Становлення оподаткування прибутку
Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб’єктів господарювання
є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість.
Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації,
матеріальними і прирівняними до них витратами.
Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму
прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як
заробітна плата.
Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і
собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє
вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.
Вибір об’єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо
принциповим і залежить від багатьох обставин. Використання для
обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як
позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати
особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних
законодавчих і нормативних документів.
Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об’єктом
оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток
належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується
регулююча функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності.
Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.
Досвід України у створенні системи оподаткування прибутку (доходу)
свідчить про відсутність чіткої державної концепції податкової політики.
Протягом 1991—1997 pp. неодноразово змінювався об’єкт оподаткування. У
цей період об’єктами оподаткування послідовно були: 1991 p. — прибуток;
1992 p. — валовий дохід; 1993 p. (перший квартал) — прибуток; 1993 (з
другого кварталу)— 1994 pp. — валовий дохід; 1995—1997 pp. (до 1 липня)
— прибуток; з 1 липня 1997 p. — прибуток (дохід).
Така непослідовність у визначенні об’єкта оподаткування, часті суттєві
зміни методики його розрахунку створили значні труднощі для платників
податків і справили негативний вплив на розвиток підприємницької
діяльності взагалі.
Період оподаткування прибутку підприємств 1995—1997 pp. (перше півріччя)
був найтривалішим і свідчив про певну стабілізацію оподаткування
суб’єктів господарювання. Механізм оподаткування прибутку тоді
сформувався згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»,
що був прийнятий 28 грудня 1994 p. Протягом указаного періоду в
оподаткування прибутку були внесені несуттєві зміни, що не порушували
його механізму в цілому.
Цей період, окрім стабілізації податкової політики, мав кілька інших
позитивних моментів.
По-перше, об’єкт оподаткування визначався в основному шляхом коригування
суми балансового прибутку. Схему визначення оподаткованого поибутку
зображено на рис. 1
Рис. 1 Схема визначення оподаткованого балансового прибутку підприємства
відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
від 28 грудня 1994 p.
Таке коригування давало змогу:
— виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку
вираховувались податки на землю і з власників транспортних засобів);
—звільнити від оподаткування прибуток, отриманий від володіння
корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів
(це сприяло розвитку ринку цінних паперів);
— звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування
утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну
діяльність, поповнення оборотних коштів.
Оскільки оподаткований прибуток визначався головним чином на підставі
балансового прибутку, податковими адміністраціями здійснювався контроль
за правильним формуванням прибутку підприємств. У підприємств не було
необхідності вести окремий податковий облік.
По-друге, у процесі визначення об’єкта оподаткування, крім оподаткованої
суми балансового прибутку, ураховувалися інші показники. Так, об’єкт
оподаткування збільшувався на суму:
— збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій
унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за
звичайні;
— коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості
продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим
призначенням (інноваційний фонд підприємства);
— коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших
суб’єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і
нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).
Це забезпечувало контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності
суб’єктів господарювання.
По-третє, нарахований податок на прибуток зменшувався на суму витрат,
здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого на
фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних
фондів (до 20% нарахованого податку на прибуток). Це сприяло прискоренню
технічного прогресу.
По-четверте, ставки податку були диференційовані за видами діяльності.
За базової ставки оподаткування 30% посередницькі операції
оподатковували в розмірі 45%, ігровий бізнес — у розмірі 60%.
БАЛАНСОВИЙ ПРИБУТОК
(вираховуються)
Податки, сплачені за рахунок балансового прибутку:
– плата заземлю;
– податок із власників транспортних засобів
Прибуток від володіння корпоративними правами (отримані дивіденди):
– на акції;
– на внески в статутні фонди інших підприємств.
Відсотки, нараховані:
– на державні казначейські зобов’язання;
– на облігації державних і місцевих позик.
Збитки, отримані протягом одного з трьох перших років господарювання, що
передували оподатковуваному періоду, на заново створених і
приватизованих підприємствах
Прибуток , спрямований:
– на покриття витрат на утримання об’єктів соціально-культурного
призначення;
– поповнення оборотних коштів підприємств (у межах 10% балансового
прибутку державних підприємств)
Кошти, перераховані або витрачені на придбання матеріальних цінностей і
нематеріальних активів для установ, метою діяльності яких не є отримання
прибутку (не більше 4% балансового прибутку)
Оподаткований прибуток
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
