоматизації і загальною
кількості програмістів продовжував зростати.
Четвертий етап знаменує новий якісний стрибок у технології розробки
програмного забезпечення, що відчиняє можливість рішення зазначеної
проблеми. Його суть зводиться до того, що центр ваги технологічних
рішень переноситься на створення засобів, що забезпечують взаємодію
користувачів з ЕОМ на етапах створення програмного продукту. Ключовою
ланкою нової інформаційної технології стає представлення та опрацювання
знань. Розваються мови представлення знань, що дозволяє користувачам
безпосередньо вносити свої знання в ЕОМ і надалі використовувати їх для
вирішення конкретних задач. Індустрія знань стала широко впроваджуватися
в різноманітні області створення прикладних інформаційних систем –
створюються інтелектуальні пакети прикладних програм, бази даних,
експертні системи. Цей етап характеризується також створенням і
використанням персональних комп’ютерів. Створюються технічні передумови
для застосування комп’ютера у широкому масштабі безпосередньо
споживачами інформації – користувачами.
Можливості нової інформаційної технології “проникають“ у всі сфери
інформаційної індустрії. Зараз широко використовуються мережі ЕОМ, що
інтегрують розподілені бази знань. Їхнє створення забезпечує доступ до
необхідної інформації в будь-якій точці Землі і дозволяє вирішити всі
проблеми, починаючи від створення відповідних технічних засобів, що
забезпечують передачу й опрацювання інформації, і закінчуючи мовними
засобами взаємодії людини та ЕОМ.
Об’єктно-орієнтовані технології.
Суть об’єктно-орієнтованого програмування виражається формулою “об’єкт
це дані плюс процедури“. Об’єкт інтегрує деякий стан (або структуру
даних) і доступні тільки йому механізми керування ним. Багато
об’єктно-орієнтованих мов мають засоби для об’єднання об’єктів у класи.
Це дозволяє зберігати процедури (у термінах об’єктно-орієнтованого
програмування – методи), застосовувані до всіх об’єктів цього класу, в
єдиному примірнику, лише у відповідному класі. Засоби візуального
програмування розширили поняття “об’єкт“. Об’єкт – це деяка річ, із якою
можна щось робити, і яка може бути видимою або ж ні. Видимим об’єктом
може бути рамка, кнопка, автономний модуль та інше. Завдяки засобам
візуальної розробки можна працювати з видимим об’єктом, тримаючи його
перед очима й одержуючи результати практично відразу.
Об’єкти можуть реагувати на події і мати
властивості – атрибути, що детально описують його структуру. Наприклад,
об’єкт типу “людина“ має властивості “вік“, “адреса“ та інші. Всі
об’єкти, як правило, можуть реагувати на події, ініційовані
користувачами або системою.
Поняття про CASE-технології.
CASE-технології – не революція в автоматизації проектування
автоматизованих інформаційних систем, а результат природного
еволюційного розвитку усієї галузі засобів, які раніше називалися
інструментальними або технологічними. Однією з ключових ознак є
підтримка методологій структурного системного аналізу і проектування.
Важливий напрям в розвитку технологій склали розробки інтегрованих
інструментальних засобів, які базуються на концепціях життєвого циклу і
управління якістю автоматизованих інформаційних технологій і систем, які
являють собою комплексні технології, орієнтовані на створення складних
автоматизованих управлінських систем і підтримку їх повного життєвого
циклу або ряду його основних етапів. Подальший розвиток робіт в цьому
напрямку привело до створення ряду концептуально цілісних, оснащених
високошвидкісними засобами проектування і реалізації варіантів,
доведених по якості і легкості тиражування до рівня програмних продуктів
технологічних систем, які отримали назву CASE-систем або CASE-технологій
(Computer-Aided Software/System Engeneering).
На даний час не існує загальноприйнятого визначення CASE-технологій.
Зміст цього поняття здебільшого визначається переліком завдань, які
вирішуються з допомогою CASE-технологій, а також сукупністю методів і
засобів, які при цьому застосовуються. CASE-технологія охоплює
сукупність методів аналізу, проектування, розробки і супроводження
автоматизованої інформаційної системи, підтриманої комплексом
взаємозв’язаних засобів автоматизації. CASE-технології – це
інструментарій для системних аналітиків, розробників і програмістів,
який дозволяє автоматизувати процес проектування і розробки
автоматизованих інформаційних систем і який міцно ввійшов в практику їх
створення і супроводу. При цьому CASE-технології використовуються не
тільки, як комплексні технологічні конвеєри для виробництва
автоматизованих інформаційних систем, але і, як потужний інструмент
вирішення дослідницьких і проектних задач, таких, як структурний аналіз
предметної області, специфікація проектів засобами мов програмування
четвертого покоління, випуск проектної документації, тестування
реалізацій проектів, планування і контроль розробок, моделювання ділових
прикладних пакетів з метою розв’язку задач оперативного і стратегічного
планування і управління ресурсами та інших. Основна мета CASE-технології
полягає в тому, щоб відділити проектування автоматизованих інформаційних
систем від її кодування і наступних етапів розробки, а також максимально
автоматизувати процеси розробки і функціонування систем.
Сфера застосування CASE-технологій.
При використанні CASE-технологій змінюється технологія проведення робіт
на всіх етапах життєвого циклу автоматизованих систем і технологій, при
цьому найбільші зміни стосуються етапів аналізу і проектування. В
більшості сучасних CASE-технологій застосовуються методології
структурного аналізу і проектування, які базуються на наочних діаграмних
технічних підходах, при цьому для опису моделі проектованої
автоматизованої інформаційної системи використовуються графи, таблиці і
схеми. Такі методології забезпечують строгий і наочний опис проектованої
системи, який починається з її загального огляду і потім деталізується,
набуваючи ієрархічної структури
з все більшою кількістю рівнів.
