Реферат на тему:
Статистичне спостереження
Суть і організаційні форми статистичного спостереження
Першим етапом будь-якого дослідження є збирання інформації(сукупності
статистичних даних, що відображають соціально-економічні процеси і
використовуються в управлінні економікою та суспільним життям), яке
називають статистичним спостереженням.
Статистичне спостереження — це планомірне, науково організоване збирання
даних про масові соціально-економічні явища та процеси шляхом реєстрації
за попередньо розробленою програмою спостереження їх суттєвих ознак.
За джерелом, інформації статистичні спостереження поділяють на такі
види:
• первинне — реєструють дані, що надходять безпосередньо від об’єкта,
який їх продукує;
• вторинне — збирають раніше зареєстровані та оброблені дані. Суть
статистичного спостереження полягає в тому, щоб отримати
вірогідні статистичні дані, які об’єктивно характеризують явища і
процеси суспільного життя.
Статистичні дані — це масові системні кількісні характеристики
соціально-економічних явищ і процесів. Вони повинні бути:
• вірогідними (відповідати реальному стану);
• повними (за обсягом та суттю);
• своєчасними;
• порівнянними за часом або у просторі;
• доступними.
У статистичній практиці застосовують певні організаційні форми
статистичного спостереження. Розглянемо основні з них.
1. Спеціально організовані — спостереження, що охоплюють ту чи іншу
сферу діяльності, але не охоплені звітністю: переписи, обліки,
спеціальні обстеження, опитування.
Перепис — суцільне або вибіркове спостереження, метою якого є визначення
розміру та стану масових явищ на певну дату.
Облік — суцільне спостереження масових явищ на основі даних опитування
та документальних записів.
Спеціальні обстеження — вибіркові спостереження масових явищ, які
здійснюють одноразово або періодично.
Опитування — вибіркові спостереження оцінок, думок, мотивів, які
реєструють зі слів респондентів.
2. Звітність — спостереження, під час якого суб’єкт регулярно подає дані
про свою діяльність до державних органів статистики у вигляді звітів за
спеціально затвердженою формою.
План статистичного спостереження
Підготовка статистичного спостереження починається зі складання плану
спостереження.
Види і способи спостереження
Різноманітність соціально-економічних явищ потребує різних видів
спостереження. Різновид спостереження визначається ознакою групування.
Розрізняють кілька видів статистичного спостереження.
1. За ступенем охоплення одиниць сукупності:
• суцільне — обстеження всіх одиниць сукупності;
• несуцільне — обстеження певної кількості одиниць сукупності.
Несуцільні спостереження, у свою чергу, поділяються на такі:
• основного масиву — обстежуються основні одиниці сукупностіі свідомо
виключаються ті, про які попередньо відомо, що вони не відіграють
суттєвої ролі в характеристиці сукупності одиниць (обстеження
найважливіших комерційних структур країни);
• вибіркове — обстежується відібрана у випадковому порядку певна
кількість одиниць сукупності з метою характеристики сукупності загалом
(обстеження суб’єктів середнього бізнесу);
• монографічне обстеження — детальний опис типових сукупностей
(обстеження діяльності фонду майна);
• анкетне обстеження розповсюдження спеціально розроблених анкет для
заповнення і повернення з відповідями;
• моніторинг — спеціально організоване систематичне спостереження за
станом явища чи процесу, що вивчається (моніторинг діяльності банків).
2. За часом проведення:
• поточне — безперервна реєстрація фактів у міру їх виникнення;
• періодичне — спостереження, що здійснюється регулярно, через рівні
проміжки часу;
• одноразове — спостереження, що здійснюється епізодично з метою
розв’язання певних соціально-економічних завдань.
Використовують різні способи отримання статистичних даних:
• безпосередній облік фактів — огляд, перелік, вимірювання;
• документальний облік — ґрунтується на даних різноманітних документів;
• опитування респондентів — запис відповідей зі слів. Опитування —
окремий вид спостереження. Розрізняють такі опитування:
• експедиційне — реєстрація фактів спеціально підготовленими
обліковцями;
• самореєстрація — самостійне заповнення респондентами статистичного
формуляра;
• кореспондентське — здійснюють спеціальні дописувачі;
• анкетне — анкети вручають респондентам особисто або надсилають поштою;
• інтерв’ю — допускає довільність відповідей на поставлені питання.