CASE-технології успішно застосовуються для побудови практично усіх типів
автоматизованих інформаційних систем, однак стійку позицію вони займають
в галузі забезпечення розробки ділових і комерційних автоматизованих
інформаційних систем. Широке застосування CASE-технологій обумовлено
масовістю цієї прикладної області, в якій вони застосовуються не тільки
для розробки автоматизованої інформаційної системи, але і для створення
моделей систем, що допомагають комерційним структурам вирішувати задачі
стратегічного планування, управління фінансами, визначення політики
організацій, навчання персоналу та інші. Цей напрям отримав свою власну
назву – бізнес-аналіз. Наприклад, для якнайшвидшої і ефективної розробки
високоякісної банківської системи фінансисти все частіше звертаються до
використання CASE-технології. Постачальники цієї технології, враховуючи
зацікавлення фінансистів, швидко розширюють ринок засобів. Швидкому
впровадженню CASE-технології сприяє також ускладнення банківських
систем.
Переваги CASE-технологій.
З самого початку метою розвитку CASE-технологій було подолання обмежень
при використанні структурних методологій проектування 1960 – 1970-х рр.
(складності розуміння, великої трудомісткості і вартості використання,
складності внесення змін в проектні специфікації і т.д.) за рахунок їх
автоматизації і інтерпретації підтримуючих засобів. Таким чином,
CASE-технології не можуть вважатися самостійними методологіями, вони
тільки розвивають структурні методології і роблять ефективнішим їх
застосування за рахунок автоматизації.
Крім автоматизації структурних методологій і, як наслідок, можливості
застосування сучасних методів системної і програмної інженерії,
CASE-технологіям притаманні такі переваги:
покращують якість створюваних автоматизованих інформаційних систем за
рахунок засобів автоматичного контролю (перш за все, контролю проекту);
дозволяють за короткий час створювати прототип майбутньої
автоматизованої інформаційної системи, що дає можливість на ранніх
етапах оцінити очікуваний результат;
прискорюють процес проектування і розробки системи;
звільняють розробника від рутинної роботи, дозволяючи йому цілком
зосередитися на творчій частині розробки;
підтримують розвиток і супроводження розробки автоматизованої
інформаційної
системи;
? підтримують технології повторного використання компонентів розробки.
Більшість CASE-засобів грунтуються на науковому підході, який отримав
назву “методологія – метод – нотація – засіб“. Методологія формулює
керівні вказівки для оцінки і вибору проекту автоматизованої
інформаційної системи, що розробляється, кроки роботи і їх
послідовності, а також правила застосування і призначення методів.
На даний час CASE-технологія оформилася в самостійний наукомісткий
напрям, що призвело до створення потужної CASE-індустрії, яка об’єднує
сотні фірм і компаній різноманітної орієнтації. Серед них виділяються
компанії – розробники засобів аналізу і проектування автоматизованих
інформаційних систем з широкою мережею дистриб’юторських і дилерських
фірм; фірми – розробники спеціальних засобів з орієнтацією на вузькі
предметні ділянки або на окремі етапи життєвого циклу автоматизованої
інформаційної системи; навчаючі фірми, які організовують семінари і
курси підготовки спеціалістів; консалтингові фірми, які надають
практичну допомогу при використанні CASE-пакетів для розробки конкретних
автоматизованих інформаційних систем; фірми, що спеціалізуються на
видавництві періодичних журналів і бюлетенів по CASE-технологіях.
Практично жоден серйозний зарубіжний проект автоматизованої
інформаційної системи не здійснюється в даний час без використання
CASE-засобів.
2.Принципи побудови баз даних
Коджа Т.І. Автоматизована система управління та контролю знань в процесі
навчання. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за
спеціальністю 05.13.06 – Автоматизовані системи управління і
прогресивних інформаційних технологій. – Одеський національний
політехнічний університет, Одеса, 2003.
Дисертаційна робота присвячена розробці та впровадженню нових
інформаційних технологій для забезпечення об’єктивного контролю знань.
Розроблені моделі представлення знань і принципи побудови
спеціалізованих баз даних тестових завдань дозволяють формувати питання
відповідно до рівнів пізнавальної діяльності людини незалежно від
семантики предметних галузей. Отримано співвідношення системи нечітких
логічних висловлень для диференціації оцінки результатів комп’ютерного
тестування. Установлено залежність мінімальної кількості питань, що
забезпечують об’єктивну оцінку результатів тестування від якості
засвоєння навчального матеріалу. Розроблено адаптивну стратегію
комп’ютерного тестування, що дозволяє скоротити число питань тесту і
зменшити час використання ресурсів мережі для управління і контролю
знань.
Ключові слова: контроль знань, диференційована оцінка, нечіткі логічні
висловлення, умови самонавчання, адаптивна стратегія, комп’ютерне
тестування.
Kodzha T.I. Automatic knowledge control system for the educative
process. – Manuscript.
Dissertation for the degree of candidate of technical sciences,
speciality 05.13.06 – automatic control systems and progressive
information technologies. – The Odessa National Polytechnical
University, Odessa, 2003.
The Dissertation describes development and application of new
information technologies designed for provision of knowledge objective
control. The elaborated models of knowledge presentation and the
principles of tests specialized database construction enable to form the
questions in compliance with the levels of man’s cognitive activity
irrespective of the subject sphere semantics. Correlations of the fuzzy
logical statements system for the differentiated evaluation of the
computer testing results have been obtained. Dependence of questions
minimal quantity providing for the testing objective evaluation on the
taught material mastering quality has been established. Developed has
been a computer testing adaptive strategy enabling to lessen the number
of test questions and the time of using the network resources for
knowledge control.
Keywords: knowledge control, differentiated evaluation, fuzzy logical
statements, self-education conditions, adaptive strategy, computer
testing.
Коджа Т.И. Автоматизированная система управления и контроля знаний в
процессе обучения. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по
специальности 05.13.06 – Автоматизированные системы управления и
прогрессивные информационные технологии. – Одесский национальный
политехнический университет, Одесса, 2003.
Диссертационная работа посвящена разработке методологических основ,
инструментальных средств и прогрессивных информационных технологий для
обеспечения объективного контроля знаний. Актуальность выбранной темы
исследований обусловлена ограниченным количеством форм представления
тестовых заданий и отсутствием формальных методов дифференцированной
оценки ответов обучаемых у большинства существующих систем
автоматизированного контроля знаний.
Разработанные модели представления элементарных знаний предназначены для
формирования тестовых заданий независимо от семантики предметных
областей и позволяют идентифицировать каждый из элементов в кортеже
атомарной единицы знаний. Предложенный принцип построения
специализированных баз данных тестовых заданий позволяет создавать
вопросы открытой и закрытой форм согласно уровням познавательной
деятельности человека, отображающим развитие опыта в процессе обучения.
Для вопросов открытой формы предложен метод, основанный на применении
эталонных и дополнительных ответов, информация о которых находится в
базе данных тестовых заданий. При формировании вопросов закрытой формы
используется выборочный принцип построения ответов. Как один из
возможных путей объективизации компьютерного тестирования предложен
метод дифференцированной оценки результатов усвоения учебного материала,
основанный на использовании алгоритмов и методов теории нечетких
множеств. Получены соотношения системы нечетких логических высказываний,
которые базируются на определенной экспертами матрице знаний
относительных оценок, и позволяют однозначно оценить ответ тестируемого
с учетом как абсолютно правильных, так и неполных вариантов ответов.
По окончании тестирования система дает студентам возможность сопоставить
свои ответы с эталоном, формируя тем самым условия самообучения.
Проведенный анализ экспериментального внедрения АСКЗ в учебный процесс
выявил положительное влияние самообучения на результаты усвоения
учебного материала: после пятой попытки тестирования результирующая
оценка увеличивается в среднем с 1,8 до 3,4 по 5-бальной шкале.
В традиционных компьютерных тестах фиксированной длины количество
задаваемых вопросов не зависит от того, насколько правильны ответы
обучаемого в процессе контроля знаний. Поэтому разработка программ
компьютерного тестирования, которые адаптируются в процессе контроля
знаний к уровню подготовки обучаемого является актуальной, особенно в
системах ДО. На основе экспериментально установленной зависимости
минимального количества вопросов, обеспечивающих объективную оценку
результатов тестирования от качества усвоения учебного материала,
разработана адаптивная стратегия компьютерного тестирования, которая
позволяет сократить число вопросов теста и уменьшить время использования
ресурсов сети для управления и контроля знаний.
Предложенные соотношения системы нечетких логических высказываний,
принципы формирования специализированных баз данных, а также алгоритмы
индивидуальной адаптации системы компьютерного тестирования к уровню
знаний обучаемого положены в основу программного комплекса АСКЗ, который
используется в учебном процессе для студентов Института промышленных
технологий, дизайна и менеджмента, а также для студентов
Южно-украинского отделения МАУП.
Ключевые слова: контроль знаний, дифференцированная оценка, нечеткие
логические высказывания, условия самообучения, адаптивная стратегия,
компьютерное тестирование.
3. Глобальна комп’ютерна мережа INTERNET
Поняття глобальної комп’ютерної мережі.
Глобальні мережі (Wide Area Network, WAN) – це сукупність віддалених
один від одного комп’ютерів–вузлів, сумісна взаємодія яких
забезпечується комунікаційною мережею передачі даних і спеціальними
програмами мережної операційної системи. Основу WAN складають потужні
багатокористувацькі обчислювальні системи (Host – вузли) і
спеціалізовані комп’ютери, які виконують функції комунікаційних вузлів.
Користувачі комп’ютера стають абонентами мережі після під’єднання свого
комп’ютера до цих основних вузлів. Крім того глобальні мережі
охоплюються телекомунікаційними структурами, які об’єднують локальні
інформаційні мережі, що мають загальний протокол зв’язку, методи
під’єднання і протоколи обміну даними. Кожна з глобальних мереж
(INTERNET, Bitnet, DECnet та інші) організовувалися для конкретних
цілей, а в подальшому поширювалися за рахунок під’єднання локальних
мереж, які використовували їх послуги та ресурси. Для глобальних мереж
характерний значний масштаб (як по площі мережі, так і по числу вузлів)
та неоднорідність, тобто різний тип архітектури та програмного
забезпечення їх вузлів.
Регіональна мережа пов’язує абонентів, що розміщені на значній віддалі
між собою на території району, області, регіону чи країни. Як правило,
це спеціалізована мережа. Мережі, які охоплюють території в тисячі
кілометрів, вважають глобальними. В регіональних та глобальних мережах,
як правило, існує центр управління мережею, який відповідає за ефективне
і надійне функціонування мережі, за оптимальний вибір маршрутів
проходження повідомлень від абонента до абонента. У вузлах мережі
встановлюються потужні багатокористувацькі обчислювальні системи
(Host-вузли) та спеціалізовані комутаційні комп’ютери, які зв’язані з
абонентськими пунктами. Надійність мережі підвищується, якщо частина
вузлів з’єднана за допомогою каналів, оминаючи центр. У вузлах мережі
знаходяться спеціалізовані обчислювальні комплекси, на яких ведеться
обробка інформації.
Що таке INTERNET.
З технічної точки зору INTERNET – це об’єднання транснаціональних
комп’ютерних мереж, що працюють по різних протоколах, пов’язують
різноманітні типи комп’ютерів, фізично передають дані по всіх доступних
типах ліній – від витої пари і телефонних ліній до волоконно-оптичних і
супутникових каналів. Сьогодні INTERNET складається з десятків тисяч
мереж всього світу та всіх континентів. Можна сказати, що INTERNET- це
мережа мереж, що оповили всю земну кулю. Питання, які мережі охоплює
INTERNET, достатньо складне. На початку 90-тих роках можна було б
твердити, що INTERNET об’єднує всі мережі, що працюють на основі
протоколів TCP/IP. Але сьогодні багато глобально розподілених мереж,
наприклад такі як BITNET, DECnet, Compuserve, які працюють на
протоколах, відмінних від TCP/IP і, відповідно, не можуть бути частиною
Inetrnet, проте надають своїм абонентам доступ в INTERNET через
спеціальні шлюзи. Можна вважати, що телефонні мережі – це “телефонний“
INTERNET. Користувач вирішує тільки свої проблеми: чи то виконує
програму на віддаленому комп’ютері, чи отримує інформацію, яка
знаходиться в іншому кінці земної кулі, чи вимагає інформацію з
бібліотеки Конгресу США і т.д. Користувача не повинні турбувати
проблеми, як це організовується.