В Україні статистичне спостереження має певну специфіку. Статистична
звітність поділяється на державну та відомчу. Державна статистична
звітність затверджується наказом Держкомстату України і, у свою чергу,
поділяється на централізовану та нецентралізовану. Першу розроблюють
органи державної статистики, другу — інші центральні органи виконавчої
влади (міністерства, комітети). Відомча статистична звітність присвячена
вузьким галузевим питанням. Держкомстат України її тільки погоджує.
Широко застосовують також несу цільні обстеження. Найбільшого поширення
вони дістали у статистиці реформування власності, торгівлі,
промисловості, інвестицій та будівництва, праці, навколишнього
середовища.
Актуальним є вдосконалення територіального розрізу статистичної
інформації.
Проблеми статистичного спостереження узгоджуються з потребами
користувачів. Основними традиційними користувачами статистичних даних в
Україні є центральні та місцеві органи виконавчої влади, насамперед
Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України,
міністерства та відомства. Крім того, до органів державної статистики
надходять численні запити депутатів Верховної Ради України та місцевих
рад.
Великий обсяг статистичної інформації надається науково-дослідним
установам, навчальним закладам, громадським організаціям та окремим
громадянам, засобам масової інформації, суб’єктам підприємницької
діяльності.
При розробці плану статистичного спостереження враховується необхідність
забезпечення управління пріоритетними напрямками соціально-економічного
розвитку, розробки прогнозів, здійснення заходів для підтримки
підприємницької діяльності, розвитку різних форм власності, нових
господарських структур, оцінки “тіньової” економіки тощо.
Помилки спостереження і контроль вірогідності даних
Результати спостереження перевіряють за допомогою логічного та
арифметичного контролю.
Логічний контроль полягає в порівнянні відповідей на взаємопов’язані
запитання програми спостереження.
Арифметичний контроль зводиться до перевірки загальних та групових
цифрових підсумків і їх порівняння.
Список використаної літератури
Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / А. В. Головач, В. Б.
Захожай, Н. А. Головач. — К.: МАУП, 1999.
Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К. 1995.
Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2 т. — К.: НИКА-Центр,
1999.
Грабовецький Б. Є. Методичні вказівки до вивчення курсу “Загальна теорія
статистики”. — Вінниця, 1999.
Захожай В. В., Шепітко Г. Ф. Статистика ринку товарів та послуг. — К.:
Вид-во УФІМВ, 1998.
Збірник задач зі статистики / За ред. А. В. Головача, А. М. Єриної, О.
В. Козирева, С. С. Герасименка. — К.: Вища шк., 1994.
Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посіб. — К.:
Вид-во КНЕУ, 2001.
Ерина А. М., Пальян 3. О. Теория статистики: Практикум. — К.: Т-во
“Знання”, 2001.
Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного
підприємства. — К.: Хрещатик, 1999.
Митрофанов Г. В. Методика аналізу фінансового стану підприємства. — К.:
Вид-во КТЕІ, 1993.
Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.: Вік, Глобус, 1992.
Рябушкин В. Т. Основы статистики финансов. — М.: Финстатин-форм, 1997.
Статистика / С. С. Герасименко та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.
Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, М. Єріна та
ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000.
Статистика банківської діяльності: Навч. посіб. / А. В. Головач, B. Б.
Захожай, К. С. Базилевич. — К.: МАУП, 1999.
Статистика кредиту: Конспект лекцій з курсу “Фінансова статиcтика” /
Укл. О. Г. Демешко. — К.: Вид-во КДТЕУ, 1998.
Статистика финансов: Учебник / Под ред. проф. В. Н. Салина. —М.: Финансы
и статистика, 2000
Теслюк И. Е. Статистика финансов. — Минск: Вышэйш. шк., 1994.
Ткаченко Н. М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины:
Учебник для студ. высш. учеб. завед. экон. спец. — 7-е изд., доп. и
перераб. — К.: А. С. К., 2001.
Ушакова Н. М., Лігоненко Л. О. Кредитна політика торговельного
підприємства: Навч. посіб. — К.: Вид-во КТЕІ, 1994.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