Всі мережі мають мережні центри, які узгоджують між собою всі питання
міжмережної взаємодії. Комп’ютери в мережі взаємодіють між собою згідно
спеціальних правил та угод, що називаються протоколами. Існує багато
найрізноманітніших протокольних стандартів (протокольних наборів), таких
як DECnet, SNA, Novell/IPX, Appletalk, але для взаємодії в мережі
комп’ютери повинні використовувати один і той же протокольний набір
одночасно з обох сторін. Для об’єднання комп’ютерів в мережу INTERNET
використовується протокол TCP/IP – Transmission Сontrol
Protocol/Internet Protocol (протокол управління передачею/ міжмережний
протокол). Його інакше називають технологією міжмережної взаємодії,
технологією INTERNET. TCP/IP – це загальноприйняте скорочення, яке
позначає набір протоколів передачі даних (біля 100), що використовуються
для об’єднання комп’ютерів і обладнання передачі даних в єдину мережу. В
його склад входять протоколи SMTP (e-mail), Telnet, FTP, Gopher, WAIS,
Archie, WWW і багато інших.
TCP/IP, розроблений DARPA в 1970 році, був частиною експерименту в
галузі міжмережної взаємодії – взаємодії різних типів мереж і
комп’ютерних систем. Вперше TCP/IP був використаний в мережі ARPANET в
1983 році. До початку 90-х років став фактично стандартом. В даний час
протоколи TCP/IP широко використовуються в цілому світі для об’єднання
комп’ютерів в мережу INTERNET. Більша частина комп’ютерів в INTERNET
прив’язана по протоколу TCP/IP.
Деколи можна зустріти вживання “Internet“ з малих букв. В цьому випадку
мова йде про деяку одну визначену мережу, яка використовує технологію
TCP/IP. Якщо мова йде про глобальну мережу, об’єднуючу мережу, що
використовує технологію TCP/IP, тоді потрібно мати на увазі INTERNET.
Детальнішу інформацію про протоколи TCP/IP можна знайти в RFC (Requests
For Comments) – спеціальних документах Інформаційного Центру Мереж
(Network Information Center – NIC).
Історія виникнення і розвитку INTERNET.
Історія INTERNET починається з 1969 року, коли Міністерством Оборони США
було ініційовано створення першої локальної мережі під назвою ARPANET
(адміністрування передових дослідницьких проектів). Метою цих досліджень
було вивчення можливостей об’єднання ресурсів багатьох комп’ютерів в
єдиній системі. Спочатку мережа складалась з чотирьох комп’ютерів (трьох
в Каліфорнії та одного в Юті). Створення ARPANET було експериментом
уряду США в галузях мереж комутацій пакетів. ARPA, (Department of
Defense (DOD) Advanced Research Projects Agency – Агенство Перспективних
досліджень Міністерства оборони США), який пізніше став називатися DARPA
(Defense Advanced Research Projects Agency), об’єднало дослідників,
надавши їм можливість колективно використовувати апаратні і програмні
ресурси, бази даних, та іншу інформацію. Через деякий час до ARPANET
були підключені інші експериментальні мережі: PRNET (packet radio) і
SATNET (packet satellite). Об’єднання мереж було реалізовано з
використанням розробленої спеціально для цієї мети технології
міжмережної взаємодії TCP/IP, фінансованої DARPA. Ця мережа з’єднувала
науковців, задіяних у військовій тематиці, з окремими комп’ютерними
центрами. В 1986р. Міністерство оборони розділило цю систему на дві
підсистеми – військову і цивільну (ARPANET і MILNET ) у зв’язку з
проханням науковців США, але з’єднання, зроблене між мережами, дозволило
їм взаємодіяти між собою. Це перше міжмережне з’єднання було названо
DARPA Internet, пізніше перше слово було опущено і нове міжмережне
з’єднання почали називати INTERNET. Велике значення для розвитку ARPAnet
мала поява Ethernet технології – технології локальних мереж. Це
дозволило підключати до ARPANET не тільки окремі комп’ютери, але і
локальні та корпоративні мережі великих організацій. На початковій
стадії розвитку доступ до ARPANET обмежувався військовими та
організаціями, які працювали за контрактом з військовими,
університетами, що виконували військові замовлення. В кінці 1970-х років
була створена нова глобальна мережа, яка обслуговувала університетські
колективи і частково комерційні організації: UUCP, мережу комп’ютерів,
працюючих під керівництвом операційної системи UNIX і USENET – всесвітню
мережу телеконференцій.
На початку 1980-их років з’явились такі мережі, як Computer Science
Network (CSNET) і BITNET, користувачами яких були в основному вчені та
дослідники. Ці мережі ще не стали частиною INTERNET, але завдяки
спеціальним з’єднанням, що називаються шлюзами, дозволяли обмінюватися
інформацією між різними мережами.
h°a CJ aJ Sи п’ятьма суперкомп’ютерними центрами у провідних
університетах США, зв’язавши їх між собою 56 КБіт/сек телефонними
каналами зв’язку, що на той період часу було неймовірно швидко. В
подальшому NSF ініціював створення національних мереж. В кожному регіоні
кожен університет з’єднувався із своїми найближчими сусідами. В
результаті таких з’єднань створилась єдина комп’ютерна мережа США.
Зв’язок університетів відбувався за допомогою телефонних ліній. Слід
зазначити, що в цей час суперкомп’ютери були в розпорядженні тільки
військових і розробників у великих організаціях. Створення потужнішої
мережі, зв’язаної швидкісними каналами зв’язку викликало масове
під’єднання до NSFNET різних регіональних, університетських, академічних
мереж по всій країні. На сьогоднішній день до NSFNET під’єднано близько
20000 мереж всього світу. Таким чином, NSFNET по суті замінила і
витіснила ARPANET як дослідницьку мережу. ARPANET, виконавши свої
функції, була зупинена в березні 1990 року. Така ж участь спіткала і
CSNET, абоненти якої, в основному спеціалісти в сфері комп’ютерних
технологій, масово перепід’єднались до NSFNET. CSNET припинила своє
існування в 1991 році.
Значне зростання мережного трафіку і кількості під’єднаних до мережі
абонентів призвів до необхідності технічної реорганізації мережі. В 1987
році з Merit Network Inc. був підписаний контракт на керування і
розвиток NSFNET. Merit Network Inc. разом з IBM Corporation і MCI
Communication Corporation провела реорганізацію NSFNET, в результаті
чого було створено NSFNET Backbone (базова частина мережі), яка
складалася з 13 територіально розподілених центрів, об’єднаних між собою
вже цифровими швидкодіючими каналами зв’язку T1 швидкістю 1.45 МБіт/сек.
Через деякий час контракт на керування і розвиток NSFNET отримала
безприбуткова корпорація ANS (Advanced Network & Services, Inc),
створена трьома компаніями, які брали участь в реорганізації NSFNET:
Merit Network Inc, IBM Corporation, MCI Communication Corporation.
На сьогодні NSFNET є головною мережею INTERNET. Її діяльність
фінансується урядом США. Державне супроводження опорного вузла NSFNET і
мережних послуг обходиться в близько 18 млн. доларів в рік, опорна
частина мережі функціонує на каналах зв’язку T3 швидкістю 45 Mbps.
Глобалізація INTERNET.
В подальшому до мережі INTERNET почали під’єднуватися комерційні фірми.
Мережа перестала працювати тільки на військових та вчених і стала
виконувати і комерційні функції. З точки зору користувача в INTENET
працюють постачальники послуг, які підтримують інформацію на серверах, і
споживачі цих послуг – клієнти. Взаємодія постачальників з споживачами
здійснюється через комутаційну систему з багатьох вузлів. Кількість
користувачів INTERNET налічує десятки мільйонів. В Європі відповідна
мережа називається EUNET.
Сервери інформаційних послуг
Новини науки та техніки Новини бізнесу і фінансів Оперативна ділова
діяльність Видавці навчальних матеріалів Видавці літератури Видавці
газет і журналів
Шлюз INTERNET
Підмережа зв’язку, система комунікаційних вузлів INTERNET
Шлюз INTERNET
Корпоративні мережі Локальні мережі організацій
Споживачі послуг INTERNET
Якщо на початку розвитку мережа використовувалась чисто в наукових
цілях, то на 1999 рік більше 60% можливостей INTERNET використовують в
комерційних цілях. Національний науковий комітет і уряд США велику увагу
придають розвитку технологій, що забезпечують безпеку комерційних угод,
що проводяться через INTERNET. Абсолютна більшість компаній північної
Америки зв’язані з системою INTERNET. В таблиці 2 наведено прогноз
комерційного використання INTERNET до 2000 року.
Таблиця 1
Прогноз глобального зростання користування системою INTERNET.
Грудень 1995 Грудень 2000
Кількість абонентів, що використовують систему Web 16.1 млн 163 млн
Кількість приладів, які використовують Web в усьому світі 12.6 млн.
233.3 млн.
Процентна кількість продаж і отримання сервісних послуг за допомогою
ІNTERNET 24% 28%
Кількість комерційних угод зроблених за допомогою Web 3000 млрд.
Практично не існує якої-небудь єдиної організації, корпорації, яка
централізовано займається адміністративним і технічним управлінням
INTERNET. Як і не існує центрального вузла мережі INTERNET, центру
мережі, який відповідає за роботу INTERNET в цілому. INTERNET
складається з великої кількості різноманітних мереж, кожна з яких має
власний Мережний Центр, який координує доступ своєї мережі до INTERNET
та узгоджує всі питання міжмережної взаємодії. Суттєвий вплив на
розвиток INTERNET має уряд США, який фінансує NSFNET, академічні та
дослідні мережі, а також мережі в таких галузях як оборона, космос,
енергетика та інші. Сформовано Federal Networking Council (FNC) – Раду
Урядових Мереж, яка повинна координувати зусилля і об’єднувати всі
урядові мережі в NREN. Управління і розвиток “головної“ мережі INTERNET,
NSFNET, здійснюється бесприбутковою корпорацією Advanced Network &
Services,Inc. (ANS), створеною трьома компаніями: Merit Network Inc.,
IBM Corporation, і MCI Communications Corporation. NSFNET має устави,
правила, регламентуючі роботу тільки її мережі, але це не має жодного
відношення до всіх мереж, які під’єднані до NSFNET. Питаннями вирішення
міжмережних проблем і управління міжмережними проектами, виробленням
стандартів, розвитком і покращенням набору протоколів TCP/IP займається
INTERNET Society – безприбуткова професійна організація, членами якої є
як індивідуальні члени так і організації різноманітних товариств,
включаючи академічні, наукові, інженерні. В 1991 році з метою зняття
обмежень по комерційному трафіку була створена безприбуткова асоціація
комерційних представників послуг INTERNET CIX (Commercial Internet
Exchange).
Процес комерціалізації INTERNET.
Той факт, що уряд США фінансував NSFNET, призвів до того, що довгий час
існували обмеження по використанню INTERNET. Обмеження торкаються
виключно комерційного трафіка, і накладаються у відповідності з
Правилами Допустимого Використання Мережі (Acceptable use policy).
Найвідомішими і широко використовуваними є NSFNET’s Acceptable Use
Policy, які забороняють передачу через мережу NSFNET комерційної
інформації, тоді як інформація в підтримку наукової діяльності всіляко
підтримується. Під комерційною інформацією розуміють непрошену рекламу,
умови покупки товарів і т.д. Але існує велика кількість винятків,
наприклад, повідомлення про нові продукти чи нові версії програмного
забезпечення. Така інформація є допустимою, оскільки вона може бути
важливою і корисною вченим і дослідникам. Багато користувачів
використовують INTERNET для отримання інформації про виробників та про
їх продукти. Відповіді на такі запити, включаючи інформацію про ціну,
звичайно вважаються допустимими, оскільки інформація була ініційована
безпосередньо абонентом. Обмеження не є універсальними, особливо після
появи комерційних представників мережних послуг, які продають доступ до
INTERNET. Організації, які надають користувачам послуги по доступу в
INTERNET, мають статус провайдера INTERNET (Internet Service Provider –
постачальники послуг INTERNET). До стандартних послуг відносяться:
· різні типи під’єднання (сеансне з’єднання dial-up або пряме
під’єднання direct Internet connection);
· підтримка IP-адреси (статична (постійна) або динамічна IP-адреса (на
час під’єднання));
· різні рівні підтримки і надавання сервісу (різні служби і сервіси:
поштова служба, служба обміну файлами FTP, служба підтримки
телеконференцій і т.д.).
Роль провайдера INTERNET може виконувати як невелика регіональна
компанія, так і глобальна служба. Провайдери INTERNET як правило
володіють високошвидкісними каналами зв’язку з регіональною точкою входу
в мережу. Кінцеві користувачі отримують доступ в INTERNET через
комп’ютерний вузол провайдера INTERNET. Після цього комп’ютер провайдера
виділяє динамічну (тимчасову) IP-адресу для користувача. Потім
користувач через точку входу в INTERNET отримує можливість роботи з
усією мережею INTERNET.
Проведені статистичні дослідження підтверджують масове під’єднання до
INTERNET комерційних організацій, особливо в останній час, коли були
зняті деякі обмеження на комерційну діяльність. Особливо це стосується
великих корпорацій, довгий час доступ яких в INTERNET обмежувався лише
дослідницькими та інженерними відділами. Все більше і більше комерційних
представників послуг і незалежних мереж, таких як Dialog і Compuserve,
встановлює міжмережний зв’язок з INTERNET, надаючи своїм клієнтам
можливість користуватися послугами INTERNET. Наразі користувачі INTERNET
намагаються розробити загальну стратегію розвитку та єдину систему
адресів INTERNET. Існує спеціальна група Engineering Task Force, що
займається розробкою стандартів роботи цієї мережі.
На сучасному етапі INTERNET майже повністю фінансується комерційними
організаціями. Сьогодні комерція в INTERNET – одна з головних рушійних
сил його розвитку. INTERNET стає важливим бізнес – інструментом в
діяльності організацій.
Послуги комп’ютерної мережі INTERNET.
INTERNET надає такі основні види послуг:
1) e-mail – електронна пошта;
2) групи новин;
3) списки поштової розсилки;
4) доступ до файлів віддалених комп’ютерів;
5) сеанси зв’язку з іншими комп’ютерами, під’єднаними до INTERNET;
6) пошук інформації в базі даних в оперативному режимі;
7) спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу
Internet Relay Chart;
8) доступ до інформаційної системи World Wide Web (WWW).
З додаткових послуг можна виділити наступні:
· широка передача MultiMedia;
· RadioInternet;
· розмовний конференційний зв’язок;
· безпечні угоди;
· відеоконференційний зв’язок;
· безпровідне з’єднання.
Електронна пошта.
Електронна пошта, яка забезпечує пересилання електронних документів в
глобальній ком’ютерній мережі, стала найпоширенішою службою INTERNET.
Електронні листи разом з довільними додатками до них розбиваються на
окремі частини (пакети), які передаються до адресата незалежно і можливо
різними маршрутами. Після того, як всі пакети прибудуть до адресата, з
них збирається первинне повідомлення. Як правило, цей процес триває в
межах однієї хвилини, навіть якщо адресати знаходились в різних кінцях
планети.
Використання електронної пошти передбачає наявність поштової програми,
яка дозволяє:
· читати пошту, що надходить;
· відправляти пошту;
· відповідати на повідомлення, що надходять;
· надсилати повідомлення іншим користувачам через електронну пошту;
· зберігати повідомлення на майбутнє;
· читати раніше збережені повідомлення.
Кожен вузол INTERNET, що відправляє або приймає пошту, має спеціальну
поштову адресу та особу, що відповідає за роботу вузла (postmaster), яка
відповідає за доставку повідомлення. Postmaster також надає консультації
у випадку некоректної роботи електронної пошти. Для знаходження адреси
e-mail потрібної особи, можна звернутися до відповідних довідкових
серверів в INTERNET.
Значною перевагою електронної пошти в порівнянні із звичайною є
можливість розсилання одного повідомлення по багатьох адресах
одночасно.Для цього потрібно перерахувати всіх адресатів у відповідному
полі e-mail програми. Списки поштової розсилки (mailing list) – це
спосіб, за допомогою якого організується взаємодія групи користувачів,
зацікавлених в обміні повідомленнями один з одним та в проведенні
спільних (можливо групових) дискусій. Списки поштової розсилки
відрізняються від груп новин тим, що кожен учасник списку автоматично
отримує по електронній пошті окремий екземпляр будь-якого повідомлення,
яке з’являється в даному списку поштової розсилки. Списки поштової
розсилки менші за обсягом від груп новин; вони бувають специфічні і
строгі за змістом. Список поштової розсилки має власну поштову адресу.
Деякі списки контролюються або модеруються. Це означає, що модератор
продивляється повідомлення електронної пошти i вирішує, які з них
розсилати.
Групи новин.
Групи новин – це загальнодоступні дискусійні форуми, як наприклад клуби
по інтересах. Повідомлення формуються у формі каталогів. Фізично
інформація, що міститься в окремих групах новин, зберігається на
серверах провайдерів, університетів, корпорацій і т.д. Як правило,
життєвий цикл повідомлень обмежений, і вони знищуються через деякий час,
– в іншому випадку сервери були би загромаджені ними на протязі
декількох місяців.
Користувачі INTERNET постійно відправляють в групи новин
найрізноманітніші повідомлення. На протязі приблизно доби ці
повідомлення через USENET надходять практично на всі вузли INTERNET для
остаточного ознайомлення в групу новин. Група новин INTERNET – це
всесвітня розподілена дошка оголошень bulletin board systems.
Типова робота з групою новин полягає в наступному: спочатку користувач
бачить перше повідомлення, потім відповідаєте на нього, потім відповіді
на запитання і т.д. Таким чином ви можна прочитати весь діалог або
тільки ті його частини, що вас цікавлять. Для контактування з групами
новин були розроблені спеціальні програмні засоби, які призначені для
роботи з повідомленнями, оскільки самі по собі тогочасні броузери не
мали засобів доступу до повідомлень.
Найпоширенішою дошкою оголошень став USENET. USENET – це всесвітня
розподілена дошка оголошень (bulletin board system BBS). Користувачі
INTERNET по всьому світу постійно відправляють в групи новин
найрізноманітніші повідомлення і протягом доби ці повідомлення через
USENET надходять практично на всі вузли INTERNET для загального
ознайомлення. Зараз в мережі Usenet функціонує понад 15 тисяч груп
новин, які відображають практично всі сторони сучасного життя. В
телеконференціях можна зустріти документацію по найсучаснішому
програмному забезпеченню, статті відомих вчених, і нарешті все що
завгодно. Телеконференціями (групами новин) в свій час називалися
файлові ділянки на серверах, до яких мали доступ до читання і запису всі
бажаючі обмінюватися інформацією по певних темах.
Крім того проводиться розповсюдження інформації за допомогою “закритих”
телеконференцій типу Clarinet.
Всі телеконференції можуть бути модеровані (керовані) або немодеровані.
Модеровані телеконференції можуть наповнюватися інформацією тільки
визначеними особами – модераторами. Інші користувачі мережі можуть
тільки читати цю інформацію. Модератори (конкретні особи) несуть
відповідальність за зміст телеконференцій. Немодеровані телеконференції
доступні для розміщення інформації будь-яким користувачам мережі.
Модеровані телеконференції стали засобом висловлення думки модераторів,
тобто керованим засобом масової інформації – електронними газетами.
Прикладом однієї з найсерйозніших електронних газет, доступних в мережі
INTERNET є ієрархія телеконференцій Clarinet, яка містить понад сотні
груп новин, присвячених політичній, економічній, правовій. спортивній та
іншим тематикам. Наповненням телеконференцій займається декілька
інформаційних агентств, серед яких, наприклад, Reuters, API, UPI,
NewsBytes.
Користувачі, які не можуть знайти групу новин по своїх інтересах,
доклавши деяких зусиль, можуть створити свою власну групу новин.
Формування назв телеконференцій.
Імена телеконференцій мають ієрархічну структуру. Вищий рівень цієї
структури називають ієрархіями телеконференцій. Ієрархії бувають
територіальними – тоді їх назви співпадають з позначеннями країн або
домінуючих в цих країнах систем (наприклад, de, ukr, relcom). Також
існують міжнародні ієрархії, найвідомішими з яких є:
· comp – обговорення питань, пов’язаних з комп’ютерами і програмуванням;
· news – обговорення програми обміну новинами, питання розвитку системи
телеконференцій;
· rec – відпочинок, хобі, захоплення;
· sci – дискусії і обмін досвідом з різних наукових дисциплін;
· soc – питання суспільного життя;
· talk – обговорення дискусійних питань за інтересами;
· misc – теми, що не входять в жоден з класів, або які одночасно
охоплюють кілька класів;
· biz – бізнес і альтернативна ієрархія.
Назви телеконференцій складаються з назви ієрархії і теми, зв’язаних
крапкою (наприклад, телеконференція news.answers відноситься до ієрархії
news і присвячена відповідям на питання, що найчастіше ставляться). Ця
конференція має двокореневу назву. При необхідності можуть формуватися
трьох-, чотирьох- і п’ятирівневі назви. Традиційно в телеконференції
Usenet заборонялося розміщати будь-яку комерційну інформацію, проте ця
традиція була порушена. Внаслідок цього сьогодні певне місце в системі
телеконференцій займає відверта реклама. В комерційних групах новин
розміщаються рекламні оголошення про купівлю, обмін чи продаж товарів і
послуг. Комерційні телеконференції української частини INTERNET
представлені в таблиці 2 (додаток). Адреси деяких некомерційних
телеконференцій української частини INTERNET представлені в таблиці 3
(додаток).
Служби доступу INTERNET до віддалених файлів.
Інформаційні архіви – це “комп’ютерні бібліотеки“, в яких зберігаються
різноманітні матеріали і програми, що користуються тривалим попитом і
нерідко мають значний обсяг. Інформація в архівах зберігається у вигляді
файлів, які в залежності від їх тематичної спрямованості групуються в
каталоги і підкаталоги, створюючи деревовидну структуру (аналогічну
файловій структурі операційних систем MS-DOS і UNIX). Каталог найвищого
рівня називається кореневим каталогом архіву.
Основною функцією поштового серверу інформаційного архіву є пересилання
по запиту користувачів необхідних файлів засобами електронної пошти. В
процесі підготовки файлу до пересилання поштовий сервер автоматично
виконує (у випадку необхідності або по запиту користувача) операції
стиску і кодування інформації. Поштові програмні сервери, що працюють з
інформаційними архівами, можна розділити на три види:
· файловий сервер;
· FTPmail-сервер;
· WAISmail-сервер.
Файловий сервер обслуговує тільки один інформаційний архів і призначений
тільки для автоматичного прийому запитів користувачів і видачі по
електронній пошті результатів їх виконання у вигляді файлів з текстовою
інформацією, графічними продуктами, програмами і т.д.;
FTPmail-сервер дозволяє користувачу отримати файли з віддалених
інформаційних архівів, що працюють в режимі FTP (File Transfer
Protocol). Функції FTPmail-серверу складніші, ніж файлового серверу. По
запиту користувача сервер автоматично формує програму взаємодії з
віддаленим архівом, проводить сеанс зв’язку і відсилає його результати
замовнику по електронній пошті;
Доступ до файлів віддалених комп’ютерів відбувається під керуванням
протоколу передачі даних File Transfer Protocol, а для обміну
інформацією комп’ютер потрібно під’єднати до FTR серверу вузлового
комп’ютера в INTERNET, на якому зберігаються файли, призначені для
передачі інформації. Багато загальнодоступних FTR серверів дозволяють
під час сеансу зв’язку отримати будь-які файли, які цікавлять
користувача.
Довідково-пошуковий WAISmail-сервер (Wide Area Information Service)
призначений для пошуку інформаційних архівів, що містять необхідні
файли.
Служба Word Wide Web.
Сервіс WWW або просто Web (Word Wide Web- всесвітня павутина)
найпопулярніший сервіс у мережі, який забезпечує достатньо зручний
спосіб роботи з інформацією. Сьогодні існує не менше 30 тисяч серверів
WWW. Саме за рахунок WWW мережа зростає так стрімко. Користуючись
нескладною мовою опису, можна скласти гіпермедійні документи для їх
подальшої публікації в Мережі. Гіпермедійний – це документ, який може
містити всі види інформації – від простого тексту до мультимедійних
роликів. Щоб побачити зміст документу, потрібно мати на
комп’ютері-клієнті програму перегляду – броузер. Найпопулярніші на
сьогодні броузери – Netscape Navigator та Internet Explorer, що
підтримує багато розширень HTML. HTML (Hyper Text Markup Language – це
мова гіпертекстової розмітки документів. Саме з її допомогою
оформлюється інформація в WWW. В WWW існують сервери будь-якої тематики.
Web є багатим джерелом інформації з комп’ютерної тематики. Існує багато
компаній, які надали можливість простого доступу до свого програмного
забезпечення, технічної допомоги та інформації на своїх серверах.
Таблиця 2
Світовий розподіл WWW-серверів за різними тематичним рубрикаціями
(початок 1999 року).
Назва рубрикації Кількість Назва рубрикації Кількість
Бізнес – школи 499 Інтернаціональна економіка 382
Класифікації 1354 Журнали 387
Компанії 205596 Інформаційні системи менеджменту 98
Консорціуми 81 Маркетинг 384
Економіка споживчих товарів 160 Організації 404
Конвенції і конференції 71 Продукти і послуги 6733
Кооперативи 21 Нерухомість 186
Курси 10 Інформація про малий бізнес 330
Економічні індикатори 27 Податки 94
Освіта 44 Торгівля 120
Електронна комерція 121 Перевезення 767
Найм робочої сили 1540 Фінанси і інвестиції 845
WWW використовується для розміщення різноманітної нормативної,
статистичної і ділової інформації, каталогів продукції тих або інших
фірм. Вся ця інформація час від часу поновлюється. На Web-сторінках
можна швидко знайти і отримати інформацію про товари і послуги, яку
часом взагалі неможливо отримати ніякими іншими шляхами.
Перспективи надання безкоштовних послуг.
Останнім часом одне за іншим з’являються повідомлення, що провайдери,
фірми які забезпечують доступ в Internet, пропонують свої послуги
безплатно. Відповідно до звіту Jupiter Communications, кількість
безкоштовних користувачів Internetу до кінця 2003 року виросте у
Сполучених Штат більше ніж у 5 разів, що набагато більше загального
приросту числа користувачів Internet, і ймовірно складе 50 відсотків.
Вже декілька років успішно працюють безкоштовні електронні поштові
скриньки. Щоб одержувати і відправляти пошту з їхньою допомогою,
потрібно мати лише доступ в Internet. Зростає кількість користувачів, що
користуються безкоштовною електронною в нашій країні. Це пояснюється
такими причинами.
По-перше, поширення реклами є однією з умов надання безкоштовних послуг.
Наприклад, деякі компанії в обмін на включення рекламних оголошень до
електронної кореспонденції абонента забезпечують користувачам безплатний
доступ в Internet.
Друга причина поширення безкоштовного доступу в Internet – вибуховий
розвиток мережної торгівлі й інших послуг. Наприклад, в 1999 році в США
прямі продажі комп’ютерів через Internet обігнали обсяги продаж через
звичайні комерційні канали. Тому не дивно, що деякі фірми, що займаються
продажем товарів та послуг, створюють служби безкоштовного доступу до
мережі Internet. Так вони сподіваються залучити покупців, що не мають
поки що доступу в Internet.
Для багатьох головних менеджерів фірм стало очевидно, що прибуток від
додаткових послуг через Internet, що може оплатити користувач, незабаром
у десятки раз перевищать вартість доступу в Internet. Безкоштовність
доступу – це не підступ або рекламний трюк, а засіб боротьби за майбутнє
або ж можливість зайняти гідне місце поруч із гігантами і протиставити
їхній експансії. Добре відомо, що люди неохоче змінюють свого першого
провайдера, якщо він забезпечує задовільні умови доступу. Тому, відмова
від абонентської плати – це не добродійність, а вдалі інвестиції.
Відомо, що перехопити клієнтів обходиться набагато дорожче, ніж залучити
їх відразу.
Існують і глибші причини, що спонукають провайдерів надавати
безкоштовний доступ у Internet. Розвиток маркетингу і методів
стимулювання продажів останнім часом показали, що чим кращі і триваліші
відношення між покупцем і продавцем, тим це вигідніше продавцю.
Відбувається це тому, що повторні продажі постійним клієнтам приносять
компанії прибутку в два – три рази більше, ніж перші. Спілкування
створює атмосферу довіри, а довіра, як показала практика продаж,
дорогого коштує. На протязі останнього століття маркетинг, як принцип
продаж пройшов повне коло – від торгівлі один на один, яку вели сторіччя
тому, до безособового світу засобів масової інформації і масової
торгівлі й назад – знову до персонального обслуговування і зміцнення
відношень із клієнтами, що стало можливим у наші дні завдяки новим
інтерактивним інформаційним технологіям. Internet призначено стати
основним мостом між рекламою і збутом. Якщо роль дружніх, теплих
відношень, роль зворотного зв’язку така велика при здійсненні продаж у
розвинутому суспільстві, то зрозуміло, що великі провайдери, завдяки
яким можна налагодити такі відношення в найрізноманітніших галузях,
стають ключовими фігурами в бізнесі сторіччя, що наступило.
Список літератури.
Автоматизированные информационные технологии в экономике. Под. ред.
Г.А.Титоренко – М. Компьютер ЮНИТИ, 1998, – 336 с.
Бердтис А. Структуры данних. – М.: Статистика, 1974, – 408 с.
Блек Ю. Сети ЭВМ : протоколы, стандарты, интерфейсы. -М.: Мир, 1980.
Бойко В.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных
систем. -М.: Финансы и статистика, 1992.
Бойков.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных
систем. М. Мир 1997.
Боэм Б.У. Инженерное программирование для проектирования программного
обеспечения. -М.: Радио і связь, 1985, -512с.
Брябрин В.М. Программное обеспечение персональных ЭВМ. – М.: Наука,
1988.
Васильев В.Н. Организация, управление и экономика гибкого
интегрированного производства в машиностроении. – М.: Машиностроение,
1986. –312 с.
Вершинин О.В. Компьютер для менеджера. – М.: Высшая школа, 1990.
Вычислительные машины, системы и сети/ Под ред. А.П.Пятибратова. – М.:
Финансы и статистика, 1991.
Герасименко В.А. Защита информации в автоматизированных системах
обработки данных. – В 2-х кн. – М.: Энергоатомиздат, 1994.
Гершгорин Л.Г. Что такое АРМ бухгалтера. – М.: Финансы и стати
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
